Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство

У статті висвітлюються головні етапи життя видатного богослова і соціального практика Миколи Миколайовича Неплюєва (1851–1908) та його просвітницька діяльність на Чернігівщині, насамперед як засновника й керівника Православного Хрестовоздвиженського трудового братства....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2013
Main Author:	Русанов, Ю.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2013
Series:	Краєзнавство
Subjects:	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167003
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство / Ю. Русанов // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 143-149. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-167003
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1670032020-03-14T01:26:03Z Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство Русанов, Ю. Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс У статті висвітлюються головні етапи життя видатного богослова і соціального практика Миколи Миколайовича Неплюєва (1851–1908) та його просвітницька діяльність на Чернігівщині, насамперед як засновника й керівника Православного Хрестовоздвиженського трудового братства. В статье рассматриваются главные этапы жизни выдающегося богослова и социального практика Николая Николаевича Неплюева (1851–1908) и его просветительская деятельность на Черниговщине, в первую очередь как основателя и руководителя Православного Крестовоздвиженского трудового братства. In the article lightening up the main stages of the life of eminent divine and social practitioner Mykola Mykolayevych Nepliuev (1851–1908s) and his enlightening activities at Chernihivschyna mostly as a founder and chief of Orthodox the holy cross day labour brotherhood. 2013 Article Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство / Ю. Русанов // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 143-149. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167003 94(477.51) «19» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
spellingShingle	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Русанов, Ю. Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство Краєзнавство
description	У статті висвітлюються головні етапи життя видатного богослова і соціального практика Миколи Миколайовича Неплюєва (1851–1908) та його просвітницька діяльність на Чернігівщині, насамперед як засновника й керівника Православного Хрестовоздвиженського трудового братства.
format	Article
author	Русанов, Ю.
author_facet	Русанов, Ю.
author_sort	Русанов, Ю.
title	Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство
title_short	Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство
title_full	Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство
title_fullStr	Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство
title_full_unstemmed	Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство
title_sort	микола миколайович неплюєв і його православне хрестовоздвиженське трудове братство
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167003
citation_txt	Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство / Ю. Русанов // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 143-149. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT rusanovû mikolamikolajovičneplûêvíjogopravoslavnehrestovozdvižensʹketrudovebratstvo
first_indexed	2025-07-14T23:30:07Z
last_indexed	2025-07-14T23:30:07Z
_version_	1837666999026581504
fulltext	143 УДК 94(477.51) «19» Юрій Русанов (м. Чернігів) Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство У статті висвітлюються головні етапи життя видатного богослова і соціального практика Миколи Миколайовича Неплюєва (1851–1908) та його просвітницька діяльність на Чернігівщині, насамперед як засновника й керівника Православного Хрестовоздвиженського трудового брат- ства. Ключові слова: М. М. Неплюєв, комунітарні ідеї, неплюєвське братство, трудова община, сільськогосподарська артіль. Життя, творчий шлях та діяльність відомого богослова, педагога, мислителя, громадського діяча і соціального практика європейського мас- штабу, уродженця Глухівщини, Миколи Мико- лайовича Неплюєва привертали увагу істориків, публіцистів, літераторів, діячів культури [1]. Масштаби суспільної праці цієї