Енциклопедична перлина українського краєзнавства
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167076 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Енциклопедична перлина українського краєзнавства / М. Дмитренко // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 221-224. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-167076 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1670762020-03-16T01:25:39Z Енциклопедична перлина українського краєзнавства Дмитренко, М. Огляди 2014 Article Енциклопедична перлина українського краєзнавства / М. Дмитренко // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 221-224. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167076 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди Огляди |
| spellingShingle |
Огляди Огляди Дмитренко, М. Енциклопедична перлина українського краєзнавства Краєзнавство |
| format |
Article |
| author |
Дмитренко, М. |
| author_facet |
Дмитренко, М. |
| author_sort |
Дмитренко, М. |
| title |
Енциклопедична перлина українського краєзнавства |
| title_short |
Енциклопедична перлина українського краєзнавства |
| title_full |
Енциклопедична перлина українського краєзнавства |
| title_fullStr |
Енциклопедична перлина українського краєзнавства |
| title_full_unstemmed |
Енциклопедична перлина українського краєзнавства |
| title_sort |
енциклопедична перлина українського краєзнавства |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167076 |
| citation_txt |
Енциклопедична перлина українського краєзнавства / М. Дмитренко // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 221-224. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT dmitrenkom enciklopedičnaperlinaukraínsʹkogokraêznavstva |
| first_indexed |
2025-07-14T23:44:39Z |
| last_indexed |
2025-07-14T23:44:39Z |
| _version_ |
1837667902179770368 |
| fulltext |
Авторський текст брошури перемежований
уривками оригінальних документів, що дозволяє
уявити історію міської символіки як доволі
складний процес, в тому числі обумовлений по-
літичними міркуваннями і не обмежений ви-
ключно обговоренням художнього втілення про-
ектів. Видання ілюстроване не лише ескізами
прапорів, печаток та гербів Сумського слобід-
ського козацького, Сумського гусарського по-
лків, міста Суми, багато з яких демонструється
вперше в кольоровому варіанті, але й портре-
тами та фотографіями геральдистів, причетних
до розробки гербів м. Суми. Ряд фотографій де-
монструють сучасне втілення герба міста Суми
на нагородах Сумської міської ради, реконстру-
йованих вулицях міста, пам’ятних знаках, бу-
динках і т.п. У «Післямові» автор знов звернув
увагу на виховне значення символіки, «що
об’єднує городян в єдину громаду, уособлюють
її права та обов’язки», а примноження слави
міста залежатиме від того, як сумчани будуть
вживати надалі символи, шанобливо ставитися
до них, розвивати краєзнавчі дослідження та по-
ширювати знання про рідне місто.
З метою вдосконалення подальших видань з
історії міста Суми, варто звернути увагу на ок-
ремі недоліки. Зокрема, описка на ст. 18. Пар-
суна, на якій зображений перший сумський по-
лковник, підписана «Герасим Герасимович Кон-
дратьєв», тоді як правильно було написати «Ге-
расим Кіндратович Кондратьєв». Також, на нашу
думку, правильніше було б змінити назву четвер-
тої глави видання («Ескізи гербів для міста Суми
Йоганна Бекенштейна»), оскільки в ній йдеться
не стільки про символіку конкретно міста Суми,
скільки про емблематику Сумського слобід-
ського козацького полку.
Загалом, «Історія символіки міста Суми» є ці-
кавим науково-популярним і виданням, акцен-
тованим на прикладі одного з українських міст
на розвиткові вітчизняних вексилології, сфрагіс-
тики та геральдики. Фактичні дані, окрім вказа-
ної нами описки, є достовірними. Положення та
висновки автора відповідають сучасному ба-
ченню розвитку символіки в Україні.
Є всі підстави зробити висновок, що рецен-
зовані видання, підготовлені кандидатом істо-
ричних наук Дмитром Кудіновим – це новий
крок у розвитку і популяризації краєзнавства в
Україні, важливий приклад «прикладного краєз-
навства», що сприяє інформаційному наси-
ченню туристичної та екскурсійної галузі, а зав-
дяки англомовній версії робить доступним
знання про історико-культурну спадщину міста
Суми для світової спільноти.
