Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець

Ранньоскіфська епоха на території Середнього Подністров’я відома нам за курганними могильниками та поселеннями. І хоча культурний шар на поселеннях не рідко поганої збереженості, а захоронення зазнали у своїй переважній більшості спустошливих пограбувань, все ж таки розкопки дали важливі результати...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
Hauptverfasser:	Гуцал, А.Ф., Гуцал, В.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2009
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167156
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець / А.Ф. Гуцал, В.А. Гуцал // Археология и древняя история Украины. Эпоха раннего железа: Сб. науч. тр. к 60-летию С.А. Скорого. — К.: ИА НАН Украини, 2009. — С. 125-134. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-167156
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1671562020-03-21T01:25:37Z Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець Гуцал, А.Ф. Гуцал, В.А. Ранньоскіфська епоха на території Середнього Подністров’я відома нам за курганними могильниками та поселеннями. І хоча культурний шар на поселеннях не рідко поганої збереженості, а захоронення зазнали у своїй переважній більшості спустошливих пограбувань, все ж таки розкопки дали важливі результати для вивчення матеріальної та духовної культури місцевих жителів. 2009 Article Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець / А.Ф. Гуцал, В.А. Гуцал // Археология и древняя история Украины. Эпоха раннего железа: Сб. науч. тр. к 60-летию С.А. Скорого. — К.: ИА НАН Украини, 2009. — С. 125-134. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167156 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Ранньоскіфська епоха на території Середнього Подністров’я відома нам за курганними могильниками та поселеннями. І хоча культурний шар на поселеннях не рідко поганої збереженості, а захоронення зазнали у своїй переважній більшості спустошливих пограбувань, все ж таки розкопки дали важливі результати для вивчення матеріальної та духовної культури місцевих жителів.
format	Article
author	Гуцал, А.Ф. Гуцал, В.А.
spellingShingle	Гуцал, А.Ф. Гуцал, В.А. Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець Археологія і давня історія України
author_facet	Гуцал, А.Ф. Гуцал, В.А.
author_sort	Гуцал, А.Ф.
title	Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець
title_short	Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець
title_full	Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець
title_fullStr	Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець
title_full_unstemmed	Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець
title_sort	курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із шутновець
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2009
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167156
citation_txt	Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець / А.Ф. Гуцал, В.А. Гуцал // Археология и древняя история Украины. Эпоха раннего железа: Сб. науч. тр. к 60-летию С.А. Скорого. — К.: ИА НАН Украини, 2009. — С. 125-134. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT gucalaf kurgannijkomplekszbronzovimdzerkalomízšutnovecʹ AT gucalva kurgannijkomplekszbronzovimdzerkalomízšutnovecʹ
first_indexed	2025-07-14T23:52:07Z
last_indexed	2025-07-14T23:52:07Z
_version_	1837668372824719360
fulltext	125 Гуцал А.Ф., Гуцал В.А. (Кам’янець-Подільський) КУРГАННИЙ КОМПЛЕКС З БРОНЗОВИМ ДЗЕРКАЛОМ ІЗ ШУТНОВЕЦЬ Скіфська культура, як відомо, мала значний вплив на сусідів, зокрема і на пле- мена Лісостепу. Цей вплив не був рівно- значним і для кожного окремого району мав свої особливості. Розширення дже- рельної бази вносить свої корективи у ро- зуміння тих складних взаємин, які існува- ли між номадами і осілим населенням на початку раннього залізного віку. Ранньоскіфська епоха на території Се- реднього Подністров’я відома нам за кур- ганними могильниками та поселеннями. І хоча культурний шар на поселеннях не рідко поганої збереженості, а захоронен- ня зазнали у своїй переважній більшос- ті спустошливих пограбувань, все ж таки розкопки дали важливі результати для ви- вчення матеріальної