Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.)

Аналізуються умови проживання німецьких конфесійних спільнот Галичини. Розглядаються основні напрями їх діяльності для збереження національної самобутності та місце конфесійного чинника у цьому процесі....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Федик, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2013
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Історія України у світлі регіональних досліджень
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167023
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.) / Л. Федик // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 181-189. — Бібліогр.: 105 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-167023
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1670232020-03-14T01:26:14Z Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.) Федик, Л. Історія України у світлі регіональних досліджень Аналізуються умови проживання німецьких конфесійних спільнот Галичини. Розглядаються основні напрями їх діяльності для збереження національної самобутності та місце конфесійного чинника у цьому процесі. Анализируются условия обитания немецких конфессиональных общностей Галиции. Рассматриваются основные направления их деятельности для сохранения национальной самобытности и место конфессионального фактора в этом процессе. The terms of dwelling of the German confessional associations of Galicia are analysed. The basic directions of their activity for saving of national originality and place of confessional factor are examined in this process. 2013 Article Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.) / Л. Федик // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 181-189. — Бібліогр.: 105 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167023 94 (477.83/86=112.2) “1919/1939” uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень
spellingShingle	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень Федик, Л. Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.) Краєзнавство
description	Аналізуються умови проживання німецьких конфесійних спільнот Галичини. Розглядаються основні напрями їх діяльності для збереження національної самобутності та місце конфесійного чинника у цьому процесі.
format	Article
author	Федик, Л.
author_facet	Федик, Л.
author_sort	Федик, Л.
title	Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.)
title_short	Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.)
title_full	Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.)
title_fullStr	Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.)
title_full_unstemmed	Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.)
title_sort	німецькі етноконфесійні спільноти галичини на тлі етнополітики польщі (1919-1939 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Історія України у світлі регіональних досліджень
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167023
citation_txt	Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.) / Л. Федик // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 181-189. — Бібліогр.: 105 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT fedikl nímecʹkíetnokonfesíjníspílʹnotigaličininatlíetnopolítikipolʹŝí19191939rr
first_indexed	2025-07-14T23:34:14Z
last_indexed	2025-07-14T23:34:14Z
_version_	1837667251015122944
fulltext	180 Історія України у світлі регіональних досліджень 181 Сьогодні для України важливого значення на- буває питання національної консолідації, оскіль - ки від її рівня залежить територіальна цілісність, суспільно-політична та соціально-економічна стабільність держави, що за сучасних умов особ- ливо важливо зважаючи на соціокультурну струк- туризацію українського суспільства. Національна консолідація є результатом дії сукупності зов- нішніх та внутрішніх факторів, механізми реалі- зації яких відображають рівень цивілізованості і демократичності країни. Однією з важливих умов національної єдності є гармонізація інтересів різ- них етнічних і конфесійних груп. Значимість ре- лігійного фактора у цьому процесі подвійна – може виступити в ролі консолідуючого і розме- жувального фактора етнічної спільноти. З’ясу- вання умов зміни релігійним чинником функцій в етнічних процесах найбільш доречне в контек- сті власної історії, враховуючи історичний досвід інших національних спільнот. Проблема німецьких етноконфесійних спіль- нот Галичини відзначається дискусійністю, що демонструє польська історіографія. Польські до- слідники Г.Мазур та Р.Тожецькі оцінювали ді- яльність протестантської церкви у Галичині як деструктивну, пронімецьку, таку що дискримі- нувала польських віруючих церкви [1, s.184]. Польський радянський дослідник Й.Красуський відзначав, що виокремленню німців від решти населення Польщі сприяло протестантське ві- росповідання, а повсякденна польська думка ідентифікувала німців з євангелістами [2, s.310]. Ця думка знаходить підтвердження у працях П.Сіреджука [3, с.266], І.Монолатія та В.Полєка і Б.Ступарика [4, с.98]. З нових методологічних позицій вивчає протестантські церкви в Польщі сучасна польська дослідниця Е.