Образ поета-дитини в поезії Б. Чичибабіна
У статті розглянуто образ поета-дитини в ліриці Б.Чичибабіна, наголошується на складових образу, простежується його еволюція. Виокремлено дві групи віршів, де з’являється образ поета-дитини: вірші-посвяти письменникам сучасникам Б.Чичибабіна і вірші-спогади, де розкрито дитячі емоції, переживання, с...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16686 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Образ поета-дитини в поезії Б. Чичибабіна / М.О. Зуєнко // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2009. — Вип. XXI. — С. 418-423. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16686 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-166862011-02-16T12:04:00Z Образ поета-дитини в поезії Б. Чичибабіна Зуєнко, М.О. Художня концепція дитини в літературі ХХ століття У статті розглянуто образ поета-дитини в ліриці Б.Чичибабіна, наголошується на складових образу, простежується його еволюція. Виокремлено дві групи віршів, де з’являється образ поета-дитини: вірші-посвяти письменникам сучасникам Б.Чичибабіна і вірші-спогади, де розкрито дитячі емоції, переживання, сни, закарбовані дитячою пам’яттю. Структуротворчим началом образа поета-дитини у ліриці Б.Чичибабіна є автобіографізм. Ліричний герой несе в собі дитячі спогади поета, але за цієї схожістю між ліричним героєм та автором не має тотожності, навпаки вони ведуть складний діалог про час і про себе. В статье рассматривается образ поэта-ребенка в лирике Б.Чичибабина, уделяется внимание составляющим образа, анализируется его эволюция. Выделено две группы стихотворений с образом поэта-ребенка. К первой группе относятся стихотворения-посвящения писателям современникам. Ко второй группе относятся стихотворения-воспоминания, в которых отражены детские эмоции, переживания, сны. Структурообразующим началом лирики Б.Чичибабина стал автобиографизм. Лирический герой несет в себе детские воспоминания автора, но при всей схожести между лирическим героем и автором нет тождества, наоборот, они ведут сложный диалог о времени и о себе. The article deals with the image of author-child n B.Chichibabin’s poetry. The main attention is paid to the structure of image, and its evolution. Two groups of poems concerned the image author-child is studied. The first group contains the poems dedicated to modern writers. The second group contains the poemsrecollection where the images from the author’s childhood appear as well as child’s emotions, dreams. The autobiography takes a great part in the structure of writer’s images. There is a kind of similarity between author and lyrical hero, but there is not identity. Within the article, the image of author-child has been specified. 2009 Article Образ поета-дитини в поезії Б. Чичибабіна / М.О. Зуєнко // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2009. — Вип. XXI. — С. 418-423. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. XXXX-0041 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16686 821.161.1 – 1.08 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Художня концепція дитини в літературі ХХ століття Художня концепція дитини в літературі ХХ століття |
| spellingShingle |
Художня концепція дитини в літературі ХХ століття Художня концепція дитини в літературі ХХ століття Зуєнко, М.О. Образ поета-дитини в поезії Б. Чичибабіна |
| description |
У статті розглянуто образ поета-дитини в ліриці Б.Чичибабіна, наголошується на складових образу, простежується його еволюція. Виокремлено дві групи віршів, де з’являється образ поета-дитини: вірші-посвяти письменникам сучасникам Б.Чичибабіна і вірші-спогади, де розкрито дитячі емоції, переживання, сни, закарбовані дитячою пам’яттю. Структуротворчим началом образа поета-дитини у ліриці Б.Чичибабіна є автобіографізм. Ліричний герой несе в собі дитячі спогади поета, але за цієї схожістю між ліричним героєм та автором не має тотожності, навпаки вони ведуть складний діалог про час і про себе. |
| format |
Article |
| author |
Зуєнко, М.О. |
| author_facet |
Зуєнко, М.О. |
| author_sort |
Зуєнко, М.О. |
| title |
Образ поета-дитини в поезії Б. Чичибабіна |
| title_short |
Образ поета-дитини в поезії Б. Чичибабіна |
| title_full |
Образ поета-дитини в поезії Б. Чичибабіна |
