Вшанування пам'яті Тараса Шевченка в Галичині

У статті узагальнюється галицька Шевченкіана: аналізується роль та місце львівських видань творів Тараса Шевченка в піднесенні національної свідомості західних українців, показано історико-меморіальну діяльність щодо вшанування пам'яті великого Кобзаря на західних землях України у новітню добу...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автори:	Каднічанськи, Д., Литвин, М., Середа, О., Стеблій, Ф., Хахула, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167075
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Вшанування пам'яті Тараса Шевченка в Галичині / Д. Каднічанськи, М. Литвин, О. Середа, Ф. Стеблій, Л. Хахула // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 10-19. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-167075
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1670752020-03-16T01:25:38Z Вшанування пам'яті Тараса Шевченка в Галичині Каднічанськи, Д. Литвин, М. Середа, О. Стеблій, Ф. Хахула, Л. До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка У статті узагальнюється галицька Шевченкіана: аналізується роль та місце львівських видань творів Тараса Шевченка в піднесенні національної свідомості західних українців, показано історико-меморіальну діяльність щодо вшанування пам'яті великого Кобзаря на західних землях України у новітню добу. В статье обобщается галицкая Шевченкиана: анализируется роль и место львовских изданий произведений Тараса Шевченко в подъеме национального сознания западных украинцев, показано историко-мемориальную деятельность по увековечению памяти великого Кобзаря на западных землях Украины в новейшее время. The role of Shevchenko’s heritage in Galicia, in particular role and place of the Lviv editions of Shevchenko’s works for the growth of the national consciousness of Western Ukrainians, and the scholarly-memorial activities that aimed at the commemoration of Taras Shevchenko in the Western Ukrainian lands in the modern epoch, are analyzed in the article. 2014 Article Вшанування пам'яті Тараса Шевченка в Галичині / Д. Каднічанськи, М. Литвин, О. Середа, Ф. Стеблій, Л. Хахула // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 10-19. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167075 [94:329.733](477): 821.161.2.09 ШЕВЧЕНКО uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка
spellingShingle	До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка Каднічанськи, Д. Литвин, М. Середа, О. Стеблій, Ф. Хахула, Л. Вшанування пам'яті Тараса Шевченка в Галичині Краєзнавство
description	У статті узагальнюється галицька Шевченкіана: аналізується роль та місце львівських видань творів Тараса Шевченка в піднесенні національної свідомості західних українців, показано історико-меморіальну діяльність щодо вшанування пам'яті великого Кобзаря на західних землях України у новітню добу.
format	Article
author	Каднічанськи, Д. Литвин, М. Середа, О. Стеблій, Ф. Хахула, Л.
author_facet	Каднічанськи, Д. Литвин, М. Середа, О. Стеблій, Ф. Хахула, Л.
author_sort	Каднічанськи, Д.
title	Вшанування пам'яті Тараса Шевченка в Галичині
title_short	Вшанування пам'яті Тараса Шевченка в Галичині
title_full	Вшанування пам'яті Тараса Шевченка в Галичині
title_fullStr	Вшанування пам'яті Тараса Шевченка в Галичині
title_full_unstemmed	Вшанування пам'яті Тараса Шевченка в Галичині
title_sort	вшанування пам'яті тараса шевченка в галичині
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167075
citation_txt	Вшанування пам'яті Тараса Шевченка в Галичині / Д. Каднічанськи, М. Литвин, О. Середа, Ф. Стеблій, Л. Хахула // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 10-19. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT kadníčansʹkid všanuvannâpamâtítarasaševčenkavgaličiní AT litvinm všanuvannâpamâtítarasaševčenkavgaličiní AT seredao všanuvannâpamâtítarasaševčenkavgaličiní AT steblíjf všanuvannâpamâtítarasaševčenkavgaličiní AT hahulal všanuvannâpamâtítarasaševčenkavgaličiní
first_indexed	2025-07-14T23:44:36Z
last_indexed	2025-07-14T23:44:36Z
_version_	1837667900474785792
fulltext	УДК [94:329.733](477): 821.161.2.09 ШЕВЧЕНКО Дмитро Каднічанський, Микола Литвин, Остап Середа, Феодосій Стеблій, Любомир Хахула (м. Львів) Вшанування пам’яті Тараса Шевченка в Галичині У статті узагальнюється галицька Шевченкіана: аналізується роль та місце львівських видань творів Тараса Шевченка в піднесенні національної свідомості західних українців, показано істо- рико-меморіальну діяльність щодо вшанування пам’яті великого Кобзаря на західних землях України у новітню добу. Ключові слова: Тарас Шевченко, Галичина, Наукове товариство імені Шевченка, соборність. 10 Перший етап поширення творчості Тараса Шевченка у столиці Галичини Діячі українського національного руху в Га- личині неодноразово вказували на певний пара- лелізм життєвого шляху й творчості провідного члена «Руської Трійці» Маркіяна Шашкевича і Тараса Шевченка, підкреслювали, що обидва ве- ликі письменники відчували болі та страждання українського народу, висловлювали сподівання на його визволення, прагнення соборності укра- їнських земель. Тож цілком справедливо, що портрети Маркіяна Шашкевича, Тараса Шев- ченка, Івана Франка завжди висіли в оселях на- ціонально свідомих галицьких українців поряд з образами. Постать Кобзаря від початків його літературної творчості викликала неабияке заці- кавлення в колі української інтелігенції Га- личини. Першими знавцями і оцінювачами його поезії стали діячі «Руської Трійці» М. Шашке- вич, І. Вагилевич, Я. Головацький та їх побратим і послідовник М. Устинович [1]. М. Шашкевич вперше познайомився з творами Кобзаря, опуб- лікованими в альманасі «Ластівка» (1841) – вір- шами «Причинна», «Вітре буйний», «На вічну пам’ять Котляревському», «Тече вода в синє море», першою главою поеми «Гайдамаки», у грудні 1842 р. Баладу «Причинна» він переписав у спеціально відведеному зошиті. Тоді ж звернув увагу на згадку в альманасі про видання Шев- ченкового «Кобзаря» (1840 р.). На радощах від свіжо прочитаних опублікованих у «Ластівці» творів М. Шашкевич писав, що «вкраїнські вір- лята і веселять душу, й серце зігрівають», коли «то вголос, то стиха матері співають», Коли з України руськая пісенька Так мило-солодко коло серця в’ється («Побратимові») Читаючи подібні видання, повідомляв він свого друга М. Козловського, «забудеш і біду, і горе, і смуток, і журбу, і здається тобі, що за- свігди весна». З «Ластівкою» був ознайомлений Я. Голо- вацький і в підготовленій до друку, але своє- часно не опублікованій, рецензії на це видання писав: «В стихах перед прочими виникає Т. Шевченко (знаний із «Кобзаря»). В його тво- рах «Вітер буйний», «Причинна», а особливо «На вічну пам’ять Котляревському» показується «особливо глибоке чуство і дар прекрасного на- родного вислову і буйного ізображення». Влітку 1845 р. Я. Головацький за посеред- ництвом О. Бодянського і К. В. Запа одержав Шевченкові поеми «Тризна» і «Гамалія», а взимку 1846 р. – «Чигиринський Кобзар» і «Гай- дамаки». Під час «Весни народів» (1848) Я. Го- ловацький у своїй доповіді на першому з’їзді діячів української культури у Львові згадав Т. Шевченка в числі українських письменників, які започаткували написання і видання своїх творів чисто народною мовою. І. Вагилевич влітку 1843 р. у листі до Я. Голо- вацького засвідчив свою поінформованість про видані Т. Шевченком «Кобзар» (1840) і «Гайда- маки» (1841), а під час «Весни народів» (1848) у статті «Замітки о руській літературі», опубліко- ваній у редагованім ним часописі «Дневник русь- кий», повідомляв: «Т. Шевченко, знакомитий поета, іздав свої верші під написом «Чигиринсь- кий Кобзар» (Петербург, 1840, втор. ізд. 1844 ), в котрих повно ревного чуття і межи ними відмі- чаються «Іван Підкова» і «Тарасова ніч», із ін- шого взгляду ударяє «Катерина». Окроме того іздав єще поеми: «Гайдамаки» (Петерб., 1841, втор. іздан. 