Кременець у творчості польських художників-колористів
During the interwar period, Kremenets’ was a favourite place for artists. It was visited by many artists from all of Poland and Ukraine. Later canvases portraying Kremenets’ landscapes were not concentrated in one place. They could be found in private collections and numerous museums.
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16538 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кременець у творчості польських художників-колористів / О. Панфілова // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 109-118. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16538 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-165382011-02-14T12:04:42Z Кременець у творчості польських художників-колористів Панфілова, О. Публікації During the interwar period, Kremenets’ was a favourite place for artists. It was visited by many artists from all of Poland and Ukraine. Later canvases portraying Kremenets’ landscapes were not concentrated in one place. They could be found in private collections and numerous museums. 2007 Article Кременець у творчості польських художників-колористів / О. Панфілова // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 109-118. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0040 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16538 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації Публікації |
| spellingShingle |
Публікації Публікації Панфілова, О. Кременець у творчості польських художників-колористів |
| description |
During the interwar period, Kremenets’ was a favourite place for artists. It was visited by many artists from all of Poland and Ukraine. Later canvases portraying Kremenets’ landscapes were not concentrated in one place. They could be found in private collections and numerous museums. |
| format |
Article |
| author |
Панфілова, О. |
| author_facet |
Панфілова, О. |
| author_sort |
Панфілова, О. |
| title |
Кременець у творчості польських художників-колористів |
| title_short |
Кременець у творчості польських художників-колористів |
| title_full |
Кременець у творчості польських художників-колористів |
| title_fullStr |
Кременець у творчості польських художників-колористів |
| title_full_unstemmed |
Кременець у творчості польських художників-колористів |
| title_sort |
кременець у творчості польських художників-колористів |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Публікації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16538 |
| citation_txt |
Кременець у творчості польських художників-колористів / О. Панфілова // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 109-118. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT panfílovao kremenecʹutvorčostípolʹsʹkihhudožnikívkoloristív |
| first_indexed |
2025-07-02T17:50:25Z |
| last_indexed |
2025-07-02T17:50:25Z |
| _version_ |
1836558451374817280 |
| fulltext |
олександра ПаНФілоВа
старший викладач,
Кременецький обласний
гуманітарно-педагогічний
інститут ім. Тараса Шевченка
кременець у творЧоСті польСькиХ
ХудоЖників-колориСтів
актуальність дослідження ролі кременця, як художнього
осередку 30-х рр. XX ст., та його значення для творчості поль-
ських митців випливає з недооцінення спадщини даного сере-
довища у мистецтвознавчих колах. огляд літератури доводить,
що кременець, як об’єкт малярства лише зрідка згадують у
контексті художньої освіти міжвоєнних років[1, 38; 2, 16], тоді
як роль цього осередку в якості краківської пленерної школи
практично ніхто не вивчив. Утім ця наукова проблема має важ-
ливе теоретичне значення та відкриває подальші можливості
для досліджень у галузі культурології і мистецтвознавства.
Ще на поч. ХіХ ст. кременець перебував під впливом єв-
ропейського мистецтва. це пов’язано із функціонуванням та
розквітом кременецького ліцею, який згуртував навколо себе
видатних науковців і митців. Після закриття закладу художнє
життя осередку занепало. лише у 20-30-х рр. ситуація до-
корінно змінилася. Відроджений кременецький ліцей вдруге
зіграв роль ініціатора перетворення волинського містечка на
значний культурний центр.
З ініціативи закладу мистецька секція організації громадсь-
кого об’єднання закликала молодих художників до кременця
для розв’язання важливих культурно-мистецьких завдань,
основним з-поміж яких було перетворення кременця на ма-
лярський осередок. Чудові гірські краєвиди та характерна
дерев’яна архітектура міста неабияк сприяли популярності
міста у мистецьких колах. Для покращення умов перебуван-
ня художників та заохочення молодих талантів були запро-
ваджені стипендії. Чимало зусиль пішло на те, аби вмовити
олекСаНДРа ПаНФілоВа110
художників залишитись у кременці на постійно.
