Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи

У статті розглянуто внесок Михайла Івановича Сікорського у формування переяславської археологічної школи.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
Hauptverfasser:	Юрченко, О., Колибен, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2013
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	До 90-річчя з дня народження музейника Михайла Сікорського
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167022
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи / О. Юрченко, О. Колибен // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 118-122. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-167022
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1670222020-03-14T01:26:12Z Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи Юрченко, О. Колибен, О. До 90-річчя з дня народження музейника Михайла Сікорського У статті розглянуто внесок Михайла Івановича Сікорського у формування переяславської археологічної школи. В статье рассмотрен вклад Михаила Ивановича Сикорского в формирование переяславской археологической школы. The article describes the contribution of Mykhaylo Sikorsky in the formation archaeological School of Pereyaslav. 2013 Article Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи / О. Юрченко, О. Колибен // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 118-122. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167022 902(092) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 90-річчя з дня народження музейника Михайла Сікорського До 90-річчя з дня народження музейника Михайла Сікорського
spellingShingle	До 90-річчя з дня народження музейника Михайла Сікорського До 90-річчя з дня народження музейника Михайла Сікорського Юрченко, О. Колибен, О. Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи Краєзнавство
description	У статті розглянуто внесок Михайла Івановича Сікорського у формування переяславської археологічної школи.
format	Article
author	Юрченко, О. Колибен, О.
author_facet	Юрченко, О. Колибен, О.
author_sort	Юрченко, О.
title	Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи
title_short	Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи
title_full	Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи
title_fullStr	Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи
title_full_unstemmed	Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи
title_sort	михайло сікорський – засновник переяславської археологічної школи
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	До 90-річчя з дня народження музейника Михайла Сікорського
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167022
citation_txt	Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи / О. Юрченко, О. Колибен // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 118-122. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT ûrčenkoo mihajlosíkorsʹkijzasnovnikpereâslavsʹkoíarheologíčnoíškoli AT kolibeno mihajlosíkorsʹkijzasnovnikpereâslavsʹkoíarheologíčnoíškoli
first_indexed	2025-07-14T23:34:11Z
last_indexed	2025-07-14T23:34:11Z
_version_	1837667244734152704
fulltext	Переяславщина – один з найдавніших регіо- нів Середньої Наддніпрянщини, важливий центр формування українського етносу, з яким пов’язана перша згадка назви «Україна», – спра- ведливо вважається також і надзвичайно бага- тою на археологічні пам’ятки. Однак, до певного часу, а саме до 50–60-х рр. ХХ ст., ця беззапе- речна нині істина майже не була підтверджена власне самими археологічними пам’ятками. Адже на той час не було виявлено жодної відо- мої за літописами пам’ятки монументальної культової архітектури Переяслава (результати скарбошукацьких робіт О. Анєнкова 1840 р. та план виявлених ним залишків Михайлівського собору стали відомі лише у 80-х рр. ХХ ст.) [1]. Лише випадково виявлені у 1888 р. залишки не- великої давньоруської каплиці з плінфи були досліджені професором Київської духовної ака- демії П. Лашкарьовим і архітектором В. Ніко- лаєвим та музеєфіковані у підвалі новозбудова- ної церкви Успіння Пресвятої Богородиці [2]. У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. кілька відомих дослідників (Д.