Образ Т. Шевченка в історичній пам'яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Метою статті є простеження на базі широкого кола історичних джерел образу Т. Шевченка в історичній пам'яті одеситів наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть. Зроблено висновок, що до певної специфіки одеської ситуації, викликаної самою специфікою міста та городян, варто віднести більшу емоційні...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Музичко, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167077
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Образ Т. Шевченка в історичній пам'яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / О. Музичко // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 20-33. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-167077
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1670772020-03-16T01:25:40Z Образ Т. Шевченка в історичній пам'яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Музичко, О. До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка Метою статті є простеження на базі широкого кола історичних джерел образу Т. Шевченка в історичній пам'яті одеситів наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть. Зроблено висновок, що до певної специфіки одеської ситуації, викликаної самою специфікою міста та городян, варто віднести більшу емоційність, рішучість в увиразненні націоналізму Т. Шевченка, хоча і з неодмінним наголосом на його гуманізмі та народності, та виразнішу ступінь розколу неукраїнських національних громад міста у ставленні до Т. Шевченка. В той час як ліберально налаштовані їх представники розглядали Т. Шевченка як свого духовного брата, українофоби та загалом шовіністи поборювали та нівелювали образ Т. Шевченка як символ українськості, хоча тим самим, мимоволі підіграючи своєму ворогові. Цель статьи – проследить на базе широкого круга исторических источников образ Т. Шевченко в исторической памяти одесситов в конце ХІХ – начале ХХ столетий. Сделан вывод, что к определенной специфике одесской ситуации, вызванной самой спецификой города и горожан, следует отнести большую эмоциональность, решительность в определении национализма Т. Шевченка, хотя и с непременным ударением на его гуманизме и народности, а также более выраженную степень раскола неукраинских национальных общин города в отношении к Т. Шевченко. В то время как либерально настроенные их представители рассматривали Т. Шевченко как своего духовного брата, украинофобы и в целом шовинисты отвергали и нивелировали образ Т. Шевченка как символ украинскости, хотя тем самым, помимо воли подыгрывая своему врагу. The aim of the article is the follow-up on the basis of a wide range of historical sources image of T. Shevchenko in the historical memory of Odessa in the end of XIX – beginning XX centuries. A conclusion is done, that to the certain specific of the Odessa situation, caused the specific of city and townspeople, it costs to take greater emotionality, decision in underlining of T. Shevchenko nationalism, though with a necessary accent on his humanism and nationality, and more expressive degree of dissidence of UnUkrainian national societies of city in attitude toward T.Shevchenko. While the liberal their representatives considered T. Shevchenko as his spiritual brother, Ukraine cowards and in general chauvinists overcame and neutralized the image of T. Shevchenko as a symbol of Ukrainians, although thereby unwittingly playing his enemy. 2014 Article Образ Т. Шевченка в історичній пам'яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / О. Музичко // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 20-33. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167077 91.9: 83.3 (4УКР)5-8 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка
spellingShingle	До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка Музичко, О. Образ Т. Шевченка в історичній пам'яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Краєзнавство
description	Метою статті є простеження на базі широкого кола історичних джерел образу Т. Шевченка в історичній пам'яті одеситів наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть. Зроблено висновок, що до певної специфіки одеської ситуації, викликаної самою специфікою міста та городян, варто віднести більшу емоційність, рішучість в увиразненні націоналізму Т. Шевченка, хоча і з неодмінним наголосом на його гуманізмі та народності, та виразнішу ступінь розколу неукраїнських національних громад міста у ставленні до Т. Шевченка. В той час як ліберально налаштовані їх представники розглядали Т. Шевченка як свого духовного брата, українофоби та загалом шовіністи поборювали та нівелювали образ Т. Шевченка як символ українськості, хоча тим самим, мимоволі підіграючи своєму ворогові.
format	Article
author	Музичко, О.
author_facet	Музичко, О.
author_sort	Музичко, О.
title	Образ Т. Шевченка в історичній пам'яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
title_short	Образ Т. Шевченка в історичній пам'яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
title_full	Образ Т. Шевченка в історичній пам'яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
title_fullStr	Образ Т. Шевченка в історичній пам'яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
title_full_unstemmed	Образ Т. Шевченка в історичній пам'яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
title_sort	образ т. шевченка в історичній пам'яті населення одеси наприкінці хіх – на початку хх ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167077
citation_txt	Образ Т. Шевченка в історичній пам'яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / О. Музичко // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 20-33. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT muzičkoo obraztševčenkavístoričníjpamâtínaselennâodesinaprikíncíhíhnapočatkuhhst
first_indexed	2025-07-14T23:44:42Z
last_indexed	2025-07-14T23:44:42Z
_version_	1837667906317451264
fulltext	20 УДК 91.9: 83.3 (4УКР)5-8 Олександр Музичко (м. Одеса) Образ Т. Шевченка в історичній пам’яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Метою статті є простеження на базі широкого кола історичних джерел образу Т. Шевченка в історичній пам’яті одеситів наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть. Зроблено висновок, що до певної специфіки одеської ситуації, викликаної самою специфікою міста та городян, варто від- нести більшу емоційність, рішучість в увиразненні націоналізму Т. Шевченка, хоча і з неодмінним наголосом на його гуманізмі та народності, та виразнішу ступінь розколу неукраїнських націо- нальних громад міста у ставленні до Т. Шевченка. В той час як ліберально налаштовані їх пред- ставники розглядали Т. Шевченка як свого духовного брата, українофоби та загалом шовіністи поборювали та нівелювали образ Т. Шевченка як символ українськості, хоча тим самим, мимоволі підіграючи своєму ворогові. Ключові слова: Т. Шевченко, Одеса, історична пам’ять. Тарас Шевченко ніколи не був в Одесі, однак традиція його вшанування та рецепції образу у цьому «Українському Вавилоні» мають глибокі та міцні традиції, що є фактично «однолітком» місцевого українського національного життя. Це питання певною мірою опрацьовано на- шими попередниками (Г. Зленко, О. Болдирев, Т. Максим’юк та ін.), тому метою цього нарису є не так узагальнення вже відомих даних, як їх доповнення та концептуалізація в контексті надважливого етапу розвитку українського на- цієтворення в Одесі і загалом Україні – кінця ХІХ – початку ХХ століття. У роки зміцнення правоконсервативних рис у національній політиці Російської імперії шев- ченківські свята набули опозиційного забар- влення. У 1879 році 25 лютого до 65-ї річниці з дня народження Поета «Одеський вісник» при- святив половину газети Т. Г. Шевченко. Під руб- рикою «Листи до редакції» було вміщено роз- логу статтю під назвою «Напоминание о Т. Г. Шевченко». У статті цитуються пророчі слова П. Куліша, висловлені ним у С.-Петербурзі 26 квітня 1861 року при відправці домовини Т.