та духовної культури місцевих жителів. Більшість отриманого на сьогоднішній день матеріалу походить із поховальних пам’яток. Серед супровід- ного інвентаря, який представлений гли- няним посудом, металевими знаряддями праці, зброєю й іншими предметами, тра- пляються і бронзові дзеркала. Найбільшо- го поширення дзеркала набули у скіфо- савроматський час на великій території від Центральної Європи до Уралу (Смирнов, 1964: 157). Ці вироби неодноразово привер- тали увагу і вітчизняних, і зарубіжних вче- них. Чимало зроблено у питанні їх хроно- логічного визначення, типологічної класи- фікації, технології виробництва, територі- ального розповсюдження тощо (Билимович, 1976; Бондар, 1955; Граков, 1947; Ольговский, 1992; Скржинская, 1984; Скуднова, 1962; Куз- нецова, 2002). У Середньому Подністров’ї їх знайдено понад півтора десятка і походять вони із наступних пам’яток, вивчення яких почалось ще з ХІХ ст. У Братишівському кургані №2 (Івано- Франківщина) знайдено дзеркало з бор- тиком на диску, виготовлене із бронзового листа, діаметром 18,7 см товщиною до 0,3 см. Ручка складається із трьох округлих ребер. Середнє – зроблене із бронзи. Воно, як можна судити з опису, з одного боку вставлене у своєрідний залізний футляр, а з другого – залишається відкритим. Зо- внішні ребра – залізні і обвиті бронзови- ми і залізними смужками. Кінець ручки заправлений в обойму у формі голови ба- рана, а верхня частина закінчується іоній- ською капітелью. Голова барана передана хоч і стилізовано, але цілком реалістично, добре читаються очі, вуха, виті закручені назад роги, рот та ніс. Шия і лоб прикра- шені геометричним орнаментом. В ціло- му ручка нагадує колону будівлі, увінчану розкішним завершенням. У кургані №4 того ж могильника вияв- лено не менш цікаве люстро. Відлите воно із бронзи, по краю – високий бортик. На кінці трьохреберної ручки є фігурка пан- тери, з характерною для цього звіра позою хижака, а на верху – оленя з підігнутими ногами і скрученими у кільця рогами, мор- да витягнута, вухо у вигляді трикутника. Олень розміщений на чотирикутній під- ставці з трьома поперечними ребрами. Эпоха раннего железа Сборник научных трудов 126 Добре збережене дзеркало походить із кургану №5. У нього злегка овальний диск. Пластинчаста ручка завершується на кінці гострими бічними виступами. До диска вона кріпиться трьома залізними заклепками. У кургані №1 біля с. Городок на Терно- пільщині викопано дзеркало, диск якого виготовлено із бронзи, а ручка із заліза. Кі- нець її має вигляд двох овалів, розведених в сторони. Обидві частини дзеркала з’єднані двома заклепками. Два дзеркала трапились у кургані №3 поблизу с. Івахнівці на Чемеровеччені. Одне з них є, по суті, копією городоцького. До диска припасовано, при допомозі двох залізних заклепок, ручку з роздвоєним у формі двох кружків кінцем. Від другого – зберігся лише диск. Ручка відсутня. Про те, що вона була залізною свідчать відбит- ки іржі в місці її кріплення. Із поховання в селі Постолівка (Тер- нопілля) відоме дзеркало, яке прикривало урну з людськими кістками, залізна ручка відсутня. Пара знахідок, про які йдеться, зафік- сована у курганах біля с. Сапогів (Борщів- ський р-н). Особливо вирізняється дзерка- ло, руків’я якого з двох сторін закінчуєть- ся прямокутними виступами і голівкою барана на кінці. Інше люстерко невелике (Sulimirski, 1936; Reichel, 1936). У другій половині ХХ ст. з’являються нові знахідки. Один із курганів біля с. Лен- ківці (Кельменецький р-н) дав зразок до- сить рідкісного дзеркала. На жаль, зберігся лише кружок, але в нього було дві ручки. Спочатку нею служила петля, яка розмі- щувалась на зворотній стороні, а згодом, очевидно після ремонту, до диска була дво- ма заклепками прилаштована бокова руч- ка (Мелюкова,1953: 68-71). При господарських роботах в с. Верх- ні Панівці (Кам’янець-Подільський р-н) було знищено курган, із якого серед інших предметів в музей міста потрапили фраг- менти дзеркала. Вздовж держака – три прямих рельєфних лінії (Винокур, Хотин, 1965: 118). У кургані в с. Зозулинці (Заліщицький р-н) виявлено бронзовий диск із залиш- ками залізної ручки, яка скріплена двома заклепками (бронзовою і залізною) (Малє- єв, 1991: 162-179). Дзеркало із Теклівського кургану №3 (Кам’янець-Подільський р-н) має диск діаметром 16, 6 см з невисоким бортиком по краю і ручку, виготовлену із бронзової пластини завдовжки 12,8 см, шириною 1,6- 2,7 см. Кінець ручки завершується фігур- кою коня. З диском ручка скріплена трьо- ма заклепками. Загальна довжина дзеркала 31 см (Гуцал А.