Усі ці намагання не були марними, і вже через рік група
краківських художників, які вперше побували тут вліт-
ку 1935 р, постановила зробити кременець постійним міс-
цем своїх пленерів, як свого часу варшавські художники
обрали казимир над Віслою. Місто нарекли “Волинським
Барбізоном” і чимало митців погодились залишились тут
жити, серед них Станіслав Щепанський, Єміль крха, ян
цибіс, гелена Зарембянка, Cтаніслав осостович, Євстахій
Васільковський.
окрім творчої праці, художники займалися і педагогічною
роботою на мистецьких курсах кременецького ліцею. До кані-
кулярної художньої студії (кХС), створеної у 1937 р. вхо-
дило чимало помітних особистостей, випускників провідних
польських мистецьких академій: краківської, Варшавської,
Вроцлавської. Серед них — ян цибіс, еміль крха, леон ор-
мезовський, Станіслав Щепанський, ганна цибіс, Владислав
Стапінський, георгій Вольф, казамир Рутковський, Чеслав
Ржепінський, Штудніцький, тодорович, адам гержабек, Майх-
рзак, Євстахій Васільковський, гелена Зарембянка, Станіслав
Схейбаль, Єжи Сенкевич, різбляр Мар’ян Внук та викладач
народного мистецтва ірена карпінська [3, 136]. Практично кожен
з них залишив помітний слід в історії польського малярства. З-
поміж викладачів кХС та заїжджих художників, найчастіше
випускників Варшавської та краківської мистецьких ака-
демій, найчисленнішу групу становили художники-колористи.
Вони захоплювалися французьким імпресіонізмом та нова-
торським постімпресіонізмом і вважали основним завданням
живопису виствітлення творчих ідей за допомогою колорис-
тики. Митці прагнули до художнього співпереживання натури
через пластичну “гру” кольорів на полотні і дбали про збага-
чення колірного живопису засобами самого живопису [1, 29].
Вони належали до різних творчих гуртів, але їх об’єднувала
спільна ідея та бажання популяризувати європейські мистецькі
здобутки.
Результатом тимчасового перебування та проживання у
кРеМеНецЬ У тВоРЧоСті ПолЬСЬкИХ ХУДоЖНИкіВ 111
місті цілої плеяди художників міжвоєнного часу стали так звані
кременецькі пейзажі. У довоєнний час без робіт з краєвидами
кременця не можна було уявити жодної значної виставки.
Сьогодні частина творів з кременецьких пленерів знаходиться
у музеях кракова, Варшави, Вроцлава, любліна, кременця
та приватних збірках. Чимало із них можна побачити на аук-
ціонах. Мистецька збірка міжвоєнного періоду, висвітлена у
фондах кременецького краєзнавчого музею (ккМ), хоч і не
вражає своєю численністю, проте повністю передає дух та
віяння епохи колористів. У колекції представлені різні за жан-
рами та технічним виконанням твори, які дають можливість
глядачеві доторкнутись до тонких граней довоєнного аван-
гарду, який відіграв базову роль у подальшому становленні
художніх традицій польського малярства.
Помітне місце серед осілих у кременці митців займав худож-
ник еміль крха (1894-1972), випускник краківської академії
мистецтв, учень т. акцентовича та С. камоцького. Відомий
польський постімпресіоніст до появи у місті практикувався у
Франції, Бельгії, голландії. його творча діяльність була пред-
ставлена на виставках львова, кракова, Варшави. Митець
належав до об’єднання “Zwornik”, утвореного випускниками
академії мистецтв у кракові в 1928 році [4,599]. До цієї групи,
окрім багатьох інших, увійшли художники Чеслав Жепінсь-
кий, георгій Вольф, казимир Рутковський, Єжи гепперт — та-
кож постійні учасники кременецьких пленерів та викладачі
кХС. основними принципами живопису групи були високий
мистецький рівень та посилена увага до кольору і фактури.
Сам же е. крха надавав перевагу темним тонам, так званій
nourriture terrestre, для якої інспірацією були кольори землі
та її фактура[5, 126].
