Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації "Маккабі" у першій половині 1920-х років (на матеріалах Полтавщини)

У статті на основі архівних документів досліджуються механізми боротьби більшовицької влади із осередками молодіжної сіоністської спортивно-гімнастичної організації «Маккабі» на Полтавщині у 1922-1923-х роках....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Стаценко, Д.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2014
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Історія України у світлі регіональних досліджень
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167066
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації "Маккабі" у першій половині 1920-х років (на матеріалах Полтавщини) / Д. Стаценко // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 172-182. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-167066
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1670662020-03-16T01:26:05Z Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації "Маккабі" у першій половині 1920-х років (на матеріалах Полтавщини) Стаценко, Д. Історія України у світлі регіональних досліджень У статті на основі архівних документів досліджуються механізми боротьби більшовицької влади із осередками молодіжної сіоністської спортивно-гімнастичної організації «Маккабі» на Полтавщині у 1922-1923-х роках. В статье на основании архивных документов исследуются механизмы борьбы большевистской власти c ячейками молодежной сионистской спортивно-гимнастической организации «Маккаби» на Полтавщине в 1922-1923-х годах. This article reveals the mechanisms of opposition of Bоlshеvіk power against the society of youth zionistic Jewish sports-athletic organization «Maccabi» in Poltava region during 1922-1923. 2014 Article Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації "Маккабі" у першій половині 1920-х років (на матеріалах Полтавщини) / Д. Стаценко // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 172-182. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167066 329.15 : 061.2 (=411.16) (477.53) «192» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень
spellingShingle	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень Стаценко, Д. Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації "Маккабі" у першій половині 1920-х років (на матеріалах Полтавщини) Краєзнавство
description	У статті на основі архівних документів досліджуються механізми боротьби більшовицької влади із осередками молодіжної сіоністської спортивно-гімнастичної організації «Маккабі» на Полтавщині у 1922-1923-х роках.
format	Article
author	Стаценко, Д.
author_facet	Стаценко, Д.
author_sort	Стаценко, Д.
title	Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації "Маккабі" у першій половині 1920-х років (на матеріалах Полтавщини)
title_short	Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації "Маккабі" у першій половині 1920-х років (на матеріалах Полтавщини)
title_full	Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації "Маккабі" у першій половині 1920-х років (на матеріалах Полтавщини)
title_fullStr	Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації "Маккабі" у першій половині 1920-х років (на матеріалах Полтавщини)
title_full_unstemmed	Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації "Маккабі" у першій половині 1920-х років (на матеріалах Полтавщини)
title_sort	заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації "маккабі" у першій половині 1920-х років (на матеріалах полтавщини)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Історія України у світлі регіональних досліджень
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167066
citation_txt	Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації "Маккабі" у першій половині 1920-х років (на матеріалах Полтавщини) / Д. Стаценко // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 172-182. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT stacenkod zahodiradânsʹkoívladipoobmežennûdíâlʹnostíoseredkívêvrejsʹkoímolodížnoísportivnogímnastičnoíorganízacíímakkabíuperšíjpoloviní1920hrokívnamateríalahpoltavŝini
first_indexed	2025-07-14T23:44:07Z
last_indexed	2025-07-14T23:44:07Z
_version_	1837667868690350080
fulltext	Одним із актуальних аспектів вітчизняної іс- торичної науки залишається вивчення сіоніст- ського руху в радянській Україні 20-х років ХХ століття. Значний інтерес у цьому контексті ста- новить з’ясування конкретних заходів більшо- вицької влади, спрямованих на його припинення та ліквідацію. Відповідно до цього, метою даної статті є дослідження механізмів боротьби біль- шовиків із осередками молодіжної сіоністської спортивно-гімнастичної організації «Маккабі» у першій половині 1920-х років на Полтавщині. Для розв’язання цієї проблеми нами використо- вувалися як опубліковані документи [9; 10; 11], так і автентичні архівні документи з фондів Дер- жархіву Полтавської області [3; 4; 5; 6; 7; 8]. Специфікою останніх є те, що вони належать до службової звітної документації радянських ор- ганів державної безпеки – ВУЧК-ДПУ, які над- силалися для ознайомлення керівництву ДПУ УСРР та особисто секретареві губкому КП(б)У. В них відображена внутрішня та зовнішня діяль- ність осередків досліджуваної організації на те- ренах Полтавщини та форми боротьби із ними. Враховуючи специфіку тогочасного правопису та рівень грамотності чекістів, при цитуванні збережені стилістика і орфографія документів, переклад українською мовою зроблений авто- ром статті. Порушена проблема частково знайшла своє висвітлення у дослідженнях О. Козерода [12], В. Гриневича, Л. Гриневич [2], в яких аналізується загальнореспубліканський аспект руху «Мак- кабі», а також А. Мучника [13], Л. Бабенко, С. Ляхівненка [1], де фрагментарно розкрито регіо- нальний аспект. 20-і роки ХХ століття характеризуються, серед іншого, активізацією та розвитком сіоніст- ського руху в радянській Україні та антисіоніст- ською політикою влади, спрямованою на його припинення. В основі сіоністської ідеології ле- жала теза про необхідність збереження самобут- ності євреїв, спротив асиміляції, а також ідея еміграції на історичну Батьківщину – Палес- тину, для створення держави єврейського на- роду. Причини популярності та підтримки єврей- ським населенням сіоністського руху у 1920-х роках полягали, насамперед, у політиці радян- ської влади щодо євреїв. Будуючи нове комуніс- тичне суспільство, більшовики через спеціально створені установи – єврейські секції в своїх пар- торганізаціях та ін., намагалися здійснювати асиміляційну діяльність серед євреїв у формі їх «радянізації». Вони активно сприяли руйну- ванню традиційних засад єврейського громад- ського, культурного, релігійного життя, нато- мість, насаджували у свідомість населення нові комуністичні цінності, «пролетарський» спосіб життя. Відповідно прагнення євреїв зберігати релігійно-культурні та побутові традиції свого народу, а, отже, й свою ідентичність, зустріли