1844), «Тризна» (Петербург, 1844) і «Гамалія» (Петербург, 1844), де ся відбиває ве- ликий талант драматичеський. В рукописі зостає превосходная єго поема «Кавказ». У цьому ж ча- сописі 18 жовтня 1848 р. він опублікував статтю «Слово о Русі і єї становищі політичеськім», підписану криптонімом Ф. Г., в якій стверджу- валось, що Т. Шевченко є мучеником за справу руської (тобто української) свободи, а його пат- ріотичні твори відомі по всій Україні і значною мірою впливають на пробудження національної Вшанування пам’яті Тараса Шевченка в Галичині 11 свідомості українців. Прикметно, що творчість Шевченка чи не вперше в Галичині трактувалася як доказ національної самобутності української літератури та здатності українського народу стати вільним і незалежним. Високу оцінку ідейній спадщині Кобзаря дав М. Устиянович. Під час «Весни народів» у про- мові на з’їзді діячів української культури Шаш- кевичів побратим закликав учасників зміцню- вати позиції української спільноти Галичини, взявши на озброєння ідеї «громкого Шевченка». У другій половині ХІХ ст., особливо після смерті Т. Шевченка, інтерес до його творчої спадщини в Галичині невпинно зростає. Воле- любні ідеї Кобзаря справляють дедалі могутні- ший вплив на громадсько-культурне і літера- турне життя в краї. Твори Т. Шевченка все частіше заповнюють сторінки галицьких часо- писів «Слово», «Вечерниці», «Мета», «Ру- салка», «Світ», «Правда», «Зоря», «Діло», «Не- діля», «Руслан», «Українське слово», видань «Просвіти»: «Ілюстрований календар», «Про- світні листки», «Письмо з «Просвіти» та ін. Вже у 1861 р. у львівському часописі «Dzien- nik Literacki» у латинській транскрипції опублі- ковано вірші Т. Шевченка «Стоїть в селі Субо - тові», «Сон» («На панщині пшеницю жала»). Згодом, у травні 1862 – червні 1863 рр. поезії Т. Шевченка та матеріали про нього регулярно публікувалися у першому львівському українсь- кому народовецькому часописі «Вечерниці» (зо- крема, вперше опубліковано поезії «Русалка», «Чигрине, Чигрине»). На початку 60-х років ХІХ ст. у львівській га- зеті «Слово» почали з’являтися спочатку короткі, тоді довші біографії поета. Відомості про Т. Шев- ченка викликали перші прояви культу поета. В липні 1861 р. з’явилися більш докладні дописи українського громадського діяча з Наддніпрян- щини Володимира Бернатовича про похорон та перепоховання Шевченка. Допис про похорон В. Бернатовича «поклав тривкі основи під культ Шевченка в Галичині» [2]. В липні 1861 р. Воло- димир Бернатович привіз рукописні копії поезій Т. Шевченка до Львова, зустрівся з студентами Володимиром Шашкевичем, Данилом Танячке- вичем та кількома іншими і розповів їм «про Україну, Київську громаду, про Шевченка, Ку- ліша, Костомарова, Марка Вовчка і т.д.» [3]. Однак справжнє поширення творів Т. Шевченка у Галичині розпочалося у наступному 1862 році. Вже хрестоматійним стала згадка про те, що весною 1862 р. Михайло Димет, власник крам- ниці у Львові, правдоподібно за порадою студен- тів семінарії, привіз з Києва видання Шевченка і швидко їх розпродав [4]. Надалі він продовжу- вав привозити художні та наукові твори з Наддні- прянщини у Галичину. Були також й інші шляхи їх поширення. Збереглося декілька списків кни- жок з українознавчої тематики, що були імпор- товані на початку 1860-х рр. в Галичину з Росій- ської імперії. Іван Верхратський писав, що ця література продавалася в книгарні Ставропігій- ського інституту і зокрема назвав петербурзьке видання «Кобзаря» 1860 року [5]. Одночасно львівські семінаристи отримали лейпцігське ви- дання Шевченка 1859 р. поштою від П. Куліша. Починаючи з 60-х років ХІХ ст., в Галичині появляються як рукописні збірники, так і львів- ські видання творів письменника. Оскільки га- лицьким читачам, особливо молоді, у 1860-х рр. були доступні Шевченкові твори тільки із пуб- лікацій у «Вечерницях», «Меті», петербурзькій «Основі» та з рукописної копії «Кобзаря», вико- наної Миколою Михалевичем і згодом багато разів переписуваної, О. Барвінський, Г. Рожан- ський, Г. Боднар та ще кілька семінаристів-енту- зіастів весною 1866 р. взялися за підготовку збірки Шевченкових творів, маючи намір видати їх у складчину в друкарні Інституту ім. Оссолін- ських для широкого кола читачів. Так з’явилися першим у Львові найповнішим тоді збірником «Поезії Тараса Шевченка», том 1. Накладом К. Сушкевича (1867), 271+6 с. Пізніше під опі- кою Г. Рожанського і Г. Боднара у 1867–1868 рр. вийшов другий том (344+4 с.), а в 1869 р. дода- ток до нього – випуск IV-й [6]. Звертаючись у післямові до читачів, видавці пояснювали благородну мету свого видання: «Так маючи Кобзаря європейської слави, котрий могу- чим крилом нас у новий світ підніс, а, не могучи нияким ділом передати єго руській громаді як по- живу духовную, – підняли ми відтиск творів Шев- ченкових у Львові, щоб єго співи завитали у наші всі руські серця тим скоріше і лехше, ми підняли всі співи Кобзаря передати світови за найтаньші гроші». Далі у зверненні говорилося: «Працюймо, браття, розвиваймо всі віти знання, не даваймо жодній вмерти сходячій силі, бо йно тим ділом зрівняються наші верховіти з верховіттям знання сусідних народів і воплотяться слова генія нашого «Нехай мати усміхнеться, заплакана мати» [7]. Попри численні помилки і пропуски, зумов- лені відсутністю в упорядників Шевченкових автографів та досвіду підготовки науково-критич- ного видання, все ж галицький читач вперше от- римав найповніший збірник Шевченкових творів, в тому числі й таких, що були заборонені в Росії (наприклад, поеми «Сон» і «Кавказ»). У збірнику був надрукований також приписуваний тоді Т. Шевченкові вірш П. Чубинського «Ще не вмерла Україна», який у музичному оформ лен ні М. Вербицького став національним, а згодом і державним гімном України. Цей збірник задоволь - няв читацькі запити аж до появи празького дво- томного видання «Кобзаря» (1876) та чотиритом- ного «Кобзаря» (1894-1898), опублікованого Нау- ковим