Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпископа Інокентія (Борисова)

У статті проаналізовано комплекс наративних документів, що стосуються діяльності архієпископа Інокентія (Борисова). Розглянуто епістолярну спадщину Владики та спогади про нього сучасників. Показано внесок архієпископа у розвиток історичної науки та просвітництва....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Діанова, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167091
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпископа Інокентія (Борисова) / Н. Діанова // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 107-112. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-167091
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1670912020-03-16T01:25:49Z Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпископа Інокентія (Борисова) Діанова, Н. Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс У статті проаналізовано комплекс наративних документів, що стосуються діяльності архієпископа Інокентія (Борисова). Розглянуто епістолярну спадщину Владики та спогади про нього сучасників. Показано внесок архієпископа у розвиток історичної науки та просвітництва. В статье проанализирован комплекс наративных документов, посвященных деятельности архиепископа Иннокентия (Борисова). Рассмотрено эпистолярное наследие Владыки и воспоминания о нем современников. Показан вклад архиепископа в развитие исторической науки и просветительства. In article the complex of the narrative documents devoted to activity of the archbishop Innokenty (Borisov) is analyzed. The epistolary heritage of the Lord and reminiscence of contemporaries of it is considered. The contribution of the archbishop to development of historical science and enlightenment is shown. 2014 Article Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпископа Інокентія (Борисова) / Н. Діанова // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 107-112. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167091 94(477.7):26/28 «17/19» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
spellingShingle	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Діанова, Н. Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпископа Інокентія (Борисова) Краєзнавство
description	У статті проаналізовано комплекс наративних документів, що стосуються діяльності архієпископа Інокентія (Борисова). Розглянуто епістолярну спадщину Владики та спогади про нього сучасників. Показано внесок архієпископа у розвиток історичної науки та просвітництва.
format	Article
author	Діанова, Н.
author_facet	Діанова, Н.
author_sort	Діанова, Н.
title	Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпископа Інокентія (Борисова)
title_short	Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпископа Інокентія (Борисова)
title_full	Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпископа Інокентія (Борисова)
title_fullStr	Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпископа Інокентія (Борисова)
title_full_unstemmed	Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпископа Інокентія (Борисова)
title_sort	наративні джерела про діяльність херсонського архієпископа інокентія (борисова)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167091
citation_txt	Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпископа Інокентія (Борисова) / Н. Діанова // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 107-112. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT díanovan narativnídžerelaprodíâlʹnístʹhersonsʹkogoarhíêpiskopaínokentíâborisova
first_indexed	2025-07-14T23:45:54Z
last_indexed	2025-07-14T23:45:54Z
_version_	1837667981153271808