жорстку протидію з боку більшовицької влади [2, c. 147-149, 154-155]. Не слід також забувати й про антисемітизм, розпалюваний і підтримуваний більшовиками, «червоний терор», політику «воєнного кому- нізму», які боляче вдарили по становищу євреїв і негативно позначилися на їхньому ставленні до більшовицької влади. Водночас існувало сприй- няття євреїв в очах більшовиків як представни- ків ворожого їм буржуазного класу. Євреям за таких умов залишалося або пристосовуватися до важких умов свого існування, або ж емігрувати за кордон. УДК 329.15 : 061.2 (=411.16) (477.53) «192» Дмитро Стаценко (м. Полтава) Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації «Маккабі» у першій половині 1920-х років (на матеріалах Полтавщини) У статті на основі архівних документів досліджуються механізми боротьби більшовицької влади із осередками молодіжної сіоністської спортивно-гімнастичної організації «Маккабі» на Полтавщині у 1922-1923-х роках. Ключові слова: УСРР, Полтавщина, «Маккабі», РКП(б), КП(б)У, КСМУ, Всеобуч, ВУЧК, ДПУ, молодь, сіонізм, небільшовицькі організації. 172 Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації “Маккабі” у першій половині 1920-х років 173 На початку 1920-х років великою популяр- ністю серед єврейської молоді користувалося міжнародне сіоністське спортивно-гімнастичне товариство «Маккабі», назване на честь давньо- єврейського героя Єгуди (Юди) Маккавея. На той час маккабістські організації діяли прак- тично в усіх містах і містечках УСРР, об’єд- нуючи в своїх лавах щонайменше 4 тисячі осіб. Проголошуючи головним завданням вишкіл євреїв для майбутньої роботи у сільськогоспо- дарських поселеннях Палестини та їх захисту, товариство приділяло особливу увагу фізичній, військовій та моральній підготовці юнаків і дів- чат, яка проводилася на базі численних приват- них спортивних клубів. Поряд із цим маккабісти вивчали єврейську історію, мову іврит, традиції свого народу. Маючи формально позапартійний статус, товариство насправді перебувало під впливом сіоністів. Із 1922 року радянська влада взяла курс на силову ліквідацію осередків мак- кабістів, залучивши до цього ДПУ, внаслідок чого уже до середини 1920-х років вони згор- нули діяльність в УСРР [2, с. 156-157]. Осередки товариства «Маккабі» до середини 1920-х років діяли також і на Полтавщині, зок- рема у Кременчуці (де, за оцінкою самих біль- шовиків, організація «Маккабі» була «<…> однією з кращих і бойових організацій у Всеро- сійському масштабі» [3, арк. 30]), Полтаві, Семенівці, хоч про існування і діяльність остан- нього в документах згадується епізодично. Їх члени – діти та молодь, займалися, в основному, вивченням історії єврейського народу, спортив- ною, культурною роботою, політичними занят- тями. Полтавським губвідділом ДПУ через внутрішнє освідомлення (завербованих з сере- довища маккабістів агентів-сексотів. – Авт.) здійснювався постійний нагляд, відслідкову- вання внутрішньої та зовнішньої діяльності «Маккабі» [6, арк. 5, 15, 32]. Організацію відно- сили до антирадянських політичних угруповань [4, арк. 121 зв.; 5, арк. 81; 6, арк. 69; 7, арк. 3, 123 зв., 144, 168]. Згідно з наведеними чекістами даними, у 1922-1923 роках товариство «Мак- кабі» мало значний вплив та поширення в сере- довищі дрібнобуржуазної єврейської молоді, учнів єврейських трудових шкіл [4, арк. 134; 6, арк. 5, 15, 32]. Ставлення ж осередків «Маккабі» до радянської влади та її заходів характеризува- лося чекістами як негативне, вороже [4, арк. 110, 134; 6, арк. 56, 83, 96]. Також співробітники ДПУ вказували на факт існування тісного зв’язку між осередками «Мак- кабі» і Сіоністсько-соціалістичної партії «Цеі- рей-Ціон» (далі – ССП. – Авт.) [4, арк. 110, 134]. Остання сприяла їх роботі, надаючи матеріальну та культурну підтримку, здійснювала керівниц- тво культроботою [4, арк. 44, 85; 6, арк. 14, 15, 56, 83, 96, 99; 7, арк. 17]. Зокрема, за даними сек- сота на вересень 1922 року, «<…> клуб [ССП] «Цеірей-Ціон» [у Полтаві] слугує місцем збору скаутів і «маккабі» [4, арк. 44]. А в звіті чекістів на 1-15 жовтня 1922 року зазначалося: «слід- ством [було] встановлено, що С.С.Ц.Ц. (мається на увазі ССП. – авт.) приховувало під своїм пра- пором діяльність «Маккабі» [4, арк. 85]. Крім цього, співробітники ДПУ з’ясували, що у скла - ді комітету Полтавського відділу «Маккабі» з семи осіб, станом на листопад 1922 року деякі одночасно перебували в інших організаціях [4, арк. 110]. Зокрема, Рахіль Непомняща і Рахіль Маліновська входили до складу комітету як представники скаутів (хоча у той час скаути фактично входили до «Маккабі». – Авт.) [4, арк. 110], Матвій Майзель входив також до керів- ництва осередку ССП у Полтаві [4, арк. 44, 85, 110], Дрозднін, який також згадується як Дроз- нін – головою Полтавської міської групи орга- нізації «Гехолуц» [4, арк. 110, 114; 6, арк. 14]. Цікаво, що у січні-лютому 1922 року чекісти відзначали Р. Маліновську як активного члена осередку ССП у Полтаві, що була керуючою справами спортклубу «Осназа» у Полтаві та працювала серед колишніх членів «Маккабі» [4, арк. 9; 5, арк. 45]. Як уже зазначалося, у 1922 році більшовиць- кою владою було взято курс на ліквідацію осе- редків «Маккабі» в масштабах країни, причи- нами якого були: здійснювана маккабістами сіоністська, головно еміграційна, пропаганда, націоналістичне єврейське виховання, спротив насадженню нових комуністичних цінностей у єврейському молодіжному середовищі. Дослід- ник О. Козерод зазначив: «Навіть намагання сіо- ністів готувати єврейську молодь до еміграції з країни могло сприяти втраті партійної монополії [більшовиків] на владу, іншими словами, замах на сенс існування партії, або, як пояснювала то- гочасна логократична партійна ідіома, капітуля- ція перед «імперіалізмом» на міжнародній арені» [12, с. 23]. При цьому не слід відкидати й те, що боротьба із маккабістськими осередками, з одного боку, проходила у руслі антисіоністської кампанії, спрямованої на ліквідацію усіх органі- зацій сіоністського характеру, а з іншого – у руслі боротьби в державі з усіма небільшовицькими організаціями та партіями як такими. У обох випадках мета була одна: встановлення, закріп- лення і збереження монополії більшовицької партії та її структур на керівництво та вплив усіх проявів суспільного життя. До того ж, у будь-який час влада прагнула за- лучити на свій бік підростаюче покоління, вба- чаючи в цьому запоруку своєї спадкоємності. Особливого значення підтримка молоді набувала для революційних режимів, лідери яких усві- домлювали, що молодь з її радикалізмом, праг- ненням до нового, може відіграти надзвичайно важливу роль у докорінному перетворенні сус- пільства [14, с. 308-309]. З огляду на це встанов- лення монополії на вплив на молодь, у тому числі і єврейську, на керівництво її вихованням у дусі нової ідеології було для більшовицького режиму стратегічною метою. Відповідно були ухвалені документи щодо боротьби із «Маккабі» на республіканському рівні. Так, 4 