Техніка витинанки в оформленні української книги

The article throws light upon the creativeness by Ukrainian artists of paper-cut for artistic making-up of book editions.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2007
1. Verfasser: Грищенко, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут народознавства НАН України 2007
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16534
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Техніка витинанки в оформленні української книги / О. Грищенко // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 75-82. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-16534
record_format dspace
spelling irk-123456789-165342011-02-14T12:04:34Z Техніка витинанки в оформленні української книги Грищенко, О. Публікації The article throws light upon the creativeness by Ukrainian artists of paper-cut for artistic making-up of book editions. 2007 Article Техніка витинанки в оформленні української книги / О. Грищенко // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 75-82. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. XXXX-0040 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16534 uk Інститут народознавства НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Публікації
Публікації
spellingShingle Публікації
Публікації
Грищенко, О.
Техніка витинанки в оформленні української книги
description The article throws light upon the creativeness by Ukrainian artists of paper-cut for artistic making-up of book editions.
format Article
author Грищенко, О.
author_facet Грищенко, О.
author_sort Грищенко, О.
title Техніка витинанки в оформленні української книги
title_short Техніка витинанки в оформленні української книги
title_full Техніка витинанки в оформленні української книги
title_fullStr Техніка витинанки в оформленні української книги
title_full_unstemmed Техніка витинанки в оформленні української книги
title_sort техніка витинанки в оформленні української книги
publisher Інститут народознавства НАН України
publishDate 2007
topic_facet Публікації
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16534
citation_txt Техніка витинанки в оформленні української книги / О. Грищенко // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 75-82. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT griŝenkoo tehníkavitinankivoformlenníukraínsʹkoíknigi
first_indexed 2025-07-02T17:50:16Z
last_indexed 2025-07-02T17:50:16Z
_version_ 1836558441771958272
fulltext олена гРИЩеНко аспірант, Київський інститут декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. Михайла Бойчука теХніка витинанки в оформленні українСької книги Пошуки нових шляхів в оформленні книги потребують роз- ширення діапазону художніх засобів, стилістичних особли- востей та технік виконання. Вибір напряму залежить від ха- рактеру тексту, «…у ілюстратора мимоволі виникає питання щодо стилю словесного твору, щодо його аналогії з просторовим мистецтвом …» [2,177]. З огляду на це можемо говорити як про особисті пошуки митців, так і про проблему становлення характерних національних рис української книги. Не останню роль при цьому відіграє техніка виконання, яка, безперечно, диктує свою пластичну мову та впливає на стилістику книж- кового оформлення. Серед багатьох технік ілюстрування та оформлення книги найменш вивченою є техніка витинанки. В Україні оформлення книг цим самобутнім способом почали застосовувати порівняно недавно — всередині минулого століття. Саме тоді виник жва- вий інтерес митців до національних художніх традицій. «Сере- дина — кінець 50-х рр. став часом перегляду багатьох уявлень про красу та правду мистецтва, позначивши початок нового етапу в опануванні художниками-професіоналами народної традиції. одна за іншою відбуваються спроби проникнути в духовний світ і творчу лабораторію народного мистецтва, а згодом зруйнувати прикордонні стовпи, що тривалий час роз- діляли мистецтво професійне і народне» [1, 36]. У наш час достатньо написано про