fulltext	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс 107 Діяльність видатного діяча православної цер- кви ХІХ ст. – доктора богословських наук, про- фесора, кавалера російських і зарубіжних цер- ковних орденів, талановитого проповідника і богослова, архієпископа Херсонського і Таврій- ського Інокентія (Борисова) залишила яскравий слід в історії України. Саме тут повною мірою розкрився його науковий, адміністративний і проповідницький талант. Останні дев’ять років свого життя архієрей очолював Херсонсько-Тав- рійську єпархію. Впродовж цього часу він зро- бив значний внесок у розвиток православної церкви, історичної науки, в тому числі й церков- ної археології. Постать Інокентія (Борисова) викликала знач- ний резонанс в історичній літературі другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Формування історіографії, яка стосується життєдіяльності Інокентія (Борисова), розпочалося невдовзі після його кончини, проте ґрунтовні дослід- ження почали з’являтися лише в останній чверті ХІХ ст. Найбільш значимими є праці біографів архієпископа: М. Барсова, М. Востокова та Т. Буткевича [1]. Різні аспекти діяльності Інокен- тія досліджували С. Петровський, М. Ястребов, Ф. Титов, А. Маркевич [2] та інші. У сучасній українській історіографії бракує досліджень багатої наукової та духовної спад- щини Інокентія (Борисова). Певною мірою його наукової та церковної діяльності торкалися у своїх дослідженнях Ю. Бабінов, В. Калінов- ський, А. Непомнящий, Д. Шевякова та деякі інші історики [3]. Ґрунтовне дослідження життя та діяльності архієпископа може стати темою окремого монографічного дослідження. Мета поданої публікації полягає у розгляді комплексу наративних джерел, які висвітлюють різні напрями діяльності Інокентія (Борисова). Важливою складовою джерельної бази жит- тєдіяльності Інокентія (Борисова) є наративні документи, зокрема спогади про нього сучасни- ків та багата епістолярна спадщина архієпис- копа. Їхня інформативність зумовила широке ви- користання для дослідження зазначеної теми. Значна кількість документів особового поход- ження, серед яких провідне місце посідає лис- тування архієрея, зберігається у рукописних фондах архівних установ та бібліотек. Пере- важна більшість із них знаходиться у Відділі ру- кописів Російської Національної бібліотеки (ВР РНБ), у фонді «Інокентій, архієпископ Херсон- ський» (ф. 313) [4]. Формування цього фонду розпочалося в 1887 р., коли М. Х. Палаузов по- дарував Імператорській публічній бібліотеці збірку листів, адресованих Інокентію, яка зали- шилась йому в спадок від архієпископа. Вона складалася з дев’яти томів і налічувала 2 948 листів та повідомлень. Крім цього до збірки вхо- дили 34 чернетки з відповідями різним адреса- там самого Владики та деякі інші папери. Тож загальна кількість документів становила 3 068 одиниць зберігання. У бібліотеці є короткий пе- релік усіх листів, які увійшли до зазначеної збірки. М. І. Барсов опублікував у періодичних виданнях до 500 листів, але, за твердженням директора Імператорської публічної бібліотеки А. Ф. Бичкова, вони були видані недбало, з ба- гатьма помилками [5]. До кола спілкування Інокентія належали ві- домі державні, наукові та релігійні діячі, пись- менники, церковнослужителі та однодумці, зокрема: великий князь Костянтин Миколайо- вич, митрополит Філарет (Дроздов), Макарій (Булгаков), О. С. Стурдза, О. І. Войцехович, К. С. Сербінович, М. Скворцов, Філарет (Гумі- левський) та багато інших. Листи до архієпис- УДК 94(477.7):26/28 «17/19» Наталія Діанова (м. Одеса) Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпіскопа Інокентія (Борисова) У статті проаналізовано комплекс наративних документів, що стосуються діяльності архіє- пископа Інокентія (Борисова). Розглянуто епістолярну спадщину Владики та спогади про нього сучасників. Показано внесок архієпископа у розвиток історичної науки та просвітництва. Ключові слова: архієпископ, Інокентій (Борисов), джерела, листування, спогади, наука, правос- лав’я, проповідь. копа від різних осіб