Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі крізь призму етноаналогії

В історіографії панує традиція розглядати скіфський бронзовий казан як маркер соціуму. У статті пропонується звернутися до методу етнографічних аналогій. Поєднання етноаналогій та археологічного контексту в інтерпретації дозволяє побачити нові сакральні символи і пояснити ритуальну необхідність депо...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автор:	Бєлопольська, О.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2019
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Поховальний обряд у скіфів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167206
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі крізь призму етноаналогії / О.А. Бєлопольська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 269-277. — Бібліогр.: 68 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-167206
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1672062020-03-22T01:25:49Z Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі крізь призму етноаналогії Бєлопольська, О.А. Поховальний обряд у скіфів В історіографії панує традиція розглядати скіфський бронзовий казан як маркер соціуму. У статті пропонується звернутися до методу етнографічних аналогій. Поєднання етноаналогій та археологічного контексту в інтерпретації дозволяє побачити нові сакральні символи і пояснити ритуальну необхідність депонування казана у похованнях скіфів. As historiography shows, sociocultural aspect is the main perspective commonly analyzed in the interpretation of symbolic meaning of Scythian bronze cauldrons. The deposition of such vessels is typical to burials: average barrows of ordinary members of society as well as unique wealthy graves of Scythians with high social status. The hypothesis of sacral symbolic meaning of a cauldron in social perspective is primarily based on some passages by Herodotus (IV, 61 and IV, 81). These written sources merge with general context of archaeological findings — cauldrons are associated with rich grave goods. 2019 Article Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі крізь призму етноаналогії / О.А. Бєлопольська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 269-277. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167206 904.2:39 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Поховальний обряд у скіфів Поховальний обряд у скіфів
spellingShingle	Поховальний обряд у скіфів Поховальний обряд у скіфів Бєлопольська, О.А. Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі крізь призму етноаналогії Археологія і давня історія України
description	В історіографії панує традиція розглядати скіфський бронзовий казан як маркер соціуму. У статті пропонується звернутися до методу етнографічних аналогій. Поєднання етноаналогій та археологічного контексту в інтерпретації дозволяє побачити нові сакральні символи і пояснити ритуальну необхідність депонування казана у похованнях скіфів.
format	Article
author	Бєлопольська, О.А.
author_facet	Бєлопольська, О.А.
author_sort	Бєлопольська, О.А.
title	Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі крізь призму етноаналогії
title_short	Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі крізь призму етноаналогії
title_full	Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі крізь призму етноаналогії
title_fullStr	Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі крізь призму етноаналогії
title_full_unstemmed	Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі крізь призму етноаналогії
title_sort	символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі крізь призму етноаналогії
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Поховальний обряд у скіфів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167206
citation_txt	Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі крізь призму етноаналогії / О.А. Бєлопольська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 269-277. — Бібліогр.: 68 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT bêlopolʹsʹkaoa simvolmetalevogokazanauskífsʹkomupohovalʹnomuritualíkrízʹprizmuetnoanalogíí
first_indexed	2025-07-15T00:03:50Z
last_indexed	2025-07-15T00:03:50Z
_version_	1837669110437117952
fulltext	269ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) УДК 904.2:39 О. А. Бєлопольська сиМВол МетАлеВого кАЗАнА У скіФсЬкоМУ похоВАлЬноМУ ритУАлі кріЗЬ приЗМУ етноАнАлогії В історіографії панує традиція розглядати скіфсь- кий бронзовий казан як маркер соціуму. У статті пропонується звернутися до методу етнографічних аналогій. Поєднання етноаналогій та археологічного контексту в інтерпретації дозволяє побачити нові сакральні символи і пояснити ритуальну необхід- ність депонування казана у похованнях скіфів. Ключові слова: археологічна інтерпретація, етноаналогія, металевий казан, поховання, скіфсь- ка культура, символічне значення. Металеві казани як одна з характерних рис скіфської культури мають розлогу історіогра- фію досліджень. від введення артефактів до наукового дискурсу, як окремих так і у складі археологічних комплексів чи музейних ко- лекцій, систематизації знахідок у типологічні структури 1, все більшої уваги дослідників при- вертало питання соціокультурного значення казана у скіфському суспільстві. Серед тих, хто звертав увагу на соціокультур- ний вектор символіки казана відмітимо Т. А. Куз- нецову (2008; 2018), ю. в. болтрика та О. є. Фіал- ко (2010a; 2010b), О. в. Ромашко (2015a; 2015b; 2017). Підґрунтям для цього безумовно є добре ві- дома фахівцям письмова згадка Геродота (Herod. IV, 81), в якій цар Аріант закликає кожного скіфа зробити внесок у вигляді вістря стріли для створен- ня великого казана, що розташовується в центрі скіфської держави — місцині Ексампей 2. Цей ка- 1. С. в. Деміденко (1995) виокремлює лише два актуальних на той час напрями досліджень ка- занів — типологічний і технологічний. 