використання стилістич- них ознак народного декоративного мистецтва в книжковій графіці. Багато дослідників неодноразово підкреслювали його олеНа гРИЩеНко76 важливу роль у формуванні національного образу книги. особ- ливо, якщо мова йде про оформлення фольклорної літерату- ри та творів на народну тематику. У даній статті мова йтиме про витинанку як про експериментальну техніку у книжковій графіці. Своєю пластичною виразністю витинанка найбільше від- повідає просторово-площинній організації книжки. Принцип виконання витинанки побудований на контрасті форми та її антиподу (контрформи). Площина паперу стає виразною лиш в протиставленні з простором, що виник в процесі витинання. Можемо порівняти витинанку з такою графічною технікою, як лінорит. обом притаманне площинне рішення, чіткість силуе- ту та граничний лаконізм зображення. це можна побачити у витинанках, де використовують чорний аркуш, на якому вирі- зують зображення, та білий фон. Саме такого типу витинанки найчастіше використовують у книжковій графіці. це пояс- нюється оптимальним співвідношенням обмежених графічних засобів та широких можливостей художньої виразності, що характерно для графічного мистецтва в цілому. однин з видатних дослідників у галузі оформлення книги Василь Фаворський, у праці «літературно-теоретичне надбан- ня» пише: «Незаперечно, що засоби графіки досить обмежені, але, по-перше, нема мистецтва, котре якоюсь мірою не було б обмежене в засобах, і часто обмеження веде до збагачення цих засобів віртуозним їх застосуванням» [6,309]. один з найхарактерніших композиційних прийомів вити- нанки — симетрія. Найчастіше в ілюстраціях використовують принцип дзеркальної симетрії. Застосування цього прийому надає книжковому розвороту монументальності, декоратив- ності та посилює значимість образу. В українській ілюстрації- витинанці можна простежити три основних способи застосу- вання дзеркальної симетрії. Перший — зображення предмета чи постаті, власна вісь симетрії яких збігається з віссю симетрії ілюстрації. Найчастіше його використовують в оформленні творів міфо-поетичного та ритуально-обрядового звучання для розкриття сакрального характеру окремих персонажів або для теХНіка ВИтИНаНкИ 77 акцентування уваги на важливому об’єкті («лісова пісня» леся Українка, художник я.галькун; «Дзиґа», художник М.куліш). Другий спосіб — повтор рівнозначних композиційних елемен- тів відносно осі симетрії. такий прийом, здебільшого, митець дотепно прив’язує до змісту тексту, одночасно підкреслю- ючи його національний характер («Співаночки», художник М.Павлова; «та понеси з України», художник М.Власійчук). У таких ілюстраціях чітко простежуємо вертикальну вісь, яка в організації ритму книги відіграє роль зупинки горизонтального руху рядків та спонукає до вдумливого споглядання компози- ції. третій прийом — використання сучасними художниками символічного значення різних видів симетрії для розкриття ідеї твору та характеру персонажа. Витинанка має здатність своєю віссю симетрії не лише роз- діляти площину на складові, але й відображати глибинний зміст окремих літературних творів. Важливу роль в оформленні книги відіграє символізм ви- тинанки. особливо багата етнічною символікою образна мова витинанок народних майстрів, роботи яких досить вдало ви- користовують у сучасній книзі. такі мотиви декоративного мистецтва, як дерево життя, птахи (півні), «козаки», вико- ристані в оформленні фольклорних творів, набувають ілюст- ративних рис і разом з тим підкреслюють глибинне символічне значення тексту. Більш особистісну символіку мають ілюст- рації-витинанки до художніх творів, виконані професійними художниками. У книжковому оформленні поряд з одинарними витинанка- ми, які виготовляють з одного аркуша паперу, використовують також складні (аплікаційні) «завжди поліхромні, оскільки, на противагу одинарним, їх виготовляли із кількох аркушів різ- нокольорового паперу [4,30], останні, завдяки багатшій ху- дожній мові переважно використовувалися для ілюструван- ня фольклорних творів для дітей («Співаночки», художник М.