Пам'ять про нього не згасне

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автори:	Жам, О., Ткаченко, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2013
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167042
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Пам'ять про нього не згасне / О. Жам, Н. Ткаченко // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 279-285. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-167042
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1670422020-03-14T01:26:06Z Пам'ять про нього не згасне Жам, О. Ткаченко, Н. Огляди 2013 Article Пам'ять про нього не згасне / О. Жам, Н. Ткаченко // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 279-285. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167042 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Огляди Огляди
spellingShingle	Огляди Огляди Жам, О. Ткаченко, Н. Пам'ять про нього не згасне Краєзнавство
format	Article
author	Жам, О. Ткаченко, Н.
author_facet	Жам, О. Ткаченко, Н.
author_sort	Жам, О.
title	Пам'ять про нього не згасне
title_short	Пам'ять про нього не згасне
title_full	Пам'ять про нього не згасне
title_fullStr	Пам'ять про нього не згасне
title_full_unstemmed	Пам'ять про нього не згасне
title_sort	пам'ять про нього не згасне
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167042
citation_txt	Пам'ять про нього не згасне / О. Жам, Н. Ткаченко // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 279-285. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT žamo pamâtʹpronʹogonezgasne AT tkačenkon pamâtʹpronʹogonezgasne
first_indexed	2025-07-14T23:42:17Z
last_indexed	2025-07-14T23:42:17Z
_version_	1837667754262396928
fulltext	лах тогочасної преси, отримали навики роботи з відповідними джерелами. Також варто було б, на наш погляд, започат- кувати серійне видання книг (брошур), примі- ром, під назвою “Київ : Cто років тому.1914-й” і т.д. Адже століття – це відтинок часу, який дає можливість побачити значні зміни в житті міста. Та й певні приклади маємо. Так, наприкінці 80-х років минулого століття видано фотопутів- ник по вулицях міста “Київ: Погляд через сто- ліття”, де автори за допомогою порівняльних фотографій намагалися показати, “які величезні зміни сталися в Києві за роки радянської влади”. Сьогодні нам потрібен український погляд на події вікової давнини. Можна було б провести цікаві паралелі, бо, мабуть, завжди знайдуться події столітньої минувшини тією чи іншою мірою співзвучні сьогоденню, наприклад, де- монстрації і страйки протесту в 1914 році проти заборони святкування 100-річчя з дня народ- ження Т.Г. Шевченка. На відміну від поперед- нього ювілею, 200-річчя з дня народження Ве- ликого Кобзаря у 2014 році святкуватиметься на державному рівні. Втім, існують побоювання, що для багатьох чиновників ювілей обмежиться казенними заходами. Тому саме громадськість має стати каталізатором належного відзначення ювілею. У зв’язку з цим Форум на захист мови й державності, ініційований ВУТ “Просвіта”, створив Всеукраїнський громадський комітет із відзначення 200-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка, який розпочав свою роботу (Шевченкова хода Україною // Слово Просвіти, 10-16 жовтня 20013 року. – с.1). Нагадаємо, що “Звернення до громадськості України” щодо розгортання патріотичного руху за гідне від- значення 200-річного ювілею Т.Г. Шевченка ух- валили учасники засідання Президії правління та голів правлінь регіональних організацій На- ціональної спілки краєзнавців України, яке від- булося 30 вересня 2012 року у Черкасах. Воно адресоване передусім краєзнавцям, членам творчих спілок, науковцям і дослідникам- аматорам, працівникам освіти і культури (Крає - знавство. Науковий журнал. – 2012. – № 3. – С. 191). Книги (брошури) пропонованої серії могли б дати більш-менш цілісну картину життя міста у певні роки, на що не завжди спроможні наукові праці, побудовані, як правило, за проблемно- хронологічним принципом. Такий погляд на іс- торію міста був би цікавим і корисним. Актуальні паралелі в ретрорепортажі києвознавця 279 Олена Жам, Наталія Ткаченко (м. Переяслав-Хмельницький) Пам’ять про нього не згасне... Ім’я Михайла Івановича Сікорського, Героя України, заслуженого працівника культури УРСР, лауреата Державної Премії імені Тараса Шев- ченка, премій імені Дмитра Яворницького, імені Володимира Вернадського та багатьох інших громадських відзнак широко відоме і користу- ється заслуженим авторитетом серед музейного співтовариства і пересічних громадян України. На початку жовтня 2013 р., напередодні від- значення 90-річчя з дня народження видатного музеєзнавця, краєзнавця, пам’яткоохоронця, гро- мадського діяча М.