Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст.
У статті проаналізовано сприймання галицького краєзнавства у його історико-етнографічному та відпочинковому аспектах. Автор також простежує еволюцію уявлень про туризм в ментальності галичан впродовж ХІХ – першої половини ХХ ст. у контексті інтелектуального та повсякденного життя....
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167086 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст. / Р. Голик // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 77-85. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-167086 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1670862020-03-16T01:25:43Z Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст. Голик, Р. Краєзнавство і туризм У статті проаналізовано сприймання галицького краєзнавства у його історико-етнографічному та відпочинковому аспектах. Автор також простежує еволюцію уявлень про туризм в ментальності галичан впродовж ХІХ – першої половини ХХ ст. у контексті інтелектуального та повсякденного життя. В статье проанализировано восприятие галицийского краеведения в его историческом, этнографическом и рекреационном аспектaх. Автор также анализирует эволюцию представлений о туризме в ментальности жителей Галиции в ХІХ − первой половине ХХ вв. в контексте интеллектуальной и повседневной жизни. The article analyze the reception of the Galician local lore in historical, ethnographic and recreational aspects. The author also traces the evolution of ideas about tourism in the mentality of Galician inhabitants during the 19th – early 20th Century in the context of the intellectual and everyday life. 2014 Article Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст. / Р. Голик // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 77-85. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167086 908(477. 83/.86) «18/19» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавство і туризм Краєзнавство і туризм |
| spellingShingle |
Краєзнавство і туризм Краєзнавство і туризм Голик, Р. Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст. Краєзнавство |
| description |
У статті проаналізовано сприймання галицького краєзнавства у його історико-етнографічному
та відпочинковому аспектах. Автор також простежує еволюцію уявлень про туризм в ментальності
галичан впродовж ХІХ – першої половини ХХ ст. у контексті інтелектуального та повсякденного
життя. |
| format |
Article |
| author |
Голик, Р. |
| author_facet |
Голик, Р. |
| author_sort |
Голик, Р. |
| title |
Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст. |
| title_short |
Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст. |
| title_full |
Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст. |
| title_fullStr |
Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст. |
| title_sort |
cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм в рецепції галичан хіх – першої половини хх ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Краєзнавство і туризм |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167086 |
| citation_txt |
Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст. / Р. Голик // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 77-85. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT golikr ceredkartjputívnikívkraêznavstvovídpočinokíturizmvrecepcíígaličanhíhperšoípolovinihhst |
| first_indexed |
2025-07-14T23:45:28Z |
| last_indexed |
2025-07-14T23:45:28Z |
| _version_ |
1837667953913364480 |
| fulltext |
Краєзнавство
і туризм
77
УДК 908(477. 83/.86) «18/19»
Роман Голик (м. Львів)
Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм
в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст.
У статті проаналізовано сприймання галицького краєзнавства у його історико-етнографічному
та відпочинковому аспектах. Автор також простежує еволюцію уявлень про туризм в ментальності
галичан впродовж ХІХ – першої половини ХХ ст. у контексті інтелектуального та повсякденного
життя.
Ключові слова: краєзнавство, відпочинок, етнологія, історія, Галичина, культура, стереотип.
Продукт культури ХІХ-ХХ ст., краєзнавство
довгий час залишалося синтетичною дисциплі-
ною, що поєднувала географію з філологією, ет-
нографією, археологією та «чистою» історією.
Водночас професійний статус тих, хто його про-
пагував, довший час залишався невизначеним.
Прикладом цьому може служити тогочасна Га-
личина. Тут регіональне краєзнавство опини-
лося на перетині двох протилежних тенденцій:
його прагнули перетворити на окремий різновид
діяльності, проте довго сприймали як один з ва-
ріантів туризму чи одним зі способів проведення
вільного часу. Еволюція різних форм українсь-
кого та польського краєзнавства й туризму на те-
ренах Галичини уже була предметом наукових
студій [13, 14, 21]. В цій статті обмежимося
лише кількома аспектами проблеми: суспільного
сприйняття туризму і краєзнавства у контексті
повсякденного побуту, національних ідеологій
та інтелектуального життя краю.
Ґенеза ідеї: від паломництва до туристики
Передісторію туризму на західноукраїнських
землях можна вбачати ще в пізньосередньовіч-
них та ранньоновітніх мандрівках мешканців
цих територій. Однак тут є й суттєві різниці: для
жителів цього часу насправді важливими були
подорожі в інші країни чи місцевості. Вони від-
відували їх як пілігрими до святих місць, як тор-
гівці чи студенти (книжники), учасники делега-
цій тощо. Свої ж власні землі середньовічні й
ранньомодерні автори описували з погляду не
мандрівників, а постійних жителів Руського воє-
водства*. Значною мірою, таке краєзнавство мало
риси історіографічного дослідження, як його ро-
зуміли середньовічні й ранньоновітні учені-
книжники, але й художнього тексту, метою якого
було справити враження на читача з допомогою
вдалих риторичних фігур чи цікавих історій**.
Туризм як окрема категорія мислення й куль-
тури – винахід тої епохи, коли землі колишньої
Русі були приєднані до Австрійської монархії під
назвою Галичини й Володимирії. Винайдення ту-
ризму в цей період мало кілька етапів. Фактично,
ще з другої половини XVIII ст. серед інтелекту-
альних еліт краю стало виникати зацікавлення
подорожами як інструментом формування освіче-
ної людини, «громадянина світу» в ідеології Про-
світництва. Водночас змінювався cуспільний
образ мандрівника, а разом з ним – уявлення про
мету подорожей загалом. З одного боку, людей
приваблювали мандрівки у Святу землю та в Рим
(духовний центр католицизму), і відповідно, роль
пілігримів, які здійснюють подорожі для спасіння
душі й покути гріхів. При цьому для римо-като-
ликів мандрівки біблійними місцями Близького
Сходу, у тому числі колективні, впродовж ХІХ ст.
стали доволі частим явищем. Натомість перше
руське (українське) паломництво на чолі з митро-
политом А. Шептицьким відбулося аж на початку
ХХ ст. Його вважали релігійно-національною
* Відомі приклади з XVI–XVII ст.: «Leopolis triplex» / «Потрійний Львів» Бартоломія Зіморовича (Озимка)
– історія міста, яку написав один з його бургомістрів, «Хроніка міста Львова» Яна Альнпека ( Алембека),
хроніка Томаша Юзефовича тощо. Можливо, лише поема «Роксоланія» ще одного мешканця Русі – Себастяна
Фабіана Кльоновича (Кльоновіца) відповідала вимогам нинішньої літератури подорожей рідним краєм. Тут,
крім Львова та Києва, поет описав також менші міста Русі (Белз, Бузьк, Сокаль, Перемишль), згадав основні
ріки а також неназвані села – особливо привабливі для міщанина своєю екзотикою, побутом та звичаями ру-
ських ( українських) мешканців краю.