Шевченка в Україну: «… знайдуця люде, що твоє святе СЛОВО на святе ДІЛО обернуть. Ми тобі воздвигнемо тисячі і десятки тисяч живих монументів, розпростерти дух твій спасений поміж людьми… твоїм слідом, Тарасе, всі ми пійдемо» [30]. У березні 1879 р. Шевчінківські дні від- значила Одеська громада на чолі з популярним вчителем Л. Смоленським. Постать Т. Шевченка об’єднувала не лише українців міста, але й інші ліберальні сили та пригнічені національності. За згадкою С. Єгунової-Щербини, ліберальне про- фесорське та студентське коло російських про- фесорів Новоросійського університету, зокрема, І. Мечников, Г. Афанасьєв, брали участь у засі- даннях громади і шевченківських святах. Серед студентів привертає увагу участь у святах такого відомого російського революціонера як А. Же- лябов. Показовим є повідомлення в «Одесском вестнике» одного зі студентів про те, що вони зібрали кошти на побудову школи імені Т. Шев- ченка [40]. Припустимо, що це є свідченням іс- нування в університеті вже на той час україн- ської студентської громади, виникнення якої дослідники датують лише початком 1890-х або початком ХХ століття. Таким чином, універси- тет майже відразу після відкриття у 1865 році став важливим осередком шевченківського вша- нування та вивчення, що повною мірою реалізу- ється у подальшому. У 1878 р. єврейська громада зібрала чималу суму коштів на побудову школи ім. Т. Шевченка [29]. Потік грошей на цю справу не висихав впродовж кількох років, про що докладно пові- домляв «Одесский вестник» – головний популя- ризатор Т. Шевченка в Одесі того часу. Персо- нально головним чином цю справу просував автор численних статей про Т. Шевченка на сто- рінках цього видання, соратник Л. Смолен- ського, історик та літератор О. Андрієвський. З початком 1880-х років редактор «Одесского вестника» Павло Зелений намагався влаштувати публічне вшанування Т. Шевченка. В призначе- ний день зібралось багато поважної публіки – Образ Т. Шевченка в історичній пам’яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. 21 цвіт одеської інтелігенції, але з наказу генерал- губернатора, якій надійшов несподівано, на жаль, свята не відбулося. Адже в наказі катего- рично застерігалося: «щоб ніяких промов не було «в пам’ять» «крамольного» поета». Проте громадівці не падали духом і продовжували творчо відзначати шевченківські дні в Одесі [23, с.11-14]. Вони збирались на великій квар- тирі у когось із своїх щороку. «За традицією вечір починався відчитом про літературний та культурний рух на Україні в минулому році, після був реферат про Т.Шевченка, далі декла- мації і співи…» – згадував відомий одеський лі- тературознавець, бібліограф та історик М.Ф.Ко- маров [16]. Розгром української громади у 1880-х роках, звісно, послабив потужність меморіального руху, однак, аж ніяк не зупинив його, про що свідчать стабільні повідомлення про це на шпальтах одеської преси. Вистави за творами Т. Шевченка трупи М. Кропивницького та інших труп, зокрема, й російських, охоче де- монстрували одеські театри, що викликало сус- пільний резонанс, відбитий у публіцистиці. Символічно, що відродження в студент- ському середовищі і посилення в українському загалом шевченківського руху пов’язано з пере- їздом до Одеси двох представників «Братерства тарасівців» Д. Сигаревича та В. Боровика. А. Синявський твердив, що у 1890 р. в Одесі була заснована молода громада на драгоманів- ських засадах. У грудні 1891 р. М. Комарова по- відомила Лесю Українку про об’єднання А. Си- нявського, І. Смоленського та Д. Сигаревича у гурток, молоду громаду [15, с.77]. Інші джерела повідомляють про те, що Д. Сигаревич очолив в Одесі осередок «Братерства тарасівців». Імо- вірно, малася на увазі саме група, заснована у 1890 або 1891 р., хоча не виключено й те, що це були окремі явища [26, с.38]. Д. Сигаревич ви- конував дві основні функції: зв’язкового з гали- чанами та своєрідного дядьки-наставника для одеської студентської молоді, в тому числі кур- систок. Наприкінці 1890-х років одесит налаго- див стосунки з М. Грушевським та Науковим то- вариством ім. Т. Шевченка [43]. В.Боровик працював помічником експерта при Одеському філоксерному комітеті, лабораторії Новоросій- ського університету, інспектором Михайло-Се- менівського сирітського будинку в Одесі. На по- чатку ХХ ст. громада була розгромлена у зв’язку з переслідуванням владою загального студент- ського руху. Водночас, постать Т. Шевченка активно по- пуляризувалась старшими громадівцями, пере- дусім О. Андрієвським та О. Маркевичем, представниками інших національностей (В. Жаботинський), на сторінках російськомов- них часописів та газет та західноукраїнських видань [28, с.78-9]. Восени 1903 р. одеська українська студент- ська громада відродилась зі вступом, а частково поверненням, до університету та жіночих курсів низки харизматичних осіб: І. Бондаренка, В. Си- гаревича, М. Слабченка, В. Пащенка, Г. Чика- ленко, Ірени Сигаревич (дружини В.Сигаре- вича) та ін. [44, с.74-88]. Місію основного «дядьки-наставника» узяв на себе Д. Сигаревич, який надавав приміщення для зборів, Шевчен- ківських свят. Під час Шевченківського свята він виголосив молоді гарний і змістовний рефе- рат, що підсилив їх піднесений настрій. Голов- ною формою діяльності громади і водночас про- паганди української ідеї, навернення інших осіб до українства, були збори громади. Після діло- вої частини громадівці часто робили доповіді: І. Бондаренко, В. Пащенко про українські рево- люційні партії, В. Сигаревич щось із популярної медицини тощо, або співали, грали, декламу- вали, особливо готуючись до Шевченківського свята. Громадівці підтримували тісні контакти з грузинським студентським земляцтвом. Однак невдовзі одеська студентська громада знову була розгромлена, а більшість учасників звіль- нені з університету. Щоправда, частина з них поновилась. 1905 р. пройшов під знаком консолідації та увиразнення української національної громади Одеси, дедалі жвавішої участі її очільників у по- літичному житті. Навесні 1905 р. Д. Сигаревич у статті підсумував досвід західних українців у розвитку нації, тим самим намітивши програму дій і для наддніпрянців [25, C.39-45]. 23 листо- пада 1905 р. в Одесі відбувся перший у Росій- ській імперії український мітинг за участі близько двох тисяч українців, до яких приєдна- лися представники інших національних громад міста (4 грудня 1905 р. Д. Сигаревич взяв участь у другому одеському українському мітингу [41]). Д. Сигаревич належав до центральних по- статей першого мітингу, адже лише він, І. Луцен - ко та С. Шелухин отримали право на «заглавне» слово. Якщо І. Луценко привітав присутніх та ви- значив основні завдання, С. Шелухин зупинився на історії України від Київської Русі до ліквідації Гетьманщини, то промова Д. Сигаревича з про- мовистою та знаковою для історіографії назвою «Відродження України» була присвячена історії українського національного руху (відродження) з кінця ХVIII – до початку ХХ ст., тобто, як ска- зали б тепер, «сучасній» історії. Одне з централь - них місць у промові її автор відвів Т. Шевченкові. Виголошена українською мовою, ця промова була вперше в історії одеської преси опубліко- вана цією ж мовою в одеському часописі. Не- вдовзі промову частково опублікували в першій україномовній одеській газеті. Д. Сигаревич, М. Комаров та ін. стали основ- ними популяризаторами творчості Т. Шевченка у відкритій того ж року одеській «Просвіті» ім. Т. Шевченка. Зокрема, Д. Сигаревич у 1906- 1907 рр. прочитав тут доповіді про «Значіння Т. Шевченка», «Т. Шевченко – поет» [32, с.16]. Промова про Т. Шевченка в міській народній ау- диторії з використанням живих картин (тобто німа вистава за участю акторів) українського села, в якій промовець наголосив на поєднанні в особі Т. Шевченка постатей простонародного Кобзаря та поета-інтелігента, була надрукована в українській одеській газеті [6]. Після 1905 р. українська інтелігенція намага- лась перевидати в повному обсязі «Кобзар» Т.Шевченка саме в Одесі, де була досить давня традиція українського книгодрукування, завдяки відомому в Європі книговидавцю Ю. Фесенко, проте «Кобзар» було видано в С.-Петербурзі за сприяння відомого українського громадського діяча В. Доманицького. Саме це видання «Коб- заря» в Одесі широко поширювали просвітяни. У 1907 р. «Просвіта» організувала вечір пам’яті Кобзаря за участю відомого кобзаря П. Ткаченка, який виконав «Думу про Моро- зенка», козацький марш та пісню про П. Сагай- дачного. 