І. Сікорського (14.10.1923- 27.09.2011 рр.), вийшло у світ видання «Ми- хайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу»: колективна монографія, при- свячена 90-річчю з дня народження М.І. Сікор- ського. – Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» – 2013. – 504 с. Проект реалізовано силами Національного історико-етнографічного заповідника «Переяс- лав» – закладу, в якому М.І. Сікорський пропра- цював понад півстоліття. У 1951 р. уродженець Чигиринщини М.І. Сікорський пов’язав свою життєву долю з Переяславом, коли був призна- чений на посаду директора Переяслав-Хмель- ницького історичного музею. За шістдесят років подвижницької роботи Михайло Іванович вніс вагомий вклад у дослідження історії та культури переяславської землі, перетворив м. Переяслав- Хмельницький на видатний осередок культури й духовності, скарбницю пам’яток історії нашої країни, створив унікальний музейний комплекс – Переяслав-Хмельницький державний історико- культурний заповідник (з 1999 р. – Національ- ний історико-етнографічний заповідник «Пере- яслав»). Пропоноване читачам науково-популярне ви- дання підготовлене авторським колективом на- уковців Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Видання з оптималь- ною повнотою подає вичерпні відомості про М.І. Сікорського і охоплює всі грані його діяль- ності. Висвітлюється життєвий і творчий шлях М.І. Сікорського, проаналізовано вагомий вне- сок, який зробив М.І. Сікорський у розвиток ук- раїнської культури, пам’яткоохоронної спра ви, музейництва, охарактеризовано науковий доро- бок видатного музейника. Звертає на себе увагу добре про- думана архітектоніка видання. Кни - га має раціональну, логічну струк- туру, яка забезпечує послідовне розкриття теми. Збірник укладено за тематичним принципом. Подані матеріали охоплюють біографію, всесторонню діяльність М.І. Сікор- ського. Завдяки тематичній різноп- лановості праця містить значну кіль- кість граней, кожна з яких може стати предметом для подальшої плідної розробки. Книга складається зі вступу (пе- редмови від упорядників) і трьох розділів, які логічно доповнюють один одного і послідовно розкривають питання, які стосуються різних ас- пектів теми. Обрання такої структури дало мож- ливість прослідкувати становлення М.І. Сікор- ського як музейника, археолога, науковця, пам’яткоохоронця, вивчити особливості його ро- боти. Книгу відкриває передмова, в якій дана ви- сока оцінка діяльності М.І. Сікорського на ниві збереження та популяризації культурної спад- щини українського народу, неоціненний вклад у розвиток музейної справи України. У передмові до монографії автори справед- ливо зазначають, що подвижницьке життя М.І. Сікорського можна вважати прикладом вір- ного служіння українському народу, його творча, наукова, музейна спадщина стала духовним пам’ятником і дороговказом сучасникам і на- ступним поколінням. М.І. Сікорський зробив неоціненний внесок в скарбницю національної культури. Він щиро і безкомпромісно любив ук- раїнську культуру, рідну землю, свій Переяслав, його музеї і присвятив їм усе своє життя. Ство- рені ним музеї перетворили старовинне місто Переяслав-Хмельницький на видатний осередок культури і духовності, скарбницю пам’яток іс- торії національної і світової культури, один із найвідоміших туристичних центрів України. Михайло Іванович чітко усвідомлював роль му- зеїв у культурному житті країни, до останнього подиху опікувався їх проблемами. На дев’ятому десятку життя продовжував працювати, обдуму- вав і виношував плани нових музеїв. Його від- дана любов до музеїв, безкомпромісне служіння музейній справі викликали повагу і щире захоп- лення у оточуючих. Ці думки наскрізною нит- кою проходять через усю книгу. У першому розділі «Життєвий шлях М.