охоплювали період із 1823 по 1857 рр. Більша частина з них має історичне значення і представляє важливий матеріал для вивчення багатовекторної діяльності Інокентія та історії церковно-релігійного життя середини ХІХ ст. Заслуговує на увагу листування Інокентія (Борисова) з великим князем Костянтином Ми- колайовичем. Архієпископ писав йому про тяжке становище православної церкви на землях Криму, де татари користуються значно біль- шими правами, ніж російські поселенці: вони звільнені від рекрутської повинності і кріпацтва, не платять податків. Православна церква є па- нівною лише формально, фактично ж іновірці мають більше прав, що принижує православ’я і шкодить його авторитету. Великий князь, який завжди уважно прислухався до порад архієпис- копа, попросив надати йому більш детальну ін- формацію про стосунки між православними і мусульманами і повідомити про необхідні зако- нодавчі зміни і адміністративні розпорядження для вирішення цього питання [6, арк. 108]. Епістолярна спадщина Інокентія показує на- лагоджену ним організацію процесу відбудови християнських святинь Криму. Архієпископ призначав на службу до Сімферополя, Севасто- поля та Ялти випускників Київської духовної академії, які ставали його помічниками в цій нелегкій справі. Так у 1848 р. настоятелем Севастопольської Петропавлівської церкви і благочинним Севастопольського церковного округу призначено протоієрея А. Г. Лебедин- цева. Одночасно він став довіреною особою Інокентія в питанні вивчення і реконструкції християнських пам’яток Херсонеса та Інкер- мана й будівництва нових храмів і монастирів. У своїх листах до архієпископа він повідомляв про археологічні розкопки старовинних хрис- тиянських храмів у Херсонесі та про віднайдені там реліквії, які мають історико-археологічне значення. Інокентій вимагав від своїх підлеглих детального звіту про хід робіт по відновленню християнських храмів. Про це свідчать чис- ленні листи ченців і священнослужителів, надіслані архієпископу з Криму. Серед них повідомлення ієромонаха Володимира із Севас- тополя (1851 р.) про проведені роботи по від- новленню Кіновійської стіни, воріт для в’їзду в церковний двір та каплиці з дерев’яним визо- лоченим хрестом. Листи ігумена Василя (Юдіна) до Владики містять усю повноту інформації про розкопки та події, які відбувались у Херсонеському городищі, включаючи подробиці повсякден- ного життя. Він повідомляв про хід робіт по відновленню Інкерманської церкви, про освя- чення невеликої тимчасової церкви в ім’я князя Володимира, яке відбулося 28 січня 1853 р. в присутності архімандрита Полікарпа (Радке- вича), протоієрея Арсенія Лебединцева, воєн- ного губернатора Севастополя віце-адмірала Юрьєва, генерала З. А. Аркаса та інших осіб [7, арк. 18-19, 129-130, 231, 470-471]. Деякі листи, написані архієпископу представ- никами підвідомчого духовенства з Криму, міс- тять повідомлення про події Кримської війни та оборони Севастополя. Інокентій сам побував у Севастополі в 1854 р. і прийшов до висновку про недостатню готовність російських військ до зус- трічі з неприятелем. Він уважно слідкував за ходом військових дій на півострові, маючи влас- ного кореспондента в Севастополі в особі про- тоієрея А. Г. Лебединцева, який повідомляв про всі події, що відбувалися в місті. Під час військових дій постраждало багато храмів у Севастополі, Євпаторії, Ак-Мечеті та інших місцях. Одні з них були зруйновані інші пограбовані та збезчещені. Постраждали й нові монастирі – Херсонеський та Інкерманський. У Херсонесі була абсолютно зруйнована неве- лика церква св. Володимира, освячена неза- довго до початку війни. Необхідно було про - аналізувати нанесені збитки і продовжити роботу по відновленню церковних споруд. За дорученням Інокентія Севастопольський благо- чинний Арсеній Лебединцев оглянув усю міс- цевість, яка під час військових дій була