Ф., Гуцал В.А., Мегей, Могилов, 2003: 90). Серія цих предметів нещодавно попо- внилась ще одним, знайденим при таких обставинах. У І996-1999 рp. археологічною екс- педицією Кам’янець-Подільського наці- онального університету імені Івана Огі- єнка проводились рятівні дослідження курга нів скіфського часу біля с. Шутнівці Кам’янець-Подільського району Хмель- ницької області. Курганна група розташована за 0,3 км, від південно-західної околиці села, на полі, яке прилягає до лівого берега річки Смо- трич і, яке у місцевого населення має назву «Під Сотничиною». Місцевість більш-менш рівна, з незначними терасо подібними під- вищеннями, нахиленими до р. Смотрич, перемежована невисо кими пасмами. Річка, звиваючись поміж високих берегів, описує тут вели ку дугу. Урочище разом з приле- глими до нього із сходу ділянками водороз- дільної гряди охоплює велику площу (2,5x2 км), яка була, в свій час, зайнята курганами різних епох. На найвищих точках водороз- ділу ще простежується не менше трьох кур- ганів, які, як можна думати, відносяться до епохи міді-бронзи. Згадані кургани раннього залізного віку займають більш понижені ділянки схилу, ближче до русла річки, якраз там, де пролягають гребе неподібні пасма. На одному із таких гребенів знаходилось п’ять курганів, витягнутих в неправильний ряд з інтервалом в кілька десятків метрів по лінії північний захід – південний схід. Метрів за 250 східніше і за 370 західніше від них зафіксовано ще по одному насипу. Всі кур- гани, практично, знищені (розорані плу- гами, розриті бульдозерами тощо). Місцез- находження їх встановлене за скупченням каміння і незначним підвищенням над рівнем горизонту. Ли ше один насип не роз- орювався, хоча і був сильно пошкоджений. Курган № 1, про результати розкопок якого йдеться у цій публікації, досліджено у 1996 р. Він розташовувався в південній час- тині могильника. На місці насипу було помітне підвищення на 0,35 м, діаме- тром до 14 м, яке інтенсивно розорюва- лося. Дослідження проводились вручну. На всю площу кургану заклали розкоп, розбивши його на чотири сек тори двома взаємоперпендикулярними бровками, орі- єнтованими по сторонах світу. Центральна частина насипу була по- крита суцільним шаром дріб ного каміння, перемішаного із землею. Каміння від часу розт ріскалось, тому створювалося вражен- ня, що насип заповнений щебенем. На вер- шині кургану в діаметрі 3-3,5 м на каменях були помітні сліди дії вогню. Окремі каме- ні прогоріли до червоного кольору. В процесі розчистки і поступового вибирання дрібного каміння про ступали контури залишків основної кам’яної Гуцал А.Ф., Гуцал В.А. Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець 127 Рис. 1. План кургану №1 у с.Шутнівці. 1 – каміння; 2 – горіле дерево; 3 – місця знахідок; 4 – попіл; 5 – ями. споруди, яка оточувала місце поховання. Вона підквадратна в плані, орієнтована кутами по сторонах світу (рис. 1). Краще збереглася пів денно-східна сторона. В її основі покладено великі камені, здебіль- шого правильних форм, з рівними боками, розмірами біля 60х40х25см. В ряді випад- ків вони стояли один на одному (по два, три). Висота, утвореної в такий спосіб стін- ки, доходила до 0,6м. Чітко фіксували ся східний і південний кути, два інших – ви- ражені дещо гірше. Нижній шар каміння лежав на рівні давнього горизонту. Запо- внення цієї своєрідної поховальної ка мери і її периферія складались із дрібних каме- нів. Внутрішні розміри споруди – 3,6x2,5 м, зовнішні – 5,2х4,9 м. Дно камери викла- дене кам’яними плитками впритул одна до другої. Се ред них були більші (40х20 см) і менші (25х15 см) завтовшки 4-7 см. Сама Эпоха раннего железа Сборник научных трудов 128 Рис. 2. Знахідки із кургану №1 у с.