Перебування Т. Г. Шевченка у Запорозькому краї
Висвітлюється одна із сторінок біографії Т.Г. Шевченка під час першої подорожі Україною 1843 р. Наводяться фольклорний та краєзнавчий матеріал, пов'язаний з відвіданням Шевченка о. Хортиця, м. Олександрівська, дніпрових порогів. Показаний зв'язок поета з запорозьким краєм. На прикладах...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167120 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Перебування Т. Г. Шевченка у Запорозькому краї / С. Моісеєнко // Краєзнавство. — 2014. — № 2. — С. 94-99. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-167120 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1671202020-03-20T01:26:20Z Перебування Т. Г. Шевченка у Запорозькому краї Моісеєнко, С. До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка Висвітлюється одна із сторінок біографії Т.Г. Шевченка під час першої подорожі Україною 1843 р. Наводяться фольклорний та краєзнавчий матеріал, пов'язаний з відвіданням Шевченка о. Хортиця, м. Олександрівська, дніпрових порогів. Показаний зв'язок поета з запорозьким краєм. На прикладах поетичних творів Кобзаря ілюструється його ставлення до о. Хортиця як осередку козацької вольниці. Освещается одна из страниц биографии Т.Г. Шевченка во время первого путешествия на Украину в 1843 г. Приводятся фольклорный и краеведческий материалы, связанные с посещением Шевченка о. Хортица, г. Александровска, днепровских порогов. Показана связь Шевченка с запорожским краем. На примерах поэтических произведений Кобзаря иллюстрируется его восприятие о. Хортица как очага казацкой вольницы. The article deals with the biography of T.G. Shevchenko during the first journey to Ukraine in 1843. The folklore, geographical and cultural materials connected with T. Shevchenko’s visit to the Khortytsya Island, Aleksandrovsk city, and the Dnieper rapids are given in the article. The connection of T. Shevchenko with the Zaporozhyan region is displayed. His perception of the Khortytsya Island as home and hearth of the Cossack liberties is illustrated by means of his poems. 2014 Article Перебування Т. Г. Шевченка у Запорозькому краї / С. Моісеєнко // Краєзнавство. — 2014. — № 2. — С. 94-99. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167120 82.161.2. Шевченко:94(477.64) «18»(045) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка |
| spellingShingle |
До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка Моісеєнко, С. Перебування Т. Г. Шевченка у Запорозькому краї Краєзнавство |
| description |
Висвітлюється одна із сторінок біографії Т.Г. Шевченка під час першої подорожі Україною
1843 р. Наводяться фольклорний та краєзнавчий матеріал, пов'язаний з відвіданням Шевченка
о. Хортиця, м. Олександрівська, дніпрових порогів. Показаний зв'язок поета з запорозьким
краєм. На прикладах поетичних творів Кобзаря ілюструється його ставлення до о. Хортиця
як осередку козацької вольниці. |
| format |
Article |
| author |
Моісеєнко, С. |
| author_facet |
Моісеєнко, С. |
| author_sort |
Моісеєнко, С. |
| title |
Перебування Т. Г. Шевченка у Запорозькому краї |
| title_short |
Перебування Т. Г. Шевченка у Запорозькому краї |
| title_full |
Перебування Т. Г. Шевченка у Запорозькому краї |
| title_fullStr |
Перебування Т. Г. Шевченка у Запорозькому краї |
| title_full_unstemmed |
Перебування Т. Г. Шевченка у Запорозькому краї |
| title_sort |
перебування т. г. шевченка у запорозькому краї |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167120 |
| citation_txt |
Перебування Т. Г. Шевченка у Запорозькому краї / С. Моісеєнко // Краєзнавство. — 2014. — № 2. — С. 94-99. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT moíseênkos perebuvannâtgševčenkauzaporozʹkomukraí |
| first_indexed |
2025-07-14T23:49:21Z |
| last_indexed |
2025-07-14T23:49:21Z |
| _version_ |
1837668202175266816 |
| fulltext |
94
УДК 82.161.2. Шевченко:94(477.64) «18»(045)
Світлана Моісеєнко (м. Запоріжжя)
Перебування Т.Г. Шевченка у Запорозькому краї
Висвітлюється одна із сторінок біографії Т.Г. Шевченка під час першої подорожі Україною
1843 р. Наводяться фольклорний та краєзнавчий матеріал, пов’язаний з відвіданням Шевченка
о. Хортиця, м. Олександрівська, дніпрових порогів. Показаний зв’язок поета з запорозьким
краєм. На прикладах поетичних творів Кобзаря ілюструється його ставлення до о. Хортиця
як осередку козацької вольниці.