Алабрудзінська, всебічно аналізуючи різні аспекти її діяльності. Водночас непропорційно мало досліджень при- свячено німецьким католикам Галичини. Як по- казує огляд історіографії існують доволі різні підходи в оцінці німецьких етноконфесійних спільнот Галичини, що з нашого погляду потре- бує ґрунтовнішого аналізу. Мета статті – показати на прикладі конфесій- ної різнорідності німецьких етноконфесійних груп Галичини вплив конфесійного фактора на збереження національної ідентичності в умовах іноетнічного середовища. Станом на 1921 р. згідно з офіційною поль - ською статистикою в Галичині проживало 30 209 німців, що складало 0,6% від загальної чисель- ності населення краю [5, с.88]. Найбільше німецьких колоній було у Городоцькому, Долин- ському, Добромильському, Дрогобицькому, Львів- ському і Стрийському повітах. Загалом у Гали- чині було більше 70 німецьких колоній [6, с. 46]. Незважаючи на малочисельність, ця етнічна група внесла суттєву сторінку в історію міжна- ціональних стосунків і органічно вплелась в ет- нічну історію Галичини, свідченням чого стала інтернаціоналізація німецьких поселень краю. Значення конфесійного чинника у збереженні національної ідентичності німецького населення Галичини міжвоєнного періоду можна розгля- дати у кількох ракурсах: у системі взаємин дер- жава – церковні інституції, стосунки з іншими етноконфесійними групами, відносини всере- дині етноконфесійної спільноти. Віросповідання у випадку німців Галичини виконувало подвійну роль: римо-католицьке переважно сприяло аси- міляції у формі полонізації, протестантське – збереженню національної самобутності. Водно- час саме протестантське віросповідання стало каталізатором міжнаціональних стосунків (ні- мецько-польських, німецько-українських) без втрат для власної національної ідентичності. Очевидно цьому сприяли особливості даного ві- росповідання не переобтяженого обрядовістю, тісно пов’язаною з національною культурою. Безперечно на активізацію німців Галичини мали вплив події в Німеччині (прихід до влади УДК 94 (477.83/86=112.2) “1919/1939” Лідія Федик (м. Івано-Франківськ) Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.) Аналізуються умови проживання німецьких конфесійних спільнот Галичини. Розглядаються основні напрями їх діяльності для збереження національної самобутності та місце конфесійного чинника у цьому процесі. Ключові слова: Галичина, етноконфесійна група, національна ідентичність, німці-католики, німці-протестанти, священик. націонал-соціалістів), однак більший поштовх цьому процесу давала ксенофобська політика польської влади, схильна шукати зовнішніх во- рогів, щоб відвернути польське суспільство від внутрішніх проблем. Поодинокі відомості по- льських органів влади про німецьке населення впродовж 1920-х рр., які здебільшого засвідчу- вали його лояльність до держави, аполітичність, зосередженість на культурно-освітній та релі- гійній діяльності, у 1930-х роках змінюються більш докладними донесеннями, що містять пі- дозри в антидержавній діяльності, а польська преса стає генератором агресивності. Вкрай негативною була національна і релі- гійна політика Польщі, яка сприймала като- лицьку віру як польську, а віруючих римо-като- ликів вважала частиною польського народу. Як показують події, у випадку німців ототожнення віросповідання з національною приналежність йшло не на користь німців, оскільки сприяло їх асиміляції. Так, у Турківському повіті німецьке римо-католицьке населення на кінець 1930-х рр. частково спольщилося [7, арк.1], чому з нашої точки зору найбільше сприяло віросповідання ідентичне з польським. Етноконфесійна політика Польщі реалізовувалась шляхом призначення па- рохами німецьких католицьких поселень свяще- ників польської національності, які намагалися проводити богослужіння польською мовою, чому значною мірою цьому сприяв мішаний ха- рактер німецьких поселень та проживання у них поляків [8, s.162]. Станом на 30 вересня 1931 р. однорідний склад населення мали дві німецькі колонії, а у 74 німці мали кількісну перевагу над українцями, поляками і євреями [9, c.128–129]. За цих умов для німецького населення стала ви- значальною боротьба за богослужіння та на- вчання релігії у школах німецькою мовою. З. Яворська-Сокалька, описуючи німецьке поселення Бекерсдорф Підгаєцького повіту Тер- нопільського воєводства, наголошувала на тому, що римо-католицька віра зближувала німецьке населення з польським. Однак у 1930-х рр., коли віросповідання стало підставою для примусової полонізації німецького населення, у старшого покоління німців витворилася опозиція до поля- ків, сприяючи зближенню з українцями [10, c.381]. Частина німецьких колоністів, як це на- приклад було в Ізидорівці (Жидачівський повіт Львівського воєводства), незважаючи на римо- католицький обряд, зберегла національну само- бутність, що виявлялося у вживанні німецької мови та відвіданні німецької, а не польської школи, незважаючи на те, що перша знаходилась в Кальтвасері (Львівський повіт Львівського воє- водства) і була віддалена від Ізидорівки на 2 км [11, арк.129]. Загалом німці-католики не проявляли націо- нальних і політичних прагнень, не підтримували контактів з Німеччиною, до польської держави і суспільства відносились з повагою і симпатією, охоче розмовляли польською мовою, вступали у шлюби з поляками, піддавались полонізації [12, арк.16]. Чинником, що сприяв етнічній мобілі- зації німців-католиків Галичини, стала куль- турно-освітня організація Союз німецьких като- ликів (далі – СНК), яка виникла у Галичині в 1925 р. у передмісті німецької колонії Маріївка (Коломийський повіт Станиславівського воєвод- ства) і була очолена Якубом Рейнпольдом [13, арк.15]. Головним завданням союзу стала спів- праця з іншими організаціями німецьких като- ликів Польщі у всіх релігійних питаннях і реп- резентація їх інтересів [14, s.90], а також освіта та піднесення культури німецьких католиків у всіх верствах і напрямах суспільного життя [15, арк.4]. У другій половині 1920-х рр. СНК набув значного розповсюдження в Галичині і проявляв активність у формі проведення зібрань, на яких піднімалися питання про культивування німець- кого національного духу, опору асиміляції, бо- ротьби за школи з німецькою мовою викладання і відповідному вихованні молоді [16, арк.187; 17, арк.50 зв.]