Я. Самоквасов, М.Ю. Бранденбург, В.М. Щербаківський) ак- тивно досліджували переяславські міські кур- ганні некрополі. Однак результати цих важливих робіт були введені до наукового обігу у неповній мірі та зі значною затримкою. Матеріали дослід- жень Д.Я. Самоквасова 1877 р. на Переяслав- щині вийшли друком через три десятиліття після розкопок у дуже стислому вигляді [3], й тому М.Ю. Бранденбург, який працював тут у 1888 р., нічого про них не знав. Відзначивши наявність на некрополях Переяслава розкопаних раніше курганів, М.Ю. Бранденбург у журналі розкопок вказав: «… кем-то лет 20 назад уже производи- лись… раскопки (приезжали из Киева), но ре- зультаты неизвестны» [4]. Матеріали ж розкопок цього дослідника були опубліковані взагалі після його смерті, у тому ж році, що й матеріали до- сліджень Д.Я. Самоквасова. У 1914 р. археологічні розкопки курганного некрополя у Переяславі проводив В.М. Щерба- ківський. У зв’язку з початком Першої світової війни, Лютневою революцією 1917 р. й грома- дянською війною та еміграцією до Чехословач- чини, він зміг лише через кілька років опубліку- вати у стислому вигляді зовсім маленьку частку матеріалів своїх досліджень [5]. Щоденники ж його розкопок, розкидані частинами по архівних установах кількох країн, були оприлюднені аж на початку ХХІ ст. [6]. Широкі розкопки, які проводились на тери- торії Переяслава у 1945 р. відомим московським дослідником Б.О. Рибаковим – у майбутньому академіком та директором Інституту археології АН СРСР, також не дали сподіваних результа- тів, що дало йому змогу заявити про не пер- спективність досліджень давньоруських наша- рувань у цьому місті [7]. Лише у 1949 р. ленінградський дослідник, ар- хеолог-архітектор проф. М.К. Каргер розпочав дослідження на території Переяслава, виявивши залишки Михайлівського собору ХІ ст. [8]. Під час розкопок, що проводились експедиціями під загальним керівництвом М.К. Каргера протягом 1949–1956 (з перервами) років, досліджувались численні архітектурні об’єкти давньоруського Переяслава – залишки пам’яток його монумен- тальної культової архітектури. Активну участь у цих дослідженнях з моменту приїзду до Переяс- лава приймав і молодий директор Переяслав- ського історичного музею Михайло Сікорський та його нечисленні підлеглі. На жаль, за існуючою у той час у середовищі московських та ленінградських науковців тра- дицією, у наукових публікаціях М.К. Каргера не відображено внесок М.І. Сікорського у вияв- лення та дослідження археологічних пам’яток. М.І. Сікорський першим повідомляв М.К. Карге - ра про виявлені ним залишки давньоруських ар- хітектурних об’єктів, чи про випадково знайдені УДК 902(092) Олександр Юрченко, Олександр Колибенко (м. Переяслав-Хмельницький) Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи У статті розглянуто внесок Михайла Івановича Сікорського у формування переяславської археологічної школи. Ключові слова: М.І. Сікорський, Переяславщина, археологічні дослідження, археологічні пам’ятки, археологічна школа. 118 Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи 119 мешканцями міста під час земляних робіт ар- хеологічні пам’ятки. Саме завдяки його спосте- режливості було зафіксовано наявність плінфи та інших будівельних матеріалів давньоруського часу на місці зруйнованої дерев’яної Спаської (Преображенської) церкви. М.І. Сікорський по- відомив про це М.К. Каргера, який здійснив на цьому місці розвідкове шурфування, у результаті чого було підтверджено здогад про наявність тут залишків давньоруського храму. Проведені уліт - ку 1953 р. дослідження перевершили усі споді- вання. Розкопаний храм виявився залишками од- ноапсидної церкви-усипальні другої половини ХІ ст. У присвяченій цим дослідженням публі- кації М.