Традиції художнього дерева і металу Гуцульщини
The article defines some main stages in development of latest creative traditions of artistic wood and metal. A five-step model of evaluation is being used in the study. A weakening of artistic tradition presented as a result of complicated social and economical circumstances.
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16532 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Традиції художнього дерева і металу Гуцульщини / Ю. Юсипчук // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 59-64. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16532 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-165322011-02-14T12:04:33Z Традиції художнього дерева і металу Гуцульщини Юсипчук, Ю. Публікації The article defines some main stages in development of latest creative traditions of artistic wood and metal. A five-step model of evaluation is being used in the study. A weakening of artistic tradition presented as a result of complicated social and economical circumstances. 2007 Article Традиції художнього дерева і металу Гуцульщини / Ю. Юсипчук // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 59-64. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0040 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16532 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації Публікації |
| spellingShingle |
Публікації Публікації Юсипчук, Ю. Традиції художнього дерева і металу Гуцульщини |
| description |
The article defines some main stages in development of latest creative traditions of artistic wood and metal. A five-step model of evaluation is being used in the study. A weakening of artistic tradition presented as a result of complicated social and economical circumstances. |
| format |
Article |
| author |
Юсипчук, Ю. |
| author_facet |
Юсипчук, Ю. |
| author_sort |
Юсипчук, Ю. |
| title |
Традиції художнього дерева і металу Гуцульщини |
| title_short |
Традиції художнього дерева і металу Гуцульщини |
| title_full |
Традиції художнього дерева і металу Гуцульщини |
| title_fullStr |
Традиції художнього дерева і металу Гуцульщини |
| title_full_unstemmed |
Традиції художнього дерева і металу Гуцульщини |
| title_sort |
традиції художнього дерева і металу гуцульщини |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Публікації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16532 |
| citation_txt |
Традиції художнього дерева і металу Гуцульщини / Ю. Юсипчук // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 59-64. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ûsipčukû tradicííhudožnʹogoderevaímetaluguculʹŝini |
| first_indexed |
2025-07-02T17:50:11Z |
| last_indexed |
2025-07-02T17:50:11Z |
| _version_ |
1836558436642324480 |
| fulltext |
Юрій ЮСИПЧУк
кандидат мистецтвознавства,
Інститут мистецтв Прикарпатського
Національного університету
імені Василя Стефаника
традиції ХудоЖнього дерева і металу
гуцульЩини
Нова етномистецька традиція гуцульського деревообробниц-
тва, і металірства проіснувала майже три століття (ХVі – пер-
ша пол. XIX). із середини XIX ст. вона поступово змінюється на
новітню етномистецьку традицію. У даному разі ми розглядає-
мо її локальний тип, що обмежується територією гуцульщини,
а в окремих випадках стосується лише косівського осередка.
Метою статті є вперше з’ясувати основні етапи розвитку
новітньої мистецької традиції Шкрібляків — Мегединюків —
Девдюків, застосувавши в дослідженні п’ятистадіальну модель
М. Станкевича [1,98].
Перший етап розвитку — “інноваційно-генезисний” — при-
падає на 1860-1870-ті рр. творчості Ю.Шкрібляка. Він харак-
теризується інтенсивними “спалахами” інновацій, які роз-
хитують і руйнують ціннісні норми існуючої традиції [1,99].
Ю.Шкрібляк протягом двох десятиліть створив низку нових
виробів й ефектну техніку їх декорування (поєднав тонке делі-
катне різьблення з інкрустацією металом), частково запрова-
див нові орнаментальні мотиви. ці нові ідеї дістають визнання
і підтримку з боку споживачів і деяких майстрів. Утім, ще
продовжують працювати майстри попередньої традиції, що
особливо помітно при виготовленні скринь та інших меблів,
бондарного посуду, довбано-різьблених виробів і творів сак-
рального мистецтва.
Другий етап розвитку мистецької етнотрадиції художнього
дерева — це так звана “генеративна стадія”. Вона відмітна по-
тужним швидким відтворенням попередніх інноваційних ідей
і появою нових. Відбувається “їх акумуляція, узагальнення,
ЮРій ЮСИПЧУк60
селекція, формуються стереотипи і контури традицій” [1,99].
З 1880 по 1900 рр. по-новому працюють не тільки Шкрібляки,
а й брати Мегединюки, які запровадили інкрустацію виробів
бісером. На кінець 1890-х рр. припадають перші кроки твор-
чості В.Девдюка, переважно в мосяжництві та поступовий його
перехід на деревообробництво. Важливо, що В.Девдюк із лег-
кістю сприйняв нововведення Шкрібляків та Мегединюків і сам
захопився експериментами в оздобленні виробів. Щоправда,
ці пошуки майстрів-новаторів стосувалися дуже обмеженого
кола предметів, власне тих виробів, які мали попит на ринку.
Численні шкатулки, цукерниці, тарелі, письмове приладдя і
рами для дзеркал — були продуктом міського впливу.
1888 р. в коломиї засновують “гуцульську спілку”, яка 1894 р.
