Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть

Публікується огляд джерел з історії цехового ремісництва міста Гадяча – полкового центру Гетьманщини, рангового гетьманського володіння.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Коваленко, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2013
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166874
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть / О. Коваленко // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 47-52. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-166874
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1668742020-03-09T01:25:23Z Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть Коваленко, О. До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста Публікується огляд джерел з історії цехового ремісництва міста Гадяча – полкового центру Гетьманщини, рангового гетьманського володіння. Публикуется обзор источников по истории цехового ремесленничества города Гадяч – полкового центра Гетманщины, рангового гетманского владения. In the article are published the overview of sources in history of the workshops of the Gadyach XVII–XVIIІ cc. Gadyach was the regimental center in the Hetmanschyna, the hetmans’ ranking city. 2013 Article Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть / О. Коваленко // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 47-52. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166874 334.711:94(477.53)«16-17» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста
spellingShingle	До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста Коваленко, О. Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть Краєзнавство
description	Публікується огляд джерел з історії цехового ремісництва міста Гадяча – полкового центру Гетьманщини, рангового гетьманського володіння.
format	Article
author	Коваленко, О.
author_facet	Коваленко, О.
author_sort	Коваленко, О.
title	Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть
title_short	Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть
title_full	Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть
title_fullStr	Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть
title_full_unstemmed	Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть
title_sort	джерела з історії ремісничих цехів гадяча xvii-xviiі століть
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166874
citation_txt	Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть / О. Коваленко // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 47-52. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT kovalenkoo džerelazístorííremísničihcehívgadâčaxviixviiístolítʹ
first_indexed	2025-07-14T23:01:04Z
last_indexed	2025-07-14T23:01:04Z
_version_	1837665169849712640
fulltext	47 На сьогодні, попри понад столітні студії з історії ремісництва, цехи Лівобережної Укра - їни XVI-XVIII століть, за незначним винятком, залишаються малодослідженими. Окремі аспекти функціонування цехів Гетьманщини та Києва, на прикладі певних територій чи професійної спрямованості, досліджувалися П. Клименком [1], К. Лазаревською [2], А. Єр- шовим [3], І.Єрофіївим [4], І. Гуржієм [5], О. Компан [6], Л. Пляшко [7], В. Дядиченком [8], В. Борисенком [9], О. Пошивайлом [10], В. Балушком [11], П. Кулаковським [12], П. Пирогом [13], С. Щербиною [14] тощо. Проте, історія ремісничої організації навіть в полкових містах фактично не висвітлена. Істо- рики не багато уваги приділяли ремісничим спільнотам, адже ті мали низький соціальний статус, їх представники не впливали (за поо- динокими виключеннями) на політичні, вій- ськові події [15, с. 15]. Це ж стосується і окрес- лення джерельної бази проблеми. Ремісничі осередки міста Гадяча, центру полку, гетьман- ського рангового володіння, спеціально не вивчалися, хоча джерельна база наявна. Оха- рактеризуємо її. Джерелом для реконструювання історії цехів та ремесел XVII–XVIII ст. можуть бути цехові книги, акти, надання, привілеї та їх