І. Сікорського» (автор Н.Г. Ткаченко) представлено біо- графічні відомості про М.І. Сікор- ського, зазначено детальну інфор- мацію про всі нагороди, якими він був відзначений за життя. Ознай- омлення з біографічними відомос- тями дає можливість чітко просте- жити, як формувалася особистість видатного музейника. Другий розділ видання «Твор- чий доробок М.І. Сікорського» вклю чає 11 самостійних наукових і науково-популярних розвідок на- уковців НІЕЗ «Переяслав» і близьких друзів М.І. Сікорського, в яких подається змістовний усесторонній аналіз різних граней діяльності М.І. Сікорського. Перша розвідка цього розділу «Михайло Іва- нович Сікорський – видатний музейник і музе- єзнавець» підготовлена старшим науковим спів- робітником НІЕЗ «Переяслав» С.С. Дембіцьким. Автор в узагальненому вигляді викладає історію створення Національного історико-етнографіч- ного заповідника «Переяслав» і аналізує осо- бистий внесок М.І. Сікорського у створення Заповідника і його тематичних музеїв. Дослід- ження містить значний масив документів адмі- ністративного характеру (наказів, розпоряджень, довідок, положень і т.п.) за період з 1951 по 2012 роки, чимало з яких вперше вводяться до науко- вого обігу. Наступна і найбільша за об’ємом стаття «М.І. Сікорський – творець Музею народної ар- хітектури та побуту Середньої Наддніпрян- щини» написана у співавторстві завідувачами науково-дослідним відділом Музей хліба та Музей історії Української православної церкви О.М. Жам та Н.Г. Ткаченко. Авторки розповіда- ють про роль М.І. Сікорського у створенні пер- шого в Україні музею просто неба. Значну увагу 4’2013Олена Жам, Наталія Ткаченко 280 К Р А Є З Н А В С Т В О приділено ранньому періоду створення скан- сена. Цей етап пов’язаний із створенням та ді- яльністю у 1958-1963 рр. етнографічного відділу у складі Переяслав-Хмельницького державного історичного музею на території Михайлівської церкви під назвою «Філіал Михайлівської церкви». Ґрунтовно розглянуто найскладніші проблемні питання у становленні першого українського скансена: виникнення ідеї, пошук і виділення відповідної земельної ділянки, розробка концепції, формування етнографічної колекції, перевезення та реставрація пам’яток народної архітектури і т.п. Особливу увагу зосе- реджено на перших роках діяльності Музею народної архітектури та побуту Середньої Над- дніпрянщини. Дослідники використали вели- чезну джерельну базу, залучили до висвітлення теми низку архівних документів. Основна час- тина включених до розділу документів виявлена в архівних фондах місцевих органів виконавчої влади різного рівня, а також у Центральному дер- жавному архіві вищих органів влади та управ- ління України. Проаналізовано маловідомі широ- кому колу фахівців листи, музейні документи, спогади, світлини із особистого архіву першого завідувача Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини М.І. Жама. Дотичним до попереднього дослідження є на- працювання завідувача науково-дослідним від- ділом Дендропарк НІЕЗ «Переяслав» І.С. Бови «Роль М.І. Сікорського в благоустрої та озеле- ненні Музею народної архітектури та побуту Се- редньої Наддніпрянщини». Стисло викладається історія закладення парку на території Музею на- родної архітектури та побуту Середньої Над- дніпрянщини з нагоди відзначення 150-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка. Висвітлюються роботи по благоустрою та озелененні території скансена в наступні періоди. Аналізується видо- вий склад зелених насаджень. Логічним продовженням попередніх двох тем є дослідження в. о. завідувача філіалом Музею народної архітектури та побуту Середньої Над- дніпрянщини М.В. Шкіри «М.