. Зовнішнім виявом опору німецького населення процесу асиміляції польським еле- ментом, окрім боротьби з польськими священи- ками за римо-католицькі парафії у німецьких колоніях, стало бойкотування польських дер- жавних, а натомість пропагування приватних ні- мецьких шкіл [18, арк.11–11 зв.]. Голова СНК Якуб Рейнпольд закликав при- значати у місцевостях, де проживали німці, свя- щеників німецької національності, оскільки по- льська влада використовувала спільність римо-католицького віросповідання у поляків та німців для полонізації останніх. Одночасно по- ширювалися заклики укладати шлюби з німцями [19, арк.210–210 зв.], так як у міжнаціональних подружжях німецька сторона переважно асимі- лювалася [20, c.6]. Власне прагнення Якуба Рейнпольда та його прихильників затвердити на посаді в Маріївці ні- мецького священика викликало невдоволення в іншої частини німців, очолюваних місцевим свя- щеником польської національності Вітковським, який намагався виховувати німецьку молодь у 4’2013Лідія Федик 182 К Р А Є З Н А В С Т В О пропольському дусі [21, арк.31]. У середовищі СНК сформувалися дві групи – “білих” (лояльно налаштованих до польської держави) і “зелених” (відстоювали збереження німецької національної ідентичності). Я. Рейнпольд очолив “зелених”, тоді як групу “білих” – священик Вітковський [22, арк.78]. На території Коломийського і Жидачів- ського повітів група “зелених” виступила проти керівника групи “білих”, переносячи боротьбу в церковну сферу [23, арк.24 зв.]. Очевидно за не- достатню протидію групі Я. Рейнпольда свяще- ника Вітковського звинуватили у потуранні йому та перетворенні римо-католицького костелу в базу для антипольської діяльності. У зв’язку з цим у жовтні 1937 р. римо-католицьку парафію в Марі- ївці зайняв священик Мартин Нікель. Особливі суперечності викликало питання мови богослужінь у костелах в німецьких коло- ніях, яке для німецького населення стало питан- ням збереження національної самобутності. Щоб змусити польських священиків співати у костелі пісні та виголошувати проповіді німецькою, ко- лоністи, організовані в СНК, бойкотували богос- лужіння, які проводили ці священики [24, арк.2; 25, арк.41–41 зв.]. У 1937 р. у костелі в Маріївці під час Різдва, коли згаданий римо-католицький священик М. Нікель виголошував молитви за Польщу і президента, німці, які брали участь у богослужінні молитви не повторяли [26, арк.11]. За донесеннями цього ж священика німецькі діти відмовлялися схилятися перед хрестом, моти- вуючи тим, що він польський; молодь та школярі відмовлялися вживати польську мову, а в школі висів портрет святого Себастьяна, а не по- льського діяча [27, арк.12]. З ініціативи Я.Рейн- польда у костелі віряни співали по-німецьки і тільки зрідка відправляли коней за польським священиком з Болехова [28, арк.74]. В.Кубійович у спогадах відзначав, що у німецькій колонії Людвиківка Рогатинського повіту подібні дії ко- лоністів викликали обурення і навіть ненависть польського священика [29, с.46–47]. Оскільки формування національної свідомості та ідентичності відбувається у процесі соціаліза- ції, завдяки вихованню та освіті, акцент німець- кими католиками робився саме на цих аспектах. Станом на 1937 р. на території Галичини нарахо- вувалось 28 шкіл з польською мовою викладання і німецькою як предметом вивчення, 7 утраквіс- тичних польсько-німецьких і 4 з німецькою мовою викладання [30, арк.35]. Група “зелених” намагалася запобігти навчанню німецьких дітей у польських державних школах, засуджувала ло- яльних до польської держави німців (застосову- вала економічні санкції – позбавляла прихильни- ків групи “білих” позик каси Райфайзена) [31, арк.18]. Водночас СНК докладав зусиль до за- снування шкіл [32, арк.111], а у 1924 р. Я. Рейн- польд спрямував дітей німецьких колоністів ка- толиків у євангелістську школу у Станіславові, щоб не допустити відвідування ними польської школи в Коломиї [33, арк.73]. Представники союзу проводили роз’яснювальну роботу серед німців про їхні права, закликаючи засновувати ні- мецькі школи та бібліотеки [34, арк.231]. Група “білих”, намагаючись вийти з-під впливу Я.Рейнольда, створювала власні установи і організації, переводила своїх дітей з німецьких приватних шкіл у державні польські [35, арк.106]. Однак під впливом “зелених” залишалися каси Райфайзена, Товариства взаємної допомоги влас- ників худоби, Німецький союз приватних вчите- лів, приватні школи [36, арк.31 зв., 121]. Цікаво, що польська влада не розглядала групу “білих” як 100% лояльних громадян по- льської держави і вважала, що націоналістичні тенденції, хоча й меншою мірою, виявлялися і в їх середовищі [37, арк.90]. З боку польської влади з початку виникнення СНК існувала підозра, що його метою було виок- ремлення німців з-під інших впливів та збере- ження німецькості на території Галичини [38, арк. 272 зв.]. З СНК місцева польська влада пов’я - зувала поширення непорозумінь між німцями і поляками, антипольської агітації [39, арк.2]. Дія- чів СНК звинувачували у протидії діяльності по- льського “Стшельця”, атаці на нього, у результаті чого частина німців припинила членство у цій ор- ганізації [40, арк.33; 41, арк.22, 24-24 зв.]