Правове регулювання екологічної безпеки туристично-рекреаційної діяльності в Україні

Проаналізовано переваги та недоліки сучасного нормативно-правового гарантування екологічної безпеки у сфері туризму і рекреації, зміст та особливості функціонування механізму підвищення екологічної ефективності сфери....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Ільїна, М.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» 2013
Schriftenreihe:	Економіка природокористування і охорони довкілля
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166984
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Правове регулювання екологічної безпеки туристично-рекреаційної діяльності в Україні / М.В. Ільїна // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2013. — С. 95-101. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-166984
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1669842020-03-12T01:25:25Z Правове регулювання екологічної безпеки туристично-рекреаційної діяльності в Україні Ільїна, М.В. Проаналізовано переваги та недоліки сучасного нормативно-правового гарантування екологічної безпеки у сфері туризму і рекреації, зміст та особливості функціонування механізму підвищення екологічної ефективності сфери. Tourism and recreation in Ukraine have been recognized as industries to advance the national economy and support natural resources conservation. The number of national laws and regional executive legislation reflects the Government’s priority to make tourism as environmentally safe industry. The life is different. The industry causes exhaustion of tourist and natural therapeutic and spa resources. The controlling system on environmental safety of the industry is imperfect, and tourist and sanatorium-and-spa business is far from being environmentally friendly. The conclusion is Ukrainian legislation on environmental safety of tourism and recreation business is imperfect, out of date and has to be revised. The issues like division of power controlling environmental safety and scarcity of finance to carry it out are key challenges for policy makers. The legislation gaps, overlaps and unaccomplished the number of national and regional programs on environmental safety make the business environmentally aggressive and blind to the future. Failure to establish national and regional cadastres of natural tourist and medicinal resources indicates the challenge. Lack of the cadastres prevents progress for the sanatorium-and-spa business and recreational industry in Ukraine. It also causes illegal use of natural remedial resources and indirectly induces pollution of the environment. Rural and green tourism in Ukraine are embryonic and there are no legislation to regulate environmental safety of the business. 2013 Article Правове регулювання екологічної безпеки туристично-рекреаційної діяльності в Україні / М.В. Ільїна // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2013. — С. 95-101. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1818-4170 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166984 338.23:332.142.4 uk Економіка природокористування і охорони довкілля ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Проаналізовано переваги та недоліки сучасного нормативно-правового гарантування екологічної безпеки у сфері туризму і рекреації, зміст та особливості функціонування механізму підвищення екологічної ефективності сфери.
format	Article
author	Ільїна, М.В.
spellingShingle	Ільїна, М.В. Правове регулювання екологічної безпеки туристично-рекреаційної діяльності в Україні Економіка природокористування і охорони довкілля
author_facet	Ільїна, М.В.
author_sort	Ільїна, М.В.
title	Правове регулювання екологічної безпеки туристично-рекреаційної діяльності в Україні
title_short	Правове регулювання екологічної безпеки туристично-рекреаційної діяльності в Україні
title_full	Правове регулювання екологічної безпеки туристично-рекреаційної діяльності в Україні
title_fullStr	Правове регулювання екологічної безпеки туристично-рекреаційної діяльності в Україні
title_full_unstemmed	Правове регулювання екологічної безпеки туристично-рекреаційної діяльності в Україні
title_sort	правове регулювання екологічної безпеки туристично-рекреаційної діяльності в україні
publisher	ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»
publishDate	2013
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166984
citation_txt	Правове регулювання екологічної безпеки туристично-рекреаційної діяльності в Україні / М.В. Ільїна // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2013. — С. 95-101. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Економіка природокористування і охорони довкілля