Популяризація краєзнавства:
нові видання з історії міста Суми
221
Микола Дмитренко (м. Київ)
Енциклопедична перлина українського краєзнавства
До найактуальніших проблем історичної
науки належить пізнання минулого народу через
вивчення життя ряду поколінь у стабільних,
фіксованих осередках проживання як основи
формування нації та держави в її суспільно-по-
літичному, соціально-економічному, ментально-
культурному планах. Краєзнавча тематика в
Україні особливо актуалізована в останні деся-
тиліття. Опубліковано ряд помітних досліджень
історій конкретних сіл та містечок, на що раніше
відчувався духовний голод: Качкан В. Незни-
щенне село: сторінки історії села Рибного Тис-
меницького району у слові і документах. – Коло-
мия, 2000. – 196 с.; Клишта П. І. Село Зазим’є на
Київщині: Історико-краєзнавчий нарис. – К.,
2000. – 224 с.; Гром Г. Франкові Нагуєвичі. –
Дрогобич, 2004. – 284 с.; Легендарна Буша: Істо-
рія, перекази, поезія. – Вінниця, 2004. – 120 с.;
Романюк Я., Романюк Л. Залуччя над Черемо-
шем. – К., 2004. – 262 с.; Панчук В. Мар’янівка –
пісня і доля. – К., 2004. – 324 с.; Коритко Р. Да-
нильче – село Опільської землі. – Львів, 2005. –
424 с.; Танцюра Г. Зятківці. Історико-етнографіч-
ний нарис. – К., 2006. – 640 с. та ін.
У Білій Церкві започатковано чи не найціка-
віший у краєзнавстві напрям – проект «Родо-
відна книга». Зокрема, вийшли два томи: Чер-
нецький Є., Бондар А. Українське село.
Родовідна книга Красного та Затиші на Білоцер-
ківщині (2011), Чернецький Є. Українське село.
Зажинки до родовідної книги Потіївки на Біло-
церківщині (2013).
Чимало видань безпосередньо висвітлюють
фольклорно-етнографічну традицію населених
пунктів: Медведик П. Село Жабиня на Зборів-
щині: Весілля. Народні звичаї та обряди. – Тер-
нопіль, 1996. – 224 с.; Львів в українському
фольклорі /Зібрав та впорядкував В. Сокіл. –
Львів, 2006. – 288 с.; Пісні з Колодяжна /Записи,
упорядкування і примітки О. Ошуркевича. –
Луцьк, 2008. – 152 с.; Коломийки з села Верхня
/Записи та коментарі М. Климишина. – Львів,
2000. – 168 с.; Народні пісні з батьківщини Івана
Франка /Зібрав та упорядкував В. Сокіл. – Львів,
2003. – 408 с.; Пісенна традиція села Лука /Автор-
упорядник І. Павленко. – К., 2009. – 248 с.; Крав-
ченко В. Зібрання творів та матеріали з архівної
спадщини. – Т.2 /Упоряд. О. Рубан. – К., 2009. –
640 с. (сюди ввійшли фольклорні та етнографіч -
ні матеріали, зібрані відомим вченим В. Крав-
ченком та його кореспондентами в селі Бехи
Коростенської округи).
Як бачимо, велику роль у збереженні й попу-
ляризації традиційної творчості відіграє краєз-
навча література. Історія населених пунктів без-
посередньо пов’язана з фольклоротворенням, це
засвідчують передусім топонімічні легенди й пе-
рекази, а також твори про конкретні історичні
події чи документальних героїв – полководців,
діячів повстанських рухів, масових заходів, за-
сновників сіл. Нещодавно побачила світ книга,
що у своїй назві містить жанрове означення «ле-
генда»: Роглєв Х. Й., Бошицький Ю. А., Голу-
баха І. А., Мунін Г. Б. Легендарні села України.
– К., 2009. – 256 с. (сюди, зокрема, ввійшли роз-
повіді про такі села, як Трипілля, Сокиринці,
Микулинці, Невицьке, Качанівка, Дениші, Мли-
нів та ін.).
Енциклопедією одного села, перлиною укра-
їнського краєзнавства можна назвати велику за
обсягом працю в двох томах, справжні сучасні
фоліанти: Мовчан В. П., Нерубайський І. А.,
Олійник В. Й. Криві Коліна крізь терни і роки.
В історії села – історія України. Історико-краєз-
навча, художньо-публіцистична оповідь: У 2-х
томах. – Т.1. – К.: КВІЦ, 2010. – 712 с.; Криві
Коліна: долі людські. В історії села – історія
України. Історико-краєзнавча, художньо-публі-
цистична оповідь. – К.: КВІЦ, 2012. – 748 с. Це
науково-популярна, щедро ілюстрована багатоп-
ланова розповідь про історію села Криві Коліна
Тальнівського району на Черкащині та про ро-
доводи. Для того, щоб читач зміг уявити тема-
тично-хронологічні обшири видання, варто
бодай назвати структурні підрозділи.