під- твердження, гетьманські універсали, джерела статистичного чи фіскального характеру, ме- тричні книги, судові справи, тощо. Для міст Гетьманщини існує проблема із збереженістю певних видів джерел. Так, Г. Швидько в огляді джерел з історії Гетьманщини констатувала вкрай обмежене коло джерел з історії еконо- мічного розвитку міст, зокрема вказуючи на повну відсутність документів з історії цехо- вого ремесла Миргородського полку. Наголо- сила, що відносно трьох південних полків (Га- дяцького, Миргородського, Лубенського) немає жодного гетьманського універсалу, який би надавав чи охороняв певні права і еконо- мічні інтереси міст. Хоча пояснення цього явища дослідниця вбачає не лише у втраті джерел, але у різному розвитку окремих пол- ків Гетьманщини – її північної та південної ча- стин, спричиненому багатьма факторами, в тому числі і співвідношенням сили міської і козацько-старшинської влади [17, с. 276]. Про значну втрату джерел йдеться на шпаль - тах відомого часопису «Київська старовина» (1884 р.). Дослідник М. Бакай помістив неве- лику розвідку із інтригуючою назвою «Любо- пытный сборник документов в Гадяче», в якому окрім коротких відомостей із історії міста та характеристики родинних відносин козацької старшини, навів долю архіву Га- дяцької полкової канцелярії [17]. Зокрема, автор відзначив, що коли у 40-х рр. ХІХ ст. архів переїжджав (у зв’язку із ліквідацією ма- гістратського управління) знадобилося 15 во- лових возів. Вивезені документи розтягли на завертання товарів у лавках, переплітання книжок, тощо. Він також навів дані про 400 ар- кушів документів початку XVIIІ ст., які збері- галися в Успенському соборі. Місцезнаход- ження цих документів нині невідоме. На сьогодні, повністю відсутні описи Гадяча та містечок Гадяцького полку [18, с. 54]. Законодавчі й актові джерела, себто нор- мативні документи, санкціоновані верховною владою, та документи юридичного характеру, які фіксують правові відносини між двома й більше контрагентами. Документи цього типу регулювали взаємовідносини між цехами та владою, цехами та іншими мешканцями міст. УДК 334.711:94(477.53)«16-17» Оксана Коваленко (м. Полтава) Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть Публікується огляд джерел з історії цехового ремісництва міста Гадяча – полкового центру Гетьманщини, рангового гетьманського володіння. Ключові слова: Гадяч, цех, місто, замок, населення, ремісники, джерело, ревізії. Хронологічно першими є опубліковані О. Лазаревським два цехові акти шевців міста Гадяча 1642 та 1645 рр., наданих коронним гетьманом Станіславом Конєцпольським [19]. Перший з них, 7 жовтня 1642 р., – має до- звільний характер, дає право створення цехо- вої корпорації шевців у місті. Він регулює пра- вила вступу до цехового братства: «хто до цеху їх буде належати або в інший побажає вписа- тися, тот повинен дати до скриньки півзоло- того і по фунту воску». В XVII–XVIIІ ст. до- статньо поширеними були зловживання влади щодо цехів, яке полягало, як в привласненні понаднормових виробів так, і залученні до різ- них робіт. Тому, оборонні універсали містили чітко окреслені повинності, які мали нести це- хові об'єднання по відношенню до полкової та міської влади [14, с. 163]. В документі 1642 р., чітко визначені умови роботи на гадяцький замок, кожен швець мав вичинити одну шкіру, яку надали від замкового державці, та пошити з неї взуття. Все, що вимагалося понад це – було незаконним, і мало оплачуватися. Цехо- вики звільнялися від всіх повинностей, які ви- конували інші міщани, окрім «шарварків» – тобто гатіння греблі та її утримання. До обов'язку цеху входило несення сторожової служби, утримання зброї та допомога в обо- роні фортеці під час нападів. В ході військо- вих дій цеховики мали зайняти відповідне місце на мурах за розпорядженням замкового державці. За даними О. Шафонського, також С.