Образ міста в творах Себастіана Фабіана Кленовича
У статті наводяться біографічні дані про ренесансного поета Себастіана Фабіана Кленовича, автора першої друкованої латиномовної поеми про українські землі. Аналізується сприйняття міського середовища у творах Кленовича. Розглянуто особливості опису міської архітектури, ставлення до міщанського ст...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166871 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Образ міста в творах Себастіана Фабіана Кленовича / В. Гіпіч // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 21-26. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-166871 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1668712020-03-09T01:25:39Z Образ міста в творах Себастіана Фабіана Кленовича Гіпіч, В. Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення У статті наводяться біографічні дані про ренесансного поета Себастіана Фабіана Кленовича, автора першої друкованої латиномовної поеми про українські землі. Аналізується сприйняття міського середовища у творах Кленовича. Розглянуто особливості опису міської архітектури, ставлення до міщанського стану, описи міських етнічних груп у творчості гуманіста. Походячи із міщанського стану Кленович з симпатією ставився до офіційної шляхетської ідеології Речі Посполитої, орієнтованої на сільський спосіб життя. В статье рассказывается о поэте эпохи Ренесанса Себастиане Фабиане Кленовиче, авторе первой печатной поэмы на латыни об украинских землях. Анализируется восприятие городского пространства в произведениях Кленовича. Рассматриваются особенности описания городской архитектуры, отношение к городскому сословию, описания этнических групп в творчестве гуманиста. Будучи по происхождению из городского сословия, Кленович с симпатией относился к официальной шляхетской идеологии Речи Посполитой с её воспеванием сельского образа жизни. The article threats of the Renaissance poet Sebastian Fabian Klonowic, the author of the first printed poem in Latin about the Ukrainian lands. There are analyzed the perception of the municipal architecture, the attitude to the townspeople, the description of the ethnicities in the works of the humanist. Being from the townspeople Klonovic sympathized to the official szlachta ideology of the Polish-Lithuanian Commonwealth with its hymning of the rural way of life. 2013 Article Образ міста в творах Себастіана Фабіана Кленовича / В. Гіпіч // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 21-26. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166871 94(477).04 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| spellingShingle |
Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Гіпіч, В. Образ міста в творах Себастіана Фабіана Кленовича Краєзнавство |
| description |
У статті наводяться біографічні дані про ренесансного поета Себастіана Фабіана
Кленовича, автора першої друкованої латиномовної поеми про українські землі. Аналізується
сприйняття міського середовища у творах Кленовича. Розглянуто особливості опису міської
архітектури, ставлення до міщанського стану, описи міських етнічних груп у творчості
гуманіста. Походячи із міщанського стану Кленович з симпатією ставився до офіційної
шляхетської ідеології Речі Посполитої, орієнтованої на сільський спосіб життя. |
| format |
Article |
| author |
Гіпіч, В. |
| author_facet |
Гіпіч, В. |
| author_sort |
Гіпіч, В. |
| title |
Образ міста в творах Себастіана Фабіана Кленовича |
| title_short |
Образ міста в творах Себастіана Фабіана Кленовича |
| title_full |
Образ міста в творах Себастіана Фабіана Кленовича |
| title_fullStr |
Образ міста в творах Себастіана Фабіана Кленовича |
| title_full_unstemmed |
Образ міста в творах Себастіана Фабіана Кленовича |
| title_sort |
образ міста в творах себастіана фабіана кленовича |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166871 |
| citation_txt |
Образ міста в творах Себастіана Фабіана Кленовича / В. Гіпіч // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 21-26. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT gípíčv obrazmístavtvorahsebastíanafabíanaklenoviča |
| first_indexed |
2025-07-14T22:59:53Z |
| last_indexed |
2025-07-14T22:59:53Z |
| _version_ |
1837665116360802304 |
| fulltext |
20
Історія міст
і сіл України:
історико-теоретичні
проблеми вивчення
21
Досліджуючи історію українських міст,
історик має обирати об’єктом своєї уваги не
тільки міську архітектуру, економіку та соці-
альний склад населення. Важливим завданням
є також вивчення світогляду городян. Вив-
чаючи твори, що належать перу міщан, ми мо-
жемо робити певні висновки стосовно їх сві-
тосприйняття.