2. Доречно згадати спроби прорахувати приблизний обсяг цього казана і таким чином дізнатися роз- мір скіфського війська (Марченко, щеглов 1989; Петрук 2005). зан стає «символом чисельності населення <…>, в реальному житті саме він міг об’єднувати певне коло осіб, що куштували жертовну їжу, як ка- жуть, “з одного казана”, і, виходячи з цього, він міг бути також і символом (маркером) розміру соціуму» (Кузнецова 2008, с. 174). Так, за казаном закріплюється імідж «сим- волу влади», «соціального індикатора», «інди- катора суб’єкта <…>, пов’язаного з обрядови- ми церемоніями, можливо, хранителя культу традиції» (боковенко 1990, с. 169), «сакрально- го предмета скіфів» (Джумабекова, базарба- ева 2017, с. 114), «хроноіндикатора пам’яток скіфської культури» (Ромашко 2017). Сприяло такому розумінню і те, що казан, трактується «як атрибут поховальних комплек- сів» (боковенко 1990, с. 166), особливо царських, в яких, за Т. М. Кузнецовою (2018, с. 47), одно- часно було депоновано відразу декілька посу- дин: Солоха — 4 (3 + 1), чортомлик — 4 (3 + 1), бердянський — 3 (2 + 1). значна більшість поховань зберігає лише сліди перебування в них казанів у вигляді розрубаних кісток тварин з окислами або окис- лених слідів від ніжки казана. чи були ці похо- вання пограбовані, як традиційно вважається, або ж посудини було «вилучено» з могили як символу соціуму для подальшого використан- ня (Кузнецова 2008, с. 185), контекст цих похо- вань наразі до уваги не береться. Археологічною базою для соціально спрямо- ваної інтерпретації стає наявність у похован- нях казанів п’яти груп, сформованих за обсягом посудини, які відносять до різних соціальних страт (Ромашко 2015a). Дискусію з цього приво- ду з надзвичайно розробленою доказовою базою зафіксовано в низці робіт (Кузнецова 2008; Ро- машко 2015b; Кузнецова 2018). важливість цих © О. А. бєЛОПОЛЬСЬКА, 2019 270 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Поховальний обряд у скіфів досліджень важко недооцінити. Однак, вузький фокус на соціальному аспекті життєвого циклу артефакту (бєлопольська 2017) сприяє ігнору- ванню глибинних пластів інформації, які мані- фестуються у депонуванні під час поховального ритуалу, хоча посудина поза побутовим контек- стом автоматично набуває сакрально-ритуальну знаковість (байбурин 1981, с. 215). відомо, що у ритуальній практиці, як чітко відпрацьованої та канонізованої традиції, ви- падковість участі речей майже виключено (Ос- тровский 2018, с. 54). Тож, у статті буде дослід- жене сакральне значення, або «ритуальний архетип» (термін за балакин 1998), металевого казана скіфської культури, відтворене у похо- вальному ритуалі. Письмовим підґрунтям для розуміння функ- ції казана як у побуті, так і в ритуальній сфері, є опис Геродота, в якому згадується варіння жертовного м’яса в казані або шлунку тварини (Herod. IV, 61), а також розрахунок харчової цін- ності раціону скіфського війська, що харчувало- ся з казанів різних обсягів відповідно до розміру військового загону (Грицюк 2009). залучення до інтерпретації міждисциплінарних методів (ок- рім математично-статистичних, маємо на увазі міфологічні та етнографічні джерела) — практи- ка відносно нова і поки позбавлена чітко розроб- леної методологічної бази (бєлопольська 2018). Спираючись на засади компаративної міфології, запропоновані ж. Дюмезілем (Дюмезиль 1976, с. 17), джерелом етноаналогій для скіфського ма- теріального комплексу стала культура осетинів (див. наприклад: Джумабекова, базарбаева 2017, с. 115), або, відповідно до кочового побуту, культура інших номадичних суспільств (Гаври- люк 1999, c. 241). Етнографічна аналогія стала основною засадою для інтерпретації петрогліфів писаниць — боярської, Кизил-Кайя, на острові Тус-Кол — з точки зору побутового використання казана, в тому числі для приготування п’янких чи наркотичних напоїв з молока або м’ясної їжі (боковенко 1981, с. 47, Ермоленко 1989; 1998; Дэ- влет, Дэвлет 2005, с. 305—309). Низка дослідни- ків намагається співвіднести символіку казанів іраномовних номадів раннього залізного віку та тюркомовних кочовиків середньовіччя (Джума- бековa, базарбаева 2017, с. 115; Мурзин 2015, с. 68). багату на етноаналогії археологічну ре- конструкцію урало-сибірського культового лиття та використання бронзових виробів (в тому числі казана) здійснив ю. в. балакін (1998). Переведення речі до категорії померлої слугує основною для етноаналогій, якими до- слідники намагаються порівняти спалення чи псування одягу покійного, зрізання ґудзиків, розбивання питної чаші чи створення отворів у казанку в поховальному ритуалі населення Сибіру та Півночі (кетів, долганів, хакасів та евенків) та навмисну деформацію казанів у по- хованнях ранніх кочовиків (бейсенов, Джума- бекова 2017, с. 35—36). Утім, відсутність методики, безсистемне за- лучення до аналогії даних, ігнорування сут- тєвих у загальному контексті факторів та зву- ження поля можливих варіацій значною мірою впливає на хід дослідження та його результати. Тому особливе місце у вирішенні поставленого питання посідає опрацювання теорії етногра- фічних аналогій, які би найточніше відповіда- ли скіфському археологічному контекстові. Наукове підґрунтя застосування методу ет- нографічних аналогій, або етноаналогій, в ар- хеологічній інтерпретації завдячує західним дослідникам, зокрема Р. Ешеру (Ascher 1961). Теоритизацію та практикування методу підхо- пили Г. Кларк (Clark 1957), Л. бінфорд (Binford 1962), П. ватсон (Watson 1980), Р. Гоулд (Gould 1978, 1989), Я. Ходдер (Hodder 1982), Е. вайлі (Wylie 1985), К. Ренфрю (Renfrew, Bahn 1991) тощо. частіше аналогію в археологічній інтер- претації застосовували для відтворення спо- собу господарства, соціального устрою, техно- логії виготовлення знарядь праці тощо. втім, етнографія як багате джерело для аналогій, стала рушійним компонентом в інтерпретації нематеріальних структур (David 1992, p. 334— 335): наприклад, в реконструкції стародавніх суспільств на основі концепції культурно-гос- подарських типів, запропонованій Л. Л. заліз- няком (1990), у відтворенні культу північного оленя у стародавніх мисливців