Конєцпольський універсалом від 13 листо- пада 1643 р. дозволив організувати в Гадячі різницький цех. Цей же рік вважався часом заснування кравецького, калачинського, ткаць- кого, ковальського, гончарського цехів [20, c. 629–631]. Через три роки, 6 листопада 1645 р., С. Ко- нєцпольський надав гадяцьким шевцям ще один фундуш, за взірцями інших міст. У ньому більш деталізований внутрішній порядок кор- порації: «волно им будет с между себя цехми- стров обирать, учеников содержать, обучать, візволять и их в майстри и товариство призво- дить и всякого доброго порядка в разсужденіи художества и обрядов духовних наблюдать». Натомість, питання врегулювання відносин цеху і замку достатньо невизначені: «они все те повинности до замку по своему художеству отдавать повинни будут, кои в других городах шевци отдают до замку» [19]. З другої половини XVII ст. провідними джерелами такого характеру стають гетьман- ські універсали й розпорядження Генеральної військової канцелярії. Дослідниця Г. Швидько відзначила, що з історії цехів Лівобережної України XVII-XVIII ст. важливе місце посі- дають гетьманські універсали. За типами по- діляються на ті, що надають певні права та привілеї; розпорядження, дозвільні чи забо- ронні, універсали, повідомлення [21, c. 43]. До джерел нормативного типу належать і судові акти, які знаходилися на розгляді у пол- ковій канцелярії, а пізніше були передані до Генеральної військової канцелярії. У 1901 р. на шпальтах «Київської старовини» була над- рукована замітка «К истории Гадяцкого полка» [22], в якій із посиланням на О. Шафонського наведені дані про міські книги Гадяча (актові книги, що велися в ратуші) від 1645 до 1786 рр. На жаль, пізніше, записи XVII ст. були втра- чені, проте більшість справ наступного сто- ліття збереглися: в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві (далі – ЦДІАК України), де сформовані окремі фонди Гадяцької полкової канцелярії (ф. 72, це пере- важно справи XVIII століття, наприклад спра - ва 1 містить судові рішення за 1743–1766 роки; Гадяцький міський магістрат (ф. 784, 1797 р.); Гадяцький міська ратуша (ф. 1524, 1730 р.); Гадяцький полковий суд (ф. 74, 1702- 1766 рр.); Гадяцький гродский суд (ф. 795, 1766–1780 рр.). Ці матеріали ніколи не публікувалися, вод- ночас вони є джерелом для багатьох історич- них реконструкцій, в тому числі цехового ре- місництва, адже цеховики нерідко виступали фігурантами судових справ. Діловодні матеріали, призначені для доку- ментального обслуговування різних керівних систем (доношенія, рапорти, промеморії, чо- лобитні, звіти). Розпочала характеристику дже рел подібного типу замітка «Гадяцкая пол- ковая канцелярия 40-х годов XVIIІ столетия, ея состав и содержание» [23], яка є цікавою у розрізі досліджуваної нами теми тим, що ви- ступає джерелом реконструювання взаємовід- Оксана Коваленко 2’2013 48 носин полкової влади середини XVIIІ століття із міським соціумом, в тому числі цеховими міщанами. Адже полкова влада, у середині XVIIІ століття активно підпорядковувала собі цехові з’єднання, позбавляючи їх самоупра- вління, примушуючи до понаднормових ви- датків, відпрацювань, узаконених хабарів. Не втратили свою цінність у цьому аспекті «Спи- ски старшин Гадяцького полку» – виписки В. Модзалевського із документів XVII–XVIIІ ст. із датою згадки про ту чи іншу особу, пол- ковників, сотників, міських війтів, що дозво- ляє відтворити склад владного прошарку міста, на різних хронологічних етапах [24, ф.ІІ, спр. 18138–18197, 18803]. Частина ро- боти була використана сучасним дослідником В. Кривошеєю для створення ґрунтовної уза- гальнюючої праці [25]. Матеріали фіскального, адміністратив- ного і господарського обліку. Всі джерела цього типу, що включали облік населення, об'єктів промислового виробництва й сіль- ського господарства походять з XVIII ст. Це ревізії, компути, податкові відомості, описи, перечневі табелі тощо. Ще 1992 р. Г. Швидько вказувала на те, що масові джерела, абсо- лютно проігноровані дослідниками, тоді як, їх джерелознавчий аналіз показує значну потен- ційну інформаційність [16, с. 277]. І хоча, в більшості, розумілися акти канцелярського ді- ловодства (донесення, рапорти, промеморії), це