зайнята ворогом, і доповів про стан храмів. За свідчен- ням протоієрея найбільше постраждала Петро- павлівська церква, від якої залишились лише стіни, спотворені карикатурами, а мармурові статуї св. апостолів Петра і Павла з неї були викрадені. На вимогу Св. Синоду Інокентій (Борисов) у березні 1857 р. представив доне- сення про стан кримських церков і скитів, ро- зорених у період Кримської війни, та можливі заходи по їх відбудові [8, арк. 6-25]. Епістолярна спадщина Інокентія (Борисова) частково опублікована в «Записках Одесского общества истории и древностей», на шпальтах «Херсонских епархиальных ведомостей» (ХЕВ) 1’2014Наталія Діанова К Р А Є З Н А В С Т В О 108 та в інших виданнях. Науковий інтерес становить листування Інокентія (Борисова) з О. С. Стур д - зою. На шпальтах «ХЕВ» у 1860 р. з’явилася публікація листів, якими обмінювались Інокен- тій та О. С. Стурдза впродовж 1846-1853 років. Видатного церковного архієрея та відомого теолога і відставного дипломата об’єднували спільні інтереси, які базувались на відданості ін- тересам православ’я та любові до науки. Впро- довж 1845-1846 рр. О. С. Стурдза переклав французькою і опублікував у Франції «Литур- гию св. Иоанна Златоуста» и «Первую седмицу Великого поста» Преосвященного Інокентія, а рік по тому грецький переклад «Первой сед- мицы» видав у Афінах. Інокентій дав високу оцінку здійсненим перекладам і запропонував О. С. Стурдзі перекласти на іноземні мови най- кращі твори духовної літератури російських православних проповідників, щоб познайомити з ними європейського читача. Початком міг стати французький переклад проповідей Мос- ковського митрополита Філарета (Дроздова). Це видання мало познайомити іноземців із досяг- неннями православного Богослов’я, про яке вони практично нічого не знали. О. С. Стурдза виконав це побажання Інокентія в 1847 р., коли видав у Парижі французький переклад «Избран- ных слов и речей Высокопреосвященного Фила- рета» [9, с. 482, 484]. Архієпископ цінував О. Стурдзу не лише як талановитого перекладача духовної літератури, але і як однодумця, з яким можна порадитись щодо важливих церковно-релігійних справ. Обоє болісно сприймали поширення різноманіт- них протестантських течій, які несли загрозу для православної церкви, залучаючи до своїх рядів певну частину парафіян. У листі, датованим 3 березня 1853 р., Інокентій писав другові про на- болілу для нього проблему – боротьбу з розко- лом. Він вважав, що для перемоги над розколом потрібні спільні зусилля духовенства і громадян- ського суспільства, а тому просив поради у О. С. Стурдзи щодо методів боротьби. Відповідь Олександр Скарлатович надіслав у вигляді роз- логого листа, де виклав своє бачення даної про- блеми [10, с. 557, 563-565]. Одеське товариство історії і старожитностей (ОТІС) уже після смерті архієрея опублікувало деякі фрагменти з його епістолярної спадщини, яка свідчить про великий вплив Інокентія на державне, громадське та релігійне життя сус- пільства. Це листи архієпископа професора І. М. Бодянського [11], архієпископа Гавриїла [12] та листи до нього М. Погодіна [13]. Амвросій Метлинський у своїх листах до Іно- кентія (Борисова), датованих 1850 р., підкреслю- вав важливе значення його проповідей для ду- ховного піднесення суспільства в цілому і ту роль, яку вони відіграли в житті Григорія Федо- ровича Квітки-Основ’яненка, який знаходився в близьких стосунках з архієпископом. Серед па- перів Інокентія збереглося декілька листів до нього Григорія Федоровича, його дружини та зятя – А. І. Башуцького, де йшлося про будівниц- тво церкви в їхньому маєтку та духовні наста- нови [14, с. 59-60]. Важливу групу наративних джерел склада- ють спогади очевидців про діяльність архієпис- копа Інокентія (Борисова). Спочатку публікації про нього мали скоріше характер некрологів. «Одесский вестник» першим повідомив про пе- редчасну