Н. Р. Михайло- вої (2017). Розвитку етноархеології як самостій- ної галузі на пострадянському просторі сприяли роботи М. А. Томілова (1999), О. в. Кузнецова (2006), І. в. Палагути (2011). «Аналогію можна вважати подібністю, але не кожна подібність є аналогією» (Gentner, Jeziorski 1990, p. 2) — ця фраза характеризує прагнення теоретиків розробити дієву мето- дологічну базу для міцних або більш точних та обґрунтованих аналогій. Така база мала б виключити типові помилки старої аналогії 1— суб’єктивізм як надмірний вплив особистого досвіду дослідника, етноцентризм як вплив ет- нографічних традицій народу результат до- слідження, а також уніформитаріанизм (англ. uniformitarianism), або уніформизм — явище, за яким культури автоматично вважаються пов- ністю відповідними суто за декількома показни- ками (Gould 1989, p. 4; Hodder 1982, p. 13). Такі помилки могли бути викликані, перед усім, природою застосування етноаналогій. По-перше, це наявність сучасної культури- відповідника (Gould 1978, p. 254). У випадку зі скіфськими казанами, як вже зазначалось, єдиним прямим історичним відповідником вва- жають осетинів (хоча сам артефакт використо- вується багатьма іншими народами). По-друге, основа етноаналогії — існування в етнографіч- ній та археологічних культурах артефактів чи 1. Р. Ешер називав новою аналогію таку, що є нау- ково обґрунтованою. 271ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Бєлопольська, О. А. Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі явищ, подібних за формою, завдяки чому вони вважаються подібними і за функціональністю (Watson 1980, p. 55). Дійсно, металевий казан у ранніх номадів і сучасних народів — подібний за формою і, звісно, за функцією — приготу- вання їжі або напоїв. Тож, опрацьована теоретична база етноана- логій дозволяє значно розширити джерело ін- терпретацій, скорегувати наявні гіпотези та виокремити нові символи. Пошук адекватного етнографічного анало- га для сфери застосування казана у ранніх номадів передбачає збільшення кількості по- тенційних моделей (за Р. Ешером) або точок зіткнення між джерелом та предметом (за Н. Девідом та К. Крамер). Якщо культури не мають подібного прямого історичного зв’язку, аналогії слід ґрунтувати на подібних природ- них явищах, технологіях виробництва і типі господарювання (Asher 1961, p. 323; David, Cramer 2001, p. 47—48; Hayter 1994, p. 39, 42). Так, визначивши предметом дослідження археологічну металеву посудину для приготу- вання їжі, що використовується в культурі ско- тарів-кочовиків, маємо додати до пошуку такі параметри як (а) наявність та використання ме- талевого казана, (б) скотарський напрям госпо- дарювання, (в) подібні природні умови відповід- ника — степ чи лісостеп, (г) можливі спільні кордони чи ареал для міжкультурного зв’язку. Потенційними етнографічними моделями було обрано регіон Кавказу (як ареал тісних міжкультурних контактів прямого історичного відповідника — осетинів — та сусідських ско- тарських культур), Середню Азію (як територію кочових скотарських культур), західний Сибір (як один з ареалів автентичних вірувань і тра- дицій скотарських народів, скіфської культури зокрема). виявлені етноаналогії підтверджують три сфери непобутового застосування казана. Окрім вже згаданої функції символічного об’єднання соціуму, поширеної на Кавказі та в Середній Азії в основному в соціально-обрядових діях, символ сакральності казана реалізується в ма- гічних та поховальному ритуалах. відмітимо цікаві деталі використання етног- рафічних казанів у магічних ритуалах хантів, адигів, осетинів, селькупів, кетів (Алексеен- ко 1967, с. 175; Пелих 1972, с. 285; жускаев 1981, с. 137; Кулемзин, Лукина 1992, с. 42, 45; Нефляшева 2002, с. 460). По-перше, казани у магічних діях використовувались для приготу- вання їжі — туші тварин у більшості випадків слід розрубити та зварити. По-друге, ефектив- ність ритуалу забезпечується участю усього сус- пільства. По-третє, такі казани як вотивні під- ношення треба закопати в землю (як у кетів) по кордону території, лишити на місці ритуалу (як в адигів) або пустити по воді (як у башки- рів), таким чином забезпечуючи завершеність ритуалу (Кулемзин, Лукина 1992, с. 42; Не- фляшева 2002, с. 460; Маннапова, Маннапов 2011, с. 416—420). Мета магічних ритуалів за участю казана по- лягала в задобренні духів, проханні про захист та зцілення, відродженні промислових тварин. Казан, закопаний із підношенням, сприймався як портал у нижній світ, що дозволяє подиви- тись на казан в контексті некросистеми під но- вим кутом, з точки зору його безпосереднього зв’язку із потойбіччям. При розгляді казана як порталу або його індикатора, особливу увагу слід приділяти деформації артефакту — нав- мисній чи випадковій, аж до втрати функціо- нальності, що простежується етнографічно: крізь отвори дух померлих переходив у потой- біччя, тоді як духи хвороб вийти звідти до лю- дей не могли — портал було закрито казаном (Алексеенко 1967, с. 175; Пелих 1972, с. 285; жускаев 1981, с. 137; Кулемзин, Лукина 1992, с. 42; балакин 1998, с. 90; Кулемзин 2004, с. 35; Маннапова, Маннапов 2011, с. 416—420). Традицію лишати казани на святилищах чи місцях проведення ритуалів зафіксовано не лише етнографічно. Подібна практика зус- трічається і на скіфському археологічному ма- теріалі у Північному Причорномор’ї (Ромашко 2015b, с. 107). Цікаво, що ритуальний казан зі святилища у с. Кременівка значно поступається у якості ви- готовлення казанам із поховань — означений казан невеликий, модель для виплавки — гру- ба, нараховується кілька неохайних заплат (Гершкович, Ромашко 2013, с. 67, рис. 5: 3). втім, стверджувати важливість депонування «якісних» казанів у похованнях або необхід- ність використання в ритуалі саме цього каза- на підстав немає. Широко відомі етнографічні випадки вико- ристання казана в якості поховального інвен- тарю. Як відмічають етнографи, часто казан навмисно деформували аби умертвити річ, тоб- то перевести артефакт у категорію мертвих. Це було необхідно