ж стосується і облікових матеріалів. Стан справ у царині дослідження цехового реміс- ництва з того часу не змінився – означені дже- рела продовжують залишатися виключно дже- релом кількісних показників. Важливе місце в цій групі, безумовно, по- сідає "Генеральний опис Лівобережної Укра - їни 1765–1769 рр.", більш відомий як "Румян- цевський опис Малоросії", оскільки включає в себе опис усіх домогосподарств та їхніх мешканців, а відтак дає детальне та повне уяв- лення про місто як систему й уможливлює ретроспективну локалізацію нерухомої влас- ності. Проте, як відзначає В. Кривошея, мате- ріали, які раніше вважалися Генеральним опи- сом Гадяцького полку [26, с. 13], насправді не є такими. Архівна справа не є описом, в ній зосереджені відомості про збір коштів на утримання служителів і сотенної старшини 1735, 1746, 1748 і 1749 рр. та розгляд справи у 1746 р. про неповний розрахунок у 1735 р. з деякими сотенними старшинами [25, с. 21]. В тому числі до фонду Румянцевського опису включено зведені відомості по цехам Гадяча 1732 р. [27, ф. 57, оп. 3, cпр. 4050]. Із самого ж опису збереглися лише кілька окремих доку- ментів по Гадячу, які зберігаються в ІР НБУ [24, ф. І, спр. 58461–58463]. За таких умов, провідними для з'ясування персонального складу ремісників того часу та їх динаміки є ревізії полків. Ці обліки насе- лення переслідували мету збору певної соці- альної інформації, тому до своєї структури вони включали: списки старшини, перелік ко- заків за майновими категоріями, списки місь- кого населення "купецьких та торгових міщан", посполитих. Вказані статистичні джерела по- слуговуються цінним джерелом для з'ясування економічних аспектів розвитку міста, дозво- ляють встановити кількість, суспільний стан та фінансове положення ремісників. На жаль, на сьогодні основними відомостями, які виз- начаються за такими видами джерел – це чи- сельність населення та, рідше, їх майновий стан. Компути та ревізії Гадяцького полку скла- дали у XVIIІ столітті кілька разів, на сьогодні відомі ревізії таких років: 1723, 1726, 1731 [27, ф. 51, оп. 3, т. 12, спр. 19363], 1736 [24, ф. І, спр. 54334], 1739 [27, ф. 51, оп. 3, спр. 19323], 1740 [27, ф. 51, оп. 3, спр. 19332, 19335], 1741 [27, ф. 51, оп. 3, спр. 19327], 1747 [27, ф. 51, оп. 3, Спр. 19347], 1750 р. [27, ф. 51, оп. 3, спр. 19382], 1751 [27, ф. 51, оп. 3, т. 12, спр. 19682]. Жодна з них не публікувалася. Цеховики пе- реписувалися або окремо, або включалися до інших категорій. У кожному наступному ком- путі чи ревізії поглиблюється соціальний чин- ник, що характерно і для ревізій інших полків [28, с. 328]. Так, у 1720-х роках увагу приді- ляли належності козаків та посполитих тій чи іншій особі. У документах 1730-х рр. з'явився подвірний опис, підраховано кількість та вка- зано належність шкіл, шинків, хуторів тощо. В останніх цеховики вже не виділені в окрему категорію. Наприклад, ревізія 1736 р. фіксує населення Гадяча за категоріями козаки, Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть 49 «міщане средним небольшим купечеством бавлячиеся» та посполиті. Цеховики віро- гідно включені до останньої групи. В катего- ріях посполитих «ніщетні весьма убогі, удови которіе в единой хате жи вут, не імеют нічого» вказані цехмістри ткацького цеху Тимош Карпенко, гончарського – Микола Бут, «мало- грунтових посполитих … которіе могут слу- жить і какіе повинності отбувать» – шевсь- кого Василь Лаврик, калачинський – Стефан Зайко, тощо [24, ф. І, спр. 54334, арк.. 193 зв. – 196]. До середини XVIIІ ст. деталізація майнового стану в фіскальних документах поглиблюється. Наведені дані є свідченням неоднозначно- сті соціального стану міщанства в Гетьман- щині означеного часу, в тому числі розмитості прошарку ремісників. У 60-х рр. XVIII ст. пра- вовий «міщанський» статус в усіх десяти пол- ках Гетьманщини мали лише 34 тис. осіб [29]. Специфіка Гадяча полягала у тому, що воно, окрім того, що було центром полку, було ще й «замком», ранговою маєтністю, де мешкали піддані не