** Так, у своїй віртуальній подорожі Руссю Кльонович, здебільшого, прославляє міста, насамперед Львів, та
їхні знакові споруди; мандрівка поза міські мури означає для поета й читача розповідь про магічні практики (так
звана легенда про Федора й Федору) й дивовижні танці, які практикують «руси». Однак Кльоновичева «Роксо-
ланія»– це передовсім, візія інтелектуала-книжника, який описує «свою» Русь, а не опис мандрівки краєм.
акцією, продовженням традицій, які започатку-
вала давньоруська проща Данила Паломника [5]*.
На місцевому галицькому рівні відповідником па-
ломництва до Єрусалиму стали прощі до місце-
вих святих місць, зокрема до церков з чудотвор-
ними іконами, реліквіями святих (на храмові
свята), а також до тзв. Кальварій − місць, що від-
творювали Христові Страсті. Їх могли собі дозво-
лити люди з бідніших верств населення, зокрема
селяни, а не лише інтелігенція та духовенство**.
Звідси – популярність відпустових місць, остаточ-
ний канон яких склався у ХІХ-ХХ ст.: від Зарва-
ниці, Унева, Гошева, Самбора, до Краснопущі,
Глинян, Грушева, Крилоса, Підкаменя, Страдча,
Улашківець тощо. Натомість римо-католики здій-
снювали прощі до власних відпустових місць:
Рудок, Стрия, тощо. Представники ж третьої за
чисельністю релігійної спільноти – іудаїзму –
також мали власні святі місця, зокрема пов’язані
з діяльністю хасидських цадиків: Жовква, Броди,
Белз, Коломия тощо.
Просвітництво та романтизм принесли в
куль туру Галичини власний образ мандрівника,
популярний серед світської інтелігенції. Це –
образ пілігрима-героя, представника романтич-
них ідеалів (невипадково один з перших пере-
кладів байронівського «Чайльд-Гарольда» поль -
ською мовою побачив світ власне у Львові). До
того ж, новітній образ Галичини і Володимирії
привернули увагу західних мандрівників, яких
поступово стали називати туристами***. Водно-
час серед заможних мешканців регіону манд-
рівки Європою були модними атрибутами
світського життя. Крім цього, традиція зо-
бов’язувала представників вільних професій, зо-
крема митців, подорожувати осередками ми-
стецького та літературного життя континенту
(Італією та Францією). Змушували до мандрівок
також інші професії: військові нерідко потрап-
ляли в інші країни через воєнні дії (як майбутній
письменник Андрій Чайковський – на Балкани),
торгівці − для залагодження ділових інтересів,
музиканти − через гастролі та часту зміну місця
праці й проживання (як Соломія Крушель-
ницька, Модест Менцинський чи Михайло Го-
линський). Туристами з обов’язку були також
мореплавці, наприклад, військовий адмірал Яро-
слав Окуневський, який згодом видав збірку на-
рисів – листів з подорожей («Листи з чужини»).
Частішими були візити галичан до імперської
столиці – Відня та відпочинкових місць / сана-
торіїв Австрії й Західної Європи. Такі поїздки
«відбували» ( за тогочасною термінологією)
також мешканці галицької провінції****. Мету
таких мандрівок бачили, з одного боку, у чистому
відпочинку, рекреації та лікуванні, поверненні
втрачених сил з допомогою природних ресурсів.
Популярністю серед інтелігенції вже з кінця
XVIII ст. користувалися мінеральні води та
пов’язані з ними відпочинкові комплекси. Так ви-
никла «мінеральна курація», яку тогочасні інте-
лектуали напівіронічно вважали одним з найпри-
ємніших видів лікування, а фактично, – приводом
для подорожей та організації товариського життя.
В Галичині до цього виду відпочинку підштовх-
нули дослідження Теодора Торосевича, який рек-
ламував цілющі властивості галицьких мінераль-
них вод. З того часу мандрівники до мінеральних
курортів стали відносно поширеними. Зокрема,
серед найвідоміших пунктів відпочинку уже в
1860-х рр. називали передусім Трускавець, Лю-
бінь та Шкло, а згодом – і менших купелевих за-
кладів [58]. Згодом популярність відпочинкових
(не лише «мінеральних») місцевостей зросла, а
їхня географія розширилася. Сюди ввійшли, крім
інших, також Яремче, Микуличин, Дора, Во-
рохта, Осмолода, Криниця та Івоніч (у Західній
Галичині) [35,51] тощо. Кожне з таких місць мало
свої переваги для мандрівників. Частина з них
шукала цілющі джерела; іншу приваблювала
краса гір, споглядання пейзажів тощо. Цей бік
гірського туризму мав окрему історію [64].
1’2014Роман Голик К Р А Є З Н А В С Т В О
78
* Цікаво, що учасники новітнього українського паломництва – переважно священники та інтелігенти –
раз по раз порівнювали бідні райони Палестини з своєю рідною землею – Галичиною.
** Традиція релігійного подорожування в регіоні не переривалася, фактично, аж до 40-х років ХХ ст.,
приховано існувала навіть у часи УРСР і наново відродилася уже в кінці 80 – на початку 90-х рр. ХХ ст.
*** Так, на початку ХІХ ст. з’явилися краєзнавчі нариси професора Львівського університету Бальтазара Га-
кета, який описував території Східної Європи, а також тимчасового мешканця Львова Карела Запа, присвячені
спеціально Галичині тощо. З іншого боку, пізніші описи Галичини у текстах таких німецькомовних мандрів-
ників, як Йоган Коль, також знайомили туристів зі специфікою краю. Одним з важливих чинників, що стиму-
лював розвиток туризму в Австро-Угорщині, стали путівники – зокрема, так звані «бедекери» ( від імені їхнього
видавця, Карла Бедекера). На їхніх сторінках Галичина й Володимирія, посідали своє, хоч і скромне, місце.
Поява таких путівників підштовхувала самих галичан до мандрівок австрійською імперією й поза її межі.
**** Невипадково в споминах мешканки Стрия Осипи Бобикевич вміщено докладний та барвистий опис
однієї з таких поїздок до Італії – з усіма колізіями, непорозуміннями та емоційними враженнями туристки.
Менш привабливими з туристичного погляду
були місця видобутку нафти, що постали внас-
лідок стрімкого розвитку нафтового промислу в
Галичині, що поставала «новим Ельдорадo»
[41]. Однак навіть їх іноді рекламували як тури-
стичні атракції.
