Стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні
Висвітлено стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні. Проаналізовано міру розкриття та повноту визначення терміну сталий розвиток як концептуального орієнтиру економічної політики в законодавстві України, а також рівень представлення відповідної проблематики на д...
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»
2014
|
| Schriftenreihe: | Економіка природокористування і охорони довкілля |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166631 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні / А.О. Коваленко // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2014. — С. 13-15. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-166631 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1666312020-02-29T01:26:07Z Стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні Коваленко, А.О. Євроінтеграційні та геополітичні виклики Висвітлено стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні. Проаналізовано міру розкриття та повноту визначення терміну сталий розвиток як концептуального орієнтиру економічної політики в законодавстві України, а також рівень представлення відповідної проблематики на державному рівні. Викладено пропозиції щодо вдосконалення нормативно- правових механізмів забезпечення сталого розвитку. The state and issues of statutory and regulatory providing of sustainable development in Ukraine are considered. The extent of disclosure and completeness of definition of sustainable development as a conceptual benchmark of economic policy in legislation of Ukraine, and the level of representation of appropriate problems at the state level are analysed. The suggestions to improve statutory and regulatory mechanisms for ensuring the sustainable development are given. 2014 Article Стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні / А.О. Коваленко // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2014. — С. 13-15. — укр. 1818-4170 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166631 349.6:330.3 uk Економіка природокористування і охорони довкілля ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Євроінтеграційні та геополітичні виклики Євроінтеграційні та геополітичні виклики |
| spellingShingle |
Євроінтеграційні та геополітичні виклики Євроінтеграційні та геополітичні виклики Коваленко, А.О. Стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні Економіка природокористування і охорони довкілля |
| description |
Висвітлено стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні. Проаналізовано міру розкриття
та повноту визначення терміну сталий розвиток як концептуального орієнтиру економічної політики в законодавстві України,
а також рівень представлення відповідної проблематики на державному рівні. Викладено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-
правових механізмів забезпечення сталого розвитку. |
| format |
Article |
| author |
Коваленко, А.О. |
| author_facet |
Коваленко, А.О. |
| author_sort |
Коваленко, А.О. |
| title |
Стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні |
| title_short |
Стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні |
| title_full |
Стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні |
| title_fullStr |
Стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні |
| title_full_unstemmed |
Стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні |
| title_sort |
стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в україні |
| publisher |
ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Євроінтеграційні та геополітичні виклики |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166631 |
| citation_txt |
Стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні / А.О. Коваленко // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2014. — С. 13-15. — укр. |
| series |
Економіка природокористування і охорони довкілля |
| work_keys_str_mv |
AT kovalenkoao staníprobleminormativnopravovogozabezpečennâstalogorozvitkuvukraíní |
| first_indexed |
2025-07-14T22:19:45Z |
| last_indexed |
2025-07-14T22:19:45Z |
| _version_ |
1837662562981773312 |
| fulltext |
13
Економіка природокористування і охорони довкілля
україна задекларувала своє прагнення впроваджувати принцип ста-
лого розвитку, приєднавшись до міжнародних програмних документів
у цій сфері на конференції оон з навколишнього середовища і розвитку
в ріо-де-жанейро (1992 р.), хІх спеціальній сесії генеральної асамблеї
оон (ріо+5, 1997 р.) та всесвітньому саміті із сталого розвитку в Йоган-
несбурзі (ріо+10, 2002 р.).
проте у прийнятій у 1996 р. верховною радою конституції україни
термін сталий розвиток1 закріплення не отримав.
Чи не вперше в українському законодавстві цей термін згадується
у постанові верховної ради україни «про основні напрями державної
політики україни у галузі охорони довкілля, використання природних ре-
сурсів та забезпечення екологічної безпеки», прийнятій у березні 1998 р2.