Шутнівці. підлога зазнала незначної дії вогню, але кам’яно-земляний шар, який лежав на ній, дуже перепалений, в ньому траплялися по- піл, окремі вуглинки, каміння випалилось до стану вапна. Біля південно-східної стін- ки простежено перепалений шар землі та кілька уламків згорілого дерева. Аналогіч- на картина спостерігалась і під північно- західною стінкою. Не виключено, що це сліди дерев’яної обшивки склепу, який не мав опорних стовпів. В цілому свідчен- ня пожежі вловлювались досить чітко. На жаль, курган за всіма оз наками неоднора- зово грабувався. Від поховань і супрово- джуючого ін вентаря мало що вціліло. Під південно-східною стінкою ви- явлено фрагмент розчавленої корча ги (рис. 2, 1). Її поверхня загладжена, сіро- коричнево-чорних відтінків, в тісті шамот і пісок. Пропорції – стрункі, висота до 30 см, діаметр вінчика – 17 см, тулуба – 22 см, по тулубу наліплені гульки, вінця по- товщені, відігнуті назовні. Трохи західні- ше корчаги розчищено, поставлену вверх дном, миску (рис. 2, 6) з розвернутим назо- вні краєм. Колір сіро-коричневий з чорни- ми плямами, діаметр – 26 см, висота – 7,5 см. В цьому ж районі знайдено фрагменти ручок трьох черпаків з роз ширеним дволо- патевим виступом на вершині (рис. 2, 2-4). Майже в центрі склепу на підлозі лежав глиняний кубок з опуклим дном, коричне- вого кольору, висота – 3,7 см, діаметр вінця – 4,3 см (рис. 2, 7). Під північно-східною стінкою знайдено бронзове дзеркало, звер- ху на якому лежав залізний спис з пером лавролистної форми та ромбічним в пере- тені ребром посередині (рис. 2, 5). Довжи- на списа – 31,8 см, діаметр втулки – 2,9 см, збереглась лише половина леза. Спис і дзеркало знаходилися в шарі попелу. Разом з ними були три цвяхопо- дібні сережки – дві бронзові (рис. 2, 8, 9) і одна електрова (рис. 2, 10), уламок брон- зової шпильки (рис. 2, 14), а також більше трьохсот дрібних каолінових намистин (рис. 2, 11). Останні були розсіяні на пло- щі 15х20 см. Одна із намистин виділяється серед інших своїми розмірами і дев’ятьма шишковидними виступами (рис 2, 13). Від захоронень, яких, очевидно, було кілька, майже нічого не залишилося. Тільки біля корчаги, в радіусі 15-20 см, вдалось на- трапити на окремі кальциновані кісточки. Кілька дрібних кісток людського скелета із слідами дії вогню і без них зафіксовано біля дзеркала. Це дозволяє припускати, що в кургані мали місце як інгумаційні, так і кремаційні поховання, причому спалення останніх проводилося на стороні. За межами кам’яної будови (склепу) біля східного кута її, поряд з північно- східною стінкою виступали із ґрунту на рівні давнього горизонту кілька каменів. Як виявилося пізніше це могила – кено- таф. Зверху вона була закладена великим пласким каменем разом з кількома мен- шими. Стінки облицьовані, поставленими на торець, плитками, такими ж плитками акуратно встелене дно. Яма овальної в пла- ні форми – 1,6х0,85 м, глибина – 0,4 м. За- повнення її складав чорнозем, в якому зна- йдено близько сотні пастових намистин (рис. 2, 12). Ніяких інших слідів поховання не простежено. З діаметрально протилежного (захід- ного) кута склепу виявлено ще одну яму. Вона округла в плані 1,5x1,2 м при глибині до 0,3 м, заповнена була камінням і землею. Ймовірно, що тут або планувалось здій- снити захоронення, але з якихось причин це не було зроблено, або яма виконувала ритуальні функції. Отже, найбільш цікавою знахідкою ви- явилось дзеркало, яке є унікальним в своє- му роді. Воно відноситься до групи так зва- них дзеркал ольвійського типу з боковою ручкою (рис. 3). Загальна довжина дзерка- ла 36,5 см, диск діаметром 20,5 см має бор- тик висотою 0,9 см. Ствол ручки за своєю конструкцією досить складний і найбільш оригінальний з усіх відомих скіфських дзеркал. Він складається із трьох круглих в перетині стержнів. Кожний стержень сплетений (скручений) із бронзової і заліз- ної стрічки, які, гвинтоподібно перевива- ючись, утворюють єдине ціле. Товщина та- кого стержня становить 9,3-9,9 мм, ширина бронзової стрічки – 4,4-6,7 мм, залізної – 5,9-7,5 мм. Залізо поржавіло, здулось, ви- кришується. Бронза збереглась добре, чіт- ко видно прямокутні кути в тих місцях, де залізо повідпадало. Технологія з’єднання бронзи і заліза в один акуратний стержень Гуцал А.Ф., Гуцал В.А. Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець 129 мало зрозуміла, особливо якщо врахувати різну структуру цих металів. Можна гада- ти, що їх нагрівали до різних температур, при яких рівень твердості, врівноважував- ся, що давало змогу провести процес скру- чування, уникаючи непотрібної деформа- ції заготовок. Здається, що бронзи у стержні більше ніж заліза. Іноді навіть складається вра- ження, що бронза інкрустована залізом. Є такі місця, де залізо тонким листом ніби покриває бронзову основу. Проте, це не так. На зламі ручки видно, що обидва ме- тали глибоко врізаються один в одного. Між стержнями є вставка. Візуально важко сказати, що вона собою являє. Це або брон- зова пластина, яка по ширині дорівнює товщині ствола і своїми заокругленими краями заповнює пустоти, що утворюють- ся між округлостями стержнів, або чотири дроти (з обох боків по два), які виконують ту ж саму роль. Але якщо взяти до уваги ді- аметр окремого стержня (9,9 мм), то їх три разом дорівнювали б не більше 30 мм. На- справді ж ширина зібраного ствола стано- вить 33 мм. Як бачимо, 3 зайвих міліметри можуть опосередковано говорити за те, що у конструкцію ствола входять пластини, а не дроти. Всі ці деталі проковані і вставлені сво- їми кінцями у дві бронзові обойми. Ниж- ня – має форму голови молодого бика (тура), відлитої по восковій моделі, а по- тім підправленої зубилом (різцем). Голова Эпоха раннего железа Сборник научных трудов 130 Рис. 3. Бронзове дзеркало із кургану №1 у с.Шутнівці. тварини виглядає цілком реалістично, але грубувато, без зайвої деталізації, відчува- ється певна недбалість майстра, ігнору- вання естетичною витонченістю. Помітна незначна диспропорція між лівою і правою половиною голови, через що вона злегка ніби повернута вліво. Двома заглибленими паралельними лініями показано рот і ще двома – розташованими трикутником – ніздрі. Очі – випуклі, у вигляді півкульок, обведених невисоким кружком, наміченим різцем. Вуха у вигляді загострених горбків із вушними раковинами, наміченими не з боку їх природного розташування, а з про- тилежного, роги – два відростки (правий – висотою 1,2 см, лівий – 0,8 см). Після відливання роги і вуха були суцільними і лише проробляючи деталі, майстер їх від- ділив зубилом. На лобі (ближче до вух) зу- билом вибито дві неглибокі лінії, які, оче- видно, імітують складки шкіри, під ниж- ньою щелепою при відливанні утворилась ямка діаметром 4 мм. Верхня обойма (накладка) декорова- на двома голівками баранів, повернутих у протилежні сторони. Голови виглядають більш-менш реалістично. Морда правиль- ної форми, двома паралельними заглибле- ними лініями передано рот. На лобі – ре- льєфний трикутник (точніше кут), сторони якого, продовжуючись назад, переходять у роги, які закручуються півколом навколо вуха і закінчуються округлим потовщен- ням. Зображення голівок барана харак- терне для звіриного стилю Лісостепу. Осо- бливо часто вони зустрічаються на псаліях (Могилов, 2008: 25, рис. 40-42), проте стиліс- тично відрізняються зображенням рота, розташуванням рогів, очей від нашого ви- робу, через що останній набуває самобут- ніх рис. Верхній кінець обойми переходить у трикутну накладку, якою при допомозі двох бронзових заклепок ручка з’єднується з диском. Таким чином, ми маємо відомості про ряд дзеркал. Розміри їхніх дисків колива- ються в межах 10-20 см, найбільша довжи- на 36,5 см. Сировиною для виготовлення були бронза та залізо. Середньодністровські дзеркала прак- тично всі відносяться до одного типу, який об’єднує вироби з боковими ручками. Але самі ручки суттєво різняться між собою. Можемо знайти лише дві пари цих предме- тів, які дуже близькі за формою ручки. Це дзеркала із Городка і Івахнівців, що мають пластинчасті ручки з роздвоєними кін- цями, ідентичність яких майже повна та знахідки із Братишівського кургану №2 і Шутнівецького №1. Порівняння двох останніх особливо цікаве. Технологія виготовлення їхніх дер- жаків порівняно з іншими, надзвичайно складна, і ніде більше не повторюється на всьому євроазійському просторі. Як вже говорилось, стволи обох люстер склада- ються із трьох стержнів. Але між ними про- стежується відмінність. У шутнівецькому екземплярі кожний стержень ізольований від сусіднього бронзовими вставками, тоді як у братишівському – така деталь відсут- ня. В свою чергу, у останньому – середній стержень зроблено із