| title_fullStr |
Образ поета-дитини в поезії Б. Чичибабіна |
| title_full_unstemmed |
Образ поета-дитини в поезії Б. Чичибабіна |
| title_sort |
образ поета-дитини в поезії б. чичибабіна |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Художня концепція дитини в літературі ХХ століття |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16686 |
| citation_txt |
Образ поета-дитини в поезії Б. Чичибабіна / М.О. Зуєнко // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2009. — Вип. XXI. — С. 418-423. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zuênkomo obrazpoetaditinivpoezííbčičibabína |
| first_indexed |
2025-07-02T17:56:09Z |
| last_indexed |
2025-07-02T17:56:09Z |
| _version_ |
1836558812048261120 |
| fulltext |
УДК 821.161.1 – 1.08
М.О. Зуєнко –
кандидат філологічних наук,
доцент кафедри зарубіжної літератури
Образ поета-дитини в поезії Б.Чичибабіна
У російського поета Бориса Чичибабіна (1923-1994) була нелегка доля,
як і в більшості письменників-шістедесятників. Бути поетом, на думку
Б.Чичибабіна, означало бути вільним, безпосереднім у своїх почуттях і
емоціях, бути однаково щирим у житті і в поетичних творах, не зважаючи на
зовнішні перешкоди. Поету часто доводилось відокремлювати себе від
соціуму, замикатися у «власному світі»: перебуваючи у Вятлазі, під час
жорстокої критики та ніщівної цензури на його твори. Заради спасіння
власної душі він занурювався у «свій» світ – світ з улюбленими віршами
О.Пушкіна. Такий спосіб самоізоляції, ніби-то дитяча хитрість, але дозволив
поету вижити і лишитись «взаправдашним поэтом».
У ранній період творчості ліричний герой Б.Чичибабіна – поет-дитина,
у ньому уособлюється безпосередність, довіра, щирість. Герой, максимально
наближений до митця, з’являється в різних іпостасях: це поет, що розділяє
горе багатостраждального народу; це і філософ, який вірить у відродження
гармонії, у навернення людей до духовності; це і пророк, пером якого водить
Бог, його слово – могутнє, і він намагається поезією врятувати кожного; це і
смертна людина, яка прагне жити за правилами моралі, але водночас вона не
байдужа до земних проблем. Але, найперше у цьому переліку, поет – це
дитина, яка сприймає світ по-особливому, він захоплюється і дивується,
здавалося б, щоденному і буденному світу. Таким є образ ліричного героя на
ранньому етапі творчості Б.Чичибабіна.
Поэт – что малое дитя.
Он верит женщинам и соснам,
и стих, написанный шутя,
как жизнь, священ и неосознан.
То громыхает, как пророк,
а то дурачится, как клоун,
Бог весть, зачем и для кого он,
пойдет ли будущему впрок [2; 32].
У вірші «Поэт – что малое дитя…», написаному в 1960-му році, Б.Чичибабін
замислюється над власним життєвим призначенням. Він актуалізує
пушкінське розуміння поета як пророка, разом з тим визначає нові риси
художника, котрий належить уже іншій добі.
Формула «поет-дитина» сягає доби німецького романтизму.
Уважається, що названа формула бере свій початок в епістолярному романі
Беттіни фон Арнім «Листування Гете з дитиною» (1835), яким
захоплювалися російські письменники. У романі розкрито дитячий світ у
листуванні тринадцятирічної закоханої дівчини до молодого поета. З даним
романом пов’язаний мистецький переворот у художньому баченні людини. У
попередні літературні епохи митці не приділяли значної уваги дитині.
Наслідуючи канони античності, письменники-класицисти вважали дитину
недосконалим творінням, потворним, оскільки вона за недовершеністю
форми тіла не відповідала античному ідеалу краси. У ХVIII столітті, коли
панував культ розуму, дитина уважалась за віком ще не розумною істотою,
тому теж не становила особливого інтересу для письменників-просвітителів.
Доcлідниця творчості Б.Чичибабіна С.Буніна зазначає: «У ліриці
Б.Чичибабіна сукупність рис із загальним значенням «дитячість» (наївність,
безпосередність, чистота душі) є мірилом істинності поета. Це відображено у
віршах, присвячених улюбленим поетам-сучасникам: Пастернаку, Маршаку,
Еренбургу» [1; 22].
Ураховуючи зауваження С.Буніної, можна здійснити спробу розкрити
структуру образу поета-дитини у двох групах віршів: 1) вірші-посвяти, у
яких Б.Чичибабін виводить образ зразкового поета, звертаючись до поетів
сучасників; 2) вірші, в яких втілено дитячі відчуття, переживання, сни.