І. Сікорський і бу- дівничі Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини». Розглядаючи істо- рію створення та діяльності першого в Україні музею під відкритим небом, автор акцентує увагу на висвітленні питань, пов’язаних із пере- везенням, монтажем та реставрацією пам’яток народної архітектури. Не оминає своєю увагою питання матеріально-технічного забезпечення музею, зокрема, розглядає діяльність столярної та малярної майстерень, згодом – механічної, пилорами, комплектування власного автопарку. Автор наголошує, що безпосереднім організато- ром реставраційних і будівельних робіт був М.І. Сікорський. Тему «М.І. Сікорський – археолог» досить ґрунтовно розкрила Г.М. Бузян – заслужений працівник культури України, завідувач науково- дослідним відділом Археологічний музей НІЕЗ «Переяслав», яка пропрацювала з М.І. Сікор- ським майже чотири десятки років. Автор пере- конливо доводить, що М. І. Сікорський, не бу- дучи археологом за освітою, але як дослідник за натурою та покликанням, поставив археологію на одне з чільних місць у своїх наукових дослід- женнях, зробив археологічні матеріали фунда- ментом музейного будівництва на Переяслав- щині, і, внаслідок цього, долучився до роботи найвідоміших археологів та краєзнавців, які будь-коли працювали на території краю, осо- бисто вніс вагомий вклад у вітчизняну археоло- гічну науку, у створення тематичних музеїв НІЕЗ «Переяслав». Майстер музейної справи М.І. Сікорський створив декілька археологічних експозицій, таких як Археологічний музей, Музей архітектури давньоруського Переяслава, стояв біля джерел створення Музею трипіль- ської культури. Мало коли та чи інша музейна експозиція створювалась без археологічного розділу, починаючи із грандіозної задумки Ар- хеологічного розділу музею просто неба до роз- ділів Музею хліба, Музею історії релігії та ате- їзму (нині Музей Української православної церкви), Музею народного сухопутного транс- порту, Музею кобзарства. Перші експозиції Музею обрядів, Музею М. М. Бенардоса, Музею рушника, навіть Музею філософії мали вступні розділи з використанням археологічних матеріа- лів. Дивує різноманітність і несподіваність му- зеєзнавчих рішень М.І. Сікорського: від перене- сених монолітом археологічних об’єктів до їх реконструкцій у натуральну величину. Активна експедиційна робота М.І. Сікорського сприяла поповненню фондів Заповідника та експозицій його різноманітних музеїв новими колекціями, унікальними археологічними артефактами. М.І. Сікорський – музеєзнавець-новатор, мрій- ник й романтик музейної справи, мав винятко- вий пієтет до археології, головним чином через те, що вбачав археологічні матеріали витоком і фундаментом музейних експозицій. М.І. Сікор- ський винятково багато зробив на ниві архео- логічних досліджень переяславського краю, Пам’ять про нього не згасне... 281 сприяв всебічному розвитку археології у Запо- віднику та Переяславі. Окремою цікавою і маловивченою сторо- ною професійної діяльності М.І. Сікорського є пам’яткоохоронна робота. Її висвітленню при- святили свої роботи відразу два дослідники: завідувач науково-методичного відділу охо- рони культурної спадщини НІЕЗ «Переяслав» Ю.В. Авраменко (тема: «М. І. Сікорський – охо- ронець і зберігач нерухомих пам’яток культур- ної спадщини Переяславщини») та заступник голови ради Київської обласної організації Ук- раїнського товариства охорони пам’яток історії та культури, заслужений працівник культури Ук- раїни Н.І. Булаєвська (тема: «Любов до Переяс- лава понад усе». М.І. Сікорський і Українське товариство охорони пам’яток історії та куль- тури»). Аналізуючи пам’яткоохоронну діяль- ність М.І. Сікорського, автори сходяться в думці про те що, М.І. Сікорський, поза всяким сумні- вом, залишиться в історії української культури не тільки як відомий музейник, історик, краєз- навець, археолог, етнограф, а ще й як охоронець та зберігач нерухомих об’єктів культурної спад- щини українського народу. Значна увага приді- ляється діяльності М. І. Сікорського в Україн- ському товаристві охорони пам’яток історії та культури в якості члена правління. Справедливо зауважено, що М.І. Сікорський доклав багато зу- силь до збереження нерухомих пам’яток куль- турної спадщини не тільки на території Переяс- лавщини, а й на Київщині та Черкащині. Так, наприклад, він брав безпосередню участь у по- рятунку батьківської хати А.С. Малишка в м. Обухові, оселі І.