Ключові слова: подорож, козацька історія, о. Хортиця, Запорозька Січ, тема, творча спад-
щина, перекази, краєзнавці, пам’ять.
2013 року минуло 170 років відтоді, як
29-річний Тарас Шевченко, подорожуючи по
Україні, відвідав Олександрівськ, побував на
Хортиці, їздив у с. Покровське, де була ос-
тання Запорозька Січ. Подорож ця відбулася
влітку 1843 року, коли здійснилася мрія
Т. Шевченка про поїздку на Україну.
Шевченко глибоко цікавився історією Укра -
їни, про що свідчить його знайомство з пра-
цями Д. Бантиш-Каменського, М. Маркевича,
І. Срезневського, літописами Величка, Само-
видця, Граб’янки, спогадами очевидців, фоль-
клорними творами. Йому належить особлива
роль у трактуванні козацької історії, яку він
сприймав як «славу України». А осередком ко-
зацької вольниці він вважав саме легендарну
Хортицю, що в його уяві ототожнювалась з За-
порозькою Січчю. Таке ототожнення прита-
манне свідомості багатьох і Шевченкових, і
наших сучасників. Можливо, у цьому «винен»
Микола Гоголь, який на сторінках свого гені-
ального твору саме на Хортиці розмістив Січ,
куди привів Тарас Бульба своїх синів. У ньому
Микола Васильович не тільки уперше у худож-
ній літературі згадує о. Хортицю, а й чітко
пов’язує його з запорозьким козацтвом. До речі,
саме Шевченко зробив першу ілюстрацію до
повісті Гоголя «Тарас Бульба» – сепію «Зустріч
Тараса Бульби з синами», це було в 1842 р.,
перед першою поїздкою на Україну [14, c. 553].
Тема запорозького козацтва – провідна в
його творчості. Спадщина Тараса Шевченка
рясніє незліченними розсипами значущих для
українців, і наших земляків зокрема, слів:
«козак», «Січ», «запорозький», «Великий Луг»,
«Запорожжя». Острів Хортиця згадується у
чотирьох поетичних творах Т.Г. Шевченка: по-
емах «Гайдамаки» (1841р., Санкт-Петербург):
«Кобзар вшкварив, а козаки – Аж Хортиця
гнеться – Метелиці та гопака разом оддира-
ють» [12, с. 74] (колоритний образ Хортиці
розкрито на тлі важливих історичних подій –
Коліївщини), двічі у «Гамалії» (1842, Санкт-
Петербург): «Чи спиш, чи чуєш, брате Луже?
