Сім Шевченкових ювілеїв

Напередодні 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка – Художника за самовідчуттям і Поета за покликанням Згори, у проголошений «Рік Т. Шевченка» саме час запитати себе – ким він Був і ким нині Є для України та світу? У чому полягає невмируща магія та чарівність його поетичного Слова? Як так т...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автори:	Реєнт, О., Мех, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167074
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Сім Шевченкових ювілеїв / О. Реєнт, Н. Мех // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 5-9. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-167074
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1670742020-03-16T01:25:37Z Сім Шевченкових ювілеїв Реєнт, О. Мех, Н. До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка Напередодні 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка – Художника за самовідчуттям і Поета за покликанням Згори, у проголошений «Рік Т. Шевченка» саме час запитати себе – ким він Був і ким нині Є для України та світу? У чому полягає невмируща магія та чарівність його поетичного Слова? Як так трапилося, що прочитання його творів дало серед нащадків такий широченний спектр взаємовиключних оцінок і інтерпретацій його, Поетового, світогляду та творчого доробку? 2014 Article Сім Шевченкових ювілеїв / О. Реєнт, Н. Мех // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 5-9. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167074 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка
spellingShingle	До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка Реєнт, О. Мех, Н. Сім Шевченкових ювілеїв Краєзнавство
description	Напередодні 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка – Художника за самовідчуттям і Поета за покликанням Згори, у проголошений «Рік Т. Шевченка» саме час запитати себе – ким він Був і ким нині Є для України та світу? У чому полягає невмируща магія та чарівність його поетичного Слова? Як так трапилося, що прочитання його творів дало серед нащадків такий широченний спектр взаємовиключних оцінок і інтерпретацій його, Поетового, світогляду та творчого доробку?
format	Article
author	Реєнт, О. Мех, Н.
author_facet	Реєнт, О. Мех, Н.
author_sort	Реєнт, О.
title	Сім Шевченкових ювілеїв
title_short	Сім Шевченкових ювілеїв
title_full	Сім Шевченкових ювілеїв
title_fullStr	Сім Шевченкових ювілеїв
title_full_unstemmed	Сім Шевченкових ювілеїв
title_sort	сім шевченкових ювілеїв
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167074
citation_txt	Сім Шевченкових ювілеїв / О. Реєнт, Н. Мех // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 5-9. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT reênto símševčenkovihûvíleív AT mehn símševčenkovihûvíleív
first_indexed	2025-07-14T23:44:33Z
last_indexed	2025-07-14T23:44:33Z
_version_	1837667895784505344
fulltext	До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка Олександр Реєнт, Наталія Мех (м. Київ) СІМ ШЕВЧЕНКОВИХ ЮВІЛЕЇВ Напередодні 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка – Художника за самовідчуттям і Поета за покликанням Згори, у проголошений «Рік Т. Шевченка» саме час запитати себе – ким він Був і ким нині Є для України та світу? У чому полягає невмируща магія та чарівність його поетичного Слова? Як так трапилося, що прочитання його творів дало серед нащадків такий широченний спектр взаємовиключних оцінок і інтерпретацій його, Поетового, світогляду та творчого доробку? Обставини страдницького життєвого шляху та біографії Т. Шевченка добре відомі й ґрун- товно досліджені, так само як і джерела впливів на формування його світогляду. Але не їм суди- лося стати визначальним чинником майже сак- рального впливу Т. Шевченка на світове україн- ство – це зробила його поезія, яка витворила й сам Шевченків міф. Коли наприкінці 1870-х років (ще не минуло й двох десятиліть по смерті Поета) М. Драгома- нов приступив до написання свого великого критичного огляду «Шевченко, українофіли