відкриває школу дерев’яних виробів, її метою було “засвоєн-
ня учнями роботи з відповідними інструментами і навчання
професійного малюнку, що мало вплинути на ушляхетнення і
розвиток “гуцульскості”[2,454]. Директором школи назначили
архітектора калли. Програма школи була майже ідентична з
програмою Закопанської школи (Польща). Виготовляли тут
різноманітні дивацькі речі, лише під назвою “гуцульського
стилю” [3,86]. Наприклад, шафа, для книжок мала різьблені
“мотиви орнаменту частково з писанок, а частково з виши-
вок” [2,454]. Звідси приходимо до висновку, що коломийська
школа дерев’яних виробів не зробила значного впливу на ут-
вердження новітньої мистецької етнотрадиції гуцульського
деревообробництва.
третій етап — “актуалізаційний” (1900-1920). триває за-
міна однієї мистецької традиції на іншу. “Появляється нова
традиція, яка відзначається стабілізацією, акумуляцією, се-
лективністю і узагальненням стереотипів. Ваги набирає їхня
нормативність і трансляція [1,99].
У цей відрізок часу можна зауважити позитивну роль Виж-
ницької школи та відзначити творчість лідерів гуцульського ху-
дожнього дерева, які найбільше спричинилися до утвердження
новітньої локальної етномистецької традиції. Важливо, що до
них приєдналися такі талановиті майстри як Василь якіб’юк
тРаДИціЇ ХУДоЖНЬого ДеРеВа і МеталУ 61
(1865-1945) з криворівні, Петро гондурак (1868-1928) з яво-
рова, іван Семенюк (1870-1951) з Печеніжина, Федір Дручків
(друга пол. ХіХ – поч. XX ст.) з Брусторів, Микола Медвідчук
(кін. ХіХ –поч. XX ст.) з Річки та інші [4,365].
На виставці українських митців у львові 1905 р. свої твори
показали В.якіб’юк і П. гондурак (шкатулки, тарілки, пляшки
і рахви). якіб’юк оздоблював вироби різьбленням та інкруста-
цією бісером, лише в рідких випадках кольоровим деревом і
латунним дротом. На думку антона Будзана, композиція його
орнаментальних мотивів має чіткий характер, різьба дрібна,
але виконана не дуже точно й недостатньо акуратно [5,40]. Зро-
зуміло, що вчений брав за еталон роботи Ю.Шкрібляка пізнього
періоду, бо ранні його роботи були також виконані у вільній
манері, не відзначалися особливою прецизійністю. Вірогідно
це були залишки “вольності” попередньої традиції.
Різьблення П. гондурака мало своєрідну відміну: відносно
глибоке “цьокане” тло, а орнаментальні мотиви “січеної” фор-
ми, зрідка доповнені інкрустацією темним деревом, бісером
та алюмінієм.
Визначним токарем і різьбярем був і. Семенюк. Він викладав
у коломийській школі деревообробного промислу (1894-1905),
в аналогічній школі кам’янки-Бузької львівської обл. (1905-
1910) і короткий час перед першою світовою у Закопанській
школі, а після війни працював у рідному селі. “технічне ви-
конання плоскої різьби та інкрустації у виробах і. Семенюка
бездоганне. Деякі вироби він прикрашував тільки інкрустацією
бісером ніжних кольорів, подібно до Марка Мегединюка, із
збереженням своєї специфіки, яка виявилась у досить рідкому
розміщенні мотивів великих розмірів” [5,41].
Четвертий етап — “оптималізація” (1920-1970) — розквіт
етномистецької традиції. Настає масове захоплення творами
гуцульського деревообробництва. Їхня популярність сягає да-
леко за межі етнографічної території та України. “Створюєть-
ся здатність виробляти і траслювати мистецькі стереотипи”.
Виникають осередки, центри і школи етномистецької традиції,
у лідерів появляються учні-послідовники. Ведеться успішна
ЮРій ЮСИПЧУк62
боротьба проти контамінації стереотипів і розхитування ет-
номистецької традиції” [1,99].
Саме на цей час припадає діяльність школи В.Девдюка і
творчість його численних учнів, які власне заклали художні ос-
нови косівського осередку художнього дерева. У ці десятиліття
засновується косівська промислова школа деревообробниц-
тва, а після війни художнє училище прикладного мистецтва.
Успішному розвитку новітньої традиції не змогли протидіяти
ні полонізаційні тенденції 1920-1930-х рр., ні цензура радянсь-
кого тоталітаризму, що силоміць нав’язувала комуністичну
емблематику й забороняла різьбити орнаментальні мотиви з
хрестами, національними символами тощо.
Художнє дерево гуцульщини з кінця 1970-х рр. зазнало
застою, кризи і творчого згасання. стали помітні ознаки зане-
паду, що виявилися у неспроможності творити і транслювати
стереотипи, відсутністю інновацій та врешті виникло питання
доцільності існування самої традиції.