З іншого боку, ідеологія романтизму, яка від-
крила для еліт культуру «простого народу», сти-
мулювала інтелігентів до краєзнавчих історико-
етнологічних подорожей як інструментів пі-
знання цієї культури. Так, уже учасники «Руської
трійці» (особливо – Іван Вагилевич та Яків Го-
ловацький) ще в студентські часи вдавалися до
таких подорожей. Їх метою вони вважали по-
шуки «руської старовини», записування фольк-
лору і звичаїв, та, зрештою, наближення до
селян, яких уявляли «еталоном» простого люду.
Так з’явилися подорожні записки Я. Головаць-
кого, який описував свої мандрівки Галицькою
та Угорською Руссю у вигляді листування з дру-
гом-міщанином*, а також ряд подорожніх нота-
ток інших авторів [23]. Подібну тенденцію
можна було спостерігати й серед польських інте-
лігентів, які здійснювали романтичні/сентимен-
тальні мандрівки Галичиною [60, 42]. У другій
половині ХІХ ст. романтика таких подорожей по-
ступово уступила місце методиці краєзнавства.
До нього долучалися священники та вчителі, які
проживали у віддалених від Львова містечках і
селах (таких, наприклад, як Мшанець, де довгий
час проживав о. Михайло Зубрицький [4] чи в
тих парафіях, де парохом був письменник й ет-
нограф о. Юрій Кміт. Заручившись підтримкою
місцевої інтелігенції, львівські вчені почали
організовувати наукові експедиції в провінцію.
Частина з них була присвячена історико-архео-
логічним пошукам: вивченню доісторичних
об’єктів [39], дослідженням історії княжого
Львова, Галича, Звенигорода, Теребовлі, тощо,
зокрема під керівництвом професора Ізидора
Шараневича [31]. Під впливом таких зацікав-
лень галицькі інтелектуали ХІХ ст. (як наприк-
лад, Василь Ільницький) прагнули реконструю-
вати й популяризувати історію окремих княжих
городів та мандрували краєм [8,9,10]. У ХХ ст.
резонансні розкопки у Давньому Галичі/Кри-
лосі, які проводив Я. Пастернак [20], покликали
до життя своєрідну форму відпочинку: участь
студентів в археологічних дослідженнях та про-
гульки-прощі інтелігентів до місця розкопок.**
Інша частина мандрівок мала фольклорно-ет-
нографічну мету, як, зокрема, поїздка львівських
дослідників на Бойківщину 18 серпня – 24 ве-
ресня 1904 р., до якої був залучений Іван Франко.
Знаменно, що цю подорож письменник розгля-
дав також і поглядом туриста, який їде залізни-
цею, а водночас і людини, для якої селянський
побут був рідним: «З вікон залізничних вагонів
ми могли лише спостерігати, як (…) старовинні
селянські споруди змінюють свою форму й
модернізуються. В одному місці зникли старі,
виготовлені з дерева й соломи, шатроподібні
піраміди (…) в іншому – не побачиш уже примі-
тивного механізму для піднімання даху», –заува-
жував він [27, c.78]. Поруч з цим, Іван Франко,
ще починаючи з студентських років, обходив
Дрогобиччину (поблизу рідних Нагуєвич), а та -
кож села в інших регіонах Бойківщини, Гуцуль -
щини, збираючи фольклорні та історико-етногра-
фічні матеріали та просто активно відпочиваючи
[7, 15, 24]. Результатом цих мандрівок були кіль-
катомні «Галицько-руські народні приповідки»
(Львів,1901-1910), записи пісень, етнологічні
спостереження тощо. Мету інших Франкових
мандрівок можна назвати археографічною. Пись-
менник й вчений відвідував зокрема плебанії та
дяківські хати у пошуках стародруків та давніх
манускриптів, й закликав до цього інших інтелі-
гентів. Підсумком таких мандрівок стала й ча-
стина матеріалів до фундаментальних «Апокри-
фів та легенд з українських рукописів» (Львів,
1896-1910). Водночас українські письменники й
вчені ХІХ – поч. ХХ ст. виїздили в сільську міс-
цевість, насамперед в Карпати, також й для
літнього відпочинку. Звідси – міфологія Криво-
рівні як Українських Афін та популярність паро-
хії о. Олекси Волянського як центру, довкола
якого збиралися відомі діячі Західної та Східної
України: від Івана Франка до Лесі Українки,
Михайла Коцюбинського (якого відпочинок в
Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм
в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст.
79
* Результатами цих подорожей Головацького став, зокрема, чотиритомник народних пісень з Галичини та
Закарпаття, описи народних звичаїв, обрядів вірувань та матеріальної культури, діалектологічні матеріали, що
лягли в основу словника та граматики руської ( української) мови тощо. Товариш Головацького, Іван Вагилевич
також мандрував Галичиною, не лише збираючи реальні й уявні сліди існування дохристиянської культури, але
й прицільно вивчаючи культуру, мову, звичаї й уявлення карпатських субетносів, насамперед бойків та гуцулів.
** Вони, наприклад, входили до програми літніх таборів Католицької Акції Української Молоді «Орли»,
що мали наблизити жителів міста до «історії, Бога та природи». Формою наближення була «етнографізація»
та архаїзація побуту (запровадження «ватри», сприймання човнів як «запорозьких чайок», учасників табору
як « братчиків» тощо), екскурсії до розкопів й безпосередній контакт з історичними пам’ятками.
Гуцульщині надихнув на створення «Тіней забу-
тих предків») та Гната Хоткевича, який зоргані-
зував гуцульський театр) тощо. Поруч з тим, га-
лицькі українці намагалися відвідувати Велику
Україну (насамперед Київ, Канів), вважаючи ці
подорожі також пізнанням рідного краю. Такі
мандрівки були для них поверненням до витоків,
у спільне для наддніпрянців та наддністрянців іс-
торичне минуле. Це психологічно відтісняло на
другий план політичні та культурні реалії, з
якими галичани зустрічалися у Російській імпе-
рії, й давав їм привід для оптимістичного погляду
на майбутнє [2, c.334–365].
Проте водночас з українським у Галичині роз-
вивався також й польський туристично-відпочин-
ковий та краєзнавчий рух. Його учасники розгля-
дали Galicju (Галичину) як власний культурний
та політичний П’ємонт, і, попри демографічну
перевагу русинів (українців), вважали її своєю ет-
нографічною територією. Так, з одного боку, га-
лицьких поляків приваблювали пам’ятки й крає-
види Західної Галичини, насамперед Кракова з
його Вавелем, польських Татрів з характерною
гуральською етнокультурою, а також інші ча-
стини розділеної Польщі. Певний час популяр-
ними серед галицьких поляків були поїздки до
Морського Ока – озера в Татрах, довкола якого
велися територіальні суперечки. Його відвіду-
вання набуло рис патріотичного чину та мало під-
силювати почуття національної гордості [33].