й соціалізм», він вже зіштовхнувся з реальністю, за якої «всі, хто бравсь писати про нього перш усього думали про себе, і кожний повертав Шев- ченка, як йому на той час було треба, та глядячи на те, перед ким говорилося про українського кобзаря». Поставивши перед собою завдання розвінчати «культ Шевченка», що вже сформу- вався на той час серед українства у безлічі взає- мовиключних варіацій, М. Драгоманов і сам по- трапив у тенета надто спрощеного як для дійсної оцінки постаті та ролі Поета підходу, дійшовши висновку про Шевченкову «неспро- можність» як соціаліста. Пізніше всі ті численні часів М. Драгоманова ідеологічні інтерпретації Т. Шевченка вклалися у дві магістральні, крайніми втіленнями яких є, з одного боку, Шевченко-«більшовик», «револю- ціонер» та «атеїст», якому, з іншого боку, протис- тавлений Шевченко-«націоналіст», «ідеолог дер- жавництва», «глибоко релігійний поет». І що важливо, обидві сторони вважають його поезію прометеївським «вогненним словом», що вихо- дить за межі часу, історії і служить провідною зорею для всіх майбутніх поколінь українців. Ключ до зняття протиставлених ідеологічних інтерпретацій Поетового Слова запропонував у 1982 р. своїм дослідженням «Шевченко як мі- фотворець» професор Григорій Грабович (перше українське видання – 1991 р.). Йому переконливо вдалося довести, що в основі Шев- ченкового поетичного космосу лежить міф, міфологічний код, творцем, безпосереднім включеним учасником (у чому й проявляється Шевченкова унікальність) і продуктом якого од- ночасно виступає сам автор. Завдяки психоло- гічним екзистенціальним обставинам його долі, його генію, а також культурній готовності чи- тача до його сприйняття, Т.Шевченко досяг уні- кальної, позачасової співзвучності з свідомими і несвідомими почуттями народу. Шевченкова Україна існує в міфологічному (далеке минуле й майбутнє як втілення картини «золотого віку», недавнє минуле й сучасність як поле битви парадигматичних опозицій «суспільної структури» та «ідеальної спіль- ності»), а не в історичному часі-континуумі. Модель Шевченкового міфу є двоскладовою. Її нижчий рівень складається з низки конфлік- тів і ненормальних відносин, організованих навколо фундаментальної бінарної опозиції ідеальної спільності (люди, народ) та суспіль- ної структури (влада, ієрархічна структура, держава та її інститути). Це стадія «лихоліття» у міфологічній динаміці України. Вищий, за- гальніший і, врешті, універсальніший рівень моделі складається з властивостей й потенцій- них можливостей чи ідеалів, що акумулюються в ідею утопічного звільнення – грядущого «золотого віку». Важлива сторона міленарного звільнення і пов’язаного з ним утвердження «золотого віку» полягає в тому, що сучасний стан буття з його фальшивим розумом і фальшивою мораллю за- мінить тріумф ідеальної спільності людей, як це 5 ми бачимо у фінальних рядках вірша «І Архі- мед, і Галілей…», який є квінтесенцією мілена- ризму: …Буде бите Царями сіянеє жито! А люде виростуть. Умруть Ще не зачатиє царята… І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі. Хоч ряд віршів показує, що її встановлення супроводжуватиметься помстою і насильством, та здебільшого Поет демонструє, що майбутня утопія неминуче здійсниться за допомогою над - природних сил, як «пасивна революція». «Золо- тий вік», який ствердиться таким чином, Т. Шев- ченко сприймає не як світську чи політичну, а як міфологічну й сакральну будову. Вона означатиме тріумф не Розуму, а Істинної Мудрості. Важливо зазначити, що ця ідеальна спільність набирає уні- версальних масштабів, а ідеальний образ України зливається з образом ідеального людства. Шевченко торкається минулого і сучасного, аби тільки довести, ствердити й пояснити май- бутнє й перспективу, з ним пов’язану, а саме апофеоз ідеальної спільності й заперечення сус- пільної структури. Характерно, що жодна інша можливість, наприклад «позитивного ієрархіч- ного суспільства» Поетом навіть не обговорю- ється – міф не шукає інших соціальних можли- востей чи побудов. Т. Шевченко стверджує тільки ідеальну