для переходу предмета за своїм господарем в інший світ (Алексеенко 1967, с. 199; Пелих 1972, с. 61, 87). Утім, існує інше пояснення необхідності перебування казана у похованні, яке тісно пов’язане з доісторичними уявленнями та мі- фологічними сюжетами. зокрема, тулуб ка- зана, завдяки, в першу чергу своїй формі, а також здатності вмістити інгредієнти і бути єм- кістю, в якій відбувається їхня трансформація в нову субстанцію (в даному випадку — страви, придатної для споживання), поєднує посудину із материнським лоном. Таким чином, казан долучається до семантичного ряду «утроба ма- тері — люлька для новонародженого — казан». Для того, аби померлий зміг перейти до нового життя, його тіло необхідно було помістити у се- мивушний казан і гойдати як у люльці три дні (Косарев 2003, с. 11, 184; Степанова 2007). за- уважимо, що, за О. в. Ромашко, форма тулуба 272 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Поховальний обряд у скіфів казана символізувала форму шлунку, який, за свідченням Геродота, скіфи використовували для варіння (Ромашко 2015b, с. 104—105). Іс- нують і думки, що форма тулубу походить від форми грибів, які використовувалися для при- готування наркотичних речовин у казані (Ер- моленко 1998, с. 111). Таким чином, в етнографічному трактуван- ня функції казана у похованні спостерігається дуальність — це або особиста річ померлого, або символ сакральної ідеї переродження. в обох варіантах прийнятним є навмисне псування казана, що пов’язане або з переведенням арте- факту у категорію померлого, або є вотивним підношенням на «прикордонній» території. Навмисно деформовані казани скіфської культури відмічають лише у курганах Келер- меського могильника. А от браковані казани зустрічаються частіше. Мова йде про дрібні от- вори у днищі, зламані ніжки або ручки. в біль- шості випадків час та умови появи подібних де- фектів наразі невідомі, не виключено, що вони з’явились вже після депонування і стверджува- ти остаточно про навмисне депонування зла- маної посудини обґрунтованих підстав немає. виняток — окремо депонована нижня частина казана у похованні кургану Кара-Тюбе та казан з поховання біля с. Долинське (болтрик 1993, с. 191, рис. 5; болтрик, Фіалко 2010b, с. 249). Навмисну деформацію казанів з Келерме- су Т. А. Кузнецова співвідносить із загибеллю групи владних скіфів (Кузнецова 2008, с. 185). О. в. Ромашко вважає, що артефакти поганої якості або старі депонували з померлим нав- мисно як такі, що непридатні для утилітарного використання (Ромашко 2015b, с. 110). згадаємо особливість поховального обряду, притаманну савромато-сакським племенам. С. в. Деміденко зауважує, що іноді казани зна- ходили у тайниках, влаштованих безпосеред- ньо під похованням, а також фіксує випадки як навмисної деформації, так і повного розбиття посудини на частки, які розкидали по дну мо- гильної ями (Демиденко 2008, с. 52—53). відмі- чений дослідниками вотивний або сакральний характер депонування артефактів у тайни- ках (болтрик, Фіалко 2001, с. 169) підкреслює важливість символізму казана. відмічається і ритуальне розбиття казанів в похованнях ран- нього залізного віку, досліджених на території Казахстану (бейсенов, Джумабекова 2017). Соціально-обрядові дії, в яких, за даними етнографії, беруть участь казани, в основному мають характер сімейних, родових, общинних заходів. Наприклад, в обряді сватання, весіл- ля, народження дитини (входження дитини до соціуму) казан виступає в ролі родового за- хисника або символу роду (Алексеенко 1967, с. 164; Гадло 1998, с. 47; Кулемзин 2004, с. 131; Лхагвасурэн 2009, с. 175). без казана не об- ходиться на святах та урочистостях — і мова вже не про приготування їжі в посудині, а про її об’єднуючу роль у самих традиціях. Така символіка, вірогідно, більш пізня і походить з об’єднання суспільства навколо єдиного казана фізично, на побутовому рівні. Слід зазначити, що вищезгадані суспільні ри- туали орієнтуються на живих членів громади, той час як головними особами скіфського похо- вального ритуалу є померлі. Поєднувати і спів- відносити бінарні опозиції «живе — померле» не є доречним, хоча гіпотеза щодо казана як маркера належності померлого до скіфського суспільства має логічне підґрунтя (Ромашко 2015b, с. 106). викладений вище матеріал доводить, що ме- тод етноаналогій відкриває нові перспективи для експлікації того пласта інформації, який раніше, за визначенням Я. Ходдера, був би об- межений суто описом «артефакт ритуального характеру, як це зазвичай роблять» (Hodder 1982, p. 159). Або ж, як видно з історіографії, казани зі скіфських поховань інтерпретува- лись з точки зору побутової функціональності в соціально-культурному контексті, а це в ціло- му обмежувало уявлення як про сутність речі у житті давніх суспільств, так і про конкретні світоглядні компоненти народу. Особливо го- стро це стосується полісемантичних артефак- тів, символічне значення яких часто ігноруєть- ся, хоча розуміння символу є важливим для будь-якої культурної традиції (Renfrew, Bahn 1991, p. 369). А зрозуміти символ, в свою чергу, неможливо без детального аналізу контексту. Контекст скіфських поховань, в яких було знайдено казан або його сліди, неодноразово потрапляв у поле зору дослідників (Кузнецова 2008; 2018; Ромашко 2015b; 2017). Та деякі де- талі контексту депонування казана у похован- нях лишилися поза належної уваги і потребу- ють перегляду. По-перше, депонування казану(-ів) у похо- ваннях лише з метою підкреслити владу помер- лого за життя, позначивши кількістю посудин та їхнім обсягом зв’язок із підлеглими, супере- чить постулату про високу вартість та цінність артефакту, який часто акцентується колегами. По-друге, відмітимо, що у згаданих вище спробах інтерпретувати казан як соціальний маркер не достатня увага приділяється локалі- зації посудини у похованні. Т. М. Кузнецова, ок- рім деяких загальних особливостей відповідно до сторін світу, систему розташування казанів не виявила (Кузнецова 2008, с. 179). в загаль- ному дослідження функції казана О. в. Ро- машко робить підрахунки, які підтверджують зв’язок казана із потойбіччям: «59,5 % казанів так чи інакше маркують вхід до гробниці, в якій знаходився померлий» (Ромашко 2015b, с. 111). У своїй інтуїтивній, без методологічного залучення міждисциплінарних методів, інтер- претації, дослідниці вдається наблизитися до вотивної сутності подібного явища. Основні археологічні особливості депонуван- ня казана у похованнях (фізичний стан та кіль- 273ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Бєлопольська, О. А. Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі кість артефакту, розмір, локалізація у гробниці з померлим, у дромосі та камері господарчого призначення), у поєднанні з етноаналогіями, можуть бути інтерпретовані наступним чином. Фізичний стан казанів, використаних у скіфських похованнях, побіжно згадувався вище. Навмисна деформація, нетипова для Пів- нічного Причорномор’я, однак є характерною для волго-Уральського межиріччя та жетису. використання казанів у магічних ритуалах, пов’язаних із хтонічними істотами, особливо міцно поєднує артефакт із потойбіччям саме у похованні. Розбиття чи деформація казана є актом остаточного закриття порталу у нижній світ. що саме спричиняло такий жорсткий і від- носно рідко вживаний захід — на матеріально- му комплексі простежити неможливо. Можемо припустити, що «запечатування» порталу, як досить архаїчний ритуал, могло бути виклика- но особливими соціальними чинниками як то епідемія чи різке погіршення природно-побуто- вих умов. Депонування казанів поганого фізичного ста- ну підкреслює, що ці посудини були у вжитку та не виготовлялись безпосередньо для поховання. Питання кількості та розміру казанів, вико- ристаних у поховальному ритуалі, слід розгля- дати у тісному взаємозв’язку з їхньою локалі- зацією. Так, три казани в одному приміщенні було знайдено у ніші С кургану Солоха, які, за підрахунками О. в. Ромашко, позначають на- лежність представникам трьох різних скіфсь- ких соціальних страт (Ромашко 2015a, с. 93). Царська приналежність головного поховання у Солосі ні в кого не викликає сумнівів, а серед невтрачених казанів подібне потрійне розта- шування є унікальним. число три, як відомо, є сакральним у багатьох етносів. Етнографіч- но це досить чітко простежується у весільному ритуалі осетинів: три пироги, три трикутних пироги, три вершника, три кола навколо вог- нища, три удари ножем по ланцюгу, який три- мав казан над вогнищем тощо. Символічно, що саме потрійне обходження навколо вогнища перекриває злим духам доступ до оселі (Абае- ва 2013, с. 145, 148, 178, 179). Три — це струк- тура всесвіту, що реалізується у трьох етапах існування — зародженні, розвитку та занепаді (Абаева 2013, с. 179, Даулет, Шаймердено- ва, Даулетова 2014, с. 65, Флигинских 2016, с. 212). Тож, три казана в одній камері — сим- вол тернальності світобудови (верхній, серед- ній та нижній світи), що реалізується в усьому часовому континуумі (минулому, теперішньо- му, майбутньому). Поховальний ритуал скіфів засвідчує депону- вання двох казанів в одній камері в курганах чортомлик, бердянський, Гайманова Могила, великий Рижанівський курган тощо. відміча- ють, що за обсягами такі казани могли належа- ти різним соціальним стратам (Ромашко 2015a, с. 93). У призмі соціокультурних досліджень таку традицію інтерпретують, як «існування більш крупних об’єднань, ніж «номи» (Кузнецова 2018, с. 318) і, відповідно, необхідність позначати вла- ду над цими об’єднаннями двома посудинами. А. П. Манцевич зазначала, що жертовними по- судинами могли бути лише великі казани, тоді як маленькі депонувались як особиста річ по- мерлого (Манцевич 1987, с. 98). У народній традиції непарне число два пов’язане з похованням. в осетинів, зокрема, два позначає втрату третього компоненту світобудови (Абаева 2013, с. 178), що логічно співвідноситься з похованням представника скіфської еліти. Та дуальність двійки на скіфському археоло- гічному матеріалі розділяє свої компоненти не лише за розміром, а й за змістом: все свідчить на користь того, що більший і менший казани в одній камері символізували щось своєрідне й конкретне. Символ влади — особиста річ — зв’язок із потойбіччям — перекриття порталу — захист соціуму — потойбічна трапеза — через недостатність досліджень саме цього аспекту опозицію значень поки що не виокремлено. Найпоширенішим є участь у скіфському поховальному ритуалі одного казана. Присут- ність казана (теж найчастіше одного) в камері господарчого призначення разом з іншим по- бутовим начинням (виделки, щипці для м’яса, підноси з кістками від напутньої їжі, амфори, сковорідки тощо), здавалось, не мало викли- кати сумнівів щодо господарського призначен- ня казана. І це засвідчують постійні знахідки у ньому кісток порубаних туш тварин, тоді як знахідки порожніх казанів — поодинокі (Ро- машко 2015b, с. 105). втім, археологічно засвід- чені остеологічні рештки напутньої їжі і поза казаном — на дерев’яних підносах або підлозі (наприклад, Центральна гробниця Скіфської Могили, господарська ніша Товстої Могили — поруч з казаном; Мастюгіно к. 3 та к. 5 між п. 2 і п. 3; Капулівка к. 2, к. 9, к. 13 п. 1, п. 2) (Ман- цевич 1973, с. 34, 40; Тереножкин и др. 1973, с. 115, 119, 121, 124; Мозолевский 1979, с. 112; Скорый, Хохоровски 2005—2009, с. 246) дово- дять, що казан як посудина не є обов’язковим атрибутом для ритуальної трапези у похованні, а має інше значення. Подібну ідею знаходимо у Т. М. Кузнецової, яка, посилаючись на пись- мову згадку Геродота про приготування м’яса у шлунках, підкреслювала, що казани не були обов’язковою посудиною для приготування жертовно їжі (Кузнецова 2018, с. 46—47). за даними етнографії у проведенні магічно- го ритуалу казан був одним з найголовніших учасників — навколо нього збиралась громада аби разом приготувати обрядову їжу, яку потім також куштували суспільно, або ж закопували посудини з трапезою у визначених місцях. що ж, окрім особистої речі для користування у потойбіччі разом зі свитою, тоді символізува- ли казани у камерах господарчого характеру? 