Поруч з західним, серед галицьких поляків був
популярним також і східний вектор туристичних
мандрівок. Їх об’єктом була відповідно Східна
Галичина, передовсім її міста, які в польському
середовищі стали рекламувати як місця власної
історичної пам’яті. Так з’явилися, зокрема, марш-
рути, пов’язані з історією давньої Речі Посполи-
тої, її королів (Стефана Баторія, Яна ІІІ Собєсь-
кого, Яна Казимира) та магнатських родів
(Собєських, Жолкевських тощо), увіковічених у
замкових комплексах (Олесько, Підгірці, Золочів
тощо), та приватних містах на зразок Жовкви.
(Водночас українці намагалися потрактувати іс-
торію цих місць у руслі власного минулого [ див,
напр..: 6]) Так спроектоване в історію краєзнав-
ство набувало ностальгічних рис. Ця туга за слав-
ним минулим значною мірою сформувала те, що
нині називають «львовознавством». При цьому
столиця Галичини все більше ставала об’єктом
внутрішньої конкуренції між поляками та укра-
їнцями: і одні й другі вважали Львів історично
«своїм»*. Водночас ця конкуренція поширилася
не лише на близькі, а й на віддалені гірські око-
лиці – насамперед, на терени Гуцульщини, Бой-
ківщини й Лемківщини. Серед польських міщан,
так само як і серед українських, все більше роз-
повсюджувалася не лише мода на проходи у
великих містах, а й на прогулянки на приміські
території, а у відпочинковий сезон – у сільську
місцевість (передовсім − у санаторії, які тоді
почали розбудовуватися, перетворюючи села та
містечка, але також і в «звичайні» села.)
Зразковий турист: еволюція іміджу
Прагнення зробити поїздки з міста у село
комфортнішими та прогнозованими сприяли
появі матеріальної та інформаційної інфраструк-
тури галицької туристики. Передовсім, подоро-
жуючі потребували відповідних засобів для пе-
ресування. Традиційною і однією з найдавніших
форм подорожі завжди залишалася піша хода.
У першій третині ХХ ст. в Галичині вже існували
певні стандарти спорядження й поведінки тури-
ста-пішохода. Так, автор польського «Путівника
по Східних Бескидах» Генрик Гонсьоровський
рекомендував тим, хто вирушав у гори, обов’яз-
ково мати з собою, крім компасу, т.зв. «альпій-
ський кий» довжиною 180 см., щоб долати ур-
вища, спинатися схилами та долати різноманітні
перешкоди тощо [45, т.1, ч.1, с.15 –24]. Водночас
він акцентував на «плюсах» та «мінусах» того-
часного гірського туризму. З одного боку, в Кар-
патських лісах уже було багато проторених
маршрутів з відповідними ознакуванням, існу-
вали спеціальні домівки для туристів тощо.
Проте значна частина територій залишалася важ-
кодоступною та необладнаною, а за туристичні
пристанища тут слугували пастуші колиби чи
обороги. Професійних гідів теж було небагато,
тому мандрівник мусів орієнтуватися на карти та
орієнтаційні знаки або довіряти мимовільним
проводирям: польським лісникам чи гайовим або
українським селянам [45, т.1, ч.1, с. 15-24].
Однак пішохідний туризм поглинав час та ви-
магав значних фізичних зусиль, особливо коли
йшлося про великі віддалі. Звідси – розвиток
інших засобів пересування, які її доповнювали
та заміняли. Це поїздка кіньми – міським фіак-
ром та сільським возом, до якої згодом додалася
мандрівка залізничними потягами між населе-
ними пунктами (а також омнібусами та кінні
1’2014Роман Голик К Р А Є З Н А В С Т В О
80
* Звідси – розгалужена уже на початок ХХ ст. сітка публікацій про Львів: від історій міста пера Ігнаци
Ходиніцького та Дениса Зубрицького до нарисів Францішка Яворського та Владислава Лозінського, і досить
значна «леополітана» першої третини ХХ ст., коли автори польської «Biblioteky Lwowskiej» репрезентували
своє бачення історії міста, а українці (Іван Крипякевич, Микола Голубець) – його альтернативу.
трамваями, яких згодом змінили електрич ні – у
містах). Ще згодом (орієнтовно з 80-х рр. ХІХ ст.)
за місто стали їздити також велосипедами ( «ро-
верами»/«roweramy»). Перші популяризатори ве-
лосипедів в Галичині наголошували на користі
їзди на «роверах» для здоров’я й рекомендували
також вирушати в мандри саме на такому транс-
порті [46, 56, 57]. Водночас галичан поперед-
жали, що довго подорожувати може лише досвід-
чений «цикліст» (той, хто наїздив за день 30-40
км, та зміг здійснити, принаймні, дво- чи три-
денну подорож завдовжки 120-250 км). Для
справжніх мандрівок рекомендували обзаве-
стися якісною («міцною й важкою») «дорожною
«машиною», здатною витримати подорож пере-
січеною місцевістю. Переваги їзди на велоси-
педі описували досить сентиментально, рекла-
муючи цей вид пересування: «…мандрівки, а
особливо довгі подорожі – вінець їзди на коле-
сах. Саме в них, допіру, зрозуміє їздець, яким
скарбом для нього є добра машина [велосипед –
Р. Г.], скільки додасть йому здоров’я й сили. Без
жодних коштів, швидко перетинає цикліст села
й міста, не скутий часом й місцем. Може затри-
матися тоді й там, де йому сподобається, вільно
милуватися дивами природи, вдихнути бальза-
мічний аромат хвойних лісів, взагалі розплива-
тися у розкошах, які надає йому обрана дорога».
[57, с. 50]. Водночас, проїхавши від Львова до
Кам’янця-Подільського, львівський велосипе-
дист кінця ХІХ ст. вів своєрідну статистику
своїх фізичних й матеріальних затрат* та дійшов
висновку, що мандрівка велосипедом краща за
відпочинок в санаторії. Згодом їзду на велосипе-
дах доповнили подорожі легковими авто (які
cпочатку називали по-різному: «гумірадлєр»,
«samochód», «wóz elektryczny») тощо. Згодом
сфера їх використання розширилася, а поруч на
сільських та шосейних дорогах з’явилися також
й перші вантажівки, а між двома світовими вій-
нами й автобуси. (Інша справа, що вони ходили
не так часто: переважно – зранку та по обіді,
коли люди з сіл добиралися на роботу в місто, а
також в літній сезон – спеціально для відпочи-
вальників, про що попереджали тогочасних
мандрівників) [45, т.1, ч.1, c.3].