Метою цієї статті є спроба реконструювати
узагальнений образ міста, котрий існував у
свідомості Себастіана Фабіана Кленовича.
Таким чином, ми можемо просунутися у нау-
ковому розумінні того, як міщани XVI-XVII
століть самоусвідомлювали себе, яке місце
відводили для власного стану у політичній си-
стемі та суспільстві Речі Посполитої.
У якості джерельної бази були використані
художні твори, що належать перу Себастіана
Фабіана Кленовича. Хронологічні межі
пов’язані з часом життя та творчості гумані-
ста та охоплюють другу половину XVI сто-
ліття. Оскільки Кленович писав про міста
усього Королівства Польського, тому ми вив-
чаємо комплексний образ міста Речі Посполи-
тої, не обмежуючись винятково українськими
теренами.
Особистість Кленовича добре відома укра -
їнським дослідникам літератури доби гума-
нізму, оскільки у своїй творчості значне місце
він відвів Червоній Русі, тобто Галичині.
Описи міста Львова в його поемі «Роксоланія»
зацікавили І. Франка, який переклав певні
місця з поеми [1]. Існують й інші переклади
українською цього латиномовного твору [2].
Багато статей присвячено вивченню духовного
світу поета та особливостей його літератур-
ного стилю [3].
Себастіан Фабіан Кленович [4] народився
близько 1545 р. в Великопольщі в міщанський
родині [5]. Інформації про його дитинство та
юнацькі літа обмаль, але з його творів видно,
що він добре опанував латину, розумівся на
грецькій літературі, був добре ерудованим, во-
лодів певними знаннями з царини права та був
релігійною людиною католицького визнання.
Деякий час мешкав у Львові. На 25 році свого
життя, у 1570-х рр. Кленович оселяється у
місті Любліні – значному торгівельному цен-
трі Руського воєводства. В цьому королівсь-
кому місті, що мав самоврядування за Магде-
бурзьким правом, Себастіан Фабіан робить
блискучу кар’єру. Розпочавши міським писа-
рем, він увійшов до кола міських патриціїв та
обіймав уряд міського райці. Одружився з
донькою люблінського купця та набув міських
прав. Від свого покровителя – Київського ка-
толицького єпископа Йосифа Верещинського
– отримав війтівство в Псарах й сільце Вулки
Юзефовські. У 1589 р. був призначений рек-
тором школи в місті Замостя. В 1592 р. повер-
нувся до публічного життя в Любліні – обій-
мав посади війта, райці, бурмистра [6]. Помер
1602 р. в Любліні, де й був похований.
Під час свого перебування у Любліні Кле-
новичу доводилося не один раз відвідувати
столицю Руського воєводства у справах. Дехто
з дослідників життя Себастіана Фабіана вва-
жають, що перед тим як оселитися в Любліні,
УДК: 94(477).04
В’ячеслав Гіпіч (м. Донецьк)
Образ міста в творах
Себастіана Фабіана Кленовича
У статті наводяться біографічні дані про ренесансного поета Себастіана Фабіана
Кленовича, автора першої друкованої латиномовної поеми про українські землі. Аналізується
сприйняття міського середовища у творах Кленовича. Розглянуто особливості опису міської
архітектури, ставлення до міщанського стану, описи міських етнічних груп у творчості
гуманіста. Походячи із міщанського стану Кленович з симпатією ставився до офіційної
шляхетської ідеології Речі Посполитої, орієнтованої на сільський спосіб життя.
Ключові слова: міщани, образ міста, архітектура, торгівля, ремесло, література.