10 березня в Покровській церкві свя- щеник М. Шаравський відправив панахиду по Т. Шевченку та українською мовою промо- вив до сотень людей слово в пам’ять поета [33, с.17]. Заслугою М. Комарова було більш наукове оформлення рецепції Т. Шевченка, зокрема, у бібліографічному жанрі. Квінтесенцією таких дій М. Комарова стало видання у 1912 році в Одесі літературного альманаху «Вінок Т. Шев- ченкові із віршів українських, галицьких, росій- ських, білоруських і польських поетів» за худож- нього оформлення Л. Квачевського. У 2001 р. збірник перевиданий в Одесі у вигляді репринту з нагоди 187 річниці з дня народження Т. Шев- ченка накладом тисяча примірників. Видання збірника було зумовлено традицією подібних видань в українській культурі на по- чатку ХХ ст. Впродовж 1901-1916 рр. вийшов збірник «На вічну пам’ять Котляревському» (1904), «Багаття» (Одеса, 1905), альманах «З потоку життя» (Херсон), упорядкований Б. Грінченком «Збірник поезії й прози для чи- тання і декламації», «Досвітні огні» (1906 р., перевиданий у 1908 і 1914 рр.), поетична анто- логія «Українська муза» (1908 р.) та ін. Довгий час до 1912 р. М. Комаров опрацьовував біб- ліографію Т. Шевченка. «Вінок Т. Шевченкові» генетично найбільш пов’язаний з виданням «Т. Шевченко в литературе и искусстве биб- лиогр. указатель материалов для изучения жизни и произведений Т. Шевченко / Сост. М. Комаров. Одесса, 1903». Найтісніше «Вінок Т. Шевченкові» пов’язаний з виданням у 1911 році В. Супранівським подібної збірки у Гали- чині (у Золочеві) «На вічну пам’ять Тарасові Шевченкові». М. Комаров готував своє видання до 50-х роковин від дня смерті Т. Шевченка, але дізнавшись про галицьке видання, припинив заходи щодо видання книжки. Проте з появою збірки В. Супранівського М. Комаров пересвід- чився, що вона не усунула потреби у одеському виданні, і відновив роботу. Одним з перших свідчень про активізацію одесита є його лист до вдови Б. Грінченка Марії 14 вересня 1911, в якому він просив надіслати йому ненадруковані вірші покійного про Т. Шевченка для публікації у майбутньому збірнику, адже «мені хотілось би, щоб він був якомога більше певніший та ін- тересніший». Водночас М. Комаров звернувся з проханнями про надсилання матеріалів до низки українських поетів та письменників. Про надання комунікативної допомоги у виданні збірника він просив Є. Чикаленка у листі від 8 січня 1912 року. У передмові М. Комаров дякував за під- тримку в упорядкуванні збірника членам НТШ В. Гнатюку та С. Єфремову. П. Конопацький пе- реклав для збірника на українську з польської та білоруської. О. Пчілка передала вірші, які були надіслані в редакцію «Рідного краю» вже після закриття цього видання. Редакція білоруської га- зети «Наша нива» надіслала номер газети та книжку, в яких були надруковані вірші Я. Ку- пала. М. Комаров також повідомляв про непов- ноту збірника: він не надрукував у ньому 46 вір- шів (25 містились у виданнях, які він не зміг розшукати, решту, галицьких, визнав непридат- ними з цензурних міркувань). Авторами деяких 22 3’2014Олександр Музичко К Р А Є З Н А В С Т В О з цих віршів були члени НТШ Ю. Федькович, Б. Грінченко, О. Кониський та Б. Лепкий. Натомість до збірника, виданого восени 1912 в одеському «Южно-русском обществе печат- ного дела», увійшли 135 творів 100 авторів (14 російською, 2 білоруською, 2 польською, решта українською), присвячені Т. Шевченкові, що друкувалися у різних виданнях з 1843 по 1912 роки. Вірші упорядник розташував у хроноло- гічному порядку з коментарями: де і коли вірш вперше був надрукований, або передрукований та вказував джерела, з яких переписував твори у власну збірку. Наприкінці навів список не включених віршів про Т. Шевченка, відзначаючи зірочками ті, які йому не вдалося знайти з при- міткою, щоб читачі допомогли йому їх розшу- кати для наступного, повнішого перевидання збірки. Збірник містить твори (деякі — мовою оригіналу, зокрема білоруською та польською), таких авторів як Леся Українка, Панас Мирний, М. Старицький, М.Некрасов, Янка Купала, Б. Залєський, вірші членів НТШ – О. Кони- ського, А. Кримського, І. Стешенка, І. Франка, Б. Грінченка, Д. Яворницького. Вірш Івана Богомолова 1861 року у 1905 р. Ю. Романчук передрукував у ЗНТШ як анонім- ний вірш, знайдений між паперами Гулака-Ар- темовського. За цією публікацією у ЗНТШ цей вірш передрукував М. Комаров. «Вінок» був надісланий М. Комаровим у дар до бібліотеки НТШ. «Вінок» був схвально оцінений доволі чис- ленними рецензентами, катеринославцем Д. До- рошенко та киянином С. Єфремовим. Одна з рецензій була надрукована Л. Старицькою-Чер- няхівською у «Літературно-науковому віснику». Рецензенти зазначали, що надруковані вірші до- зволяють відчути важливість постаті Т. Шев- ченка для розвитку української літератури, пізнати еволюцію його сприйняття у культурі. С. Єфремов зазначав, що більшість віршів напи- сані на низькому поетичному рівні, адже їх ав- тори скуті містично-пієтичним ореолом навколо Т. Шевченка, створеним національним каноном. Тому найкращим він вважав вірш єврея С. Фруга. Щодо власне видання він зауважив, що насправді до збірки увійшли вірші менше ніж 100 авторів, адже низка належала одним і тим самим постатям, що писали під різними псевдо- німами. Історія видання в контексті зв’язків М. Комарова з галичанами була згадана у 1920-х роках М. Возняком. Серед заслуг М. Ко- марова видання «Вінка» згадував В. Дорошенко. Схвальна оцінка надихнула М. Комарова на під- готовку другого видання, куди б мали увійти вірші не лише слов’янських поетів, але, наприк- лад, кавказьких (грузинських та вірменських). Однак ці задуми перервала смерть діяча у 1913 р. «Вінок» став передостанньою значною публіка- цією М. Комарова. Естафету пошанування з націєтворчою метою розвинули товариства «Одеський Україн- ський клуб» та «Українська Хата» у 1910-х роках. Л.Ковальчук декламував твори Т. Шев- ченка «Як би ви знали паничі», «Гайдамаки», «Перебендя», «Минають дні», «Катерина», «Наймичка». П. Клепацький наприкінці лютого 1911 року виступив з доповіддю «Головні мо- тиви поезії Т. Шевченка і її виховуюче зна- чення», а 26 лютого 1912 року – «Шевченко як апостол любові, братерства та правди» [12, с.1]. І. Луценко у лютому 1912 року відкрив вечір присвячений Т. Шевченку читанням вірша поета «Посланіе до мертвих і живих і не народжених земляків» та невеликим вступним словом до тек- сту цього вірша. Важливо, що свою діяльність громадівці намагались всіляко поширити поза межі суто українських осередків. Л. Ковальчук читав вірші Кобзаря на засіданнях «Одеського Літературно-артистичного клубу». Пошана до Т. Шевченка сягала поза межі суто інтелігентського середовища. Так, у жваву участь у діяльності зазначених товариств взяв крамар, власник ковбасні на вулиці Садовій у центрі Одеси, К. Литвиненко. Свого сина він на- звав Тарасом на честь Т. Шевченка, доньку від- дав вчитися в українську гімназію. Одній із спів- робітниць свого магазину Надії Шевченко К. Литвиненко подарував «Кобзар» у шкіряній палітурці 1914 року видання за редакцією В. До- маницького, який вона через багато років пере- дала онучці К. Литвиненка. Пізніше «Кобзар» передали у шкільний музей Т. Г. Шевченка в селі Ясинів Любашівського району Одеської області [21, с. 555]. Заборона відзначення сторічного ювілею на- родження Пророка лише посилила українців та акумулювала минулий досвід міжнаціональної консолідації. Студенти ж університету, яких кон- тролювали жандарми на вул. Дворянській, ви- бралися через двір, разом з гімназистками Ма- ріїнської гімназії та інших учбових закладів міста дісталися на Фонтан, сіли у рибальські човни, і до самої ночі море було вкрите смолос- кипами, де лунали вірші та пісні великого Коб- заря, інших революційних поетів. Наступного 23 Образ Т. Шевченка в історичній пам’яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. дня з університету було звільнено кількох сту- дентів за «самовольство». Тоді студентські гро- мади організували одноденний страйк в знак протесту на заборону святкування Т.Шевченка та звільнення їх побратимів [39, с.116]. Солідар- ність з українцями продемонстрували грузин- ські, вірменські студенти університету, поляки. В інтерв’ю одеській газеті сіоніст М. Усишкін за- значив, що «евреи ценят Шевченка как борца за национальное самоопределение и чтят как чут- кого поэта и беззаветного защитника интересов своего родного народа. Заслуживает внимания певец Украины и как деятель, чутко относя- щийся к доле других угнетенных национально- стей» [31]. Серед лідерів грузинського земляцтва най- більш тепло до української культури ставився іс- торик та громадський діяч С. Аваліані. У лю- тому 1914 року на шпальтах газети «Одесский листок» він опублікував велику статтю про Т. Шевченка, сповнену глибокою повагою до ук- раїнського народу і його генія. Зокрема, автор відзначав народний, національний, і водночас всесвітній характер поезії Т. Шевченка, трагізм його долі, в якій «особисті нещастя з’єднувалися із сумом про нещастя народу». Стаття закінчу- валася проникливими словами: «Нет не угас живой дух народный, прошел и проходит он все теснины и не погаснет живая народная сила, вскормившая и споившая великого своего сына и если масса сегодня коленопреклоненно не опустится перед памятью мученика, то в сер- дцах своих каждый вспомянет великого печаль- ника за правду и истину и искренней внутренней слезой покроет память того, с кем вместе в один голос и в одну душу будем молить: А всім нам в купі на землі Єдиномисліє подай І братолюбіє пошли! И вместе с мучеником будем верить, что не- далек тот час, когда можно будет сказать: І о′ диво! Трупи встали І очи роскрили, І брат з братом обнялися І проговорили Слово тихої любови На віки і віки». У 1914 році у газеті «Рада» було оприлюд- нено протест низки грузинських студентів Но- воросійського університету проти заборони влади відзначати день народження Т. Шевченка [38]. Велику російськомовну статтю І. Луценка про Т. Шевченка надрукувала провідна одеська газета. Лікар, зокрема, наголошував: «Но не только в Галиции, где живет