Відповідно трансформувалося також споряд-
ження туриста. Воно залежало, звичайно, від со-
ціального становища мандрівника та від засобів,
якими він подорожував. В одних випадках це
могла бути лише торба, з якою турист мандрував
пішки. В інших, – коли він рухався якимось транс-
портом ( спочатку – кіньми або поїздом), мова
могла йти про кілька валіз. Натомість у кінці
ХІХ ст. для заміських мандрівок велосипедом
пропонували запастися торбою або пакунком-
«завитком» («zawinіątkem»), де містилися б за-
соби особистої гігієни (мило, рушник, гребінь,
зубна щітка), одяг (панчохи, тонка нічна сорочка,
«пливацькі» штани, кафтан-трико), аксесуари до
велосипеда, а також їжа й напої ( у тому числі
«маньєрка» коняку) [46, c. 51]. На себе ж велоси-
педист-мандрівник мав вдягнути своєрідну уні-
форму, вовняне або фланельне вбрання гранато-
вого або темно-сірого кольору: від легкої вовняної
шапочки «з дашком» до трикотажної сорочки,
«пливацьких» штанів, довгих панчіх / гетрів, ши-
роких штанів-шароварів, запнуті внизу на ґуд-
зики, шкіряні напівчеревики тощо [46, с. 52]. Ав-
тори першого (виданого у Львові) підручника для
велосипедистів Віктор Бергер та Казимир Гемер-
лінг пробували регламентувати навіть зовнішню
поставу «цикліста», рекомендуючи, щоб він їхав
випростаний, а не похилений вперед, як на пере-
гонах, бо це виглядає неестетично [46, c. 48]. До
того ж, подорожнім (серед яких бачили, переду-
сім, чоловиків) рекомендували змінити режим
харчування: їсти часто, але небагато, утримува-
тися від горілки, п’ючи лише коньяк з содовою та
пиво. (Водночас велосипедистам радили не від-
мовлятися від звичного для Центральної Європи
режиму: сніданок – з самого ранку, друге снідан -
ня – біля 9 год., обід о 12 чи 1 год., та вечеря/ко-
ляція – о 6-7 увечері) [46, c. 53]. Загалом екіпіру-
вання туриста залежало від мети його поїздки:
купальний костюм – коли мова йшла про літній
виїзд на річку, чи лижне вбрання – коли йшлося
про все популярніше з початку ХХ ст. катання на
лижах. Натомість водіям автомобілів 20-30 рр.
ХХ ст. рекомендували одягатися аскетично (віль -
не вбрання, рукавиці, черевики з шкіряною пі-
дошвою та спортивну шапку з навушниками,
плащ-порохівник – влітку, осінню – шкіряна курт -
ка, зимою – хутро з широким ковніром). Приблиз -
но так – тепло й просто – радили вдягатися й
пасажирам. «Як смішно виглядають люди, які
їдучи …, вбирають на голову цілий апа рат, що
складається з «футра», «мікі», віконець на ніс, ві-
конець на вуста, вуха (…) так, що їхня голова на-
гадує ескімосів або кінець помпи до вибирання
Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм
в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст.
81
* «Щоб проїхати 1 км на машині того типу, який я мав, треба рушити 370 разів однією й другою ногою,
отже, на 913 км. – 337 810 разів. Хто не вірить – нехай перевірить. Пересічно я видавав 3 гульдени на день.
Цю подробицю наводжу для тих, хто прагнув би здійснити довшу мандрівку на колесах, але боїться надто
високих видатків» .[57, с.33].
густих елементів з певних, не добре пахнучих,
місць». – іронічно зауважував автор тогочасного
порадника для шоферів [63, с. 110-111].
Орієнтацію на невідомій місцевості туристам
мали забезпечувати, передовсім, різні типи карт
та планів міст. При цьому мандрівникам реко-
мендували не просто стежити за картою, а й ра-
ціонально спланувати на ній усю мандрівку,
«позначити кількість кілометрів, яку мають по-
долати, зазначити зупинки й їхню тривалість, а
далі строго триматися того плану, хоч би це й ви-
магало якогось зусилля» [46, c. 51]. Більше ін-
формації вміщували різноманітні путівники,
кількість яких щоразу збільшувалася. Сюди вхо-
дили довідники–skorowidzy окремих міст та
цілого краю, та інформативніші путівники насе-
леними пунктами, передовсім Львовом, курор-
тами та провінційними містами Галичини, а
також ті, що вказували залізничні шляхи та вуз-
лові станції краю, а в першій третині ХХ ст. –
мережу його готелів, туристичних станцій тощо
[47, 61]. Водночас туристи прагнули фіксувати
власні враження. Спочатку вони могли це ро-
бити у вигляді заміток, нарисів, щоденників, а
також – залежно від вміння, проілюструвати свої
тексти рисунками та гравюрами. Згодом їм на
зміну прийшли фотоапарати, які усе частіше ви-
користовували галицькі краєзнавці й туристи, та
кінокамери, які застосовували не так часто.
Туризм в Карпатах:
між «політикою» та відпочинком
З одного боку, український туризм і краєзнав-
ство у Галичині ХІХ-ХХ ст. мав іншу етногеогра-
фічну спрямованість, аніж польський. Українські
інтелігенти прагнули подорожувати територіями,
які відповідали їхній національній ідеї, зокрема
вирушати Буковиною й Закарпаттям, Великою
(Центральною та Південною) Укра їною, Волинню
та Холмщиною тощо [див. напр.1,19]. Натомість
поляки подорожували територіями Польщі. (Вод-
ночас і ті й інші намагалися мандрувати поза межі
Галичини та української й польської етнічних те-
риторій, зокрема в Європу. Одним з промоторів
такого подорожування у різних напрямках був
уродженець галицького Комарна, один зі заснов-
ників Академічного туристичного клубу в Львові
Мєчислав Орлович, який видав не лише путів-
ники Львовом, Галичиною й Буковиною, Волин -
ню, польським Помор’ям, Мазурами, Гданськом,
але й Європою загалом [49, 52, 53]. Однак власне
Карпатські гори та підгірські місцевості стали
предметом польсько-української туристичної й
краєзнавчої конкуренції (з іншого боку, багато
краєзнавчих проектів кінця ХІХ ст., присвячених
вивченню Українських Карпат, організував акти-
віст польського руху, виходець зі Звенигородщини
Ізидор / Сидор Коперніцький, який здавна ціка-
вився регіоном [48], а частину досліджень спон-
сорував польський граф українського походження
Влодзімеж Дзєдушицький/Володимир Дідушиць-
кий [напр.: 62]. Крім того, чимало українських
студій опиралися на матеріали, зібрані Жеґотою
Паулі, Вацлавом Залеським (Вацлавом з Олеська),
Вінцентієм Полем, Оскаром Кольбергом тощо).
Звичайно, жителі галицьких міст та містечок
могли обмежуватися прогулянками («прогуль-
ками», «проходами») міськими вулицями та
ближніми околицями. Польські та українські пе-
дагоги першої третини ХХ ст. заохочували га-
лицьких учителів та учнів саме до таких мандрів,
вважаючи їх зразковим методом реконструкції
минулого та виховання патріотичних почуттів.