непересічної по- статі, які мають вагоме соціальне і духовно- культурне значення, потребують ґрунтовних до- сліджень, що спонукає нас до нових наукових пошуків про діяльність М. Неплюєва, й особ- ливо його дітища – Православного Хрестовоз- движенського трудового братства [2]. Родина Неплюєвих походила з давнього дво- рянського роду, який своїм корінням сягав боя- рина Андрія Івановича Кобили (від нього ведуть, як підтверджують дослідження, своє поход- ження декілька знатних родин – Романови, Ше- реметєви, Количеви). Федір Іванович, праправ- нук А. Кобили, на прізвисько Неплюй, був родоначальником Неплюєвих, які гучно заявили про себе у XVII–XVIII ст. як наближені до цар- ського престолу [3]. Вони обіймали посади дійс- них таємничих радників, сенаторів, були відо- мими церковними діячами. З XIX ст. Неплюєвих також знали в Європі як поміщиків-господарни- ків, що цікавилися новітніми науковими і тех- нологічними розробками у сільському госпо- дарстві [4]. Відомий представник цієї родини, про якого піде мова, Микола Миколайович народився 11 вересня 1851 р. у містечку Ямпіль Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині – Сумська об- ласть), котрий був одним із трьох дітей губерн- ського предводителя чернігівського дворянства князя Миколи Івановича Неплюєва. Його дру- жина – Олександра Миколаївна – уроджена ба- ронеса Шліппенбах, походила з роду шведського полководця Вольмара-Антона Шліппенбаха – сподвижника Карла ХІІ. Раннє дитинство хлоп - ця проходило в атмосфері глибокої релігійності. Його привчали читати Євангеліє, сумлінно ви- конувати релігійні догмати, ходити на молебні. Безперечно, це вплинуло на формування світог- ляду і характеру юнака [5]. 1871 р. М. Неплюєв вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Після закінчення навчання, з 1875 р. працював три роки радником російського посольства у Мюнхені. Перебування в Німеччині не могло не вплинути на молодого правника. У цій країні з високим рівнем культури, на відміну від поре- форменої Росії, були налагоджені побут і по- всякденність життя. Водночас він бачив, що у капіталістичній державі панує культ власності, снобізм, які пригнічували особистість людини. Тому М. Неплюєв усе більше переконувався, що служіння на батьківщині на користь селянства є справжнім його покликанням. Він розумів, що для цієї неосвіченої маси трударів конче необ- хідні знання з сільського господарства, фун- кціонування спеціальних шкіл. Задля реалізації такої ідеї молодий Неплюєв, повернувшись до Росії, вирішив вивчити «азбуку природничих наук», ставши слухачем столичної Петровської сільськогосподарської академії [6]. У цей період свого життя М. Неплюєв пере- ймався проблемою «світської філософії», захо- пився гегелівським вченням, ідеями Платона, са- мотужки знайомився з головними світовими релігіями. Втім істину, вважав він, можна знайти тільки у православ’ї. «В душі інстинктивно жив ідеал Христа, ідеал Бога живого, вищої любові і вищого розуму світу, і перед цим ідеалом мер- кнуть усі філософські ідеали…» [7]. Натомість йому все більше не давало спокою питання: чому християни не живуть по-християнськи? Роздумуючи про історичне покликання росій- ського поміщика, він кардинально переосмислив ідею служіння, спрямувавши усі свої помисли і сили до підвищення духовного і матеріального рівня життя селянства. За велінням сумління він вирішив перейняти на себе особисто моральну провину своїх предків-поміщиків перед народом і присвятити своє життя турботам про його про- світу і добробут. Внутрішня робота по осмис- ленню тогочасного стану речей із християнської точки зору дозволила М. Неплюєву створити струнку релігійно-філософську систему, яка була викладена в цілій серії його книг, статей і брошур. До початку XX ст. він стає відомим у Росії світським богословом, чиї твори неодноз- начно оцінювалися офіційним православ’ям, але знаходили відгук у серцях багатьох морально чутливих сучасників. Ще в 1870-х рр. у думках М. Неплюєва по- чинає визрівати ідея кооперативного, артільного характеру нового економічного ладу в Росій- ській імперії, яку він обстоював як «хліб на- сущний», і, водночас, як спробу повернення до «трудових общин часів апостольських», до ідеалу «гармонії віри і праці». А надалі й цілого людства у формі трудових общин – селянських, ремісничих, торговельних, відомчих, навчаль- них