С. Козловського в с. Мар’янівці Васильківського р-ну Київської обл., будинку, де проживала Марко Вовчок у с. Хохітва Богуслав- ського р-ну, садиби композитора К. Стеценка у с. Веприку Фастівського р-ну та ін. Завідувач науково-дослідного відділу Мемо- ріальний музей Г.С. Сковороди НІЕЗ «Переяс- лав» І.В. Більченко знайомить читачів із науко- вим доробком М.І. Сікорського. Дослідниця підмічає, що незважаючи на неабияку переобтя- женість по роботі, М.І. Сікорський знаходив час і для науково-дослідницької діяльності. Його перу належать ґрунтовні публікації про архео- логічні розкопки, етнографічні експедиції, кра- єзнавчі розвідки в селах Переяслав-Хмельниць- кого р-ну, повідомлення про створення нових тематичних музеїв Заповідника і т.п. У своїй су- купності вони виступають цінним джерелом для вивчення історії Переяславщини. Науковий до- робок М.І. Сікорського в системі історичних та музеєзнавчих досліджень представлений чис- ленними історико-критичними та аналітичними працями. Можна погодитись з думкою автора про те, що археологічні, краєзнавчі та етногра- фічні дослідження М.І. Сікорського мають під собою солідну джерельну базу: ґрунтуються на здобутках багаторічних експедицій і матеріалах фондових колекцій НІЕЗ “Переяслав”. Автор за- уважує, що останнім часом все більше уваги фа- хівців із музеєзнавства, краєзнавства, археології та етнографії привертають до себе описи, роз- повіді, міркування, нотатки, листування, докази М.І. Сікорського. У зв’язку з цим і виникла по- треба створення бібліографічного покажчика праць фундатора музейної справи на Переяслав- щині Михайла Сікорського. На даний час уже було зроблено декілька спроб систематизувати науковий доробок М.І. Сікорського. Проте вони мають неповні дані та потребують обов’язкової звірки, уточнення та доповнення. Поданий І.В. Більченко бібліографічний перелік праць М.І. Сікорського вміщує матеріали, які автор мав змогу особисто опрацювати. Покажчик складено в алфавітному порядку. Доповнює його перелік археологічних наукових звітів відповідно до хронології їх написання. На думку автора, наве- дений покажчик не можна вважати вичерпним (в представленому дослідженні подані не всі на- укові праці М.І. Сікорського), тому буде вдячний всім за ділові пропозиції та критичні заува- ження, які посприяють вдосконаленню наступ- них бібліографічних описів. Жвавий науковий інтерес викликає розвідка молодшого наукового співробітника НІЕЗ «Пе- реяслав» Н.Д. Дем’яненко «Дружні стосунки Михайла Івановича Сікорського». Розглядаючи питання найближчого оточення М.І. Сікорсь - кого, дослідниця значну увагу концентрує на найбільш відомих широкому загалу та іменитих особистостях, таких як П.Т. Тронько, І.М. Гон- чар, О.С. Непорожній. Недостатність досвіду і погана обізнаність із особистим життям М.І. Сі- корського, на превеликий жаль, не дозволили молодому досліднику ширше розкрити коло дружніх стосунків видатного музейника. Через це поза увагою залишилися ряд близьких друзів М.І. Сікорського. Сподіваємося, що в подальших дослідженнях цьому питанню буде приділено більше уваги. Наступну розвідку під назвою «Спогади про людину» підготував архітектор, ініціатор ство- рення Музею народної архітектури та побуту 4’2013Олена Жам, Наталія Ткаченко 282 К Р А Є З Н А В С Т В О України (автор архітектурних експозицій Сло- божанщина, Полісся), заслужений працівник культури України, лауреат державної премії в га- лузі архітектури 2002 р. за участь у проектуванні і створенні Музею народної архітектури та по- буту України С.В. Верговський. Вперше видатні музейники пересіклися у середині 1964 р. під час проектування і будівництва Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрян- щини в Переяславі. У 70-х рр. ХХ ст. доля звела їх знову під час творення Музею народної архі- тектури та побуту України (с. Пирогів). Автор описує обставини знайомства із М.І.Сікорським, детально знайомить із першими кроками Пере- яславського скансена, свідком яких він був, роз- криває особливості характеру М.І. Сікорського, аналізує його музеєтворчу діяльність, підкріп- люючи наведену інформацію конкретними да- ними, відомостями, окремими цікавими випад- ками біографічного характеру. Завершує розділ розвідка «Нездійсненні про- екти Михайла Івановича Сікорського». Її автор Ю.