товариством імені Шевченка у Львові [8]. У 1893-1898 рр. вийшов у Львові в 4-х томах Шевченків «Кобзар», підготовлений О. Огоновсь- ким. У 1894-1895 рр. Товариство «Просвіта» ви- дало «Кобзар. Вибір поезій для народу» (т. 1-2). Згодом під егідою «Просвіти» опубліковано Шев- ченкові «Поезії» (1902) та «Твори», упорядковані Ю. Романчуком (т. 1-2, 1907 і 1912 рр.). У 1908 р. побачило світ найповніше фундаментальне ви- дання Шевченкової творчої спадщини «Твори. Кобзар» (т. 1-2) у серії «Української-руської біб- ліотеки» Філологічної секції Наукового товари- ства ім. Шевченка, упорядковане І. Франком. Значну частину творчої спадщини Т. Шев- ченка вміщено в «Руській читанці» для середніх шкіл, упорядкованій К. Лучаківським і О. Пар- тицьким (ч. 1-2, 1871), «Руському співанику», упорядкованому К. Паньківським (1888) та збірці афоризмів із творів Кобзаря «Шевченкова криниця», упорядкованій В. Дорошенком (1922). Видання творів Тараса Шевченка спричинили докорінний переворот у формуванні образу Великої України, уявлень про звитяжну історію запорізького козацтва, мрій про українську неза- лежність серед широких кіл галицьких українців. Перші Шевченківські «вечерниці» та поминальні богослужіння Вперше шевченківські поезії прилюдно декла- мували у Львові на музично-літературних вечо- рах товариства «Руська Бесіда», що відбувалися у 1862-1863 рр. в недавно зведеному Народному Домі. Саме вони заклали традиції світського вша- нування роковин Тараса Шевченка у Галичині [9]. Уже під час урочистого відкриття «Руської Бесіди» 21 січня 1862 р. студент Микола Куль- чицький двічі продекламував вірш «До Ос- нов’яненка». Можливо, тоді ж були прочитані й інші твори Кобзаря, бо у листі до петербурзької «Основи» від 30 січня 1862 р. Яків Головацький захоплено згадував про те, «як то красненько ви- голошали наші молодці гарні стихи Тараса Шев- ченка». На наступному музично-декламаційному вечорі «Руської Бесіди» (26 лютого 1862 р.) чіль- ний діяч народовецького руху Ксенофонт Клим- кович виголосив вірш «Іван Підкова», а 24 квітня того ж року прочитано «Тополю». На святкуванні скасування панщини 15 травня 1862 р. К.Клим- кович продекламував уривки з «Гайдамаків» та прочитав статтю Пантелеймона Куліша з петер- бурзької «Основи», «Чого стоїть Шевченко яко поет народний». На завершення того ж вечора Володимир Шашкевич на прохання присутніх тричі повторив вірш «Розрита могила» [10]. Як бачимо, найбільший успіх у публіки викликали ті твори Т. Шевченка, що давали романтичне ба- чення історії українського козацтва та піднімали питання незалежності України. У тому ж 1862 році започатковано традицію шевченківських поминальних богослужінь у день смерті поета. Вони відбувалися у право- славній церкві на вул. Францисканській (попе- редниці сучасної церкви на вул. Короленка), а отже значною мірою були пов’язані з ростом так званого «обрядового» руху в середовищі галиць- ких греко-католиків. З точки зору консерватив- ної частини греко-католицького духовенства, ма- сова участь молоді у православних богослужіннях на честь Т. Шевченка була осуд- ною і каригідною. Представники староруського угруповання вважали, що католики не можуть молитися в церкві за православного, оскільки не перебувають з ним у духовному зв’язку [11]. Всу- переч їм молоді народовці стверджували, що не- зважаючи на конфесійні поділи, творять духовну спіль ноту з «батьком Тарасом», чия поезія спри - чинила переворот у їхньому світосприйнятті. Можливо, ідея проведення шевченківських поминальних богослужінь з’явилася у Львові під впливом звісток про таке ж вшанування ро- ковин поета у Петербурзі та на Наддніпрянщині, які вміщувала газета «Слово». До середини 1860-х років щорічні шевченківські поминальні богослужіння були головною формою громадсь- кої маніфестації історичної та національної єд- ності Галичини з Наддніпрянською Україною [12]. Під час такого богослужіння на тетраподі стояв портрет поета, обрамлений лавровим ли- стям, вишиковувалася вбрана в козацький одяг студентська молодь, роздавали поезії Т. Шев- ченка або ж інших авторів на його честь [13]. У 1863 р. народовецька молодь зробила спробу продовжити вшанування шевченківських роковин літературним вечором у «Руській Бе- сіді». Однак не бажаючи ставити під сумнів свою католицьку та габсбурзьку лояльність, управа товариства не дозволила його провести й навіть усунула літографічний портрет Т. Шев- ченка зі стіни зали. Відмова управи «Руської Бе- сіди» спричинила перший відкритий конфлікт між молодими народовцями і «старою Руссю». На знак протесту народовці вирішили бойкоту- вати наступний музично-декламаційний вечір у К Р А Є З Н А В С Т В ОДмитро Каднічанський, Микола Литвин, Остап Середа, Феодосій Стеблій, Любомир Хахула 1’2014 12 Вшанування пам’яті Тараса Шевченка в Галичині «Бесіді» [14]. Однак уже на вечорі, що відбувся 26 жовтня 1863 р., вперше прилюдно прочитано вірш «Ще не вмерла Україна», авторство якого тоді помилково приписували Т.Шевченкові [15]. На такому ж вечорі в листопаді 1863 р. декламо- вано поему «Сон», яку в 1865 р. вперше було ви- дано друком власне у Львові [16]. Й надалі декламації поезій Шевченка займали важливе місце на музично-літературних вечорах «Руської Бесіди». Характерно, що в ті роки на них приходили як чільні діячі «старої Русі», так і молоді прихильники народовецького руху. Мо- лодь становила більшість публіки та виконавців на цих вечорах. Дописувач «Слова» із вдоволен- ням стверджував, що декламаційні вечори в «Руській Бесіді» об’єднують усю руську громаду у Львові, старших і молодших, в єдину родину [17]. Назагал, перші вечори «Руської Бесіди» по- єднували елементи прогабсбурзької лояльності, галицько-руського патріотизму і зростаючого за- цікавлення Наддніпрянською Україною. Музично-декламаційні вечори могли також відбуватися і у стінах Львівської греко-католиць- кої духовної семінарії заходами її «питомців», серед яких сформувалася перша народовецька громада у Галичині. Так, на вечорі, що відбувся 16 грудня 1862 р., Данило Танячкевич виголосив поему «Невольник» – «вічно правдиву поезію на- шого геніального кобзаря» [18]. У першій поло- вині 1860-х років напівпублічні «Шевченківські вечерниці» народовецькі гімназійні громади влаштовували і в інших містах Галичини: Пере- мишлі, Тернополі, Станіславові, Самборі та ін. Шевченківське поминальне богослужіння 1864 р. у Львові засвідчило, на думку автора га- зети «Слово», що день вшанування «безсмерт- ного Тараса» став святковим «народним праздни- ком» для вільнодумної й освіченої Русі [19]. Того ж року олійний портрет Т. Шевченка, придбаний зі складок молоді, повернувся у «Руську Бесіду». 