Депортації як практика "Великого терору”
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166921 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Депортації як практика "Великого терору” / Т. Демченко // Краєзнавство. — 2013. — № 3. — С. 192-194. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-166921 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1669212020-03-11T01:27:02Z Депортації як практика "Великого терору” Демченко, Т. Наукова інформація 2013 Article Депортації як практика "Великого терору” / Т. Демченко // Краєзнавство. — 2013. — № 3. — С. 192-194. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166921 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукова інформація Наукова інформація |
| spellingShingle |
Наукова інформація Наукова інформація Демченко, Т. Депортації як практика "Великого терору” Краєзнавство |
| format |
Article |
| author |
Демченко, Т. |
| author_facet |
Демченко, Т. |
| author_sort |
Демченко, Т. |
| title |
Депортації як практика "Великого терору” |
| title_short |
Депортації як практика "Великого терору” |
| title_full |
Депортації як практика "Великого терору” |
| title_fullStr |
Депортації як практика "Великого терору” |
| title_full_unstemmed |
Депортації як практика "Великого терору” |
| title_sort |
депортації як практика "великого терору” |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Наукова інформація |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166921 |
| citation_txt |
Депортації як практика "Великого терору” / Т. Демченко // Краєзнавство. — 2013. — № 3. — С. 192-194. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT demčenkot deportacííâkpraktikavelikogoteroru |
| first_indexed |
2025-07-14T23:24:07Z |
| last_indexed |
2025-07-14T23:24:07Z |
| _version_ |
1837666629412978688 |
| fulltext |
3’2013Олександр Бонь,
Євген Ковальов
192
К Р А Є З Н А В С Т В О
психологічних особливостей літературної твор -
чості Б. Грінченка, показавши, що він вважав
письменницьку працю громадянським служін -
ням. Олександр Бонь (к.і.н., доцент кафедри
історії України Київського університету імені
Бориса Грінченка), використавши текст прото -
колу перших загальних зборів київського
товариства «Просвіта» від 25 червня 1906 р., дав
характеристику ролі Б. Грінченка у створенні
цієї важливої громадської організації на тлі
протистояння між прихильниками різних
ідеологічних течій і політичних партій серед
української інтелігенції того часу.
Продовженням конференції стала робота
секцій: «Київ науковий і освітній: доба Бориса
Грінченка», «Літературні візії Києва кінця ХІХ –
початку ХХ ст.» і «Київ мистецький: доба Бориса
Грінченка». Тематика секційних доповідей і
пові домлень відзначалася широтою – тут знай -
шлося місце біографістиці, науково-освітнім
традиціям, літературознавчим і мистецтво знав -
чим студіям в історико-києвознавчому вимірі.
Такий комплексний підхід до вивчення Києва
«доби Бориса Грінченка» – одного з ключових
періодів в історії України, позаяк саме тоді
формувалася модерна українська нація – дає
можливість глибше дослідити важливі історичні
процеси на локальному рівні.
Доповіді та повідомлення учасників конфе -
ренції опубліковані у збірнику: Київ і кияни у
соціокультурному просторі ХІХ–ХХІ століть:
доба Бориса Грінченка: матер. Всеукр. наук.-
практ. конф. – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка,
2013. – 200 с.
Тамара Демченко (м. Чернігів)
Депортації як практика “Великого терору”
У Чернігові стало вже гарною традицією пре-
зентацію чергової книги Чернігівського тому
серії «Реабілітовані історією» поєднувати із за-
сіданням круглого столу, на який запрошуються
провідні київські історики – визнані фахівці з
проблем реалізації політики державного терору
в сумнозвісні 20–30-ті та 40–50-ті рр. ХХ ст.
24 травня 2013 р. в Інституті історії, етноло-
гії та правознавства імені О. М. Лазаревського
Чернігівського національного педагогічного
університету імені Т. Г. Шевченка громад-
ськості області, викладачам, студентам, журна-
лістам і краєзнавцям було представлено чет-
верту книгу серії «Реабілітовані історією», яка
відкривається розлогим дослідженням О. Ко-
валенка й Л. Аскерової «Спецпоселенський
проект» М. Хрущова (до історії виконання Ука-
зів Президії Верховної Ради СРСР від 21 лю-
того та 2 червня 1948 р. про виселення селян,
які не виконали мінімуму трудоднів, на Черні-
гівщині» та ґрунтовною добіркою документів
із фондів Державного архіву Чернігівської об-
ласті. Хоча традиційно книга вміщує і списки
реабілітованих (завершено опрацювання мате-
ріалів щодо осіб, чиє прізвище розпочинається
на «Д») і цікаві нариси про долю маловідомих
жертв тоталітарного режиму, проте саме тема
депортацій опинилася в центрі уваги упоряд-
ників книги.