Павлова). історично тісний стилістичний взаємозв’язок паперових при- крас з графікою можна простежити з середини XVIIі століття. олеНа гРИЩеНко78 Саме в цей час у Франції починає розвиватись та поширю- ватись по всій Європі мистецтво силуету — реалістичне зоб- раження, вирізане з чорного паперу [4,11]. «цим займалось багато відомих художників і скульпторів — альбрехт Дюрер, Пітер Пауль Рубенс, Бертель торвальдсен та ін.» [4,11,12]. Не оминуло це захоплення і тогочасну Росію. Період XIX ст. – поч. XX ст. відзначений такими яскравими персоналіями майстрів силуету, як Федір толстой [4,12], Євгенія круглікова в Росії та георгій Нарбут в Україні. Вони досить вдало застосовували в ілюструванні силует. Видатний український графік г.Нарбут з дитинства мав змогу прилучитися до витинанки, за висловом П.Білецького — « виду мистецтва, спорідненого з графікою» [1,6]. У 1912 р. художник оформлює в силуетній манері байки крилова та казку андерсена «Соловей». «Прихильний і раніше до якнайо- щадніших засобів художнього виразу, він оцінив незрівняні можливості силуетної манери, відчув красу білих постатей на м’якому збляклому тлі … соковитих, вишуканих за обрисами чорних плям на білому…» [1,11]. Від початку до середини ХХ ст. в оформленні книги засобами витинанки та силуету відбувається перехід від реалізму до стилізації і декоративізму. Доречно згадати книги, оформ- лені французьким художником а.Матісом. Найбільш відома з них — «Джаз» (1957). Митець сміливо експериментує з ритмом кольорових плям у притаманній йому манері, вирізаючи окремі зображення з кольорового паперу та наклеюючи їх на фон. Досвід використання витинанки в поліграфії для оформлен- ня книг, журналів, художніх листівок українськими худож- никами описаний М.Станкевичем у книзі «Українські витина- нки». З кінця 60-х рр. такі майстри витинанки, як Є.Миронова, М.Павлова, л.Вітковська та інші долучаються до оформлення фольклорної літератури для дітей. автор зазначає успіх в ілюструванні витинанками народних дитячих пісень «Ходить пава» та «Співаночки» М.Павловою: «Майстриня послідовно формує чарівний світ природи, який розкривається маленьким читачам одночасно в піснях і витинанках… Враховуючи народ- теХНіка ВИтИНаНкИ 79 нопісенні інтонації тексту, розкуту фантазію, уяву і образне мислення дітей, М.П.Павлова створила в книжках поетичний світ краси, правди і казки» [5,116]. В кінці 80-х – на початку 2000-х рр. виходять книги, офор- млені в техніці витинанки фольклорного спрямування. Ство- рені у 1988 р. витинанки В.корчинського, що ілюструють твір М.коцюбинського “тіні забутих предків”, — яскравий приклад поєднання мистецтва класичного силуету та народної вити- нанки. Для досягнення граничної “чистоти” графічної мови художник використовує виключно чорний папір, який наклеює на світлий, злегка підтонований фон. Простір аркуша щільно закладений темними плямами, що надає зображенню пев- ної містичності та перегукується з гуцульським мистецтвом, якому притаманне насичене декорування поверхні. Певна реалістичність, збережена у силуетних зображеннях людей, поєднується з близькою до народної стилізацією рослинних елементів. Реалістичні постаті, переплетені з рослинністю та міфологічними мотивами, символічно виражають ідею тво- ру М.коцюбинського — взаємозв’язок життя людини з оду- хотвореною природою. Художник користується прийомом персоніфікації — стародавні вірування гуцулів оживають в образах міфологічних істот, яких автор умовно розташовує у верхній частині формату і тим самим відтворює ієрархію паралельних світів — видимого та невидимого. Водночас, ми зустрічаємо ілюстрації, що відображають звичайні людські сцени: подружжя за столом, закохані біля води… об’єднуючим елементом серії ілюстрацій виступає декоративний фриз роз- ташований в нижній частині аркуша. У 90-х рр. ХХ ст. продовжується практика використан- ня для оформлення книги витинанок, виконаних народними майстрами. Переважно це чорно-білі силуетні зображення. У цей період виходять книги, оформлені такими самодіяльни- ми художниками, як М.