Вперше е.крха з’явився у кременці як учасник пленерів,
а у 1938 р. залишився на постійне місце роботи у кременець-
кому ліцеї [6, арк.1]. У ккМ збереглись кілька тогочасних
студійних і пленерних робіт майстра, в яких можна побачи-
ти стильове спрямування творчості художника у цей період.
Серед полотен майстра — не лише пейзажі, притаманними
олекСаНДРа ПаНФілоВа112
фактично усім колористам, але й натюрморти та портрети.
Всі вони відрізняються за технікою виконання. ”Натюрморт з
квітами ” та ”Натюрморт з цибулею” схожі між собою не лише
теплою (земляною) колірною гамою, глибокими відтінками
та світлотіньовими ефектами, але й різнорідною фактурою.
абсолютно різнохарактерні полотна “Поронінський пейзаж”
та “Пейзаж п’ятий” (лише він із серії кременецьких пейзажів
знаходиться у ккМ). якщо перший виконаний у спокійних,
врівноважених зелено-вохристих кольорах із спрощеною ком-
позицією лісового пейзажу, то другий має підкреслено примі-
тивний рисунок, з яскравими червоними, синіми та жовтими
співставленнями. Нагромадження різноколірних будиночків
та крамничок підсилюють дійові особи: між будівлями снують
покупці, перехожі, собаки і коти. академічний живопис е. крха
у фондах ккМ можна побачити лише у копіях з портретів ХіХ
ст., де зображені члени сім’ї поета Ю. Словацького — зведені
сестри герасимія та олександра Бекю.
Мистецьке об’єднання “Zwornik” проіснувало до 1939 року.
Проживаючи уже в кременці, е. крха продовжував брати
активну участь у виставковій діяльності групи. Живописець
залишався у кременці і після закриття ліцею у 1939 р. аж до
1943, сподіваючись змін у політичній ситуації в місті. По війні
він продовжив педагогічну та творчу діяльність у кракові.
одночасно із е. крха до кременця прибув художник і
мистецький критик ян цибіс ( 1897- 1972) — один із найваго-
міших колористів Польщі. освіту я.цибіс отримав у академії
мистецтв Вроцлава, пізніше навчався у кракові, де знаходився
під впливом свого вчителя я. Панкевича. Після студій в Парижі,
де відбулась його перша виставка, захопився творчістю П. Се-
зана. Ще у Парижі свою творчість художник пов’зав із угрупу-
ванням “Komitet Paryski” (к.Р.), “капістами”. я.цибіса по праву
вважають найтиповішим представником цього мистецького
гурту. Живопис він трактував як трансформацію на полотно
відчуттів і переживань від споглядання натури. Після Парижа
митець віднайшов власний стиль живопису, який відзначався
високою колористичною вартістю, вільністю, фактурою та ек-
кРеМеНецЬ У тВоРЧоСті ПолЬСЬкИХ ХУДоЖНИкіВ 113
спресією [7, 504]. я.цибіс підтримував традиції французького
імпресіонізму та постімпресіонізму, присвячуючи свої полот-
на загальним проблемам кольору. його улюбленим жанром
був пейзаж. о.к.Федорук пише: “Через десятиріччя, освя-
чені усім ладом історично-мистецької причинності полотна
цибіса як музейні реліквії несуть дух та ідеї глибинних
засад польського постімпресіонізму, мистецтва капістсь-
кого творчого крила, яке викреслило магістраль розвитку
польського живопису в контексті паризького колоризму”
[1, 40]. окрім творчої та педагогічної діяльності, ян цибіс
займався редагуванням відомого краківського мистецького
видання “Głos Plastyków”. У кременці 30-х рр. він не лише
брав активну участь у кХС, але й був постійним учасником
щорічних пленерів. Результатом плідної праці художника
стали численні полотна із зображеннями місцевої природи,
один із них - “Пейзаж з кременця” (1937) — знаходиться в
Народному музеї у Варшаві. Чимало кременецьких пейзажів
майстра і досі з’являються на виставках та аукціонах. Після
одруження з випускницею кременецького ліцею художни-
цею геленою Зарембянцькою, осів у с. Сапанів, на околицях
кременця [8]. Він, як і е. крха, був змушений залишити
улюблене місто у 40–х роках.