. Все це стало приводом для нагляду органами держполіції за діяльністю СНК. Водночас для того, щоб від- тягнути молодь з СНК, у німецьких поселеннях закладалися Союзи стрілецькі, що відповідно ви- кликало протидію членів СНК [42, арк.2]. З іншого боку німці-католики намагалися ви- казати свою лояльність щодо держави, відзна- чаючи польські державні свята (німці Терно- пільського воєводства у 1928 р. взяли участь у відзначенні 10-річчя незалежності Польщі [43, арк.121], а у 1935 р. у німецькій колонії Ма- ріївка з ініціативи СНК у німецькому будинку провели жалобну академію за маршалом Юзе- фом Пілсудським [44, арк.108]). Водночас, як відзначали повітові старости у кінці 1930-х рр., німці були добре організованими і все важче піддавалися зовнішнім впливам [45, арк.18]. Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.) 183 Німецькі протестан - ти Галичини належали переважно до Со юзу церков аугсбур зького і гельветського віро - сповідання (СЦАГ), який у 1924 р. очолив Т. Цеклер, у зв’язку з чим канцелярія супе- рінтенданта була пере- несена до Станіславова [46, арк.2]. Частина ні- мецького населення, зокрема у німецькому поселенні Августорф Сня- тинського повіту Станіславівського воєводства, належала до баптистів, до яких у цій місцевості входили і українці [47, арк.188] не творячи при цьому окремої парафії [48, арк.45]. Конфесійна приналежність сприяла міжетнічній взаємодії на основі усвідомлення релігійної спільності, що ви- являлось у спільних богослужіннях, які прово- дили і українські і німецькі пастори; участі в ре- лігійних святах [49, с.117]; володінні німцями та їх пасторами українською мовою [50, с.56]. Загалом німці-протестанти не здійснювали політичної діяльності, займаючись переважно релігійними та культурно-освітніми справами, які проводились під керівництвом суперінтен- данта Т.Цеклера (будівництво євангелістських церков, розвиток господарського життя німець- ких колоністів, опіка над дітьми, доброчинна ді- яльність) [51, арк.45 зв.]. Аполітичність німець- кого населення та його лояльність щодо польської держави на початку 1920-х рр. відзна- чали староства Станіславівського воєводства, що виявлялось у відзначенні польських націо- нальних свят – Дня Конституції та незалежності [52, арк.41], проведенні річниць заснування ко- лоній, свята Реформації [53, арк.80 зв.], участь у яких брали представники влади і віряни по- льської національності [54, арк.196 зв.; 55, арк.11]. Німецькі пастори проводили богослу- жіння і німецькою і польською мовами, на яких виголошували молитви за благополуччя Речі По- сполитої і її президента, закликаючи парафіян до лояльності щодо польської держави, а ні- мецькі діти вивчали польську мову [56, арк.63, 73; 57, арк. 164 зв.; 58, арк.113; 59, арк.150]. Водночас старости відзначали, що належ- ність до протестантизму сприяла національному виокремленню німців від решти населення краю [60, арк.164 зв.–165]. Як стверджували старости, німці-євангелісти були скупчені у замкнені осе- редки, що жили власним, добре організованим життям. Німці протестанти були досконало ус- відомлені з національної і релігійної точки зору, знаходились інтелектуально вище від католиків, мали значний політичний досвід, підтримували матеріальний і духовний контакт з Німеччиною, за посередництвом радіо, преси, книжок, ек- скурсій [61, арк.11–11 зв.]. Німецькі релігійні євангелістські гміни у Га- личині докладали зусиль для збереження ні- мецької єдності шляхом утримання доброчин- них закладів, німецьких шкіл і товариств культурно-освітнього характеру. Німецькі священики брали активну участь в економічному, громадському і культурному житті колоніcтів, а діяльність СЦАГ мала про- світницьке спрямування. Німецькі пастори за- кликали молодь зберігати свою самобутність і мову, що розглядалося владою як політичний акт [62, арк.48]. На німців, які не регулярно поси- лали дітей до приватних євангелістських шкіл, 4’2013Лідія Федик 184 К Р А Є З Н А В С Т В О Теодор Цеклер Німецька кірха в Станіславові Німецька євангелістська кірха в Багінсбергу (німецька колонія у Коломиї (1818-1940). Листівка накладали штрафи [63, арк.137]. Німецькі вчи- телі і пастори в Унтервальді (Перемишлянcький повіт Тернопільського воєводства) наполягали на тому, щоб діти розмовляли і молилися ні- мецькою мовою [64, арк.144 зв.] (у 4 парафіях Галичини за звітом суперінтендантури за 1926 р. богослужіння відбувалися двома мовами – ні- мецькою і польською. У решті тільки німецькою [65, s. 88], а з 16 пасторів троє були поляками). У Візенбергу (повіт Жовква Львівського воє- водства) у 1938 р. точилася боротьба між місце- вим священиком, поляками і лояльними нім- цями з одного боку і групою німців на чолі з Петром Лангом з іншого. Суперечка виникла у зв’язку з прагненням другої групи усунути з кос- телів польські пісні під час богослужінь [66, арк.69 зв.]. Група Ланга погрожувала місцевому священику у випадку використаня польських пі- сень під час богослужінь припинити давати кошти на церковні потреби. Для виховання молоді в німецькому дусі коло- ністи Галичини об’єднувалися в культурницькі й релігійні організації. Стрийське староство у до- несенні до воєводського уряду в Станіславові у 1926 р. відзначало групування німців, а також по- ширення закликів не одружуватися з поляками і українцями, купівлі при можливості у місцевих жителів землі [67, арк.35 зв.