Хортице! сестро?»Загула Хортиця з Лугом:
«Чую! Чую» [12, с. 190] (Хортицю поет зма-
льовує на фоні грізної стихії Ненаситецького
порога), віршах «Іржавець» (1847 р., Орська
кріпость): «Не втікали б із Хортиці Славні не-
божата [12, с.398] (відображаються події в
Укра їні 1709 р.), «Не хочу я женитись» (1848 р.,
Кос-Арал): «З славним батьком запорозьким
Та з Великим Лугом. На Хортиці у матері буду
добре жити. У оксамиті ходити, Меда – вина
пити» [12, с. 490] (шевченківська тема козаць-
кої слави набуває ліричного звучання). Якщо
перша і друга згадки про о. Хортиця з’яв-
ляються у Петербурзі, до першої подорожі
Шевченка в Україну 1843 року, то третя й чет-
верта – на засланні. Разом вони охоплюють
близько семи з половиною років творчого
життя Т.Г. Шевченка. Всі ці твори об’єднує
тема запорозького козацтва. Сама ж Хортиця
зображується ідеальним топосом, де життя
вільне від будь-яких суспільно-політичних і
економічних утисків. П’ять поетичних ряд-
ків Кобзаря, в яких згадується Хортиця, вия-
вились дуже ємкими: він був першим у худож-
ній літературі, хто не тільки неодноразово у
своїй творчості звертався до острова, а й про-
зорливо побачив і підкреслив його суттєві
ознаки [2, с. 168].
Перебування Т.Г. Шевченка у Запорозькому краї
95
Дослідники відзначають, що статус острова
Хортиця для Тараса Шевченка був доволі ви-
сокий. Зокрема, Омелян Пріцак у праці «Тарас
Шевченко – пророк» зауважує: «П’ять істо-
ричних місць в Україні особливо цікавили
Шевченка…» і першою наводить о. Хортицю
(поряд з Батурином, Межигірським Спасом,
Суботів і Чигирином) [5]. То ж подорож на За-
порожжя була вимріяною, вистражданою, ви-
кликана бажанням на власні очі побачити
місця, де гула козацька слава. В планах поета
була мандрівка до запорозького краю, який за-
вжди жив у його серці, раз у раз озивався у вір-
шах та поемах. «Кобзар розраховував побачити
не тільки синхронні йому історичні реалії, –
пише дослідник Завгородній, – скіль ки отри-
мати духовну, енергетичну, емоційну підпитку
від омріяного ідеалу, занурившись в його про-
сторово-часовий континуум» [2, с.167].
… Спекотливе літо 1843 року. Шевченко –
на Запорожжі! У «Літописі життя і творчості
Т.Г. Шевченка» про це мовиться лаконічно:
«1843 рік. Літо. Шевченко подорожує по Укра -
їні: побував на острові Хортиця, де колись
була Запорозька Січ». Ґрунтовніше цей період
у житті Великого Кобзаря дослідив Д. Косарик.
У його хроніці «Життя і діяльність Т.Г. Шев-
ченка» читаємо: «1843. Друга половина липня-
серпень. Шевченко подорожує вниз по Дніпру:
Київ – с. Андруші – Моціни – Черкаси – Чи-
гирин – Мотрин – урочище Холодний Яр – Ле-
бедин – с. Суботів – пороги на Дніпрі – острів
Хортиці (слухав спогади рибалок про Запо-
розьку Січ, гнівно обурювався проти загарбни-
ків-колоністів) – Микитин Ріг (Нікополь) –
с. Покровське. В цю подорож він малював
«Чигирин з Суботівського шляху», «Богданова
церква в Суботові», «Мотрин монастир»,
пам’ятки в с. Покровському та багато інших»
[4]. Ось що пише про цей період відомий
шевченкознавець Є. Кирилюк: «Десь у кінці
лип ня або в серпні Шевченко їздив на Запо -
рож жя… На Запорожжя він поїхав з Києва
Дніпром. Територія Січі була заселена тоді ні-
мецькими колоністами… З Хортиці поет по-
їхав у с. Покровське, де у ХУІІІ ст. була так
звана «Нова Січ». Тут він змалював церкву,
збудовану запорожцями» [3]. Про те, що
«у першій половині вересня 1843 року поет
об’їхав місця, пов’язані з історією Запорозької
Січі – побував на о. Хортиця, в с. Покровсь -
кому, відвідав Чигирин, Суботів» повідомляє
«Шевченківський словник» (стаття «Подорож
Т.Г. Шевченка на Україну» (автор шевченкоз-
навець П. Жур) [15]. Спостерігається різнобій
у визначенні дати перебування Т. Шевченка у
запорозькому краї. Наймовірніше, що поет по-
бував на Хортиці десь наприкінці серпня. 18 ве-
ресня він, як відомо, був уже в рідній Кирилівці.