серпня 1922 року за участі представ- ників КСМУ, Головбюро євсекції, Військспорту та ін. було проведено нараду щодо питання бо- ротьби з «Маккабі». На ній, серед іншого, роз- глядалася інформація щодо механізму ліквідації «Маккабі» на Донбасі: «<…> [Донецький] Губ- всевобуч видав розпорядження про закриття всіх приватних спорттовариств, допускаючи існування таких лише на підприємствах. Керів- ники «Маккабі» були розподілені для роботи в спортсекціях при наших клубах» [3, арк. 33]. Проте представник Кременчука і секретар ЦК КСМУ зазначили, що застосування подібного досвіду є можливим лише в промислових райо- нах. Натомість в інших губерніях УСРР, на їхню думку, ліквідація спортклубів «Маккабі», «Молот» і «Олімп» можлива шляхом репресій з боку Всеобуча і ДПУ. Для ізоляції керівників «Маккабі» вони пропонували застосовувати арешти, довівши їх причетність до сіоністської організації [3, арк. 33]. У результаті, на зазначеній нараді були ухва- лені наступні рішення: поставити перед ЦК більшовицької партії питання про необхідність видання ним в найближчий час циркуляра губ- комам, місцевим відділам ДПУ про ліквідацію «Маккабі»; ізолювати від роботи керівників «Маккабі», перекидаючи їх в ті губернії, де не було єврейської молоді; посилити внутрішню ін- формацію і збір подальших свідчень про роботу «Маккабі»; «на місцях приступити до ліквідації приватних клубів «Маккабі», «Молот», «Олімп» і ін.» [3, арк. 33]. У руслі порушеної проблеми було розіслано циркуляр, адресований всім губкомам КП(б)У, КСМУ та відділенням ДПУ за підписом секре- таря ЦК КП(б)У, секретаря ЦК КСМУ, голови ДПУ УСРР. Судячи з дати печатки секретаріату Полтавського губкому КП(б)У, у Полтаві його отримали 14 вересня 1922 року [3, арк. 29]. У циркулярі визначалася шкідливість діяльності сіоністської організації «Маккабі», і, як наслі- док, необхідність боротьби з її осередками: «У всіх губерніях України існують організації сіоністської молоді «Маккабі». Під прапором безпартійних спортивних клубів Товариства, ле- гально і нелегально існуючих (Маккабі, «Моло- дий Олімп»), інколи навіть в стінах спортклубу Всеобуча, «Маккабі» проводить свою шкідливу діяльність серед мас єврейської дрібно-буржуаз- ної молоді і дітей єврейської бідноти міст і міс- течок. Особливо шкідливий вплив «Маккабі» серед відс[т]алої частини Євр.[ейської] робітни- чої молоді і дітей» [3, арк. 29]. Крім цього, було вказано на існування зв’язку централізованого апарату «Маккабі» з сіоністськими комітетами, закордонними відділеннями, використання ним в деяких місцевостях допомоги АРА (Американ- ської допомогової адміністрації. – авт.), та наяв- ність його представництва у комітетах остан- ньої. З огляду на це, ЦК КП(б)У висловив чітку позицію: «<…> пропонує негайно приступити до ліквідації розкладаючої діяльності сіоніст- ської організації серед молоді шляхом заходів, вказаних в Циркулярах ЦК КСМУ і Голов. Всео- буча», «<…> погоджених з відповідними комі- тетами КСМУ і відділами Всеобуча <…>», а також негайно повідомити ЦК про вжиті за- ходи [3, арк. 29]. Також усім губкомам КП(б)У, губбюро євсек- ції, помічникам по політчастині Губвсеобуча був направлений під грифом «секретно» циркуляр- ний лист ЦК КСМУ «Про боротьбу з «Маккабі» за підписом секретаря ЦК КСМУ, заступника начальника Всеобуча, секретаря Головбюро євсекції. У ньому зазначалося: «Скорочення до мінімального ступеню спортивної роботи Все- вобуча, внаслідок нестачі державних асигновок на спорт, викликало існування цілого ряду при- ватних спортивних товариств, легально пра- цюючих. В числі їх знову відроджується і сильно розвиває свою діяльність по всій Україні єврейська сіоністська організація «Маккабі», єдина ворожа нам спортивна організація, цен- тралізована і з визначеною політичною платфор- мою» [3, арк. 34]. Також вказувалося, що після 1’2014Дмитро Стаценко К Р А Є З Н А В С Т В О 174 Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації “Маккабі” у першій половині 1920-х років 175 введення заборони «Маккабі», «<…>, всі Мак- кабістські клуби, очевидно за наказом таємного центру, перейменувалися в клуби «Молот» (точ- ний переклад давньо-єврейського слова «Мак- кабі»), а там, де цю назву було викрито, пере- йменувались в «Олімп», «Факел» і ін. Завдяки цим хитрощам «Маккабі», а також умінню при- стосовуватися [до] органів Всевобуча, «Мак- кабі» майже всюди вдалося зберегти не розпи- леними свої клуби, які слугують зручним прикриттям для сіоністської пропаганди (лекції про Палестину і т.д.)» [3, арк. 34]. У документі зазначалося й те, що ЦК КСМУ вважав особ- ливо шкідливим вплив «Маккабi» саме в того- часній ситуації згортання державної спортивної діяльності. Висловлювалося побоювання, що «Маккабі», яка мала вплив переважно серед єв- рейської міщанської молоді, поширить його і на єврейську трудову молодь. Тому «необхідно дати роз’яснення по лінії Всевобуча, який часто і успішно вводиться в оману маккабістами, що допустимо існування безпартійних приватно- спортивних організацій, але ні в якому випадку не безумовно ворожих нам організацій, типу «Маккабі» » [3, арк. 34]. Висловлювалася й вимога, щоб «<…> Губкоми за допомогою Пом.[ічника] [по] Політ- частині Губвсевобуча і Губєвсекції негайно від- новили боротьбу державним шляхом з замаско- ваною і напіввідкритою появою «Маккабі» [3, арк. 34]. Губкоми КСМУ мали встановити по- стійний контроль над приватно-спортивними ор- ганізаціями, ретельно перевірити всі існуючі приватні спортклуби, керуючись певними озна- ками, на предмет виявлення їх зв’язку з «Мак- кабі», із залученням, в разі необхідності, сил ДПУ. Ознаками існування такого зв’язку визна- чалися: назви «Молот», «Олімп», «Факел», від- дання команд на давньоєврейській мові (зокрема вигук «Хазак», яким маккабісти обмінювалися при прощанні), біло-блакитні значки з портре- том Т. Герцля (засновника сіоністського руху. – Авт.), святкування єврейських свят (Ханука, Пурім тощо), клуби з суцільно єврейським скла- дом під керівництвом колишніх маккабістів. Встановивши згідно цих ознак зв’язок клубів з «Маккабі», необхідно було негайно їх ліквіду- вати певними заходами. Засобами ліквідації пе- редбачалися: перегляд та закриття за допомогою спецкомісії і помічників по політчастині і євсек- ції приватно-спортивних клубів «Маккабі»; взяття на облік ДПУ і ізоляція від керівної спор- троботи всіх колишніх маккабістів, які працю- ють при Всеобучі в якості інструкторів, катего- ричне недопущення їх в Правління спортклубу; розсіювання наявних інструкторських макка- бістських сил по всіх клубах; недопущення об- слуговування будь-яких клубів винятково си- лами маккабістів, а також створення й існування приватних спортклубів з виключно єврейським складом учасників [3, арк. 34]. Разом з тим, у документі було зазначено, що вплив «Маккабі» не може бути викорінений тільки адміністративними засобами впливу. Тому головна увага повинна бути звернута на правильну і широку постановку спортивної ді- яльності КСМУ, в руслі якої треба прищепити інтерес до спорту єврейської робітничої і трудо- вої молоді [3, арк. 59]. Також, «ліквідацію за- лишків «Маккабі» необхідно поєднати з широ- кою пропагандою серед єврейської робітничої молоді, яка роз’яснювала б шовіністичну і сіо- ністську сутність «Маккабі», за допомогою по- літсудів, співбесід і т.