та ін. 1880 р. М. Неплюєв опублікував свою першу програмову працю «Историческое при- звание русского помещика», в якій писав про тяжке становище селянина, котрий за підсум- ками реформ 1860–1870-х рр. отримав свободу, але сам майже ніяк не змінився. На його думку, історичним покликанням російського поміщика було в тому, щоб опікуватися просвітою народу. «Ми одні можемо успішно виконати це зав- дання тому, що лише в нас поєднується сила ма- теріальна з силою інтелектуальною», – писав М. Неплюєв [8]. Він звернувся до землевласни- ків Росії із закликом «струсити з себе апатію» і «зробити Росію невпізнанною за короткий час», й задля цього необхідно взятися за організацію великих сільськогосподарських артілей і про- світництво селянства. Невдовзі мислитель опублікував працю «Совесть. Страницы из жизни помещика», в якій дав відповідь на до- сить численні критичні відгуки на свій «помі- щицький маніфест» [9]. Чимало авторів, котрі вступили з ним у полеміку, вважали, що для за- можної й освіченої людини немає причин слі- дувати його прикладу. Прикметно, що на той час М. Неплюєв прак- тично не пов’язував обстоювану соціальну про- граму з особливостями свого релігійного сві- тогляду. В одній із найважливіших робіт «Что есть истина?» (Лейпциг, 1893 р.) він намагався дати відповідь на риторичне запитання Пілата. Сприймаючи Христа як «дорогу, і правду, і життя», молодий поміщик-інтелектуал не мав сумніву в тому, що пізнання абсолютної істини може дати людині тільки Бог. Не погоджуючись із раціонально-моральною категоричністю Л. Толстого, який заявляв, що «у церкви нічого не лишилося, крім храмів, ікон, парчі і слів», М. Неплюєв, здавалось, сприймав ортодок- сальну православну форму, згідно з якою цер- ква є «сукупність усіх істинно віруючих на небі і на землі під верховенством Ісуса Христа». Тя- жіючи до канонічної церкви, богослов свідомо поділяв позицію слов’янофілів. Зараховуючи до формальної, зовнішньої сторони церковності її адміністративно-організаційну та обрядову структуру, М. Неплюєв дорікав багатьом пред- ставникам духівництва за нездатність навчити розумінню істини Божественного Откровення. Значний вплив на світогляд М. Неплюєва мали погляди російського мислителя і поета О. Хомякова. Микола Миколайович вважав себе послідовником його ідей, зокрема стосовно ро- сійської общини, яка була заснована на принци- пах православ’я, на взаємній згоді між держа- вою і народом, без антагонізму й релігійної ворожнечі. О. Хомяков розглядав Церкву як живий організм любові й істини, наголошував на тому, що Церква полягає не в більшому чи меншому числі віруючих, навіть не у зібранні ві- руючих, а найбільше в духовному зв’язку, що їх об’єднує [10]. Про творчу спадщину М. Неплюєва профе- сор Київської духовної академії, засновник журналу «Християнська думка» В. Екземпляр- ський писав: «За цілісності враження, свіжості думки, вірності відвертій істині твори М. Не- плюєва можуть бути поставлені разом з тво- рами таких видатних мислителів як О. Хомяков і В. Соловйов... Сподіваємося, що настане той час, коли наша офіційна богословська критика зуміє відмовитися від своєї станової і шкільної самолюбності і визнає велику заслугу М. Не- плюєва перед російською богословською літе- ратурою» [11]. Водночас М. Неплюєв переходить від теоре- тизування до конкретних практичних справ. Одержавши у 1882 р. у дарунок від батька хутір Воздвиженський у Глухівському повіті, він ви- рішив створити тут локальну модель доверше- ного суспільства. Спочатку поміщик влаштовує 4’2013Юрій Русанов 144 К Р А Є З Н А В С Т В О Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство 145 сирітський притулок для кількох селянських дітей із найбідніших сімей і сам займається їх вихованням. Потім, 1885 р., М. Неплюєв від- криває у Воздвиженському чоловічу сільсько- господарську школу (згодом, 1891 р., було за- сновано жіночу, котра отримала назву Преображенської), якій благодійник надав землю, реманент та матеріальну підтримку, в тому числі й грошима. Це була сільськогоспо- дарська школа першого розряду, як ще її нази- вали «Школа землеробства» [12]. А вже 1889 р., намагаючись утілити на прак- тиці свої комунітарні ідеї, М. Неплюєв пориває зі світським життям й засновує у власному ма- єтку общину – Трудове братство, що було уні- кальним в історії Росії за поєднанням своїх мо- рально-виробничих функцій, а тому підлягало офіційному оформленню. Як духовна, так і світ- ська влада дивилися на починання М. Неплюєва з побоюванням, а тому на їх шляху виникали різні перепони. Після багатьох труднощів, на- решті у 1893 р. «Статут Православного Хресто- воздвиженського трудового братства» був за- тверджений. 