К. Каргер зазначив: «Нашу увагу вже давно привертав досить високий земляний горб, розташований в городі приватновласницької са- диби на розі вулиць Карла Лібкнехта та Спа- ської, відомий в місті під ім’ям «кургана» [9]. Це ж саме стосується ще одного храму, вияв- леного на території «окольного міста» Переяс- лава у 1953 році. Мова йде про так званий Вос- кре сенський собор ХІІ ст., випадково виявлений під час земляних робіт. У публікації М.К. Каргер вказав: «Земляні роботи були своєчасно припи- нені і про знахідку повідомлено в Академію наук УРСР та Академію архітектури УРСР» [10]. Про те, що це було зроблено М.І. Сікор- ським він чомусь не зазначив. Залишки цього тринавового шести стовпного храму також до- слідила експедиція під керівництвом М.К. Кар- гера, активну участь у якій брали співробітники Переяславського історичного музею на чолі з М.І. Сікорським. Цікаво, що київські археологи В.К. Гончаров та Є.В. Махно, які у 1952 та 1954 рр. проводили розкопки могильника черняхівської культури по- близу Переяслава, у примітках до своєї публіка- ції у журналі «Археологія» вказали, що до складу експедиції, крім В.К. Гончарова, «вхо- дили наукові співробітники Переяслав-Хмель- ницького музею М.І. Сікорський, Є.С. Несте- ровська і фотограф П.Т. Шепель» [11]. На початку 60-х рр. ХХ ст. відбувся прак- тично повний перехід справи дослідження ар- хеологічних пам’яток Переяславщини у руки вітчизняних фахівців. Якщо до цього археоло- гічні розкопки на Переяславщині здійснювали переважно експедиції (часто об’єднані) під ке- рівництвом науковців з Москви та Ленінграду, то з початку 1960-х рр. цим, як правило, займа- лись експедиції під керівництвом дослідників з Києва та Переяслава-Хмельницького. Науковці, що працювали у цей час, зробили величезний внесок у справу археологічного вивчення цього регіону. Особливу увагу ними було приділено давньоруським пам’яткам, найбільші компл- ексні експедиції у даний період працювали на пам’ятках монументальної культової архітек- тури давньоруського Переяслава. В.К. Гончаров, М.І. Сікорський (другий та третій справа), учасники розкопок Переяславського могильника черняхівської культури. м. Переяслав- Хмельницький, 1954 р. М.І. Сікорський та Р.О. Юра. м. Переяслав-Хмельницький, 1962 р. Слід відзначити, що з кінця 50-х – початку 60-х рр. ХХ ст. М.І. Сікорський став постійним автором і співавтором численних публікацій з ар- хеологічної тематики, у яких він оприлюднював матеріали археологічних досліджень на території Переяславщини, часто у співавторстві з такими вченими як Ю.С. Асєєв, Є.В. Махно, А.П. Сав- чук, В.О. Харламов, Р.О. Юра. Разом з М.І. Сі- корським всі ці дослідники зробили значний і неоціненний внесок у вивчення археологічних старожитностей Переяславщини. Саме вони за- початкували низку важливих напрямків у архео- логічному дослідженні різноманітних пам’яток цього регіону. Це стосується не тільки розкопок на території Переяслава, але й планомірного ці- леспрямованого обстеження заплави р. Дніпро, яка з кінця 50-х рр. готувалась до затоплення Ка- нівським водосховищем, розкопок курганів, роз- відок різночасових археологічних пам’яток у до- лині р. Трубіж та центральній Переяславщині. У науковому архіві Інституту археології НАН України зберігаються листи й телеграми М.І. Сі- корського, надіслані у зв’язку з виявленням ним чергової пам’ятки чи іншими справами. Наприк- лад, телеграма Р.О. Юрі: «Знайшли фундаменти завтра чекаємо обов’язково. Сікорський» [12], або звернення на ім’я директора Інституту Ар- хеології АН УРСР С.М. Бібікова з клопотаннями про консультації з різних проблем реконструкції археологічних об’єктів, досліджених на Переяс- лавщині: «Переяслав-Хмельницький історичний музей просить Вас дати дозвіл на видачу решти матеріалів розкопок тов. Гончарова і Махно на території міста Переяслава-Хмельницького. Крім цього, просимо виділити 3 великих амфори для археологічного відділу музею у павільйоні ХІ ст. Директор М. Сікорський» [13]. «В 1965 р. вашим Інститутом на території м. Переяслава-Хмельницького проводилися роз- копки землянки часів Київської Русі. Нами пе- ренесена частина землянки і зроблена повністю її реконструкція. Музей просить Вас надати нам допомогу в оформленні внутрішньої обстановки землянки ХІ ст. Директор музея Сікорський» [14]. Широкого розмаху археологічні дослідження на Переяславщині набули, починаючи з середини 70-х рр. ХХ ст. Це пов’язано з низкою причин найвагомішою з яких є формування місцевого колективу науковців, що стало можливим зав- дяки підтримці з боку фахівців Інституту архео- логії АН України. Співпраця колективу праців- ників Переяслав-Хмельницького історичного музею з досвідченими київськими археологами Є.