смерть архієпископа (26 травня 1857 р.) і опублікував коротку довідку про його життя, запозичивши дані з різноманітних дже- рел [15]. При цьому редакція допустила по- милку, вказавши місцем народження Інокентія м. Севськ, а не Єлець. У подальшому цю по- милку повторив Київський митрополит Макарій (Булгаков) під час вшанування пам’яті архієпис- копа на засіданні Другого відділення Академії наук у 1857 р. На це засідання Макарій (Булга- ков) підготував біографічну записку, в якій ві- добразив деякі аспекти діяльності Інокентія [16]. Проте в ній бракувало інформації про початко- вий етап життя архієпископа, на що вказали члени Академії наук. Тож постало завдання по- дальших пошуків матеріалів про життя Інокен- тія, які мали бути передані його майбутньому біографу. Щоб заповнити цю прогалину брат архієпископа – Матвій Олексійович Борисов на- писав «Материалы для биографии покойного Ін- нокентия, архиепископа Херсонского и Таври- ческого», де поділився спогадами про дитячі та юнацькі роки ієрарха, період його навчання та формування світогляду [17, арк. 1-9]. Це активізувало процес публікації спогадів сучасниками Інокентія. Одним із перших їх на- писав колишній учень Владики із Київської ду- ховної академії (КДА), в подальшому протоієрей Херсонсько-Таврійської єпархії А. Г. Лебе дин - цев [18]. Він поділився спогадами про науково- освітню роботу свого вчителя в Київській духов- Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпіскопа Інокентія (Борисова) 109 ній академії, наукову та релігійну діяльність на чолі Херсонської єпархії та діяльність у роки Кримської війни. Згодом він опублікував свої листи до Інокентія, написані під час 11-місячної облоги Севастополя, в яких повідомляв архіє- пископа про всі події, що відбувалися на той час у місті [19]. У тому ж році на шпальтах «ХЕВ» надруко- вано спогади іще одного колишнього учня Іно- кентія – протоієрея О. Логіновського про їхню спільну подорож до християнських святинь Криму (1857 р.), яка виявилась останньою в житті архієпископа. Автор детально описав кож- ний з її днів, підкреслюючи високу працездат- ність Владики [20]. У 1864 р., з ініціативи відомого історика, про- фесора М. П. Погодіна, вийшла друком збірка спогадів, до якої були долучені обрані проповіді архієпископа [21]. Михайло Петрович, якого пов’язувала з Інокентієм 20-річна дружба, вва- жав його надзвичайно освіченою людиною, яка йшла в ногу з часом. Він опублікував «Послуж- ной список Иннокентия, архиепископа Херсон- ско-Таврической епархии», де документально представлена біографія ієрарха. У подальшому протоієрей С. В. Петровський зробив до нього деякі уточнення та доповнення [22]. М. П. По- годін високо цінував героїзм Інокентія в роки Кримської війни: богослужіння в кафедраль- ному Преображенському соборі під час обстрілу Одеси, подорожі до Криму, де незважаючи на небезпеку він провів ряд молебнів і благословив російську армію. Він звернувся до сучасників із проханням поділитися своїми спогадами про Інокентія (Борисова). У відповідь на цю пропозицію з’явилися деякі публікації, автори яких були близько знайомі з архієпископом. Важливе місце серед них посідають спогади друга Інокентія – профе- сора І. У. Палімпсестова [23]. Він згадував про Владику як про всесторонньо обдаровану осо- бистість, наділену великою працездатністю, блискучого вченого, богослова і при цьому лю- дину чуйну, уважну і доступну для інших. Через рік у журналі «Русская старина» були опубліковані «Записки Николая Никифоровича Мурзакевича». Автор представив свої спогади про Інокентія, з яким, за його словами, впродовж дев’яти років знаходився в дружніх стосунках. Їх об’єднувала спільна праця в ОТІС та істо- рико-археологічні дослідження в Криму. Проте лише М. Н. Мурзакевич дозволив собі вказати на негативні риси характеру архієпископа, які вважав недоліками. Серед