16 вересня 1894 р. указом Олександра ІІІ це товариство отримало права юридичної особи, а 8 жовтня виходить указ Си- ноду про офіційне відкриття Трудового братства (22 липня 1895 р. відбулися урочистості з цієї нагоди), яке перебувало у віданні Православної церкви під патронатом чернігівських єпископів [13]. З усіх подібних утворень воно виявилося найбільш життєдайним і проіснувало майже 40 років (до середини 1920-х рр.). Статут Трудового братства передбачав дві ос- новні категорії його членів: повноправні брати (у 1911 р. таких було 30 осіб) і прийняті брати (того року налічувалося більше 300). Перші були господарями усього братського майна, вони брали участь у виборах і встановлювали устрій життя общини. Прийняті брати на рівних корис- тувалися доходами братства, але не брали участь у виборах. У вирішенні найважливіших питань життя колективу вони мали право дорадчого го- лосу. Повноправні брати складали думу – най- вищий орган управління Трудового братства. Його попечителем і головою думи був М. Не- плюєв. Усі члени братства, як сімейні, так і ті, що не перебували в шлюбі, об’єднувалися за ви- дами діяльності в «братські сім’ї»: вчителів, зем- леробів, молочників та інших, які носили ім’я одного зі святих (таку сім’ю М. Неплюєв визна- чав як духовно згуртований трудовий колектив з характером малої церкви). Братські сім’ї (всього їх було 10) жили громадами у великих будинках-комунах, де кожній «особистій сім’ї» (за визначенням М. Неплюєва) надавалася про- стора кімната, а несімейні жили по кілька осіб в одному приміщенні. На чолі братської сім’ї стояв старшина, який обирався з її середовища. Він керував господарською діяльністю і відпо- відав за моральне життя сім’ї. Чоловіки і жінки в общині мали рівні права. Братські сім’ї-артілі працювали на полях, фермах, у майстернях, школах, садах. Економічною діяльністю керу- вала господарча рада. Чистий прибуток (після відрахувань у загальні фонди) порівну розподі- лявся між членами братства. Діти виховувалися у дитячих садках, а з восьмирічного віку вчи- лися в школах. Вступ і вихід із Трудового брат- ства були вільними [14]. В стінах братства, що існувало на євангель- ських етичних принципах – віри, любові і праці, виховувалися духовні погляди на життя. Зок- рема, метою діяльності цього товариства було «утвердження християнської правди у житті, а засобом – гармонійна організація життя, спіл- кування і праці на засадах любові до Бога і бра- толюбства» [15]. У християнському вихованні М. Неплюєв убачав засіб подолання формально- казенного духу школи, наближення її до життя сім’ї. Дисципліну страху й користі належало за- мінити стосунками любові, співпраці та бра- терства. У Миколи Миколайовича ідеалом «гар- монійної організації добра були громади на зразок апостольських». Саме такими він уявляв трудові братства, де щиро віруючі християни отримали б можливість узгоджувати життя з вірою, жити однодумно з братами у Христі, здо- бувати засоби до життя шляхом дружньої праці, ґрунтованої на любові, довірі та повазі один до одного [16]. У Воздвиженській чоловічій сільськогоспо- дарській школі навчальний рік тривав з 1 жов- тня до 1 квітня, решту часу діти працювали на ланах і в майстернях (навчання було безкош- товним). Улітку канікул як таких не було, від- пустки тривали короткий час. Школою керу- вала педагогічна рада, до складу якої входили запрошені вчителі, а також вихованці – брат- чики. Серед перших учителів був сам М. Не- плюєв. У систему виховання був покладений принцип всебічного розвитку дитини, який по- єднував розумове, фізичне і моральне вихо- вання. Метою функціонування школи було впровадження християнської правди в життя за допомогою його гармонізації, спілкування і праці на засадах любові до Бога. Програма занять у ній практично не відрізнялась від програм інших навчальних закладів такого типу. Вона передбачала вивчення як загально- освітніх, так і спеціальних предметів, таких як Закон Божий, російська