він деякий час мешкав у Львові [7]. Про це
місто в нього збереглися приємні спогади:
«Передусім із міст руських здобув собі славу
велику / Львів, скрізь відомий, святий, русь-
кого роду краса, / Місто спокою мого, я тобі
присвятив свою працю!»[8] Присутні в його
творах й такі українські міста як Київ,
Кам’янець, Луцьк, Острог, Дрогобич тощо.
Незважаючи на те, що все своє життя Кле-
нович був пов’язаний із міським середови-
щем, професор Марта Богуцька вважає його
виразником шляхетської зем’янської ідеології
[9]. У своїй польськомовній поемі «Фліс»
(«Плотогон») Себастіан Фабіан оспівує не ку-
пецтво, яке Вислою постачало збіжжя до
Гданська, а, на думку вченої, возвеличує
працю шляхтича-землероба, котрий не ризи-
кує власним здоров’ям заради наживи, спо-
кійно відпочиває після жнив біля домашнього
вогнища: «Засяде собі при вогню сосновим /
при келиху просторим. / Може не заздрити ку-
пецтву, міщанам / може не дивитись на Гдан-
ська товари»[10]. Річ у тім, що сам Кленович
походив з невеликого містечка, а все доросле
життя мешкав у Любліні, котрий також не був
великим містом. Як і багато заможних меш-
канців міст тогочасної Речі Посполитої Себа-
стіан Фабіан, окрім власне міських занять, був
долучений до рільництва та тримав фільварок
й млин. На думку Богуцької, присвоювання
собі елементів шляхетської культури у свідо-
мості городян було засобом подолання стано-
вого бар’єру між міщанством та шляхтою.
Аграрний спосіб життя наближав бюргерів до
привілейованого лицарського стану [11].
Сам Кленович у 1584 р. разом з баржами
рушив Віслою до Гданська. Під час сплаву, за
словами автора, й повстав «Фліс». Шляхом до
моря поет оминав багато польських міст.
Описи деяких з них потрапили на сторінки
поеми. Серед зелено-блакитних краєвидів
вздовж гирла Вісли стрічаються червоні
плями – цегла та черепиця міст: «зліва черво-
ніє давній Влоцлавек, священицьким митом та
пивом славний»; «Скоро побачиш Нешаву
червону […] світяться зліва будинків дахи»; в
Торуню флісак [12] оглядає «прекрасні як по-
лум’я мури»; в Новому Місті «зліва побачиш
червоний мур»; в Гданьську зсипають збіжжя
у «червоні шпіхлери» [13] тощо [14]. Для поета
символом міста є його цегляна архітектура.
Також високість та стрільчастість будинків на-
лежить до образу міста в творчості Кленовича:
«храми високі, і вежі, що вперлися в небо»,
«нині будинки оті, бачиш, громадні ростуть»
в Замості; «глянь на вершинного Лева: гора
височить в піднебессі», «також будівель дахи
аж до небес піднялись», «веж височенних
шпилі гостроверхі зірок досягають» – про
Львів [15]. Важливу роль у відокремленні
міста від села мали фортифікаційні споруди.
З деревом без гілок порівнює Кленович укріп-
лення Любліна після пожежі 1575 р., коли
вщент згоріла Краківська брама й постраж-
дали міські стіни: «Мури міські опинились
оголеними як потворні пні дерев, позбавлені
гілок» [16]. Брами та мури міст виступають у
творах Себастіана Фабіана як символ захисту
католицької віри та церкви від ворогів – схиз-
матиків, єретиків, іновірців: «Ти [Львів] пу-
стослівних пророків[17] вже здалека першим
рознюхав / І перед лихом отим брами свої за-
чинив», «Львове священний, скеле марпей-
ська,[18] хай щастить тобі завжди, / Віру стару
бережи, не залишай у біді», «І кафедральний
собор в мурах сіяє твоїх [Кам’янець-Поділь-
ський]» [19].