розділом «V. основні етапи реалізації основних напрямів державної
політики україни у галузі охорони довкілля, використання природних ре-
сурсів та забезпечення екологічної безпеки» реалізація основних напрямів
передбачається в три етапи: перший – 1997–2000 рр., другий – протягом
10–15 років починаючи з 1998 р., а на третьому етапі, строк якого в тексті
не визначений, але який, логічно припустити, починається після спливу
другого (орієнтовно з 2008–2013 рр.), як передбачено документом,
«планується створити систему державного управління використанням
природних ресурсів, регулюванням техногенного впливу на довкілля
як основу управління сталим розвитком суспільства». одним з основних
завдань цього етапу визначена «належна координація раціонального вико-
ристання природного та соціально-економічного потенціалу з урахуванням
екологічних чинників на засадах сталого розвитку».
у 1999 р. постановою верховної ради україни схвалено концепцію
сталого розвитку населених пунктів, яка визначає основні напрями дер-
Висвітлено стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку в Україні. Проаналізовано міру розкриття
та повноту визначення терміну сталий розвиток як концептуального орієнтиру економічної політики в законодавстві України,
а також рівень представлення відповідної проблематики на державному рівні. Викладено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-
правових механізмів забезпечення сталого розвитку.
The state and issues of statutory and regulatory providing of sustainable development in Ukraine are considered. The extent of disclosure
and completeness of definition of sustainable development as a conceptual benchmark of economic policy in legislation of Ukraine, and the level
of representation of appropriate problems at the state level are analysed. The suggestions to improve statutory and regulatory mechanisms
for ensuring the sustainable development are given.
уДк 349.6:330.3
стан і проБлЕми нормативно-правовоГо ЗаБЕЗпЕЧЕння
сталоГо роЗвитку в украЇні
STATE AND ISSUES OF STATUTORY AND REGULATORY PROVIDING
OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT IN UKRAINE
Андрій КОВАЛЕНКО,
кандидат економічних наук,
Державна установа «Інститут економіки
природокористування та сталого розвитку
Національної академії наук України», Київ
Andriy KOVALENKO,
Candidate of Economics,
Public Institution «Institute of Environmental Economics
and Sustainable Development of the National Academy
of Sciences of Ukraine», Kyiv
жавної політики щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів
(міських і сільських поселень), правові та економічні шляхи їх реалізації
та розрахована на довгостроковий період (15–20 років). згідно з «розділом
І. загальні положення» концепції, «Сталий розвиток населених пунктів –
це соціально, економічно і екологічно збалансований розвиток міських
і сільських поселень, спрямований на створення їх економічного потенціалу,
повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь
на основі раціонального використання ресурсів (природних, трудових,
виробничих, науково-технічних, інтелектуальних тощо), технологічного
переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціаль-
ної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної,
екологічної інфраструктури, поліпшення умов проживання, відпочинку
та оздоровлення, збереження та збагачення біологічного різноманіття
та культурної спадщини».
забезпечення сталого розвитку населених пунктів є одним із основних
напрямів використання території україни, передбачених генеральною
схемою планування території україни, затвердженою законом у 2002 р.,
реалізація якої розрахована на два етапи: 2001–2010 і 2011–2020 роки.
статтею 1 закону україни «про стимулювання розвитку регіонів»
(прийнятий у 2005 р.) визначено, що стимулювання розвитку регіонів –
комплекс правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів,
спрямованих на досягнення сталого розвитку регіонів на основі поєднання
економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному
та регіональному рівнях, максимально ефективного використання потен-
ціалу регіонів в інтересах їх жителів та держави в цілому»; статтею 2 «мета
і засади стимулювання розвитку регіонів» – що «стимулювання розвитку
регіонів здійснюється з метою: забезпечення їх сталого розвитку в інтер-
есах усієї україни…».
забезпечення сталого, екологічно збалансованого розвитку україни
визначене як одна з найважливіших передумов завданнями законодав-
ства про екомережу в зу «про екологічну мережу україни», прийнятому
в 2004 році.
у розділі 1 «загальні положення» основних засад (стратегії) державної
екологічної політики україни на період до 2020 року, затверджених за-
коном україни в 2010 р., визначено, що «сталий соціально-економічний
розвиток будь-якої країни означає таке функціонування її господарського
комплексу, коли одночасно задовольняються зростаючі матеріальні
і духовні потреби населення, забезпечується раціональне та екологічно
безпечне господарювання і високоефективне збалансоване використання
1 тут і далі курсив мій – а. к.
