Світлої пам'яті краєзнавця Івана Городинця
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167138 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Світлої пам'яті краєзнавця Івана Городинця / Т. Демченко, П. Рядченко // Краєзнавство. — 2014. — № 2. — С. 212-213. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-167138 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1671382020-03-20T01:26:27Z Світлої пам'яті краєзнавця Івана Городинця Демченко, Т. Рядченко, П. In memoriam 2014 Article Світлої пам'яті краєзнавця Івана Городинця / Т. Демченко, П. Рядченко // Краєзнавство. — 2014. — № 2. — С. 212-213. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167138 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
In memoriam In memoriam |
| spellingShingle |
In memoriam In memoriam Демченко, Т. Рядченко, П. Світлої пам'яті краєзнавця Івана Городинця Краєзнавство |
| format |
Article |
| author |
Демченко, Т. Рядченко, П. |
| author_facet |
Демченко, Т. Рядченко, П. |
| author_sort |
Демченко, Т. |
| title |
Світлої пам'яті краєзнавця Івана Городинця |
| title_short |
Світлої пам'яті краєзнавця Івана Городинця |
| title_full |
Світлої пам'яті краєзнавця Івана Городинця |
| title_fullStr |
Світлої пам'яті краєзнавця Івана Городинця |
| title_full_unstemmed |
Світлої пам'яті краєзнавця Івана Городинця |
| title_sort |
світлої пам'яті краєзнавця івана городинця |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
In memoriam |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167138 |
| citation_txt |
Світлої пам'яті краєзнавця Івана Городинця / Т. Демченко, П. Рядченко // Краєзнавство. — 2014. — № 2. — С. 212-213. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT demčenkot svítloípamâtíkraêznavcâívanagorodincâ AT râdčenkop svítloípamâtíkraêznavcâívanagorodincâ |
| first_indexed |
2025-07-14T23:51:00Z |
| last_indexed |
2025-07-14T23:51:00Z |
| _version_ |
1837668301198589952 |
| fulltext |
212
Тамара Демченко (м. Чернігів), Петро Рябченко (м. Київ)
Світлої пам’яті краєзнавця Івана Городинця
3 травня 2014 р., не доживши декількох місяців до свого 87-річчя,
відійшов у вічність Іван Сергійович Городинець – сільський вчитель з
Черкащини, краєзнавець, автор численних публікацій у періодиці та
декількох книг, незмінною темою яких завжди виступала історія села
Безпальче та його жителів.
Небіжчик належав до тієї, можливо, малопомітної й малопоціно-
ваної, але насправді надзвичайно важливої і поважної когорти скром-
них представників сільської інтелігенції, які вбачали сенс свого
життя у служінні своєму народові, причому йшлося не про якусь там
абстракцію – народ для них завжди мав імена, обличчя – це були меш-
канці рідного села, котрі розглядалися і як неодмінна складова великої
нації, і як близькі, рідні, зрозумілі, доступні для спілкування люди.
Сфери застосування знань і вмінь були, звичайно, різними: з таких
подвижників виходили й дбайливі господарники, і чудові медики, і вчи-
телі, які назавжди запалювали у душах своїх випускників вогник любові
до рідного краю та його люду.
Івана Сергійовича по праву можна віднести
до тих краєзнавців від Бога, які невтомно тво-
рили історію одного села, але зібрана й система-
тизована ними інформація, здобуті важкою пра-
цею знання входили до академічних видань як
повноцінна складова. Не буде перебільшенням
твердження: коли б у кожному українському селі
був такий літописець, якого мало в особі І. Го-
родинця село Безпальче Драбівського району
Черкаської області, то у нас була б не тільки ба-
гатша й насиченіша історія, але й потужніша ко-
лективна пам’ять, яскравіше духовне життя, мо-
гутніші прояви патріотизму.
І. Городинець народився 3 вересня 1927 р. у
селянській родині с. Безпальче і помер там же.
Його доля була типовою для багатьох одноліт-
ків: «курси бухгалтерів колгоспів», служ ба в Ра-
дянській Армії, участь у завершальних боях
Другої світової війни. Після демобілізації у 1947
р. юнак повернувся до рідного села і працював
до 1964 р. на бухгалтерських посадах у колгоспі,
місцевій школі, секретарем Безпальчівської сіль-
ської ради.
Непересічність цієї людини, відданність по-
кликанню проявилися у тому, що вже в зрілому
віці І. Городинець наважився різко змінити течію
свого життя: у 1964 р. він влаштувався працювати
вчителем історії та суспільствознавства і водно-
час поступив на заочне віддлення історичного
факультету Київського університету ім. Т. Шев-
ченка. Тоді ж, 50 років тому, як зазначив І. Горо-
динець у своїй останній, датованій 14 червня
2013 р. автобіографії, він розпочав свої краєзнавчі
студії. А вже з наступного року почав друкува-
тися на шпальтах спочатку районної газети, а
потім – обласної і республіканської періодики.
Отже, крутий злам в житті не був випадковістю:
Іван Сергійович усвідомив своє покликання –
бути вчителем історії, і судячи з усьо го, в його ро-
зумінні це означало: активно досліджувати ми-
нуле рідного села. З часом краєзнавчі зацікав-
лення вийшли за межі Безпальчого, з’явилися
дослідження історії Драбівщини й Черкащини,
однак село, де народився, жив і працював вчитель,
перебувало в центрі його наукових зацікавлень.