д.» [3, арк. 59]. Отже, у 1922 році владою було взято курс на штучну ліквідацію маккабістського руху в УСРР. У свою чергу заходи, прийняті на найвищому рівні, знайшли відповідну реалізацію на місцях. Так, в архівних документах є згадки про лікві- дацію Полтавської організації «Маккабі» [4, арк. 110]. Точної дати та опису її проведення у вияв- лених нами документах не вказано. Непрямі дані вказують, що її було здійснено у вересні 1922 році. Однак остаточних результатів вона не дала, бо вже у першій половині жовтня 1922 року чекісти констатували, що, незважаючи на проведені арешти, маккабісти у Полтаві «<…> продовжують працювати під прапором секції фі- зичного розвитку <…>» при тамтешньому про- летарському клубі [4, арк. 88]. Це призвело до застосування цього місяця Полтавським губвід- ділом ДПУ таких заходів, як зміщення макка- біста Дрозніна з посади завідуючого клубом імені Карла Маркса, що діяв при Робітничому Палаці [4, арк. 88, 110], адже «<…> завдяки йому під прапором зазначеного клубу працю- вали Полтавські маккабісти» [4, арк. 110], а та - кож проведення перереєстрації зазначеної секції [4, арк. 88]. При цьому чекісти зазначили, що «завдяки зазначеному зміщенню завідуючого маккабісти свою діяльність не можуть розви- вати» [4, арк. 110], та висловили припущення, що завдяки цим заходам «<…> буде паралізована вся робота [маккабістів у Полтаві]. Губвідділом ДПУ вжиті заходи для введення внутрішньо го освідомлення, аби мати постійне висвітлення їх життя» [4, арк. 88]. Відповідно всю свою діяль- ність полтавські маккабісти у листопаді пере- несли в групу скаутів, члени якої в більшості на- вчалися у 23-й трудовій єврейській школі, де інструктором спорту був член комітету Полтав- ського відділу «Маккабі» Дранніков. При цьому чекісти зафіксували негативне ставлення макка- бістського осередку в губернському центрі до за- ходів радянської влади, «<…> що виявилося в негативному ставленні до питання про закриття хедерів» [4, арк. 110]. Подібні факти змусили ДПУ спільно з ін- шими державними структурами продовжити здійснення системи заходів, спрямованих на бо- ротьбу із впливом маккабістів на Полтавщині. Так, у листопаді «відділом ДПУ вжиті заходи через єввідділ КПБУ стосовно заміни інструкто- рів маккабістів, працюючих в школах, а де це не- можливо встановити посилений політконтроль. Дано завдання повітам Кременчуцькому, Золото- ніському про виявлення діяльності Маккабі у свята (Хануко)». Чекісти також припускали, що внаслідок посилення «<…> політконтролю в школах над інструкторами маккабістами, робота останніх буде остаточно деморалізована» [4, арк. 110]. Чергова кампанія з ліквідації осередків «Мак- кабі» на Полтавщині була здійснена працівни- ками ДПУ у грудні 1922 року. Разом із деталь- ним описом її проведення, чекісти залишили й характеристику організаційної структури осе- редків. Так, станом на грудень 1922 року на те- риторії Полтавської губернії було зафіксовано існування двох організацій (легіонів) товариства «Маккабі» – Полтавського та Кременчуцького, які були підпорядковані Харківському окруж- ному комітету організації «Маккабі». Особовий склад їх членів на Полтавщині, за даними чекіс- тів, нараховував 750 осіб, з яких у Кременчуць- кій організації було 550 членів, в Полтавській – 200. Із зазначених 750 осіб на оперативному об- ліку ДПУ перебували 83 особи [4, арк. 134]. Чекісти зазначали, що Полтавський загін пра- цював з 1919 року та залишили детальний опис його структури. Він, зокрема, розпадався на дві частини: «загін скаутів» та «велику зграю вов- ченят». У свою чергу, «загін скаутів» складався з трьох відділень (кожне з них містило у собі по 4 патрулі), двох відділень «боїв», і двох відді- лень «герлей». Також при «дружині» існувала «школа патрульних», яка нараховувала 29 осіб, а при «штабі вовченят» – «школа вожатих» [4, арк. 134]. Вказувалося, що у зв’язку з приїз- дом новопризначеного начальника легіону май - же вся робота в даному легіоні проводилася у грудні 1922 року регулярно, збори у патрулях проходили 2 рази на тиждень, однак зборів за- гону не було «<…> за відсутністю підходящого приміщення». А в перший і останній день свята маккабістів Ханука були влаштовані збори від- ділень [4, арк. 134]. Щодо Кременчуцької організації (легіону) че- кісти вказували, що даний осередок існував з 1918 року і розпадався на «дружину шомерів», яка складалася з двох загонів; «дружину скаутів» у складі 5 загонів; «велику зграю вовченят» у складі 5 малих зграй [4, арк. 134]. У звіті за гру- день1922 року співробітники ДПУ повідомляли про проведення наприкінці листопада і на по- чатку грудня спортивної здачі на розряди за новою програмою, створення на початку грудня ще одного (шостого) загону скаутів у посаді Крюків поблизу Кременчука, а також про регу- лярне проведення культурної роботи у відділен- нях. Зокрема, культробота полягала у «<…> ви- вченні єврейської літератури, єврейської історії, і деяких загальноосвітніх предметів, як наприк- лад: історії мистецтва і ін.». Також зазначалося, що Кременчуцька «організація має тісний зв’я - зок з сіон.[істськими] угрупованнями С.С.П. «Ц.Ц.» (мається на увазі ССП. – Авт.) і «Гехо- луц», що підтверджується, також присутністю представників зазначених угруповань на зборах останнього» [4, арк. 134]. За висновками чекіс- тів, вплив Кременчуцької організації на єврей- ську пролетарську молодь, зокрема, в місті, був «величезний». Вони навіть залишили у своєму звіті досить цікаву примітку: «<…> Кремен- чуцький легіон настільки завоював молодь що часом вириває молодих робітників-підлітків із рядів КСМ» [4, арк. 134]. Така активна діяльність Кременчуцького осе- редку маккабістів призвела до того, що ДПУ, у тісній співпраці з партійно-державними орга- нами, вдалися до силового методу припинення його роботи. Так, 14 грудня 1922 року, в перший день свята Ханука, за межами міста відбувся збір загону скаутів, на якому виступив знову призначений начальник Кременчуцького легіону С. Гохман з доповіддю про значення цього мак - кабістського свята. В кінці збору було оголо- шено про проведення 17 грудня урочистого святкування свята Ханука усім складом Кремен- чуцького легіону. У свою чергу, 17 грудня, в при- значений день урочистого святкування, на 5-ту годину на місці збору зібралося 400-450 осіб. 1’2014Дмитро Стаценко К Р А Є З Н А В С Т В О 176 Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації “Маккабі” у першій половині 1920-х років 177 На зборах були також присутніми й представ- ники від ССП та від молодіжної організації «Ге- холуц» [4, арк. 134]. Про саме зібрання співро- бітники губвідділу ДПУ зазначили наступне: «Збір оголошується відкритим членом Ради ке- рівників Діменштейном, який надає слово пред- ставнику [партії] «Ц.