аналітичний підхід до генезису новітньої гуцульської тра-
диції дає можливість простежити структурні та функціональні
зміни, які відбулися з художнім деревообробництвом протягом
більш як столітнього періоду. Водночас можемо константува-
ти, що школа В.Девдюка відіграла значну роль в утвердженні
новітньої традиції гуцульського деревообробництва, у форму-
ванні стилістичних основ косівського мистецького осередку, а
також у створенні державного навчального закладу та вироб-
ничого підприємства “гуцульська різьба” і “гуцульщина”.
Розквіт традиції гуцульського мосяжництва припадає на
кінець ХіХ – початок XX століття. В цей час набули найбіль-
шого поширення типологічні групи, підгрупи і типи мосяжних
виробів. ливарництвом і гравіруванням спорадично займалася
майже сотня майстрів. однак після Першої світової війни си-
туація різко змінилася. Зменшилося виробництво металевих
виробів, передовсім прикрас, унаслідок нестачі кольорових
металів і низької купівельної спроможності населення. Деякі
мосяжні предмети виходять з ужитку. Майстри не спромог-
лися створити на ринок нових предметів, які б зацікавили
тРаДИціЇ ХУДоЖНЬого ДеРеВа і МеталУ 63
гостей, що прибували до косова, яремча, Ворохти на літній
відпочинок. Наприкінці першої чверті XX ст. налічувалося
трохи більше п’ятдесяти майстрів-мосяжників, а в середині
століття їхня кількість зменшилася ще втричі. Після Другої
світової війни поодинокі майстри художнього металу викла-
дають в училищах прикладного мистецтва косова й Вижниці,
художньо-ремісничих училищах коломиї і Чернівців. інші
зрідка займалися металірством, передовсім, в артілі «гу-
цульщина» (М. Медведчук, і. Дудчак, М. тимків, П. герцюк,
М. Чорний, т. кіщук), найчастіше при потребі виготовити до
дерев’яних виробів інкрустовані деталі, металеву фурнітуру,
ніжки, накривки, замочки тощо. Згадані майстри зверталися
до металірства як допоміжної галузі. Без сумніву, зменшення
попиту на мосяжні предмети спричинило катастрофічне ско-
рочення їхнього виробництва у 1950–1960-х рр., а цілковито
припинилося на початку 1970- х років. тут необхідно згадати
й заборону радянської влади виготовляти ножі (прирівняні до
холодної зброї), не кажучи вже про фейєрверкові пістолети
чи мисливські рушниці, що остаточно звузило й так небагатий
асортимент художніх виробів із металу. Згасання традиції
гуцульського мосяжництва свідчило не тільки про зменшен-
ня кількості майстрів, але й зниження художньої виразності
творів. так, спроби в 1950-х рр. модернізувати деякі традиційні
вироби привели до абсурдних результатів. З’явилися такі чу-
дернацькі поєднання у вигляді двох «гадючок» М. Медвідчука,
або перстень і. Дудчака з п’ятикутною зіркою. Пошуки нових
типів металевого письмового приладдя, зокрема чорнильниць,
попільничок, спортивних кубків, галантерейних жіночих при-
крас не були плідними, а визначали кризовий стан і занепад
унікальної галузі народного мистецтва. Новітня традиція гу-
цульського металірства через несприятливі умови проіснувала
лише століття, залишивши багату спадщину. Врятувати тра-
дицію від згасання не змогли ні талановиті майстри, ні партійні
постанови. Відкриття відділу художнього металу в косівському
училищі прикладного та декоративного мистецтва — це вже
інша сторінка мистецької історії гуцульщини.
ЮРій ЮСИПЧУк64
отже, заснування В.Девдюком приватної навчальної май-
стерні стало важливим кроком до утворення косівської шко-
ли художнього дерева і металу, розквіту новітньої локальної
традиції. типологія і стилістика його творів Девдюка були ре-
зультатом поєднання традиційного та новаторського начал, інс-
піровані тенденціями ринкового попиту. Згасання мистецької
традиції мосяжництва сталося внаслідок складних соціально-
економічних умов.
1. Станкевич М.Є. Мистецтвознавчі аспекти теорії традиції.— львів, 2004.
2. Szkoła przemysłu drzewnego w Kołomyi // Tygodnik Ilustrowany.— 1902.
3. Błachowski A. Skarby w srzyni malowanej czyli o sztuce ludowej inaczej.—
Warszawa, 1974.
4. Будзан А.Ф. Різьблення на дереві // історія українського мистецтва: В 6-ти
т.— київ, 1968.— т.3.
5. Будзан А.Ф. Різьблення по дереву в західних областях України.— київ, 1960.
Yuri Yusypchuk
Dr. of Art Studies
Institute of Arts, Subcarpathian V.Stefanyk National University.
On Traditions of Artistic Wood and Metal in Hutsul Land.
The article defines some main stages in development of
latest creative traditions of artistic wood and metal. A five-step
model of evaluation is being used in the study. A weakening of
artistic tradition presented as a result of complicated social and
economical circumstances.
|