Мандруючи вниз по Дніпру, 29-річний поет
не вдавався до послуг поштових станцій та
постоялих дворів. Подорожуючи на плотах,
«дубах», пішки, ночував у бідних селянських
халупах. Тому й не залишилось якихось «до-
кументів» про перебування Шевченка саме на
Запоріжжі. Але є народна пам’ять. Досі на За-
порожжі побутують перекази про гостини Ве-
ликого Кобзаря і в. Микольському, і на Дніп-
рових порогах, і в. Вознесенівка, і на Хортиці.
Вже на початку минулого століття рибалка із
с. Вовниги Влас Сербиченко любив оповідати,
як прошкуючи до Микольського, зустрів Та-
раса, який ходив до Ненаситецького порога –
«вклонитися Діду». У Микольському поет но-
чував і на прохання селян читав їм свої твори
[6, с.22].
Професор ЗНУ В. Чабаненко у збірнику
«Січова скарбниця» наводить фольклорний
матеріал і про перебування Шевченка у
нашому краї. Є там і легенда з промовистою
назвою «Ось де слава наша почалася…» [16,
с. 387-388] про те, як Шевченко йшов Дніп-
ром через дніпрові пороги:
…Плив ото Шевченко Дніпром на плоту.
От уже біля страшного-престрашного по-
рога – Ненаситцем звався. Знімають лоцмани
заяложені сорочки, одягають чисті: коли до-
ведеться йти на той світ, то щоб чистими
представитись…
Поглянув тоді Тарас на Дніпро. А він ревів,
скакаючи через купи каміння, що стали йому
на дорозі, ревів і розкидав білу-пребілу піну до-
вкола…! Хитнуло пліт, мов трісочку ма-
леньку, жбурнуло донизу, не зчулись, як пороги
опинились позаду.
Пропливши ще трохи, аж поки сонце на пів-
дуба піднялося, побачили Хортицю – так ост -
рів зветься. Тільки порівнялися з островом –
метнувся Тарас на човна та й поплив з двома
із нашого гуртка.
Розказували вже ті, що як зійшов він тоді
на берег – упав на коліна і плакав від радості,
цілуючи землю:
От де слава наша почалася! – а згодом по-
хмурнів, устав на ноги й мовчки пішов ходив
по острову, ні про що не питав, тільки ходив
і суворо та пильно дивився на каміння, наче
шукав слідів першої Січі…»
Переправившись біля Кічкаса через Дніп -
ро на лівий його берег, Т. Шевченко підійшов
до вітряків на околиці села Вознесенки – ко-
зацького села біля повітового Олександрів-
ська (перехрестя сучасних вулиць Перемоги
і Лермонтова біля сучасного палацу спорту
«Юність»). У ті часи біля млинів збирався
люд: хто намолоти хліба, хто почути новини,
хто просто поспілкуватись. Тут мандрівного
«ученого чоловіка» запримітив Прокоп Булат,
садиба якого знаходилась за адресою с. Воз-
несенка, 4 квартал, вул.. Перекопська, буди-
нок № 3-а (сьогодні це навпроти супермар-
кету «Амстор», де будинки №№ 69, 67 та
дитяча школа «Логос») і запросив до себе
ночувати.
Тема перебування Т.Г. Шевченка на Запо-
ріжжі розроблялася на основі спогадів Р. Бу-
лата, сина господаря,та його онука Д. Булата.
Першими авторами, які займались цим питан-
ням, були письменник і журналіст А. Солон-
ський [11] та старший співробітник Запорізь-
кого обласного архіву О. Горіна [1]. Козацький
рід Булатів з’явився на Запорожжі в часи,
пов’язані із селянсько-козацьким повстанням
під проводом Северина Наливайка [7, с. 487].
