Прихований сенс у компаративному вимірі

Прихований сенс у компаративному вимірі

Рецензія на книгу: Фока М. Поетика підтексту в літературно-художніх системах Сходу і Заходу: монографія. – Кропивницький: МПП “Антураж А”, 2018. – 477 с.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2018
1. Verfasser: Іванишин, П.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2018
Schriftenreihe:Слово і Час
Schlagworte:
Рецензії
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/165476
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Прихований сенс у компаративному вимірі / П. Іванишин // Слово і Час. — 2018. — № 6. — С. 121-123. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-165476
record_format dspace
spelling irk-123456789-1654762020-02-14T01:26:54Z Прихований сенс у компаративному вимірі Іванишин, П. Рецензії Рецензія на книгу: Фока М. Поетика підтексту в літературно-художніх системах Сходу і Заходу: монографія. – Кропивницький: МПП “Антураж А”, 2018. – 477 с. 2018 Article Прихований сенс у компаративному вимірі / П. Іванишин // Слово і Час. — 2018. — № 6. — С. 121-123. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/165476 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Іванишин, П.
Прихований сенс у компаративному вимірі
Слово і Час
description Рецензія на книгу: Фока М. Поетика підтексту в літературно-художніх системах Сходу і Заходу: монографія. – Кропивницький: МПП “Антураж А”, 2018. – 477 с.
format Article
author Іванишин, П.
author_facet Іванишин, П.
author_sort Іванишин, П.
title Прихований сенс у компаративному вимірі
title_short Прихований сенс у компаративному вимірі
title_full Прихований сенс у компаративному вимірі
title_fullStr Прихований сенс у компаративному вимірі
title_full_unstemmed Прихований сенс у компаративному вимірі
title_sort прихований сенс у компаративному вимірі
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate 2018
topic_facet Рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/165476
citation_txt Прихований сенс у компаративному вимірі / П. Іванишин // Слово і Час. — 2018. — № 6. — С. 121-123. — укp.
series Слово і Час
work_keys_str_mv AT ívanišinp prihovanijsensukomparativnomuvimírí
first_indexed 2025-07-14T18:39:09Z
last_indexed 2025-07-14T18:39:09Z
_version_ 1837648684422004736
fulltext 121Слово і Час. 2018 • №6 ПРИХОВАНИЙ СЕНС У КОМПАРАТИВНОМУ ВИМІРІ Фока М. Поетика підтексту в літературно-художніх системах Сходу і Заходу: монографія. – Кропивницький: МПП “Антураж А”, 2018. – 477 с. Відомою є думка, що чимало високохудожніх творів містять підтексти, тобто за експліцитною значеннєвою сферою постає імпліцитна частина, у якій зазвичай потрібно шукати істинні сенси твору. Проте в українському літературознавстві проблема підтексту в художньому творі майже не досліджена (за винятком праць В. Кикотя, М. Нагорної, В. Назарця та ін.). Тож монографічне дослідження Марії Фоки “Поетика підтексту в літературно- художніх системах Сходу і Заходу” вирізняється особливою актуальністю і є гідним внеском у літературознавчу науку. Основною стратегією дослідження є оприявнення теоретичного концепту “підтекст” шляхом зіставлення літературно-художніх систем Сходу і Заходу, і цей компаративний аспект також увиразнює значимість роботи. Рецензована монографія має чітку логічну структуру. У вступі за традицією висвітлено актуальність дослідження, мету й завдання праці, об’єкт, предмет і теоретико-методологічну базу роботи, методи дослідження, наукову новизну, теоретичну та практичну цінність книжки. У першому розділі – “Підтекст як літературознавча проблема” – ґрунтовно осмислено поняття підтексту. Розглянуто різні, хоча й далеко не всі, визначення підтексту, і цей детальний аналіз поняття дає змогу авторці прийти до власного робочого визначення , до думки, що підтекст – це прихований сенс художнього твору, який свідомо чи підсвідомо створюється автором і відтворюється читачем, наділяючи особливою художньою енергією. Визначено методологію та методи аналізу підтекстових сенсів: ідеться про рецептивну поетику, системний підхід і метод повільного читання. Ефективність визначених методології і методів уповні засвідчена під час аналізу творів , що стають об ’єктами дослідження в подальших розділах (зокрема , при вивченні оповідань Е. Гемінґвея “Гори як білі слони” та Дж. Д. Селінджера “Вуста чарівні та