Річ Посполита дуже потерпала від нападів
кримських татар. Найбільше страждали від
нападів українські землі. В «Роксоланії»
українські міста-фортеці виступають у якості
головної сили у боротьбі з цим лихом: «Марс,
бог війни, оточив нині мурами місто [Замо-
стя] надійно… Гетів [татар] могутні війська
тут зазнали поразки страшної», «Ти на пле-
чах своїх, Києве, видержав орди татарські, /
Відсіч не раз ти давав скиту, що луком гор-
дивсь» [20].
У творчості Кленовича часто зустрічаються
порівняння міста з державою. Люблін, де Се-
бастіан Фабіан мешкав значну частину свого
життя, та Львів, де він провів декілька років,
мали самоврядування за Магдебурзьким пра-
вом. Громади цих міст через такі інституції як
рада, лава, війт вирішували самостійно по-
точні проблеми та мали судову незалежність.
Тому у творчості гуманіста натрапляємо на
алегорії давньогрецьких міст-полісів та міста-
2’2013В’ячеслав Гіпіч
22
держави Риму у творчості ренесансних пись-
менників, коли мова в їх творах йде про міста.
У власній «Роксоланії» Кленович вже безпо-
середньо порівнює давню столицю українців
Київ з Римом: «Знайте всі люди, що Київ на
Чорній Русі важить стільки, / Скільки для всіх
християн Рим стародавній колись» [21]. У дусі
ренесансної любові до Античності орган місь-
кого самоврядування – раду поет за давньо-
римським взірцем називає Сенатом: «Найще-
дрішому та найяснішому сенатові славної
львівської громади», «О сенате славний, мужів
достойних / Зборе, що в пошані у мене завжди,
/ Це тебе львів’яни – громада людна – / Слу-
хають радо» [22]. Civis Lubliensis («громадя-
нин Любліна»), так, за аналогією з громадян-
ст вом давнього Риму, часто підписувався
Себастіан Фабіан Кленович.
Будівля, що уособлювала собою міську
владу протягом XVI-XVIII ст. була ратуша.
Дуже поважно написав Кленович про ратушу
у Замості: «Бачимо, ратушу нам ставлять для
радних міських, / Де пануватимуть завжди Фе-
міда та Правда і будуть / Суд справедливий
вершить радні достойні в судах» [23]. Звісно,
що поета у даному випадку приваблювала не
будівля сама по собі, а те що вона уособлю-
вала – самостійність та незалежність міської
громади.
До образу міста належать також торгово-ре-
місничі акценти. Тринадцять найменувань
східних товарів у вірменських купців Львова
наводить Кленович в «Роксоланії»: «Тут і
шовки, і тканини з бавовни, нитки золотисті /
Й срібні, і теж килими (турки їх люблять
також), / Ірис південний, кора цинамону, ім-
биру коріння, / Стебла, які наш народ троща
пахуча назвав, / Перець і ревінь, яким у народі
лікують печінку, / Купиш мускатний горіх,
купиш дівочий шафран» [24]. В Замості «для
Меркурія ринки будують». В Дрогобичі видо-
бувають сіль на продаж: «Славиться в русів
копальнями солі містечко Дрогобич, / Звідси
розвозиться сіль всюди по руській землі».
Пише про московський та литовський на-
прямки люблінської торгівлі: «В Любліні стрі-
неш дари різні з Москви та Литви. / Всякі то-
вари, які лише світ вробляє на продаж, / в
Любліні знайдеш, в отих мурах священних
його» [25]. Навколо Бидгощу видніються гори
глиняних горщиків місцевого виробництва, го-
тових до вивозу. У Гданську Кленовича ціка-
влять не будинки, вулиці, фонтани, а міський
порт, наповнений суднами, дзижчанням, рухом
та купцями. Тут навколо продають та купують:
«продавай, купуй, торгуй, бий долонь в долонь
/ зиск собі здобудь». Не замовчує гуманіст
Кленович й негативні моменти в торгівлі:
«Хвали продаючи, ганьби купуючи; купця не
бажай мудрого, шукай собі дурня» [26]. Для
прибульця з польської глибинки Гданськ/Дан-
ціг – велике місто з чужоземним населенням
у мовному та звичаєвому сенсах, наповнене
купцями, посередниками, маклерами та лих-
варями, котрі спритно оперували мірами та ва-
гами, різними грошима, асигнатами, вексе-
лями – здавався місцем великого ризику та
небезпеки. «Будь обережний, – радив Клено-
вич своїм читачам, подорожуючим до Гдан-
ська, – бо тут маєш, судновласник, різнома-
нітні голови / одні грошима торгують / інші
словами» [27]. Розмова з німецькомовним
мешканцем цього міста є складною через
мовні непорозуміння, а також з огляду на від-
мінності у світосприйнятті, вартостях та до-
свіді, котрі репрезентують прибульці та міс-
цеві мешканці.