бронзи і вставлено у залізний чехол, тоді як бокові – виконані із заліза і обвиті бронзою. Правда, тепер, маючи приклад шутнівецького екземпля- ра, із значною долею вірогідності можна думати, що технологія виготовлення руч- ки братишевського дзеркала така ж сама. Просто у свій час у її конструкції могли не розібратись. На цьому, власне їхня схожість і закінчується, оскільки верхня і нижня частини оформлені різними фігурами. Зазначимо, що залізо, яке у той час ціни- лось вище ніж бронза, використовувалось для оздоблення ручок в окремих, особли- во вишуканих екземплярах. Це, очевидно, були перші спроби вживання цього металу з декоративною метою, коли він ще висо- ко цінувався. Ймовірно, такі дзеркала слід вважати більш ранніми, порівняно з тими, у яких ручка суцільно залізна. Пошуки аналогій, знайденим речам із Шутнівецького поховання, не склада- ють труднощів. Набір предметів у кургані № 1 в с. Круглик практично повторюється у Шутнівцях. Ми бачимо ті ж самі ручки черпаків з розширеним виступом наверху, миски з горизонтально відігнутими вінця- ми, аналогічної форми спис. Шутнівецька корчага близька за формою і декором до по- судини із третього Долинянського кургану. Г.І.Смирнова визначає дату цих комплексів відповідно останньою четвертю VІІ ст. до Гуцал А.Ф., Гуцал В.А. Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець 131 н.е. і кінцем – першою чвертю VІ ст. до н.е. (Смирнова, 1993: 109, 111, рис. 4, 6). Братишівський інвентар нічим суттє- вим не відрізняється. І навіть наконечники стріл, в основному, співпадають з набором із Круглика. Серед них є також дволопаст- ні асиметрично ромбічні (Sulimirski, 1936: 48-51), які, як вважає С.В.Полін, з середи- ни VІІ ст. до н.е. вже не використовуються (Полін, 1987: 21). Так що є підстави вважати Шутнівецький і Братишевський кургани – синхронними. В науці існують різні погляди щодо походження та місця виготовлення цих дзеркал. Висловлювались припущення, що частина з них вироблялась в Ольвії, або навіть в самій Греції. Така думка тривалий час переважала, але згодом деякі дослід- ники критично поставились до таких ви- сновків. Виходячи з того, що значне число знахідок припадає на зону Лісостепу, вони вважають, що є підстави стверджувати їх місцеве виробництво. Це питання далеке, поки що, від кінцевого вирішення, але така постановка його цілком правомірна. Осо- бливо, коли маються на увазі вироби про- сті за технологією виготовлення (Теклівка, Постолівка і ін.). Складались вони лише із двох частин (диск і ручка), скріплених за- клепками. Для них використовувалась зви- чайна листова бронза і виріб не був обтяже- ний якимись орнаментальними мотивами, що вимагало б додаткових зусиль, великого досвіду і високої професійної підготовки спеціаліста та відповідного технологічного забезпечення. Однак закрадається сумнів, чи такі досягнення, які продемонстрував майстер на бритишевському і шутнівець- кому дзеркалах можна було отримати на території варварських племен. Але зверне- мось до символіки. Серед перших тварин, яких приру- чили люди, без сумніву може вважатись і велика рогата худоба. Вона зустрічається у міфології багатьох народів і дуже часто ви- ступає у ролі священних тварин. Вже у мис- тецтві палеоліту бик був в числі найбільш поширених тварин, які стали об’єктом зо- бражень. За даними А.Леруа-Гурана, на- приклад, у наскельному живописі фран- кокантарійського району більше 7% стано- вить бик (після коня і бізона). В ассірійців існував бог в образі бика, в Єгипті для ньо- го був збудований окремий храм. Особливо розвинутий культ бика був у Давній Індії та Китаї де він вважався твариною близь- кою до богів, або ж виступав як самостійне божество. Міфологія варварської Європи скла- дала собою цілісну культурно-ідеологічну систему, яка була частиною більш широкої системи народів індо-європейськї сім’ї і це наклало відбиток на характер зооморфних атрибутів в тому числі праслов’янського населення. В трипільській пластиці, по кількості знайдених екземплярів, фігур- ки бика займають провідне місце (Марке- вич, 1981: 157-158; Снохацький, 2001: 221-222, рис.9, 1). Немало їх і на пам’ятках Лісостепу епохи раннього заліза (Шрамко, 1987: 134). Притаманний образ бика і скіфському