спільність, і таким чином його рішення постулює не «нормальне» суспільство, а тільки утопію, яка мовою політичної ідеології могла б бути визначена як радикальний анти- державний популізм і навіть анархізм. Завдяки глибинним структурам його мис- лення, Т. Шевченка можна назвати релігійним поетом. З одного боку, Шевченко має ознаки Пророка, який часто говорить до свого народу від імені й голосом Бога. Він є посередником між народом і Богом, що виконує свою місію, розкриваючи народові Слово. З іншого боку, він, очевидно, зливається з Христом, архетипом Спасителя, божим агнцем, який спокутує всі гріхи людства. І в пророцтві, і в покуті він ви- конує роль носія міфу. У чому беззаперечна заслуга Т. Шевченка перед Україною – так це у тій видатній, непере- січній ролі, яку зіграла його поезія у поширенні і прищепленні по всьому українському етніч- ному просторові єдиної назви «Україна» та ет- ноніму «українець». «Пристосована», за Г. Грабовичем, особис- тість Т.Шевченка його російських повістей, «Щоденника» і значної частини епістолярного спадку цілком мирно уживалася із назвою «Ма- лоросія». А от Шевченкова «непристосована» особистість його поетичних творів – не знала іншої назви, окрім як «Україна» («Вкраїна»). Як і все інше в поезії Шевченка, його «Україна» ста- новила невід’ємну складову міфологічного коду мислення Поета, була ідеальним позачасовим і фактично також позбавленим чітких просторо- вих обрисів образом й водночас його мрією. Палка, жертовна, глибока та щира любов Поета до вимріяної ним України, як у цих ряд- ках зі «Сну» («Гори мої високії...»): «Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю!» – запалила серця Шевченкового народу мрією про Україну і зробила її об’єктом загального праг- нення на всьому українському етнічному про- сторі. У цьому сенсі Т. Шевченко дійсно може вважатися творцем і батьком сучасної україн- ської нації та українського державницького про- екту: омріяна ним колись його ідеальна Укра їна з часом матеріалізувалася зусиллями поколінь тих, хто цю мрію підхопив і на практиці реалі- зував, звісно, як і все що відбувається у реаль- ному житті – не у формі абсолютного ідеалу, не придатного для цього. Монументальна Шевченкіана – ще одне не- пересічне і, на перший погляд, почасти ірраціо- нальне явище світового масштабу, пов’язане з ім’ям Кобзаря. Понад 1100 пам’ятників Поетові, з яких біля 50-ти знаходяться за межами Укра - їни на різних континентах і материках, – це, зда- ється, абсолютний показник у світі як для діяча зі сфери культури. Встановлення більшості з них припало на другу половину минулого століття, але і у тре- тьому тисячолітті процес активно триває. При- чому варто відзначити особливу консолідуючу роль монументальної Шевченкіани для україн- ців світу. Пам’ятники Поетові встановлювалися за рішеннями органів влади УРСР і продовжу- ють з’являтися вже у незалежній Україні як на державний, так і на громадський кошт. 1’2014Олександр Реєнт, Наталія Мех К Р А Є З Н А В С Т В О 6 Сім Шевченкових ювілеїв 7 Водночас, монументальне пошанування Т. Шевченка стало справою честі і самоствер- дження українських громад по усьому світові. Окрім того, значна частина встановлених По- етові за межами України пам’ятників як у ра- дянські часи, так і після здобуття Україною не- залежності – це спрямований на просування України та її духовного символу в світі дарунок (в останні роки – часто «за обміном на основі взаємності») від України (звісно, із формулю- ванням – «від українського народу»). Великий вплив Т.Шевченка та його поезії на покоління українців одним із своїх наслідків мав й нині актуальну практику надання імені Поета різноманітним знаковим для його народу громад- ським установам та інституціям. Чи не першим серед суспільно вагомих носіїв Поетового ім’я стало засноване 1873 р. у Львові Літературне товариство імені Т. Шевченка, реорганізоване 1892 р. у Наукове товариство імені Шевченка (НТШ) – ця, по суті, всесвітня багатопрофільна академія наук українського народу, рушійна сила формування та розвитку української науки кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. У радянські часи практику надання (присво- єння) імені Т. Шевченка було продовжено. З 1939 р., наприклад, ім’я Поета носять такі знакові заклади науки, освіти та культури, як Ки- ївський державний університет (тепер – Київ- ський національний університет імені Т. Шев- ченка) і Академічний театр опери та балету УРСР (тепер – Національна опера України імені Т.