них: «честолюбство, яке характерне для багатьох архієреїв, любов до грошей (хоча зазначав, що Владика був щедрим і завжди готовий на добрі справи)». Він писав, що «в стосунках архієпископ віддавав пріоритет знатним особам і не дбав про любов до себе про- стого люду, брався за багато справ, але не завер- шав їх. Навіть дар систематичної проповіді він перетворював у легку імпровізацію. Рідко бував на іспитах у семінарії» [24]. І. У. Палімпсестов був глибоко обурений цією публікацією, яку назвав наклепом, і відразу на- писав її спростування. Він досить емоційно дав вичерпну відповідь на кожне конкретне звинува- чення в бік Інокентія. Як підтвердження високих достоїнств Преосвященного він долучив до своєї публікації уривок із книги О. Г. Завадовського, присвячений його спільній подорожі з архієпис- копом по землях Феодосійського повіту. Автор був особою абсолютно неупередженою по відно- шенню до Інокентія, але під час огляду повіту був приємно вражений позитивними якостями іє- рарха та його чуйністю до простих людей [25]. Спогади про науково-освітню діяльність Іно- кентія на посаді ректора Київської духовної ака- демії написав професор Ф. І. Титов, опубліку- вавши їх на сторінках академічного видання, де високо оцінив наукову роботу ієрарха в Академії [26]. Автор не обійшов увагою наукову спів- працю архієрея з Київським митрополитом Єв- генієм (Болховитіновим) та ректором Київського університету М. А. Максимовичем, яка стала за- порукою його стійкого інтересу до церковної іс- торії. Ф. І. Титов дослідив роль Інокентія в роз- витку науки в КДА, в тому числі й через залучення до наукових пошуків викладачів і сту- дентів Академії та кореспондентів, які надси- лали матеріали з історії християнства. Безпосе- редньою заслугою Інокентія в період ректорства (1830-1839 рр.) стала активізація наукової діяль- ності в КДА та перетворення її на важливий на- уково-освітній центр. У 2003 р. Свято-Тихонівським гуманітарним інститутом були видані вибрані твори, листи і спогади Філарета (Дроздова) [27]. Збірка містить деякі проповіді митрополита, його наукові праці, листування та церковно-адміністративні доку- менти, які відтворюють картину життя Російської православної церкви у першій половині ХІХ ст. 1’2014Наталія Діанова К Р А Є З Н А В С Т В О 110 Значний інтерес становить порівняльна характе- ристика проповідницьких практик Інокентія (Бо- рисова) і Філарета (Дроздова), опублікована в збірнику О. І. Яковлєвим і М. В. Сушковим. Преосвященний Інокентій, – як згадували оче- видці, – нерідко читав свої проповіді ex promptu. Проте перед службою він обдумував їх зміст, про- ходжуючись по кімнаті, іноді записував деякі думки, помічаючи їх окремим словом, буквою чи різними знаками, лише йому зрозумілими. Про- повідь він записував лише на третій день після її виголошення. Це було для нього настільки зручно та природно, що він не розумів чому Москов- ський митрополит Філарет (Дроздов), який вва- жався великим проповідником, читав тексти своїх проповідей із зошита [27, с. 889]. Сучасники Інокентія (Борисова) не даремно називали його Російським Златоустом, проповіді якого приваблювали до храму тисячі людей, на- віть тих, хто раніше був байдужим до молитви і релігії. Вони знаходили відгук у серцях як самих високоосвічених слухачів, так і тих, хто не мав належної освіти, а твори читалися представни- ками самих різних соціальних верств населення [28, арк. 199-204]. Таким чином, виявлення й опрацювання кор- пусу рукописних та опублікованих наративних джерел дало можливість репрезентувати основні напрями діяльності Херсонського архієпископа Інокентія (Борисова) і з’ясувати його внесок у розвиток православ’я, історії церкви та церков- ної археології. Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпіскопа Інокентія (Борисова) 111 Джерела та література 1. Барсов Н. И. Материалы для биографии Инно- кентия Борисова, архиепископа Херсонского и Тав- рического : в 2 вып. / Н. И. Барсов. – Вып. 1. – СПб.: Елеонский, 1884. – 150 с.; Востоков Н. М. Иннокен- тий, архиепископ Херсонский и Таврический: био- графический очерк / Н. Востоков // Русская Старина. – 1878. – Т. ХХІ. – № 2. – С. 191-20; № 4. – С. 547- 572; Т. ХХІІІ. – № 11. – С. 367-398; 1879. – Т. ХХІV. – № 1-4. – С. 651-708; Буткевич Т. И. Иннокентий Бо- рисов, бывший архиепископ Херсонский / Т. И. Бут- кевич – СПб. : Тузов, 1887. – 419 с. 2. Петровский С. Некоторые исправления и допол- нения к «Послужному списку Иннокентия, архиепи- скопа Херсонско-Таврической епархии», изданному Н. Погодиным / С. Петровский, прот. // ЗООИД. – Одесса, 1901. – Т. ХХІІІ. – V. Протоколы. – С. 142- 170; Семь Херсонских архиепископов / С. Петров- ский – Одесса : тип. Фесенко, 1894. – 184 с.; Ястребов М. Ф. Высокопреосвященный Иннокентий (Борисов) как профессор богословия Киевской духовной акаде- мии / М. Ф. Ястребов // Труды КДА. – 1900. – Т.3. – № 12. – С. 522-566; Титов Ф. И. Преосвященный Ин- нокентий Борисов, архиепископ Херсонский и Тав- рический, как ректор Киевской духовной Академии (15 декабря 1800 – 15 декабря 1900). К столетнему юбилею со дня рождения его / Ф. И. Титов // Труды КДА. – 1900. – Т. 3. – Кн. 12. – С. 493-521; Маркевич А. И. Несколько слов о деятельности в Тавриде Ин- нокентия, архиепископа Херсонского и Тавриче- ского. (Речь, произнесенная на заседаниии Тавриче- ской Ученой Архивной Комиссии 15 декабря). / А. И. Маркевич – Симферополь: тип. Таврич. Губерн. Правления, 1901. – 28 с. 3. Бабинов Ю. А. Святитель Иннокентий, архи- епископ Херсонский и Таврический / Ю. А Бабинов // Духовное наследие Крыма: материалы Междунар. церк.-ист. конференции памяти преподобного Иоан - на, епископа Готфского (7-10 июля 2005, пос. Парте- нит). – Симферополь: изд-во Симферопольской и Крымской епархии, 2006. – С.111-131; Калиновский В. И древностей – и замечательных, и интересных, и красивых – непочатый уголок: Церковное крымове- дение (1837-1920) / В. В. Калиновский. – К.; Симфе- рополь: Аква, 2012. – 340 с.; Непомнящий А. А. Роль духовних осіб у розвитку історичного краєзнавства в Криму (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / А. А. Непомнящий // УІЖ. – 2003. – № 4. – С. 123- 134; Шевякова Д. П. Роль архиепископа Иннокентия, великого князя Константина Николаевича и контр- адмирала Г. И. Бутакова в сооружении храма Св. Вла- димира в Херсонесе / Д. П. Шевякова // Севастополь: взгляд в прошлое: Сборник научных статей сотруд- ников Государственного архива г. Севастополя / Сост. В. В. Крестьянников. – Севастополь : ЧП Арефьев, 2006. – С. 59-65. 4. Відділ рукописів Російської Національної біб- ліотеки (далі – ВР РНБ), ф. 313, спр. 30, 36-44, 48. 5. Отчет Императорской публичной библиотеки за 1887 год. – СПб.: Тип. В.С. Балашева, 1890. – С. 56-59. 6. ВР РНБ, ф. 313, спр. 37. 7. Там само. 8. Державний архів Автономної Республіки Крим, ф. 118, оп. 1, спр. 5380. 9. Переписка преосвященного Иннокентия, архи- епископа Херсонского и Таврического с тайным со- ветником А. С. Стурдзою // Приб. к ХЕВ. – 1860. – № 8. – С. 480-490. 10. Переписка преосвященного Иннокентия, архи - епископа Херсонского и Таврического с тайным со- ветником А. С. Стурдзою // Приб. К ХЕВ. – 1860. – № 9. – С. 553-565. 11. Письма архиепископа Херсонского Иннокен- тия (Борисова) профессору И. М. Бодянскому // ЗООИД. – Одесса, 1883. – Т. 13. – С. 269-272. 12. Письма архиепископа Херсонского и Таври- ческого Иннокентия к Гавриилу, архиепископу Рязанскому, 1829-1857 // ЗООИД. – Одесса, 1886. – Т. ХІV. – С. 719-776. 13. Письма М. П. Погодина к высокопреосвящен- ному Иннокентию, архиепископу Херсонскому и Тав - рическому. 1847-1857 //ЗООИД. – Одесса, 1886. – Т. ХV. – С. 808-827. 