[3, 12, 16, 22, 44] (водночас краєзнавство сприй-
мали і в географічно-природничому розумінні,
що також мало педагогічне застосування [43]).
Дехто з тогочасних інтелектуалів навіть стверд-
жував, що подорожі довкола міст навіть цікавіші
й корисніші для краєзнавства, аніж модні прогу-
лянки у далекі гори [36]. «Розширене» ж коло
мандрівок включало подорожі залізницею до не-
далеких міст, містечок, сіл, окремих об’єктів (на-
приклад, замків), «і, врешті, в Карпати» [53,
с.264; пор.: 40]. Звідси – запровадження спеці-
альних маршрутів та «схрониськ» для шкільних
літніх та зимових (лижних) екскурсій в гори [ 45,
т.1 ч.1, c. 24-27]. Для дітей та дорослих міщан
така подорож (окрім виїзду до родичів у сільську
місцевість) мала стати «поверненням до природи
і / або генетичних витоків (звідси – ініціатива
видання спеціального часопису, присвяченого
горам та культурі горян – «Wierzchy»/ «Верхи
[65]). З іншого боку, до цього стимулював образ
«тихої, золотої» провінції [6, 33] та дуже відда-
леного, «глухого» села, що зберігає давні тради-
ції. Обидва були присутні і в українській, і в поль -
ській краєзнавчій традиції як у ХІХ, так і у ХХ ст.
[див.29, 11, 18, 50, 59]. Водночас туристична при-
вабливість Гуцульщини та Лемківщини корени-
лася не лише в екзотичній культурі їхніх мешкан-
ців, яку пропагували уже на зламі ХІХ-ХХ ст. і
серед українців, і серед поляків ( зокрема, зусил-
лями Володимира Шухевича [32, 62]). У між-
воєнний час частина польських краєзнавців та
політиків стала поширювати думку про польську
ґенезу місцевих субетнічних груп – гуцулів та
лемків [37, 54, 55]. Це викликало зворотну реак-
цію українців, які вважали їх своїми предками.
Гірський туризм (етнографічний та геогра-
фічно-природознавчий) став також одним з го-
ловних проектів скаутського руху. І українські
1’2014Роман Голик К Р А Є З Н А В С Т В О
82
галицькі пластуни, і польські харцери вважали
подорожі в Карпати не лише засобом форму-
вання витривалості, винахідливості чи бойового
духу, а й національної ідентичності [25, 26]. Для
українських скаутів зв’язок між такими гірсь-
кими подорожами та патріотизмом був очевид-
ним: «Треба думати, що пласт в майбутньому
поставить одною з головніших точок своєї діяль-
ности подорожі в Карпати та влаштування скав-
тових таборів у горах. В Карпати мусить іти
наша молодь, знайомитися з життям і побутом
гуцулів і бойків, приглядатись до їхнього ско-
тарства, досліджувати гірську флору й фауну, а
головне – досліджувати мінеральні скарби, за-
ховані в горах» – стверджували прихильники
«Пласту» на початку 20-х рр. ХХ ст. До того ж,
вони вважали, що карпатські (гірські) пластуни
мали б досліджувати топографію й геологію
Карпатських гір як потенційно важливих вій-
ськових та господарських об’єктів, очевидно, у
перспективі майбутньої української державності
[34, c. 36-37]. Але й польські харцери ще перед
Першою світовою війною також здійснювали
мандрівки в гуцульські Карпати та лемківські
Бескиди [66, 67, 68]. Вони поєднували туризм не
лише з природознавчими й (меншою мірою) ет-
нологічними студіями, але й з формуванням
власних парамілітарних структур. Отож, і за та-
кими мандрівками приховувався не лише вихов-
ний, але й політичний підтекст. Невипадково у
30-х роках ХХ ст. існували «туристичні захи-
сти», побудовані у гуцульському стилі поль -
ськими «харцежами», що викликало стурбова-
ність українських мандрівників [17, c. 128].
Водночас у польському та українському середо-
вищах мандрівки в Карпати мали й чисто сенти-
ментальний вимір. Невипадково дрогобицький
гімназист 30-х р., згодом польський письменник і
публіцист Анджей Хцюк, згадував Ґорґани як
«наші гори», місцевих жителів – як близьких по-
лякам мешканців, а довколишні краєвиди – як
місце особливої зустрічі людини з Богом [30].
У цьому розумінні, гірський відпочинок мав,
як і раніше, два різновиди. Перший включав три-
вале відвідування відносно облаштованих на той
час «домівками» рекреаційно-санаторних зон
(Ворохта, Яремче, Осмолода) *. Взимку Карпати
асоціювалися з катанням на лижах та санях
(Яремче, Славське)**. Влітку ж гірські місцевості
ставали базами дитячих таборів, місцями худож-
ницьких пленерів (будинок О. Новаківського у
Дорі) тощо. Другий шлях полягав у постійних
мандрах горами. Маршрути таких подорожей ви-
биралися по-різному. Пунктами для перепочинку
мандрівників-українців ставали, переважно, пле-
банії («резиденції») сільських священиків. «Ва-
каційна мандрівка» була для жителів міста мож-
ливістю замінити реалії міського життя «речами»
екзотичної «сільської цивілізації» та «дикої при-
роди»: «У Львові посипали нафталіною всі що-
денні наші журби, наші наплечники не важкі, не
спішимося і ступаємо … царинковими плаїчками
або каменистими лісними доріжками, тут і там
перескакуємо гірський потічок і часто задержує-
мося, щоб на зрубі покріпитися ….малинами або
повитягати бальки, вориння і розлоги, що часто
загороджують дорогу» [17, c. 123].
Проте у 1939 році (під час боїв за Карпатську
Україну та перед початком німецько-польської
війни) туризм у Карпатах знову набрав націо-
нально-політичного забарвлення. Польські при-
кордонники раз по раз стали затримувати укра-
їнських мандрівників як можливих німецьких
шпигунів та диверсантів. (У цьому контексті на-
явність фотоапаратів, детальних карт місцевості,
спеціального туристичного спорядження у мо-
лодих людей ставали підставою для їхнього
арешту). Однак небезпека, як виявилося, на-
дійшла з несподіваного боку: вересень 1939 р.
та подальші події радикально змінили етнокуль-
турну карту Галичини, і туризм на деякий час
став не надто безпечним заняттям, щоб згодом
відродитися знову, однак в зовсім ідеологічних
й технологічних умовах.
Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм
в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст.
83
* Однак погляди українських та польських туристів на ці відпочинкові зони суттєво різнилися, бо їх роз-
глядали у різній перспективі. «Не думаю, щоб Яремче, Ворохта склали колись конкуренцію до Закопане.
У Яремчі видко Львів і Станіславів, в Закопане – усю Польщу»– зауважував один з польських туристів ( С.5).