За спогадами старшого з Булатів, М. Булата,
народженого 1755 р., учасники повстання, які
якимось чином уникли розправи, пересели-
лися на о. Хортицю і розселилися в козаць-
кому селі Нескребівці (від імені козацького
старшини Нескреби), коли в 1795 р. в селі було
збудовано церкву Вознесення Христа, воно от-
римало назву Вознесенка. Побратими Нали-
вайка 20 родин: Булати, Каптюхи, Назаренки,
Тимченки, Кармазі, Чирви, Стовбури, Маков-
ські, Гончаренки та ін. на дніпровських схилах
застали козацькі хутори, які утримували Ка-
пустяки, Жуки, Кропивки [7, с. 478]. Ці відо-
мості родина Булатів передавала з покоління в
покоління від М.Булата – батька П. Булата,
який запросив Т.Г. Шевченка до себе на про-
живання.
Із розповіді Дмитра Никоновича Булата,
яку записав запорізький краєзнавець Анатолій
Сокур [9], стало відомо, що в родині Прокопа
Булата, прадіда його, дійсно декілька днів жив
Тарас Шевченко під час своєї подорожі 1843 р.
на козацькі землі, зокрема, на Хортицю. Про
це, казав дід Дмитро, точилося багато балачок,
правдиві ж спомини про таку вікопомну подію
передавалися із поколінь в покоління Була-
тами і таким чином дійшли до нас. Виявля-
ється, що Шевченко із Кічкаської переправи
не пішов, як того вимагали існуючі тоді при-
писи до подорожніх, до сільської управи, а зу-
пинився на якийсь час у сім’ї Прокопа Булата
на його запрошення. Із переказів видно, що
Тарас із відомих причин утаємничував і свою
особу, і свої гостини. Бабуся Дмитра Никоно-
вича розповідала йому, що то був молодий,
привабливий собою і приязний чоловік, ро-
зумний і грамотний, котрий часто малював і
щось писав. Лише Романові Прокоповичу,
сину господаря, зізнався, хто є насправді. Вия-
вилося, що саме Роман, до речі, лише на два
роки молодший од свого нового приятеля,
возив Тараса на каюці навколо Хортиці, що
гість полюбляв ночувати під старою грушою
у їхньому дворі (цю грушу ще донедавна
можна було побачити на перехресті Набереж-
ної і бульвару Шевченка в м. Запоріжжі) і що
родині Булатів було подаровано «Кобзаря».
(Чимало жителів Вознесенки читали той
«Кобзар»: і Семен та Федір Жуки, і Гапка Гар-
куша, і інші їхні ровесники. На превеликий
жаль книгу ту віднайти не вдалося).
Згодом з’явилося чимало переказів, і прав-
дивих, і не зовсім. Однак, не нехтуючи жод-
ним із них, Булати передовсім покладалися на
пам’ять свого роду. У збірнику Чабаненка є і
легенда під назвою «Шевченко на Хортиці»
«… Ось тут стояла хата мого прадіда Бу-
лата. А ось тут росла велика груша. Гість
Тарас попросив постелити йому під цією гру-
шею. Унизу котив свої води Славута, а далі
маячила Хортиця. Кажуть, Шевченко все
дивився на острів, розпитував нешкебінців
2’2014Світлана Моісеєнко К Р А Є З Н А В С Т В О
96
Перебування Т.Г. Шевченка у Запорозькому краї
97
про козацтво і сам багато розповідав, гнівно
говорив про царицю Катерину, яка зруйнувала
козацьке гніздо.
А наступного дня гість поплив на острів.
За весла сів молодий хлопець. Із хвилюванням
наближався Тарас до Хортиці. Сльози бли-
щали на його очах. Він зійшов на берег славної
козацької вольниці… Десь унизу залишився
човен. Шевченко попрохав хлопця пливти край
берега, а сам пішов угору, оглядаючи довкола
священну хортицьку землю 22. [16, с. 388].