Том перший. У передмові «З любов’ю до рід-
ного краю» Степан Горошко – кандидат історич-
них наук, голова історико-культурологічного то-
вариства імені Докії Гуменної – наголошує на
подвижництві авторів книги: поета й журналіста
Івана Нерубайського, краєзнавця Василя Олій-
ника та місцевого мецената доктора економіч-
них наук Володимира Мовчана. Автор перед-
мови слушно підкреслив вагому роль фольклору
– усної історії – у написанні краєзнавчої праці,
своєрідної перлини, що виграє багатьма бар-
вами. Це не тільки соціально-побутові, родинні
перекази, але й пісні, частівки, примовки, при-
слів’я та приказки про різні часи й епохи від дав-
нини до катаклізмів ХХ ст.
Справді, соціолокальне середовище – найро-
дючіший ґрунт для творчості, що виникає і по-
ширюється усно. Можна навести чимало при-
кладів того, як в одному населеному пункті було
зафіксовано тисячі фольклорних творів. Ска-
жімо, Павло Гнідич у с. Бацманах Роменського
повіту на Сумщині записав сотні народних пі-
сень, казок, легенд, переказів і опублікував їх
1915-1916 рр. кількома збірками. Сільський учи-
тель Гнат Танцюра в 1920-х – 1950-х роках у
своєму рідному селі Зятківцях Гайсинського
району Вінницької області записав декілька
тисяч пісень, багато прислів’їв та приказок, за-
гадок, замовлянь, переказів. Від талановитої на-
родної співачки Явдохи Зуїхи, відомої нині в
усьому світі, записано 1008 пісень! («Пісні Яв-
дохи Зуїхи». – К., 1965. – 810 с.). Окрім цього,
Гнат Танцюра здійснив опис традиційного ве-
сілля: опис обряду за етапами, 800 пісень, 144
танці та ігри («Весілля в селі Зятківцях». – К.,
1998. – 404 с.) і написав історію рідного села.
Наш сучасник фольклорист Іван Хланта на За-
карпатті записав і видрукував десятки збірок пі-
сень, казок, легенд і переказів, створив у рідній
школі села Копашнево Хустського району уні-
кальний Музей книги.
У частині першій книги «Криві Коліна крізь
терни і роки» подано інформацію про первісні
поселення на території краю, а також безпосе-
редньо на кривоколінських землях. У другій час-
тині «Там, де Тікич круто в’ється» вміщено роз-
маїтий матеріал, що стосується заснування та
становлення села Криві Коліна; висвітлено істо-
рію кривоколінської церкви та життєписи свя-
щеників; розділ «Наша річка. Усе про Гірський
Тікич» – дивовижна розповідь на основі архів-
них документів, фольклорних свідчень, числен-
них фотоілюстрацій про «ріку народної долі».
1’2014Микола Дмитренко К Р А Є З Н А В С Т В О
222
Цікаві топонімічні перекази про походження
назв кутків села.
Частина третя названа «Кривавий ХХ вік, або
століття розтерзання України». Конкретні мате-
ріали, що торкнулися людських доль, сімей, вра-
жають. Це ті факти, що засвідчують істинну суть
правителів, творців суспільних катаклізмів, ро-
динних, національних трагедій, а найголовніше
– оптимізм українців.
Наступна частина – «Наші вічні обереги». На
першому місці – українська мова. Мова народу,
мова держави. Проблема функціонування укра-
їнської мови в новочассі. Далі йдеться про храм
науки – кривоколінську школу від церковно-па-
рафіяльної та земської до лікнепу, семирічки, не-
повної середньої, середньої загальноосвітньої.
Подано чимало фотоілюстративного матеріалу:
учителів, учнів, випуски школи, починаючи від
1940 року до 2009-го. Розкрито історію сіль-
ських ясел та садочка, кривоколінських кри-
ниць, деяких родин, народних умільців та майс-
трів, місцевих поетів тощо.
П’ята частина «На межі тисячоліть» вміщує
переважно публіцистичні матеріали з домінан-
тою «Пильнуймо Україну. Любімо Україну!».