work_keys_str_mv	AT ílʹínamv pravoveregulûvannâekologíčnoíbezpekiturističnorekreacíjnoídíâlʹnostívukraíní
first_indexed	2025-07-14T23:23:33Z
last_indexed	2025-07-14T23:23:33Z
_version_	1837666577680433152
fulltext	Економіка природокористування і охорони довкілля 95 УДК 338.23:332.142.4 М. В. ІЛЬЇНА Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТУРИСТИЧНО- РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ Проаналізовано переваги та недоліки сучасного нормативно -правового гарантування екологічної безпеки у сфері туризму і рекреації, зміст та особливості функціонування механізму підвищення екологічної ефективност і сфери. Ключові слова: туристично-рекреаційна сфера, санаторно -курортне лікування, екологічна безпека, нормативно -правове регулювання. Tourism and recreation in Ukraine have been recognized as industries to advance the national economy and support natura l resources conservation. The number of national laws and regional executive legislation reflects the Government’s priority to make tourism as environmentally safe industry. The life is different. The industry causes exhaustion of tourist and natural therapeutic and spa resources. The controlling system on environmental safety of the industry is imperfect, and tourist and sanatorium -and-spa business is far from being environmentally friendly. The conclusion is Ukrainian legislation on environmental safety o f tourism and recreation business is imperfect, out of date and has to be revised. The issues like division of power controlling environmental safety and scarcity of finance to carry it out are key challenges for policy makers. The legislation gaps, overla ps and unaccomplished the number of national and regional programs on environmental safety make the business environmentally aggressive and blind to the future. Failure to establish national and regional cadastres of natural tourist and medicinal resources indicates the challenge. Lack of the cadastres prevents progress for the sanatorium-and-spa business and recreational industry in Ukraine. It also causes illegal use of natural remedial resources and indirectly induces pollution of the environment. Rural and green tourism in Ukraine are embryonic and there are no legislation to regulate environmental safety of the business. Key words: tourism-and-recreation field, sanatorium-and-spa treatment, environmental safety, legal regulation. Постановка проблеми. Індустрія туризму і рекреації є однією з найбільш динамічних та інвестиційно привабливих сфер світової економіки. Щороку зростають частка туризму у ВНП та обсяги зайнятих в індустрії, кількість туристів і темпи інвестування у розвиток галузі. Глобалізація, розвиток високих технологій та транспорту, мобільність населення сприяють залученню до світової індустрії туризму більшо ї кількості держав; у низці найбідніших острівних та узбережних країн туризм стає основним видом економічної діяльності. В Україні туристично-рекреаційна сфера визнана однією з пріоритетних; державна політика спрямована на сприяння стано вленню туризму як високорентабельної галузі з одночасним забезпеченням раціонального використання туристично-рекреаційних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища. Вплив туристично -рекреаційної діяльності на довкілля регулює чимала кількість нормативно -правових актів, які актуалізують екологічну безпеку функціонування сфери, але не завжди системно й ефективно забезпечують охорону, захист і контроль за використанням природних ресурсів. © Ільїна М. В., 2013 Економіка природокористування і охорони довкілля 96 Аналіз останніх досліджень та публікацій . В Україні теоретико- методологічними та практичними дослідженнями в частині гарантування екологічної безпеки економічної діяльності у різний час займ алися О. Ф. Балацький, І. К. Бистряков, О. О. Веклич, І. М. Волошин, О. В. Врублевська, Т. П. Галушкіна, З. В. Герасимчук, М. Д. Гродзинський, С. І. Дорогунцов, С. М. Ілляшенко, А. Б. Качинський, Я. В. Коваль, В. С. Кравців, Л. Г. Мельник, В. С. Міщенко, С. І. Синякевич, О. М. Теліженко, С. М. Харічков, М. А. Хвесик, Є. В. Хлобистов, Л. Б. Шостак та ін. Огляд робіт наведених науковців демонструє недостатність наукових розробок щодо принципів і механізмів гарантування екологічної безпеки окремих сфер національної економіки, які потребують специфікованого підходу до формування політики управління на національному й регіональному рівнях. До таких сфер належить індустрія туризму і рекреації. Метою статті є комплексний аналіз переваг та недоліків сучасного