мистецтву (Ильинская, 1972). Пізніше язичницьке образотворче мистецтво давніх слов’ян ввібрало в себе чимало образів з попередніх епох в тому числі образ бика, який в найбільшій мірі відповідав змісту і суті життя землероба. Бик використовувався як тяглова сила для перевезення вантажу, оранки, він ототож- нювався з відродженням, приростом, був втіленням могутніх сил природи, впер- тості, терпіння, могутності і ярості. Дея- кі джерела слов’янської історії згадують бога Тура. Дослідники вважають, що у Подністров’ї на його честь було свято Тури чи Туриці. Саме тут збереглося чимало то- понімів Тур, Тури, Туради, Тур’є, Туриця, Турія, Турича, Турійськ, Туричани, Турів і ін. У давньоруській літературі це слово вживається як епітет хоробрості (Іларіон, 1994: 113-114). Так, що поява бичої голови на Шутнівецькому екземплярі не є випад- ковою, а має глибоке генетичне коріння у найдавніших пластах давньої культури місцевих племен. Якщо навіть визнати місцеве середньо- дністровське виробництво шутнівецького дзеркала, це не означає, що воно стало лише плодом творчої фантазії майста-аборигена. В ньому цілком чітко вловлюється вплив сусіднього ранньоскіфського ремесла, яке проявилось не тільки в багаторебернос- ті ручок дзеркал, а й мечів епохи архаїки. Певну аналогію вбачаємо, наприклад у Эпоха раннего железа Сборник научных трудов 132 руків’ї короткого меча із Келермеського кургану № 1, розкопаного Д.Г. Шульцем, яке складалось із трьох округлих залізних стрижнів, орнаментованих кільцевими нарізками і обтягнутих листовим золотом. За останніми даними згаданий кинджал, і в цілому весь комплекс, Л.К. Галаніна да- тує рубежем VІІ–VІ ст. до н.е. і навіть ра- ніше (Галанина, 1997: 88-90; 184-186). Профі- льована у формі трьох валиків із золотою інкрустацією рукоятка залізного меча із кургану Новообінка на Алтаї, хронологія якого В.А.Могильниковим і Є.М. Мечни- ковою визначена в межах другої половини VІ – початку V ст. (Могильников, Мечникова, 1985: 179-185, рис. 1), що не є безперечним. Трьохваликова ручка і на залізному мечі, знайденому в межах Києва, який С.А. Ско- рий і В.П.Білозор віднесли до VII ст., або у крайньому випадку до його кінця (Белозор, Скорый, 1985: 235-256, рис. 1). Досить близько за морфологією стоїть випадкова знахідка із станиці Укладоч- на, яка зберігається у Алтайському краєз- навчому музеї. Рукоятка розділена двома жолобками на три валики. Два бокових – орнаментовані насічками. Перехрестя і на- вершшя виконані у вигляді пари баранячих голів, повернутих у протилежні сторони. І хоча В.А. Могильников відносить меча до кінця V – ІV ст. до н.е., він виглядає значно старше (Могильников, 1984: 191-195). Б.А.Шрамко, вивчаючи виробництво цього виду зброї прийшов до висновку, що вона є продовженням розвитку кіммерій- ських біметалічних мечів з рамочними ру- коятками, основна частина яких належить до VІІ – початку VІ ст. до н.е. (Шрамко, 1984: 30-31, рис 2; 4). С.Я.Ольговський, враховуючи резуль- тати лабораторних досліджень металу, енергійно відстоює точку зору, згідно якої дзеркала з боковими ручками виходили з ремісничих майстерень Скіфії (Ольговський, 1992: 14-19), а це означає, що не обов’язково має бути витримана прив’язка до ольвій- ських дат і час появи таких дзеркал може бути перенесений із середини VІ ст. до н.е у VІІ ст. до н.е. за що, власне, і висловився С.Я.Ольговський, і що обґрунтовують у сво- їх періодизаціях Г.Косак і І.М.Медведська (Медведская, 1992: 91). Враховуючи сказане, найбільш об- грунтованою датою для шутнівецького дзеркала може бути кінець VІІ – початок VІ ст. до н.е. Це значно раніше ніж загально- прийнята хронологія для цього типу дзер- кал, за якою початок їхньої появи випадає на другу третину або на другу половину VІ ст. до н.е. (Граков 1947: 28-29; Скржинська, 1984: 116). Т.М.Кузнєцова, яка предметно займається цією проблемою, зауважує, що це питання не вирішене остаточно (Кузне- цова, 2002: 139). І ще одне міркування. Т.М.