Що ж побачив Тарас на Хортиці? Шевченко
застає тоді ще в незмінному стані високу пів-
нічну і середню частину Хортиці, без електро-
мереж, мостових переходів, стихійних селищ.
Бачив він хортицькі кургани, які у своїх творах
називав «козацькими могилами». Тоді ще на
острові височіло 129 курганів, як засвідчує до-
слідник Я. Новицький, збереглася система
фортифікаційних укріплень, валів, редутів, які
було споруджено з властивим козацтву умін-
ням використовувати форми рельєфу, особли-
вості природного матеріалу. Безумовно, хор-
тицьку рибалки й лоцмани – потомки чубатого
лицарства, водили поета до поросших тереном
укріплень, які в народній памяті про козацтво
були пов’язані з гетьманом Д. Вишневецьким,
Я. Шахом, П. Сагайдачним, Б. Хмельницьким,
П. Дорошенком, І. Сірком [8, с.90].
1843 рік. 68 років минуло відтоді, як ли-
шили її козаки. Першим володарем Хортиці
став Григорій Потьомкін, фаворит цариці,
який, отримавши її у подарунок, розвів тут
фруктові сади, планував побудувати палаци з
фонтанами, але відмовився від своїх планів і,
віддавши острів у казну, звідси поспішно виї-
хав. У 1789 році тут з’явилися меноніти і засну -
вали колонію. Прожили анабаптисти на ост -
рові 130 років, аж до початку 20 ст., отже
Тарас Григорович саме їх і застав на козаць-
кому острові. Садиби німецьких колоністів
буйно зеленіли, там лунала чужа мова.
За переказами, Шевченко обходив острів
увесь. Блукав стежками, піднімався на високі
могили, ходив між похиленими хрестами ко-
зацького кладовища, зарослого бур’янами,
ковтав гіркі сльози, стискав кулаки від розпачу
і гніву на царицю, яка віддала святиню чужин-
цям. Народна пам’ять стверджує, що під час
відвідин Т.Г. Шевченком Хортиці у 1843 році
він особливо довго блукав саме північно-схід-
ною його частиною. «Стежиною Тараса» до
цього часу називають запоріжці той відтинок
дороги (нині там облаштовано туристичний
маршрут Національного заповідника «Хор-
тиця» під такою ж назвою).
…Від Булатів Шевченко поїхав до Олексан-
дрівська на ярмарок. Як свідчить Дмитро
Булат, перебуваючи в Олександрівську, Тарас
зупинився у родині Яценків, котра мешкала на
вулиці Базарній, яку тепер знаємо як вулицю
Анголенко. Родині Яценків Т.Г. Шевченко теж
залишив Кобзаря. Один із Кобзарів віднайшли
після громадянської війни. А. Солонський роз-
повідає, як один мешканець м. Олександрів-
ська О. Жирович на ринку натрапив на «Коб-
зар» 1840 р. видання, який серед інших книжок
продавала старенька жінка, вона розповіла, що
цей «Кобзар» зберігався у Яценків. О. Жиро-
вич придбав «Кобзаря» і передав його в Запо-
різький обласний краєзнавчий музей [10].
З Олександрівська Тарас Григорович по-
дався на місця козацьких вольностей – в на-
прямку Нікополя, Капулівки, Покровського.
У 1844 р., через рік після гостин на Запо-
рожжі в листі до Я. Кухаренка так сформулю-
вав свої враження: «Був я уторік на Україні.
І на Хортиці, і скрізь був і все плакав…сплюн-
дрували нашу Україну катової віри німота з
москалями, щоб вони переказилися» [13, с. 34].