На завершення подано альманах «Вулицями
мого села» – цікаве поєднання науково-біогра-
фічного та художньо-публіцистичного стилів у
виконанні краєзнавців та учнів (твори). Перед
змістом наведено чималий за кількістю перелік
наукової літератури та використаних джерел.
Здається, в Україні на сьогодні ця книга – най-
фундаментальніша щодо задуму та втілення,
коли йдеться про історію одного села, викорис-
тання народних переказів, спогадів, докумен-
тів, оригінальних ілюстрацій, малюнків, схем
тощо.
Закономірно, що автори своєрідної енцикло-
педії села за перший том були відзначені краєз-
навчою премією ім. Михайла Максимовича
Черкаської обласної державної адміністрації й
обласної ради (2010) та міжнародною премією в
галузі української літератури і мистецтва ім. Во-
лодимира Винниченка Українського фонду куль-
тури (2012).
Другий том як органічне продовження пер-
шої книги так само має новаторський характер і
присвячений висвітленню життя родин кривоко-
лінців за досить тривалий період. Автори вті-
лили задум краєзнавчої історії родоводів досить
своєрідно: переважно через фотоілюстративний
матеріал. Праця могла б перетворитися на фото-
альбом із сільського життя, що, зрозуміло, мало
б свої позитиви, але стратегічне мислення авто-
рів дозволило поглибити виклад історії родин
завдяки цінним текстовим документальним ма-
теріалам: спогадам, переказам, фрагментам з
епістолярію, довідкам про історичні події та про
людей – від столітнього Григорія Яковича Рень-
гача (с.743) до немовлят.
Структура другого тому: передмова, три час-
тини, додатки, післямова.
У першій частині «Літопис рідного краю»
подано відгуки на книгу «Криві Коліна: крізь
терни і роки». Цей матеріал має таку послідов-
ність: офіційні листи-відгуки, листи-подяки; від-
гуки науковців; відгуки з-за кордону; віршовані
відгуки тощо. Вражає, що це не просто відгуки
на книгу й висока оцінка авторської праці, а гли-
бокі роздуми про долю українського народу, на-
цієтворчість, про нагальну потребу пошуково-
дослідницької роботи в кожному краї.
Наприкінці першої частини в рубриці «Нео-
ціненна знахідка» вміщено нарис викладача іс-
торії Людмили Трощинської (Гук) «Історія од-
ного родоводу». Імпульсом до написання
оригінального тексту стала документальна до-
відка про селян Кривих Колін Уманського повіту
Київської губернії від 1850 року. Авторка розшу-
кала дані про своїх пращурів, навела дати їхніх
народжень, розповіла про долі, подала двадцять
документальних світлин. От би кожен учитель в
Україні узяв за приклад працю Л. Трощинської
та написав історію свого родоводу!
«Життя прожити…» – назва другої частини.
Подані матеріали підтверджують народний ви-
слів «Життя прожити – не поле перейти». У роз-
ділі «Воїни-інтернаціоналісти. Кривоколінці в
«гарячих точках» планети» вміщено цікаві піз-
навальні розповіді «Кубинець», «В’єтнамець»,
«Афганці». Автори не уникають констатувати
гірку правду: «…В результаті ветерани Афганіс-
тану на просторах СНД виявилися кинутими на-
призволяще. Україна – не виняток» (с.71).
Багато тривожних фактів подано в розділі
«Чорнобильська трагедія. Кривоколінці-ліквіда-
тори». Сприйняття тексту підсилюють світлини
та емоційно наснажені поетичні рядки Бориса
Олійника, Ліни Костенко, Світлани Йовенко, а
також Віктора Задворного («Героям Чорно-
биля») та одного з авторів книги Івана Нерубай-
ського:
Косить Чорнобиль нас, косить,
Косить страшніше війни.
Жалібно вітер голосить:
Рано відходять сини.
Енциклопедична перлина українського краєзнавства
223
Наступний розділ: «Інженери, агрономи, учи-
телі… Кривоколінці, що здобули вищу освіту» –
чудовий приклад для сучасних учнів не зупиня-
тися на досягнутому, навчатися, самоздійснюва-
тись як особистості. До цікавинок розділу нале-
жить інформація про студентів – випускників
Кривоколінської школи.
Найбільша за обсягом у книзі частина третя
«Пам’ять незгасна» має підзаголовок «Ой роде
наш красний, роде наш прекрасний. Кривоколін-
ські сім’ї у світлинах». У короткій преамбулі ав-
тори зазначають: «Що є найдорожчим у житті
кожної людини? До чого вона горнеться і що бе-
реже у своїй пам’яті до скону? Звичайно ж, це
рідна оселя, це найдорожчі у світі люди –
батьки, це, зрештою, пам’ять про своїх предків.