Попри відсутність будь-якої патетики, діло-
вий тон, засилля канцеляризмів при описі про-
цедури виселення в численних колгоспах об-
ласті стає моторошно від картини абсолютної
незахищеності громадян, які реально мали за
собою невиконання мінімуму трудоднів, але зви-
нувачувалися в усіх смертних гріхах і на додачу
у співробітництві з німецькими окупантами,
крадіжках тощо. Настільки щирі були їхні обви-
нувачі сказати важко, очевидно, багато хто бо-
явся піти протореним шляхом до Сибіру, але
картина моральної обстановки в тогочасному
українському селі, що ледве чи й оправилося від
війни, голоду 1946-1947 рр. була жахливою.
Страх депортації Дамоклевим мечем висів над
людьми, впливав на їхній вибір, спонукав до
аморальних вчинків.
Депортації як практика “Великого терору”
193
Презентація книги розпо-
чалася вступним словом ди-
ректора Інституту історії, ет-
нології та правознавства
ім. О. М. Лазаревського про-
фесора О. Б. Коваленка, на-
чальника управління з пи-
тань внутрішньої політики
та зв’язків з громадськістю
Чернігівської обл держадмі-
ністрації А. Ф. Подорвана, першого проректора
Чернігівського національного педагогічного уні-
верситету ім. Т. Г. Шевченка професора В. О. Дят-
лова, директора комунального закладу «Пошукове
агентство по створенню науково-документальних
серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані істо-
рією» Чернігівської обласної ради О. В. Лисенко.
На засіданні власне круглого столу, пролу-
нало 4 доповіді, зміст яких виходить далеко за
межі регіональної чернігівської тематики й ок-
реслює коло проблем загальноукраїнського
рівня. За винятком повідомлення Л. Аскерової й
О. Коваленка, яке було вміщене у четвертій
книзі Чернігівського тому «Реабілітованих істо-
рією», зміст доповідей київських вчених, на
нашу думку, надто узагальнюючий, важливий
для розуміння сутності репресивної політики
сталінського режиму, щоб залишитися в анналах
хай і поважного, але місцевого заходу.
У виступі старшого на-
укового співробітника від-
ділу регіональних проблем
історії України Інституту
істо рії України НАН Укра -
їни, відповідального секре-
таря Головної редакційної
колегії науково-докумен-
тальної серії книг «Реабілі-
товані історією» кандидата
історичних наук Р. Ю. Подкура, названому «Ме-
ханізм проведення депортації у 1930-ті рр.», го-
ловна увага концентрувалася довкола дефініції
самого поняття «депортація». Виявилося, що ус-
таленого тлумачення його ще не вироблено. До-
повідач запропонував розуміти під вищеназваним
поняттям форму політичних репресій, як пра-
вило, позасудового характеру, сутністю яких є на-
сильственне/примусове виселення з місця по-
стійного проживання не окремих осіб, а цілих
груп населення, обраних за етнічними (націо-
нальними), соціальними, географічними озна-
ками. При здійсненні депортацій до уваги не бра-
лися ні норми діючого законодавства, ні статті
цивільного чи кримінального кодексів. На думку
доповідача, це «свідоме вилучення великих мас
населення у місця з екстремальним кліматом, за
таких умов у депортованих залишалася тільки
одна форма існування – боротьба за виживання».
У такий спосіб влада позбувалася групових полі-
тичних противників – реальних, потенційних чи
малоймовірних. Кожна депортація ретельно го-
тувалася, як справжня військова операція. Щоб
нікого не пропустити, складалися порайонні
списки осіб, намічених до депортації. Їх готували
і місцеві органи ГПУ–НКВД, і працівники сіль-
ських рад, і спеціальні уповноважені, тобто ви-
слизнути із потрійного зашморгу було непросто.
Хоча, як правило, виселяли цілі родини, на збори
давали, принаймні теоретично, від 1 до 2 годин.
Ті, хто наглядав за цим процесом, вимагав, щоб
люди в першу чергу брали столярні інструменти.
У 30-х рр. до місця завантаження у вагони де-
портованих перевозили гужовим транспортом, у
40-х – частіше вантажівками. Очікування на еше-
лони перетворювалося на муку, про тривалий пе-
реїзд і говорити не доводиться, а в кінці шляху на
депортованих чекали у кращому випадку бараки
в спецпоселеннях, важка праця і повна залеж-
ність від місцевої міліції.
Історія депортованих, зокрема, питання їхнього
вживання в нове середовище, взаємовідносини з
місцевим населенням тих країв, куди їх запрото-
рювали, вивчена слабо. Відповідні документи збе-
рігаються в Красноярському й Новосибірському
архівах, але в силу багатьох причин доступ до них
для українських дослідників утруднений.