зелені очі”). Водночас до методологічної бази варто було б ширше залучити герменевтику, котра ось уже понад дві тисячі років ретельно вивчає різні види сенсів, зокрема й підтекстові . Сподіваємось , що таке органічне залучення молода дослідниця здійснить у наступних своїх працях. Обізнаність М. Фоки в різних видах мистецтва відзначаємо в підрозділі, присвяченому дослідженню підтексту в театрі (“нова драма” А. Чехова в постановках К . Станіславського та В . Немировича -Данчен к а ) , к і н о (особливості підтекстового вираження з позицій кінорежисерів та кіносценаристів, підтексти в “Землі ” О . Довженка ) , живопис і (специф і к а вираження імпліцитних сенсів у живописі, зосібна в картині “Катерина” Т. Шевченка) та музиці (своєрідність прихованого плану в музичних творах, зокрема в “Добре темперованому клавірі” Й. С. Баха). Цей аспект вивчення питання значно збагачує та уточнює природу феномену підтексту, наближує до розкриття його сутності. ецензіїР Слово і Час. 2018 • №6122 У цьому ж розділ і окрема увага приділена вивченню досвіду дослідження поетики підтексту в східній і західній літературно-художніх системах , що дає змогу достатньо аргументовано встановити проблемні аспекти , які потребують додаткового опрацювання. Сприяє цьому активне залучення студій інших науковців (І. Бондаренко, Л. Грицик, В. Жирмунський, М. Конрад, Т. Мейзерська, Д. Наливайко, О. Пилип’юк та ін.). У дру гому розд і л і досл і джено особливост і поетики п ідтексту в літературно-художніх системах Сходу. М. Фока особливо наголошує, що підтекст є одним із головних поетологічних принципів у східній літературі. Дуже точно обрано об ’єкти дослідження , що дає можливість переконатися у висловленому твердженні. Рубаї Омара Хайяма – одного з яскравих представників перської літератури – проаналізовані з р і зних позиц і й , демонструють різний читацький рівень заглиблення в підтекстову сферу. На прикладі символічного образу вина дослідниця показує, як варіюється розуміння сенсів творів від гедоністичного (вино – засіб насолоди та втіхи) до містичного (вино ототжнюється з духовними пошуками й переживаннями суфіїв). Цікавим є аналіз основних категорій санскритської поетики: раса (на матеріалі трактату Бхарати “Натьяшастра ” ) , дхвані (на матеріалі Анандавардхани “Дхван ’ялока ” ) і дхван і -раса (на матеріалі тратктату Абхінавагупти “Дхван ’ялокалочана”), крізь призму яких значно доповнюється система знань про підтекст, його сутність і значення . Проведення паралелей між основними концептами дхвані й сучасними поетологічними засобами своєрідно “осучаснює” давню теорію літературного твору, зближує східну й західну системи, дає нові ключі для осмислення природи художнього твору, зокрема і його імпліцитного плану. Заслуговує на увагу підрозділ про підтекст у китайській літературі, де можна побачити, як окремі архетипні символи та знаки можуть нести визначальне додаткове змістове навантаження (аналіз образів флори й фауни антології “Ши цзін”), так і розпізнати особливе духовне навантаження поетичних образів (чань-буддистські мотиви постають у творах Ван Вея, а даоські – у творах Лі Бо). Важко не погодитися з авторкою , що в плані підтексту японське хайку є чи не найвдячнішим матеріалом у вивченні підтекстових значень. У цьому жанрі в кількох рядках “згущено” думку, здатну “розгортатися” в цілу картину чи філософську думку. Доволі детально проаналізовано хайку Мацуо Басьо, а розглянуті засади дзен-буддизму вможливлюють глибше проникнення в несказане, розкриття істинного. Узагалі осягнення специфічного “східного” наповнення творів М. Фоці дає змогу цікавих екскурсів в особливості східної культури. Доречністю об ’єктів дослідження щодо вивчення імпліцитних сенсів відзначається й третій розділ книжки – “Поетика підтексту в літературно- художній системі Заходу” . Розгляд особливостей “західного” підтексту розпочато з аналізу специфіки сугестії прихованих сенсів у риториці на матеріалі трактату “Риторика ” Аристотеля . І хоча слід обережно підходити до корелятивних відношень література – риторика , цілковито виправдано виглядає дослідження прихованих сенсів в античній риториці, що значно поглиблює уявлення про феномен підтексту в літературі. Дуже шкода, однак дослідниця не розвиває цього важливого методологічного заглиблення в естетику та герменевтику (епізодично згадуються т ільки М . Гайдеґґер і Г.