Складовими образу поета-дитини, який часто ототожнюється у віршах
з ліричним героєм, є пантеїстична віра у силу природи, фольклор, дитяча
безтурботність, пустощі, пора літніх канікул. Б.Чичибабін по-своєму
розкриває дитяче світосприйняття. У віршах він увесь час повертається до
світлих образів з дитинства, а ліричного героя називає «в недобрый мир
забредшее дитя».
Дитинство Б.Чичибабіна і його сестри Ліди було безтурботною порою.
Б.Чичибабін народився в м.Кременчуці, де часто проводив літо. Зі спогадів
сестри стає відомо: «... Борис был обыкновенным ребенком, он рос как и все
дети: играл во дворе, катался летом на велосипеде, а зимой на лыжах, играл с
ребятами в снежки. Летом мы целой компанией ходили купаться на
Северский Донец» [1; 380].
Спершу звернемось до ліричного героя поезії Б.Чичибабіна – поета-
дитини. У вірші «Дождик» (1954) ліричний герой як дитина радіє дощу,
розмовляє з ним, припрошує його, як у дитячому віршику.
Нивы, пастбища, леса ли
стали рады, что мокры,
в теплых лужах заплясали
скоморохи-комары.
Лепестки раскрыло сердце,
вышло солнце на лужок –
и поет, как в дальнем детстве,
милой родины рожок [2; 39].
Картина світу ранньої лірики Б.Чичибабіна має ряд особливостей, що
зближують її з міфологічним ритуальним сприйняттям, яке відповідає
дитячому ігровому способу пізнання дійсності. Активізуючи просторово-
територіальний компонент через символіко-міфологічний пласт культури,
автор наголошує на найдавніших зв’язках людини й землі, людини й
природи. Все, що є природнім, ідеальним і неповторним стає дитячим. Це
можемо прочитати у вірші „Вечная музыка мира любовь”:
Рядом с любимой, с ромашкой во рту,
всею судьбой прожитой
кланяюсь ласке, дарю доброту,
пренебрегаю враждой.
Доченька дождика, смейся и верь,
ветром в ладонях владей.
Сосны, как сестры, звенят в синеве.
Солнце вселилось в людей [2; 50].
У віршах письменника часто зринають образи з дитинства – атмосфера
свята, зимової казки, літнього купання в річці. Так, у вірші «Во мне
проснулось сердце эллина…» Б.Чичибабін відтворює свої дитячі
переживання. Митець потягом усього життя зберіг переживання радості літа.
Люблю мальчишек, закопавшихся
в песок на теплом берегу,
и – каюсь – каждую купальщицу
в нескромных взорах берегу [2; 47].
У зрілому віці Борису Чичибабіну була доступна одна з привілеїв
дитинства: здатність сприймати реальність як фантастичне і фантастичне як
реальне [2; 100]. Так, у вірші «Элегия февральскому снегу» образ снігу
належить двом світам – природному й казковому– відповідно до народних
вірувань. Сніг, за повір’ям, виникає з дощу або пари, яка виходить з димом та
зберігається на небі ангелами-дітьми. Коли скупчуються особливо великі
запаси снігу, вони скидають його на землю, прочищаючи собі шлях.
Найбільш показово даний образ розкрито у вірші „Элегия февральского
снега”. Жанр передбачає журливий зміст. Художній час – лютий, прощання з
зимою. Але за змістом вірш є дифірамбом, хвалою зимовій феєрії. Лише в
деяких строфах виявляється елегійний характер вірша. Образ снігу в поезії
Б.Чичибабіна втілює божественне начало, хурделиця – недобре, опівнічне,
лихе. Образ снігу створюють епітети „детски чистым”, „райски
непорочным”, „снежным”, „золотой”, „белый”, „святый”, „свежий”.
Вертикальна композиція вірша втілює думку про оновлення й очищення
світу. З контексту вірша словосполучення «детски чистым», «райски
непорочным» складають один синонімічний ряд.
Вышел срок метелицам полночным,
и к заре, блистая и пыля,
детски чистым, райски непорочным,
снежным снегом устлана земля [2; 282].
Античний міф про народження Афродіти, богині краси, відчувається в
четвертій строфі. Поєднання різдвяного мотиву з античним створює новий
сюжет про божественне народження снігу, зимового сніжного ранку,
засніженої чистої землі – різдвяної дитячої казки.