Шевченка). У той же час мало місце й виразне профанування імені Поета, яким масово освячу- вали не лише заклади освіти, науки та культури (левова частка яких не завжди заслуговувала права носити його), а й сотні колгоспів, радгос- пів, машинно-тракторних станцій, тощо. *** 200-річчя від дня народження Т. Шевченка – це вже сьомий за ліком значний посмертний ювілей від дня його появи на світ. Перші два з них (50 та 75-річчя), що припали на другу половину ХІХ ст. (1864 та 1889 роки), в силу низки обставин, зокрема й притаманної тій епосі традиції відзначення переважно роко- вин смерті та перепоховання Поета, не набули широкого громадського звучання. У той же час своєрідний народний культ Т. Шевченка і пев- ний похідний від нього ритуал, що передбачав молитовне поминання Поета та наявність у світ- лиці портрету чи іншого його зображення у рушниках, – вже цілком склалися станом на 1870-ті – 1880-ті роки. Починаючи ж зі 100-річчя (1914 р.) від дня його народження, усі наступні Поетові ювілеї ставали подією року за шкалою культурної та громадсько-політичної ваги. Більше того, від- значення 125-річчя Т. Шевченка (1939 р.) запо- чаткувало практику офіційних, на державному рівні святкувань його ювілеїв. Шевченків 50-річний ювілей у 1864 р., до якого самому Поетові не судилося дожити три роки, пройшов тихо, камерно, не публічно. У Російській імперії не минуло ще й року, як, за влучним висловом М. Драгоманова, сумнозвіс- ним обіжником міністра внутрішніх справ П.Валуєва було розпочато «антракт з історії ук- раїнофільства», а тому шанувальникам Поета було не до спроб громадського відзначення його 50-річчя. У австрійській Галичині та на Буко- вині Т. Шевченко ще не встиг на той час стати тим, ким він там став за якихось 10-15 років. Поетове 75-річчя у 1889 р. припало на від- луння затяжного другого «антракту» в історії українського руху у Російській імперії, викли- каного Емським указом 1876 р. імператора Олександра ІІ. У Австро-Угорщині перешкод відзначенню не чинилося, проте якоїсь загаль- ної громадської програми ювілею вироблено не було, оскільки вже у 1870-ті у Галичині творча спадщина Т. Шевченка стала виразним чинни- ком політичної боротьби: різні партії та громад- ські діячі інтерпретували, «реконструюючи» за поетичними творами, його світогляд відповідно до мети власної політичної діяльності. Причому спектр суджень був найширшим: від піднесення постаті «батька Тараса» в ореолі мало не біблій- ного національного Пророка (у працях Ом. Пар- тицького, Ом. Огоновського тощо) до політич- ної радикалізації поета в дусі громадівського соціалізму (як у праці Ф.Вовка «Т. Г. Шевченко і його думки про громадське життя»). 100-річчя від дня народження Т. Шевченка було першим його ювілеєм, що привернув до себе увагу не тільки широких верств громад- ськості, а й державних чинників, сприяв консо- лідації не лише шанувальників його творчості, а й також противників з російських націоналіс- тичних і право-монархічних кіл, у середовищі яких Кобзаря сприймали перш за все не як Поета, а як «політика» – «творця українства», «сепаратиста» і «ворога Росії». Прикметою часу був масштабний, транскор- донний характер святкувань. Так, м. Львову По- етів ювілей запам’ятався величним й раніше не баченим сокольським «Шевченковим здвигом». У Києві Шевченків ювілей пройшов під аком- панемент масових демонстрацій представників демократичної й революційно налаштованої громадськості, як української, так і неукраїн- ської, а також спроб вчинення політичними опо- нентами провокацій під консульством Австро- Угорщини зі звинуваченням шанувальників Поета у державній зраді. Заборона майже в останній момент владою Російської імперії («рекомендуючим» обіжни- ком міністра внутрішніх справ) офіційного від- значення Шевченкового ювілею (серед інших і Київська міська дума планувала вшанувати Поета) – на декілька місяців поставила Шевчен- кове та «українське питання» у центр громад- сько-політичного життя імперії до запеклих де- батів на засіданнях Державної думи включно. 