–36]. Міністр військових справ у звіті про релігійні і національні відносини серед євангелістів Га- личини 1920-1927 рр. стверджував, що німці протестанти не виявляли схильності до сепара- тизму. Вважав, що полонізації німецького насе- лення Галичини перешкоджала суспільна думка, яка ототожнювала євангелістів з німцями. Від- значав, що німецькі пастори у Галичині сприяли зародженню і поширенню німецького сепара- тизму, а очолював цей рух Т. Цеклер. Він також відзначав напруженість у стосунках між німець- кими і польськими протестантами в Галичині. Це на думку міністра могло призвести до поділу євангелістської церкви за національною озна- кою, а в подальшому стати прецедентом для по- дібного поділу в інших частинах Польщі і роз- глядалося як небажане, оскільки зміцнило б німецькі впливи серед протестантів Галичини [68, s.30–33]. У кінці 1920-х рр. суперечності між протес- тантами німцями і поляками посилилися, що вия- вилося у намаганні кожної із сторін лобіювати своїх пасторів [69, арк.95 зв.]. Особливо яскраво ці суперечності проявилися у Львівській єванге- лістській релігійній гміні, оскільки саме Львів був найбільшим осередком польського протес- тантизму [70, s.132]. Її уряд складався на 1/3 з по- ляків і 2/3 з німців [71, s.182]. Власне польська сторона вимагала рівної участі в управлінні гмі- ною. На адресу членів євангелістського уряду у Львові (Рудольфа Болека, Людовіка Шнейдера) надходили звинувачення у керівництві пресовим органом німецької меншини Галичини, підпо- рядкованим гітлеризмові “Ostdeutsches Volkblat” [72, арк.127]. Лунали звинувачення у тому, що ке- рували євангелістською гміною у Львові націо- налісти і німці політики в результаті чого костел служив інструментом зміцнення німецького на- ціоналізму у Львові [73, арк.1 зв.]. У 20 річницю незалежності Польщі 11 листопада 1938 р. у Львівській євангелістській гміні богослужіння проводилося тільки німецькою мовою, хоча і були запрошені представники влади [74, арк.1]. Причиною суперечностей на думку польської до- слідниці Е. Алабрудзінської стала національно- культурна діяльність німецького духівництва [75, s.173]. Однак, на нашу думку, прихована природа суперечностей двох національних спільнот зу- мовлювалася їх протистоянням довкола питання про етнічний характер євангелістської церкви. Німецьких пасторів польська преса звинува- чувала у дезорганізації в євангелістських цер- квах та використанні коштів, які польські єван- гелісти давали на церковні цілі, на потреби німецьких приватних шкіл. Це зумовило вимогу поляків відокремити шкільний і церковний бюд- жети, а зрештою призвело до відмови поляками- євангелістами платити церковний податок [76, s.301]. З свого боку полякам-євангелістам було відмовлено у наданні душпастирських послуг до внесення відповідних коштів церковного по- датку [77, арк.127 зв.]. СЦАГ особливу увагу надавав релігійній опіці над дітьми, а релігійне шкільництво роз- глядав як кращу форму релігійного виховання дітей, що живуть в чужому конфесійному і на- ціональному середовищі [78, s.142]. Після вста- новлення польської влади в Галичині німецькі навчальні заклади не зазнавали значних пере- шкод у діяльності. Однак у 1924 р. був виданий закон, за яким у конфесійних школах могли на- вчатись лише учні однієї конфесії, а згодом абі- турієнтів змушували складати іспити польською мовою. Це зумовило значні фінансові труднощі німецької євангелістської гімназії у Станіславові [79, с.91]. Створювалися перешкоди у навчанні у цих школах німецьким дітям римо-католицького віросповідання, що мало сприяти полонізації Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.) 185 німців Галичини, оскільки позбавляло можли- вості вивчення німецької мови [80, арк.8–12], а з іншого боку, позбавляло німецьке приватне шкільництво коштів. Паралельно з цим прохо- див процес усунення дітей німецьких протес- тантів з німецьких євангелістських шкіл. Вод- ночас Т.Цеклера звинуватили в тиску у 1929 р. на директора німецької приватної гімназії в Ста- ніславові Фердинанда Шмаленберга за лояль- ність до держави і участь у проурядових органі- заціях, що зрештою призвело до відставки останнього [81, арк.36 зв.]. Його місце зайняв Адольф Розек, поляк за національністю, якого теж звинувачували у пронімецькій орієнтації. Тиск здійснювався і на керівництво євангеліст- ської школи у Львові, де навчалися діти німець- кої і польської національностей. Зокрема у 1938 р. його звинуватили у тому, що не приймало на навчання поляків та ігнорувало інтересів поля- ків-євангелістів [82, арк.1]. На шпальтах польських газет, починаючи з се- редини 1930-х рр., все частіше з’являлися статті, які висловлювали сумніви щодо лояльності нім- ців Галичини. Так, польська газета “Воля і чин” у кінці 1930-х рр. поширювала завідомо неправ- диву і ксенофобську інформацію про діяльність суперінтенданта СЦАГ Т. Цеклера. Його звину- вачували в згуртуванні німців і таємному керів- ництві ними [83, арк.129]. Натякалося на взає- мозв’язку останнього з націонал-соціалістом Гансом Кохом, отриманні дотацій на німецькі по- треби, а також поширенні протестантизму серед українців, шляхом його субсидування при ні- мецькій фінансовій підтримці з-за кордону, на- вчанні неофітів, вивченні німецькими пасторами української мови [84, арк.263; 85, арк.9; 86, арк.229 зв.]. Сприяння німцями поширенню про- тестантизму серед українців розглядалося як по- літична акція, яка в майбутньому могла стати пе- редумовою об’єднання німців та українців на основі віросповідання та визволенню українців при їх допомозі [87, s.6; 88, s.3–4]. Тому на ста- рост у 1932 р. покладався обов’язок вести спос- тереження за німецькими організаціями, в тому числі і релігійними [89, арк.2–2 зв.]. Реакцією німецьких колоністів на подібні звинувачення, спрямовані проти галицьких нім- ців і суперінтенданта Т.