Г. Легенький – доктор філософських наук, член Національної спілки художників України, член Спілки дизайнерів України, товариш М.І. Сікорського, деякий час працював архітек- тором у Переяслав-Хмельницькому державному історико-культурному заповіднику. Автор ро- бить екскурс у історію створення низки тема- тичних музеїв Національного історико-етногра- фічного заповідника «Переяслав», очевидцем і учасником якої він був, та основну увагу при- діляє тим задумкам і проектам М.І. Сікорського, які він не встиг або ж не зміг здійснити. Ю. Г. Легенький яскраво і емоційно описує свій вхід у світ Михайла Івановича, наповнений не- збагненними мріями, невірогідними, на перший погляд, проектами, намагається реконструювати думки, надії, сподівання видатного музейника і творця. В результаті гіпотетичних роздумів автор доходить цілком слушного висновку про те, що Михайло Іванович Сікорський був люди- ною-проектом, людиною, яка жила проектом і яка створила низку проектів для майбутнього, які треба відчути вже в інших формах, в іншому діапазоні часу і реалізувати їх. Варто відзначити ще одну особливість даної книги. Відмічається прагнення упорядників мак- симально використати різні за своїм характером і змістом групи джерел. Важливе місце в монографії відведене спо- гадам друзів, колег, громадських діячів про М. І. Сікорського. Вони складають самостійний розділ видання. Всього зібрано і опрацьовано 58 спогадів, прочитання яких дозволить краще зрозуміти М.І. Сікорського. Упорядники дали шанс висловитися усім – від колег-музейників та друзів до сусідів, родичів, просто знайомих. Збір спогадів виявився не простою роботою. Створення життєпису відомого мешканця Пе- реяслава вимагало клопіткої і великої за обся- гом пошукової роботи, до якої були залучені майже всі наукові співробітники Національного історико-етнографічного заповідника «Переяс- лав». Варто відмітити тих респондентів, які від- гукнулися на прохання оргкомітету «По вшану- ванню пам’яті М.І. Сікорського» і самостійно оформили свої спогади і надали їх для публіку- вання у книзі. Для назви кожного із спогадів використано найбільш чітку, коректну, влучну і оригінальну репліку із розповіді респондентів. Читач знайде тут багато живих історій, цікавих і маловідомих фактів із життя М.І. Сікорського. На сторінках спогадів мовою оригіналу, без упереджень і перекручувань, з непідробною щирістю роз- криваються найрізноманітніші грані видатної особистості. Добросовісність респондентів до- зволили висвітлити постать М.І. Сікорського не заангажовано, правдиво, без будь-яких прикрас, перебільшень, кожна репліка виважена, пере- конлива. Спогади переповнені щирим захоп- ленням особистістю М.І. Сікорського з боку людей, які його добре знали, і тих, хто лише якось пересікався з ним в силу певних обставин. У спогадах переконливо доведено: Переяслав- щина – край славетний і багатий на історичну спадщину, тут кожен клаптик землі дихає істо- рією. З Переяславщиною пов’язаний життєвий шлях багатьох видатних діячів культури та науки. Серед них – безмірно закоханий у Пере- яславський край Михайло Іванович Сікорський. Неприпустимо занедбати пам’ять про нього, в один голос заявляють респонденти. Більшість з них переконані, що створений М.І. Сікорським музейний осередок – Національний історико-ет- нографічний заповідник «Переяслав» – повинен носити ім’я свого керманича, щоб назавжди увічнити пам’ять про нього. Адже постать ця заслуговує на ретельне вивчення, глибоке ос- мислення й наслідування у безмірній любові до рідної землі. Використання спогадів надає книзі оригі- нальності, забезпечує повноту висвітлення, ін- формативну насиченість дослідження. Мож- ливо, даний підхід, не дозволив здійснити Пам’ять про нього не згасне... 283 глибоких наукових узагальнень, але дозволив накопичити значний об’єм свідчень про М.І. Сі- корського, які згодом отримають узагальнення і систематизацію, шляхом приведення у порядок інформативної бази. Серед розмаїття спогадів про М.