5 травня 1864 р. на сцені львівського Народного дому тріумфально пройшла прем’єра п’єси «Назар Стодоля». Однак спроба провести шев- ченківський декламаційно-музичний вечір 10 бе- резня 1865 р. знову наштовхнулася на заборону управи «Руської Бесіди». Натомість «вечерниці в пам’ять Тараса» того року вперше публічно від- булися у Перемишлі. Саме на них вперше було прилюдно виконано «завітній гімн Тараса» – «Ще не вмерла Україна», авторство якого надалі по- милково приписували Т. Шевченкові, а музику до якого написав галицький композитор Михайло Вербицький [20]. Від 1866 р. шевченківські ве- черниці періодично відбувалися і у Відні, де на- вчалося чимало українських студентів. У Львові шевченківські літературні вечори у дні роковин Т. Шевченка стали відбуватися щорічно лише від 1868 р. Того року «деклямаційно-музи- кальні вечерниці» відбулися в кімнатах «Русь кої Бесіди» в Народному Домі за участі приблизно 50 осіб. На них співано двічі Шевченків «Заповіт» – на музику Миколи Лисенка, яку великий компози- тор написав на прохання Олександра Барвінського, і Михайла Вербицького [21]. На той час традиція поминальних богослужінь занепала у зв’язку із конфліктом між русофілами і народовцями та ак- тивним використанням першими «обрядового» руху в своїх інтересах. Вони продовжувалися у Львові ще до середини 1880-х рр., але проходили щораз у вужчому колі. Ситуацію не рятувало й те, що наприкінці 1860-х рр. православним священи- ком у Львові став о. Григорій Воробкевич, відомий буковинський письменник і прихильник народо- вецького руху. У 1869 р. він з невдоволенням від- значав, що лише декілька людей прийшло на по- минальне богослужіння, тоді як декілька сотень шанувальників поета («самих дам найменше 200») взяли участь у шевченківських «вечерницях» [22]. Після того, як русофільська управа Народ- ного Дому наприкінці 1860-х років відмовилася надавати головний зал для шевченківських літе- ратурних вечорів, вони відбувалися у примі- щенні т.зв. міської Стрільниці, а від 1872 р. де- кілька років поспіль – у залі львівської ратуші. Численна публіка, що за даними газетних репор- тажів нараховувала 500-800 осіб, особливо очі- кувала хорового виконання «Заповіту» М.Ли- сенка, що відтоді став центральним елементом шевченківських святкувань [23]. З другої половини 70-х рр. ХІХ ст. шевчен- ківські вечори стали публічно відбуватися і в інших містах Галичини [24]. Вони стали цент- ральною подією українського громадського ка- лендаря, а участь у них – основною культурною практикою учасників українського національ- ного руху в Галичині. Ювілейні урочистості, літературно-мистецькі вечори, науково-популярні публікації в львівській пресі за участю відомих науковців, письменників, громадсько-культурних діячів, журналістів, й на- далі сприяли популяризації творчого подвигу й літературної спадщини Кобзаря. Найдіяльнішими на цій ниві стали Д. Танячкевич, Н. Вахнянин, Т. Леонтович, О. Огоновський, В. Шашкевич, К. Климкович, Ф. Заревич, І. Франко, М. Павлик, О. Терлецький, О. Барвінський, М. Грушевський, В. Щурат, С. Смаль-Стоцький, К. Студинський, М. Возняк, І. Брик, Б. Лепкий, І. Крип’якевич, Д. Лук’янович, І. Свєнціцький, О. Маковей, В. Стефаник, М. Черемшина та ін. 13 Михайло Гаврилко. “Тарас Шевченко”. Варіянт металевих медальйонів. Портрет Т. Г. Шевченка. Худ Ф. Красицький. Львів: Друкарня Ставропігійського інституту. 1909 р. Т. Шевченко. Кобзар. Фототипічне відтворення першого видання 1840 р. Львів. 1914 р. Михайло Гаврилко. “Козак і дівчина”, “Тарас Шевченко”. Сцени з проєкту пам’ятника Т. Шевченкові в Києві Тарас Шевченко. Кобзар. Ілюстрації Софії Караффи- Корбут. Львів: “Каменяр”, 2011 р. Тарас Шевченко. Кобзар. Ілюстрації Софії Караффи- Корбут. Київ: Видавництво художньої літератури “Дніпро”, 1967 р. Ювілейні медалі та відзнаки, які поширювались на українських землях на початку 20 ст. Медаль товариства “Січ” Відзнака учасника Шевченківського здвигу у Львові. 1914 р. Шевченкіана Софії Караффи-Корбут Календар Українського педагогічного товариства до 100-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Автор Косинін. Львів. 1914 р. 1’2014Дмитро Каднічанський, Микола Литвин, Остап Середа, Феодосій Стеблій, Любомир Хахула К Р А Є З Н А В С Т В О 14 Шевченкіана Наукового товариства імені Шевченка Поряд із «Просвітою» та іншими суспільно- культурними та кооперативними товариствами твори Шевченка видавало та популяризувало Наукове товариство імені Шевченка у Львові (засноване 1873 р.), членами якого були не лише галичани, але й наддніпрянці. 1903 р. член НТШ М. Комаров видав розвідку «Шевченко в лите- ратуре и искусстве. Библиографический указа- тель для изучения жизни и произведений Т. Шевченко». Велике значення для розвитку шевченкознав- чих студій мала публікація у «Записках НТШ» та Збірнику філологічної секції, які виходили друком у Львові, біографії Т. Шевченка пера О. Кониського. У 1917 р. том 119-120 «Записок НТШ» присвячено біографії Т. Шевченка та міжнародним аспектам його творчості. Ряд членів НТШ зробили істотний внесок у шевченкознавчі дослідження. Так, найвизначні- шим шевченкознавцем своєї доби був Іван Фран - ко – автор кілька десятків статей, присвячених висвітленню громадсько-політичної і літератур- ної діяльності Т. Шевченка, його естетичних по- глядів, поетики його творів. Багатолітній голова НТШ Михайло Грушевський, палкий шануваль- ник пам’яті і творчої спадщини Т. Шевченка, під час своєї педагогічної праці у Львівському уні- верситеті в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. чимало спричинився до популяризації творчості Кобзаря у своїх доповідях, виголошених на Шевченківсь- ких святкових вечорах у Львові. Літературозна- вець Василь Щурат упродовж більш як сорока- річної праці на ниві шевченкіани опублікував у різних періодичних виданнях понад 40 статей з проблем шевченкознавства. Творчість Шевченка досліджував львів ський бібліограф і книгозна- вець Володимир Дорошенко, підготувавши спе- ціальні бібліографічні студії «Огляди літератури по Шевченкознавству за 1914-1924 рр.» (1925), «Шевченкознавство в 1925» (1926) і «Покажчик видань Шевченкових творів та опис бібліографіч- них праць про Шевченка» (1938) [25]. 