Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження Ю. В. Болтрика)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
1. Verfasser:	Отрощенко, В.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2019
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Наш ювілей
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167184
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження Ю. В. Болтрика) / В.В. Отрощенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 6-24. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-167184
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1671842020-03-22T01:25:14Z Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження Ю. В. Болтрика) Отрощенко, В.В. Наш ювілей 2019 Article Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження Ю. В. Болтрика) / В.В. Отрощенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 6-24. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167184 929:902 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наш ювілей Наш ювілей
spellingShingle	Наш ювілей Наш ювілей Отрощенко, В.В. Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження Ю. В. Болтрика) Археологія і давня історія України
format	Article
author	Отрощенко, В.В.
author_facet	Отрощенко, В.В.
author_sort	Отрощенко, В.В.
title	Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження Ю. В. Болтрика)
title_short	Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження Ю. В. Болтрика)
title_full	Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження Ю. В. Болтрика)
title_fullStr	Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження Ю. В. Болтрика)
title_full_unstemmed	Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження Ю. В. Болтрика)
title_sort	perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження ю. в. болтрика)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Наш ювілей
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167184
citation_txt	Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження Ю. В. Болтрика) / В.В. Отрощенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 6-24. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT otroŝenkovv perpetuummobileukraínsʹkoíarheologíído70ríččâvíddnânarodžennâûvboltrika
first_indexed	2025-07-15T00:01:40Z
last_indexed	2025-07-15T00:01:40Z
_version_	1837668974056177664
fulltext	6 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) УДК 929:902 В. В. Отрощенко PERPETUUM MOBILE УкрАїнсЬкої Археології (до 70-річчя від дня народження Ю. В. Болтрика) нАШ ЮВілеЙ © в. в. ОТРОщЕНКО, 2019 Ми з ювіляром маємо нині сумнівну честь вважатися найстарішими серед штатного скла- ду співробітниками ІА НАНУ. юрій вікторович працює в рідному Інституті від 1967-го, а я — від 1968 р. Проте, познайомилися ми ще раніше, улітку 1965-го, в кузові експедиційної машини, що везла нас до зони будівництва східної гіл- ки Північно-Кримського каналу. відтоді наші шляхи в нікому не відоме майбуття лягали рів- нобіжно, періодично перетинаючись впродовж 55-ти років. Нас об’єднували та роз’єднували експедиції. Спочатку Керченська О. М. Лєско- ва (1965—1967). Потім його ж Каховська, де віталій протримався три сезони (1968—1970), а юрій — лише перший з них. юрко завжди відзначався мобільністю й жвавістю у прий- нятті рішень, а я — певною загальмованістю. Тому він перескочив до Північно-Рогачицької експедиції 1969 р., а я лише 1972-го, коли вона стала йменуватись запорізькою. чому обидва перескочили? бо василь Іванович бідзиля був людянішим, спілкувався природною мовою й у нього в експедиції дихалось вільніше, порів- няно з колективом великого білого Началь- ника. Тут ніхто не вимагав гнати вал заради блискучих цяцьок і з’являлась можливість зосередитись на курганній науці. А також удосконалювати методику розкопок степових