І. Сікор- ського важко виокремити більш чи менш цінні. Вони всі взаємодоповнюють один одного, іс- тотно збагачують своєрідний життєпис М.І. Сі- корського, дають цілісне бачення його життя та діяльності. Адже кожен спогад – то краплинка в морі інформації. Прикінцевою рубрикою монографії став фо- толітопис життя та діяльності М.І. Сікорського. Розділ містить значний ілюстративний матеріал, чималі за обсягом і різні за видовою характе- ристикою світлини. Вони мають беззаперечне практично-прикладне значення, оскільки є са- мостійним дослідницьким продуктом, створе- ним авторами у результаті роботи із різноманіт- ними джерелами і великим колом респондентів. На жаль, поліграфічне виконання світлин не за- вжди якісне, оскільки зроблені вони не завжди якісною технікою, фотографами-аматорами, та й часу від моменту виготовлення світлин пройшло чимало. На унікальних світлинах за- фіксовані юнацькі роки М.І. Сікорського, важ- ливі події професійної діяльності, останні роки життя. Та найбільше вражають портретні зобра- ження М.І. Сікорського різних періодів. Не можна відвести увагу від обличчя і особливо по- гляду. У виразі обличчя серйозність, вдумли- вість, зосередженість і відповідальність. До- статньо вдивитися у погляд, щоб усвідомити, що людина перед нами неординарна і непросто ви- мірна. Рясно ілюстровані численними світлинами також окремі тематичні статті видання. Вони по- дані самостійними блоками після кожного до- слідження. В плані оформлення варто виокре- мити розділ «Життєвий шлях М.І. Сікорського». Окрім великої кількості світлин до нього увійшли фотокопії різних документів, які уріз- номанітнюють відомості про М.І. Сікорського: посвідчення особи, довідки до нагород, дип- ломи, грамоти, вітальні листи і телеграми, осо- бисті листки з обліку кадрів, власноруч написані автобіографії, довідки про трудову діяльність і т.п. із особистого архіву М.І. Сікорського, фон- дів Національного історико-енографічного за- повідника «Переяслав», архівних установ м. Пе- реяслава-Хмельницького, особистих архівів колег, друзів, родичів. Вихід у світ монографії, присвяченої леген- дарній особистості – Михайлу Івановичу Сікор- ському є, безумовно, важливою подією в науко- вому і культурному житті України. Видання є помітним, вельми цікавим і ко- рисним явищем у сучасній історіографії. Сьо- годні це найбільш повна, узагальнююча, компл- ексна праця про М.І. Сікорського. Дослідження пропонує системний підхід і всебічне висвіт- лення життя та діяльності видатного музейника. Завдяки цьому багатогранному виданню вітчиз- няна історіографічна наука отримала виняткову нагоду оприлюднити безцінну інформацію про людину, чий професійний доробок і життєвий приклад стали переконливим доказом справ- жнього ентузіазму і захоплення музейною робо- тою на все життя. Михайло Іванович прожив довге, непросте, яс- краве, насичене подіями життя, показав приклад відданого і безкорисного служіння своїй Батьків- щині, Переяславу, його музеям, повністю при- святивши себе служінню українській культурі. Подвижницьке життя М.І. Сікорського спра- ведливо можна вважати прикладом вірного слу- жіння українському народу, його творча, на- укова, музейна спадщина стала духовним пам’ятником і дороговказом сучасникам і на- ступним поколінням. Сікорський зробив неоціненний внесок в скарбницю національної культури. Він щиро і безкомпромісно любив українську культуру, рідну землю, свій Переяслав, його музеї і при- святив їм усе своє життя. Створені ним музеї пе- ретворили старовинне місто Переяслав-Хмель- ницький на видатний осередок культури і духовності, скарбницю пам’яток історії націо- нальної і світової культури, один із найвідомі- ших туристичних центрів України. Михайло Іванович чітко усвідомлював роль музеїв у культурному житті країни, до остан- нього подиху опікувався їх проблемами. Його життєва позиція – жодного дня без праці над улюбленою справою, навіть у похилому віці. Його віддана любов до музеїв, безкомпромісне служіння музейній справі викликали повагу і щире захоплення у оточуючих. Видання є своєчасним та оригінальним. Ідея його підготовки зародилася у зв’язку із набли- женням 90-річчя М.