2 Для порівняння – концепція переходу російської Федерації до сталого розвитку була затвер-
джена указом президента росії у 1996 році. у 2002 р. основні положення стратегії сталого
розвитку росії було напрацьовано комісією з проблем сталого розвитку Державної Думи
Федеральних зборів російської Федерації.
національна стратегія сталого соціально-економічного розвитку республіки білорусь згідно
із національним законодавством розробляється один раз у п’ять років на 15-річний період за
два з половиною роки до початку прогнозованого періоду і є державним прогнозом соціально-
економічного розвитку республіки на довгострокову перспективу, на основі якого будується вся
система прогнозів і програм соціально-економічного розвитку країни. вперше така стратегія
була схвалена урядом білорусі в 1997 році. наступна, розроблена з урахуванням змін у країні
та світі, нових програмних документів і міжнародних угод, схвалена національною комісією по
сталому розвитку і президією ради міністрів республіки білорусь у 2004 році.
14
Економіка природокористування і охорони довкілля
природних ресурсів, створюються сприятливі умови для здоров’я люди-
ни, збереження і відтворення навколишнього природного середовища
та природно-ресурсного потенціалу суспільного виробництва».
посилення ролі екологічного управління в системі державного управ-
ління україни з метою досягнення рівності трьох складових розвитку (еко-
номічної, екологічної, соціальної), яка зумовлює орієнтування на пріоритети
сталого розвитку, визначене основними напрямами одним з основних
принципів національної екологічної політики (розділ 2).
законом україни «про засади внутрішньої і зовнішньої політики»
від 2010 р. (ст. 2. основні принципи внутрішньої і зовнішньої політики,
п. 1) визначено, що «засади внутрішньої і зовнішньої політики базуються
на безумовному додержанні конституції україни, забезпеченні в україні
прав і свобод людини і громадянина та гарантуванні прав і свобод, про-
голошених конституцією україни, на загальновизнаних принципах і нормах
міжнародного права, забезпеченні соціальної спрямованості економіки
україни та сталого соціально-економічного розвитку України…».
«забезпечення сталого розвитку економіки на ринкових засадах та
її соціальної спрямованості» пунктом 2 цієї статті визначено як один із
принципів, на якому ґрунтується внутрішня політика. «використання між-
народного потенціалу для утвердження і розвитку україни як суверенної,
незалежної, демократичної, соціальної та правової держави, її сталого
економічного розвитку» пунктом 2 статті 11 «засади зовнішньої політики»
визначене як одна із засад зовнішньої політики.
верховна рада україни неодноразово приділяла увагу питанням за-
конодавчого закріплення сталого розвитку як концептуального орієнтиру
розвитку країни, розглядаючи, зокрема, законопроекти, підготовлені вче-
ними національної академії наук україни3. так, у 2001 р. в парламенті було
зареєстровано проекти: закону про концепцію сталого розвитку україни
та закону про концепцію переходу україни до сталого розвитку. обидва
законопроекти не було підтримано в 2002 р. у 2004 р. було зареєстровано
проект постанови про концепцію переходу україни до сталого розвитку,
яка також не була підтримана парламентом у 2005 році.
у 2006 р. в парламенті було зареєстровано проект постанови про пар-
ламентські слухання «про транскордонне співробітництво україни та сталий
соціально-економічний розвиток регіонів україни, що межують з країнами
Євросоюзу». однак у 2007 р. цей проект було відкликано. у 2009 р. було
зареєстровано проект постанови про проведення парламентських слухань
на тему «про основні засади сталого розвитку україни на 2010–2020 роки»,
однак у тому ж році цей проект було відхилено парламентом.
як зазначалося в рекомендаціях парламентських слухань щодо до-
тримання вимог екологічного законодавства в україні, напрямів реалізації
та вдосконалення екологічної політики, які відбулися 29.11.2000 р., «ви-
рішення проблем у сфері охорони довкілля та використання природних
ресурсів є пріоритетним напрямом державної політики у здійсненні
соціально-економічних реформ, необхідною складовою формування умов
сталого розвитку україни».
у посланнях президента україни до верховної ради україни термін
сталий розвиток починає з’являтися з 2000 р. у програмі економічних
реформ на 2010–2014 роки «заможне суспільство, конкурентоспромож-
на економіка, ефективна держава» перший розділ має назву «Сталий
економічний розвиток».