нормативно-правового гарантування екологічної безпеки у сфері туризму і рекреації, змісту й особливостей функціонування механізму підвищення екологічної ефективності сфери. З огляду на мету статті під екологічною безпекою туристично-рекреаційної діяльності слід розуміти «стан функціонування туристичної сфери певного регіону (держави) у визначений період, що характеризується відсутністю загроз і таким поєднанням туристичних ресурсів та інфраструктури, яке дає змогу забезпечити стабільний розвиток конкретної територіальної рекреаційної системи у майбутньому » [1]. Виклад основного матеріалу . Основними нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування туристично -рекреаційного комплексу в Україні, є закони «Про охорону навколишнього природного середовища України», «Про туризм», «Про курорти». На їх виконання розроблено, затверджено, приведено у відповідність більшість чинних підзаконних нормативно-правових актів у цій сфері. Відповідно до закону України «Про охорону навколишнього природного середовища України» (1991 р.) екологічна безпека – це стан навколишнього природного середовища, який надає можливість попередити погіршення екологічної ситуації та виникнення небезпеки для здоров’я людей. Нормативний документ встановлює режим особливої охорони курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних ресурсів, територій та об’єктів природно - заповідного фонду з огляду на їхню значну екологічну цінність та унікальність; визначає курортні, лікувально -оздоровчі й рекреаційні зони, регламентує порядок їх оголошення, використання та захисту. Закон України «Про туризм» (1995 р.) визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики у сфері туризму; однією з основних цілей державного регулювання сферою проголошує збереження цілісно сті туристичних ресурсів України, їхнє раціональне використання й охорону довкілля. Охорона туристичних ресурсів, встановлення гранично допустимих навантажень на довкілля, гарантування безпеки об’єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникненн я природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій визначен і обов’язком органів державної влади та місцевого самоврядування. Реалізації затверджених Законом механізмів гарантування екологічної безпеки Економіка природокористування і охорони довкілля 97 туристичної діяльності перешкоджає відс утність належного обсягу державних, регіональних, місцевих, цільових програм розвитку сфери. Указом Президента України «Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року» (1999 р.) метою розвитку туризму визначено формування конкурентоспроможного вітчизняного туристичного продукту на основі ефективного використання природного та історико -культурного потенціалу України з одночасним гарантуванням соціально-економічних інтересів та екологічної безпеки держави. Досягненню мети мали сприяти розробка д ієвих механізмів забезпечення раціонального використання та відновлення природного й історико-культурного середовища, затвердження екологічних регламентів та допустимих норм освоєння туристичних ресурсів, посилення відповідальності за порушення природоохор онних нормативно-правових актів. Прогресивними й інноваційними напрямами розвитку туризму в Україні, викладеними у документі, є обґрунтування необхідності реалізації низки науково-організаційних програм зі встановлення та дотримання екологічно допустимих масштабів і темпів розвитку рекреаційно -туристичних зон, проведення комплексних ландшафтно -екологічних досліджень території України, встановлення диференційованих норм туристичного навантаження на довкілля, обґрунтування гранично допустимих меж сумарної місткості об’єктів, розміщених у туристичних центрах. Закон України «Про курорти» (2000 р.) визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади розвитку курортів в Україні, регламентує порядок їх створення та експлуатації, спрямований на забезпеч ення використання задля лікування й оздоровлення людей природних лік увальних ресурсів, природних територій курортів та їх охорони. З метою збереження природних властивостей лікувальних ресурсів, запобігання їх забрудненню, пошкодженню та передчасному висна женню в межах курорту встановлюється округ санітарної охорони, а навколо територій курортів – зони санітарної охорони (зона суворого режиму, зона обмежень, зона спостережень). З метою регулювання рекреаційної діяльності та встановлення контролю за використанням природних лікувальних ресурсів і територій Закон створює правові засади організації відповідних державних кадастрів. Державний кадастр природних територій курортів України є геоінформаційною системою відомостей