гоцуляк («Чарівне слово»), о.Марчук («Зерна засіваю на любов»), Н.Данилевська («око сопілки»), Д.Власійчук («та понеси з України…»), а.куліш («Дзиґа») та ін. ілюстрації-витинанки до збірки народних ігрищ та забав олеНа гРИЩеНко80 для юнацтва «Дзиґа» відомого народного майстра а.куліша цікаві своїм різностороннім тлумаченням ключових епізодів тексту. Засобами силуетної, орнаментальної та фактурної ком- позиції розкриті сцени з народного життя, мотиви природи та міфологічні символи. Пронизані ліризмом та любов’ю до рідного краю ілюстрації Д.Власійчука до художнього твору «та понеси з України» В.остапова. Багаторівнева композиція дає змогу художнику відобразити різносторонність та водно- час важливість кожної із сторін життя народу — одинаково цінними є зображення ріки, селища, хороводу, дзвонів або козацького війська. оригінальним композиційним прийомом можна назвати використання схеми перехрестя, закладеної у зображенні рушників, жестів рук, схрещеної зброї, музичних інструментів. ця схема символічна: в одному випадку вона набуває значення захисту від недолі, в іншому — міцність та нерозривність людської дружби. Нове покоління художників-графіків продовжує експери- ментальні пошуки пластично-образних можливостей витина- нки. так, молода київська художниця я.галькун вдало поєднує своє захоплення мистецтвом витинанки з професійною діяль- ністю в царині книжкової графіки. Прикладом сучасного осмислення пластичної мови витина- нки є серія заставок для оформлення видання «енциклопедія Волині». У цих невеликих за розміром творах, незважаючи на симетричну композицію, чітко виражена динаміка. експресію підкреслює активний рух силових ліній від центру, елементи зображення художниця сміливо виводить за межі рамки. З огляду на тематичну специфіку видання — наукова літера- тура — такий хід досить оправданий для того, щоб «оживити» «сухий» текст. У композиціях переважають рослинні мотиви, які в поєднанні з обраною техніко надають книжковому офор- мленню вишуканого національного колориту. Досить вдало оформлена мисткинею у техніці витинанки книга «лісова пісня» лесі Українки. Вражає поєднання робіт художниці з дуже малим форматом видання. Витинанки, використані на обкладинці, та титульній сторінці доведені, теХНіка ВИтИНаНкИ 81 практично, до чистого знака та носять символічний харак- тер. Мініатюрні розміри мимоволі нагадують роботу ювеліра. Привертають увагу ілюстрації всередині книги — це симво- ли-знаки, просякнуті такою монументальністю, що їх сміливо можна назвати «скульптурними» ілюстраціями. Слід відзначити і оригінальну манеру мисткині. Художниця часто використовує дрібні хвилеподібні лінії, які нагадують коріння, навіть біологічну структуру рослин та створюють враження вічного розвитку природи та тих міфологічних істот, що оживають в уявленнях людини. Роботи я.галькун сильно формалізовані порівняно з творами інших майстрів, деякою мірою вони межують з абстракцією. Зовсім в іншій манері працює випускниця графічного факуль- тету львівської національної академії мистецтв л.тєптяєва. Її роботи — це своєрідне поєднання витинанки, колажу та аплікації. оформлена нею книга «Дівчинка з квітки» вражає сміливим поєднанням широкої палітри яскравих кольорів. Зображення формуються з кількох слоїв прорізаного паперу. такий прийом надає елементам певної глибини, і водночас, художниця зберігає площину аркуша. цікаво, що текст деяких ключових фраз також вирізано з паперу і подано як частина ілюстрації. Підкладаючи під прорізи літер фон різного кольору, художниця додає живописного звучання шрифтовому набору. У даному випадку ми вже не можемо говорити про національні стилістичні особливості у творчості мисткині. Більш доречно порівнювати їх стиль з відповідним книжковим оформленням а.