У багатьох західноукраїнських містах в
цей період була актуальною проблема етно-
конфесійних відносин. На території України
мешкали представники багатьох народів та
релігій. Найбільше представників різних ет-
носів було у Львові. Крім католиків (пере-
важно німецького та польського походження)
найчисельнішими були вірменська, єврей-
ська, руська громади. Кленович висловив
власне відношення до представників цих на-
родів. Про вірмен пише спокійно, підкрес-
люючи їх купецькі здібності: «Також сюди
вірменин пелехатий завозить зі Сходу / Па-
хощі різні свої й всякий на продаж товар […]
В місті [Львові] осіли вірмени, свої зали-
шивши оселі, / Люди кмітливі вони, талано-
витий народ. / Речі церковні сюди привезли
та своїх ієреїв, / Церкву, як звичай велить, по-
будували собі» [28]. В традиційно образливій
формі представлено єврейську громаду: «На
передмістю бруднім проживають невірні
Образ міста в творах Себастіана Фабіана Кленовича
23
євреї, / У неохайних хатках їхніх – і бруд,
і сміття. / Плем’я смердюче вони, розвіва-
ється, наче від цапа, / Сморід постійно від
них, завжди обличчя бліді» [29]. Негативне
відношення до юдеїв відповідало духу того
часу. В Речі Посполитій було опубліковано не
один анти-юдейський трактат, зокрема і у
Львові. Пов’язано це не тільки з релігійними
та етнічними відмінностями, а й з тією еко-
номічною конкуренцією, що складали євреї
для місцевого населення. «Славні міста у
заставу дає, позичає всім гроші, / З них же
проценти дере, сіє усюди нужду»: лихварство
та орендарство, котрим займалися представ-
ники єврейської громади, додавали соціаль-
ної напруги у відношеннях з місцевим насе-
ленням.
З повагою ставиться Кленович до авто -
хтонного українського населення Львова.
Русинів називає нащадками Яфета та залічує
їх до сарматських племен. У такій завуальо-
ваній формі Кленович підкреслює етнічну
близькість українців з поляками. На його
думку, власну назву «Русь» місцеве насе-
лення отримало від прадідів. В тогочасній
польській історіографії існувала наступна
схема етногенезу східнослов’янських народів
– після Великого потопу нащадки одного з
синів Ноя – Яфета (Іяфет) рушили на захід і
північ й дали початок усім народам, що тут
оселилися, у тому числі й слов’янам. У дав-
нину ці, начебто, слов’янські племена нази-
валися сарматами (від них виводили себе по-
ляки). До сарматського племінного союзу
входили роксолани (які вважалися предками
українців). Власні назви поляки-ляхи та
українці-русини отримали від двох князів, що
були рідними братами – Леха та Руса.[30] Ця
схема знайшла своє відображення на сторін-
ках «Роксоланії» Кленовича. Лише конфе-
сійні відмінності створювали перепону між
цими народами: «Руси і далі ідуть шляхом
дідів і батьків, / Звичаї ті, що зі Сходу взяли,
зберігають ретельно / І бездоганно, скажу,
віру свою бережуть. / Проти порядків таких
виступає весь світ католицький, / Часто за-
суджує їх, навіть погрожує він, / Саме за те,
що нащадки, прості й легковірнії руси, / Всім
заповітам батьків вірні й виконують їх» [31].