пірамід, запропоновану С. Н. братченком та Д. Я. Телєгіним (1974, с. 105—108). Ну й пе- ренавчати начальників. Із Лєсковим номер не пройшов, а бідзиля новаціям не заважав. Тематично ми з ювіляром розійшлися від початку. його вабили скіфи, а мене — брон- зова доба. 1967-го ми перетнулися на «Ака- демічному» кургані біля с. Астаніне, де нас було призначено начальниками, двох на один об’єкт. Позаяк, курган виявився доби бронзи, то й копав його я, а юрко мотався на сусідні скіфські могили, досліджувані Е. в. Яковенко. Надалі ми навчилися визначати вік курганів за зовнішніми ознаками, що полегшувало по- передній розподіл об’єктів розкопок, згідно наукових уподобань. Результати багаторічних спостережень за могилами різних епох ви- лилися в нашу спільну доповідь щодо куль- турно-хронологічного та теренового розподілу курганів Дніпро-Молочанської степової облас- ті. з нею ми виступили на Другій молодіжній конференції ІА АН УРСР, вигравши перший приз у формі додаткової місячної зарплати на кожного (Отрощенко, болтрик 1982, с. 38—46). Цей текст і досі цитують колеги, а його скіфсь- ку частину ювіляр, зрештою, розгорнув у кан- 7ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Отрощенко, В. В. Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження ю. в. болтрика) дидатську дисертацію, в назві якої фігурує все те ж Дніпро-Молочанське межиріччя (болтрик 2002). щодо неї мова піде далі. 1975-го року автор очолив запорозьку експе- дицію, а ювіляр — її Скіфський загін. Спільна праця тривала два сезони, будучи увінчана блискучими результатами розкопок Гюнівських могил. На 1977 р. начальник попрохав у дирек- ції творчу «відпустку», а велику постійно діючу експедицію вперше очолив юрій вікторович, збагатившись у свої 28 років делікатним досві- дом керівної роботи в полі, коли начальник від- повідає за все. І в молодого начальника загалом вийшло. Але за рік автор дописав свою дисерта- цію й повернувся до керма зПЕ, а перед ювіля- ром замаячив курган мрії — Огуз, нещадно ко- паний-перекопаний попередниками. Так наші експедиційні шляхи розійшлись остаточно, а приязні стосунки збереглися. Ми їздили один до одного в гості, влаштовували спільні святку- вання Дня археолога на Меотиді, обмінювались співробітниками. жвавості контактів сприяв і той факт, що впродовж декількох сезонів водієм запорізької експедиції працював євген болт- рик, молодший брат юрія. Декілька слів про особливу любов ювіляра до великих скіфів — могил та осіб, які в них по- ховані. Стати реєстратором і літописцем еліт, однаково живих чи мертвих, справа як невдяч- на, так і небезпечна, в прямому сенсі цього сло- ва. Репрезентанти вершків суспільства завжди тримають чимало скелетів у своїх шафах, а в контексті могил ці скелети драматично ма- теріалізуються. ю. в. брав участь у досліджен- нях практично всіх великих скіфських могил Степового Лівобережжя, починаючи з кінця 1960-х рр.: Другої Мордвинівської, Гайманової, Плоскої, Носаківських, вишневої, бердянсь- кої. А на початку 1978 р. на обрії вже замаячив Огуз — каган серед усіх царських могил. Докопувати великого скіфа після таких ав- торитетних попередників як М. веселовський, в. Рот та О. Лєсков справа марудна, з непевним фіналом. ю. в. блискуче й результативно її ви- конав і, відштовхнувшись від Огуза, вийшов на проблему царських могил великої Скіфії загалом. Створена юрієм вікторовичем мо- дель соціальної піраміди Скіфії другої полови- ни ІV ст. до н. е. чарує стрункою архітектурою форми, наповненої ємним змістом (болтрик 1998, с. 89—90, табл. ХХІV; 2004). Не згірше дослідник розібрався з архітектурою насипів та хитросплетінням підземних поховальних спо- руд, довівши конструктивну функціональність так званих «грабіжницьких» лазів та скіфських «нір» (болтрик 1993, с. 190—196, рис. 8; 2000, с. 129—137). Понад те, ідентифікація