мова, географія, гео- метрія, фізика, елементарна хімія, анатомія і фізіологія, сільськогосподарська ентомологія, ботаніка, російська історія, законодавство, бджільництво, молочна справа, ветеринарія, землеробство, луківництво, лісництво, сіль- ськогосподарська економія та рахівництво. На- вчальний процес у школі був розрахований на п’ять років: упродовж перших трьох років учні здобували загальноосвітню та загальну сіль- ськогосподарську підготовку, а останніх двох – спеціальних – відбувалися поглиблене ви- вчення профільних предметів, спеціалізація за інтересами, напрацювання навичок в організа- ції виробництва та управління. Вступати до на- вчального закладу дозволялося дітям від 12 до 17 років [17]. Випускники школи отримували пільги щодо відбування військової повинності. Досить ви- сока якість навчання гарантувала вихованцям можливість отримати роботу поза братством, хоча це дуже засмучувало його засновника, який мріяв, щоб усі вихованці вступали до «братських колоній», а не подавалися «тор- гувати на ярмарок життя» [18]. Виховання «братолюбних» взаємин значною мірою під- тримувалося особливою, відмінною від офі- ційної, системою релігійного життя. Крім зви- чайних канонічних правил, у Воздвиженському були запроваджені особливі з дозволу духов- ного покровителя братства – єпископа Черні- гівського і Ніжинського. Також були дозволені додаткові читання особливих молитов, складе- них М. Неплюєвим [19]. Богослужіння супро- воджувалися співами братського хору. Інколи, насамперед у свята, цей поміщик-інтелектуал грав пасажі [20]. Навіть ритуал посвячення в нові члени брат- ства набував релігійних форм. Вступники йшли з іконами за священиком, співаючи релігійні гімни, від будинку М. Неплюєва через ілюміно- ваний парк до одного з гуртожитків, де на ґанку їх урочисто зустрічали члени братства. Після та- кого дійства на богослужінні відправлявся особ- ливий молебень, виголошувались промови. Вступники прикладалися до хреста, отримували благословення священика, потім приймали від усіх вітання та подарунки [21]. У Воздвиженському вчителі й учні часто ста- вили спектаклі та концерти, після чого влашто- вували традиційний обід з музикою і хоровим співом. Тон завжди задавав М. Неплюєв, який з юних років гарно грав на фортепіано. Його вне- сок у музичне виховання учнів братства знач- ний, зокрема, т.зв. «пісень без слів» для форте- піано за його авторства налічується 237 (зібрані у 8 зошитах, що були опубліковані у Москві, Чернігові та Санкт-Петербурзі). Водночас М. Неплюєв є автором семи творів на вірші О. Хомякова, серед яких «Трудівник», «На- тхнення» та ін. Ним були покладені на ноти для хорового співу три молитви: «Господи і Владико живота мого» (молитва Є. Сиріна), братська мо- литва «Хресту твоєму поклоняємося, Христос, і святе ім’я Твоє призиваємо», дитяча молитва (для трьох голосів) «Господи, любов’ю наповни серце моє» [22]. Отже, основою виховної сис- теми М. Неплюєва була її морально-релігійна сторона в комплексі з політехнічною освітою. Загалом ця педагогічна система була досить ефективною. Свої педагогічні погляди М. Неплюєв виклав у брошурі «Мысли и советы искреннего друга», надрукованій у Санкт-Петербурзі 1882 р. [23]. На сторінках статуту братства його засновник і попечитель у короткому викладі занотував свої основні педагогічні погляди: турбуватися про християнське виховання дітей, привчаючи їх ду- мати, почуватися й жити згідно з вченням Христа Спасителя та статутами Святої церкви; надавати можливість усім бажаючим узгоджу- вати своє життя з животворящим духом віри, яка створить одну трудову сім’ю на засадах христи- янської любові і братства; за можливості нада- вати допомогу й за межами братства усьому, що веде до впорядкування життя у двох попередніх напрямках. Школа мала свій герб, на якому зображувався вінок з колосків жита і вівса та герб Чернігів- ської губернії – одноголовий орел з великим хрес том, під ним перехрещені коса, граблі та серп з буквами В.С.-Х.Ш. (Воздвиженская сель- ськохозяйственная школа). Вже до 4 серпня 1894 р. у ній відбулося 5 випусків [24]. Братство з кожним роком зростало в кількісному та мате- ріальному відношенні. Діяльність М. Неплюєва багатьма високо оцінювалася у Санкт-Петер- бурзі та Москві. 