Те, що час має різне значення та по різному
спливає в селі та місті, знали вже в ранньомо-
дерну добу. Перші вуличні годинники почали
з’являтися саме в містах. Наявність годинника
на ратушній вежі також була ознакою пре-
стижу даного міста. Ось який розлогий опис
львівського годинника подає Кленович в «Рок-
соланії»:
«Там тихоплинні години рахує
годинник на вежі,
В стуках постійних його зміни
у часі звучать.
Важіль годинника крутить
усі коліщата зубчасті
Й точно вимірює він час,
що тікає кудись.
Вуха ласкає годинник своїм
передзвоном подвійним,
Всяк раз нагадує нам:
часу частинка пройшла,
Наче говорить, що втрачений час
повернути не можна,
Й завжди повчає, що він –
річ дорога для усіх»[32].
Як гуманіст та моралізатор, не міг Клено-
вич оминути тему суспільних відносин, яким,
зокрема, присвятив спеціальний твір –
«Ворек Юдашув» («Юдин мішок»). Для Се-
бастіана Фабіана джерело зла знаходиться не
в природній зіпсованості людини, а в людсь-
кому неуцтві й недосконалості людських сто-
сунків [33]. Хоча йому імпонувало шля-
хетське сільське життя, він виступав з
критикою проти жадоби шляхти, котра у го-
нитві за прибутком доводила до відчаю влас-
них селян. Особливо засмучувало Кленовича
пияцтво у галичан: «Вип’є печальне вино –
харкне та зараз блює. / П’є той п’яничка та
келиха лає, невинного зовсім, / Знову бажає
вина й платить, хоч лаяв його. / П’є із похму-
рим обличчям і келихи гірко картає, / Хва-
лить отруту, яку, щойно купивши, ганьбив»
[34]. Для Кленовича основою людського іс-
нування є праця, а не паразитичне існування
за рахунок інших. Високу оцінку від Клено-
вича отримала міська рада Торуня за те, що
вигнала на передмістя повій: «Флісаку, минай
тих сирен / стережися від гангрен». Місто То-
рунь для нього «багате в цноті», тільки там
В’ячеслав Гіпіч 2’2013
24
Джерела та література
можна «щирих міщан оглядаєш охоче / там
спокій, там сором, там зберігають учтивість \
та справедливість» [35].
В цілому, можемо констатувати неоднозна-
чне ставлення Себастіана Фабіана Кленовича
до міського середовища. Проживши все своє
життя у міському середовищі, Кленович добре
розумівся на особливостях міського життя з
його темпом, рухливістю, духом підприєм-
ництва. Але ідеалом для нього (як і для місь-
кого патриціату в цілому) було спокійне сіль-
ське існування. Кожне місто отримує від
Кленовича добрі епітети – прекрасні мури, зо-
лоті верхів’я соборів, червоні (в значенню кра-
сиві) домівки. Але міста в його творах по-
стають, уніфіковано, побіжно, поверхово.
Мури, брами, храми – ось основні складники
опису міст у Кленовича. Пояснити таку скуд-
ність інформації про міста можна тим, що
жоден з творів Кленович не присвячував спе-
ціально містам. Вони в нього виступають
фоном для розповіді про інші речі – природу,
звичаї тощо. Біль-менш розлогі описи нале-
жать лише двом містам – Гданську та Львову.
Якщо прибалтійське місто у Кленовича зали-
шило турботливі спогади, виглядає чужим
йому, то Львову дісталися теплі та доброзич-
ливі відгуки.
1. Франко І. Старинний Львів // Франко І. Зіб-
рання творів у п’ятдесяти томах. Т. 11. Поетичні пе-
реклади та переспіви. – К.: Наукова думка, 1978. –
С. 366-368.