у концепції державної регіональної політики, затвердженій указом
президента україни в 2001 р., зазначалося, що «необхідність прискорення
поступу україни на шляху сталого розвитку, економічного зростання, по-
єднаного з активною соціальною політикою держави, демократизацією
всіх складових суспільного життя, потребує формування якісно нової
державної регіональної політики». на другому етапі реалізації концеп-
ції (з 2003 р.) передбачалося «створення економічних, організаційних
та нормативно-правових передумов для реалізації основних принципів
сталого, збалансованого розвитку регіонів».
у 2003 р. з метою виконання домовленостей у рамках підсумкових
документів, прийнятих на всесвітньому саміті зі сталого розвитку (Йо-
ганнесбург, 2002 рік), кабінетом міністрів україни було затверджено
комплексну програму реалізації на національному рівні рішень, при-
йнятих на всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003–2015 роки
та встановлено, що реалізація рішень, прийнятих на саміті, на цей період
є одним з пріоритетних напрямів діяльності центральних і місцевих органів
виконавчої влади. однак у 2011 р. урядова постанова про затвердження
програми достроково втратила чинність з мотивів скорочення кількості
та укрупнення державних цільових програм.
на початку 2010 р. урядовим розпорядженням було схвалено концеп-
цію Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій
на період до 2020 року, згідно з якою протягом трьох місяців передбача-
лася розробка відповідної програми, однак у тому ж році вказане розпо-
рядження втратило чинність.
у Державній програмі розвитку транскордонного співробітництва
на 2011–2015 рр., затвердженій кабінетом міністрів україни в 2010 р.,
зазначається, що одним з основних напрямів виконання цієї програми
є «розширення інтеграційних процесів з метою підвищення конкурентоспро-
можності регіонів, забезпечення їх сталого розвитку на сучасній технологічній
основі та високого рівня продуктивності праці і зайнятості населення».
концепцією реформування місцевого самоврядування та територі-
альної організації влади в україні, схваленою розпорядженням кабінету
міністрів україни від 01.04.2014 р. № 333-р, визначено, що реформування
місцевого самоврядування та територіальної організації влади здійснюється
з дотриманням, зокрема, принципу сталого розвитку територій, а в якості
одного з очікуваних результатів очікується, що реалізація концепції спри-
ятиме формуванню ефективної територіальної системи органів місцевого
самоврядування та місцевих органів виконавчої влади для забезпечення
сталого соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-
територіальних одиниць.
Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року,
затвердженою постановою кабінету міністрів україни від 06.08.2014 р.
№ 385, серед основних принципів реалізації державної регіональної
політики визначено «сталий розвиток – забезпечення невиснажливого,
ощадного та ефективного використання енергетичних, матеріальних, при-
родних та інших ресурсів для задоволення потреб нинішнього покоління
з урахуванням інтересів майбутніх поколінь».
Формулювання «сталий соціально-економічний розвиток україни» та
«сталий розвиток регіонів» містилися і в Державній стратегії регіонально-
го розвитку на період до 2015 року (затвердженій постановою кабінету
міністрів україни в 2006 р.), однак їхній зміст не деталізувався.
україною було підписано та ратифіковано низку міжнародних
нормативно-правових актів у сфері сталого розвитку – наприклад, рамкову
конвенцію про охорону та сталий розвиток карпат (підписано у 2003 р., ра-
тифіковано у 2004 р., у 2007 р. урядом схвалено стратегію виконання цього
документа). україна також здійснює всебічне міжнародне співробітництво
з питань сталого розвитку, бере участь у роботі міжурядових організацій
та органів, виконує свої зобов’язання за міжнародними конвенціями, про-
токолами та угодами. з урахуванням принципів і норм міжнародного права
та взятих на себе зобов’язань за період з кінця 1990-х років по теперішній
час було прийнято низку законодавчих і нормативно-правових актів, які
так чи інакше враховують принципи сталого розвитку.
у системі інституційного забезпечення сталого розвитку в україні
протягом 1997–2013 рр. створювалося декілька консультативно-дорадчих
комісій і рад при уряді та президентові, які пізніше було ліквідовано:
� національна комісія сталого розвитку україни при кабінеті міністрів
україни (1997–2003);
� національна рада з питань науки, інновацій та сталого розвитку
україни при президентові україни (2009–2010);
� національна рада із сталого розвитку україни при кабінеті міністрів
україни (2009–2013).