особи, по- хованої в могилі чортомлик, стала проривною в скіфській археології (болтрик, Фіалко 1995, с. 3—13). На тлі вражаючих здобутків дивним здаєть- ся пізній захист ювіляра. Специфіка вічного двигуна, винесеного в заголовок статті, поля- гає в тому, що його практично неможливо зу- пинити. Конкретно у випадку з дисертацією виконавець мусив би притлумити незнищенну тягу до поля, сісти та упорядкувати накопане й намислене. Але ж ю. в., одразу після Огуза, очолив Приазовську експедицію, опустившись в дослідженнях курганів до широти Молочансь- кого лиману та, відповідно, Азовського моря з його специфічною аурою. Автор, невдовзі після власного не надто раннього захисту, вдався до спроб, призупинення вічного двигуна задля оформлення рукопису дисертації. Для цього його слід було не випустити в поле бодай на се- зон. Це майже вдалося навесні 1986 року. Але ж тут своє вагоме слово брякнув чорнобиль. Таємний експеримент злочинної влади завер- шився катастрофічним екскрементом світового штибу. ю. в. відреагував на катастрофу блис- кавично, опинившись з родиною в Херсонській експедиції А. І. Кубишева. Ну що тут вдієш проти такого лиха? Радіація потроху вщухала, Приазовська ек- спедиція поновила свою плідну роботу ще на шість польових сезонів, а її начальник захопив- ся пошуком легендарного емпорію Кремни на узбережжі Меотиди. Яка вже тут дисертація. згадую відвідини експедиції ювіляра 24 сер- пня 1991 р. та ентузіазм колективу з нагоди відновлення Незалежності нашої держави. Ми ловили гарячу інформацію з радіоприймачів, чекаючи на омріяну віковічну мить. з приєм- ністю маю зазначити наше спільне бачення політичних реалій України, оцінки її друзів та ворогів, а також участь у політичних акціях на захист державності. Але повертаюсь до захисту дисертації. вихо- дячи з постулату, що Карфаген має бути зруй- нований, а болтрик — захищений, автор, як міг, добивався його реалізації. зізнаюся, що в цій рутинній праці дятла, я мав щиру союзни- цю в особі Олени Фіалко. зрештою, минуло ще 10 років нагадувань і клієнт реалізував своє право на захист 2002 р. Мені ж дісталась подя- ка «за тривале спонукання до завершення цієї роботи» на обкладинці автореферату. чим ювіляр мене вражав, і продовжує захоп- лювати й нині, так це невпинним пошуком і реалізацією експедиційних проектів. чимало з них лишаються нереалізованими, але, нато- мість, як гриби по теплому дощу зростають нові проекти. Пригадую, зокрема, наш спільний рейд з пошуку перспективних великих скіфсь- ких могил у квітні 1997 р. Тоді ми завітали до колишнього заступника начальника запорізь- кої експедиції І. П. Савовського (1923—1999). згадували з ним востаннє про спільні розкопки Плоскої, Носаківських, Гюнівських та Сахно- вої могил. зранку ж виїхали в степ на пошу- ки загубленої Лемешевої Могили під велику знам’янку й таки знайшли її для науки на розмоклому після весняних дощів полі. На Ма- 8 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Наш ювілей май-горі виявили свіжий підкоп браконьєрів під Довгу Могилу та сповістили місцеву владу й Краєзнавчий музей у Кам’янці-Дніпровській. Іще за добу ми вже оцінювали на скіфський по- тенціал ланцюг великих могил понад р. висунь у Миколаївській області. На завершення пробі- гу оглянули могили на закинутому військовому полігоні під бобринцем. ювіляр піднявся на оглядову вежу понад курганним полем і ски- нув з неї знавіснілий червоний прапор неволі. По тому інститутський водій А. Недашківський узяв курс на Київ. Це лише три доби з життя ювіляра. виявлені та оглянуті тоді скіфські мо- гили ще чекають на ю. в., а можливо й інших дослідників. Автор неодноразово згадує в цьому тексті шляхи, які то сходились, а то й розходились у взаєминах із ювіляром. А ось що нас із ю. в. об’єднує, та це перманентний інтерес до шляхів сполучень. Мій друг, а з