274 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Поховальний обряд у скіфів враховуючи археологічний контекст — оточен- ня побутовим начинням, наповнені рештками тваринної їжі, а також залучаючи етноанало- гії, можна припустити, що побутовий набір, зібраний у єдиному приміщенні, був своєрід- ним підношенням підземним духам чи божес- твам, яких боялися, зв’язок з якими був най- більш тісний саме у поховальному комплексі. втім, спираючись на поточні результати етно- аналогій, остаточно заперечувати, що казан та інший господарчий інвентар мав використову- ватися померлим у потойбічній трапезі разом із вбитими супроводжуючими особами, не слід. На користь цього свідчать міфологічні сюжети. Саме наявність розрубаних кісток тварин у ка- зані, згідно грецьким, кетським, кельтським, скандинавським міфам, передбачає відрод- ження тварин, зокрема для нескінченного по- тойбічного бенкету, який здійснюється за без- посередньою участю казана. Цікавою буде інтерпретація депонування казанів у дромосах. Наприклад, к. 10 п. 4 біля с. Мала Лепетиха (євдокимов, Данилко, Моги- лов 2012, с. 81, рис. 4). Дромос, як буферна зона між світом живих там померлих, поєднує вхід до усього поховального комплексу безпосередньо з могилою. Казани, що депонували у дромосі біля входу в поховальну камеру, по-перше, ідентифі- кують вхід до могили як наближеного до потой- біччя простору. По-друге, згідно з етноанало- гіями, казани не тільки розмежовують кордони між світами, а й захищають їх. По-третє, рештки м’яса жертовних тварин у посудинах передбача- ють роль казанів (як і їхнього наповнення) як вотивних дарів хтонічним силам. Тож, методологічне обґрунтоване залучення етнографічних аналогій відкриває нові кути зору для інтерпретації сакральної символіки казана. Поширене використання казана саме у скіфському поховальному ритуалі підкреслює його зв’язок із потойбічним світом. Основні ар- хеологічні критерії інтерпретації — кількість посудин, їхня локація та фізичний стан — у поєднанні з етнографічними аналогіями доз- воляють виокремити нові символи посудини, що виходять за рамки соціально-орієнтованої інтерпретації. знахідки таких вартісних арте- фактів як бронзові казани у скіфських похован- нях пояснюються ключовою функцією казана у ритуально-обрядовій діяльності скіфів, яка зокрема реалізується у похованні, де й може бути простежена на матеріальному комплексі. Депоновані казани мають не тільки маркува- ти кордони між світами, а й оберігати їх. за- хист скіфського населення від хронічних сил відбувається й через вотивне підношення їжі тваринного походження, яке забезпечується за допомогою казана. Автор висловлює щиру подяку ю. в. болтри- ку за можливість здійснювати багатоаспектні та міждисциплінарні дослідження металевого посу- ду доби раннього заліза під його керівництвом. літерАтУрА Абаева, Ф. О. 2013. Обрядовый свадебный текст осетин (лексика, семантика, символика). влади- кавказ. Алексеенко, Е. А. 1967. Кеты. Историко-этног- рафические очерки. Ленинград: Наука. байбурин, А. К. 1981. Семиотический статус ве- щей и мифология. Материальная культура и ми- фология, 37, с. 215-226. балакин, ю. в. 1998. Урало-сибирское культовое литьё в мифе и ритуале. Новосибирск: Наука. бейсенов, А. з., Джумабекова, Г. С. 2017. О древ- нем ритуале порче предметов, используемом в обря- де погребения кочевников. Волжская археология, 2 (20), с. 28-46. бєлопольська, О. А. 2017. Культурна біографія артефакту: скіфський казан. Маґістеріум. Археоло- гічні студії, 67, с. 65-70. бєлопольська, О. А. 2018. Аналогія в археологіч- ній інтерпретації на прикладі металевих казанів ранніх номадів. в: Сминтина, О. в. Археологія, ет- нологія та охорона культурної спадщини Півден- но-Східної Європи. Одеса: Одеський національний університет І. І. Мечникова, с. 149-156. боковенко, Н. А. 1981. бронзовые котлы эпохи ранних кочевников в Азиатских степях. в: Троиц- кая, Т. Н. (ред.). Проблемы западносибирской архео- логии. Эпоха железа. Новосибирск: Наука, с. 42-52. боковенко, H. A. 1990. Скифские бронзовые котлы Северного Причерноморья (к проблеме выделения культурных типов). в: ждановский, в. А., Марчен- ко, И. И. (ред.). Древние памятники Кубани (мате- риалы семинара). Краснодар, с. 166-174. болтрик, ю. в. 1993. Курган Кара-Тюбе. Древ- ности степного Причерноморья и Крыма, 4. запо- рожье, с. 183-197. болтрик, ю. в., Фіалко, О. є. 2001. Тайники у похо- вальній традицій скіфів. Музейні читання: Матеріали наукової конференції грудень 2001, Київ, с. 169-172. болтрик, ю. в., Фиалко, Е. Е. 2010a. Посуда из скифских погребальных комплексов Рогачикского курганного поля. Stratum plus, 3, c. 289-323. болтрик, ю. в., Фиалко, Е. Е. 2010b. Скифские курганы на р. Тащенак в Северо-западном Приазо- вье. Матеріали та дослідження з археології Східної України, 10, с. 220-257. Гаврилюк, Н. А. 1999. История экономики Степ- ной Скифии в VI—III вв. до н. э. Харьков: ПТФ. Гадло, А. в. 1998. Этнография народов Сред- ней Азии и Закавказья: традиционная культура. Санкт-Петербург: СПбУ. Гершкович, Я. П., Ромашко, О. в. 2013. Скіфські святилища Ареса: археологічні дані та свідчення Ге- родота. Археологія, 1, с. 61-75. Грицюк, в. М. 2009. Військо скіфів (озброєння, організація, війни та воєнне мистецтво). чернівці: Місто. Даулет, Ф. Н., Шаймерденова, Г. Г., Даулетова, Г. О. 2014. «Сакральные числа» в казахской, русской и китайской лингвокультуре. Вестник Казахского национального университета. Серия востоковеде- ния, 4 (70), с. 64-70. Демиденко, С. в. 1995. Основные направления изу- чения литых котлов ранних кочевников. Проблемы ар- хеологии, древней и средневековой истории Украины: Тезисы докладов, 1—3 марта 1995, Харьков, с. 48-51. Демиденко, С. в. 2008. Бронзовые котлы древних племен Нижнего Поволжья и Южного Приуралья (V в. до н э. — III в. н. э). Москва: ЛКИ. 275ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Бєлопольська, О. А. Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі Джумабековa, Г. С., базарбаева, Г. А. 2017. О символике металлических котлов в культуре ко- чевников. Самарский научный вестник, 6, 2 (19), с. 114-117. Дэвлет, Е. Г., Дэвлет, М. А. 2005. Мифы в камне: Мир наскального искусства России. Москва: Але- тейа. Дюмезиль, ж. 1976. Осетинский эпос и мифоло- гия. Москва. Исследования по фольклору и мифоло- гии востока. євдокимов, Г. Л., Данилко, Н. М., Могилов, О. Д. 2012. Скіфський курган 10 біля с. Мала Лепетиха у Нижньому Подніпров’ї. Археологія, 2, с. 72-97. Ермоленко, Л. Н. 1989. К вопросу о назначении «скифских» котлов (на материалах Центральной Азии). в: Проблемы археологии скифо-сибирского мира (социальная структура и общественные от- ношения): Тезисы всесоюзной археологической кон- ференции. Кемерово, II, c. 83-86. Ермоленко, Л. Н. 1998. О ритуальных сосудах для сакральных напитков у древних кочевников (сосуды на поддоне). Вопросы археологии Казахстана, 2, с. 110-115. жускаев, С. 1981. «Атинаг» — праздник у осетин перед начатием сенокоса и жатвы. в: чибиров, Л. А. Периодическая печать Кавказа об Осетии и осети- нах. Цхинвали: Ирыстон, с. 136-139. залізняк, Л. Л. 1990. Реконструкція первісних суспільств за їх господарсько-культурним типом. Археологія, 4, с. 3-12. Косарев, М. Ф. 2003. Основы языческого миропо- нимания: По сибирским археолого-этнографичес- ким материалам. Москва: Ладога-100. Кузнецов, О. в. 2006. Процессуальная археология и этноархеология охотников-собирателей. Этногра- фичское обозрение, 5, с. 134-149. Кузнецова, Т. М. 2008. Социальные индикаторы в погребальном обряде скифов (бронзовые котлы). Материалы и исследования по археологии России, 10: Проблемы современной археологии. Сборник па- мяти в. А. башилова, с. 173-198. Кузнецова, Т. М. 2018. Скифские цари и номар- хи — «держатели котлов». Stratum plus, 3, c. 17-55. Кулемзин, в. М. 2004. О Хантыйских шаманах. Тарту: Эстонский Литературный Музей. Кулемзин, в. М., Лукина, Н. в. 1992. Знакомь- тесь: ханты. Новосибирск: Наука. Лхагвасурэн, И. 2009. Свадебные обряды алтай- ских урянхайцев. Этнографическое обозрение, 1, c. 164-178. Маннапова, Г. Д., Маннапов, М. М. 2011. Обряд вызывания дождя «Ямғыр теләү» по полевым матери- алам 2010 г. в: Духовная культура народов России. Материалы заочной всероссийской научной конфе- ренции, приуроченной 75-летию д. ф. н. Ф. А. Надр- шиной. Уфа: Гилем, с. 416-420. Манцевич, А. П. 1973. Мастюгинские курганы. По материалам собрания Государственного Эрмита- жа. Археологический сборник, 15, с. 12-26. Манцевич, А. П. 1987. Курган Солоха. Публика- ция одной коллекции. Ленинград: Искусство. Марченко, К. К., щеглов, О. М. 1989. До Геродота VI, 81. Археологія, 3, с. 117-121. Михайлова, Н. Р. 2017. Культ оленя у стародавніх мисливців Європи та Північної Азії. Київ: Стилос. Мозолевський, б. М. 1979. Товста Могила. Київ: Наукова думка. Мурзин, в. ю. 2015. О погребениях скифских номархов. в: Дашковский, П. К. (ред.). Элита в ис- тории древних и средневековых народов Евразии. барнаул: Алтайский государственный университет, c. 61-71. Нефляшева, Н. А. 2002. Цветовая традиция в аб- хазо-адыгской культуре. в: Ханаху, Р. А. (ред.). Мир культуры адыгов. Майкоп: Адыгея, с. 458-465. Островский, А. б. 2018. Истоки перманентной сакральности чисел. в: Альбедиль, М. Ф., Савинов, Д. Г. (ред.). Цикличность: динамика культуры и сохранение традиции, Санкт-Петербург: Музей ант- ропологии и этнографии РАН, с. 53-70. Палагута, И. в. 2011. Этноархеология и изуче- ние древнего гончарства. в: Археология Казахста- на в эпоху независимости: итоги, перспективы. Материалы международной научной конференции посвященной 20-летию Независимости Республи- ки Казахстан и 20-летию Института археологии им. А. Х. Маргулана Комитета науки Министерства образования и науки Республики Казахстан. Алма- ты, III, с. 185-191. Пелих, Г. И. 1972. Происхождение селькупов. Томск: ТомГУ. Петрук, в. І. 2005. великий священний казан царя Аріанта. Історичний журнал, 3, с. 110-116. Ромашко, А. в. 2015а. Метрические характерис- тики металлических котлов и социальное положе- ние их «держателей» в скифском обществе. Вестник Омского университета. Серия: Исторические нау- ки, 1, c. 90-95. Ромашко, О. в. 2015b. Функціональне призначен- ня казанів у побуті й культовій практиці скіфських племен. Гуманітарний журнал, 1—2, с. 103-114. Ромашко, О. в. 2017. Металеві казани як один з хроноіндикаторів пам’яток скіфської культури. Древности, 15, с. 71-87. Скорый, С. А., Хохоровски, Я. 2005—2009. Арис- тократический курган Скифская Могила вблизи Мотронинского городища (Украинская Правобереж- ная Лесостепь). Stratum plus, 3, с. 234-276. Степанова, О. б. 2007. Традиционное мировоззре- ние селькупов: представления о круговороте жизни и душе. Автореферат диссертации к. и. н. Музей ант- ропологии и этнографии РАН. Тереножкин, А. И., Ильинская, в. А., черненко, Е. в., Мозолевский, б. Н. 1973. Скифские курганы Никопольщины. в: Ильинская, в. А., Тереножкин, А. И. (ред.). Скифские древности. Киев: Наукова думка, с. 113-186. Томилов, Н. А. 1999. Этноархеология: новое на- правление российской науки. Вестник Омского го- сударственного университета, 2, с. 5-9. Флигинских, Е. Е. 2016. Символика чисел в суе- вериях обрядов перехода народов разных семей: рус- ского, английского и марийского. Вестник Башкир- ского университета, 21 (1), с. 211-216. Ascher, R. 1961. Analogy in Archaeological Inter- pretation. Southwestern Journal of Anthropology, 17 (4), p. 317-325. Binford, L. R. 1962. Archaeology as anthropology. American Antiquity, 28 (2), p. 217-225. Clark, G. 1957. Archaeology and society. Recon- structing the prehistoric past. Cambridge; Massachu- setts: Harvard University Press. David, N. 1992. Integrating Ethnoarhchaeology: a subtle realist perspective. Journal of Anthropological archaeology, 11, p. 330-359. David, N., Cramer, C. 2001. Ethnoarchaeology in ac- tion. Cambridge: Cambridge University. Gentner, D., Jeziorski, M. 1990. Historical shifts in the use of analogy in science. Illinois. Center for the Study of Reading Technical Report, 498. 