[еірей]Ц.[іон]» тов.[аришу] Коміссарову, представнику «Гехолуца» Браілов- ському Х. і представнику легіона – Начальнику легіона Гохману. Всі зазначені оратори в основі своїх промов вказували, що організації скаутів повинні бути такими ж героями, як і Іуда Мак- кавей <…>» [4, арк. 134]. В результаті зібрання було оточене і припинене співробітниками ДПУ [4, арк. 134]. Механізм ліквідації вказаного зібрання був добре відпрацьованим: «Маючи наявні яскраві факти існування на території Кременчука силь - ну згуртовану організацію, Крем.[енчуцьке] ДПУ зі згоди повітового Партійного комітету [КП(б)У] і КСМУ здійснили ліквідацію Кремен- чуцької організації – «Маккабі» шляхом захоп- лення мітингу, в результаті чого, із числа затри- маних під час мітингу було заарештовано 72 чол.[овік] в тому числі, і керівники. У деяких із керівників організації були здійснені обшуки» [4, арк. 134-135]. У результаті було виявлено різні матеріали, а саме, друковані матеріали (бю- летені Центру, місцеві журнали), прапори тощо [4, арк. 121 зв., 135]. 19 грудня 1922 року поміч- ник уповноваженого 4-ї групи секретно-опера- тивної частини губвідділу ДПУ Тейтель осо- бисто виїхав до Кременчука для ознайомлення з матеріалами цієї слідчої справи. У результаті, «<…> після попереднього допиту були звільнені 40 ч.[оловік] рядових [маккабістів]», а також за- вербовано 2 сексота, з яких один був скаутом, а інший шомером [4, арк. 135]. Є дані про те, що згодом ДПУ застосувало метод адміністратив- ного вислання за межі УСРР до групи осіб, ке- руючої кременчуцьким «Маккабі», для припи- нення діяльності організації [13, арк. 179]. У інформаційному зведенні губвідділу ДПУ Тейтель залишив цікаву примітку: «Незважаючи на попереднє, а також на послідуючу 17/ХІІ [грудня] ліквідацію «Маккабі» члени зазначеної організації, що залишаються на свободі продов- жують проводити свою роботу, що вказує на те, що застосовуваними до цих пір заходами припи- нити роботу неможливо. Вжито заходів для про- ведення агітаційно-політичної кампанії через КСМУ в тих містах, де є деякі маси єврейської молоді. Вважаю потрібним додати, що для лік- відації зазначеної організації необхідно викорис- тати останні ліквідації і влаштувати відкритий політичний суд, аби дискредитувати останню» [4, арк. 135]. Вжиті чекістами наприкінці 1922 року заходи щодо усунення інструкторів-маккабістів і вста- новлення за ними суворого контролю, ліквідація зібрання маккабістів у Кременчуці та арешт його активних учасників не дали очікуваних ре- зультатів. І хоч «у зв’язку з ліквідацією [зібрання у Кременчуці], діяльність самостійних груп і за- гонів не спостерігається», проте вся діяльність кременчуцьких маккабістів була перенесена на «<…> організацію Скаутських загонів в єврей- ських трудшколах, куди направляються інструк- тори спорту». Спостерігалася також робота мак- кабістів і серед всеобученців [4, арк. 121 зв.]. Однак загроза арештів викликала необхідність конспірації діяльності осередків «Маккабі» у 1923 та наступних роках [1, с. 101]. Невдовзі після здійснення ліквідації, напе- рекір репресіям, Кременчуцький легіон почав відновлювати свою діяльність. Вже 12 січня 1923 року у зв’язку з ліквідацією легіону і арештом його керівників, було обрано новий склад комітету легіону. Однак, недивлячись на всі зусилля останнього, відновити у січні зв’язок з усіма членами легіону «в остаточній формі» так і не вдалося. Натомість зв’язок було відновлено з деякими своїми загонами. Робота кременчуцького осередку «Маккабі» у січні, за даними чекістів, проходила виключно в па- трулях, а ударною роботою було визнано ви- вчення історії єврейського народу і вивчення «<…> націоналістичних євр.[ейських] угрупо- вань» [6, арк. 5]. Через інформаційні бюро, які існували при легіонах, маккабісти вжили заходів для віднов- лення зв’язків легіонів Полтавщини з центром шляхом встановлення «живого зв’язку». Воче- видь, це мало успіх, адже вже 10 січня 1923 року в Кременчук приїхав член Харківського окруж- ного комітету [6, арк. 5]. Крім цього, у травні 1923 року чекісти повідомляли, що «<…> від- сутність достатньої кількості керівного елементу спричинило в Крем[енчуцькій] організації необ- хідність спростити свій керівний апарат (про що є постанова К-[оміте]та) адже продовжувати ро- боту при нинішньому становищі, тобто коли один і той же обіймає декілька посад – немож- ливо». Зокрема, планувалося скасувати штаби загонів і перевести загони під керівництво шта- бів дружини [6, арк. 83]. У свою чергу, в Полтав- ському легіоні, який змушений був конспірувати свою діяльність, у січні 1923 року два рази на тиждень проводилися заняття зі скаутськими групами в патрулях. Однак через відсутність придатного приміщення загальні збори у зазна- чений період не проводилися [6, арк. 5]. У лютому 1923 року робота легіонів тривала як і раніше. Зокрема, в Полтавському легіоні вона здійснювалася регулярно двічі на тиждень в патрулях і відділеннях. Місцем її проведення, як зазначали чекісти, слугували патрульні квар- тири по вул. Гоголівській 46, Пушкінській 45 та ін. А в останніх числах лютого у зв’язку з при- буттям із Кременчука арештованих маккабістів в Полтавському легіоні було організовано збір допомоги на їхню підтримку, який «<…> дав значну матеріальну допомогу». Також «<…> відбувся літературний суд над твором «Рання могила» – Фруга» [6, арк. 15]. Щодо діяльності Кременчуцького легіону у лютому чекісти кон- статували: «Після призначення тимчасового штабу легіону в Кременчуці, робота поступово налагоджується» [6, арк. 15]. Цікаво, що у зга- даному звіті є також згадка про «розкол» Кре- менчуцького легіону з «відділом» «Маккабі». Зокрема, як зазначили чекісти, «місяців 3 тому назад, за отриманими директивами Харківського Окружного комітету легіон з відділом повторно з’єднався» [6, арк. 15]. Також є підстави вважати, що чекісти спро- бували здійснити розкол між сіоністською мо- лодіжною організацією «Югенд» (мається на увазі Сіоністсько-соціалістичний союз молоді (ЦСЮФ). – Авт.) і «Маккабі». Зокрема, у звіті знаходимо інформацію про те, що на початку лютого 1923 року в Кременчуцькому легіоні було порушене питання про вступ шомерів (най- вищої сходинки в «Маккабі». – Авт.) в «Югенд». Після довгих дебатів начальником легіону C. Гохманом, котрий перебував на той час під арештом ДПУ, було видано наказ про видалення всіх «югендців» із легіону, який викликав три- валі суперечки серед членів тимчасового штабу. У результаті вирішили виданий С. Гохманом наказ в життя не проводити, а з’ясувати щодо цього думку керівництва – Харківського окруж- ного комітету. У відповідь було отримано розпо- рядження останнього про залишення «юген- дців» в легіоні [6, арк. 15]. Наприкінці зазначеної доповіді чекісти зали- шили примітку, у якій вказали на необхідність зміни тактики боротьби: «Досвід останніх днів роботи, який виявився в ліквідації упродовж 2-х разів організації Маккабі на Полтавщині показує, що арешти верхівок не заважають про- довжувати проводити тим хто залишився на свободі свою роботу, – а тому <…> методом репресії для припинення роботи ми повинні за- стосовувати висилку за межі губернії чи Укра - їни, а головним чином часті здійснення обшу- ків» [6, арк. 15]. У березні 1923 року, за інформацією чекіс- тів, у Полтавській організації «Маккабі» «ро- бота <…> проводилася так само, як і в мину- лому місяці, тільки в патрулях. У зв’язку з Пасхою було запропоновано всім членам орга- нізації, які є учнями єврейських гуртків, школи не відвідувати. На передвиборчому зібранні Міської безпартійної єврейської робітничої конференції в [проф]союзі харчовиків виступив член комітету «Маккабі» Тарнавський, з пи- тання про перетворення однієї із синагог в куль- турний інститут і проводив у своїй промові чисто сіон.