певного часу й кум, сформулював цю зацікавленість у концепту- альному трактаті «Комунікаційні магістралі Скіфії — України» (болтрик 2001, с. 223—229). Автор теж намацує ці ж таки шляхи ще за пе- редскіфської доби — пізньої первісності. Ми синхронно прив’язуємо ці дороги до ланцюжків давніх могил, що їх почали будувати ще понад 6000 років назад. Святом для нас обох стала наукова конференція «Between Baltic and Black Seas. Routes IV—I Millennia BC» в польському містечку Обжистко 2007 року, де ми виступили з розгорнутими доповідями (болтрик 2011; От- рощенко 2011). Образно кажучи, сучасні полі- тичні, економічні, наукові проекти балто-чор- номорської співпраці ґрунтуються на шляхах, закладених ще за діб палеометалів та раннього заліза. У доповіді на конференції 2017 р. в чиги- рині, присвяченій пам’яті О. І. Тереножкіна, ювіляр розвинув тему сходження шляхів, від- биту в топонімі «Огуз», аргументовано припус- тивши, що саме на перехресті шляхів і спору- дили найвеличнішу могилу Скіфії. Адже на ногайському діалекті кримськотатарської мови Огуз означає Перехрестя. Після захисту дисертації дирекція Інституту нарешті звернула увагу на креативний потен- ціал ювіляра, запропонувавши йому керівниц- тво профспілкою установи. Колектив одностай- но підтримав таку ініціативу й, зрозуміло, що не помилився. ю. в. наблизив профком до лю- дей. Серед ініціатив ювіляра особливо припали до душі передноворічні виїзди співробітників до історичних міст та містечок нашої держави. Серед них: Олевськ із Кам’яним селом, Корос- тень, Новоград-волинський, Овруч, житомир, біла Церква, Ніжин, батурин, Яготин. Тради- ція прижилась і підтримана наступним голо- вою профспілки Андрієм Петраускасом. На нас чекають нові цікаві й пізнавальні маршрути. Адміністративні таланти ю. в. заіскрили новими гранями на електричному стільці го- лови Польового комітету ІА НАНУ. Навести лад у обігу ліцензій на розкопки, вести дип- ломатичну війну з чиновниками Міністерства культури, відстоюючи інтереси археології, за- хистити пам’ятки археології від браконьєрів з металошукачами та підтримати власне архе- ологів, а також забезпечити регулярний вихід щорічного видання «Археологічні дослідження в Україні» — це лише дещиця функцій голови Польового комітету. йому ще підпорядкова- ний і НА ІА НАНУ, а також науково-дослідна робота у ввіреному підрозділі. Можна й треба дивуватися як ю. в. усе це тягне, до того ж ре- зультативно. Упродовж останніх двох десятиліть наші шляхи сполучилися ще й на підготовці архе- ологічних кадрів. Перший її рівень — Мала академія наук на етапі фінального конкурсу археологічних розробок школярів. завданням максимум у нас із ювіляром та головою комісії Л. Л. залізняком є виявлення найталановиті- ших дітей та спрямування їх на звивисту стезю археології. Кращі з них на наших очах вироста- ють у професійних науковців і захищають вже дисертації. Другий рівень — Магістерська програма «Археологія та давня історія України», засно- вана на факультеті гуманітарних наук Націо- нального університету «Києво-Могилянська академія» Л. Л. залізняком 2000 р. засновник залучив нас з ю. в. до реалізації цього ам- бітного проекту від початку. за 20 років свого існування програма дала українській науці 28 кандидатів історичних наук. більшість із них нині плідно працюють у базовому для де- ржави Інституті археології НАН України, а де- хто й на створеній 2013 р. кафедрі археології НаУКМА, очоленої в. І. Клочком. зрозуміло, що ювіляр опікується передовсім вихованням майбутніх скіфологів. Побудувавши красиву «скіфську» сім’ю з Оленою Фіалко, ювіляр, у статусі наукового керівника, доклав зусиль до успішних захистів нової сім’ї скіфологів — Ок- сани Ліфантій та Олександра Шелеханя. А на підході — наступні «скіфські» пари у складі Сергія Очеретного та Людмили Кармазіної, а також Олега