125-літній ювілей Тараса Шевченка 1939 р. радикально відрізнявся від попередніх і наступ- них. Ступінь вульгаризації та зведення образу Поета до несамовитого, просякнутого класовою ідеологією «більшовика» й «атеїста» – ніколи більше не набував таких виразних і разючих форм. І все це відбувалося на тлі чисток й жа- хіть «Великого терору», що викосив вже на той час цвіт української інтелігенції. У той же час пропагандистська машина ав- торитарного сталінського режиму витворила де- кілька яскравих монументальних зразків увіч- нення пам’яті Поета, які пережили епоху й пізніше набули нового звучання. Відкриттям 1939 р. величного пам’ятника Т. Шевченку ро- боти скульптора М. Манізера на Тарасовій горі було завершено формування комплексу мону- ментальних споруд Шевченківського тоді дер- жавного, а від 1989 р. – національного заповід- ника у м. Каневі. Того ж року у паркові, навпроти Київського державного університету, якому саме було при- своєно ім’я Тараса Шевченка, було встановлено пам’ятник великому Кобзареві теж роботи скульптора М. Манізера. Цьому пам’ятникові судилося стати культовим місцем щорічної прощі шанувальників поета й офіційних деле- гацій, біля нього збиралися дисиденти-шести- десятники та продовжують збиратися, шукаючи Тарасового благословення, учасники протес- тних акцій. Така важлива у страдницькій долі Тараса Шевченка Новопетровська фортеця на півос- трові Мангишлак у казахському степу, де Поет відбував заслання у 1850-1857 рр., що від 1858 р. носила назву Форт-Олександрівський, 1939 р. отримала назву Форт-Шевченко, чинну і по сьо- годні. Відзначення 150-річчя від дня народження Кобзаря широко відбувалося 1964 р. на союз- ному рівні. Найбільш коштовні подарунки По- етові – завершення друком приуроченого до його ювілею Повного зібрання творів у 10-ти томах та перейменування на його честь декілька років перед тим заснованого міста Актау у то- дішній Мангишлацькій області Казахської РСР на Шевченко (1991 р. місту було повернуто по- передню первісну назву). Цього ж ювілейного року світ побачив два неординарних, знакових пам’ятники Тарасу Шевченку: роботи скульптора Леоніда Молодо- жанина (Лео Мола) у Вашингтоні та спільного проекту скульпторів М. Грицюка, Ю. Синьке- вича, А. Фуженка – у Москві, що був відкритий з ініціативи М. Хрущова. Образ ювіляра – «ре- волюційного демократа» – у віншувальній кам- панії дещо втратив більшовицької гостроти та класової різкості у порівнянні з попереднім юві- леєм 1939 р. 175-літній ювілей від дня народження Т.Шевченка 1989 р. припав на переддень зміни епох в історії України, Європи та світу: вже було чутно, як пробиваються крізь асфальт радян- ської ідеології паростки українського національ- ного відродження, вже починала розсипатися прямо на очах орієнтована на СРСР система ко- муністичних країн-сателітів у Східній Європі, вже недовго залишалося стояти Берлінському мурові, вже почав відходити у минуле погляд на світоустрій крізь лінзи холодної війни. Чи не вперше Шевченків ювілей так широко відкрив тоді Україну для світу і для нових ідей, надав можливість українцям по обидва боки океану запізнатися у живій розмові без ідеоло- гічного тиску та страху. В рамках Міжнародного Шевченківського форуму «Від серця Європи – до серця України» Україну тоді відвідали й зба- гатили її своїми ідеями такі провідні західні шевченкознавці як професор Григорій Грабович 1’2014Олександр Реєнт, Наталія Мех К Р А Є З Н А В С Т В О 8 Сім Шевченкових ювілеїв 9 (США) і професор Віра Вовк (Бразилія). З на- дзвичайним успіхом в Україні пройшли гастролі Музичного ансамблю імені Шевченка з Канади. Ім’я Тараса Шевченка