1940 р. НТШ під тиском радянської влади са- морозпустилося. Прапор Українських визвольних змагань На честь 100-річчя від дня народження Коб- заря 28 червня 1914 р. у Львові проведено Шев- ченківський здвиг – огляд формувань парамілі- тарних товариств «Січ», «Сокіл», «Пласт». У цей день походи січовиків і соколят, заквітчані львів’янами-українцями, пройшли вулицями міста від Великого театру і Народного дому до Українського городу, що знаходився в околицях Стрийського парку. У величному святі (понад 12 тис. осіб) взяли участь депутати Галицького сейму, посли Віденського парламенту, українські кооператори і гімназисти, представники з Над- дніпрянщини (М. Міхновський, родина лікаря Луценка з Одеси та ін.) [26]. З нагоди святку- вання цього ювілею кооператив «Достава» виго- товив та поширив більше 1 000 відзнак із зобра- женням поета у молодому та зрілому віці. Як відзначала преса, «бронзова відзнака за 50 сот. і емальована за 1,20 К. мають практичну вартість, бо можна їх уживати до краватки на ювілейних концертах …» [27]. Тоді ж Ювілейний комітет свята випустив кілька металевих відзнак із порт- ретом Шевченка (із запонками) [28]. Українське педагогічне товариство видало великий настін- ний календар, на якому художник Косинін зоб- разив два портрети Шевченка, його родинну хату та могилу на Чернечій горі. Поширювалися по- штівки (видані Ставропігійським інститутом у Львові), металеві плакети та глиняні барельєфи з портретом Шевченка авторства М. Гаврилка (видані у 1911-1912 рр.), металеві відзнаки на честь проведення Шевченківського здвигу. Ша- нобливо у галицьких родинах зберігалася медаль з позолотою, яка була випущена з нагоди 50-ліття від дня смерті Тараса Шевченка [29]. У роки Першої світової війни ідеї Шевченка популяризував у своєму «Віснику» позапартійний Союз визволення України, створений 1914 р. у Львові галицькими і наддніпрянськими політи- ками. За його ініціативи 1915 р. перевидано «Коб- зар». У легіоні Українських січових стрільців, які сформовано 1914 р. у Львові, щороку відзначали Шевченківські свята. Аналогічні відзначення від- бувалися в Українській галицькій армії (1918- 1919). У міжвоєнний період українці Галичини за- вжди святочно відзначали річниці уродин та смер ті Тараса Шевченка, у ході яких на його честь поширювали портрети та поштівки. Декілька вели ких чорно-білих портретів видрукувала у 30-ті рр. Жовківська друкарня Отців Василіан. Шевченкове слово неодноразово звучало й у лавах Української повстанської армії. Серед по- встанців поширювалися брошури про великого Українця – О. Орленка (автор не ідентифікова- ний) «Шевченко проти Москви» (у 1949 р. пере- видана за кордоном у серії «Передрук підпіль- них видань» № 09/49), І. Ленка «Шевченко – апостол незалежности України» та ін. Ідеї Шев- ченка-Будителя популяризували у своїх працях ідеологи українського національно-визвольного руху 40-х рр. ХХ ст. Петро Федун-«Полтава», 15 Осип Дяків-«Горновий», Ярослав Старух- «Ярлан». Зокрема Петро Федун-«Полтава» ре- комендував читати і поширювати у повстансь- кому середовищі лекції (відчити) «Шевченко – співець державної самостійности України», «Шевченко і Росія» [30]. У радянську добу місцева влада не завжди то- лерувала відзначення річниць народження та смерті Кобзаря. 1961 р., як свідчить актор Львівсь- кого академічного театру ім. М. Заньковецької Богдан Козак, вистава «Гайдамаки» зазнала чи- мало цензурних правок і редакцій [31]. Навесні того ж року близько сотні львів’ян (представники творчої та інженерно-технічної інтелігенції) від- відали трьома автобусами Канів, де вшанували пам’ять Шевченка терновим вінком з колючим дротом і гілками червоної калини. Учасників цієї поїздки згодом неодноразово викликали на допи - ти до Управління КДБ у Львівській області [32]. Єдиний у Львові Шевченківський вечір, що відбувся у Львівському університеті 1968 р., проходив у вщент заповненому приміщенні зі скан дуванням гасел «Слава Шевченкові», «Слава Україні», колективним співанням стоячи «Запо- віту». Велелюдне зібрання у приміщенні та під будинком університету відбулося під пильним контролем львівської міліції [33]. 28 березня 1973 р. у Львові було поширено понад 160 летючок із протестом проти заборони урочистого відзначення Шевченківських днів. Навіть Черкаському народному хорові, що ви- ступав у ці дні у місті, було заборонено співати «Заповіт» [34]. Лише в часи горбачовської від- лиги було знято будь-які заборони на відзна- чення Шевченківських днів. У бронзі і камені До 2013 р. у населених пунктах області зве- дено 124 пам’ятники Шевченкові. Найдавнішим із збережених вважається пам’ятник у с. Лиси- ничі Пустомитівського району під Львовом, який встановили 11 вересні 1911 р. на кошти селян [35]. Спочатку пам’ятник мав вигляд увінчаної хрестом піраміди з вмонтованим фарфоровим портретом Кобзаря і нагадував первісну могилу Шевченка на Чернечій горі (у 1960-х рр. хрест замінили типовим погруддям поета). У тому ж 1911 р. в с. Урич на Сколівщині у гірській скелі давньоруської фортеці «Тустань» вмуровано ме- моріальну дошку на честь народного Будителя. У цей час у середовищі галицької громадсь- кості активно обговорювалася ідея спорудження пам’ятника Кобзареві у Києві. Вказаний проект намагався реалізувати уродженець Полтавщини скульптор Михайло Гаврилко, який мешкав у Львові. У 1910-1914 рр. він виготовив декілька пам’ятних барельєфів-медальйонів, а також про- ект пам’ятника Т. Шевченкові. На жаль, цей задум галицької і наддніпрянської інтелігенції не вдалося реалізувати у Києві; постамент із фі- гурою Т. Шевченка перейшов у власність судді з Болехова Г. Личаківського, а п’ять інших фігур пам’ятника – до музею НТШ у Львові (тепер їхнє місце знаходження невідоме). Ще один про- ект пам’ятника Т. Шевченкові четар Легіону Українських січових стрільців М. Гаврилко на- магався створити у Львові в 1917 р. [36]. 28 вересня 1913 р. з ініціативи товариства «Просвіта» пам’ятник Шевченкові встановили у містечку Винниках під Львовом за проектом ар- хітектора Олександра Лушпинського і невідо- мого скульптора з майстерні А. Яворського. Скульптурну композицію виконали з білого піс- ковика: погруддя на високому постаменті. До- вкола пам’ятника висаджено червону калину та барвінок. У відкритті пам’ятника взяли участь поет Богдан Лепкий, посол Віденського парла- менту Євген Олесницький, адвокат Кирило Трильовський, представники місцевих това- риств «Сокіл», «Січ», «Пласт», «Просвіта», львівські гімназисти; місцевий чоловічий хор виконав Заповіт Шевченка на музику М. Вер- бицького. Під час свята розігрувалася спеці- альна лотерея, кошти від реалізації якої спрямо- вувалися на консервацію монумента, діяли польові кухні для частування гостей. У цей день вулицями Шевченка, Шашкевича і Дорошенка пройшли місцеві оркестри [37]. В часи Першої світової війни пам’ятник неодноразово уквітчу- вали солдати-наддніпрянці російської армії. Пам’ятник зруйновано під час українсько-поль - ської війни 1918-1919 рр.Лише 1923 р. створено запомоговий комітет, який розпочав збір коштів на відновлення пам’ятника й виступив з ініціа- тивою перед львівським повітовим староством про дозвіл на його відкриття. 1924 р. встановлено нове погруддя роботи скульптора А. Оверка, однак дозвіл на урочисте його відкриття було от- римано лише 25 березня 1925 р. У Львові існує три монументи поетові. У 1950-х рр. на терасі парку культури і відпо- чинку ім. Б.Хмельницького встановлено пам’ят- ники Т. Шевченку та О. Пушкіну (не збереглися). У 1965 р. перед школою № 63 по вул. Личаківсь- кій, 171 споруджено погруддя Шевченкові, авто- рами якого стали скульптори Ярослав Чайка та Еммануїл Мисько. Ще один пам’ят ник Тарасові Шевченку відкрито 26 квітня 1992 р. перед вхо- дом до Музею народної архітектури та побуту Шевченківський гай (скульптор Юрій Гав’юк). Вшанування пам’яті Тараса Шевченка в Галичині 1’2014Дмитро Каднічанський, Микола Литвин, Остап Середа, Феодосій Стеблій, Любомир Хахула К Р А Є З Н А В С Т В О 16 Ідея спорудження величного пам’ятника Тара- сові Шевченку в центрі Львова відродилася у 1988-1989 рр. Був оголошений конкурс на проект пам’ятника, який виграли скульптори Володимир і Андрій Сухорські. 