** Не випадково в міжвоєнний період зароджується образ міських жителів як «природжених лижників»,
захоплених стихією снігового царства.
Джерела та література
1. А. Б. Волинська Швайцарія / А. Б. // Наша Бать-
ківщина.– Львів, 1939.– Ч.6.– С.151-156.
2. Барвінський О. Спомини з мого життя / Олек-
сандер Барвінський.– Нью-Йорк – Київ, 2004. – 528 с.
3. Вірний І. В. Неперевірений народний переказ і
посестра легенда // Методика і шкільна практика. До-
даток до «Шляху виховання і навчання». 4 – тий річ-
ник./ I–B. Вірний. – Львів, 1933.–C. 92-104.
1’2014Роман Голик К Р А Є З Н А В С Т В О
84
4. Гвоздевич С. Михайло Зубрицький – дослідник
сім’ї та сімейної обрядовості бойків / С. Гводзевич //
Народознавчі Зошити. – 2008. – № 3-4. – С. 392-396.
5. Дзерович Ю. Якъ то Русь ходила слідами Данила.
Пропамятна книга першого руско-народного палом-
ництва в Святу Землю від 5 до 28 вересня 1906 р. / Юліан
Дзерович, Василій Мацюрак. – Жовква,1907. – 383 с.
6. З минулого Жовкви. – Жовква, 1930. – 38 с.
7. Іван Якович Франко на Станіславщинi: путівник
/ упоряд. М. Кубик.– Станіслав: [б. в.], 1956. – 29 с.
8. Ильницький В. Стародавный Звенигородъ. –
Львів, 1861. – 29 с.
9. Ильницкий В. Стародавна Теребовля / Василь
Ильницкий. –Львів, 1862. – 48 с.;
10. Ильницкий Записки руського путешествен-
ника./ Василь Ильницкий. – Львів, 1864.
11. Коковський Ф. Тісна / Франц Коковський.–
Наша Батьківщина. – 1939. – Ч. 7-8.– С. 185-186.
12. Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові.
Вид. 2 / Іван Крип’якевич. – Львів: Каменяр,1991. –
167 с.
13. Литвин Н. Розвиток масового туризму у Поль -
щі у ХІХ – першій половині ХХ ст. / Надія Литвин //
Україна: культурна спадщина, національна свідо-
мість, державність. – Львів, 2008. – Вип. 17 – С. 88-93.
14. Луцький В. Активний туризм в Українських
Карпатах, витоки становлення: історичний аспект //
Василь Луцький / Фізичне виховання, спорт і куль-
тура здоров’я у сучасному суспільстві: Збірник нау-
кових праць Волинського національного університету
імені Лесі Українки. – Луцьк, 2009. – № 3. – С. 12-16.
15. Луцький Я. Туристичними стежками Івана
Франка / Я. Луцький // Краєзнавець Прикарпаття. –
2006. – № 8. – С. 17-21.
16. Миколаєвич Д. Про давній Львів // Методика
і шкільна практика. Додаток до «Шляху виховання і
навчання». 4 – тий річник./ Денис Миколаєвич. –
Львів, 1933. – C. 104-109.
17. Надрага О. Серед львівських парків. Упор.
К. Курилишин / Олександр Надрага. – Львів, 2004. –
292 с.
18. Огоновський В. Українська Ультіма Тулє–
Остурия / Володимир Огоновський / Наша Батьків-
щина. – Львів.– 1939. – Ч.5. – С. 120-124.
19. О. С. Припять (Опис прогульки каяком) / О. С.
// Наша Батьківщина. – 1939. – Ч.6. – С. 157-158.
20. Пастернак Я. Старий Галич : археол.-іст. до-
сліди у 1850-1943 рр. Вид 2./ Ярослав Пастернак. –
Івано-Франківськ: Плай, 1998. – 348 с.
21. Петранівський В. З історії галицького тури-
стичного краєзнавства (друга половина XVIII ст. –
1945 р.): розвиток мандрівництва / Василь Петра-
нівський, Михайло Рутинський // Історія української
географії. Всеукраїнський науково-теоретичний ча-
сопис. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005.–
Випуск 2 (12). – С. 48-54.
22. Петрів І. Історичні прогульки (по рідному
краю) // Методика і шкільна практика. Додаток до
«Шляху виховання і навчання». 4-й річник / Іванна
Петрів. – Львів, 1933. – C. 110-112.
23. Подорожі в Українські Карпати. Збірник. Упо-
рядкування і вступна стаття М.А. Вальо. – Львів:
Каменяр, 1993. – 279 с.
24. Полєк В. Іван Франко на Прикарпатті [Текст]:
путівник./ Володимир Полєк. – Ужгород: Карпати,
1966. – 64 с.
25. Старосольський Ю. Велика гра. Гутірка про
ідею й методу пластування./ Юрій Старосольський. –
Мюнхен,1946.– 68 с.
26. Тисовський О. Життя в Пласті / Олександр
Тисовський. – Львів,1921.
27. Франко І. Етнографічна експедиція на Бойків-
щину / Іван Франко //Франко І. Зібрання творів у 50-ти
томах. – Т. 36. – К., 1982. – С. 68-99.
28. Филипович З. Краєзнавство в почтових марках
/ Зиновій Филипович. – Наша Батьківщина ( Львів). –
1939.– Ч. 6.– С. 146-148.
29. Хамула Б. В Чивчинських горах / Б.Хамула //
Наша Батьківщина.– Львів,1939. – С. 124-128.
30. Хцюк А. Гори, наші гори // Його ж. Атлантида.
Розповідь про Велике князівство Балаку. Місяцева
земля. Друга розповідь про Велике князівство Ба-
лаку. Пер з пол./Анджей Хцюк. – Київ: Критика,
2011.– С. 138-151.
31. Шараневич И. Стародавный Львôвъ / Исидор
Шараневич. – Львів, 1861. – 139 с.
32. Шухевич В. Гуцульщина /Володимир Шухе-
вич.– Львів, 1899-1908. – Ч. 1-5.
33. Яворівщина. З її минулого і сучасного. – Яво-
рів,1931. – 32 с.
34. Яремченко О. Основи пластунства / Олексій
Яремченко. – Берлін, 1923. – 56 с.
35. Album uzdrowisk Polski. Poswięcone XV Zjaz-
dowi lekarzy I przyrodników polskich we Lwowie w
lipcu 1937. – Bydgoszcz [1937]. – 48 s.
36. Antoniewicz W. Z wycieczek po Galicyi / Wlodz-
imierz Antoniewicz. – Ziemia. – Warszawa, 1912. –
№ 35. – S. 564-571.
37. Bartoszyk A. Łemkowie – zapomiani Polacy./
Alersander Bartoszyk. – Warszawa,1939. – 69 s.