обрало для себе засно- ване того року Товариство української мови. В Оренбурзі (Росія) було відкрито Меморіальний музей-гауптвахту Тараса Шевченка. І от вже збігло чверть століття від дня остан- нього великого Шевченкового ювілею. На черзі його 200-річчя. Промайнули 25 років, які охо- пили весь період становлення та непростого розвитку сучасної Української держави, яка, на жаль, виявилась не сповна вдячною україн- ському Пророкові, якщо тільки на третьому де- сятиріччі свого існування спромоглася впритул наблизитися до завершення академічного ви- дання повного зібрання його творів у 12-ти томах – проекту, початок першої спроби реалі- зації якого припадає ще на 1989 р. – час попе- реднього Поетового ювілею. Не можна сказати, що сучасна Українська держава стала недоброю мачухою для пам’яті про Кобзаря. По-своєму, так як вміє, вона пік- лується, виділяє кошти, оновлює, будує, рестав- рує, зберігає, накреслює, проводить, видає… Але чи робить вона це щиро – з Шевченковим Словом у серці? Чи, може, просто слідує ритуа- лові, який склався задовго до неї, й механічно освоює кошти за Шевченковими статтями у кошторисі? Задовго до самого ювілею не виникало ані найменших сумнівів, що з погляду сухих цифр статистики українська влада впорається з орга- нізацією відзначення Шевченкового 200-річчя: їй буде чим відзвітувати про обсяги вкладених коштів, здійснених будівельних і реставрацій- них робіт, кількість виданих книг, проведених конференцій, зустрічей і слухань. Але… так само не полишало відчуття, що за рядками пе- реможних звітів майже напевно що загубиться пронизливий погляд Тарасових очей, звернений в душу кожного, хто хоче чути і розуміти його Слово. І трапилось… У плин підготовчих до ювілею заходів втрутився Майдан… Люди, які мають гідність, вийшли, протестуючи проти обману та несправедливості, сваволі та жорстокості, на Майдан і майдани країни. Вони вийшли не самі – до них приєднався батько Тарас. Він є скрізь: пронизує поглядом зі сцени Майдану і з-над входу до будинку Київради- КМДА, а тепер, із закритим революційною хус- тинкою обличчям (хто б міг раніше подумати, що вона йому пасуватиме?!) – і зі стіни будинку академічних інститутів на Грушевського, 4, на- впроти барикад; стиха ходить портретом між свого народу на недільних вічах; слова його по- езій резонують із думками і настроями тисяч людей та злітають з їхніх вуст навіть тоді, коли до смерті залишаються три кроки – згадаймо ук- раїнського патріота, який загинув від кулі, вір- менина з Дніпропетровщини Сергія Нігояна (вічна йому пам’ять!) та його проникливе дек- ламування безсмертних Тарасових рядків з вірша «Кавказ»: Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая! Шевченко – сучасний, живий і актуальний як ніколи! Країна спрагло припадає до його твор- чого спадку як до життєдайного джерела, пере- читує й переосмислює кожен Поетів рядок у по- шуках відповідей на гострі питання сьогодення і, що найголовніше, – знаходить їх. А от чи може хтось собі уявити, хай навіть у страшному сні, Тараса поряд із бійцями-катами підрозділу МВС України «Беркут» чи ділками від влади? В компанії тітушків чи тих наших співгромадян, що ладні продати своє і своїх дітей майбутнє за 200 чи іншу кількість гри- вень? Чи може його Слово щось значити для них? І хіба це не про них говорить Поет у фіналі вірша «Во Іудеї во дні они»: Ми серцем голі догола! Раби з кокардою на лобі! Лакеї в золотій оздобі… Онуча, сміття з помела Єго величества. Та й годі. Здається, відповідь очевидна: Шевченко з тими, хто знаходиться по інший бік барикад – з вільними громадянами. Він – їхня гідність і мо- ральний закон. І вони відчувають та усвідом- лено промовляють: «З нами Бог і Тарас Шев- ченко»! Це і є справжнє, народне, коли тисячі й ти- сячі людей шукають та знаходять кожен свою відповідь на питання – «Хто є для мене Тарас Шевченко», не затьмарене чиновницьким фор- малізмом і бездушністю вшанування 200-літ- нього ювілею з дня народження Поета і націо- нального Пророка.

Сім Шевченкових ювілеїв

Репозитарії

Схожі ресурси