білінського та Аліси Дьоміної. Як не як, а вимальовується певна тенденція дуп- летної підготовки скіфологів вищої кваліфіка- ції. Душевна щедрість та воляча терплячість у cтановленні талановитої, а ще й норовливої, молоді, у нашого ювіляра просто зашкалюють. Плодовитість юрія вікторовича проявляєть- ся і на домашньому фронті: троє дітей, четверо онуків. Усі вони таланти, але також потребу- ють ради та поради й на кожного він знаходить дещицю часу, не забуваючи й про любу дружи- ну та легендарних батьків. ювілейний 2019 р. провідний скіфолог де- ржави реалізує в звичному для себе інтенсиві. Спочатку лекції та День науки в НаУКМА. Далі запуск польового сезону в країні під невсипним 9ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Отрощенко, В. В. Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження ю. в. болтрика) контролем Мінкульту. Квітнева пауза на яхті в Егейському морі в статусі матроса. Ну й омрія- не археологічне поле на чолі низки експедицій: Канів, Арабатська стрілка, Лита Могила на Кропивниччині, українсько-польські проекти на Поділлі та Прикарпатті, вшанування професора Олександра Коська у Познані та екскурсія на скіфське городище в закерзонні. Усе йде чітко за планом. бракує лише часу на власний ювілей. А попереду ціла осінь — золота осінь нашого юві- ляра — Perpetuum mobile української археології. Тож щиро зичу йому стабільного здоров’я, нових сенсаційних знахідок, карколомних ідей та вдяч- них учнів! літерАтУрА болтрик, ю. в. 1993. Курган Кара-Тюбе. Древнос- ти степного Причерноморья и Крыма, IV, с. 183- 197. болтрик, ю. в. 1998. Попытка социальной стра- тификации Скифии второй половины IV в. до н. э. в: Кияшко, в. Я. (ред.). Проблемы археологии Юго- Восточной Европы. Тезисы докладов VII Донской археологической конференции. Ростов-на-Дону: Ин- ститут Открытое общество, с. 89-90. болтрик, ю. в. 2000. Cкифский курган как еди- ный ансамбль. в: Гуляев, в. И., Ольховский, в. С. (ред.). Скифы и сарматы в 7—3 вв. до н. э.: Палео- экология, антропология и археология. Москва: ИА РАН, с. 129-137. болтрик, ю. в. 2001. Комунікаційні магістралі Скіфії — України. в: винар, Л., Макар, ю. (ред.). Міжнародний науковий конгрес «Українська істо- рична наука на порозі ХХІ століття». Чернівці, 16—18 травня 2001 р. Доповіді та повідомлення. чернівці: Рута, 3, с. 222-229. болтрик, ю. в. 2002. Курганне будівництво скіфів у V—ІV ст. до Н. Х. (за матеріалами поховальних комплексів Дніпро-Молочанського межиріччя). Ав- тореферат дисертації к. і. н. Київ: ІА НАНУ. болтрик, ю. в. 2004. Социальная структура Ски- фии ІV в. до Р. Х., отраженная в погребальных па- мятниках. в: Chochorowski, J. (ed.). Kimmerowie. Scytowie. Sarmaci. Kraków: Kcięgarnia Akademicka, s. 85-92. болтрик, ю. в. 2011. Траси торгівельних шляхів Понтійсько-балтійського межимор’я, як напрями маршрутів експансії скіфів. Archaeologia Bimaris. Dyskusje, 4: Między Bałtykiem a Morzem Czarnym: Szlaki Miedzymorza IV—I tys. przed Chr., с. 397-405. болтрик, ю. в., Фіалко, О. є. 1995. Могили скіфських царів другої половини ІV ст. до н. е. Архе- ологія, 2, c. 3-13. братченко, С. Н., Телeгін, Д. Я. 1974. Розкопки курганів епохи бронзи за допомогою механізмів. Ар- хеологія, 51, c. 105-109. Отрощенко, в. в. 2011. Система шляхів сполучень за доби бронзи на теренах Північного Причорномор’я. Archaeologia Bimaris. Dyskusje, 4: Między Bałtykiem a Morzem Czarnym: Szlaki Miedzymorza IV—I tys. przed Chr., с. 441-451. Отрощенко, в. в., болтрик, ю. в. 1982. Культур- но-хронологическое и территориальное распреде- ление могильников Днепро-Молочанской степной области. в: Телегин, Д. Я. (ред.). Материалы по хронологии археологических памятников Украины. Киев: Наукова думка, с. 38-46. REFEREnCEs Boltrik, Yu. V. 1993. Кurgan Каrа-Тyubе. Drevnosty step- nogo Prichernomoria i Кrima, IV, s. 