Кузнецова вважає частину цих виробів патерами, по- судинами для рідини, які використовува- лись з культовою метою. Разом з тим вона звертає увагу й на те, що розташування го- лівок барана на предметах де вони є, одно- значно говорить за їх функціональне при- значення як дзеркал, що однак не виклю- чає їх вживання у ритуалі (Кузнецова, 2002: 207). Ці спостереження в повній мір стосу- ються і Шутнівецької знахідки. Положен- ня голівки бика визначає робочою її гладку сторону. А наявність високого бортика не могла створити необхідних умов для утри- мання рідини, оскільки в місці кріплення накладки герметичність порушена. Тому головне призначення даного предмету ми бачимо у його дзеркальних властивостях. Белозор, Скорый, 1985 – Белозор В.П., Скорый С.А. Архаический меч из Киева // СА. 1985. №1. Билимович, 1976 – Билимович З.А. Греческие бронзовые зеркала эрмитажного собрания // ТГЭ. 1976. Т.17. Бондарь, 1955 – Бондарь Н.Н. Торговые сношения Ольвии со Скифией в VI–V ст. до н.е. // СА. 1955. №23. Винокур, Хотин, 1965 – Винокур І.С., Хотин Г.М. Скіфський омулет // Археологія. 1965. Т. ХІХ. Галанина, 1997 – Галанина Л.К. Келермесские курганы. – М., 1997. Граков, 1947 – Граков Б.М. Чи мала Ольвія тор- говельні зносини з Поволжям і Приураллям в архаїчну та класичну епохи? // Археологія. 1947. Т.1. Література Гуцал А.Ф., Гуцал В.А. Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець 133 Гуцал А.Ф., Гуцал В.А., Мегей, 1998 – Гуцал А.Ф., Гуцал В.А., Мегей В.П. Дослідження курганів скіфського часу у Середньому Подністров’ї // АВУ. 1997-1998 рр. К., 1998. Гуцал А.Ф., Гуцал В.А., Мегей, Могилов, 2003 – Гу- цал А.Ф., Гуцал В.А., Мегей В.П. Могилов О.Д. Результати досліджень курганів скіфського часу біля с.Теклівка на Поділлі // Археологічні відкриття в Україні 2001-2002 pp. К.,2003. Іларіон, 1994 – Іларіон, митрополит. Дохристиян- ські вірування українського народу. К., 1994. Ильинская, 1972 – Ильинская В.А. Образ коня и быка в раннескифском искусстве // Тезисы докладов III Всесоюзной конференции по во- просам скифо-сарматской археологии (скифо- сибирский «звериный стиль»). М.,1972. Кузнецова, 2002 – Кузнецова Т.М. Зеркала Ски- фии VI–III века до н.е. М., 2002. Т.1. Малєєв, 1991 – Малєєв Ю.М. Курган західно- подільської групи поблизу с.Зозулинці // По- ховальний обряд давнього населення України. Львів, 1991. Манцевич, 1958 – Манцевич А.П. Головка быка из кургана VI в. до н.э. на р. Калитве // СА. 1958. №2. Маркевич, 1981 – Маркевич В.И. Позднетриполь- ские племена северной Молдавии. Кишинев, 1981. Медведская, 1992 – Медведская И.Н. Периодиза- ция скифской архаики и Древний Восток //РА. 1992. №3. Мелюкова, 1953 – Мелюкова А.И. Памятники скифского времени на Среднем Днестре // КСИ- ИМК. 1953. Вып. № 51. Могилов, 2008 – Могилов О.Д. Спорядження коня скіфської доби у Лісостепу Східної Європи. Київ – Кам’янець-Подільский, 2008. Могильников, 1984 – Могильников В.А. Меч с зоо- морф ными изображениями из Верхнего При обья // Древности Евразии в скифо-сарматское время. М. 1984. Могильников, Мечникова, 1985 – Могильников В.А., Мечникова Э.М. Находки металлических изделий раннего железного века из Новообинки // СА. 1985. №1. Ольговский, 1992 – Ольговский О.Я. Походження дзеркал «ольвійського типу» // Археологія. 1992. №3 . Полін, 1987 – Полін С.В. Хронологія ранньоскіф- ських пам’яток // Археологія. 1987. № 59. Скржинская, 1984 – Скржинская М.В. Зеркала архаического периода из Ольвии и Березани // Античная культура Северного Причерноморья. К., 1984. Скуднова, 1962 – Скуднова В.М. Скифские зеркала архаического некрополя Ольвии // ТГЭ. 1962. Т.7. Смирнов, 1964 – Смирнов К.Ф. Савроматы. М., 1964. Смирнова, 1993 – Смирнова Г.И. Памятники Среднего Поднестровья в хронологической схе- ме раннескифской культуры // РА. 1993. №. 2. Сохацький, 2001 – Сохацький М. Археологічні роз- копки в печері Вертеба на Поділлі // З археології України і Юри Ойцовської. Оjcow. 2001. Шрамко, 1987 – Шрамко Б.А. Бельское городище скифской эпохи (город Гелон). К., 1987. Шрамко, 1984 – Шрамко Б.А. Из истории скиф- ского вооруженния // Вооружение скифов и сар- матов. К., 1984. Reichel, 1936 – Reichel I. Die Spiegel der podolishen skythischen Kultur // Sulimirski T. Scytowie na zachodniem Podolu. Lwow. 1936. Sulimirski, 1936 – Sulimirski T. Scytowie na zachodniem Podolu. Lwów.1936. Эпоха раннего железа Сборник научных трудов 134

Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутновець

Institution

Ähnliche Einträge