1907 р. Московська духовна академія запросила його читати лекції. Утім, у діяльності Трудового братства були й недоліки. Як соціальна модель, воно мало жор- 4’2013Юрій Русанов 146 К Р А Є З Н А В С Т В О Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство 147 стку організаційну структуру, авторитарний режим управління і контролю. Нав’язування ін- тенсивного релігійного життя, дефіцит лібе- ральних цінностей, тотальна система «шпигун- ства» вихованців один за одним та авторитарні методи виховання, що давали змогу прищеплю- вати неплюєвські ідеї його підопічним, призво- дили до протестів учителів, нівелювання інди- відуальності вихованців й недопущення вільнодумства [25]. Це створювало складну пси- хологічну атмосферу й було одним з чинників внутрішніх конфліктів та суперечностей і го- ловною причиною виходу з общини багатьох, за словами самого М. Неплюєва, цілком порядних за мірками традиційного суспільства людей. Деякі з них виступали в пресі, звинувачуючи по- печителя і його євангельську технологію в пося- ганні на свободу. До критичних відгуків, які, здавалося б, компрометували братство, М. Не- плюєв ставився особливим чином. Вважаючи свою справу об’єктом живої проповіді, він не лише не приховував властиві йому недоліки, а й публічно визнавав їх, цитуючи часто притчі з Євангелія [26]. Зрештою, схвальних відгуків про досягнення в економічному житті й у вихованні братчиків у російській та європейській періодиці було більше. Своєрідна виховна система неплюєв- ського братства вивчалася в Краківському уні- верситеті, Сорбонні, Французькій академії мо- ральних і політичних наук. Не лишилися байдужими до діяльності М. Неплюєва і такі ві- домі на той час організації, як Міжнародна Ліга миру, Англо-російська літературна спілка у Лон- доні та Міжнародна спілка Єдиного Людства у Парижі [27]. «Культурний скит» і «квітуча комуністична община», «братська злука на трудовому ґрунті» й «перша християнська община, сперта на заса- дах братського поділу праці», «християнське братство, яке складалося із сімейних монахів і монахинь» та «особлива асоціація, сперта на ре- лігійних засадах» – ось далеко неповний пере- лік визначень, які давалися Хрестовоздвижен- ському трудовому братству [28]. Заснована М. Неплюєвим Воздвиженська чоловіча сіль- ськогосподарська школа вирізнялась справжнім екуменічним духом. За статутом до неї брали дітей усіх християнських віросповідань різних етносів. Проте такий стан речей викликав недо- віру і обурення з боку правого крила офіційної церкви. Особливо в обер-прокурора Синоду К. Побєдоносцева, який погрожував закрити школу. Згідно з екуменічним принципом М. Не- плюєва для єднання християнського світу нема ніякої потреби будь-кому зраджувати своєму рід- ному віросповіданню і переходити в інше [29]. Після того, як братство у 1893 р. було офіційно визнане, його засновник стає активним пропо- відником ідей мирного розвитку суспільства на засадах віри, любові і праці. У цей час М. Неплюєв стає активним діячем міжнародного миротворчого руху, бере дієву участь у роботі його форумів. У центрі уваги мислителя була пропаганда ідей духовного єд- нання народів Європи у «європейську конфеде- рацію християнських держав», об’єднання усіх справжніх християн у «міжнародну спілку спо- відників Христа» [30]. Влітку 1896 р. на запро- шення голови католицької фракції у французь- кому парламенті графа Альбера де Мена М. Неплюєв відвідав Конгрес Християнських робітників, який проходив у Реймсі [31]. Особ- ливо важливою подією в його миротворчій справі став Конгрес Миру в Будапешті, який від- бувся у вересні того ж року. Саме тут засновник Хрестовоздвиженського трудового братства осо- бисто познайомився з найвидатнішими діячами пацифістського руху Європи: Фредеріком Пассі, Бертою фон Зунтер (лауреат Нобелівської пре- мії миру у 1904 р.), Елі Дюкаменом – директо- ром Міжнародної Ліги миру. На засіданні Кон- гресу М. Неплюєв виступив із письмовою заявою, в якій ішлося про «хибність доктрини» озброєного миру, про необхідність роззброєння європейських держав та «консолідацію всіх людей доброї волі». М. Неплюєв також запропо- нував проводити щорічні мирні конгреси. Його заява мала значний резонанс у європейській пресі. Невдовзі після цих подій Ліга, бюро якої знаходилось у Берні, визнала Трудове братство товариством миру в Росії з правом участі його представників на усіх конгресах Ліги. Так на схилі