2. С. Ф. Кльонович. Роксоланія (Переклад М. Бі-
лика) // Питання класичної філології. – Львів: Вид-
во Львівського ун-ту, 1961. – Вип. 2. – С. 119–156;
передрук окремим виданням: Себастьян Фабіан
Кльонович “Роксоланія”: Поема / перекл. з латин.
М. Білика. – Київ, 1987. – 94 с.; “Роксоланія”
(Поема). Переклав Віталій Маслюк // Українська
поезія XVI століття. – Київ, 1987. – С. 114–167.
3. Сінькевич О.Б. Моральні шукання С.Ф. Кле-
новича в контексті суспільної думки XVI ст. / Сінь-
кевич О.Б. // Секуляризація духовного життя на
Україні в епоху гуманізму і Реформації: Зб. наук.
праць АН УРСР. Ін-т сусп. наук. / Відп. ред. Є.А.
Гринів. – К.: Наукова думка, 1991. – С. 193-214;
Снігурова О.В. Новолатинська поетична спадщина
як частина полімовного літературного процесу в
Україні кінця ХVІ століття. / Снігурова О.В. // Віс-
ник Житомирського державного університету
імені Івана Франка. – 2007. – № 34. – C. 214-216;
Трофимук М. «Паспорт для русина» з фондів Нау-
кової бібліотеки Львівського національного уні-
верситету імені Івана Франка (перше латиномовне
друковане видання про Україну, 1584 р.) / Трофи-
мук М. // Вісник Львівського університету. Серія
книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні
технології. Зб. наук. праць. – 2010. – Вип. 5. –
С. 315-322.
4. Польською «Klonowic», сам іноді підпису-
вався латинізованою формою прізвища «Acernus»
(лат. «Клен»). В українській мові існує декілька
варіантів напису – «Кленович», «Кльонович»,
«Клоновіц». Нами використано форму «Клено-
вич» оскільки вона найбільше наближена до
української назви дерева, від котрого походить прі-
звище. Батько Себастіана Фабіана носив прізвище
«Klon» / «Клен», отже «Klonowic» – це патронімі-
альна форма написання цього прізвища.
5. Найповніше біографію Кленовича подано у
наступних працях: Klonowic Sebastian Fabian //
Nowy Korbut. Bibliografia literatury polskiej. T. 2.
A-M / Red. K. Naczelny. – Warszawa: Panstwowy in-
stytut wydawniczy, 1964. – S. 321-327; Nadolski B.
Klonowic Sebastian Fabian / Nadolski B. // Polski
Slownik Biograficzny. – T.13. – Wrocіaw etc.: Wy-
dawnictwo PAN, 1967-1968. – S. 4-6; Wisniewska H.
Renesansowe zycie i dzielo Sebastiana Fabiana Klo-
nowica/ Wisniewska H. – Lublin: Wydawnictwo Uni-
wersytetu Marii Curie-Sklodowskiej, 2006. – 309 s.
6. Посадові особи в міському самоврядуванні,
яке ґрунтувалося на Магдебурзькому праві. Бур-
мистер – голова станового самоврядування. Війт –
голова суду з карних справ. Райці – члени виборної
міщанами ради магістрату, яка відала дотриман-
ням чинного законодавства, правил торгівлі, ді-
яльністю ремісничих цехів, обороною міста, впо-
рядкуванням і забудовою міста, закладенням
міських шпиталів, шкіл, лазень, набуттям грома-
дянства даного міста, успадкуванням майна.
7. Nowy Korbut… – S. 321.
8. Кленович С.Ф. Роксоланія / Пер. В. Маслюк//
Слово многоцінне. Хрестоматія української літе-
ратури, створеної різними мовами в епоху Рене-
сансу (друга половина XV–XVI століття) та в епоху
Бароко (кінець X –XVIII століття). Книга 1. /
Образ міста в творах Себастіана Фабіана Кленовича
25
Упоряд. В. Шевчук, В. Яременко. – К.: Вид-во
«Аконіт», 2006. – С. 270.