[істську] лінію» [6, арк. 32]. Співро- бітниками ДПУ також відзначався факт існу- вання внутрішніх незгод в осередку у зв’язку із вступом маккабістів в «Югенд» [6, арк. 32]. Полтавські маккабісти у квітні 1923 року, не- зважаючи на конспіративні умови, постійно проводили щотижневу культурно-просвітниць - ку та спортивну роботу. Її форми чекісти харак- теризували так: «У зв’язку з настанням весни робота, яка до цих пір не розвивалася, за відсут- ністю для зборів приміщення починає проводи- тися нормальна, так як має можливість збира- тися під відкритим небом і далеко від міста. За звітний період (квітень 1923 року. – Авт.) щотижнево проводилася культ.просвіт.робота і спортивна, при чому культпросвіт.[ницькій] роботі віддавалося три дні, спорт.[ивній] роботі 2 дні. В плані культпросвітроботи був включе- ний політсуд, який і проводився над комуніс- ткою єврейкою «яка кинула єврейський народ і пішла боротися за спільні пролетарські інте - реси» » [6, арк. 56]. У зазначений період в Кременчуцькому осе- редку «Маккабі» «культурна і спортивна робота посилилася. За звітний період (квітень 1923 року. – Авт.) проводилися заняття у всіх загонах регулярно». На зборах одного із загонів навіть був присутній «<…> уповноважений скаут. Укркриму Любарський С. В зграї вовченят ро- бота проходить слабше, аніж в інших загонах. По суботах і неділях відбуваються футбольні заняття. За звітний період була організована лотерея, для допомоги скаутам, які її потребу- 1’2014Дмитро Стаценко К Р А Є З Н А В С Т В О 178 Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації “Маккабі” у першій половині 1920-х років 179 ють. <…> 21/ІV на засіданні штабу легіону розглядалося питання про переведення І-го загону скаутів в шомера, а також ухвалено за невиконання наказів другом Малієвською, таку виключити на певний час із легіону, <…>. Для підняття дисципліни серед скаутів вирішено організувати «В.О.» – вищий орган дисцип- ліни» [6, арк. 56]. Окремо чекістами було від- значено, що з моменту організації «Юного Спартака» (пробільшовицької єврейської моло- діжної організації. – Авт.) частка осіб молод- шого віку серед маккабістів стала зменшуватися [6, арк. 56]. З огляду на це співробітники Полтавського губвідділу ДПУ прийшли до висновку про не- обхідність проведення чергової ліквідаційної операції: «Відділом ДПУ посилено розробку і готується масова ліквідація, як у Полтаві, так і в Кременчуці». Було визначено й розгорнуту мотивацію подібного рішення: «Спостерігаючи за діяльністю «Маккабі» після проведеної лік- відації видно, що робота не паралізована, а лише заглибилася у підпілля, що пояснюється, з однієї сторони, тим, що під час ліквідації не були вилучені всі активні елементи, що дало можливість продовжувати без перебоїв [діяль- ність] тій частині, яка залишилася на свободі, а з другої сторони, що притягнені до відпові- дальності до цих пір знаходяться на свободі, що має значення для підняття духу. Вищевикла- дене викликало необхідність до підготовки ма- сової операції в Полтаві і в Кременчуці» [6, арк. 56]. Однак у травні ліквідаційних операцій пра- цівники губвідділу ДПУ не здійснили, і макка- бісти продовжували діяти. Зокрема, у травні 1923 року у Полтаві відбулися два збори шоме- рів у будинку по вул. Хрестовоздвиженській 9. Під час перших зборів відбувалися заняття з іс- торії, а під час других Драніковим було прочи- тано доповідь про національний спорт. Відбува- лися також заняття в загонах «боїв» і «герлей». У доповіді чекістів наводився цікавий епізод, який стався 23 травня. Того дня, за їх інформа- цією, всі члени комітету Полтавської організації «Маккабі» «<…> вирушили на човні <…>» (де і куди у документі не вказано. – Авт.), на основі чого чекістами було зроблено висновок про те, що «<…> у них було засідання к-[оміте]та, але які обговорювалися питання не з’ясовано» [6, арк. 83]. Водночас у травні 1923 року, в Кременчуці «на квартирі <…>, відбулося засідання штабу легіону, на якому був присутній представник райштабу С. Гохман, розглядалося питання про спрощення керівного апарату і про прийняття нових членів» [6, арк. 83]. Чекістами констату- валося, що заняття у всіх дружинах, патрулях і т.п. проходили успішно, проводилася підготовча робота до святкування п’ятиріччя існування Кременчуцького легіону, існували особисті зв’язки Полтавського маккабістського відділу з Сімферопольською організацією. А під час про- гулянки «Шоборов» (так у документі; ймовірно «шомерів». – Авт.) С. Гохман читав доповідь про Всеросійський з’їзд скаутмайстрів (керівників скаутського руху. – Авт.). Також чекісти у даній доповіді зазначали про проведення активної під- готовки до масової операції проти осередків «Маккабі» у Полтаві та Кременчуці, завербу- вання з числа членів Полтавської організації од- ного сексота на прізвисько «Націоналіст» та ін. Зокрема, у справі майбутньої ліквідації макка- бістських осередків чекісти дійшли такого ви- сновку: «Підсумовуючи діяльність Полтавської і Кременчуцької організацій, ГО (Полтавський губвідділ ДПУ. – Авт.) знайшов необхідним під- готувати масову операцію на найближчий час, що буде найбільш раціональним способом демо- ралізації [їх] роботи. У випадку продовжень робіт після масової операції застосовувати систематичні репресії шляхом частих обшуків» [6, арк. 83]. Аналіз становища маккабістських організа- цій станом на квітень-травень 1923 року показав певну стабільність структури і форм їхньої ро- боти. Так, співробітниками ДПУ було зазначено, що «<…> існує в Полтаві Відділ «Макк[а]бі», що нараховує до 300 чол.[овік], головним чином юнаки. Робота проводиться у глибокому під- піллі. Заняття по спорту відбуваються І раз на тиждень, політзаняття 3 рази на тиждень. Батьки членів «маккабі» сприяють розвитку останньої стосовно надання приміщення, грошей і т.