…Якби нас навчили вклонятися рідному поро-
гові, рідній мові, може, тоді не розгубили б ми
зібраної попередніми поколіннями духовної
спадщини і були б добрішими й милосердні-
шими. Можливо, не було б тоді по селах смут-
них батьківських осель – полишених гнізд…
Тож бодай через світлини загляньмо в це до-
машнє вогнище, часом залишене напризволяще,
переступімо поріяг тієї старої української хати,
в якій ми народилися й виросли і в якій ще за-
лишився дух мудрих народних традицій, що
споконвіку формували в людині добрі почуття,
працьовиту вдачу, чутливу до краси душу. Адже
світлини – це не лише зафіксована мить життя.
Це насамперед наша родовідна пам’ять, можли-
вість сучасників зберегти дорогі образи своїх
рідних і близьких для прийдешніх поколінь, це
святі реліквії кожної сім’ї, кожного родоводу.
Зрештою, у цих німих свідках, як у дзеркалі, від-
биваються різні епохи й часи, що є історичною
пам’яттю всього народу» (с.139).
Фотоілюстративний, текстовий матеріал по-
дано в розділах за вулицями, починаючи з цен-
тру: «Вулиця Івана Мазепи», «Вулиця Богдана
Хмельницького. Крутівка», «Вулиця Перемоги.
Цандрівка (Нижча вулиця)», «Вулиця Петра Са-
гайдачного. Цандрівка-Голубівка (Вища ву-
лиця)», «Вулиця Тараса Шевченка. Йончаківка»,
«Вулиця Лесі Українки. Левада». Найбільше
хвилюють старі (початку ХХ ст.,1930-х, 1940-х,
1950-х років) світлини із зображенням багатодіт-
них сімей, де є бабусі й дідусі, батьки, внуки. Та
й новіші ілюстрації не залишать байдужими
споглядальників: фотографії наречених, братів,
сестер, молодих матусь із дітьми, бабусів з ону-
ками, парубків, подружок-говорушок, хлоп’ят,
юних красунь на тлі квітучого соняшникового
поля, водограю, автомашини, домашнього ін -
тер’єру тощо. Та ще й у різноманітному одязі –
традиційному вкраїнському урочистому вбранні,
службовій уніформі, робочій, довільній одяганці
чи й пляжній – на річці, ставку. Сумні й веселі,
згорьовані й безтурботні, замріяні та вдумливі
образи. Огром почуттів, емоційних станів,
думок та асоціацій викликають прості й амбітні,
з лукавинкою та безхитрісні, серйозні й відпові-
дальні, усміхнені, з бісиками і теплом в очах по-
гляди. Промовляють не лише очі – промовляє
душа.
У «Додатках» унаочнено одну з найтрагічні-
ших сторінок Другої світової війни, німецько-
радянського протистояння: подано унікальну
світлину Уманської ями 1941 року, зроблену
одним із німецьких фронтових кореспондентів,
а далі – світлини із життя колишнього кривоко-
лінського колективного господарства імені Івана
Франка: люди, коні, корови, автомашини, трак-
тори, комбайни, агітбригада…На завершення
книги подано дещо із культурного і спортивного
життя села: світлини учасників драмгуртка, ху-
дожньої самодіяльності, духового оркестру,
хору, етнографічного музею, концертних висту-
пів ансамблів тощо.
«Післямова» – вірш Івана Нерубайського
«Оце така історія села» з оптимістичним запо-
вітним акордом:
У книгах – пам’ять наша пролягла.
Несіть її від роду і до роду –
І житиме в історії села
Історія вкраїнського народу.
Отже, дві книги В. Мовчана, І. Нерубайського
та В. Олійника про село Криві Коліна – уні-
кальна, безпрецедентна в Україні краєзнавча
перлина, значний внесок у вивчення історії
краю, відродження традицій, патріотичного ви-
ховання, родинознавства, турботу про природу
й екологію душі. Українське село було й залиша-
ється потужним фактором пізнавально-інформа-
ційної діяльності, естетичного змістонапов-
нення та формування високих і світлих ідеалів
добра, любові, пам’ятливості, працьовитості,
вірності Батьківщині.
1’2014Микола Дмитренко К Р А Є З Н А В С Т В О
224
|