9. Bogucka M. Obraz miasta we «Flisie» Seba-
stiana Fabiana Klonowica / Bogucka M. // Miscella-
nea historic-archivistica. – T. 11. – Warszawa: Wy-
dawnictwo DiG, 2000. – S. 205.
10. Klonowic S.F. Flis, to iest spuszczanie statkow
Wisla y inszemi rzekami do niey przypadaiacemi //
Klonowic S.F. Dzieіa. W 2 t. / Oprac. J.N. Bobrowicz. –
T. 1. – Lipsk: Breitkopf et Haertel, 1836. – S. 43.
11. Bogucka M. Obraz miasta we «Flisie»… –
S. 206.
12. Флісак – той, хто займався флісом – сплавом
збіжжя (поташу, деревини) на плотах.
13. Шпіхлер (нім.) – будівля для зберігання
збіжжя, склад.
14. Klonowic S.F. Flis… – S. 74-76, 81, 94.
15.Кленович С.Ф. Роксоланія… – С. 238, 239,
271, 273.
16. Wisniewska H. Renesansowe zycie i dzielo… –
S. 33.
17. «Пустослівні пророки» – натяк на діячів Ре-
формації, перш за все, на Мартина Лютера та Жана
Кальвіна, та їх послідовників – лютеран та кальві-
ністів (загалом протестантів), які у XVI ст. були
досить численними серед шляхти та міщан деяких
міст Речі Посполитої.
18. Марпес (Марпейські, Марпезійські скелі) –
гора на острові Парос, багата на мармур.
19. Кленович С.Ф. Роксоланія… – С. 270, 276.
20. Там само. – С. 273, 274.
21. Там само. – С. 275.
22. Там само. – С. 237.
23. Там само. – С. 273.
24. Там само. – С. 272.
25. Там само. – С. 273, 277, 260.
26. Klonowic S.F. Flis… – S. 78, 89.
27. Ibidem. – S. 89.
28. Кленович С.Ф. Роксоланія… – С. 272.
29. Там само. – С. 272-273.
30. Мыльников А.С. Картина славянского мира:
взгляд из Восточной Европы. Этногенетические
легенды, догадки, протогипотезы XVI – начала
XVIII века. – СПб.: Центр "Петербургское Восто-
коведение", 1996. – 320 с.
31. Кленович С.Ф. Роксоланія… – С. 280.
32. Там само. – С. 273.
33. Снігурова О.В. Новолатинська поетична
спадщина… – С. 215.
34. Кленович С.Ф. Роксоланія… – С. 265.
35. Klonowic S.F. Flis… – S. 76.
Вячеслав Гипич
Образ города в сочинениях Себастиана Фабиана Кленовича
В статье рассказывается о поэте эпохи Ренесанса Себастиане Фабиане Кленовиче, авторе первой пе-
чатной поэмы на латыни об украинских землях. Анализируется восприятие городского пространства в про-
изведениях Кленовича. Рассматриваются особенности описания городской архитектуры, отношение к го-
родскому сословию, описания этнических групп в творчестве гуманиста. Будучи по происхождению из
городского сословия, Кленович с симпатией относился к официальной шляхетской идеологии Речи Поспо-
литой с её воспеванием сельского образа жизни.
Ключевые слова: городские жители, образ города, архитектура, торговля, ремесло, литература.
Vyacheslav Gipich
The image of the city in the works of Sebastian Fabian Klonowic
The article threats of the Renaissance poet Sebastian Fabian Klonowic, the author of the first printed poem in
Latin about the Ukrainian lands. There are analyzed the perception of the municipal architecture, the attitude to the
townspeople, the description of the ethnicities in the works of the humanist. Being from the townspeople Klonovic
sympathized to the official szlachta ideology of the Polish-Lithuanian Commonwealth with its hymning of the rural
way of life.
Key words: townspeople, image of the cityо, architecture, trade, handicraftsmanship, literature.
2’2013В’ячеслав Гіпіч
26
|