Подібна ситуація склалася і в Євстахія Васільковського
( 1904 – 1977), викладача народного мистецтва кХС. На почат-
ку творчої кар’єри митець студіював у Відні та львові, багато
подорожував по Європі, був творчо пов’язаний із львівською
групою “Linea”, а також належав до Професійного союзу
артистів пластиків [9, 84]. У др. пол. 30-х рр. він переїжд-
жає до кременця, працює у ліцеї, стає постійним учасником
виставок викладачів ліцею, організовує у місті дві персональні
виставки. Серед збережених у ккМ полотен йому належить
“ Вулиця старого міста”, виконана у техніці крапок-мазків.
кілька будиночків, між якими вгору в’ється алея тінистих
дерев. картина пронизана сонячним промінням, численними
бліками і плямами холодних тіней, які створюють вражен-
ня мерехтіння світла і коливання вітра. У техніці крапки
олекСаНДРа ПаНФілоВа114
також виконана робота “Мертва натура з маскою” (львівсь-
ка картинна галерея). Ще один пейзаж без назви виконано у
примітивній спрощеній манері, але тонові поєднання, чистота
кольорів, яскравість видають майстерність маляра, його тонке
відчуття натури.
Серед видатних особистостей — викладачів кХС — було
чимало представників авангардних рухів. окрім вищезгада-
них художників, особливою індивідуальністю вирізняються
Станіслав Щепанський, леон ормезовський, Богуслав Швач,
Чеслав Жепінський, георгій Вольф, ганна Рудзька-цибісова.
Всі вони належать до покоління славнозвісних авангадристів
міжвоєнного періоду, діяльність яких була визначальною і у
1945-1955 роках. окрім спільних мистецьких ідей та педагогіч-
ної роботи, вони мали різні творчі вподобання та інтерпритації
натури.
Станіслав Щепанський (1895 – 1973) — випускник краківсь-
кої академії мистецтв [10, 346]. Ще до створення кХС працював
у ліцеї на посаді театрального консультанта. Разом із своїм
молодшим колегою Чеславом Жепінським (1905 – 1995), також
випускником кракова, надавали перевагу пейзажам із емо-
ційною та колористичною виразністю, поетичністю. Учасник
гурту “Zwornik”, по закінченні війни — ректор краківської
академії мистецтв.
Ще один митець цієї плеяди, який кілька років був захоп-
лений красою кременця, — професор леон ормезовський з
львівського політехнічного інституту, завзятий прихильник
модерністичних течій. одне його нікому невідоме полотно вда-
лось віднайти у ккМ. Пейзаж “Вулиця горна” — результат
кременецьких пленерів. цікавий композиційний задум — вузь-
кі густозаселені вулички з експресивними червоними дахами,
які потопають у зелені, виконані з висоти у сильному перспек-
тивному скороченні, ймовірно, із г. Воловиці.
георгій Вольф (1902 – 1985) — художник та мистецький
критик, випускник краківської академії мистецтв. як і вище-
згадані художники, студіював у Парижі, де захопився новіт-
нім живописом. “Митець приділяв багато уваги палітрі своїх
кРеМеНецЬ У тВоРЧоСті ПолЬСЬкИХ ХУДоЖНИкіВ 115
творів, домагаючись вібрації кольорів. контрастних зістав-
лень площин, витриманих у певних томах”, — пише про його
живопис о.Федорук [1]. У кременці г.Вольф був активним
учасником виставок, пленерів, поєднуючи їх з педагогічною
роботою в кХС.