-Ґ. Ґадамер), залишаючи на потім залучення праць Анаксагора, Зенона, Платона, Кратета, Епікура, Філодема, Ор і гена , Августина Блаженно го , Бонавентури, Томи Аквінського, Флація Іллірійця , Фрідріха Шлейєрмахера , Вільгельма Дільтея, Поля Рікера та ін. М. Фока вельми доречно звертається до письменницьких досвідів. Наприклад, авторка розкриває сутність відомої теорії айсберга Е. Гемінґвея та детально, за допомогою методу повільного читання аналізує оповідання “Гори як білі слони”; його інтерпретація дає можливість узагальнити й конкретизувати засоби 123Слово і Час. 2018 • №6 та прийоми творення прихованого плану. Особливе зацікавлення викликає аналіз оповідання Дж. Д. Селінджера “Вуста чарівні та зелені очі”, що написано відповідно до законів індійської естетики, зокрема за принципами раса-дхвані. Повільне прочитання твору дає змогу точно відтворити навіювання раси огиди читачеві, пояснити специфічні особливості творення раси . Такий аналіз пропонує розуміння істинних сенсів твору, коректне декодування яких можливе лише за умови специфічних знань індійської поетологічної системи. Оригінальні підтексти властиві творам магічного реалізму Ґ. Ґарсіа Маркеса, і це, на думку авторки, пов ’язане з концептом дива. Пояснено природу магічного у творчості колумбійського письменника, а також проілюстровано його особливості на прикладі оповідань “Стариган із крилами” та “Я наймаюся бачити сни”. Важливо те, що М. Фока обирає прозу, що належить до різних періодів творчості Ґ. Ґарсіа Маркеса, а це допомагає авторці прийти до думки про еволюцію дива: від надзвичайного до надто буденного. Своєрідним продовженням теми магічного є химерна проза В. Шевчука. М . Фока ґрунтовно представляє підтекст як основний творчий принцип українського письменника та аналізує оповідання “Жінка-змія”, де розкриває механ і зм в ідтворення п ідтек ст і в читачем, особливості їх навіювання автором. Обране оповідання (його темою виступає жіноча демонічність) є одним із низки інших творів, присвячених цій же проблематиці (повісті “Чортиця”, “Місяцева зозулька із ластів’ячого гнізда”, “Горбунка Зоя” тощо). Тож розгляд “Жінки-змії” дає змогу глибше зрозуміти не лише власне саме оповідання, а й пропонує ключі до осмислення інших. Виснов к и моно г р аф і ї нау к о во осмислен і , виважен і й доведен і . Дослідження спирається на багату бібліографію (591 позиція), серед якої значна кількість критичної літератури є іншомовною. Багато в чому дослідження М. Фоки є новаторським, піонерським, а тому закономірно спонукає до висловлення ни з к и з а у важен ь т а п обажан ь . Напри к лад , навряд чи поня т т я “зміст” і “сенс” варто завжди вважати синон ім ічними . У макроструктур і л і т е р а т у р н о г о т в о р у м і ж ц ими значеннєвими рівнями постає відчутна різниця, зокрема й щодо вираження підтекстових формантів. Тому, на наш погляд, бракує хоча б робочих визначень цих понять . Доволі ризикованим є твердження про те , що на Заході підтекст став основним літературним прийомом лише в добу модернізму та постмодернізму (с . 414 та ін . ) . До того ж не зовсім зрозуміло, як бути із принципами творення підтекстового художнього значення в готиці, бароко та романтизмі? Водночас, здається, дослідниця не завжди вловлює різницю між термінами “глибинний сенс” (чи “зміст”) і “підтекст”. Загалом рецензована праця М. Фоки с п р а вля є по з и т и в не в раження , оскільки є першим в українському літературознавстві монографічним дослідженням, де в компаративному аспекті проаналізовано особливості поетики п ідтексту в літературно - художніх системах Сходу і Заходу. У студії акцентується те специфічне й особливе, що притаманне окремим літературам Сходу і Заходу, а водночас виявляється спільне та схоже. І перше, і друге робить літературу важливим естетичним фактором збереження н а ц і о н а л ь н о ї с а м о б у т н о с т і т а елементом міжкультурного діалогу. Обрана тема дослідження є широкою й багатоплановою, її навряд чи можна вичерпати в принципі. Однак доречно обраний матер іал для анал і зу й інтерпретації, а також чітко встановлені методоло г і чн і меж і вможливили ґрунтовне її осмислення, що відкриває нові перспективи як у царині загальної теорії літератури, так і у сфері власне компаративістики. Петро Іванишин Отримано 5 лютого 2018 р. м. Дрогобич

Ähnliche Einträge