Это мир, увиденный впервые,
детских снов рождественская вязь,
это сказка утренней Марии,
что из этой пены родилась… [2; 282].
Спираючись на античність і християнство, Б.Чичибабін утверджує думку про
те, що людина від споглядання цієї краси здатна пережити катарсис, зцілення
красою. Період зимового снігопаду порівнюється митцем з миттю благодаті,
красою, яка може врятувати світ.
Знать, и нам виденья не случайны,
и на миг забрезжит благодать,
знать, и мы достойны нежной тайны,
что вовек живым не разгадать… [2; 283].
За два роки до смерті, у віці 69 років, Б.Чичибабін пише вірш
«Взрослым так и не став…». У вірші тричі повторено перший рядок
«взрослым так и не став…», митець свідомо відмежовується від жорстокості,
неправди, насильства, яке панує у світі дорослих:
Взрослым так и не став, покажусь-ка я белой вороной.
Если строить свой храм, так уж, ведомо, не на крови.
С той поры живу на земле неодухотворенной,
я на ней прохожу одиночную школу любви [2; 265].
Стильовою особливістю творення образу поета-дитини у ліриці
Б.Чичибабіна займає психологізм. Предметом поетичного відтворення є
динаміка думок, емоцій, уявлень, бажань тощо. Митець переключає увагу з
деталей подій зовнішнього світу на почуття чистої душі. Він драматизує
лірику, поглиблює її психологію, збагачуючи реалістичну природу віршів.
Говорячи про процес написання віршів, Б.Чичибабін підкреслює, що
цей акт творіння є радісним, безпосереднім: «Вот почему поэту труднее,
тяжелее, ответственнее, чем прозаику или любому другому художнику: его
стихи, его творчество должны подкрепляться биографией, жизнью, судьбой.
Но и легче, но и радостнее: ничего не надо придумывать, ничего не надо
сочинять, и в самом писании стихов уже награда, уже праздник. Если стих
пойдет – он пойдет, если его нет – его ничто не заставит быть» [2;13]. Він
проти готових формул у складанні віршів: „Ведь когда человеку больно, он
забывает о мастерстве. Когда он кричит от боли, он не думает, чтобы этот
крик был красив. Хотя, с другой стороны, и крик в настоящей поэзии
недопустим, и красота, та самая, которая мир спасет, в ней абсолютно
необходима. Тут все полно противоречий, все – тайна и чудо, все держится
на грани, тоньше лезвия бритвы, и грань эту переступить нельзя” [1; 248]. На
думку Б.Чичибабіна, поет має боротися зі штампами, він не повинен
наслідувати, а творити нове. Він розумів поезію як дар і основним її
завданням уважав творити добро.
Значну частину у творчому доробку митця займають вірші-посвяти.
Г.Померанц в листах до Б.Чичибабіна відзначив жанрові пріоритети митця:
„Вы искренни и ищете искренней дружбы скорее, чем восхищения, и Вас
тянет к жанру „Послания к друзьям”, а не к оде, скажем, и только любовь
вызывает Вас на сонеты” [1, с.150]. Для вірша-посвяти, вірша-дружніх
послань автор обирає різні форми: сонета („Сонет Марине”), вірша-подорожі
(„Путешествие к Гоголю”), молитви („Молитва за Мыколу”). У даних
жанрових формах Б.Чичибабін акцентує увагу не на зображенні, а на
вираженні, тобто відчуття переважає над зображенням. У художньому
просторі Б.Чичибабіна є чимало поезій, присвячених громадським діячам,
письменникам, акторам, художникам, друзям: О.Гріну, С.Єсеніну,
Л.Костенко, Ф.Кривіну, К.Паустовському, Д.Славичу, Л.Толстому,
Т.Шевченку та ін. Адресуючи вірші людині мистецтва, у поетичних рядках Б.
Чичибабіна з’являються слова: хлопчик, дитина, малятко. Микола Руденко –
«он – чистое дитя, и вы его не троньте» [3;104]. Леонід Пінський – «... у него
в гостях Шекспир,/ а глаза, как у ребенка» [3;63].