магістрату, а власника маєтності. Попри те, що ревізії фіксують до середини XVIII ст. «міщан» у Гадячі, в 1766 р. зафіксо- вана ситуація, що коли в містах Гетьманщини обирали депутатів до комісії по складанню но- вого Уложення, за свідченнями генерального обозного В. Кочубея, виявилося, що там вза- галі не було міщан, а тільки шляхта та селяни, крім того вони перебували під юрисдикцією козацької адміністрації і не мали самовряду- вання [29]. У 1749 р. царський уряд порушив перед Ге- неральною військовою канцелярією питання про те, кого можна вважати міщанином, які його права та обов'язки. За роз'ясненням з цього питання Генеральна військова канцеля- рія звернулася до адміністрації в полках. За відповіддю-"рапортом" Прилуцької полкової канцелярії від 24 жовтня 1749 р., міщанином міг називатися той, хто живе в містах і містеч- ках «малороссийских» і підпорядковується ра- тушам або магістратам, які мають жалувані грамоти, «особих урядников, яко-то войтов, бурмистров, райцов, писаря и протчих чинов». При цьому підкреслювалося, що міщан треба відрізняти від людей «простого стану, яко-то слуг поданих владельческих, положа им на- вязку большую, нежели простому тяглому че- ловеку». Крім того, ремісникам і різного роду «промысленным обивателям», котрі мають у містах і містечках свої двори, «торговыя про- мысли и сидят с большими и мелкими това- рами в лавках или не имеют лавок», їздять торгувати по інших містах, також «должно быть мещанами, яко подсудственним осо- бому над ими управлению» [30]. За аналогіч- ним донесенням, в Полтавському полку до категорії міщан потрапляли "обиватели з дав- них временъ те, кои имеютъ торговіе про- мисли в лавках всякими товарами, ходят в кримскую и шленскую дороги з своими то- вари", натомість тих, хто "торг имеют солю, рыбою, також и содержут в домах своих шинки, а иніе имеютъ пропитаніе толко з по- левих своих земель", вважали посполитими, а ремісників записували в ревізіях "ремесними цеховими" [31]. Цехові ремісники, які традиційно вважа- лися міщанами, підлягали магістрату, козаки – полковій владі, що викликало прагнення пол- кових канцелярій у першій половині XVIII ст. обмежити категорію міщан виключно купець- ким елементом та суперечки за юридичне під- порядкування. За відсутності власного міщан- ського самоуправління в Гадячі міщани, як стан, не були представлені, хоча міське насе- лення було. На це свого часу вказував О. Ша- фонський – «Правда, что жители Гадяча назы- вались мещанами, но сие происходит от польского слова место, то есть такое селение, в котором торги собираются и ремесленные люди живут, что во всех частного владения ме- стечках и поныне в Польше употребляется» [20, с. 628–629]. І хоча, той же О. Шафонський навів дані, що станом на 1786 р. у Гадячі було 1688 міщан із 3850 мешканців міста, однак це було вже після скасування полково-сотенного устрою (1781 р.), та після купівлі міста у Кирила Розумовського й поширення дії «Жалу- ваної грамоти городам» (1785 р.) [20, с. 629]. Серед цих мешканців міста на той час було: кравців – 11, шевців та кушнірів – 8; ковалів – 6 (12 кузень), ткачів – 2; гончарів (горшечни- ків) – 3, калачників – 6, срібник – 1, олов'яник – 1, римар – 1, тесля – 1 [20, с. 629–630]. Оксана Коваленко 2’2013 50 Єдиним джерелом, яке містить опис таких цехових атрибутів як поховальне сукно (тканина із написами і зображеннями для вкривання по- ховальних носилок, які називалися мари) та цішка (мініатюрне зображення характерного для ремесла виробу чи інструменту, яке слугу- вало символом влади та комунікації), є вже ци- тований опис О. Шафонського [20, с. 630–631]. Насамкінець зауважимо, що ще на початку ХХ ст. в Гадячі діяло 11 об'єднань, які назива- лись гадяцькими цехами. Це об'єднання міщан різних професійних занять певного кутка Гадяча, які повністю втратили ремісничий характер, але зберегли окремі елементи ко- лишньої цехової організації, зокрема, допо- могу при похованні померлого цеховика. Ці цікаві територіальні цехові об'єднання, що діяли в нових