одна шестая часть украинцев, празднование этого высокоторже- ственного дня рождения народного пророка со- вершится совершенно свободно, и не только это событие будет отмечено всем культурным миром. Даже в России, даже в нашей 4-й псев- донародной Думе, административные репрессии против достойного чествования Шевченка не могли пройти бесследно, как это бывало раньше: они вызвали спешный запрос в Думе, и даже многие правые депутаты стали на сторону Шев- ченка. И хотя чествование Шевченка, предпола- гавшееся раньше по всей России, населенной и ненаселенной украинцами, публично везде от- меняется, но тем ярче воспоминание о нем раз- горается в сердцах тех, для кого учение Шев- ченка является источником живой воды; а благодарныя молитвы верующих к Творцу Не- бесному за ниспослание пророка такой силы, каким является Т. Г., вознесутся и, конечно, будут приняты Тем, Кто видит в сердцах. В своем «Заповіте» Т. Г. просит: І мене в семьї великій, В семьї вjльній, новій, Не забудьте пом`янути Незлим тихим словом. Но такой семьи народов еще не существует на земле. Она должна явиться. Мир идет к тому. Мы должны верить в пришествие такой челове- ческой семьи. Без веры в это не имеет смысла работать над осуществлением этой идеи. Шев- ченко является символом этого стремления к правде, к лучшему будущему. Многое уже изме- нилось в этом направлении. Крепостное право давно уничтожено в России. Началось раскрепо- щение политическое. Пути раскрепощения эко- номического тоже выясняются, и люди начи- нают становиться на этот путь. И суть для пророков, апостолов правды и науки расчища- ется. «Кобзарь» Шевченка – книга откровения пути правды. И мы можем сказать о Шевченке то же, что он сказал о Котляревском: Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люде; Поки сонце з неба сяе, Тебе не забудуть!» [22]. К. Литвиненко та провідний архітектор Оде - си, громадівець Ф. Нестурх у 1914 році на - діслали у Київ гроші на зведення пам’ятника 1’2014Олександр Музичко К Р А Є З Н А В С Т В О 24 Образ Т. Шевченка в історичній пам’яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. 25 Т. Шевченку у Києві [37]. Вплив одеситів сягав не лише Києва. Навесні 1914 року Миколаївська «Просвіта» у листі за підписом 600 осіб вибо- рювала від міського голови право на проведення Шевченківських свят. Після відмови голови ми- колаївці навіть апелювали до П. Мілюкова. Однак свято, що передбачало зібрання у залі мі- ської думи, панахиду та виступи запрошених одеситів І. Луценка та С. Шелухина, так і не від- булося [36]. Весь цей час пошанування Т. Шевченка нур- тувало у вищій школі Одеси. У 1907-1908 роках професори І. Линниченко та В. Лазурський іні- ціювали вечір пам’яті Т. Шевченка у секції ро- сійської літератури гуртка любителів літератури та історії при Одеських вищих жіночих курсах, але чиновники не дали дозволу на його прове- дення [11]. Членом «Просвіти» стала Наталя Ла- зурська (Н. Богомолець). У 1906 р. вона прочи- тала на урочистому зібранні «Просвіти» в українському вбранні вірші Т. Шевченка, викли- кавши захоплення в аудиторії, яка просила її на біс [24]. Завдяки передусім подружжю В. Лазур- ських Одеське бібліографічне товариство при Новоросійському університеті перетворилось на важливий центр актуалізації шевченкової твор- чості та біографістики [18]. Однак шевченкіана відбивалась і в більш алюзивних формах. Найяскравіше про це свід- чить святкування 30-го ювілею наукової та педагогічної діяльності у 1911 році професора І. Линниченка, хоч і вихованця В. Антоновича, але противника політичних і навіть просто са- мостійних від російських форм українського життя. Колишні учні професора піднесли йому у розкішній папці адресу українською мовою стилізованою під Т. Шевченка [45]. Цей факт не обійшли увагою українські та антиукраїнські ви- дання. Виразник останніх С. Щьоголев резонно відзначив, що цей факт якщо й свідчить про ук- раїнофільські тенденції професора, то лише у суто пасивній формі [35, с.443]. У 1917-1918 роках ці тенденції призвели до важливої події у педагогічному житті – профе- сор С. Вілінський, за згадкою його студента А. Ніковського «дуже толерантна й уважна до українських тем в історії літератури» людина, започаткував в університеті та на курсах лекції з історії української літератури. Їх програма свідчить про чільне місце, яке лектор відводив творчості Т. Шевченка [10]. Ставлення Лазурських до українського від- родження яскраво відбиває стаття Н. Лазурської, опублікована у квітні 1917 р. на шпальтах однієї з двох найпоширеніших газет Одеси. Вона при- вітала Шевченківське свято, організоване укра- їнською громадою (швидше за все, вона та її чо- ловік взяли у ньому безпосередню участь). Відштовхуючись від слів Т. Шевченка про те, що російська влада колись приручила українських козаків як людина швидконогого оленя Лаплан- дії, авторка зазначала, що українці як швидконо- гий олень «уже почувствовали долгожданную свободу, купаются в лучах ее света, наполенны порывом и страстью». Рясно цитуючи «Заповіт» Т. Шевченка, вона закликала українців як єдину сім’ю реалізувати всі заповіти свого духовного лідера. «Тот народ, который дал своей родине Т. Г. Шевченко, может по праву гордиться вели- чием и самобытностью своей души», – наголо- шувала вона [19]. Тоді ж вона взяла участь у ве- чорі пам’яті Т. Шевченка, що організувала одеська українська громада. Піднесений настрій учасників вечора вона прагнула прищепити чи- тачам найбільшої ліберальної російськомовної одеської газети: «Над ложами реют националь- ные украинские знамена. В ложах, как и во всем театре, много сияющих взоров, молодых счаст- ливых лиц. Пестрота национальных костюмов, родная речь, родная песня, тихие слезы радости в много видавших на своем веку очах стариков и старух, доживших до лучших дней, чем-то было суждено великому украинскому Кобзарю, Тарасу Григорьевичу Шевченко» [27]. Початок Російської та Української революцій у лютому-березні 1917 р. символічно співпав з черговими Шевченківськими святами, що сповна використали провідники українського національного руху в Одесі під час проведення у березні двох велелюдних українських віча у залі гімназії під звуки національного гімну «Ще не вмерла Україна» та під синьо-жовтими пра- порами. Перше з них винесло резолюцію про на- родне вшанування пам’яті Кобзаря. З деяким запізненням свято Т. Шевченка знову відбулося в Одесі навесні 1918 р., що озна- менувало повернення української влади до міста. Цілий рік українські політики та діячі культури докладали великих зусиль задля поши- рення образа Т. Шевченка як націотворчого героя шляхом організації вистав, мітингів, видання книг та публікації численних статей. В. Буряк підкреслював успішність цих заходів: «Українізація на повном ходу… Цікаво як саме змінилося відношення до українізації. Перше ставилися з великим недоволенням, як на якесь глупство, як на виграшки фанатиків націона- лізму та глузували. Потім, коли побачили, що українці рішучо домагаються цього, зачали го- стро, непристойно лаяти та доносити певним од соціалізму (себ то «благонадійним») про буржу- азну затію. А далі… далі зачали поволі перево- дити в життя повну українізацію. Бо… життя не стоїть на місці і ставить усім свої вимоги. Зачали вивішувати прапори, купувати Шевченка (теж ознака патріотизму!) та вести діловодство в українській мові» [5]. На початку 1919 р. святку - вання відбулися вже в більш складній атмосфері послаблення політичних позицій українців в Одесі, чим сповна користалися українофобські сили. Об’єктом кпинів з їх боку традиційно був Т. Шевченко та українська мова [13]. Однак, образ Т. Шевченка намагалися вико- ристати майже всі політичні сили Одеси. Про це свідчать заяви та публікації діячів російських со- ціал-демократів, більшовиків, одеської кадетсь- кої преси тощо. Щоправда, кожна сила надавала образу Т. Шевченка свого забарвлення. Найлі- віші підкреслювали соціально-економічне зву- чання поезії Кобзаря, російськокультурні – ро- сійськомовність деяких його творів та значення для Росії. Національні українські діячі, хоча й віддавали належне образу Шевченка-революціо- нера, передусім вшановували його як провісника національної свободи. Натомість до інших проявів української сві- домості та патріотизму – пісень/гімнів «Ще не вмерла Україна», «Заповіту» та жовто-блакит- ного прапору (саме так здебільшого сучасники називали український національний прапор, хоча у питанні про порядок кольорів, попри низку законодавчих актів про запровадження синьо-жовтого прапору, на громадському рівні не було чіткої позиції) – ставлення було більш полярним. Праві та ультраліві сили вважали своїми «Боже царя храни» чи «Інтернаціонал», ліберальні – не переймалися цим питанням. Щодо прапору, то після короткочасного загра- вання з українською національною ідеєю шля- хом запровадження наприкінці 1917 року в якості