В. Махно, А.П. Савчуком, Т.Г. Мовшею дозво- лила створити у 1979 р. відділ археології (у скла - ді реформованого історико-культурного заповід- ника). Створення відділу стало закономірним результатом багаторічних археологічних дослід- жень, формування висококваліфікованого колек- тиву наукових працівників. У різний час у цьому відділі під керівництвом Г.М. Бузян працювали Є.В. Махно, А.П. Савчук, Т.Г. Мовша, В.М. Рич - ка, В.І. Слюсар, М.Т. Товкайло, Н.М. Чернікова, М.Ф. Хоменко, Т.В. Прядкіна, І.В. Кузьміцька, В.М. Панченко, О.В. та О.В. Колибенки, М.М. Буйлук. У кінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХ ст. відбулося формування переяславської ар- хеологічної школи, характерною ознакою якої є застосування суцільних археологічних розвідок на території Лівобережної Київщини (історичної Переяславщини) з метою створення макси- мально повної карти археологічних пам’яток ре- гіону. Діяльність школи М.І. Сікорського, що особливо яскраво проявилась у наступному де- сятилітті, засвідчила утворення автономного центру археологічних досліджень, фахівці якого здійснювали розкопки пам’яток у різних регіонах України (Лівобережна та Правобережна Київ щи - на, Середня Наддністрянщина, Південний Буг). Серед досліджених представниками переяслав - ської археологічної школи унікальних па м’я ток України слід виділити перш за все черняхівський могильник Соснова, що розкопувався експе ди- ціями ПХДІКЗ під керівництвом Є.В. Мах но протягом дев’яти років (1978-1986), давньорусь- кий курганний могильник Сомкова Долина на Переяславщині (Г.М. Бузян), трипільські посе- лення Косенівка та Коломийщина (Т.Г. Мовша, Г.М. Бузян), багатошарова пам’ятка Гард на Пів- денному Бузі (М.Т. Товкайло). Із середини 90-х рр. ХХ ст. новий археологіч- ний осередок було організовано на базі лабора- торії археологічних досліджень (з 2010 р. – імені М.І. Сікорського) при кафедрі історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Ско- вороди. Викладачі, аспіранти та студенти-істо- рики беруть участь у роботі експедицій універ- ситету, заповідника «Переяслав» та Інституту археології НАН України. Продовжуючи традиції попереднього періоду, переяславські археологи у складі постійно діючої археологічної експеди- ції ПХДІКЗ у співпраці з викладачами, аспіран- тами та студентами Переяслав-Хмельницького педінституту (педуніверситету) імені Григорія 120 4’2013Олександр Юрченко, Олександр Колибенко К Р А Є З Н А В С Т В О Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи 121 Сковороди, займалися охоронно-рятівними роз- копками на території міста і його околиць, про- водили суцільні розвідки археологічних пам’яток на території Переяслав-Хмельницького і Яготинського районів. Результати своїх польо- вих робіт вони публікували переважно у щоріч- нику «Археологічні дослідження в Україні» («Археологічні відкриття в Україні»), а також у збірниках наукових праць «Наукові записки з ук- раїнської історії», «Переяславський літопис», «Переяславіка». Усі археологічні дослідження були виконані силами переяславських археоло- гів. Роботи концентрувалися в історичній частині Переяслава-Хмельницького – на території дав- ньоруського дитинця та «окольного» міста Пе- реяслава. У результаті розкопок отримано нові дані про історичну топографію давньоруського і ранньомодерного Переяслава, а також велику ко- лекцію речових знахідок (кераміку, вироби із за- ліза, бронзи, скла, кістки) із культурних нашару- вань та закритих комплексів. На околиці Переяслава-Хмельницького розвідками й роз- копками досліджувалася територія передгородь в ур. Луг, Оболонь, Марченкові Луки [15]. Паралельно