Цеклера, стали протес- таційні віча німців Станиславівського повіту у 1934 р. [90, арк.184]. Починаючи з 1930-х рр. спостерігається зрос- тання суспільно-політичної активності німець- кого населення. Тлумацький повітовий староста у 1938 р. доповідав воєводському уряду, що до 1933 р. німецькі колонії не цікавились суспільно- політичним життям, а займались суто релігійним життям. Власне під впливом агітації з централь- них воєводств політичне життя колоністів по- чало орієнтуватися на Німеччину. З метою галь- мування суспільно-політичної активності німців староста пропонував програму з шести пунктів, серед яких передбачалося створення польських шкіл та сприяння зміни євангелістського вірос- повідання на римо-католицьке [91, арк.14–14 зв.]. Для нейтралізації німецької національно- культурницької діяльності у німецьких поселен- нях створювалися різноманітні польські това- риства – молочарні, Товариства народних шкіл, Союзи стрілецькі [92, арк.16 зв.]. При цьому за- значалося, що назовні німці виявляли лояльність до польської держави, чому сприяв Т.Цеклер, який керував політичним і суспільним життям німців на території Станіславівського воєводства [93, арк.74]. У 1935 р. Т.Цеклер закликав не ви- користовувати церковні зібрання у політичних цілях [94, арк.25 зв.]. Виявом лояльності мало стати проведення у 1938 р. у ряді євангеліст- ських гмін урочистостей з нагоди 20-ліття неза- лежності Польщі [95, арк.196 зв.]. Водночас у середовищі німецьких протестан- тів наприкінці 1930-х рр. чітко виокремилося дві групи. Перша –“церковна” євангелістська – очо- лювана Т. Цеклером, тісно пов’язана з церковним життям, загалом лояльна до польської держави і вороже налаштована щодо націонал-соціалізму. Вона розглядалась польською владою як така, що підлягала полонізації. Друга, менш чисельна, а тому недооцінена, згуртовувала переважно мо- лодь, яка була симпатиком ідей націонал-соціа- лізму та ставила ідеї націоналізму понад костел і державу [96, арк.3]. Польська газета “Wiek Nowy” оцінювала євангелістсько-церковну групу на чолі з “націоналістом” Т. Цеклером як потуж- нішу за рахунок вчителів приватних німецьких шкіл, а також підтримки “німецького ренесансу”, пов’язаного з націонал-соціалізмом [97, s.3]. Між групами існували суперечності [98, арк.3]. Тертя між групами загострились у 1935 р. у зв’язку з приїздом сенатора Рудольфа Вейснера та утворенням у Станіславові відділу Молодоні- мецької партії, яка діяла за зразком Націонал- соціалістичної робітничої партії Німеччини. Суперінтендант німецьких євангелістів у Ста- ниславові Т. Цеклер разом з старшим поколін- ням німців намагався перешкодити розповсюд- женню впливів партії, розуміючи, що її ідеологія 4’2013Лідія Федик 186 К Р А Є З Н А В С Т В О й діяльність викличе репресії з боку польської влади. Суперечка з Т.Цеклером ішла не на ко- ристь Молодонімецькій партії, оскільки у 1937 р. її усунено з Народного дому в Станіславові, де вона мала безкоштовне приміщення. Внаслі- док цього представники партії змушені винай- мати приміщення у польських товариств, відда- лених від німецької колонії. Т.Цеклер також заборонив підпорядкованим йому вчителям вступати в організацію [99, арк.153; 100, арк.126], а молоді брати участь у її заходах [101, арк.74; 102, арк.98 зв.–99], у результаті чого пар- тія втратили частину членів. Незважаючи на те, що діяльність Т. Цеклера була спрямована на пошук міжнаціональної і міжконфесійної злагоди, він перебував під по- стійним наглядом польської поліції, а напере- додні Другої світової війни був заарештований [103, с.15]. Польська влада підозрювала, що ді- яльністю Т.Цеклера керував Берлін для якихось прихованих цілей [104, арк.124]. Тому владою постійно робилися спроби послаблення СЦАГ шляхом поширення Євангельсько-реформованої церкви на чолі з суперінтендантом Стефаном Скерським серед німців Галичини, як засобу протиставлення діяльності Т.Цеклера [105, арк.11 зв.], спроб усунення Т.Цеклера з посади суперінтенданта, відсутності правового офор- млення державно-церковних відносин. Отже, характер міжетнічної взаємодії у Гали- чині міжвоєнного періоду набував рис латен- тного міжетнічного конфлікту і обумовлювався неадекватною національно і конфесійною полі- тикою Польщі, спрямованою на досягнення етнічної гомогенності держави, що зрештою сти- мулювало нонконформістську поведінку німець- ких етноконфесійних спільнот. Національному згуртуванню німецького населення обох конфе- сій перешкоджало виокремлення в його середо- вищі групи лояльних і вороже налаштованих до держави, що частково провокувалося етнополі- тичною ситуацією. Конфесійний чинник сприяв асиміляції німців римо-католиків і кращому збе- реженню національної самобутності німцями протестантами. Швидкість асиміляційних про- цесів залежала від рівня організованості етно- конфесійної спільноти. Для німецьких етнокон- фесійних груп визначального значення для збереження свого етнокультурного простору, при цьому не вступаючи у відкритий конфлікт з па- нівним етносом, набула боротьба за німецькі школи і богослужіння рідною мовою. Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.) 187 1. Mazur G. Życie politychne polskiego Lwowa 1918-1939 rr. – Kraków: Księgarnia akademicka, 2007. – 484 s. 2. Krasuski J. Stosunki polsko-niemieckie 1919 – 1925. – Poznań: Wydawnictwo Instytutu Zachodniego, 1962. – 522 s. 3. Сіреджук П.С. Соціально-економічне стано- вище і культурне життя німецької меншини Східної Галичини (20-30-і рр. ХХ ст.) ∕ П. С. Сіреджук. – Тер- нопіль : Економічна думка, 2008. – 752 с. 4. Полєк В. Сторінки україно-німецьких історико- культурних взаємин ∕ В.Полєк, Б.