Богуслав Швач ( 1913 – ? ) — випускник кременецького
ліцею. Художню освіту отримав у кракові. концепція його
живопису полягала для пробудженні людської уяви, мав на
меті поглиблення гармонії людини з навколишнім світом. Серед
залишених у кременці робіт — два портрети Юліуша Сло-
вацького, один з яких — вертикальне двох метрове полотно
зображає поета на фоні ліцейних мурів із паперовим згортком
у руці. темно-коричневий колорит роботи створює таємниче
і водночас драматичне враження, восково бліді обличчя та
руки у мереживних рукавах різко контрастують із одягом та
заднім планом.
ганна Рудзька-цибісова (1897–1988) — випускниця
краківської академії мистецтв, капістка. Працювала у кХС
від початку її заснування. із кременецьких робіт художниці
найбільш відоме олійне полотно “кременець”, яке знаходиться
у приватній власності у Вроцлаві і демонструвалася на вистав-
ці “ганна Рудзька — цибісова” в Народному музеї у Познані
(1971) [11, 90].
Щороку до кременця з’їжджалось все більше знаменитос-
тей, які увіковічнювали романтичні волинські закутки і роз-
повсюджували полотна по всій Україні — Польщі. Серед миців,
захоплених природою кременця, був маляр і педагог тадеуш
Данбровський (1895 – 1939). Мистецтву живопису навчався у
Варшаві, був членом блоку професійних художників пластиків.
У 1933 р. перебував на пленерах у кременці, де виконав кілька
акварельних пейзажів і побутових композицій, продемонстро-
ваних на збірній виставці того ж року [12, 29].
У 1937-1939-х рр. серед охочих до української тематики
відомих польських малярів був Марцін Самліцький ( 1878 –
1945), один із знаменитої плеяди колористів, випускник
краківської мистецької школи, теоретик та критик, активний
олекСаНДРа ПаНФілоВа116
діяч мистецтва. У 1932 р. увійшов до краківського мистецького
об’єднання Grupy Dziesiciu (групи Десяти) [13, 418]. одночасно
працював у різних жанрах: портретному, натюрмортному,
побутовому, але перевагу надавав пейзажам. У своїй твор-
чості залишався вірним реалізму і традиційному баченню
світу. колористичні експерименти продовжував втілювати
в пейзажах кременця: “кременець — вулиця Перацького”,
“Над іквою”, “Мотив з кременця”, “Божниця в кременці”. В
квітні-травні 2005 р. в мистецькій галереї “Wirydarz” у м. люб-
лін відбулась виставка робіт міжвоєного періоду та Першої
світової війни, серед яких були представлені акварельні та
графічні кременецькі пейзажі майстра, переповнені сонячним
світлом і гарним настроєм.
Станіслав осостович (1906–1939) — випускник краківської
академії мистецтв, учень В. яроцького та Ф. Паутча. Нале-
жав до “краківської групи”, займався малярством, графікою,
сценографією [9, 90]. Будучи активним учасником виставок у
львові, кракові, кременці, для постійного проживання обрав
волинське містечко. його полотно цього періоду “Вулична сцена
у кременці” (1936) зараз знаходиться у власності Народного
музею у Вроцлаві.
Чимало художників, які тимчасово перебували у кременці,
залишали у новоствореній при кременецькому ліцеї мистець-
кій галереї свої твори. Станом на 1938 р. галерея містила уже
близько сорока картин.
таким чином, мистецьке видання “Glos plastykow” за 1938 р.
характеризує кременець як значний малярський осередок, де
щорічно під час пленерів перебуває близько 60-70-ти художни-
ків з усіх куточків України-Польщі. Жодна виставка ти років
не обходилася без пейзажів кременця [14, 134].
кременець, як мистецький осередок, перебував у стані без-
перервного напруженого пошуку, прагнучи не тільки відобра-
жати, але й формувати притаманними йому засобами нові риси
культурного життя. це осмислення масштабності творення
викликало сплеск творчості, в якій мистецькі здобутки минув-
шини та народної традиції оновлювалися і відроджувалися.
кРеМеНецЬ У тВоРЧоСті ПолЬСЬкИХ ХУДоЖНИкіВ 117
Масштабність та значущість процесу підтверджується і тим,
що він охопив усі без винятку сфери і жанри художньої твор-
чості. Становленню міста як потужного мистецького центру та
його репутації у малярських колах значною мірою сприяла
поява єдиної у Польщі канікулярної художньої студії.