економічних та історичних умо- вах, були описані А. Козаченком у 1926 р. [33]. Таким чином, наявна джерельна база з істо- рії цехового ремісництва Гадяча XVII - XVIII ст. відкриває простір для дослідження цієї ці- кавої теми, дозволить розкрити незнані ас- пекти функціонування ратушного та полко- вого міста та його соціуму. Більша частина джерел із історії цехів Гадяча, його полку ще не введена до наукового обігу. Проте, залу- чаючи методи мікроісторичних досліджень, їх можна використовувати більш широко. За таких умов лише залучення всіх типів джерел, в тому числі «детальне прочитання» матеріа- лів фіскального, адміністративного й госпо- дарського обліку, дозволить з’ясувати окремі аспекти цехового життя: процес закріплення прізвищ різних категорій населення; допо- внюють картину цехового ремісництва; пока- зують майновий стан окремих груп ремісни- ків; соціальне положення вдів у суспільстві, дозволяють з'ясувати родинні зв'язки всере- дині організації, прослідкувати зв'язок магі- стратських сіл та міста [33], кількісного складу ремісників та його динаміки, історії різних категорій населення, територіальної та станової плинності, діяльності цехової адміні- страції, історії жінок; відкривають можливості для розгляду ремісничої антропонімії, родин- них зв’язків в середині цеху, дозволяють про- стежити видаткову діяльність цехів. Джерела та література 1. Клименко П. Місто й територія за Гетьманщини 1654-1764 / Пилип Клименко. – К.: З друкарні УАН, 1926. – 63 с. 2. Лазаревська К. Київські цехи в другій половині XVIII ст. та на початку ХІХ ст. / Катерина Лаза- ревська – [Б.м.], 1926. – С. 276-308. 3. Єршов А. До історії цехів на Лівобережжі XVII- XVIII в. / А. Єршов // Записник Ніжинського інституту народної освіти. – Ніжин : [Б.м.], 1929. – Кн. ІХ. – С.123-136. 4. Єрофіїв І. Де-що про цехи. / Ів. Єрофіїв // Знаття. – 1924. –№ 8. – С. 10. 5. Гуржій І. О. Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кінця XVII ст. до 1861 року) / І. О. Гуржій / АН Української РСР. Інститут історії. – К. : Вид-во АН УРСР, 1962. – 205 с. 6. Компан О. С. Міста України в другій половині XVII ст. / О. С. Компан. – К. : Вид-во АН Української РСР, 1963. – 388 с. 7. Пляшко Л. А. Подорож до міста XVIII ст. / Людми - ла Андріївна Пляшко. – К.: Наукова думка, 1980. – 148 с. 8. Дядиченко В. А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початку XVIII ст. / В. А. Дядиченко. – К. : Наукова думка, 1959. — 532 с. 9. Борисенко В. Й. Соціально-економічний розви- ток Лівобережної України в другій половині ХVІІ ст. / В.Й Борисенко. – К. : Наукова думка, 1986. – 262 с. 10. Пошивайло О. Етнографія українського гон- чарства / Олесь Пошивайло. – К. : Молодь, 1993. – 395 с. : іл. 11. Балушок В. Світ середньовіччя в обрядовості українських цехових ремісників / Василь Балушок. – К. : Наукова думка, 1993. – 120 с. 12. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618–1648) / Петро Кула- ковський – К. : Темпора, 2006. – 496 с. : 2 іл. 13. Пиріг П. Цехова організація ремесла на Чер- нігівщині у другій половині XVII ст. / Петро Пиріг // Київська старовина. – 1999. – №5. – С.155–163. 14. Щербина С. В. Універсали гетьманів та пол- ковників як джерело з історії ремісничих цехів Пів- нічного Лівобережжя другої половини XVII–XVIIІ ст.. / С. В. Щербина // Сіверщина в історії України. – Київ-Глухів : Вид-ня Центру пам'яткознавства та УТОПІК, 2012. – Вип. 5. – С. 162–165. 15. Цю думку, вільно застосовану автором до цехів Гетьманщини, висловив Мирон Капраль у бли- скучому дослідженні шевської громади Львова. Див.: Капраль М. Люди корпорації: Львівський шевський Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть 51 цех у XVII–XVIII ст. / Мирон Капраль. – Львів : Про- стір, 2012. – 552 с. 16. Швидько Г. К. Джерела з історії Гетьманщини / Г. К. Швидько // Український археографічний що- річник.– К.: Наукова думка, 1992.– С. 274–277. 17. Бакай Н. Любопытный сборник документов в Гадяче / Николай Бакай // Киевская старовина. – 1884. – № 12 . – С. 735–739. 