На перший погляд, виступи наступних допо-
відачів виглядали як ілюстрація до вищевикла-
деної традиційної схеми, свого роду матриці
акції депортації. Проте в історії конкретні факти
слугують не тільки цеглинками для побудови
умоглядних конструкцій, вони здатні в сукуп-
ності як потужним прожектором освітити ру-
тинний процес, показати його людський вимір.
У доповіді головного ре-
дактора журналу «З архівів
ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ»
доктора історичних наук
професора О. С. Рубльова
проаналізовані причини ви-
селення польського насе-
лення Правобережної Укра -
їни, яке широкомасштабно
здійснювалося радянським
3’2013Тамара Демченко
194
К Р А Є З Н А В С Т В О
керівництвом у середині 1930-х рр. під гаслом
боротьби з «підривною діяльністю шкідниць-
ких елементів», агентів Пілсудського і т. п.
Насправді ж, на думку вченого, головним фак-
тором, який зумовив депортацію, стало розча-
рування керманичів СРСР в тому, що поляки,
які мешкали в Мархлевському національному
районі, стануть провідниками радянської полі-
тики, а сам район перетвориться на плацдарм
для просування в Польщу та її радянізації. Пе-
реважна частина польського населення України
вороже поставилася до політики колективізації,
а в ширшому сенсі – не сприйняла реалій ра-
дянської доби. Відтак поляки й були покарані,
разом з німецьким населенням – їх силоміць ви-
везли з 800-кілометрової прикордонної зони.
Доповідач навів фрагменти з автентичних че-
кістських документів, котрі свідчать про «пік-
лування» й опіку органів держбезпеки над де-
портованими: наверх доповідали, що все
пройшло ідеально організовано – випадково за-
гинула одна дівчинка. А насправді втрати сягали
від 10 до 30% перевезених людей (дороги не ви-
тримували хворі, люди похилого віку, новона-
роджені, діти).
Значний інтерес у при-
сутніх викликала доповідь
старшого наукового спів-
робітника відділу регіо-
нальних проблем історії
України Інституту історії
України НАН України, за-
ступника редактора жур-
налу «З архівів ВУЧК–
Г П У – Н К В Д – К Г Б »
доцента О. Г. Бажана на
тему «Операція «Захід»: із
історії депортації насе-
лення Західної України в Казахстан». Дослідник
теж віддав належне дискусії щодо змісту по-
няття «депортація». На його погляд, це насам-
перед різновид репресій проти мирного насе-
лення. Як найпереконливіший аргумент він
навів причини та хід операції «Захід». Вона
була проведена в населених пунктах Західної
України всього за одну добу 21 жовтня 1947 р.,
мала на меті виселити родини «бандерівців» як
діючих вояків УПА, так і вбитих і засуджених,
тобто вже знешкоджених. Операцію була підго-
товлена з високим рівнем секретності: безпосе-
редні виконавці дізнавалися про її початок лише
о 6-ій годині ранку того дня, на який призначене
виселення жителів даного населеного пункту.
Була створена армія уповноважених, до захід-
них областей стягли військові сили – з розра-
хунку десь по одному солдату на родину. Само
собою була розроблена детальна інструкція, при
цьому питання про законність покарання родин
уже вбитих чи ув’язнених ворогів, не кажучи
вже про моральну спроможність, навіть не ви-
никало. Дії МГБ були цілком схвалені й підтри-
мані ЦК КПУ на чолі з Л. Кагановичем – «За-
бирайте якомога більше».
Як і інші подібні акції, ця депортація проде-
монструвала різкий контраст між дбайливо роз-
робленим сценарієм, ретельним плануванням і
економічною доцільністю, юридичним обґрун-
туванням карального заходу. Про моральність не
йдеться взагалі.
Реальна практика будівництва комунізму в
СРСР включала в себе покарання великих груп
людей, цілих народів за уявні злочини шляхом
переміщення сотень тисяч людей по території
північних і східних регіонів величезної країни.
На ці речі витрачалися значні кошти, зусилля
численної армії виконавців, енергія керівництва.
Постає закономірне питання, а чи був хоча б
якийсь позитивний результат від цієї гарячкової
діяльності? Оскільки досвідчені й компетентні
фахівці й словом не обмовилися про нього, то
доводиться констатувати, що, крім сліз, горя,
втрати здоров’я, майна, самого життя, народи
України від депортації нічого не виграли.
Хотілося б висловити побажання, щоб мате-
ріали доповідей були опубліковані, на нашу
думку, дефініції, фактографічний матеріал, ви-
сновки, які прозвучали на засіданні круглого
столу, стануть у нагоді багатьом викладачам і
студентам.
|