1. Федорук О. К. В колі традицій і авангарду ( польський живопис повоєнних
років).— київ 1995.
2. Шмагало Р. Мистецька освіта в Україні середини ХіХ – середини ХХ ст..Струк-
турування, методологія, художні позиції. — львів, 2005.
3. Lam. W. Rysunkowe ognisko wakacyjne w Krzemiencu // Glos plastykow.—
1938.— №6.
4. Encyklopedia Powszechna PWN. Panstwowe wydawnictwo naukowe.—
Warszawa, 1973.— T. іі.
5. Malarze polscy XIX-XX wieku.— Kraków, 2004.
6. Державний архів тернопільської області.— Ф.228.— кременецкая государс-
твенная гимназия и лицей им. т. Чацкого.— оп. 1.— Спр. 499.
7. Encyklopedia Powszechna PWN. Panstwowe wydawnictwo naukowe.—
Warszawa, 1973.— T. I.
8. Cybis J. Notatki malarski: Dzienniki 1954-1966.— Warszawa, 1980.
9. Мистецтво львова першої половини ХХ століття. каталог виставки 14-24
квітня 1994 року.— львів, 1996.
10. Encyklopedia Powszechna PWN. Panstwowe wydawnictwo naukowe.—
Warszawa, 1973.— T. IV.
11. Krzysztofowicz-Kozakowska S. Gry barwne Komitet Paryski (1923-1939).
Katalog.- Muzeum Narodowe w Krakowie czerwiec-wrzesień, 1996.
12. Slownik artystow polskich i obcych w polsce dzialajacych. T.I.— Wrociaw-
Warszawa-Krakow-Gdansk.
13. Polski Slownik Biograficzny.— t.XXXIV.— Wrocław-Warszawa- Kraków.—
1993.
14. Sheybal S. Szkola plenerowa w Krzemiencu // Glos plastykow.— 1938.— №6.
Aleksandra Panfilova
Senior lecturer
Teacher Training Institute
Taras Shevchenko in Kremenets
Kremenets in the creative work of polish artists-colourists
During the interwar period, Kremenets’ was a favourite place
for artists. It was visited by many artists from all of Poland and
олекСаНДРа ПаНФілоВа118
Ukraine. Later canvases portraying Kremenets’ landscapes were
not concentrated in one place. They could be found in private
collections and numerous museums.
оксана тРіСка
пошуковець,
Інституту народознавства НАНУ, м. Львів
центри «заХідної групи» народного
малярСтва на Склі
«Малярство на склі — мова всесвітнього народного мистец-
тва» — ця теза супроводжувала всі виставки провідного євро-
пейського колекціонера Удо Даммерта. Вона дещо тенденцій-
но підкреслює важливість та масштабність зазначеного виду
творчості, який, з огляду на пізню появу (XVIII ст.) не може
претендувати на таке визначення. Проте його поширення на
значній території сприяло колекціонуванню артефактів за
різними принципами — країни, майстерні, малярі — та засвід-
чувало необхідність їх комплексного дослідження.
Для повного розуміння розвитку українського народного
малярства на склі, необхідно проаналізувати його європейські
«корені», а саме:
— визначити за якими критеріями проведено поділ всіх єв-
ропейських творів на групи;
— дати характеристику основних західноєвропейських цен-
трів, в яких формувався цей вид народної творчості.
Праці мистецтвознавців різних країн підтвердили здогади,
що осередки народного малярства ніколи не розвивались стро-
го в межах однієї держави — тому географічний та етнічний
принципи дослідження недостатні. й. грабовський, зважаючи
на різноманітність збереженої інформації (нажаль часто гіпо-
тетичної), започаткував поділ творів на групи, які об’єднували
б реґіональні центри за спільними або подібними характерис-
тиками. Він запропонував вивчення у такій послідовності:
— захід на група — твори із Сілезії, польського Прикарпаття,
Чехословаччини, австрії, Німеччини, Югославії;
|