Безумовно, що не так просто було сільському
краєзнавцю пробитися до архівних установ,
вести листування з бібліотеками, музеями, вете-
ранами та їхніми нащадками, розкиданими по
різних краях Радянського Союзу. Проте І. Горо-
динець проявив рідкісну силу волі, зарекомен-
дував себе чудовим організатором і згуртував
актив довкола амбітної ідеї – створити сільський
музей. Він був відкритий 22 лютого 1976 р. Іван
Сергійович став його першим директором. Пра-
цюючи безоплатно упродовж десятиріч, він
разом з десятками добровільних помічників
перетворив музей на один з кращих народних
музеїв України. Нині тут нараховується тисячі
експонатів: оригіналів і копій документів, арте-
фактів з місць археологічних розкопок поблизу
села, предметів побуту селян, особистих речей
мешканців села, світлин, колекцій альбомів,
вирізок із газет і журналів, літератури про село.
213
Світлої пам’яті краєзнавця Івана Городинця
Директор зумів прищепити смак до музейної
справи десяткам випускників місцевої школи,
виховуючи з числа старшокласників екскурсо-
водів. З-поміж учнів і земляків І. Городинця
вийшло багато любителів і шанувальників ми-
нулого, колекціонерів – нумізматів, боністів, фа-
леристів… Однак найважливіше, що вихованці
заслуженого вчителя України І. Городинця отри-
мали потужний заряд патріотизму, навчилися
дієвої любові до рідного краю.
І. Городинець залишив по собі чималий нау-
ковий спадок, який, очевидно, ще буде вивча-
тися, систематизуватися і досліджуватися. Однак
дві його книги уже увійшли в скарбницю укра-
їнського краєзнавства. Фахові історичні знання
та безпомилкова інтуїція, що з’являється у
людей, які були не простими спостерігачами, а
перебували в гущі історичних подій, дозволили
краєзнавцю виокремити теми краєзнавчих до-
сліджень, що виявилися доленосними для укра-
їнського народу, а відтак і для його односельців:
Голодомор 1932-1933 рр. і Друга світова війна.
Йдеться насамперед про працю з красномов-
ною назвою «Війна проти власного народу»,
перше видання якої побачило світ у 2008, а
друге, дещо доповнене у 2009 р. (обидва ви-
дання здійснені у Черкасах).
Задовго до постанов і вказівок зверху скром-
ний вчитель став збирати інформацію про втрати
мешканців с. Бельпальче від колективізації, роз-
куркулення і штучного голоду, який згодом от-
римав зловісну назву – Голодомор. Він зібрав
дані про 866 жителів села, з-поміж яких було 384
дітей, які померли голодною смертю. Ці відомо-
сті увійшли до Мартирологу, вміщеному в На-
ціональній книзі пам’яті жертв Голодомору
1932-1933 рр.[1]. У вищеназваній книзі вміщено
також інформацію про репресованих осіб з
числа односельців, котрі не бажали вступати до
колгоспу. Автор уклав ще один список, яким, на
нашу думку, суттєво розширив рамки наших
знань щодо процесу збирання свідчень про
жертви сталінської аграрної політики: він зафік-
сував імена односельців, від яких отримав дані
про смерті. Таких «співавторів» у встановленн
і істини виявилося 126 [2]. Як член Асоціації до-
слідників Голодоморів І. Городинець брав ак-
тивну участь в роботі цієї громадської організа-
ції. У вересні 2008 р. його обрали Почесним
членом Всеукраїнської спілки краєзнавців.
Остання книга дослідника присвячена долі
земляків у роки Другої світової війни [3]. Вона
справляє враження серйозного археографічного
дослідження, бо торкається не лише окремих
осіб. Автор прагнув відобразити історію стар-
ших поколінь односельців і своїх ровесників, які
брали участь у війні – за «приєднання Західної
України…», з Фінляндією, служили в період Ве-
ликої Вітчизняної війни в Збройних Силах СРСР.
Він виокремив списки жінок, котрі «йшли фрон-
товими дорогами крізь вогонь і смерть», проана-
лізував на території яких союзних республік
воювали земляки, які Міста-герої вони захищали
й визволяли. Викликають неабиякий інтерес і
списки учасників боїв у країнах Європи та Япо-
нії, включно з учасниками битв за європейські
столиці. Подбав І. Городинець і про реєстр учас-
ників бойових дій, які отримали бойові нагороди.
До книги увійшли також мартиролог одно-
сельців, які загинули на фронтах Другої світової
війни (225 осіб) [3, с. 270-275] , список уроджен-
ців і мешканців с. Безпальче, яких розстріляли
гітлерівці (37 осіб) [3, с. 301-303.], дані про
селян, вивезених на примусові роботи до Німеч-
чини (189 осіб) [3, с. 311-322]. Кожен, хто здій-
снював пошук подібних фактів, знає, яка велика
й копітка робота стоїть за ними, але евристична
цінність праці І. Городинця цим не вичерпується.
Окрасою її стали десятки світлин, на яких збе-
реглися обличчя героїв книги, фотокопії доку-
ментів. Доречно були включені також нариси ав-
тора про ветеранів Другої світової війни, статті
про його доробок, відгуки на першу книгу, в якій
проаналізовані визначні віхи історії с. Безпальче.
Іван Сергійович Городинець прожив довге й
нелегке життя. Як людина, наділена талантом
пошуковця, залюблена в рідну землю, він зумів
реалізувати себе в краєзнавстві, залишивши
значний науковий доробок і добру пам’ять в сер-
цях земляків, учнів, колег.
1. Національна книга пам’яті жертв Голодомору
1932-1933 років. Черкаська область. – Черкаси,
2008. – Кн. 1. – С. 64-77.
2. Городинець І. Війна проти власного народу. –
Черкаси, 2008. – С. 123-126.
3. Городинець І. Пам’ять не згасне. Село Без-
пальче на Черкащині в період Другої світової війни
1939-1945 років. – Черкаси, 2014. – 480 с.
Джерела та література
|