прапору Української радянської народної республіки червоного стягу з жовто-синім пра- пором у верхньому лівому куті, у 1919 році біль- шовики перетворили прапор на червоний з аб- ревіатурою назви республіки, облямованою золотою рамкою. Однією з яскравих рис одеських Шевченків- ських свят у 1918 – 1920 роках був їх потужний соборницький зміст, чому сприяло перебування в Одесі численних уродженців Західної України, здебільшого галичан – інтелігенції, вояків ав- стро-угорської армії, колишніх полонених. Учас- ник Шевченківського свята в одній з одеських гімназій зауважив, що «пісні галицькі, виконані одним галичанином, підкреслили тісний зв’язок, який завжди був і буде між нами й Галичиною» [4]. Особливо високу активність у поширенні на- ціотворчого образу Т. Шевченка виявили В. Мур - ський та Е. Темницький. В. Мурський був серед організаторів літературного фонду ім. Т. Шев- ченка, видавцем збірки революційних пісень з нотами «Під України єднаймось прапор», в яку, зокрема, включив «Заповіт» [42]. Поширенню творчості Т. Шевченка сприяло яскраве видання видатним друкарем Є. Фесенком у 1918 році «Збірника творів видатніших українських пись- менників» (151 с.), до якого увійшли твори 14 авторів – Т. Шевченко та ін. Найбільш несприятливим для українців Одеси був 1919 рік – панування в Одесі терорис- тично-українофобських режимів. Тим не менш, святкування нового 1919 року, за згадкою Ю. Липи, відбулося у піднесеній атмосфері: «Зібралися у великому приміщенні голосні, веселі, бадьорі. Знаний цілій Одесі ієромонах Микита вискочив на підвиконня. В одній руці тримав келих з вином, у другій – розвинений синьо-жовтий прапор. Чорні очі його горіли під густими, посивилими бровами: У новому році – слава Україні! Слава! Слава!» [20, с. 237]. Таким чином, одесити перейняли Шевченковий заклик до оптимістичної боротьби. У січні 1919 року російська адміністрація Одеси «милостиво» дозволила викладати в гім- назіях міста лише «малоросійську» мову І. Кот- ляревського та Т. Шевченка, але заборонила викладання «українсько-галицийської». Таке ци- нічно українофобське рішення викликало спра- ведливе обурення місцевих українців. Але мож- ливості доведення своєї позиції в них вже були вкрай обмеженими. Статтю голови спілки М. Гордієвського не прийняла до друку жодна велика одеська газета. Тому її видали у збірнику Одеської Української вчительської спілки «В за- щиту украинской культуры». У статті він у влас- тивій для себе спокійній, аналітичній манері довів безглуздість наказу, посилаючись на думки таких авторитетних мовознавців, як Соболев- ський, Шахматов, Кримський, Михальчук. Всі вони вважали галицький говір різновидом укра- їнської мови. М. Гордієвський продемонстрував зв’язки між галицькою та наддніпрянською 1’2014Олександр Музичко К Р А Є З Н А В С Т В О 26 Образ Т. Шевченка в історичній пам’яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. 27 літературою. «Від Шевченка до останнього часу ця робота над мовою безперервно тривала, та дружніми зусиллями художни ків слова (най- більш видатним представником яких ми вва- жаємо Коцюбинського) вдалося значною мірою збагатити українську літературну мову, вдалося зробити її здатною до висловлення понять, що входять до кругозору інтелігента», – зазначав автор. Запозичення з інших мов, певну штуч- ність термінології будь-якої мови він слушно вважав універсальними та закономірними яви- щами [9, с.10-18]. У несприятливі для українців часи правління А. Денікіна у середині 1919 – на початку 1920 р. вагому роль в подіях відіграли частини Укра- їнської Галицької армії. Поява частин УГА в Одесі була зумовлена дуже контроверсійною по- дією: угодою галичан з А. Денікіним. Здебіль- шого негативна за наслідками для долі Українсь- кої революції загалом, в історії одеських українців ця подія мала відчутний позитивний зміст. Підірвані сили місцевих українців отри- мали національно свідому, велику кількісно, оз- броєну та організовану силу, хоча багато хто з них потребував медичної допомоги від перене- сеного тифу та поранень. В інтерв’ю в централь- них одеських газетах галицькі офіцери наголо- шували на відданості ідеології соборної, незалежної України, таким чином виводячи себе поза рамки російської армії. Один з офіцерів на- голошував на важливому для одеситів питанні: несприйнятті галичанами, в армії яких були євреї, антисемітизму. Численні мемуаристи свідчать, що головною і водночас фінальною подією в діяльності га- личан в Одесі, а також і сумним акордом у по- ступальному процесі українського національ- ного руху революційної доби, стало гідне та гучне відзначення одеською українською гро- мадськістю дня народження Т. Шевченка [23, с.14]. 9-10 березня 1920 р. в Одесі вперше пролу- нали повідомлення про підготовку до святку- вання Шевченківських роковин. Напевно, ідея вже традиційного святкування свята Шевченка, звичайно, з суто класовим забарвленням, могла існувати у більшовицьких колах, однак у досить скромних, аж ніяк не вуличних масштабах. Однак на початку березня керівництво УГА (на той момент вже ЧУГА), яке завжди приділяло велику увагу культивуванню національного об- разу Т. Шевченка, інших героїв та подій історії України як елементу військово-патріотичного виховання розіслало у всі частини спеціальний наказ про відзначення 9 березня роковин Т. Шев ченка шляхом святкових демонстрацій, публічними промовами. Про цей наказ одеситів поінформувала місцева «Боротьба». Змиритися з перспективою проведення заходу в Одесі за українським, високопатріотичним, націоналіс- тичним сценарієм, тим більше в умовах перебу- вання у місті значної кількості військ ЧУГА, означало втратити політичну ініціативу, а мож- ливо у підсумку і саму владу. П. Прибитків- ський згадував: «Тоді треба було чимсь масам заімпонувати. Можна здогадуватись, що боль- шевики пішли на цю пропозицію за підшептом отсих самих українських боротьбистів. От, мов- ляв, нехай бачать українські націоналісти і контрреволюціонери, як большевики уміють ці- нити великих людей України». Про провідну участь боротьбистів свідчив у 1930-х роках і А. Клочко. Однак, позаяк у ці роки була досить поши- рена підпільницька праця подвійних агентів, можна запропонувати і більш складну політичну гру. Одеські боротьбисти, зовні коригуючи свої дії з більшовиками, намагалися разом з галича- нами вирвати з їх рук владу і навіть спровоку- вати народ на більш активні антибільшовицькі дії аж до повстання з метою повернення Одеси під українську владу. З цією метою вони праг- нули вивести якомога більше народу на вулиці, зокрема, вояків. Навряд чи є вірною думка П. Прибитківського про загравання більшовиків з масами. Більш вірогідним виглядає їх бажання не втратити хоча б певний контроль над ними в конкуренції з боротьбистами та галичанами. Не виключено, що під час перебігу свята комбінація могла змінитися внаслідок лавіювання, розгуб- леності чи просто зради певних осіб. 10 березня в одеських навчальних закладах було вшановано пам’ять Т. Шевченка, з’явилися повідомлення про оголошення неділі 14 березня днем відзначення 59 річниці з дня смерті вели- кого поета, плани перейменування Олександрів- ського проспекту у проспект Т. Шевченка та встановлення там тимчасового бюсту. П. При- бітківський згадував про рішення встановити пам’ятник поетові на місці вже на той час пова- леної статуї Катерини ІІ на Катеринінській площі. Там само, за його спогадом, і відбулося саме святкування. Але в даному разі пам’ять зрадила мемуаристу, адже монумент Катерині ІІ та її фаворитам було демонтовано лише у травні 1920 р. На вулицях міста, перехрестях, площах та державних будинках з’явилися великі та імпо- зантні афіші, образи та транспаранти з цита- тами з Шевченкових віршів. В газетах з’яви- лися статті на честь Т. Шевченка як борця за соціальне та національне визволення, видано збірник «Вінок Шевченкові» (надалі його до- сить безневинний зміст так налякав функціоне- рів, що сьогодні він відсутній у бібліотеках Одеси). У ці ж дні під час безпартійної робіт- ничої конференції в Одесі Бредко запросив брати участь у святі «першого пролетарського поета, солов’я України – провозвісника свободи пригнічених», а В. Арнаутов проголосив вічну пам’ять поету [3]. Рішення про помпезне відзначення аж ніяк не круглої дати та ще й смерті з одного боку свід- чить про наздоганяючу роль більшовиків в ор- ганізації шевченківських днів, а з іншого – ба- жання уникнути небажаного співпадіння із заходами, інспірованими наказом ЧУГА і зага- лом українською національною традицією. Також далася взнаки загальна схильність біль- шовицьких ідеологів до надання переваги від- значенню дат смерті. Губревком асигнував одеському губерн- ському комісаріату народної освіти на прове- дення свята Т. Шевченка 1.170.000 рублів. При губнаросвіті було створено комісію з організації свята на чолі з А. Миколюком. Окрім