висновки
в україні при розвиненому економічному, екологічному та природо-
охоронному законодавстві відсутні як спеціальні програмно-концептуальні
документи і нормативно-правові акти, які б визначали та регулювали
суспільні відносини у сфері сталого розвитку, так і спеціальні інституційні
структури національного рівня для їх розробки. попри рішення відповідних
3 концепція переходу україни до сталого розвитку // вісник національної академії наук украї-
ни. – 2007. – № 2. – с. 15–44.
15
Економіка природокористування і охорони довкілля
міжнародних форумів, де на урядовому рівні була представлена й україна,
сталий розвиток поступово вибуває з першорядних пріоритетів державної
політики.
за роки незалежності україни термін у різних варіаціях (сталий розвиток;
сталий, екологічно збалансований розвиток; сталий соціально-економічний
розвиток; сталий розвиток економіки/територій; сталий економічний роз-
виток; сталий, збалансований розвиток) з’являвся в окремих нормативно-
правових актах у якості засади, мети, напряму, передумови, принципу,
орієнтиру розвитку без чіткого уніфікованого визначення.
на сьогодні найбільш повні визначення терміну «сталий розвиток»
у вітчизняному законодавстві містяться в затверджених:
� законом – основних засадах (стратегії) державної екологічної по-
літики україни на період до 2020 року;
� постановою парламенту – концепції сталого розвитку населених
пунктів;
� постановою кабінету міністрів україни – Державній стратегії,
� однак усі ці визначення є різними і неузгодженими між собою.
вважаємо, що на сучасному етапі для забезпечення процесу переходу
до сталого розвитку більш ефективним є задіяння внутрішніх нормативно-
правових механізмів держави, ніж договірних відносин на міжнародному
рівні. тому побудова належних нормативно-правових механізмів забез-
печення сталого розвитку пропонується з урахуванням таких аспектів.
принцип сталого розвитку як імператив суспільного життя і державної
економічної, соціальної та екологічної політики повинен отримати належне
концептуальне закріплення у конституції україни.
потрібне досягнення консенсусу в науковому розумінні та термінологіч-
ному і законодавчому визначенні сталого розвитку, в тому числі – у законах
україни «про засади внутрішньої і зовнішньої політики», «про державне
прогнозування та розроблення програм економічного і соціального роз-
витку україни», у господарському кодексі україни. зокрема, важливим для
впровадження принципів сталого розвитку є положення ч. 5 ст. 11 кодексу
про те, що «суб’єктам господарювання, які не враховують суспільні інтер-
еси, відображені в програмних документах економічного і соціального
розвитку, не можуть надаватися передбачені законом пільги та переваги
у здійсненні господарської діяльності».
нормативно-правові механізми сталого розвитку повинні сприяти
зміцненню і забезпеченню справедливої реалізації встановлених кон-
ституцією україни соціальних прав і гарантій громадян, а також права
власності українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря,
водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території украї-
ни, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської)
економічної зони.
Формування нормативно-правових механізмів забезпечення сталого
розвитку має відбуватися за такими напрямами:
� систематизація національних законодавчих і нормативно-правових
актів у сфері сталого розвитку та їх узгодження з принципами й нормами
міжнародних угод, нормативів і стандартів; усунення суперечностей між
нормами екологічного законодавства та інших галузей права;
� удосконалення правових засад управління і контролю в сфері
сталого розвитку;
� правове заохочення громадян та їх об’єднань до здійснення гос-
подарської діяльності на засадах сталого розвитку;
� розвиток державного стратегічного планування сталого розвитку
в контексті екологічної модернізації;
� посилення ролі еколого-правового виховання.
Що стосується правової форми законодавчого забезпечення стратегії
сталого розвитку, то доцільною є його реалізація шляхом затвердження
відповідного концептуального документа (розробленого органами вла-
ди із залученням наукових установ і громадського сектора) постановою
верховної ради або уряду україни.
Збірник наукових праць
«Економіка природокористування
і охорони довкілля» входить у міжнародну
наукометричну базу RePEc
|