І. Сікорського. Колективна праця, підготовлена колегами та друзями М.І. Сікорського, стала результатом пошукової, збирацької роботи всього музейного колективу НІЕЗ «Переяслав». Дослідники мобілізували ве- 4’2013Олена Жам, Наталія Ткаченко 284 К Р А Є З Н А В С Т В О личезну джерельну базу, залучили до висвіт- лення теми значну кількість респондентів. Під час написання книги автори використали мате- ріали архівів, численні спомини сучасників, пе- реяславську періодику. Книга написана доступною, популярною, живою мовою і розрахована на широкий загал читачів. Музеєзнавчий, науковий доробок М.І. Сікорського, досвід пам’яткоохоронної роботи стане в нагоді, в першу чергу, фахівцям-музей- никам. Також праця буде корисною й для широ- кого кола шанувальників вітчизняної історії, культури, музейної справи. На нашу думку, вона має стати предметом зацікавленості з боку му- зейних працівників, науковців, краєзнавців, мис- тецтвознавців, освітян, державних службовців галузі культури, органів місцевого самовряду- вання, студентів та учнів, представників широ- кої громадськості, усіх, хто цікавиться вітчизня- ною історію та культурою. Сподіваємося, що кожен оцінить її безсумнівну користь в науково- пізнавальному і практичному вимірах. Здається, що всю інформацію, яку тільки можна було віднайти про М.І. Сікорського, зіб- рано під палітуркою цього видання. Проте, ав- тори запевняють, що ставити крапку в справі збирання відомостей про М.І. Сікорського за- рано. Книга спонукає до подальших пошуків, до нових оцінок, комплексних узагальнень. Маємо надію, що вихід у світ цієї книги буде гідним внеском у розвиток вітчизняної історич- ної науки. Сподіваємося, що праця знайде ши- роке використання і стане гарним прикладом гідного служіння Україні, правильно зорієнтує молоде покоління і сприятиме вихованню мо- лоді у національно свідомому дусі. Пам’ять про нього не згасне... 285 Ярослав Калакура (м. Київ) Джерельні свідчення нищення української культури Рецензія на кн.: Білокінь Сергій. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917- 1941 рр.): джерелознавче дослідження. Т.2. – Дрогобич: Коло,2013. – 1066 с. Побачив світ давно очікуваний, заявлений ще в 1999 р. [1] 1, другий том фундаментального до- слідження знаного історика, джерелознавця, громадського діяча, лауреата Національної пре- мії України ім. Т.Шевченка, учасника держав- ної програми «Реабілітовані історією», керів- ника Центру культурологічних студій Інституту історії України НАН України, доктора історич- них наук Сергія Івановича Білоконя, присвяче- ний науковому аналізу величезного масиву до- кументальних джерел, архівно-слідчих справ репресованих сталінським режимом діячів ук- раїнської культури і церкви упродовж 1920- 1940-х років. Книга є логічним продовженням попередніх студій автора [2]2 і містить додаткові, незаперечні, ще більш разючі аргументи того, що насилля, репресії, масовий терор служили одним із домінуючих засобів більшовицької по- літики і державного управління в СРСР. Праця – знакове явище не тільки в новітній українській історіографії та джерелознавстві, але й в істо- ричному краєзнавстві, оскільки безпосередньо присвячена непоправним втратам культурної спадщини українського народу, пограбуванню унікальних цінностей, історичних пам’яток, ни- щенню музеїв, бібліотек в умовах насадження і утвердження більшовицького режиму в Україні. Якщо у першій книзі акцент було зроблено на джерельне підґрунтя історії створення та діяль- ності надзвичайних карально-репресивних органів в СРСР, їх філій в УСРР, обґрунтування політики терору з боку партії більшовиків та мотивів її реалізації, то нова праця не тільки поглиблює ці сюжети, а значно розширює обсяг 1 Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР. 1917-1941 рр. Т.1. – К., 1999. – 447 с. 2 Білокінь С. Музей України: Збірка П.Потоцького: Доба, середовище, загибель. – К.,2002; його ж .В обо- роні української спадщини: історик мистецтва Федір Ернст. – К., 2006 ; його ж. Нові студії з історії боль- шевизму. І-УІІІ. – К.,2007 та ін.

Пам'ять про нього не згасне

Репозитарії

Схожі ресурси