15 травня освятили місце спо- рудження пам’ятника, а його відкриття відбулося 24 серпня 1992 р. [38]. Скульптуру відливали за сприяння української діаспори в Аргентині. До- повненням до монумента Шевченка стала 12-мет- рова бронзова стела «Хвиля Народного Відрод- ження», споруджена у 1995 р і відкрита у День незалежності 1996 р. Після її спорудження за- гальна скульптурна композиція набула доверше- ного вигляду: фігурні рельєфи на ній символічно зображують історію України від часів Київської Русі до початку XX ст. на передній стороні та іс- торію України XX ст. – на зворотному боці. Нині на площі перед пам’ятником відбуваються народі віче та мистецько-культурні фестивалі. Цікаву долю має пам’ятник-мігрант у Самбо рі. Пам’ятник Тарасові Шевченку (бетон, автор не відомий, Львівська кераміко-скульптурна фаб- рика) у Самборі встановлений 1953 року на пло - щі, де тепер стоїть кінотеатр «Кобзар». У 1977 р. у зв’язку з будівництвом кінотеатру «Союз» (те - пер «Кобзар») його перевезли на господарський двір міськкомунгоспу. Згодом перенесли у місь - кий парк від вул. С. Бандери, 30 серпня 1989 р. за ініціативи Товариства імені В. Кобільника, без дозволу місцевої влади, пам’ятник перенесено на площу Ринок, навпроти вул. Шевченка. Реставра- цію пам’ятника провів В. Половчан, облицюван- ням постаменту займався Б. Кваснікевич. Проект гранітного постаменту виконав архітектор М. Бо- цуль. Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 5 листопада 1989 р. На початку 2000 рр. прове- дено кардинальну реконструкцію монумента. Слід відзначити, що великої мистецької цінності самбірський пам’ятник не має. Це типовий клон, який у радянські часи тиражували за типовими проектами. За незалежної України прокотилася нова хвиля встановлення монументів Кобзареві. На теренах західних областей України з’явилося чимало монументів як цінних з мистецької точки зору, так і типових штампів. Мистецькою довершеністю відзначаються монументи у Дрогобичі, Червонограді, Мор- шині, Сокалі на Львівщині. Зокрема, у Дрого- бичі пам’ятник Тарасові Шевченку встановле- ний 5 вересня 1991 р. перед готелем «Тустань» (відкритий 21 вересня 1991 р.; автори – Іван Гон- чар, Анатолій Гончар). У Моршині бронзовий пам’ятник Тарасові Шевченкові встановлений у 1997 р. (автори – скульптори М. Посікіра, Л.Яремчук, архітектор В. Каменщик). На центральній площі Червонограда пам’ят- ник Тарасові Шевченкові встановлено в 1996 р. Раніше на цьому місті стояв бронзовий пам’ятник Леніну, який було демонтовано 1 серпня 1990 року. У Сокалі пам’ятник встановлено у 1995 р. на площі Січових стрільців (скульптор Еммануїл Мисько, архітектор Василь Каменщик). Раніше там стояло невелике погруддя Тараса Шевченка. Музейна та літературна Шевченкіана У Львові на громадських засадах працює Му- зейна кімната Тараса Шевченка «Львівська Шев - ченкіана», відкрита 7 березня 2004 р. в примі- щенні Львівського Палацу мистецтв (вул. Копер- ника, 17). Музей має літературно-мистецький про- філь, займає площу 87,4 м2 і налічує 1350 одиниць збереження. В основу створення кімнати-музею лягли оригінальні твори 26 львів ських художни- ків, які протягом 1997-2003 рр. брали участь в акції «Художники Львова – шляхами Тараса Шев- ченка» (Україна, Вільнюс, Петербург, Казахстан). За час експедицій митці створили понад 100 по- лотен і видали три альбоми. Ініціатор створення і керівник Музею – заслужений працівник культури України, директор Львівського палацу мистецтв Роман Наконечний. Серед художників, які взяли участь у поїздках були і молоді митці, і знані май- стри: народний художник України Зеновій Ке- цало, лау реат Державної премії ім. Т. Шевченка Володимир Патик, заслужений художник України Євген Манишин, головний художник Палацу ми- стецтв Орест Скоп та ін. Справжньою цінністю Музею є ікона з Шев ченківського краю «Христос – недремне око» та оригінальний кролевецький рушник ХІХ ст. – експонати, подаровані художни- ком Т. Лозинським. Бібліотека Музею-кімнати на- раховує близько 1700 видань на шевченківську те- матику. Окрему експозицію становлять видання «Кобзаря», яких тут 74 примірники, подаровані львів’янами, гостями з інших місцевостей Укра - їни та з-за кордону. Ще однією особливістю Музею є колекція медалей, значків, марок із зоб- раженням Т. Шевченка, зокрема й таких, що ви- дані підпільною поштою України в Мюнхені у 1961 році. До відкриття кімнати-музею художник Всеволод Волощак виготовив сувенірний нагруд- ний знак із зображенням Тараса Шевченка. На ос- нові поїздок по Шевченківських місцях, за участю художників створено велику фототеку та відео- фільм «Шляхами Т. Шевченка». Невелика колекція творів Т. Шевченка та речі, що належали Кобзареві особисто, зберігаються у фондах Національного музею у Львові [39]. Один із найстаріших творів експозиції – відома робота Шевченка «Се мій батько», виконана у 1829-1830 рр., коли батька поета уже не було в живих. Картину в одній із антикварних крамни- чок Вільна знайшов директор білоруської Націо- нальної бібліотеки Янко Лучкевич, і в грудні 1917 року передав до Національного музею у Львові. Окрім цієї картини, в Музеї знаходяться два офорти роботи Кобзаря: «Притча про робіт- ників на винограднику» та «Вірсавія». Перший – копія однойменної картини Рембрандта, другий – Карла Брюллова, та «Автопортрет», який Шев- ченко написав у 1848-1849 рр. під час участі у експедиції Олексія Бутакова Аральським морем. У 1948 році до Музею надійшла гіпсова посмерт - на маска Шевченка, яку зробив його друг, профе- сор Петербурзької академії мистецтв Петро Клодт відразу після смерті Кобзаря. Інший раритетний експонат – ручка, якою свого часу писав Шев- ченко, довгий час зберігалася у приватній збірці українського колекціонера Василя Тарнавського (Чернігів). Є в експозиції також два «Кобзарі», видані ще за життя поета у 1840-му та 1860 рр. Щороку у березневі дні картини Шевченка екс- понуються в центральній залі музею [40]. До 200-літнього ювілею Кобзаря Львівський історичний музей підготував спеціальну експо- зицію, цикл лекцій для населення, а також спільно з Львівською торгово-промисловою па- латою пам’ятний календар «Заповіді Кобзаря. «Шевченкіана» зі збірки Львівського історичного музею» [41]. Календар ілюстрований світлинами експонатів з фондової колекції музею – пам’ят- ками, створеними у ХХ ст. і присвяченими річ- ницям народження або смерті Поета чи іншим визначним подіям. Музей володіє збіркою по- грудь, барельєфів, портретів Кобзаря, ювілейних плакатів, декоративних тарілок, касеток роботи народних майстрів. Оригінальними є календар, виданий у Львові до 100-річчя від дня народ- ження Т. Шевченка накладом Українського педа- гогічного