про правовий статус, належність, режим, географічне розташування, площу, запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики цих територій, їхню лікувальну, профілактичну, реабіліт аційну, природоохоронну, наукову, рекреаційну цінність. Державний кадастр природних лікувальних ресурсів України – система відомостей про кількість, якість та інші важливі для лікування і профілактики захворювань людини характ еристики всіх природних лікувальних ресурсів, виявлених на території України, а також можливі обсяги, способи та режими їх використання . За Законом розвиток курортів має здійснюватися відповідно до довгострокових комплексних і цільових державних та місцевих програм, ро зроблених на основі інформації кадастрів природних лікувальних ресурсів та природних т ериторій курортів, визначених параметрів і режимів використання природних лікувальних ресурсів з урахуванням екологічних та санітарно -гігієнічних обмежень. Економіка природокористування і охорони довкілля 98 У 2001 році постановами Кабінету Міністрів України затверджено Порядок створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів та Порядок створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів. Функціонування кадастрів мало забезпечити здійснення належної економічної оцінки природних лікувальних ресурсів та обґрунтувати потребу в подальшому розвитку ві тчизняних курортів. Нерозробленість державних і регіональних природних кадастрів стримує розвиток санаторно- курортної справи та рекреаційної сфери загалом, призводить до неефективного і нелегального використання рекреаційних ресурсів України, їх забруднення та виснаження, унеможливлює виконання першочергових для розвитку галузі завдань з «розвідування нових територіальних зон та мінеральних компонентів, які можуть бути використані як рекреаційні ресурси » [2]. На виконання вимог Закону України «Про курорти» ухвалено Порядок розроблення і затвердження спеціальних методик щодо економічного обґрунтування проектів розвитку курортів та економічної оцінки їх природних лікувальних ресурсів (2001 р.), Заходи щодо поліпшення роботи з використання й охорони територій курортно-оздоровчого та рекреаційного призначення в Одеській області (2003 р.), Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України (2009 р.), режими округів і зон санітарної охорони курортів міст Саки, Миргород, С кадовськ, Хмільник, Бердянськ. Важливим кроком з погляду удосконалення організації курортної справи та системного планування діяльності курортів стало ухвалення Концепції розвитку санаторно-курортної галузі (2003 р.). Завдання реформування галузі в частині посилення екологічної безпеки включають створення системи екологічно збалансованого і раціонального використання рекреаційних ресурсів з урахуванням їх унікальності та вразливості, здійснення еколого -економічної оцінки природних територій курортів як скл адової національного багатства країни, екологічне обґрунтування навантаження на природні ресурси, запровадження обов’язкового екологічного страхування для компенсації шкоди, завданої природним територіям курортів та об’єктам природних лікувальних ресурсів унаслідок надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру. Концепція розвитку санаторно-курортної галузі не була реалізована через нерозробленість комплексу програм та планів заходів на її виконання, що є ключовою умовою успішної реалізації стратегій розвитку туристично-рекреаційної сфери [3]. З огляду на суперечливість окремих положень Концепції та їхню невідповідність сучасним економічним умовам значна частина викладених у документі завдань щодо гарантування екологічної безпеки рекреаційної діял ьності потребує суттєвого перегляду й доопрацювання. Екологічний аспект туристично -рекреаційної діяльності ґрунтовно враховано у Державній програмі розвитку туризму на 2002 –2010 роки (2002 р.), розробленій згідно з Указом Президента України «Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року » (1999 р.). Загальна мета Програми полягає у створенні конкурентоспроможного туристичного продукту з одночасним забезпеченням комплексного розвитку регіонів, збереження екологічної рівноваги і культурної спадщи ни. Оскільки туризм як вид Економіка природокористування і охорони довкілля 99 економічної діяльності та соціальний інститут має чітку орієнтацію на використання природних ресурсів, важливими і невід’ємними напрямами туристичної діяльності визначено забезпечення ефективного й раціонального використання природних ресурсів, їхнє збереження та відновлення, мінімізацію негативного впливу туристичної індустрії на навколишнє природне середовище. У Програмі вперше поставлено за мету забезпечення сталого розвитку туристичної галузі, чому мають сприяти розробка і впровадження механізму раціонального й екологічно збалансованого використання природних ресурсів, а також удосконалення системи екологічної освіти населення. Практичному гарантуванню екологічної безпеки туристично -рекреаційної діяльності мало сприяти законода вче закріплення спеціалізації та функціонального розподілу рекреаційних територій в Україні, в т.