Матіса. Хвилюючі сторони буття відображені в ряді ілюстрацій, виконаних автором статті до віршів одного з найвидатніших письменників сюрреалістичного спрямування початку мину- лого століття Б.-і.антонича. Широкі горизонтальні за форма- том витинанки є тим динамічним простором, у якому перебу- ває та розвивається людська душа. Хвилеподібна композиція співзвучна з ритмом життєдайної, нестримної енергії, яку випромінюють вірші поета. Водночас, використання червоного кольору додає присмаку тривоги та передчуття небезпеки, олеНа гРИЩеНко82 що так було притаманно початку ХХ століття. Поет сміливо і влучно оперує народною символікою, архаїчними, міфологіч- ними образами. тому витинанка обрана як техніка народного декоративного мистецтва, яка наблизила б сприйняття твору до глибин етнічної культури. Властивий їй лаконізм, особли- ва виразність та символічність зображення [4,57], відсутність натуралізму, логічна відповідність між формою, матеріалом і технікою виготовлення [4,122] надають графічному аркушу простоти і багатозначності, символізму та дитинної щирості, якими пронизана вся творчість поета. У більшості з наведених прикладів графічна мова витинанки підкреслює специфічний національний колорит та особливо вдало розкриває міфо-поетичні літературні образи. техніка витинанки стає своєрідним співавтором, здатним розкрити складні художні образи, допомагає натяком, умовністю спону- кати глядача до відтворення власних багатих асоціацій і тон- кого розуміння нюансів твору. аналіз графічних можливостей витинанки, її стилістичних та пластичних особливостей дає підстави стверджувати про широкі можливості її застосування у книжковому оформленні. 1. Білецький П. О. георгій Нарбут.— київ: Мистецтво, 1983. 2. Ляхов В. Н. Искусство книги.— Москва: Советский художник, 1978. 3. Романцов С.В. Витинанки: крок у майбутнє та сучасне.— Шостка: Сіверянина, 2006. 4. Станкевич М. Є. Українські витинанки.— київ: Наукова думка, 1986. 5. Танадайчук С. Витинанки.— київ: Соборна Україна, 2000. 6. Фаворський В. А. литературно-теоретическое наследие.— Москва: Советский художник, 1988. 7. Искусство книги.— Москва: книга, 1975. Olena Hryshchenko Post-graduate student Kyivan State M.Boychuk Institute of Decorative and Applied Art. On Techniques of Paper-cut in Artistic Design of Ukrainian Books The article throws light upon the creativeness by Ukrainian artists of paper-cut for artistic making-up of book editions. артур іЖеВСЬкИй молодший науковий співробітник, Інститут народознавства НАН України офорт олени кульЧицької „за море” і тема еміграції Провідне місце в образотворчому мистецтві Західної Ук- раїни належало багатогранній особистості олени кульчицької (1877-1967): видатної художниці і педагога, мистецтвознавця- етнографа, дослідниці народного мистецтва. о.кульчицька зуміла розкрити свій талант графіка, акумулювавши в своїй творчості європейські новації та національні орієнтири. Со- ціального загострення, за словами Володимира овсійчука [1, 131], набула творчість о.кульчицької під час Першої світової війни, що виразилося в антимілітарних графічних роботах „Мо- лох війни”, „Чорні хмари війни”, „Помста”. це стало закономір- ним наслідком передвоєнного етапу творчості о.кульчицької, коли художниця працювала над образами дітей-сиріт та над темою масового виїзду українських селян з галичини. оригінального художнього вираження тема еміграції набула у офорті о.кульчицької, „За море” (1914 р.), який розширив межі станкової графіки і одночасно виявився результатом твор- чого переосмислення молодої авторки як власного доробку, так і досвіду старших колег-ілюстраторів українських сатиричних журналів „Страхопуд”, „Зеркало”, „комар”, „Шершень”. адже саме у пресі порушувалися наболілі проблеми суспільства. однією з них була вимушена еміграція, яка поступово охоп- лювала різні соціальні верстви — малоземельне селянство, а згодом й інтелігенцію. основною причиною розлуки з Батьківщиною були труднощі самореалізації, пов’язані з економічними негараздами, однак чимале значення мали порушення в сфері політичних свобод