товариства, фототипічне відтворення першого видання Кобзаря, яке у 1914 р. вийшло накладом НТШ у Львові. Історичною пам’яткою новітньої доби є афіша про Першу наукову сесію «НТШ і українське національне відродження», що відбулася 16-17 березня 1990 р. у Львові, і під час якої урочисто відкрили меморіальну дошку НТШ на проспекті Шевченка, 8. Життя та творчість Шевченка надихнули на- родного художника України Євгена Безніска на створення мистецької серії – понад 360 робіт до Шевченкових творів, значна частина яких експо- нувалася на спеціальних виставках у Дрогобичі, Галичі та Львівському палаці мистецтв [42]. У другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. у Львові перевидано чимало творів Кобзаря, зокре - ма в місцевих видавництвах «Каменяр», «Світ» та ін. [43]. З’явилася й низка художніх, літературо- знавчих, краєзнавчих та мистецтвознавчих праць, присвячених життю та творчості Шевченка [44]. Як і у ХІХ, так і в ХХІ ст. творчість Тараса Шевченка сприймається українцями Галичини як основний вияв українських національних ідей, соборності українських земель, а його по- стать – як ідеал українського інтелектуала мо- дерної доби. Вшанування постаті та творчості Кобзаря стало одним з найголовніших чинників формування української національної ідентич- ності мешканців західного регіону України. Вшанування пам’яті Тараса Шевченка в Галичині 17 1. Шашкевичіана. Вип. 1: Маркіян Шашкевич і українське національне відродження. Вип. 2: Руська Трійця, її оточення, послідовники і дослідники. – Львів; Броди; Вінніпег, 1996. – 466 с. 2. Загайкевич Б. Культ Шевченка в Галичині до Першої світової війни // Записки НТШ, т. CLXXVI: Тарас Шевченко. Збірник доповідей Світового кон- гресу української вільної науки для вшанування сто- річчя смерти / За ред. В. Стецюк, В. Кравців. – Ню Йорк; Париж; Торонто, 1962. – С. 255. 3. Возняк М. Недрукована автобіографія Володи- мира Шашкевича // Неділя. – 1911. – Ч. 36. – С. 4. 4. Гординський Я. До історії культурного і полі- тичного життя в Галичині у 60-тих рр. ХІХ в. – Львів, 1917 – С. 40-43. 5. Верхратський І. З первих літ народовців (1861– 1866) // Записки НТШ. – 1915. – Т. 122. – С. 82-84. 6. Стеблій Ф. Отець Гнат Рожанський – діяч «Про- світи» // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність . – Вип. 19: «Просвіта» – обе- ріг незалежності та соборності України. – Львів, 2010. – С. 388-393; Барвінський О. Спомини з мого життя. Перша часть. – Львів, 1912. – С. 111-115. 7. Центральний державний історичний архів Украї ни, м. Львів (далі – ЦДІАУЛ), ф. 348, оп. 1. Про- токоли засідань Головного виділу «Просвіти». Т. 1, спр. 7628, арк. 16. 8. Правда. – 1874. – № 8. – 1 (13) червня. 9. Sereda O. From Church-Based to Cultural Nationalism: Early Ukrainophiles, Ritual-Purification Movement and Emerging Cult of Taras Shevchenko in Austrian in the 1860s // Canadian American Slavic Studies. – Spring 2006. – Vol. 40, No. 1. – P. 21-47; Середа О. Перші публічні декламації поезій Т.Шевченка та шевченківські «вечерниці» в Га- личині // Україна: культурна спадщина, націо- нальна свідомість, державність. Вип. 23. – Львів, 2013 (в друці). Джерела та література 10. Слово (Львів). – 1862. – Ч. 4. – 25 січня. – С. 16; Слово. – 1862. – Ч. 12. – 22 лютого. – С. 48; Слово. – 1862. – Ч. 14. – 1 березня. – С. 56; Вістник (Відень). – 1862. – Ч. 42. – 24 квітня. – С. 166-167; Вістник. – 1862. – Ч. 52. – 22 травня. – С. 206-207. 11. Вістник. – 1863. – Ч. 19. – 21 березня. – С. 74-75; 12. Так, Іван Верхратський (вчитель Івана Фран - ка) згодом стверджував, що ці богослужіння було першим проявом духового зближення Галичини до України. Див.: Денниця. Письмо литературно-нау- кове (Станиславів). – 1880. – Ч.5. – С.75. 13. Слово. – 1862. – Ч. 17. – 12 березня. – С. 68; Слово. – 1862. – Ч. 18. – 15 березня. – С. 72; Вер- хратський І. Перве поминальне богослуженє за упо- кой Тараса Шевченка 1862 р. в Галичині // Записки НТШ. – Т. 108. – 1912. – С. 145-147; Петрикевич В. Істория культу Шевченка серед гімназияльної моло- діжи. – Перемишль, 1914. – С. XLIV. 14. Шашкевич В.Як ми поступали досі й як би нам дальше поступати // Русь (Львів). – 1867. – Ч.21. – 9 червня. – С. 3; Молода Русь в роках 1860-66 // Діло (Львів). – 1892. – Ч. 29. – 18 лютого. – С. 1-2; Возняк М. Народини культу Шевченка в Галичині // Неділя (Львів). – 1911. – Ч. 11-12. – С. 4. 15. Вістник. – 1863. – Ч. 87. – 6 листопада. – С. 346. 16. Слово. – 1863. – Ч.90. – 25 листопада. – С. 357. 17. Слово. – 1862. – Ч. 12. – 22 лютого. – С. 47–48. 18. Слово. – 1862.– Ч.100. – 31 грудня. – С. 390. 19. Слово. – 1864. – Ч. 17. – 9 березня. – С. 68. 20. Мета (Львів). – 1865. – № 3. – С. 79-84. 21. Правда (Львів). – 1868. – Ч. 8. – С. 95-96. 22. Материяли до істориї зносин Галичан з Буко- винцями // Руслан (Львів). – 1908. – Ч.183. – 26 серпня. – С.3. 23. Основа (Львів). – 1872. – Ч.17. – 29 лютого. – С. 1-2. 24. Петрикевич В. Історія культу Шевченка…– С. XXXIX-XLI. 25. Піх О. Бібліографія та бібліографічні дослід- ження в Науковому товаристві ім. Шевченка та інших західноукраїнських установах (до 1940 року) // На- укове Товариство імені Шевченка. Енциклопедія. – Т. 1. – Київ; Львів; Тернопіль, 2012. – С. 580-598. 26. Литвин М.Р., Науменко К. Є. Історія галиць- кого стрілецтва. – Львів: Каменяр, 1990. – С.13-14; Угрин-Безгрішний М. Великий здвиг // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1934 р. – Львів, 1933. – С. 38; Лазарович М. В. Легіон Україн- ських січових стрільців: формування, ідея, боротьба. – Тернопіль: Джура, 2005. – С. 70-71. 27. Круковський О., Пахолко С. Українська фале- ристика / Із фондів Львівського історичного музею. – Львів: Апріорі, 2011. – С. 54-55. 28. Там само. – С. 54. 29. Там само. – С. 53. 30. Федун Петро-«Полтава». Концепція Самостій- ної України. Том 2. Документи і матеріали / Упоряд. і відп. ред. М. В. Романюк; НАН України. Інститут ук- раїнознавства ім. І. Крип’якевича; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2013. – С. 408,657-658. 31. Коваль Ярина. Гробарі Шевченка. Влада бо- їться Пророка й забороняє читати його «революцій- ний» вірш «Розрита могила» // Львівська газета. – 2013. – 14 березня. 32. Спогади І. Геля / Архів Інституту українознав- ства ім. І. Крип’якевича НАН України. 33. Патер І. «Черемоша рідні хвилі» (фрагменти споминів зі студентських літ) // Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2008. – Вип. 16. – С. 28–29. 34. Зайцев Ю. Д. Український національно-ви- звольний фронт Зоряна Попадюка (1968– 1973) – репрезентант молодіжного антикомуністичного руху // Вісник Львівської комерційної академії. Серія – гу- манітарні науки. Вип. 10. Ювілейний збірник на по- шану Степана Гелея. – Львів, 2001. – С. 557–563. 35. Кравченко Я. Історія монументів Кобзареві // День. – 2013. – 6–7 вересня. 36. Нога О. Михайло Гаврилко і його спадщина // Вісник НТШ. – 2011. – Ч. 46. – С. 44–46. 