Відгомін зустрічі з Хортицею зустрічаємо в
поезії Шевченка, де мають місце вже опосе-
редковані згадування. Насамперед, це вірш
«І мертвим, і живим, і ненародженим…»:
«І на Січі мудрий німець Картопельку са-
дить…» [12, с. 329]. Беручи до уваги розгля-
нутий раніше контекст вживання Хортиці у
віршах Тараса Шевченка, а також факт безпо-
середнього знайомства з островом, бачимо,
що і у даному випадку з островом Хортиця
ототожнюється як Запорожжя, так і Січ. На
жаль, у самого Шевченка не знаходимо жод-
ного рядка про перебування на острові. Не
збереглось і жодного малюнка, зробленого
ним на Хортиці. Чому? Побачене і почуте так
вибило митця з робочого ритму? Адже він
мріяв про мальовничу Україну, а тут поба-
чив… колонізований край.
Запорізький письменник Петро Ребро,
який багато років досліджує тему «Шевченко
і Запоріжжя», вважає, що подорож Шевченка
на Запорожжя – одна з найважливіших сторі-
нок у життєписі Великого Кобзаря, Адже
зустріч із запорізькою дійсністю, яка так
контрастувала з мріями поета, глибоко вра-
зила його і мала виключне значення у форму-
ванні революційно-демократичних поглядів
Т. Шев ченка [6, с. 23]. Дмитро Павличко,
який очолював письменницьку делегацію на
відкритті Шевченківського свята в Запоріжжі
у 1987 р., аргументовано заявив: «Якщо
плоть Шевченкова народжена кріпачкою в
Моринцях на Черкащині, то його дух народ-
жений і виплеканий хортицькою свободою,
запорозькою демократичністю, непокорою і
болістями народного лицарства». «Шевченко
духом – запорожець», – запевняє Петро Реб -
ро. І родом він козак, адже коріння Шевчен-
кового роду (і по лінії батька, і по лінії матері)
сягає в Запорозьку Січ, як повідомляють його
нащадки та шевченкознавці, це засвідчується
Козацьким Реєстром 1649 р. Петро Ребро ви-
словив дуже сміливе міркування. Поховавши
Т. Шевченка на Чернечій горі, ми вважаємо,
що цілком задовольнили волю поета.
Справді, звідси видно і «лани широкополі, і
Дніпро, і кручі». Але ж Кобзареві ще хотілося
«чути, як реве ревучий». Ревучий – це Дніп -
ро. А ревів він у порогах, тобто під Запорож-
жям, у царстві Діда-Ненаситця. Чи не тут
мріяв знайти свій останній притулок геніаль-
ний український поет? Одна думка про це
сповнює нашу душу гордістю за наш край,
що так зачарував Шевченка.
На Запоріжжі пам’ятають Шевченка як
співця козацької історії, вшановують його у
мистецьких творах. Національний заповідник
«Хортиця», як і вся Україна, готується гідно
відзначити у 2014 році 200-ту річницю з дня
народження Т.Г. Шевченка. До славної дати
плануємо встановити в парку ім. Т.Г. Шев-
ченка, закладеному на Хортиці за ініціативи
місцевої інтелігенції на чолі з П. Ребро в 1964
році, коли святкували 150-ту річницю, скуль-
птурну композицію, що буде відображати
зв’язок поета з легендарним островом.
2’2014Світлана Моісеєнко К Р А Є З Н А В С Т В О
98
Джерела та література
1. Горина О. Великий поэт на Запорожье (по ар-
хивным материалам) // Запорізька правда. – 1961. –
2 березня.
2. Завгородній Ю. До витоків відродження давньої
святині: Тарас Шевченко і острів Хортиця (вступна
частина) // Матеріали ІІІ науково-практичної конфе-
ренції «Історія запорозького козацтва в пам’ятках та
музейній практиці». – Запоріжжя, 2008. – С. 167-171.
3. Кирилюк Є.П. Тарас Шевченко. Життя і твор-
чість. Вид. друге, доповн., переробл. – К.: Держви-
дав, 1964. – 650 с.