18. Швыдько А.К. Источники по истории город- ских поселений Левобережной Украины в отечест- венных архивохранилищах (вторая половина ХVІІ – середина ХVІІІ в.). / А. К. Швыдько – Днепропе- тровск, 1986. – 84 с. 19. Лазаревський А. М. Цеховые акты Левобереж- ной Малоросии (1622-1645 гг.) // ЧИОНИЛ. – К.: Ти- пография М.М. Фиха, 1901. – Вып. 15. – С. 202–214. Кілька із згаданих цехових актів входять до архівної книги «Малороссийские акты XVI–XVIIІ вв.», яка зберігається в Інституті рукопису Національної біб- ліотеки України (далі – ІР НБУ) (ф.І, спр. 767–922). 20. Шафонский А. Черниговского наместниче- ства топографическое описание с кратким географи- ческим и историческим описанием Малыя России, из частей коей оное наместничество составлено, со- чиненное действительным статским советником и кавалером Афанасием Шафонским, с четырьмя гео- графическими картами. – К. : В уныверситетской типографии, 1851. – 752 с. 21. Швидько Г. Універсали гетьманів як джерело з історії Українських міст / Г. Швидько // Сіверян- ський літопис. – 1997. – № 3. – С. 42–46. 22. [М. П.] К истории Гадяцкого полка // Київська старовина. – 1901. – № 4. – С. 7–15. 23. [Л. П.] Гадяцкая полковая канцелярия 40-х гг. XVIIІ в., ее состав и содержание // Київська старо- вина. – 1887. – № 8. – С. 780–783. 24. ІР НБУ. 25. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини / В. В. Кривошея. – К. : ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. – 452 с. 26. Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр. Покажчик населених пунктів. – К., 1959. 27. ЦДІАК України. 28. Джерела з історії Полтавського полку. Сере- дина XVII-XVIII ст. / упоряд., підг. до друку, вст. стаття В.О. Мокляк. – Полтава: АСМІ, 2007. – Т. І : Компут 1649 р. Компут 1718 р. – 400 с. 29. Когут З. Російський централізм і українська автономія, 1760–1830. / Зенон Когут – К., 1996. Режим доступу : http://litopys.narod.ru/coss5/koh06.htm 30. Гуржій О., Чухліб Т. Гетьманська Україна / Олександр Гуржій, Тарас Чухліб // Україна крізь віки". – К. : Альтернатива, 1999. – Т. 8. Режим до- ступу : http://exlibris.org.ua/hetman/r2-p2.html/ 31. Єкстракт з присланих з сотен рапортов по силе полученого в полковой полтавской канцелріи з вой- сковой генеральной канцеляріи Ея Императорского Величества указу 1749 году декабря 14 дня // Записки Наукового товариства в Києві, історичної секції ВУАН. Науковий збірник за рік 1924 / [ред. М. Гру- шевський]. – К. : Державне видавництво України, 1925. – Т. ХІХ. – С. 161. 32. Козаченко А. Пережитки цехової організації в м. Гадячі // Науковий збірник за рік 1926. Записки наукового товариства а Київі. – К. : Держ. Вид-во України, 1926. – Т. ХХІ. – С. 146-156. 33. Приклади використання матеріалів ревізій інших територій для реалізації цих завдань див.: Ко- валенко О. Спостереження над прізвищами гончарів Миргородського полку початку XVIII ст. (за матеріа- лами переписної книги 1723 року) / Оксана Кова- ленко // Нові дослідження пам’яток доби козацтва в Україні – Київ: Часи козацькі, 2005. – Вип. 14. – С. 182–189; Коваленко О. В. Ремісничі цехи Пол- тавського полку першої чверті XVIII століття / О. В. Коваленко // Історична пам’ять. – Полтава, 2012. – Вип. 28. – С. 32–45. 2’2013Оксана Коваленко 52 Оксана Коваленко Источники по истории ремесленных цехов Гадяча XVII–XVIIІ вв. Публикуется обзор источников по истории цехового ремесленничества города Гадяч – полкового центра Гетманщины, рангового гетманского владения. Ключевые слова: Гадяч, цех, город, замок, население, ремесленник, источник, ревизии. Oksana Kovalenko The Sources in the Workshops’ history of the Gadyach XVII–XVIIІ cc. In the article are published the overview of sources in history of the workshops of the Gadyach XVII–XVIIІ cc. Gadyach was the regimental center in the Hetmanschyna, the hetmans’ ranking city. Key words: Gadyach, workshop, city, fortress., population, ,sources, craftsman, revisions.

Джерела з історії ремісничих цехів Гадяча XVII-XVIIІ століть

Репозитарії

Схожі ресурси