37. Кач М. Відслоненє пам’ятника Т. Шевченка у Винниках // Ілюстрований народний календар това- риства Просвіта. 1916. – Львів, 1916. – С. 184–186. 38. Історія Львова. У трьох томах. – Львів, 2007. – Т. 3. – С. 414– 414. 39. Музейна кімната Тараса Шевченка «Львівська Шевченкіяна» // Громадські музеї Львівщини: Довід- ник: У 2 т. / Авт.-упоряд.: Л. Перейма, Я. Огоновська, М. Зобків, Г. Iвановська; наук. ред.: О. Роман, Л. Пе- рейма, О. Перелигіна; відп. за вип. Б. Чайковський; Львівський історичний музей. – Львів: «Проман», 2007. – Т. 1. – С. 56–59. 40. Луковська О. «Львівська Шевченкіана» в екс- позиції кімнати-музею Т. Шевченка Львівського па- лацу мистецтв / Ольга Луковська // Образотворче ми- стецтво. – 2010. – № 2–3. – С. 98–99; Кімната-музей Тараса Шевченка. – Режим доступу: http://www.kob- zar-museum.org.ua. 41. Заповіді Кобзаря. «Шевченкіана» зі збірки Львівського історичного музею. Календар 2014 / Ідея: Тарас Рудько, фото: Зіновій Підперигора, ди- зайн: Володимир Кудляк. – Львів, 2013. – 12 с. 43. Коваль Ярина. Гробарі Шевченка. Влада бо- їться Пророка й забороняє читати його «революцій- ний вірш» «Розрита могила» // Львівська газета. – 2013. – 14 березня. 43. Шевченко Тарас. Кобзар / Тарас Шевченко. – Львів: Каменяр, 2006; Шевченко Тарас. Кобзар / Тарас Шевченко. – Львів: Каменяр, 2011. – 870 с. 1’2014Дмитро Каднічанський, Микола Литвин, Остап Середа, Феодосій Стеблій, Любомир Хахула К Р А Є З Н А В С Т В О 18 Вшанування пам’яті Тараса Шевченка в Галичині 19 44. Хоткевич Гнат. Тарас Шевченко: повість / Гнат Хоткевич [передмова І. Денисюка]. – Львів: Каменяр, 1966. – 279 с.; Т. Г Шевченко французькою мовою (1847-1967): бібліографічний покажчик / Упоряд. М. Гресько. Львівська державна наукова бібліотека. – Львів, 1967. – 43 с.; Т. Г. Шевченко мовами італій- ською, іспанською, португальською та есперанто. – Львів, 1968. – 55 с.; Т. Г. Шевченко в німецьких пере- кладах та критиці (1843–1917): бібліографічний по- кажчик / Бібліотека іноземної літератури м. Львова; Упор. М. Гресько та ін. – Львів, 1968. – 68 с.; Т. Шев- ченко і українська національна культура: до 175-річ - чя від дня народження Т. Шевченка та 115-річчя за- снування Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові: матеріали наукового симпозіуму (Львів, 8-9 червня 1989 р.) / Західний науковий центр АН УРСР, Інститут суспільних наук АН УРСР, Львівська орга- нізація Спілка письменників України. – Львів: Світ, 1990. – 153 с.; Стельмах Богдан. Тарас: драматична поема-дилогія / Богдан Стельмах. – Львів: Каменяр, 1991. – 205 с.; Завадка Богдан. Серце чистеє подай: проблеми релігії у творчості Тараса Шевченка / Ін- ститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ. – Львів, 1993. – 159 с.; Видання «Кобзаря» Тараса Шев- ченка у фондах Львівської бібліотеки ім. В Стефа- ника: Каталог виставки до 180-річчя від дня народ- ження поета / Укладач О Канчалаба. – Львів, 1994. – 371 с.; Шевченкіана українського зарубіжжя: бібліо- графічний покажчик. – Львів, 1995. – 40 с.; Гузар Ірина. Україна в орбіті європейської мислі: від Григо- рія Сковороди до Тараса Шевченка. – Торонто; Львів, 1995. – 174 с.; Єнджиєвич Єжи. Українські ночі або Родовід генія: роман. Переклад з польської В. Івани- сенька. – Львів, 1997. – 443 с.; Демчук Наталія. Інтер’єр у прозі Т. Шевченка: (мікро поетика опису в системі екстервентного психологічного аналізу) / На- талія Демчик. – Львів: Каменяр, 1999. – 35 с.; Свою Україну любіть … Львівські художники шляхами Та- раса Шевченка / [упор. Р. Наконечний. – Львів: Каме- няр, 2000. – Вип. 1. 1997–1999 рр. – 95 с.; Свою Україну любіть … Львівські художники шляхами Та- раса Шевченка / [упор. Р. Наконечний. – Львів: Каме- няр, 2000. – Вип. .2000–2001 р. – 88 с.; Берко Павло. Філософські погляди Тараса Шевченка. – Львів, 2000. – 29 с.; Огієнко Іван. Перші революційні вірші Тараса Шевченка. – Львів, 2001. – 70 с.; Стельмах Богдан. Тарас: драматична поема – тетрологія з епілогом. – Львів, 2002. – 462 с.; Лубківський Р. Боговірний бо правдивий. – Львів, 2002. – 17 с.; Грень Маепрій. Пра- вовірнісь релігії Тараса Шевченка. – Львів, 2003. – 63 с.; Виставка портрету Т. Шевченка у творах львівських художників та приватних колекціях. – Львів, 2003. – 113 с.; Нахлік Є. Доля – Los– Судьба: Шевченко і польські і російські романтики. – Львів, 2003. – 568 с.; Тарас Шевченко на Львівщині із скульптурної Шевченкіани / Львівський історичний музей; Упор. М. Зобків. – Львів, 2004. – 63 с.; Кру- ковська В. Вічне слово Кобзаря. – Львів, 2004. – 67 с.; Качурівський Р. Мій Кобзар. – Львів, 2004. – 84 с.; По- свята: літературно-мистецький збірник / [За ред. Р. Лубківського]. – Львів: Світ, 2003. – 567 с., [4]: іл.; Шевченкова дорога в Білорусь: літературно-публіци- стичний збірник / [За ред. Р. Лубківського]. – Львів: Світ, 2004. – 270 с.; Франко Іван. Шевченкознавчі сту- дії / [Упор. М. Гнатюк]. – Львів: Світ, 2005. – 471 с.; Горбач Назар. Життя та творчість Тараса Шевченка / Назар Горбач. – Львів: Каменяр, 2005. – 303 с.; Овсій- чук В. Мистецька спадщина Тараса Шевченка у кон- тексті європейської художньої культури. – Львів, 2008. – 414 с.; Тарас Шевченко та кобзарство / Ред. Т. Салига. – Львів, 2010. – 190 с.; Буквар Тараса Шев- ченка. – Львів: Громадський благодійний фонд «Фун- дація ім. Г. Нудьги». – Львів, 2011. – 36 с.; Митропо- лит Іларіон. Граматично-стилістичний словник Шевченкової мови. – Львів, 2011. – 216 с.; Горак Роман. Прозвані юродивими: есеї про Т. Шевченка. – Львів, 2011. – 245 с.; Славить Грузія Кобзаря: літера- турно-публіцистичний збірник / [За ред. Рауля Чі- лачави]. – Львів: Світ, 2011. – 293 с.; Мозер Міхаель. Тарас Шевченко і сучасна укра їнська мова / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ. – Львів, 2012. – 327 с. Дмитрий Кадничанский, Николай Литвин, Остап Середа, Феодосий Стеблий, Любомир Хахула Чествование памяти Тараса Шевченко в Галичине В статье обобщается галицкая Шевченкиана: анализируется роль и место львовских изданий произведений Тараса Шевченко в подъеме национального сознания западных украинцев, показано историко-мемориальную деятельность по увековечению памяти великого Кобзаря на западных землях Украины в новейшее время. Ключевые слова: Тарас Шевченко, Галичина, Научное общество имени Шевченко, соборность. Dmytro Kadnichanskyi, Mykola Lytvyn, Ostap Sereda, Feodosii Steblii, Liubomyr Khakhula Commemoration of Taras Shevchenko in Galicia The role of Shevchenko’s heritage in Galicia, in particular role and place of the Lviv editions of Shevchenko’s works for the growth of the national consciousness of Western Ukrainians, and the scholarly-memorial activities that aimed at the commemoration of Taras Shevchenko in the Western Ukrainian lands in the modern epoch, are an- alyzed in the article. Key words: Taras Shevchenko, Galicia, Shevchenko Scientific Society, national unity.

Вшанування пам'яті Тараса Шевченка в Галичині

Репозитарії

Схожі ресурси