з розкопками у місті, силами екс- педиції ПХДІКЗ та університету проводилися розвідки нових пам’яток на території централь- ної і східної Переяславщини. Вони уособлювали собою заключний етап розвідкових пошуків, який був розпочатий ще у другій половині 80-х рр. ХХ ст. Цілеспрямовані пошуки дали більше півсотні нових пам’яток широкого хронологіч- ного діапазону – від енеоліту до ХVІІІ ст. Одним із перспективних напрямків діяльності переяславських археологів та краєзнавців було обстеження стану археологічних пам’яток, а також проведення рятівних розкопок по всій зоні розмиву борової тераси Канівським водосхови- щем, у яку входить Переяслав-Хмельницький, частково Бориспільський і Канівський райони. З 1979 по 1982 рр. роботи в зоні розмиву прово- див співробітник ПХДІКЗ А.П. Савчук. Після понад десятилітньої перерви, пошукові роботи археологічних експедицій ПХДІКЗ відновилися. Тепер вони пов’язувалися з науковою діяльністю М.В. Роздобудька та краєзнавця О.С. Якименка. Ці роботи на узбережжі Канівського водосховища важко переоцінити. Дослідження чисельних за- критих комплексів у поєднанні з підйомним ма- теріалом стало основою для створення хроноло- гічної шкали давньої історії Переяславщини і розуміння перебігу зміни однієї групи пам’яток іншою на території Середньої Наддніпрянщини. Завдяки активній співпраці археологів запо- відника та науковців Переяслав-Хмельницького педуніверситету протягом двох минулих деся- тиліть було проведено значну кількість наукових археологічних конференцій, семінарів та круг- лих столів, опубліковано велику кількість ста- тей, присвячених археологічним пам’яткам ре- гіону, у першу чергу в спеціалізованому фаховому збірнику наукових праць – «Наукових записках з української історії». Підсумком співпраці двох колективів дослід- ників, археологів, істориків та краєзнавців став вихід друком колективних монографій: «Пере- яслав у віках» та «Нариси з історії давнього Пе- реяслава», а також монографій «Єрковці. Історія села Переяславського краю» та «Православні храми Переяславщини» [16]. Різко зросла кіль- кість публікацій, присвячених археологічним пам’яткам регіону, в першу чергу – за рахунок наукового доробку місцевих дослідників. Отже, завдяки науковому та організаторському таланту М.І. Сікорського у Переяславі-Хмель- ницькому було сформовано регіональну археоло- гічну школу, біля витоків якої стояли відомі фахівці Інституту археології АН України Є.В. Махно, А.П. Савчук, Т.Г. Мовша. За період діяльності переяславської археологічної школи її представниками здійснено значну кількість архе - о логічних досліджень у різних регіонах Укра їни (у першу чергу – на Переяславщині), виявлено низку різночасових археологічних пам’яток, під- готовлено близько 200 наукових звітів про архео- логічні дослідження та опубліковано понад 500 друкованих праць з археології. Активними дія- чами та вихованцями переяславської археологіч- ної школи є 7 кандидатів історичних наук, 1 до- ктор історичних наук, 2 заслужених працівника культури, велика група науковців з величезним досвідом польових археологічних досліджень. Археологічні пам’ятки Переяславщини усіх періодів та епох, досліджені протягом ХІХ – по- чатку ХХІ ст., увійшли до скарбниці вітчизняної науки важливою складовою частиною. Мате- ріали цих досліджень якісно вплинули на про- цес розвитку археологічної науки в Україні, значно змінивши існуючі уявлення та концепції. Провідною проблематикою археологічних досліджень Переяславщини у ХІХ – на початку ХХІ ст. була і залишається давньоруська історія Переяслава, що визначається існуванням уні- кальної археологічної пам’ятки – культурних на- шарувань давньоруського літописного міста Пе- реяславль Руський – одного з провідних центрів 1. Коринный Н.Н. Переяславская земля, Х – пер- вая половина ХІІІ века / Н.Н. Коринный. – К.: На- укова думка, 1992. – С. 7. 2. Лашкарев П.А. Церковно-археологические очерки, исследования и рефераты / П.А. Лашкарев. – К., 1898. – 240 с. 3. Самоквасов Д.Я. Могилы Русской земли / Д.Я. Самоквасов. – М., 1908. – 271 с. 4. Бранденбург Н.