Для Б.Чичибабіна Богом був Пушкін. У вірші «Экскурсия в
лицей» (1974) митець символічно змальовує свій шлях до Пушкіна;
мандрівка коридорами ліцею, в якому навчався Пушкін, стала духовним
катарсисом для ліричного героя. Занурюючись в атмосферу пушкінської
епохи, він відчував дух поета: «Он плыл органом в хоре семисферном/ и
егозой сверстиками слыл» [3; 123]. Б.Чичибабін занурюється у світ дитинства
Пушкіна:
И нет причин – а мы с тобою плачем,
а мы идем и плачем без конца,
что был он самым маленьким и младшим,
поди стеснялся смуглого лица…[3; 123].
Ім’я Пушкіна для Б.Чичибабіна – це знак поезії, що врятує світ, а світло надії
запалено на свічці поета-дитини Пушкіна.
В ребячьем сердце нежность и веселье,
закушен рот, и щеки горячи…
До наших лет из той лицейской кельи
сияет свет мальчишеской свечи [3; 124].
Б.Чичибабін мав талант створювати із звичайних предметів місткі,
цілісні, глибинні образи, що сприяли емоційному осягненню світу й
спонукали розмірковувати про буття в спогляданні навіть звичайних речей з
допитливістю дитини. Митець щиро дивуєтся усьому тому, що спостерігає у
світі природи. Він захоплюється і милується цвітінню картоплі, горобцю,
кульбабі. Письменник своїми віршами прагнув звільнити людину від
„німоти” й „глухоти”, відкрити серця людей добру й впустити Боже світло,
тому він звертався до звичних образів, але зображував їх в іншому світлі, в їх
приналежності до Абсолюту, до Божого задуму, що відкриває читачеві новий
погляд на дійсність з позицій вічності.
Література
1. Борис Чичибабин в статьях и воспоминаниях. – Харьков: Фолио, 1998.
– 463 с.
2. Карась-Чичибабина Л.С., Бунина С.Н. Борис Чичибабин. Поэзия в
комментариях. Материалы к «Собранию стихотворений» Б.А.Чичибабина. –
Харьков, 2008. – 250 с.
3. Чичибабин Б.А. Стихотворения. – Х., 2005. – 320 с.
Анотація
У статті розглянуто образ поета-дитини в ліриці Б.Чичибабіна,
наголошується на складових образу, простежується його еволюція.
Виокремлено дві групи віршів, де з’являється образ поета-дитини: вірші-
посвяти письменникам сучасникам Б.Чичибабіна і вірші-спогади, де
розкрито дитячі емоції, переживання, сни, закарбовані дитячою пам’яттю.
Структуротворчим началом образа поета-дитини у ліриці Б.Чичибабіна є
автобіографізм. Ліричний герой несе в собі дитячі спогади поета, але за цієї
схожістю між ліричним героєм та автором не має тотожності, навпаки вони
ведуть складний діалог про час і про себе.
Ключові слова: образ, структура образу, мотив, проблема, тема, стиль,
лірика.
Аннотация
В статье рассматривается образ поэта-ребенка в лирике Б.Чичибабина,
уделяется внимание составляющим образа, анализируется его эволюция.
Выделено две группы стихотворений с образом поэта-ребенка. К первой
группе относятся стихотворения-посвящения писателям современникам. Ко
второй группе относятся стихотворения-воспоминания, в которых отражены
детские эмоции, переживания, сны. Структурообразующим началом лирики
Б.Чичибабина стал автобиографизм. Лирический герой несет в себе детские
воспоминания автора, но при всей схожести между лирическим героем и
автором нет тождества, наоборот, они ведут сложный диалог о времени и о
себе.
Ключевые слова: образ, структура образа, мотив, проблема, тема, стиль,
лирика.
Summary
The article deals with the image of author-child n B.Chichibabin’s poetry. The
main attention is paid to the structure of image, and its evolution. Two groups of
poems concerned the image author-child is studied. The first group contains the
poems dedicated to modern writers. The second group contains the poems-
recollection where the images from the author’s childhood appear as well as
child’s emotions, dreams. The autobiography takes a great part in the structure of
writer’s images. There is a kind of similarity between author and lyrical hero, but
there is not identity. Within the article, the image of author-child has been
specified.
Key words: image, the structure of image, motif, problem, theme, style, lyrics.
Довідка про автора
Зуєнко Марина Олексіївна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри
зарубіжної літератури Полтавського державного педагогічного університету
імені В.Г. Короленка
Домашня адреса: вул. Фрунзе 92, кв.26, м. Полтава, 36014, тел.80501921365.
|