численних вистав у театрах, виставок художників та інших камеральних заходів найбільш важливим було рішення про проведення велелюдної ходи та мітингів у центрі Одеси. Напевно більшовики погодилися на такий крок за ініціативи бороть- бистів, бажаючи довести свою справжню народ- ність. Згідно з оприлюдненою програмою цього масштабного заходу двома основними цен- трами свята були призначені Соборна та Дум- ська площі. На останній було встановлено тим- часовий пам’ятник Т. Шевченкові. Об 11.30 на Соборній площі мали зібратися різні колони ро- бітників та парткомів, що рухалися від 11.00 з різних районів міста: Молдаванського та Заліз- ничного районів від Привокзальної площі по Преображенській на Дерибасівську; Слобід- ського району від Сенної площі по Ніжинській та Карангозова (тепер Льва Толстого); Пере- сипи від мосту по Наришкінському узвозу (сьо- годні – Маринеско), Софіївській, Преображен- ській на Дерибасівську. Від Соборної площі хода з прапорами та вінками від організацій та військових частин мала прямувати до пам’ят- ника на Думській площі по Дерибасівській, Катерининській, Миколаївському бульвару. О 12.00 сюди ж прибували військові частини з місць розташування. У ході мали право брати участь учні старших класів. Свято завершува- лося концертом та виступами партійних пред- ставників о 18.00 в оперному та інших театрах. Члени партій через пресу зобов’язувалися взя - ти участь у ході. Різким дисонансом з цим величним планом виглядав додаток до нього: «Комиссия Губна- робраза по устройству празднествами Т. Г. Шев- ченка настоящим доводит до сведения всех организаций, желающих принять участие в праз- днестве, что «жовтоблакитные» флаги не могут иметь места на пролетарском празднестве». У газеті комуністів-боротьбистів «Боротьба» за 14 березня цей наказ було пом’якшено лише до прохання до всіх, хто співчуває партії комуніс- тів-боротьбистів, брати участь у ході тільки з червоними прапорами. Оприлюднення такого роду повідомлень мало неабияке провокативне значення і з точки зору доцільності для більшо- виків було дуже сумнівним. Безумовно, вони недооцінили вплив українського націоналізму на маси і переоцінили свою здатність впливати на них. Згідно з повідомленнями преси та мемуарів, вуличні заходи відбулися у призначений час за вказаним маршрутом, за участі величезних мас населення. Але щодо інших деталей маємо сут- тєві розбіжності, при чому навіть в провладній пресі (відповідний номер газети «Борьба» підоз- ріло не зберігся єдиний з усього комплекту 1920 року, напевно, містячи якусь небажану для біль- шовиків інформацію). Газета більшовиків «Вісті» згадувала про ви- користання під час свята виключно червоних прапорів, але інша більшовицька газета хитро згадувала й про національні, не називаючи їх ко- льори [7]. Обидві газети так само дипломатично писали про використання революційних та на- ціональних або революційних національних ук- раїнських пісень та гімнів. Обидві більшовицькі газети не уточнювали постаті ораторів під час мітингу, лише згадували про їхні виступи, що повністю відповідали ідеології більшовиків та підкреслювали роль партії у визволенні україн- ців, не описували перебіг концертів у театрах, однаково наводили соціально-професійний склад учасників: робітничі організації, військові частини, партії. 1’2014Олександр Музичко К Р А Є З Н А В С Т В О 28 29 Значно більш докладно та піднесено описала свято «Боротьба» [2]. Не заховавшись за визна- чення «військові», вона чітко зазначила участь у святі галицьких частин, що пройшли парадом з розкішними вінками, виконання оркестром поряд з «Інтернаціоналом» «Ще не вмерла Ук- раїна» (щоправда епітети «величні натхненні звуки» застосовані лише до першого) та хором «Заповіту», що справило величезне враження. Газета приділила більш докладну увагу опису мітингу на Думській. Постамент з тимчасовим пам’ятником Т. Шевченкові було прикрито ма- терією з надписом «Пролетарі усіх країн єднай- теся», народ вітали представник Наросвіти Верін, губпарткому О. Трофімов та А. Миколюк. Останній оголосив про сповнення надій Шев- ченка на звільнення українського народу і скін- чив вигуком: «Хай живе радянська влада на Україні!». Не замовчала газета і виступ пред- ставника українських галицьких частин, який назвав Т. Шевченка «великим сином свого на- роду, в червоних піснях якого відбилися муки та страждання свого народу». Велику програму представили всі одеські театри, де «Заповіт», «Інтернаціонал», кантату «Б’ють пороги», по- ставили оперу М. Аркаса «Катерина», «Невіль- ник» М. Кропивницького, «Іван Гус», «Не спа- лося», «Назар Стодоля», «Причинна», «Нема батька нашого» виконували хористи, артисти та співаки Української драматичної студії, трупа під управлінням Г. Горського, Лукашевич, Пет- ляш, Гриценко. Цесевич, Городиська, Мацієв- ська, Личко, Суслова, видатний чеський дири- гент Й. Прибік (зауважимо, що цей чех, захоплений почуттям до України, вивчив укра- їнську мову), трупа під управлінням М. Альбі- ковського. Заходи на Пересипу організовувала Українська «Просвіта» ім. Е. Темницького. Ху- дожній музей на Софіївській презентував вис- тавку художників. У міському оперному театрі панував піднесений настрій, всі встали під звуки «Заповіту», з віршами виступив представник бі- лоруської партії комуністів. Закінчився захід «Інтернаціоналом». Багато фактів навела «Бо- ротьба», але … повністю зігнорувала факт вико- ристання маніфестантами синьо-жовтого пра- пору. Згідно з її описом, на площах майоріли лише червоний прапор комуністів-боротьбистів з художнім зображенням портрету Т. Шевченка та більшовицький прапор з гаслом «Комуністи – вперед!». З відомостей преси важко зрозуміти, чому акція тривала на двох площах. Це прояснює ме- муарист, вояк УГА, О. Бистренко, який єдиний згадує про факт богослужіння у соборі [1, с.2]. Це далеко не єдиний цінний факт, що міститься у свідченнях учасників подій 1920 р., що зага- лом подають значно більш складний образ подій. Всі свідки твердять про те, що свято ви- кликало нечуване піднесення народу та відбу- лося за небаченої кількості осіб («непроглядні маси народу», «людське муравлище»). Втім, лише П. Прибитківський навів більш-менш конкретну цифру («стотисячні маси народу») та проілюстрував масовість ходи виразною детал - лю: «Чоло походу вже уставилось біля пам’ят - ника Шевченка, а кінець очікував своєї черги ще на площі Собору». Він же конкретизував, що хода тривала кілька годин. У цій масі народу га- лицьких вояків нараховувалося лише кілька со- тень, частина з яких були ще в стані одужання. Мемуаристи сходяться на тому, що під час ходи та мітингів виникла вибухонебезпечна ситуація, що могла призвести до зіткнення між більшови- ками та опозиційними силами. Найдраматич- ніше про це розповів М. Костирко: «На дахах до- вколишніх будинків, появилися большевицькі кулемети. Січові Стрільці, на команду, загнали набої в рушниці, і всі чекали бою. На жаль, того не сталося, хоч перемога забезпечена. Уже піз- ніше я довідався від вояків, які були при кулеме- тах, що вони ніколи не виконали б наказу стрі- ляти, навпаки – стали б по боці українських демонстрантів, бо вони до большевиків потра- пили випадково» [17, с. 103 – 104]. Привід до цього напруження, на думку всіх мемуаристів, виник внаслідок провалу наказу на заборону використання синьо-жовтого прапору. Втім щодо ступені цього провалу є розходження, як і щодо власне кольору прапору, який одні ме- муаристи називали жовто-блакитним, а інші – синьо-жовтим. М. Костирко, П. Голинський та П. Прибитківський писали про те, що більшість населення прийшло на парад з національними прапорами і лише подекуди майоріли червоні, що принесли тільки червоноармійці. О. Бис- тренко та М. Дем’янчук згадують про через- смужжя червоних та жовто-блакитних прапорів у натовпі біля собору та 24 (О. Бистренко) або 26-29 (М. Дем’янчук) національних прапорів під час ходи до Думської площі [14]. Лише О. Бис- тренко писав про те, що червоні прапори при- несли не лише червоноармійці чи представники комуністів, але й галичани. Можливо, малися на увазі вояки В. Сокири-Яхонтова. Втім, А. Клочко свідчив про те, що «на жовто-блакитных прапорах Образ Т. Шевченка в історичній пам’яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. были навешаны также красные ленточки». Най- більш радикально висловився В. Сосюра: «Коли було Шевченківське свято, ми й галичани ви- йшли на майдан з морем жовто-блакитних зна- мен. Жодного червоного прапора не було». Втім, більш принципово те, що всі мемуаристи схо- дяться на тому, що національні прапори при- несли далеко не лише галицькі вояки, але й чис- ленні українці Одеси, що складалися як з організованих, так і з неорганізованих груп. П. Прибитківський виразно згадував, що «по- надто багато організацій і філій «Просвіти» вис- тупили в похід із своїми прекрасними духовими оркестрами. Всіх