38. Balzer O. O Morskie Oko. Wywód praw polskich
przed sądem polubownym w Gradcu. Z planem sytua-
cyjnym / Oswald Balzer. – Lwów 1906. – 254 s.
39. Demetrykewycz Wł, Kurhany w przemyskiem і
drohobyckiem./ Włodzimierz Demetrykewycz.– Kra -
ków,1897. – 21 s.
40. Dunikowski E. Ze Lwowa do Bieskidu. Przewod-
nik naukowy w wycieczce do Bieskidu. / Edmund
Dunikowski. – Lwow, 1892. – 50 s.
Cеред карт й путівників: краєзнавство, відпочинок і туризм
в рецепції галичан ХІХ – першої половини ХХ ст.
85
41. Frank A. Oil Empire: Visions of Prosperity in
Austrian Galicia/ Alison Fleig Frank. – Cambridge: Har-
vard University Press, 2005. – 343 p.
42. Grodzicki S. Wzdłuż Wisły, Dniestru i Zbrucza:
Wędrówki po Galicji dyliżansem, koleją, samochodem
/Stanisław Grodziski. – Kraków, Grell, 1998.
43. Grotowska H. O poznawaniu kraju / Grotowska
Helena. – Lwow-Warszawa, 1925. – 204 s.
44. Gnoińska H. Moje miasto. Przyroda i geografja
dla 3 klasy miejkich szkol powszechnych. Ksiązka dla
nauczyciela. / H.Gnoińska – M. Librachowa. – Lwów,
1936. – 108 s.
45. Hąsiorowski H. Przewodnik po Bieskidach
Wschodnich. – Lwów-Warzsawa, brw. – T. 1 Cz.1:
Bieszczady; Cz, 2: Gorgany. T. 2: Pasmo Czarnohorskie.
46. Hemerling К., Podręcznik dla kolarzy. Z licznemi
rycinami. nakładem Wiktora Bergera /Kazimierz Hemer-
ling, Wiktor Berger. – Lwów 1894. – 85 s.
47. Inlender A. Przewodnik ilustrowany po ces. –
królewskich kolejach panstwowych/ Adolf Inlender. –
Wieden, brw. – 108 s.
48. Kopernicki I. Piesni górali beskidowych z okolic
Rabki / Izydor Kopiernicki. – Kraków, 1888. – 110 p.
49. Kowalik T. Mieczyslaw Orłowicz (1881-1959) w
Krynicy i okolicach / Tomasz Коwalik – Almanach
Muszyny. – 2009. – S. 169.
50. Lubicz-Czerwinski I. Okolica zadniestrska
miedzy Stryjem a Lomnicą, czyli opis ziemi, dawnych
klesk lub odmian tej okolicy / Ignacy Lubicz-Czerwin-
ski. – Lwów, 1811.
51. Lewicki S. Przewodnik po zdrojowiskach i miej-
cowośćiach klimatycznych Galicji / Stanisław Lewicki,
Mieczysław Orłowicz, Tadeusz Praschil. – Lwów, 1912. –
350 s.
52. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Gali-
cyi,Bukowinie, Spiszu, Orawie i Śląsku Cieszyńskim. –
Lwów, 1919. – 510 s.
53. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po
Lwowie, – Lwów-Warszawa,1925. – 276 s.
54. Ossendowski F. Antoni Huculszczyzna: Gorgany
i Czarnohora– Wrocław: Zaklad Narodowy imienia
Ossolinskich,[1990] – 227 s.
55. Pieradzka K. Na szlakach Lemkowszczyzny/
Кrystyna Pieradzka. – Kraków, 1939. – 244 s.
56. Pieniążek J. Lwów – Gdańsk. Notatki z podróży
cyklisty / Jarosław Pieniążek – Lwów, 1896.
57. Pieniążek J. Lwów – Kamieniec Podolski. Notatki
z podróży cyklisty./Jarosław Pieniążek. – Lwów 1898. –
36 s.
58. Pustomyty. Zakład kąpielowy (siarczany), ot-
warty w roku 1880. – Lwow, 1881. – 14 s.
59. Pulnarowicz W. U zrodel Sanu, Stryja i Dniestru
(Historia powiatu Turcznskiego)/ Wladyslaw Pulnarow-
icz. – Turka, 1929. – 144 s.
60. Romantyczne wędrówki po Galicji/ red. Andrzej
Zieliński. – Wrocław: Zakł. Narodowy im. Osslińskich,
1987-518 s.
61. Skorowidz hotelowy Rzeczypospolitej Polskiej:
spis hoteli,pensonatów, zajazdów, sanatorjów, lecznic
itd. – Kraków, 1930/1931.
62. Szuchewicz W. Huculszczyzna/ Włodzimierz
Szuchewicz. – Lwów, 1902-1908. – T. 1-4.
63. Szydelski S. Poradnik szofera/ Stanislaw Szydel-
ski. – Lwów – Warszawa, 1921. – 169 S.
64. Woźniakowski J. Góry niewzruszone. O różnych
wyobrażeniach przyrody w dziejach nowożytnej kultury
europejskiej Wyd. 3 / Jacek Woźniakowski.– Kraków:
Znak, 1995. – 340 s.
65. Wierzchy: rocznik poswiecony górom i góral-
szczyznie. – 1925. – R. 3.
66. Wycieczka na Howerlę// Skaut: pismo młodziezy
polskiej – Lwów. – 1912. – № 3( 25) – S. 46-47.
67. Wycieczka do Krynicy // Skaut: pismo młodziezy
polskiej – Lwów. – 1912. – № 4 ( 26). – S. 62-63.
68. Z. H. Dziennik z wakacji /Z. H.// Skaut: pismo
młodziezy polskiej. – Lwów, 1912. – № 3 (25). – S. 45-
46; № 4 (26). – S. 59-61.
Роман Голык
Среди карт и путеводителей: краеведение, отдых и туризм в восприятии жителей Галиции ХIX-XX ст.
В статье проанализировано восприятие галицийского краеведения в его историческом, этнографическом
и рекреационном аспектaх. Автор также анализирует эволюцию представлений о туризме в ментальности
жителей Галиции в ХІХ − первой половине ХХ вв. в контексте интеллектуальной и повседневной жизни.
Ключевые слова: краеведение, туризм, отдых, этнология, история, Галиция, стереотип.
Roman Holyk
Among the Maps and Guides: The Local Lore, Recreation and Tourism in the Reception
of the Galician inhabitants in the 19th – first half of the 20th Centuries
The article analyze the reception of the Galician local lore in historical, ethnographic and recreational aspects.
The author also traces the evolution of ideas about tourism in the mentality of Galician inhabitants during the 19th
– early 20th Century in the context of the intellectual and everyday life.
Key words: local lore, tourism, recreation, ethnology, history, Galicia, culture, stereotypes
|