ч. особливо цінних. Попри актуальність та інноваційність цих та інших заходів Програми, практично усі вони не були реалізовані. Найбільш комплексно заходи, сп рямовані на практичне гарантування екологічної безпеки туристично-рекреаційної сфери окремого регіону , було викладено у Програмі розвитку Криму як цілорічного загальнодержавного та міжнародного курортно-рекреаційного і туристичного центру (2003 р.). Програмою чітко окреслено основні проблеми гарантування екологічної безпеки туристично-рекреаційної галузі регіону: зсуви і руйнування узбережних зон, підтоплення населених пунктів, забруднення природних туристично-рекреаційних ресурсів побутовими відходами. В м ежах виконання завдань Програми практично у повному обсязі реалізовано заплановані природоохоронні заходи:  проведення комплексних геолого -бальнеологічних робіт з оцінки природних курортно-рекреаційних ресурсів;  проведення протизсувних заходів та робіт із захисту населених пунктів від підтоплення;  збереження пляжних та берегових територій шляхом створення тимчасових берегоукріплювальних споруд;  збереження та відновлення лікувально -грязевих властивостей водних об’єктів;  реконструкцію та розширення каналізаційних споруд;  обстеження, резервування, відновлення ділянок, перспективних для включення до національної мережі України як об’єкти туризму, відпочинку й оздоровлення населення. Переважну спрямованість Стратегії розвитку туризму і курортів в Україні (2008 р.) на сприяння сталому розвитку сфери відображає мета цього стратегічного документа, покликаного забезпечити раціональне використання й охорону туристичних і природних лікувальних ресурсів, збалансування «усіх складових елементів розвитку туризму і курортів як соціально відповідальної, екологічно спрямованої та економічно ефективної діяльності » [4]. У Стратегії вперше сформульовано поняття території з високою концентрацією природних та історико-культурних туристичних і рекреаційних ресурсів для забезпечення їх особливої охорони та захисту. Актуальними завданнями, покликаними забезпечити реалізацію Стратегії, стали: Економіка природокористування і охорони довкілля 100  оцінка екологічних ризиків, пов’язаних з туристичною та курортною діяльністю, і прогноз відповідних впливів на навколишнє природне середовище;  проведення обов’язкової екологічної експертизи під час облаштування туристичної та курортної інфраструктури на територіях об’єктів, що належать до природно-заповідного фонду;  запровадження державного моніторингу курортно -оздоровчих і рекреаційних територій та природних лікувальних ресурсів. Хронологічно останніми програмними документами у сфері регулювання туристично-рекреаційної діяльності стали Концепція Державної цільової соціальної програми розвитку в Україні спортивної та туристичної інфраструктури у 2011–2022 роках (2010 р.) і відповідна Програма (2011 р.). Останньою заплановане поетапне зміцнення матеріально -технічного, інформаційного та фінансового потенціалу спортивної і туристичної інфраструктури курортів Карпатського регіону (Львівської, Закарпат ської, Івано-Франківської та Чернівецької областей) з метою розвитку зимових видів спорту і створення умов для отримання права на проведення в Україні зимових Олімпійських та Параолімпійських ігор 2022 року. Через тематичну спрямованість Програма не містит ь достатньої кількості заходів щодо гарантування екологічної безпеки туристично -рекреаційної сфери, раціонального й ефективного використання туристичних і лікувальних ресурсів Карпатського регіону. Висновки та перспективи подальших досліджень . Метою державної політики України в туристично -рекреаційній сфері визначено стано влення туризму як високорентабельної галузі з одночасним забезпеченням раціонального використання туристично -рекреаційних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, екологічно ї безпеки та сталого розвитку галузі. На досягнення цих цілей туристичної політики спрямована низка нормативно-правових актів, які сукупно не забезпечують системність та ефективність охорони, захисту і контролю за використанням природних туристичних та лікувальних ресурсів. Нерозробленість державних кадастрів природних