183-197. Boltrik, Yu. V. 1998. Popitka sotsial’noy stratifikatsii Сkifii vtoroy poloviny IV v. dо n. e. In: Kiyashko, V. Ya. (ed.). Problemy аrchaeologii Yugo-Vostochnoy Europe. Теzisy dok- ladov VII Donskoy аrchaeologicheskoy kоnferentsii. Rostov- na-Donu: Institut Otkrytoye obshchestvo, s. 89-90. Boltrik, Yu. V. 2000. Skifskiy kurgan kak yediniy аnsamble. In: Gulyayev, V. I., Olkhovskiy, V. S. (ed.). Skify i sarmaty v 7—3 vv. do n. e.: Paleoecology, аnthropology i аrchaeology. Моskwa: IA RAN, s. 129-137. Boltrik, Yu. V. 2001. Коmunikatsiyni magistraly Skifi- yi — Ukrayiny. In: Vinar, L., Makar, Yu. (ed.). Мizhnarodniy nаukoviy kоngres «Ukrayins’ka istorichna nauka na porozy ХХІ stolittya». Chernivtsy, 16—18 travnya 2001 roku. Dopo- vidy ta povidomlennya. Chernivtsy: Ruta, 3, s. 222-229. Boltrik, Yu. V. 2002. Кurganne budivnitstvosskifiv u V— ІV st. dо N. Khr. (za materialamy pоkhoval’nikh kоmplexiv Dnipro-Моlоchans’kogo mеzhirichchya). Аvtoreferat dysert- acii k. i. n. Kyiv: ІА NАNU. Boltrik, Yu. V. 2004. Sotsialnaya struktura Skifii ІV v. do R. Kh. otrazhennaya v pogrebalnykh pamyatnikakh. In: Cho- chorowski, J. (ed.). Kimmerowie. Scytowie. Sarmaci. Kraków: Kcięgarnia Akademicka, s. 85-92. Boltrik, Yu. V. 2011. Тrаsy tоrgivel’nikh shlyakhiv Pontiys’ko-Baltiys’kogo mezhimor’ya — napryamy marshr- utiv expansiyi skifiv. Archaeologia Bimaris. Dyskusje, 4: Między Bałtykiem a Morzem Czarnym: Szlaki Miedzymorza IV—I tys. przed Chr., р. 397-405. Boltrik, Yu. V., Fialko, О. Ye. 1995. Моgily skifs’kih tsariv drugoyi poloviny ІV st. dо n. е. Аrkheolohiia, 2, s. 3-13. Bratchenko, S. N., Теlegin, D. Ya. 1974. Rozkopky kurganiv еpokhy bronzy za dopomogoyu mekhanizmiv. Аrkheolohiia, 51, s. 105-109. Оtroshchenko, V. V. 2011. Systema shlyakhiv spoluchen’ doby bronzy na terenakh Pivnichnogo Pricornomor’ya. Ar- chaeologia Bimaris. Dyskusje, 4: Między Bałtykiem a Morzem Czarnym: Szlaki Miedzymorza IV—I tys. przed Chr., 4, p. 441-451. Оtroshchenko, V. V., Boltrik, Yu. V. 1982. Кul’turno- chronologichne i territorialnoe raspredeleniye mogil’nikov Dnepro-Molochanskoy stepnoy oblasty. In: Telegin, D. Ya. (ed.). Маtеriali po khronologii arkheologicheskikh pamyat- nikov Ukrainy. Kiev: Naukova dumka, s. 38-46. Одержано 30.09.2019 отроЩенко Віталій Васильович, доктор іс- торичних наук, професор, Інститут археології НАН України, проспект Героїв Сталінграду 12, Київ, 04210, Україна. OTROSHCHENKO Vitalii, Doctor of Historical Sciences, Professor, Institut of Archaeology of National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingradu av.12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5707-8384, e-mail: otrok_o@ukr.net. 10 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Наш ювілей Каховська експедиція. Курган біля Любимівки 1968 р. Разом з в. О. Круцом на Поліссі, 1969 р. 11ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Отрощенко, В. В. Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження ю. в. болтрика) Разом з Д. Т. березовцем та в. О. Круцом на екскурсії до музею народної архитектури та побуту в м. Ужгород. Конференція Інституту археології АН УРСР 1970 р. Скіфолог в колі бронзовиків, після засідань конференції «Археологія на новобудовах…» Ле- нинград, 1985 р. зліва на право: І. Ф. Ковальова, в. в. Отрощенко, в. С. бочкарьов, ю. в. болтрик та в. Я. Кияшко 12 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Наш ювілей Разом з дружиною Оленою Фіалко в робочій кімнаті запорізької та Приазовської експедицій. видубичі, братський корпус, кімната 25, 1983 р. Поет серед археологів: Л. в. череватенко. видубичі, 1986 р., зліва на право: в. І. бідзіля, Д. в. черемісін, М. в. Ковальов Л. в. череватенко, ю. в. болтрик та в. в. Отрощенко 13ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Отрощенко, В. В. Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження ю. в. болтрика) видубичі, 1990 р., в кімнаті скіфського відділу разом з Ренатою Ролле, віллі Херцем та є. в. черненком Поділ, розкоп на Хоревій 2003 р., разом з П. П. Толочком та М. А. Сагайдаком 14 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Наш ювілей Острів Хортиця, 2006 р., святкування ювілею К. І. Сушка, разом з Г. М. Тоще- вим та в. в. Отрощенком чотири покоління родини болтриків, 2008 . 15ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Отрощенко, В. В. Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження ю. в. болтрика) Париж. 2012. з улюбленою дружиною на оглядовій площадці садово-паркового комплексу Трокадеро Трепівка, 2013. Святкування 250 річчя розкопок «Литої Могили», вручення хліба з сіллю біля будинку сіль- ради, вручає ю. О. Долинка (голова с/р) приймають І. А. Козир та ю. в. болтрик 16 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Наш ювілей Северинівське городище 2013. Повернення з роз- копу разом з Марціном Лавінчаком Іванофранківщина, огляд- розвідка курганів кома- рівської культури, 2015. Разом з Мирославом Ма- каровичем 17ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Отрощенко, В. В. Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження ю. в. болтрика) Іванофранківщина, 2015. Разом з Тарасом Ткачу- ком та Ігорем Кочкіним випуск магістрів-археологів НАУКМа 2017 18 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Наш ювілей Дні науки в НАУКМа 2018 р. Разом із в. І. Клочком, Л. Л. залізняком та в. в. Отрощенком Розвідка на острові Папанін (Сиваш) навесні 2018 р. зліва на право Р. М. Рейда, О. С. Малішевський, в. О. Плохушко, ю. в. болтрик та ю. б. Олійник 19ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Отрощенко, В. В. Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження ю. в. болтрика) в музеї Горішніх Плавнів, 2019 р. випуск магістрів-археологів НаУКМА, 2019 р. 20 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Наш ювілей Разом з в. в. Отрощенком на площі Ринок в Поз- нані, 2019 р. На городищі Хотинець (Польща), 2019 р. Разом з М. ю. відейком, автором розкопок Сильвестром чо- пеком, в. І. Клочком та в. в. Отрощенком 21ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Отрощенко, В. В. Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження ю. в. болтрика) виступ з привітальним словом від української делегації на урочистостях з на- годи ювілею професора Олександра Косько у великій залі Познанського уні- верситету ім. А. Міцкевича, 2019 р. На конференції в Обжицко (Польща), 2013 р. разом з Г. М. Тощевим, в. в. Отрощенком та Р. О. Литвиненком 22 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Наш ювілей в Мікенах біля гробниці Лева, 2016 р. видубичі, А. І. Мелюко- ва та Е. А. балагурі див- ляться знахідки з Огузу, 1980 р. Дніпро, лапідарій музею Д. І. Яворницького біля статуї з Любомирівки ра- зом з в. в. Отрощенком, 2007 р. 23ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Отрощенко, В. В. Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження ю. в. болтрика) чешме (Туреччина) біля пам’ятнику командувача флотом Османської імперії (капудан-паши) Хасан-бею в чесменській битві, 2007 р. На лавах великого театру міста Ефесу разом з І. в. Карашевич, в. в. Отро- щенком, Н. М. бокій та І. А. Козир, 2007 р. 24 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Наш ювілей Париж. 2012. На сходах Тріумфальної арки в кварталі Дефанс володарськ-волинський. виїзна зустріч Ново- го 2013 року співробітниками Інституту архео- логії. Стоять: в. в. Оторощенко, О. є. Фіалко, О. Г. Корвін-Піотровський; сидять: Д. Н. Козак, ю. в. Кухарчук, Г. М. залізняк, ю. в. болтрик, Н. М. Мінаєва, М. М. Ієвлев

Perpetuum mobile української археології (до 70-річчя від дня народження Ю. В. Болтрика)

Institution

Ähnliche Einträge