п. В Кременчуці робота «маккабі» здійснюється більш посиленим темпом» [6, арк. 69]. У червні 1923 року чекісти повідомляли про зміни в особовому складі «<…> Кременчуць- кого відділу «Маккабі» і легіону скаутів». Вони полягали «<…> в тому, що на облік взяті де- кілька чоловік відділу «Маккабі» – існуючого в Семенівці (Кременчуцький Округ)», про який до цього у звітах чекістів взагалі не згадувалося. Зазначалося й про присутність на 2-й Харків- ській окружній конференції відділів «Маккабі» (20-23 травня 1923 року) представників макка- бістських осередків Полтавщини: 4-х осіб від Полтави, 5 від Кременчука, 5 чи 6 (у документі не зрозуміло. – Авт.) від Семенівки [6, арк. 96, 103]. Повідомлялося й про стан роботи макка- бістських осередків на Полтавщині у цей період. Так, у Полтаві спортивна робота маккабістів по- лягала у проведенні двічі на тиждень футболь- них ігор та один раз на тиждень занять з гімнас- тики, що проходили в приватному дворі по Олександрівській вулиці. Регулярно тричі на тиждень проводилася культурна робота у члена маккабістського відділу Камінер. Окремо зазна- чалося, що робота скаутів проходила, як і в по- передній період, а 2-й загін було переведено в шомери [6, арк. 96]. Кременчуцький легіон скаутів також прово- див свою роботу регулярно. Зазначалося, що Кременчуцький Районний комітет «Маккабі», призначений у травні 2-ю окружною конферен- цією, «<…> має зв’язок з Полтавською, Семе- нівською, Єлисаветградською і ін.[шими] орга- нізаціями, яких постачає систематично різними матеріалами по роботі» [6, арк. 96]. У Семенівці Кременчуцького округу існував відділ «Маккабі», який складався з 16 осіб. Спортивна робота у ньому полягала «<…> тільки у грі в футбол», а культурна робота не проводилася зовсім. Чекісти повідомляли, що семенівські маккабісти «припускають почати роботу серед дітей» [6, арк. 96]. Отже, діяльність маккабістських осередків у Кременчуці та Семенівці була припинена у чер- вні репресивними заходами. Так, на підставі особистого припису начальника губвідділу ДПУ, один з його співробітників 6 червня виїхав до Кременчука для проведення ліквідації по «Мак- кабі». На місці було переглянуто всю розробку по даній справі, але, незважаючи на те, що в ній була відсутня деяка деталізація, він все-таки ви- рішив здійснювати ліквідацію. 15 червня за його участі Кременчуцький окрвідділ ДПУ провів ліквідацію. В результаті були виявлені: журнал районного комітету «Маккабі», протоколи 2-ї Харківської окружної конференції відділів «Маккабі», різна переписка, скаутські матеріали, скаутський музей, деяке спортивне майно та ін. Одночасно з даною ліквідацією виїхав уповно- важений ДПУ із Кременчука для цієї ж мети в Семенівку, де результати виявилися також задо- вільними. Зокрема, у Кременчуці було прове- дено 85 обшуків та заарештовано 30 осіб, а у Се- менівці заарештовано 4 особи. На третій день після ліквідації менш активні у кількості 20 осіб були звільнені, і під вартою залишилися лише 10 осіб із Кременчука (члени комітету і штабу) та 4 особи із Семенівки. Але згідно отриманої те- леграми начальник Кременчуцького окрвідділу ДПУ звільнив і їх [6, арк. 96-96 зв.]. Проведена ліквідація мала певні наслідки. Так, за агентурними даними чекістів виходило, що у Кременчуці «<…> після ліквідації поки ніякої роботи [маккабістів] немає». Хоч у По- лтаві ліквідації так і не було здійснено у той пе- ріод, проте, за даними чекістів, у зв’язку з про- веденою в Кременчуці ліквідацією деякі члени полтавського осередку виїхали в повітові міста, припускаючи, що в Полтаві їх очікує подібне. Однак робота у даному осередку не була по- вністю згорнута. Натомість чекістами було по- силено оперативну розробку в Полтавській маккабістській організації. Щодо Семенівки чекісти у даному звіті нічого не зазначили [6, арк. 96-96 зв.]. Крім опису результатів ліквідаційної опера- ції, у даній доповіді чекістами було також вмі- щено примітку, адресовану, ймовірно, секрета- реві Полтавського губкому КП(б)У: «Щодо Вашої телеграми за №……. посланої безпосеред - ньо Нач.[альнику] Крем.[енчуцького] Окр.[уж- ного відділу] ДПУ. про звільнення заареш то - ваних (ймовірно, йдеться про телеграму, надіслану секретарем Полтавського губкому КП(б)У. – Авт.) <…> вказати наступне: Із знай- дених матеріалів видно, що проведені до цих пір ліквідації відображуються дуже важко, але ще більше обтяжує те, що арештованим необ- хідно надавати матеріальну допомогу у вигляді доставки їжі і т.п. за рахунок к-[оміте]та. Вихо- дячи із цього Г.О. (губвідділ ДПУ. – Авт.) вва- жає і вважав необхідним арештованих-актив- них утримувати під вартою законний час, що остаточно розклало б організацію. Прошу по отриманні цього дати відповідні вказівки чи за- арештувати актив.[них] (у віці вони всі від 18 – [до] 22 р.[оків])» [6, арк. 96 зв.]. Однак про на- слідки виконання цього прохання документаль- них даних нами не виявлено. У подальшому інформації про активну діяль- ність маккабістів на Полтавщині у архівних до- кументах ми практично не знаходимо. Вочевидь, удар, завданий по них владою, був надто силь- ним, після якого маккабісти так і не змогли огов- татися. Внаслідок цього, вже влітку 1923 року почався розвал «Маккабі», який тривав і восени [7, арк. 144, 180]. Зокрема, станом на 1 вересня 1923 року чекісти зазначали, що робота угрупо- 1’2014Дмитро Стаценко К Р А Є З Н А В С Т В О 180 Заходи радянської влади по обмеженню діяльності осередків єврейської молодіжної спортивно-гімнастичної організації “Маккабі” у першій половині 1920-х років 181 вання «Маккабі» (ймовірно у Кременчуці. – Авт.) «<…> полягала у функціонуванні культурних гуртків», а «найближчим завданням активу є по- силення національної культурної роботи з метою підірвати ліквід.[аторський] настрій» [7, арк. 144]. У звіті губвідділу ДПУ за серпень – середину жовтня 1923 року повідомлялося про здійснення повторної оперативної роботи ДПУ з ліквідації організації «Маккабі» у Кременчуці та Семенівському районі. Крім цього, було за- значено й про те, що «вся увага фіксувалася на посиленні і поглибленні внутрішнього висвіт- лення життя угруповань, які йшли у все більше і більше підпілля», та що «найбільш важливою і серйозною роботою за звітний період є ство- рення розколу у ряді політугруповань і духовен- ства <…>» [7, арк. 3]. У даних держінформзведення станом на 15-24 жовтня 1923 року знаходимо стислу ін- формацію про те, що в Полтаві на той час існу- вала єврейська сіоністська організація молоді «Маккабі», яка працювала «глибоко підпільно» [7, арк. 123 зв.]. А у зведенні за 13-21 листопада 1923 року зазначалося, що «продовжується роз- вал єврейських національних організацій при чому з колиш.[ніх] членів «Маккабі» виділилася ініціативна група по самоліквідації організації в цілому; в цілях ізоляції «ідейних» керівників «Маккабі», які ще залишилися, на час прове- дення ліквідації декілька осіб заарештовано і тримаються під вартою при Крем.[енчуцькому] Окр.[ужному відділі] ДПУ» [7, арк. 156]. Ста- ном на 2-10 грудня 1923 року чекісти звітували, що «розкладення єврейських національних уг- руповань <…> продовжується успішно, майже щоденно виходять з організації старі чл.