територій курортів, природних лікувальних ресурсів, регіональних природних кадастрів суттєво стримує розвиток санаторно-курортної справи та рекреаційної сфери загалом, призводить до неефектив ного і нелегального використання рекреаційних ресурсів України, їх забруднення та виснаження. Реалізації затверджених законодавством механізмів гарантування екологічної безпеки туристично-рекреаційної діяльності, державних програм розвитку туризму та санаторно-курортної галузі перешкоджає відсутність комплексного підходу до розробки дієвих планів заходів на їх виконання. З огляду на суперечливість окремих положень державних і регіональних програм розвитку галузі та їхню невідповідність сучасним економічним умовам значна частина чинних нормативно-правових актів, що так чи інакше регулю є гарантування екологічної безпеки туристично -рекреаційної діяльності, потребує суттєвого перегляду та доопрацювання. Повністю нерегламентованими залишаються умови ведення сільського туризму в Україні, немає єдиної комплексної державної політики та нормативно-правового гарантування екологічної безпеки цього виду діяльності. Економіка природокористування і охорони довкілля 101 Література 1. Голод А. П. Екологічна безпека туризму в регіоні: суть та шляхи забезпечення / А. П. Голод, З. П. Новосад // Науковий вісник НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.3. – С. 84–85. 2. Борейко В. І. Роль рекреаційний ресурсів Рівненської області у відтворенні людського капіталу / В. І. Борейко, С. С. Скаковська // Вісник СумДУ. – 2008. – Т. 2, № 2. – С. 29. – (Серія «Економіка»). 3. Свелеба Н. А. Актуальні проблеми туристичного бізнесу в умовах динамічних змін ринкового середовища / Н. А. Свелеба, М. М. Бігус // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. − Вип. 19.8. – С. 125. 4. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії розвитку туризму і курортів» № 1088-р. від 6 серпня 2008 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 60. – С. 27. УДК 332.025.12 І. О. ІЛЛЯШЕНКО Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», В. І. ЯБЛОНСЬКА Київський національний університет імені Тараса Шевченка СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ У ФОРМАТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ Визначено принципи та особливості оцінки ефективності вико ристання рекреаційних ресурсів в умовах концепції сталого розвитку. Наведено детермінанти соціального ефекту їх застосування. Ключові слова: рекреаційні ресурси, туристична сфера, сталий розвиток, економічна ефективність, рента, витратний принцип. The features of assessing the effectiveness of recreation resources in terms of sustainable development. Demonstrated determinants social impact of their use. Principles of economic evaluation using recreational resources. The necessity of an ideology that would take into account current trends in the transition to a liberal market economy and entry into international structures. The fate of civilization depends not only on man's relationship to nature, but also from the continuity of generations in understanding their needs, both material and spiritual, to preserve human, civilization values and traditions of humanism. Of particular importance is the evaluation of the effectiveness and use of recreational resources, which should combine not only economic and social components, but also include an assessment of measures for the protection and restoration of such resources. Economic feasibility and validity term use of a recreational resource embodied through the level of profitability from its use for tourism purpo ses. However, in the context of sustainable development, the economic effect is adjusted based on the level of expenditure on maintenance of recreational resources in good condition and it plays that affects the increase in value terms of resource and hard ly contributes to the current level of profitability from its use. Key words: natural resources, tourism, sustainable development, economic efficiency, economic rent, expense principle . Постановка проблеми. У сучасних умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів розвитку міжнародних відносин значна увага приділяється обміну досвідом у сфері підвищення ефективності та раціональності використання наявних ресурсів. Поява та активна ритор ика навколо концепції сталого розвитку дала поштовх до переосмислення ролі суспільства, оскільки в сучасній парадигмі цивілізаційного розвитку велику © Ілляшенко І. О., Яблонська В. І., 2013

Правове регулювання екологічної безпеки туристично-рекреаційної діяльності в Україні

Institution

Ähnliche Einträge