Е. Журнал раскопок Н.Е. Бран- денбурга 1888–1902 гг. / Н.Е. Бранденбург. – СПб., 1908. – С. 146–148, 156–160. 5. Провідник по археологічному відділу Полтав- ського Народного Музея (з коротким описом пере- дисторичного життя на Полтавщині). – Полтава, 1919. – С. 15–16. 6. Павленко С.В. Дослідження В.М. Щербаків- ським давньоруських курганних могильників Пере- яслава у 1914 році / С.В. Павленко // Наукові записки з української історії. – Тернопіль: Астон, 2007. – Вип. 19. – С. 62–75. 7. Рибаков Б.О. Розкопки в Переяславі-Хмель- ницькому в 1945 р. / Б.О. Рибаков // АП УРСР. – 1949. – Т. 1. – С. 21–25. 8. Каргер М.К. Памятники переяславского зодче- ства ХІ–ХІІ вв. в свете археологических исследова- ний / М.К. Каргер // СА. – 1951. – Т. 15. – С. 44–63. 9. Каргер М.К. Розкопки в Переяславі-Хмель- ницькому у 1952–1953 рр. / М.К. Каргер // Археоло- гія. – 1954. – Вип. 9. – С. 9. 10. Там само. – С. 20. 11. Гончаров В.К. Могильник черняхівського типу біля Переяслава-Хмельницького / В.К. Гончаров, Є.В. Махно // Археологія. – К., 1957. – Т. 11. – С. 127. 12. НА ІА НАНУ, ф. 22, спр.35, арк. 27. 13. Там само, ф. 22, спр.35, арк. 8. 14. Там само, ф. 22, спр.35, арк. 9. 15. Колибенко О.В. Археологічні дослідження Пе- реяслав-Хмельницького педагогічного університету (1993–2005 рр.) / О.В. Колибенко, О.В. Колибенко // Наукові записки з української історії. – Тернопіль: Астон. – 2007. – Вип. 19. – С. 89–102. 16. Набок Л.М. Єрковці. Історія села Переяслав- ського краю / Л.М. Набок, В.В. Батрак, Г.М. Бузян. – К.: Футарі Принт, 2005. – 182 с.; Набок Л.М. Пра- вославні храми Переяславщини: історія, дослід- ження, сучасність / Л.М. Набок, О.В. Колибенко. – К.: ВД “Від А до Я”, 2007. – 176 с.; Переяслав у віках. – К.: Світ успіху, 2007. – 423 с.; Бузян Г.М. Нариси з історії давнього Переяслава (до 1100-ліття першої лі- тописної згадки) / Г.М. Бузян, Л.М. Набок, М.В. Роз- добудько, Д.А. Тетеря. – К.: Міленіум, 2007. – 264 с. Русі. Археологічне вивчення цієї пам’ятки, що розпочалося ще у 40-х рр. ХІХ ст., щорічно при- носить нові, надзвичайно важливі результати. Вагомість цих результатів засвідчують численні публікації археологічних матеріалів Переяслав- щини, здійснені вітчизняними дослідниками (у тому числі й представниками переяславської ар- хеологічної школи) у закордонних виданнях та колективних монографіях (Москва, Санкт-Пе- тербург, Рязань, Воронеж). Разом з тим, наявність на території регіону численних археологічних об’єктів інших епох ви- магає від дослідників спрямування їх наукових ін- тересів також і на пам’ятки інших культурно-хро- нологічних періодів: кам’яного віку (Семенівка), трипільської культури (Лукаші, Крутуха-Жолоб, Циблі-Узвіз), енеоліту-бронзи (заплавно-борова зона узбережжя р. Дніпро), черняхівської куль- тури (Соснова, Лецьки), численні (понад 100) дав- ньоруські пам’ятки Переяславщини, матеріали пізньосередньовічного часу. Розвиток вітчизняної археологічної науки, ар- хеологічної думки значною мірою залежить від процесу досліджень археологічних пам’яток Пе- реяславщини як одного з найкраще вивчених ре- гіонів України. Останньому ж, у значній мірі, ми маємо завдячувати саме Михайлу Івановичу Сі- корському. 4’2013Олександр Юрченко, Олександр Колибенко 122 К Р А Є З Н А В С Т В О Джерела та література Александр Юрченко, Александр Колыбенко Михаил Сикорский – основатель переяславской археологической школы В статье рассмотрен вклад Михаила Ивановича Сикорского в формирование переяславской археологи- ческой школы. Ключевые слова: М.И. Сикорский, Переяславщина, археологические исследования, археологические па- мятники, археологическая школа. Olexandr Yurchenko, Olexandr Kolybenko Mykhaylo Sikorsky – founder archaeological School of Pereyaslav The article describes the contribution of Mykhaylo Sikorsky in the formation archaeological School of Pereyaslav. Key words: M.I. Sikorsky, Pereyaslav region, archaeological research, archaeological sites, archaeological school.

Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи

Institution

Ähnliche Einträge