14. Письма разных лиц знаменитому архиепи- скопу Иннокентию Борисову / Собраны Н. И. Барсо- вым. – М.: Универ. Тип., 1885. – 67 с. 15. Одесский вестник. – 1857. – 30 мая (№ 59). 16. Макарий. Биографическая записка о преосвя- щенном Иннокентии, архиепископе Херсонском и Таврическом / Макарий (Булгаков), митр. // Ученые записки второго отделения императорской Академии наук – СПб., 1859. – Кн. 5. – С. ХХХVІІІ – LІV. 17. ВР РНБ., ф. 313, спр. 46. 18. Воспоминания о Преосвященном Иннокентии, архиепископе Херсонском и Таврическом / А. Лебе- динцев // Приб. к ХЕВ. – 1862. – № 1. – С. 30-63. 19. Письма протоиерея Арсения Лебединцева к Преосвященному Иннокентию, архиепископу Херсонскому о ходе военных действий и состоянии церквей и духовенства во время 11-месячной осады Севастополя А. Г. Лебединцев. – К.: тип. Корчак-Но- вицкий, 1896. – 185 с. 20. Логиновский А. О последней поездке в Крым и последних днях жизни, синодального члена, пре- освященного Иннокентия, бывшего архиепископа Херсонского и Таврического / А. Логиновский // Приб. к ХЕВ. – 1862. – № 2. – С. 81-108. 21. Венок на могилу высокопреосвященного Ин- нокентия, архиепископа Таврического: собрание вос- поминаний о нем с приложением избранных пропо- ведей / сост. М. П. Погодин. – М., 1867. – 268 с. 22. Некоторые исправления и дополнения к «По- служному списку Иннокентия, архиепископа Хер- сонско-Таврической епархии», изданному Н. Пого- диным / С. Петровский, прот. // ЗООИД. – Одесса, 1901. – Т. ХХІІІ. – V. Протоколы. – С. 142-170. 23. Палимпсестов И. У. К «Моим воспоминаниям об Иннокентии, архиепископе Херсонском и Тавриче- ском» / Ив. Палимпсестов // Странник. – 1888. – С. 113- 123; Палимпсестов И. У. Мои воспоминания об Инно- кентии, архиепископе Херсонском и Таврическом / Ив. Палимпсестов. – СПб.: Добродеев, 1888. – 224 с. 24. Записки Николая Никифоровича Мурзакевича / Н. Н. Мурзакевич // Русская старина. – 1889. – Т. 61. – С. 231-260. 25. Палимпсестов И. У. Опровержение клеветы – ответ на статью об Иннокентии Херсонском в «Рус- ской Старине». (Письмо в редакцию) / Ив. Палим- псестов. – СПб., 1889. – 27 с. 26. Титов Ф. И. Воспоминания о преосвященном Иннокентии, как ректоре Киевской духовной Акаде- мии / Ф. И. Титов // Труды КДА. – 1895. – Т. 1. – Кн. 4. – С. 636-648; Титов Ф. И. Преосвященный Ин- нокентий Борисов, архиепископ Херсонский и Тав- рический, как ректор Киевской духовной Академии (15 декабря 1800 – 15 декабря 1900). К столетнему юбилею со дня рождения его / Ф. И. Титов // Труды КДА. – 1900. – Т. 3. – Кн. 12. – С. 493-521. 27. Святитель Филарет (Дроздов). Избранные труды, письма, воспоминания. – М.: Православный Свято-Тихоновский гуманитарный институт, 2003. – 992 с. 28. ВР РНБ, ф. 313, спр. 30. 1’2014Наталія Діанова К Р А Є З Н А В С Т В О 112 Наталия Дианова Наративные источники о деятельности Херсонского архиепископа Иннокентия (Борисова) В статье проанализирован комплекс наративных документов, посвященных деятельности архиепископа Иннокентия (Борисова). Рассмотрено эпистолярное наследие Владыки и воспоминания о нем современников. Показан вклад архиепископа в развитие исторической науки и просветительства. Ключевые слова: архиепископ, Иннокентий (Борисов), источники, переписка, воспоминания, наука, пра- вославие, проповедь. Natalia Dianova Narrative sources about activity of the archbishop Innokenty (Borisov) In article the complex of the narrative documents devoted to activity of the archbishop Innokenty (Borisov) is analyzed. The epistolary heritage of the Lord and reminiscence of contemporaries of it is considered. The contribution of the archbishop to development of historical science and enlightenment is shown. Key words: archbishop, Innokenty (Borisov), sources, correspondence, memoirs, science, Orthodoxy, sermon.

Наративні джерела про діяльність Херсонського архієпископа Інокентія (Борисова)

Репозитарії

Схожі ресурси