українських організацій, які взяли участь в поході, була така велика кількість, що направду годі було їх почислити. Українська Одеса бодай сама не знала, яку велику силу вона собою представляла». М. Костирко конкретизував соціальний склад українців: «У згаданому поході службовці й ро- бітники деяких міських підприємств і установ показали себе стовідсотково українськими. З них, зокрема треба згадати управління пошти і телеграфу, вагоно-будівельні і паротягоремонтні майстерні, залізничників взагалі, учительські громади, кооператорів, студентів і учнів середніх шкіл». Патріотичність цих верств він пояснював тим, що серед них найбільше працював ієромо- нах Микита. П. Голинський додавав ще одну вер- ству – портових робітників, які принесли вели- кий синьо-жовтий прапор з тризубом [8, с.146]. Втім, прапори були лише проявом більш гли- бинного ідейно-світоглядного та національного розколу, що існував між українцями та більшо- виками. Тому не менш дражливим було маніфес- тування української свідомості шляхом вико- нання «Заповіту» та «Ще не вмерла Україна», використання української мови, зашикування «Інтернаціоналу». Ці елементи подій прояви- лися у низці конфліктних епізодів. Передусім всі українські мемуаристи згаду- ють про найбільш ключовий з них: візит на Со- борну площу високого більшовицького чина, імовірніше, заступника коменданта міста Розен- берга, який декілька разів російською мовою різко наказав маніфестантам замінити націо- нальні прапори на червоні. В ці хвилини відбу- лося своєрідне протистояння влади та маси, що могло розв’язатися насильницьким шляхом. За М. Костирко, з натовпу пролунали вигуки: «Геть з комуністичними ганчірками!». Значно детальніше та виразніше про це пише П. Прибитківський: «Якийсь дивний настрій опанував всіх. Я самий, стоячи на переді сотні, почував, що мороз пройшов моїм тілом. Лють і сила духа в цей мент зіллялись в одно. Вони такі великі, такі міцні, що здібні протиставитись на- віть найгрізнішим ударам. Настрій, що саме в цю хвилину витворився, був такий зворушую- чий, а заразом такий захоплюючий, що під його враженням і самий тов. Розенберг станув на позір і приложив руку до дашка шапки. Орхес- три скінчили грати національний гимн. І знов чути: Позір! Спочинь! Прапори вирівнюються. Маси народу немов очаровані, стоять спокійно на місцях. Хвиля непевности. Невже буде про- тиакція?... Але хвиля непевности урвалась. Тов. Розенберг ще раз встає на авто і знов повторяє той самий зазив. Та й цим разом йому у відпо- відь українські орхестри грають національний гимн. Маси не подаються. Завзяття росте. В цім моменті б’ється тільки одно українське серце. У всіх одно бажання, одна постанова: Ми не пі- демо на жадні уступки. Наших синьожовтих прапорів ніколи не замінимо на червоні. І хоч ви, наїзники, опанували хвилево наші землі, нашу Батьківщину, але наших сердець ви не опануєте ніколи і не відберете нам наших прапорів, що одинокі ведуть нас до волі, до правдивого само- стійного життя. Дух нашого народу сильніший навіть від скали, від граніту, від сталі, тому й зайві ваші намагання... душу й тіло ми положим за нашу свободу... закінчувати орхестри грати останні рядки національного гимну. Гідна і рі- шуча постава стотисячної маси українського на- роду переконала відай тов. Розенберга, бо сейчас після цього всів до авта і відїхав туди, звідки приїхав. Це був знак, що один дух всего народу побідив» [34]. Після цього, за виразом О. Бис- тренка, «величава хвиля» ходи минулася без інцидентів, хоча В. Сосюра згадує про те, що на- вколо їздили більшовики на грузовиках з куле- метами. На чолі ходи йшов радянський оркестр або червоноармійці, за ними декілька куренів чорно- морсько-галицької дивізії на чолі з В. Сокирою- Яхонтовим, «симпатичною, середнього росту людиною в гарній черкесці та з прекрасним вже сивіючим запорозьким вусом» (М. Дем’ян чук), далі крокував півкурінь виздоровців галичан в англійським однострої та озброєнні і сотні ви- здоровців старшин УГА, за ними знову червоно- армійці та оркестри (згідно опису М. Дем’ян- чука), а далі – різні культурно-освітні та професійні організації. М. Дем’янчуку особливо врізались у пам’ять «добірні та здорові хлопці» 1’2014Олександр Музичко К Р А Є З Н А В С Т В О 30 Образ Т. Шевченка в історичній пам’яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. 31 В. Сокири-Яхонтова, що пройшли Дерибасів- ською почесною ходою: «Як вдарив ритмом курінь об одеський брук, то здавалося що кам’яниці здригаються, а йшов курень рівне- сенько, мов якийсь ґвардейський батальйон най- кращої мирної армії». Другий конфлікт виник вже під час прове- дення мітингу біля пам’ятника Т. Шевченкові на Думській, навколо якого вишукувалися вояки ЧУГА. М. Костирко навіть зауважував, що тут знову «мало не прийшло до кровопролиття, що могло б закінчитися визволенням від окупан- тів». Українські школярі заглушили спроби співу «Інтернаціоналу», українці стягнули з трибуни більшовицьких промовців та А. Миколюка, якого мало не побили. Щоправда, слід згадати свідчення А. Клочка, який твердив, що завер- шуючи своє привітання до галицьких вояків А. Миколюк вигукнув: «Хай живе Незалежна Радянська Самостійна Українська республіка!» і почув у відповідь «Слава!»». Натомість більше промовляли представники «Просвіти» та вояків. О. Бистренко був особливо вражений співом «Заповіту» на музику К. Стеценка у виконанні хору «Просвіти», чому надав велике символічне значення: «Внизу шуміло Чорне, козацьке Море, якого клаптик видно було щілиною між мурами. Площа вкрита непроглядною масою святочно на- строєного, заслуханого народу. Одним злучені пієтизмом для поета недавно розділені непрохо- димим кордоном Наддністрянці і Наддніпрянці ось тут об’єднувалися духово та віддаючи поклін борцеві за волю поневолених, кріпилися на бо- ротьбу за ідеали пророка». За описом М. Дем’ян - чука: «Тисячна маса слухала «Заповіт» з відкри- тими головами, в святочному зосередженні, а внизу клекотіло Чорне море... Могутні слова «Заповіту» відбивалися луною від окружаючих площу будинків, проривалися випадами вулиць в сторону Чорного моря, наче стелилися на його хвилях та рокотом грому неслись в широкий світ наче наказуючи – «кайдани порвіте, і вражою, злою кров’ю волю окропіте!». Мені тоді здава- лося, що слова ці звернені не лише до нас – укра їнців, а й до інших народів...». Безумовно, враження значно посилювало те, що хор складався з сотні дітей вбраних у білу одежу. Дівчатка були з розпущеним волоссям, з барвінковими віночками на головах. «Я не в силі описати цього вражіння, яке зробили на мене ук- раїнські одеські діти своїм виступом. Вони прямо зачарували всіх. Зворушили вони, здава- лось, навіть й самих наїзників. Їхні штики, кріси [рушниці], гармати в цю хвилину, це ніщо. Сила українського духа, от це міць, з якою наїзники мусіли в цім моменті числитись. І якщо больше- вики мали може на думці якусь провокацію суп- роти мас українського народу за відкинення їх- нього зазиву, то бодай на час цього великого торжества, вони мусіли з цього зрезигнувати. Так, це була подиву гідна постава українців міста Одеси, а разом з ними і відділів УГА. І коли б весь український нарід все і всюда ма- ніфестував свою правдиву єдність так, як це ми бачили в Одесі 30 літ тому, то будучність його була б запевнена», – зазначав П. Прибитків- ський. Гідним завершенням свята в центрі Одеси був марш галицьких вояків перед пам’ят- ником Т. Шевченка на Думській площі – від- дання шани національному Пророку. Заключним акордом свята був концерт в оперному театрі, що також не минувся без про- тистояння. Під завершення вистави хтось спро- бував затягнути «Інтернаціонал», однак зал від- повів йому багатосотголосим співом «Ще не вмерла Україна» – «гідно і достойно, як і слід на закінчення такого свята на українській землі», за виразом М. Дем’янчука. Отже, П. Голинський мав всі підстави підсумувати свято такими сло- вами: «Мали ми змогу пересвідчитися як мо- гутня є національна свідомість у одеських укра- їнців» [8, с.147]. Подібні свята відбулися і в інших українських містах, зокрема, Бершаді і Балті, де вони зазвичай мали менший розмах, але теж супроводжувалися протистоянням укра- їнців з більшовиками. Відчувши безпорадність, у березні 1920 р. більшовицькі каральні органи посилилися чекіс- тами з Москви, Харкова, Іваново-Вознесенська та Саратова та перейшли у рішучий наступ, тим більше, що невдовзі відбулося повстання однієї з галицьких частин у Тирасполі. Особливо ци- нічною була розправа в ніч з 27 на 28 квітня з га- личанами, що чекали у вагонах потягу на товар- ній станції відправки з Одеси. Вночі транспорт оточив загін ЧК і обстріляв з кулеметів сплячих. Загинуло від 20 до 60 осіб, зокрема, сестра ми- лосердя. Фінальною крапкою у цих трагічних подіях був своєрідний комуністичний суботник 1 травня 1920 р., коли чекісти організували арешти