Роман Л. Толстого “Воскресіння” і повість В. Винниченка “Краса і сила”: міжтекстові перегуки й особливості індивідуального художнього мислення
У статті вказано на перегуки між дебютним твором українського прозаїка і драматурга (1902) і романом Л. Толстого, опублікованим незадовго перед тим (1899). Розглянуто супутні обставини, які могли спонукати початківця зацікавитися популярним твором. Проаналізовано образотворчі подібності, композиц...
Saved in:
| Date: | 2018 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2018
|
| Series: | Слово і Час |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166546 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Роман Л. Толстого “Воскресіння” і повість В. Винниченка “Краса і сила”: міжтекстові перегуки й особливості індивідуального художнього мислення / О. Брайко // Слово і Час. — 2018. — № 9. — С. 42-55. — Бібліогр.: 25 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Summary: | У статті вказано на перегуки між дебютним твором українського прозаїка і драматурга (1902) і
романом Л. Толстого, опублікованим незадовго перед тим (1899). Розглянуто супутні обставини,
які могли спонукати початківця зацікавитися популярним твором. Проаналізовано образотворчі
подібності, композиційні збіги й можливі алюзії Винниченка до роману і Євангелія. Елементи в
характеристиці персонажів-в'язнів, які у Л. Толстого акцентують психологічну багатогранність
постатей, у Винниченка набувають самодостатньої ваги як майже пародійні щодо високого
літературного зразка чи навіть шаржовані засоби образотворення. Відмінність Винниченкового
типажу й художніх засобів від постатей і стилю роману Толстого за доволі виразного тематичного
перегуку засвідчує оригінальність автора-початківця, спроможність подати українську версію
актуального соціально-аналітичного художнього дискурсу. Епізод “Краси і сили” своїми
культурними кодами, портретними штрихами, розвитком дії (переходом догматичного діалогу в
полілог) резонує з розлогою епічною структурою “Воскресіння” й водночас заперечує її в манері
зображення – демонстративній простоті й позірній поверховості змісту. |
|---|