4. Косарик Д. Життя і творчість Т. Шевченка. – К.:
Радянський письменник, 1955. – 389 с.
5. Пріцак О. Шевченко – пророк. – К., 1993. – 39 с.
6. Ребро П.П. Т. Шевченко і Запоріжжя: Доповіді,
статті, вірші, хроніка. Книга друга. – Запоріжжя:
«Байда», 2007. – 120 с.
7. Сокульський А. Культурний феномен Хортиці.
Тарас Шевченко і Хортиця. // Сокульський А.Л.
Козаць ка Хортиця: Монографія. – Запоріжжя: КПУ. –
С. 467-490
8. Сокульский А. Тарас Шевченко і Хортиця –
рівновеличні домінанти української духовності /
А. Сокульський // Шевченко В. Корінь і крона. – За-
поріжжя, 2000. – С. 86-93
9. Сокур А. Сімейні перекази Булатів про перебу-
вання Тараса Шевченка в селі Вознесенці та на
о. Хортиця 1843 року: рукопис.
10. Солонський А. Тарасова стежка / А. Солонсь-
кий // Запорізька правда. – 1968. – 23 червня.
11. «Тарас Шевченко і Запорозький край»: збірка
документів // упорядники Л.Бортникова, О. Ігнатуша,
О. Тедеєв. / ДА Зап. обл. – 118 с.
12. Шевченко Т.Г. Кобзар. Повна збірка. – Харків:
Видавничий дім Школа, 2005. – 685 с.
13. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів. У десяти
томах Т. 6: Замітки. Статті. Листи. – К.: Видавництво
АН УРСР, 1957. – 589 с.
14. Шевченко Т.Г. / Українське козацтво. Мала
енциклопедія. – К.: Генеза, 2002. – С. 553-556.
15. Шевченківський словник. В двох томах. – К.:
Головна редакція УРЕ, 1978. Т. 2. – 410 с.
16. Чабаненко В.А. Січова скарбниця: Легенди та
перекази Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя,
1999. – 392 с.
17. Запорожцы в поэзии Т.Г. Шевченко. – Екате-
ринослав: Типография губернского земства, 1912. –
1+58 с.
Перебування Т.Г. Шевченка у Запорозькому краї
99
Светлана Моисеенко
Пребывание Т.Г. Шевченка в Запорожском крае
Освещается одна из страниц биографии Т.Г. Шевченка во время первого путешествия на Украину
в 1843 г. Приводятся фольклорный и краеведческий материалы, связанные с посещением Шевченка
о. Хортица, г. Александровска, днепровских порогов. Показана связь Шевченка с запорожским краем.
На примерах поэтических произведений Кобзаря иллюстрируется его восприятие о. Хортица как очага
казацкой вольницы.
Ключевые слова: путешествие, казацкая история, о. Хортица, Запорожская Сечь, тема, творческое
наследие, предания, краеведы, память.
Svetlana Moiseenko
T. G. Shevchenko’s stay in the Zaporozhyan region
The article deals with the biography of T.G. Shevchenko during the first journey to Ukraine in 1843. The
folklore, geographical and cultural materials connected with T. Shevchenko’s visit to the Khortytsya Island,
Aleksandrovsk city, and the Dnieper rapids are given in the article. The connection of T. Shevchenko with the
Zaporozhyan region is displayed. His perception of the Khortytsya Island as home and hearth of the Cossack
liberties is illustrated by means of his poems.
Key words: journey, Cossack history, Khortytsya Island, Zaporozhyan Sich, theme, creative heritage, leg-
ends, experts in local history, memory.
Додаток
«Стежина Тараса» – один із туристичних
маршрутів заповідника.
У планах співробітників заповідника
«Хортиця» встановити скульптурну
композицію «Кобзар на Хортиці» у парку
ім. Т.Г. Шевченка (о. Хортиця)
Однією із цих хортицьких стежок блукав
Тарас Шевченко у 1843 році.
|