галичан в пристосованій для них лікарні (Старопортофранківська 36), в якій медперсонал складався теж з галичан. Показово, що одеські українці, зокрема, «Комітет українок», парафі яни церкви на вулиці Прохорівській, всіляко допома- гали галичанам уникнути репресій. Наприкінці травня – червня 1920 р. була репресована оде- ська українська еліта, зокрема, провідники ук- раїнського національного руху старшого поко- ління П. Климович та К. Литвиненко, члени «Просвіти». Налякані подіями 1920 р., кому- ністи більше не вдавалися до масових вуличних акцій під час відзначення ювілеїв Т. Шевченка, повернувши їх до аудиторій. На зміну прийшли демонстрації з приводу комуністичних свят, під час яких ентузіазм мас вже чітко контролювався згори. Отже, одеська ситуація щодо сприйняття Т. Шевченка загалом не відрізняється від ситуа- ції в інших осередках українського національ- ного життя та руху кінця ХІХ – початку ХХ сто- літь: у всіх містах та селах мешкання українців Наддніпрянщини, Причорномор’я, Заходу та Сходу, Півночі та Півдня Т. Шевченко був невід- дільною і основною частиною українського сві- тогляду, орієнтиром для визначення ступені ук- раїнськості. І саме тому образ Т. Шевченка, стратегії його пошанування еволюціонували разом з загальними тенденціями українського національно-визвольного руху: від обережного культурництва в рамках дозволів влади, а най- частіше з відчутним прагненням обійти ці рамки, до рішучіших проявів увиразнення образу національного пророку, символу націо- нальної революції. Власне спільність цих рис є зайвим свідченням у численному ряду подібних про органічну приналежність Одеси до україн- ського національно-культурного простору. До певної специфіки одеської ситуації, викликаної своєрідністю міста та городян, варто віднести більшу емоційність, рішучість в увиразненні націоналізму Т. Шевченка, хоча і з неодмінним наголосом на його гуманізмі та народності, та виразнішу ступінь розколу неукраїнських націо- нальних громад міста у ставленні до Т. Шев- ченка: в той час як ліберально налаштовані їх представники розглядали Т. Шевченка як свого духовного брата, українофоби та загалом шові- ністи поборювали та нівелювали образ Т. Шев- ченка як символ українськості, хоча тим самим, мимоволі підіграючи своєму ворогові. Сьогодні в Одесі, в її непростий для українців час, образ Т. Шевченка повною мірою зберігає потужний консолідуючий націєтворчий потенціал. Збері- гають, і особливо в Одесі, свою значущість слова Д. Донцова: «Про Шевченка треба нині не на святах промовляти, а кричати на вуличних пе- рехрестях. Щоб як дзвін тривоги калатало його слово! Ніколи не був він таким актуальним, як у нас час». 1’2014Олександр Музичко К Р А Є З Н А В С Т В О 32 Джерела та література 1. Бистренко О. Шевченківське свято в Одесі 1920 р. // Літопис Червоної Калини. – Львів, 1930. – Ч. 9 – С. 2. 2. Боротьба. – 1920. – 14 березня. 3. Борьба. – 1920. – 9 марта. 4. Вільне життя. – 1918. – 3 липня. 5. Вільне життя. – 1918. – 5 травня. 6. Вісті. – 1906. – № 4-5. 7. Вісті/Известия. – 1920. – 14 березня/марта. 8. Голинський П. Останні дні УГА // Календар «Червоної Калини». – Львів, 1932. – С. 146. 9. Гордиевский М. По поводу одного недоразуме- ния // В защиту Украинской культуры. І. Украинский язык и школа. Издание Одесской Украинской Нацио- нальной Рады. – Одесса, 1919. – С. 10-18. 10. Державний архів Одеської області (далі - ДАОО), ф. 334, оп. 5, спр. 14, арк. 26. 11. Там само, спр. 3, арк. 23. 12. Дейнека М. [М. Слабченко] Тарас Шевченко і міський обиватель // Нові шляхи. – 1919. – 11 березня. 13. Дем’янчук М. Жовтоблакитні прапори в Одесі // Свобода. – 1952. – 16 травня. 14. ДАОО, ф. 2, оп. 7, спр. 379, арк. 22; Звіт Оде- ського українського клуба за 1911. – Одеса, 1912. – С. 1. 15. Заруба В. Антін Синявський: життя, наукова та громадська діяльність (1866 – 1951). – Дн-к, 2003. – С. 77. 16. І. Луценко. Великому Тарасу. К юбилею // Южная мысль. – 1914. – 25 февраля. 17. Комаров М. Шевченкові дні в Одесі // Рада № 75. 1907. 18. Костирко М. Згадки про ієромонаха отця Ми- киту // Визвольний шлях. – 1967. – Кн. 1. – С. 103- 104. 19. Лазурская Н. Рец. на: Т.Г. Шевченко. Его жизнь и поэзия. – Одесса, 1914 // Известия ОБО. – Т. 4. – В. 2. – С. 107-108; її ж. Рец. на: Вінок Шевченкові // Там само. – 1912 – С. 372-373. 20. Лазурская Н. Украинское торжество // ОЛ. – 1917. – 15 апреля. 21. Липа Ю. Нотатник. – К., 2000. – С. 237. 22. Литвиненки Костянтин і Наталя. Розстріляні у двадцятому // Реабілітовані історією. Одеська об- ласть. Книга 1. – Одеса, 2010. – С. 555. Образ Т. Шевченка в історичній пам’яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. 33 23. Мисечко А.І. До традицій святкування шев- ченкових днів в Одесі // Мисечко А.І. Український рух в Одесі наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.. – Одеса, 2006. – С. 11-14. 24. Музей театрального, музичного та кіномис- тецтва України. – Ф. М. Заньковецької.- № 6811. 25. Корнич Д. Просветительская деятельность га- лицьких русских // Южные записки. – 1905. – № 4. – С. 39-45. 26. Наумов С.О. Братство тарасівців // Українсь- кий історичний журнал. – 1999. – № 5. – С. 38. 27. Невидимка. Вечер памяти Шевченко // ОЛ. – 1917. – 17 апреля. 28. О [Маркевич О.] До справи Шевченко вих провин // ЗНТШ. – 1897. – Т. 17. – С. 5-6; Марке- вич А.И. Несколько слов о значении поэзии Т. Шев- ченка // Южнорусский альманах. – 1900. – Т. 6. – С. 78-79. 29. Одесский вестник. – 1878. – 3 мая. 30. Одесский вестник. 1871, № 43. 31. Одесский листок. – 1914. – 26 февраля. 32. Одчот Українського товариства «Просвіта» в Одесі за 1906 рік. – Одеса, 1907. – С. 16; Одчот това- риства «Просвіта» за 1907 рік. – Одеса, 1908. – С. 12. 33. Одчот українського товариства «Просвіта» в Одесі за 1907 рік. – Одеса, 1908. – С.17. 34. Прибитківський П. УГА в Одесі і роковини Шевченка // Свобода. – 1950. – 21 квітня. 35. Рада. – 1911. – № 233; Щеголев С.Н. Украин- ское движение как современній этап южнорусского сепаратизма. – К., 1912. – С. 443. 36. Рада. – 1914. – 11 березня. 37. Рада. – 1914. – 25 лютого, 11 березня. 38. Рада. – 1914. – 27 лютого. 39. Самойлов Ф.О., Скрипник М.О., Ярещенко О.Т. Одеса на зламі століть (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). – Одеса, 1998. – С.116. 40. Студент. О школе Т.Г. Шевченко // Одесский листок. – 1881. – 24 мая. 41. Украинский митинг // Одесский листок. – 1905. – 6 декабря. 42. Українське Слово. – 1917. – № 8. 43. Центральний державний історичний архів Ук- раїни у Києві, ф. 1235, оп. 1, спр. 871, арк. 259. 44. Чикаленко Г. Українська студентська громада в Одесі в 1903-04 р. // З минулого. – Варшава, 1939. – Т. 2. – С. 74 – 88. 45. Южная мысль. – 1911. – 13 октября. Александр Музычко Образ Т. Шевченка в історической памяти населения Одессы в конце ХІХ – начале ХХ ст. Цель статьи – проследить на базе широкого круга исторических источников образ Т. Шевченко в исто- рической памяти одесситов в конце ХІХ – начале ХХ столетий. Сделан вывод, что к определенной специфике одесской ситуации, вызванной самой спецификой города и горожан, следует отнести большую эмоциональ- ность, решительность в определении национализма Т. Шевченка, хотя и с непременным ударением на его гуманизме и народности, а также более выраженную степень раскола неукраинских национальных общин города в отношении к Т. Шевченко. В то время как либерально настроенные их представители рассматри- вали Т. Шевченко как своего духовного брата, украинофобы и в целом шовинисты отвергали и нивелировали образ Т. Шевченка как символ украинскости, хотя тем самым, помимо воли подыгрывая своему врагу. Ключевые слова: Т. Шевченко, Одесса, историческая память. Olexsandr Myzychko Image of T. Shevchenko in the historical memory of Odesa population in the end of XIX – beginning XX centuries The aim of the article is the follow-up on the basis of a wide range of historical sources image of T. Shevchenko in the historical memory of Odessa in the end of XIX – beginning XX centuries. A conclusion is done, that to the cer- tain specific of the Odessa situation, caused the specific of city and townspeople, it costs to take greater emotionality, decision in underlining of T. Shevchenko nationalism, though with a necessary accent on his humanism and nation- ality, and more expressive degree of dissidence of UnUkrainian national societies of city in attitude toward T.Shevchenko. While the liberal their representatives considered T. Shevchenko as his spiritual brother, Ukraine cowards and in general chauvinists overcame and neutralized the image of T. Shevchenko as a symbol of Ukrainians, although thereby unwittingly playing his enemy. Key words: T. Shevchenko, Odessa, historical memory.

Образ Т. Шевченка в історичній пам'яті населення Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Репозитарії

Схожі ресурси