XIX ст. Православне Хрестовоздвижен- ське трудове братство стало першим у Росій- ській імперії пацифістським товариством. Крім того, миротворча активність М. Неплюєва була відзначена прийняттям його в члени Англо-ро- сійської літературної спілки та Союзу Єднання у Франції. Він був одним із головних організаторів грандіозного проекту міжнародного масштабу – Конгресу єдиного людства, який відбувся у ве- ресні 1900 р. під час роботи Всесвітньої вис- тавки в Парижі [32]. Наприкінці грудня 1901 р. М. Неплюєв пере- дав за дарчим актом Трудовому братству все своє майно, яке складалося із 16 435 десятин землі з лісом, будівлями, двома ґуральнями, цукровим, ливарно-механічним і цегельним заводами, коптильнею та двома лісопилками. Загальна вартість майна була оцінена в 1 млн. 750 тис. руб. [33]. Меценат-інтелектуал не тільки переймався справами братства, а й докладав ор- ганізаційні зусилля та надавав кошти на будів- ництво педагогічного інституту у Глухові, заліз- ничної станції (збереглася назва – Неплюєве), торговельних рядів у Ямполі (знищені під час Великої Вітчизняної війни). На його кошти були побудовані Хресто-Воздвиженська церква та лікарня. Він дав початок садівництву та вино- робству у Воздвиженському (до цього часу іс- нують фруктовий сад загальною площею 300 га, заснований за часів Трудового братства, а також Воздвиженський дендропарк – пам’ятка садово- паркового мистецтва, закладена наприкінці XIX ст.) [34]. Проте, мрії і сподівання М. Неплюєва не здійснилися повністю. Після короткої тяжкої хвороби в ніч на 21 січня 1908 р. він помер. З того часу братство, яке вступило у володіння не- плюєвськими маєтками, переживало різні часи. Братська дума виявилась новим великим влас- ником. Щорічні прибутки Трудового братства від маєтків напередодні Першої світової війни становили понад 100 тис. руб., а актив сягав 2 млн. руб. 1912 р. община налічувала близько 500 членів і мала три початкові та дві сільськогос- подарські школи. Жодних філій Хрестовоздви- женського братства не виникло. Не маючи по- стійного керівника, братчики стали поступово роз’їжджатися, але община і сільськогосподар- ська школа продовжували існувати і за радян- ської влади (серед колишніх братчиків слід на- звати таких відомих діячів науки й культури, як С. Черненко, І. Абрамов, Ф. Петруненко, П. Се- ниця та ін.). Школу з часом було перетворено на технікум [35]. Сама ж община-артіль адмініс- тративним рішенням була перетворена в 1929 р. у колгосп, а колишніх братчиків силоміць висе- лили із Воздвиженського, поставивши, фак- тично, знак рівності між ними і поміщиками, яких такий захід стосувався відповідно до уря- дової постанови [36]. Отже, надзвичайно цікавий «комунітарний експеримент» М. Неплюєва на Чернігівщині та його духовні пошуки згодом були забуті. Проте, чимало ідей, висловлених цим реформатором, а також досвід реалізації їх у практиці Хрестовоз- движенського трудового братства, становлять безперечний інтерес і сьогодні. Можна конста- тувати, що історична роль таких особистостей, як Микола Миколайович Неплюєв, визначається насамперед гуманістичними ідеями та ідеалами, які залишаються актуальними у всі часи. 4’2013Юрій Русанов 148 К Р А Є З Н А В С Т В О 1. Жевахов Н. Николай Николаевич Неплюев. Биографический очерк. – СПб., 1909. – 109 с.; Мита- раки П. Г. Доброй памяти Н. Н. Неплюева. – Одесса, 1911. – 20 с.; Трудовое братство. Неплюев Н. Н. – подвижник земли русской. – К., 1912. – 78 с.; Экзем- плярский В. И. Памяти Николая Николаевича Не- плюева // Труды Киевской Духовной академии. – 1908. – № 5. – С. 155–169; № 6. – С. 281–319; № 8. – С. 579–628; Авдасёв В. Н. Свет памяти. Н. Н. Не- плюев в воспоминаниях современников. – К., 2008. – 105 с.; Ткаченко В. М. Християнський гуманізм Ми- коли Неплюєва (з нагоди 150-річчя з дня народ- ження) // Сіверянський літопис. – 2001. – № 5. – С. 97–108 та ін. 2. Солодовник Н. С. Н. Н. Неплюев: Воздвижен- ское Трудовое братство – локальная модель будущего бесконфликтного общества социальной справедли- вости: Теория, практика, печальный финал. – М., 1994. – 289 с.; Авдасёв В. Н. Трудовое братство Н. Н. Неплюева: его история и наследие. – Сумы, 2003. – 59 с.; Авдасьов В. Трудове братство Миколи Неплюєва. Історія і доля унікальної моделі христи- янського комунізму // http://www.yampol.pp.net.ua/ page/nep/nepluev.htm та ін. 3. Энциклопедический словарь Ф. А.