[ени] «Маккабі» [7, арк. 168]. А в іншому документі натрапили на інформацію, що у Кременчуці було організовано «<…> орг.[анізаційне] Бюро по розкладенню сіоністських угруповань, <… >» [7, арк. 180]. Отже, можемо констатувати, що головна увага чекістів була зосереджена на агентурно-оперативних заходах – налагоджен - ня каналів інформації та аналізу останньої, вер- бування агентури з середовища маккабістських організацій, їх внутрішній розклад, схиляння до самоліквідації через завербованих осіб. Будь-яких згадок про діяльність осередків то- вариства «Маккабі» на Полтавщині у 1924 році в архівних документах ми не виявили, що на- штовхує на припущення про повну їх ліквідацію в регіоні та, можливо, глибоко конспіративне підпільне існування залишків організації. При цьому слід брати до уваги ту обставину, що 1924 рік був певним чином рубіжним у діяльності сіо- ністських організацій в УСРР. Зокрема, в архів- них документах є згадки про проведену у ве- ресні 1924 року в губернському масштабі ліквідаційну кампанію щодо сіоністів на По- лтавщині [8, арк. 53, 54, 94], яка була складовою частиною загальнодержавної кампанії. Вона, во- чевидь, не могла не зачепити і маккабістів, які сповідували сіоністську ідеологію, та стати чер- говим ударом по їхній діяльності. Однак цей ас- пект ще потребує ґрунтовного дослідження. Зазначимо, що у доповіді Полтавського губ- відділу ДПУ станом на 15 червня 1925 року, нам пощастило натрапити на стислу інформацію щодо трансформації діяльності маккабістів, яка підтверджує наш висновок. У ній вказується, що у Кременчуці «багато членів інших організацій, як-то: «Гехолуц», «Маккабі», зливаються в ЮФСС (мається на увазі ЦСЮФ. – Авт.). Такий випадок стався недавно, де 17 маккабістів опуб- лікували в Кременчуцьк.[ому] сіон.[істському] журналі про свій вихід із орган.[ізації] «Мак- кабі» і злиття з ЮФСС. Влаштовувані ними зіб- рання за останній час носять характер читання сіон-доповідей і сіон-літератури» [8, арк. 54]. Крім цього, у даній доповіді зазначалося також про те, що угрупування «Маккабі» за вказаний період ніякої діяльності на Полтавщині не вия- вило [8, арк. 55]. По суті, це означало занепад і зникнення осе- редків товариства «Маккабі» на Полтавщині, що було явищем цілком закономірним і очіку- ваним. Починаючи з 1926 року про існування та діяльність осередків товариства «Маккабі» як на місцевому, так і на загальнореспублікан- ському рівні у звітах чекістів вже не згадується, що підтверджують опубліковані загальнорес- публіканські звіти ДПУ УСРР за 1925-1927 роки [9; 10; 11]. При цьому не виключаємо, що, як свідчить практика діяльності подібних орга- нізацій, маккабісти могли піти у надзвичайно глибоке підпілля, перейти до інших сіоніст- ських організацій. Отже, політика більшовицької влади, яка вис- тупала проти дотримання єврейськими спільно- тами ознак власної ідентичності: звичаїв, релігії свого народу, проти традиційного способу життя, відособленого від неєврейської більшості, спри- чинила підтримку євреями власних організацій у молодіжному середовищі, зокрема «Маккабі». Остання стояла на заваді «радянізації» єврей- ської молоді та її виховання у дусі нових кому- ністичних цінностей, «перехоплювала» молодь у більшовиків, зберігала та зміцнювала єврейську відособленість, національно-культурну окреміш- ність, пропагувала еміграційні настрої (сіонізм), фактично поповнювала ряди сіоністських партій та організацій новими учасниками. Як і будь-які небільшовицькі організації, об’єднання, партії, інституції, непідконтрольні більшовикам, «Мак- кабі» була приречена на зникнення, адже влада йшла шляхом встановлення власної диктатури, підпорядковуючи своєму керівництву усі прояви життя. 1’2014Дмитро Стаценко К Р А Є З Н А В С Т В О 182 1. Бабенко Л. Л. Ліквідація небільшовицьких по- літичних партій на Полтавщині в першій половині 1920-х років: навчальний посібник / Л. Л. Бабенко, С. М. Ляхівненко. – Полтава: АСМІ, 2009. – 120 с. 2. Гриневич В. Євреї УСРР у міжвоєнний період / В. Гриневич, Л. Гриневич // Нариси з історії та куль- тури євреїв України. – К.: Дух і літера, 2009. – С. 140-161. 3. Державний архів Полтавської області, ф. 9032, оп. 1, спр. 38, 86 арк. 4. Там само, спр. 49, 135 арк. 5. Там само, спр. 50, 84 арк. 6. Там само, спр. 80, 199 арк. 7. Там само, спр. 81, 181 арк. 8. Там само, спр. 146, 98 арк. 9. Директивний лист до окружних прокурорів УСРР та Прокурора АМСРР щодо сіоністського руху (17 січня 1927 р.) // Шаповал Ю. Україна ХХ сто- ліття: Особи та події в контексті важкої історії / Юрій Шаповал. – К.: Генеза, 2001. – С. 76-78. 10. Доповідна записка заступника голови ГПУ УСРР К. Карлсона генеральному секретареві ЦК КП(б)У Л. Кагановичу (15 вересня 1925 р.) // Шапо- вал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК-ГПУ-НКВС в Україні: особи, факти, документи / Ю. Шаповал, В. Пристайко, В. Золотарьов. – К.: Абрис, 1997. – С. 234-249. 11. Доповідь Прокурора УСРР Л. Крайнього «Про роботу ГПУ і Прокуратури по боротьбі із сіоніст- ським рухом» (1927 р.) // Шаповал Ю. Україна ХХ століття: Особи та події в контексті важкої історії / Юрій Шаповал. – К.: Генеза, 2001. – С. 78-92. 12. Козерод О. В. Євреї України в 1921-1929 рр.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. іст. наук: спец. 07.00.01. «Історія України» / О. В. Козе- род. – Донецьк, 2008. – 38 с. 13. Мучник А. Борьба советской власти с молодеж- ным сионистским движением в Украине (Харьков- щина и Полтавщина). Архивы ГПУ свидетельствуют / Анатолий Мучник // Полтавський крає знавчий музей: Збірник наукових статей 2005 р. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. – Полтава: Дивосвіт, 2006. – С. 175-193. 14. Політична історія України. ХХ століття : в 6 т. / [ред. Курас І. Ф. та ін.]. – К.: Генеза, 2002. – Т. 3: Утвердження радянського ладу в Україні (1921- 1938). – 2003. – 445 с. Дмитрий Стаценко Мероприятия советской власти по ограничению деятельности ячеек еврейской молодежной спортивно-гимнастической организации «Маккаби» в первой половине 1920-х годов (на материалах Полтавщины) В статье на основании архивных документов исследуются механизмы борьбы большевистской власти c ячейками молодежной сионистской спортивно-гимнастической организации «Маккаби» на Полтавщине в 1922-1923-х годах. Ключевые слова: УССР, Полтавщина, «Маккаби», РКП(б), КП(б)У, КСМУ, Всеобуч, ВУЧК, ГПУ, моло- дежь, сионизм, небольшевиcтские организации. Dmytro Statsenko The opposition of Bоlshеvіk power against the society of youth Jewish sports-athletic organization «Maccabi» in the first half of 1920s (based on the materials about Poltava region) This article reveals the mechanisms of opposition of Bоlshеvіk power against the society of youth zionistic Jewish sports-athletic organization «Maccabi» in Poltava region during 1922-1923. Key words: Ukrainian SSR (UkSSR), Poltava region,«Maccabi», RCP (Bоlshеvіk), CP(B)U, CSY Ukraine, illiteral education, GPU, youth, Zionism, non-Bоlshеvіk organization. Джерела та література

Institution

Ähnliche Einträge