Ступарик. – Івано- Франківськ : Нова Зоря, 1999. – 142 с. 5. Сіреджук П. С. Соціально-економічне стано- вище і культурне життя німецької меншини Східної Галичини (20-30-і рр. ХХ ст.) ∕ П. С. Сіреджук. – Тер- нопіль : Економічна думка, 2008. – 752 с. 6. Охримович В. З поля національної статистики Галичини. Помічення над ріжницями і перемінами в національному складі галицької людности // Збірник статистичний. – 1909. – Т. І. – 96 с. 7. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України), ф. 179, оп. 1, спр. 516, 26 арк. 8. Bill J. Die kirchlichen Verhältnisse der deutschen Katholiken in Galizien // Heimat Galizien. Ein Gedenk- buch / Zusammengestelltvon Julius Krämer [Hgg] von Hilfskomitee der Galiziendeutschen. – Stuttgart-Bad Cannstatt, 1965. – S.161–172. 9. Сіреджук П.С. Соціально-економічне стано- вище і культурне життя німецької меншини Східної Галичини (20-30-і рр. ХХ ст.) ∕ П.С. Сіреджук. – Тер- нопіль : Економічна думка, 2008. – 752 с. 10. Яворська-Сокалька З. Бекерсдорф // Підга- єцька земля: історично-мемуарний збірник. – Нью- Йорк – Париж – Сидней – Торонто, 1980. – 744 с. 11. Державний архів Івано-Франківської області (ДАІФО), ф. 358, оп. 1, спр. 13, 236 арк. 12. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1564, 187 арк. 13. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1055, 26 арк. 14. Katowski A. S. Polityka władz państwowych i kościelnych wobec mniejszości niemieckiej w Poisce w latach 1918 – 1939 // Od nacjonalistycznych konfronta- cji do pororumenia europejskiego. Rola Kościolów w dziejowej drodze Niemiec i Polski w XIX i XX wieku / Pod redakcją Gerharda Besier. – Wałbrzych, 2004 – S.83 – 102. 15. ДАІФО, ф. 2, оп. 3, спр. 1085, 13 арк. 16. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 418, 249 арк. 17. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 598, 150 арк. 18. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1564, 187 арк. Джерела та література 19. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1462, 221 арк. 20. Мішані подружа // Новий час. – 1923. – 30 грудня. – Ч. 17. – С. 6. 21. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 958, 171 арк. 22. ДАІФО, ф. 226, оп. 1, спр. 261, 159 арк. 23. ДАІФО, ф. 226, оп. 1, спр. 417, 196 арк. 24. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 858, 4 арк. 25. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1514, 140 арк. 26. ДАІФО, ф. 68, оп. 2, спр. 416, 130 арк. 27. Там само. 28. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 918, 118 арк. 29. Кубійович В. Мені 85 : спогади ∕ Володимир Кубійович. – Мюнхен : Молоде життя, 1985. – 308 с. 30. ЦДІАЛ України, ф. 179, оп. 1, спр. 55, 100 арк. 31. ДАІФО, ф. 226, оп. 1, спр. 417, 196 арк. 32. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 599, 131 арк. 33. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 918, 118 арк. 34. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 418, 264 арк. 35. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1030, 201 арк. 36. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1431, 243 арк. 37. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 2124, 144 арк. 38. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 415, 386 арк. 39. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 858, 4 арк. 40. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1462, 221 арк. 41. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1514, 140 арк. 42. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 2255, 5 арк. 43. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 610, 215 арк. 44. ДАІФО, ф. 226, оп. 1, спр. 417, 196 арк. 45. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1564, 187 арк. 46. ДАТО, ф. 231, оп. 1, спр. 509, 14 арк. 47. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 733, 209 арк. 48. ДАІФО, ф. 2, оп. 7, спр. 538, 55 арк. 49. З праці на ниві Божій (Підвисока) // Післанець правди. – 1930. – Ч. 6. – червень. – С. 117. 50. Підгорецький І. З моєї подорожі // Післанець правди. – 1930. – Ч. 3. – березень. – С. 54–56. 51. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 418, 249 арк. 52. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 63, 59 арк. 53. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 672, 236 арк. 54. ДАІФО, ф. 226, оп. 1, спр. 417, 196 арк. 55. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 838, 47 арк. 56. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 599, 131 арк. 57. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 779, 217 арк. 58. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1030, 201 арк. 59. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1564, 187 арк. 60. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 418, 249 арк. 61. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1564, 187 арк. 62. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 147, 174 арк. 63. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 425, 325 арк. 64. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1530, 221 арк. 65. Archiwum Akt Nowych w Warszawie (AAN w Warszawie), Zespoł 14, Sygn. 377, 139 s. 66. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1526, 221 арк. 67. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 418, 264 арк. 68. AAN w Warszawie, Zespoł 14, Sygn. 1295, 299 s. 69. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 598, 150 арк. 70. Alabrydzińska E. Kościołz ewangelickie na kre- sach wschodnich II Ryechzpospolitej. – Toruń, 1999. – 272 s. 71. Mazur G. Życie politzchne polskiego Lwowa 1918–1939. – Kraków: księgarnia akademicka, 2007. – 484 s. 72. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1514, 140 арк. 73. Державний архів Львівської області (ДАЛО), ф. 110, оп. 4, спр. 539, 7 арк. 74. Там само. 75. Alabrydzińska E. Kościołz ewangelickie na kre- sach wschodnich II Ryechzpospolitej. – Toruń, 1999. – 272 s. 76. Praktyki władz ewangelickiej gminz lwowskiej które gwałcą ucyucia i prawa Poloków // Pryegląd Ewan- gelicki – 1937 – 3 pażdziernika. – №26. – Warszawa. – S. 301. 77. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1514, 140 арк. 78. Alabrydzińska E. Kościołz ewangelickie na kre- sach wschodnich II Ryechzpospolitej. – Toruń, 1999. – 272 s. 79. Ліллі Цеклер. Бог чує молитву. Життя Теодора Цеклера розказане Ліллі Цеклер : спогади ; пер. з нім. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2007. – 168 с. 80. ЦДІАЛ України, ф. 179, оп. 3, спр. 904, 26 арк. 81. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 779, 217 арк. 82. ДАЛО, ф. 110, оп. 4, спр. 539, 7 арк. 83. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 418, 264 арк. 84. Там само. 85. ДАІФО, ф. 226, оп. 1, спр. 9, 95 арк. 86. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 418, 249 арк. 87. H.J.K. Zöcler stał się misjonarzem ukraińskim // Wola i czyn. – Łwów. – 1937. – 20 łistopada. – № 8. – S. 6. 88. Dr. H.J.K. Patriarcha Ukraińców i protektor hit- leryzmu propagatorem haseł Machiaveiiego // Wola i czyn. – Łwów. – 1937. – 5 grudnia – № 9. – S. 3–4. 89. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 918, 118 арк. 90. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1042, 280 арк. 91. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1564, 187 арк. 92. Там само. 93. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 2115, 76 арк. 94. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1374, 32 арк. 95. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1526, 221 арк. 4’2013Лідія Федик 188 К Р А Є З Н А В С Т В О Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.) 189 96. ЦДІАЛ, ф. 179, оп. 3, спр. 1012, 8 арк. 97. Gdy Niemcy się pokłoca. Dr Zöckler pryznaje się do progitlerowskich sympatij // Wiek Nowy. – Lwow. – 1939. – 5 lipca. – S. 3. 98. ЦДІАЛ України, ф. 179, оп. 3, спр. 1012, 8 арк. 99. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1564, 187 арк. 100. ДАІФО, ф. 68, оп. 2, спр. 416, 130 арк. 101. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 2115, 76 арк. 102. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1431, 243 арк. 103. Ліллі Цеклер. Бог чує молитву. Життя Тео- дора Цеклера розказане Ліллі Цеклер : спогади ; пер. з нім. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2007. – 168 с. 104. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 415, 386 арк. 105. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1002, 11 арк. Лидия Федык Немецкие этноконфессиональные общности Галиции на фоне етнополитики Польши (1919-1939 гг.) Анализируются условия обитания немецких конфессиональных общностей Галиции. Рассматриваются основные направления их деятельности для сохранения национальной самобытности и место конфессио- нального фактора в этом процессе. Ключевые слова: Галиция, этноконфессиональная группа, национальная идентичность, немцы-като- лики, немцы-протестанты, священник. Lidia Fedyk The German ethnic-confessional associations of Galicia on a background ethnopolitics Poland (1919-1939) The terms of dwelling of the German confessional associations of Galicia are analysed. The basic directions of their activity for saving of national originality and place of confessional factor are examined in this process. Key words: Galicia, ethnic-confessional group, national identity, Germans Catholics, Germans Protestants, priest. УДК: 615.89: 39 (477.44) «19» Ігор Гуменюк (м. Вінниця) Народна медицина як популярний спосіб лікування серед жителів села Вівсяники Козятинського району Вінницької області (в першій половині ХХ століття) У статті на основі розповідей очевидців (усної історії), зібраних автором, архівних матеріалів та декількох апробацій, висвітлюється актуальність використання знань з народної медицини, наводяться приклади лікування різноманітних хвороб, які побутували в селянському середовищі (зо- крема, в селі Вівсяники Козятинського району Вінницької області) та частково розкривається іс- торія впровадження стаціонарного медичного обслуговування в післявоєнний період (за допомогою матеріалів, які зберігаються в фондах Державного архіву Вінницької області). Ключові слова: народні знання, медицина, лікування, діагноз, рецепт, смертність. Для написання даної статті автор користувався наступною джерельною базою: були використані польові дослідження (тобто, зібрані автором свід- чення старожилів і очевидців), які дозволили на- вести багато випадків лікування способами на- родної медицини та розкрити необхідні для цього інгредієнти [9-13]. Вагомий пласт інформації був задіяний з фондів Державного архіву Вінницької області, завдяки якій вдалося опублікувати та до- слідити статистичні дані по смертності селян села Вівсяники (в 1910-1919 роках) та частково про- стежити розвиток запровадження стаціонарного медичного обслуговування на базі ФАПу [3-8]. Також автором було використано декілька апро- бацій, що містять в собі інформацію, яка висвіт- лює певні аспекти історичних подій (в контексті хронології даної праці). Однією з найцікавіших ділянок народних знань є народна медицина, під якою розуміють комплекс рецептів і прийомів лікування, що склався в пев-

Німецькі етноконфесійні спільноти Галичини на тлі етнополітики Польщі (1919-1939 рр.)

Institution

Ähnliche Einträge