Брокгауза и И. А. Ефрона. – СПб., 1897. – Т. 40. – С. 279. 4. Ткаченко В. М. Християнський гуманізм Миколи Неплюєва (з нагоди 150-річчя з дня народ- ження) // Сіверянський літопис. – 2001. – № 5. – С. 98. 5. Авдасёв В. Н. Трудовое братство Н. Н. Неплю - ева: его история и наследие. – Сумы, 2003. – С. 6, 7. 6. Там само. – С. 8. 7. Неплюев Н. Н. Вера и жизнь. – СПб., 1905. – С. 51. 8. Неплюев Н. Н. Историческое призвание русского помещика // Полное собрание сочинений: В 5 т. – Т. 3. – СПб., 1902. – С. 246. 9. Неплюев Н. Н. Совесть: Стимул, забытый проф. Иванюковым при перечислении стимулов, об- условливающих человеческие деяния: Страница из жизни помещика. – М., 1881. – 19 с. Джерела та література Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство 149 10. Ткаченко В. М. Вказ. праця. – С. 100. 11. Экземплярский В. И. Памяти Николая Нико- лаевича Неплюева // Труды Киевской Духовной ака- демии. – 1908. – № 8. – С. 597. 12. Трудовое братство. Неплюев Н.Н. – подвиж- ник земли русской... – С. 22. 13. Неплюев Н. Н. Полное собрание сочинений. – Т. 3. – СПб., 1902. – С. 415. 14. Авдасёв В.Н. Трудовое братство Н. Н. Не- плюева: его история и наследие. – С. 15, 16. 15. Неплюев Н. Н. Трудовое братство и школы его. – СПб., 1900. – С. 35. 16. Трудовое братство. Неплюев Н.Н. – подвиж- ник земли русской... – С. 32. 17. Ткаченко В. М. Християнський гуманізм Ми- коли Неплюєва. – С. 107. 18. Там само. – С. 102. 19. Неплюев Н. Н. Звуки души / Пред. и прим. Н. Д. Игнатович. – М., 2012. – 112 с. 20. Солодовник Н. С. Вказ. праця. – С. 18. 21. Флоровский Г. Пути русского богословия. – К., 1991. – С. 110. 22. Ткаченко В. М. Вказ. праця. – С. 103. 23. Неплюев Н. Н. Мысли и советы искреннего друга: 4 авг. 1881 г. – 4 авг. 1882 г. – СПб., 1882. – 55 с. 24. Неплюев Н. Н. Отчеты блюстителя о рели- гиозно-нравственной жизни братства // Полное со- брание сочинений. – Т. 5. – СПб., 1908. – С. 66–67. 25. Неплюєв Микола Миколайович // Енциклопе- дія історії України. – Т. 7. – К., 2010. – С. 375. 26. Напр.: Неплюев Н. Н. Полное собрание сочи- нений. – Т. 5. – СПб., 1908. – С. 20–21. 27. Авдасьов В. Трудове братство Миколи Не- плюєва. Історія і доля унікальної моделі християн- ського комунізму // http://www.yampol.pp.net.ua/page/ nep/nepluev.htm 28. Уманец М. Н. Краткий отчёт блюстительницы Крестовоздвиженского трудового братства за 1915 г. – Петроград, 1915. – С. 4. 29. Солодовник Н. С. Вказ. праця. – С. 58–60. 30. Неплюев Н. Н. Полное собрание сочинений. – Т. 4. – СПб., 1903. – С. 119. 31. Солонина П. Воздвиженская сельскохозяй- ственная школа. – Чернигов, 1899. – С. 19. 32. Авдасьов В. Трудове братство Миколи Не- плюєва. Історія і доля унікальної моделі християн- ського комунізму // http://www.yampol.pp.net.ua/page/ nep/nepluev.htm 33. Неплюев Н. Н. Доклад Глуховскому комитету высочайше утверждённого Особого совещания о нуждах сельскохозяйственной промышленности по вопросу о крестьянской общине. – СПб., 1903. – С. 33. 34. Воздвиженське // http://yampol.pp.net.ua/his- tor/vozdv.htm 35. Солодовник Н. С. Вказ. праця. – С. 29. 36. Неплюєв Микола Миколайович // Енциклопе- дія історії України. – Т. 7. – С. 376. Юрий Русанов НИКОЛАЙ НИКОЛАЕВИЧ НЕПЛЮЕВ И ЕГО ПРАВОСЛАВНОЕ КРЕСТОВОЗДВИЖЕНСКОЕ ТРУДОВОЕ БРАТСТВО В статье рассматриваются главные этапы жизни выдающегося богослова и социального практика Ни- колая Николаевича Неплюева (1851–1908) и его просветительская деятельность на Черниговщине, в первую очередь как основателя и руководителя Православного Крестовоздвиженского трудового братства. Ключевые слова: Н. Н. Неплюев, коммунитарные идеи, неплюевское братство, трудовая община, сель- скохозяйственная артель. Jurii Rusanov MYKOLA MYKOLAYEVYCH HEPLIUEV AND HIS ORTHODOX THE HOLY CROSS DAY LABOUR BROTHERHOOD In the article lightening up the main stages of the life of eminent divine and social practitioner Mykola Myko- layevych Nepliuev (1851–1908s) and his enlightening activities at Chernihivschyna mostly as a founder and chief of Orthodox the holy cross day labour brotherhood. Key words: M.M. Nepliuev, communard ideas, brotherhood of Nepliuev, labour community, agricultural artel.

Микола Миколайович Неплюєв і його Православне Хрестовоздвиженське трудове братство

Institution

Similar Items