276 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Поховальний обряд у скіфів Gould, R. A. 1978. Beyond Analogy in Ethnoarchae- ology. In: Gould, R. A. (ed.). Explorations in Ethnoar- chaeology. New Mexico: University of New Mexico, p. 249-293. Gould, R. A. 1989. Ethnoarchaeology and the Past: our search for the «real thing». Fennoscandia archae- logica, VI, p. 3-22. Hodder, I. 1982. Reading the Past: An introduction to anthropology for archaeologists. London: Batford Ltd. Hayter, M. H. 1994. Hunter-gatherers and the Eth- nographic Analogy: Theoretical Perspectives. Totem, 1 (1), p. 39-49. Renfrew, C., Bahn, P. 1991. Archaeology: Theories, Methods and Practice. London: Thames and Hudson. Watson, P. J. 1980. The Theory and Practice of Eth- noarchaeology with Special Reference to the Near East. Paléorient, 6, p. 55-64. Wylie, A. 1985. The Reaction Against Analogy. Advanc- es in Archaeological Method and Theory, 8, p. 63-111. REFEREnCEs Abayeva, F. O. 2013. Obryadovyy svadebnyy tekst osetin (leksika. semantika. simvolika). Vladikavkaz. Alekseyenko, E. A. 1967. Kety. Istoriko-etnograficheskiye ocherki. Leningrad: Nauka. Bayburin, A. K. 1981. Semioticheskiy status veshchey i mifologiya. Materialnaya kultura i mifologiya, 37. s. 215-226. Balakin, Yu. V. 1998. Uralo-sibirskoye kultovoye litye v mife i rituale. Novosibirsk: Nauka. Beysenov, A. Z., Dzhumabekova, G. S. 2017. O drevnem rituale porche predmetov. ispolzuyemom v obryade pogrebe- niya kochevnikov. Volzhskaya arkheologiya, 2 (20), s. 28-46. Bielopolska, O. A. 2017. Kulturna biohrafiia artefaktu: skif- skyi kazan. Magisterium. Arkheolohichni studii, 67, s. 65-70. Bielopolska, O A. 2018. Analohiia v arkheolohichnii inter- pretatsii na prykladi metalevykh kazaniv rannikh nomadiv. In: Smyntyna, O. V. Arkheolohiia, etnolohiia ta okhorona kultur- noi spadshchyny Pivdenno-Skhidnoi Yevropy. Odesa: Odeskyi natsionalnyi universytet I. I. Mechnykova, s. 149-156. Bokovenko, N. A. 1981. Bronzovyye kotly epokhi rannikh kochevnikov v Aziatskikh stepyakh. In: Troitskaya, T. N. (ed.). Problemy zapadnosibirskoy arkheologii. Epokha zhele- za. Novosibirsk: Nauka, s. 42-52. Bokovenko, N. A. 1990. Skifskiye bronzovyye kotly Severno- go Prichernomoria (k probleme vydeleniya kulturnykh tipov). In: Zhdanovskiy, V. A., Marchenko, I. I. (ed.). Drevniye pamyat- niki Kubani (materialy seminara). Krasnodar, s. 166-174. Boltrik, Yu. V. 1993. Kurgan Kara-Tyube. Drevnosti step- nogo Prichernomoria i Kryma, 4, s. 183-197. Boltyk, Yu. V., Fialko, O. Ye. 2001. Tainyky u pokhovalnii tradytsii skifiv. Muzeini chytannia: Materialy naukovoi kon- ferentsii hruden 2001, Kyiv, s. 169-172. Boltrik, Yu. V., Fialko, E. E. 2010a. Posuda iz skifskikh pogrebalnykh kompleksov Rogachikskogo kurgannogo polya. Stratum plus, 3, s. 289-323. Boltrik, Yu. V., Fialko, E. E. 2010b. Skifskiye kurgany na r.Tashchenak v Severo-Zapadnom Priazovye. Materialy ta doslidzhennia z arkheolohii Skhidnoi Ukrainy, 10, s. 220-257. Gavrilyuk, N. A. 1999. Istoriya ekonomiki Stepnoy Skifii v VI—III vv. do n. e. Kharkov: PTF. Gadlo, A. V. 1998. Etnografiya narodov Sredney Azii i Za- kavkazia: traditsionnaya kultura: Uchebnoye posobiye. Sankt- Peterburg: SPbU. Hershkovych, Ya. P., Romashko, O. V. 2013. Skifski svi- atylyshcha Aresa: arkheolohichni dani ta svidchennia Hero- dota. Arkheolohiia, 1, s. 61-75. Hrytsiuk, V. M. 2009. Viisko skifiv (ozbroiennia, orhanizat- siia, viiny ta voienne mystetstvo). Chernivtsi: Misto. Daulet, F. N., Shaymerdenova, G. G., Dauletova, G. O. 2014. «Sakralnyye chisla» v kazakhskoy, russkoy i kitayskoy lingvokulture. Vestnik Kazakhskogo natsionalnogo unives- riteta. Seriya vostokovedeniya, 4 (70), s. 64-70. Demidenko, S. V. 1995. Osnovnyye napravleniya izucheni- ya litykh kotlov rannikh kochevnikov. Problemy arkheologii. drevney i srednevekovoy istorii Ukrainy. Tezisy dokladov, 1— 3 marta 1995, Kharkov, s. 48-51. Demidenko, S. V. 2008. Bronzovyye kotly drevnikh plemen Nizhnego Povolzhia i Yuzhnogo Priuralia (V v. do n. e. — III v. n. e). Moskva: LKI. Dzhumabekova, G. S., Bazarbayeva, G. A. 2017. O simvo- like metallicheskikh kotlov v kulture kochevnikov. Samarskiy nauchnyy vestnik, 6, 2 (19), s. 114-117. Devlet, E. G., Devlet, M. A. 2005. Mify v kamne: Mir naskalnogo iskusstva Rossii. Moskva: Alуteya. Dyumezil, Zh. 1976. Osetinskiy epos i mifologiya. Moskva. Issledovaniya po folkloru i mifologii Vostoka. Yevdokymov, H. L., Danylko, N. M., Mohylov, O. D. 2012. Skifskyi kurhan 10 bilia s. Mala Lepetykha u Nyzhnomu Podniprov’i. Arkheolohiia, 2, s. 72-97. Ermolenko, L. N. 1989. K voprosu o naznachenii «skif- skikh» kotlov (na materialakh Tsentralnoy Azii). In: Problemy arkheologii skifo-sibirskogo mira (sotsialnaya struktura i ob- shchestvennyye otnosheniya): Tezisy vsesoyuznoy arkheolog- icheskoy konferentsii. Kemerovo, II, s. 83-86. Ermolenko, L. N. 1998. O ritualnykh sosudakh dlya sakral- nykh napitkov u drevnikh kochevnikov (sosudy na poddone). Voprosy arkheologii Kazakhstana, 2, s. 110-115. Zhuskayev, S. 1981. «Atinag» — prazdnik u osetin pered nachatiyem senokosa i zhatvy In: Chibirov, L. A. Period- icheskaya pechat Kavkaza ob Osetii i osetinakh. Tskhinvali: Iryston, s. 136-139. Zalizniak, L. L. 1990. Rekonstruktsiia pervisnykh sus- pilstv za yikh hospodarsko-kulturnym typom. Arkheolohiia, 4, s. 3-12. Kosarev, M. F. 2003. Osnovy yazycheskogo miroponimani- ya: Po sibirskim arkheologo-etnograficheskim materialam. Moskva: Ladoga-100. Kuznetsov, O. V. 2006. Protsessualnaya arkheologiya i etnoarkheologiya okhotnikov-sobirateley. Etnografichskoye obozreniye, 5, s. 134-149. Kuznetsova, T. M. 2008. Sotsialnyye indikatory v pogre- balnom obryade skifov (bronzovyye kotly). Materialy i issle- dovaniya po arkheologii Rossii, 10: Problemy sovremennoy arkheologii. Sbornik pamyati V. A. Bashilova, s. 173-198. Kuznetsova, T. M. 2018. Skifskiye tsari i nomarkhi — «derzhateli kotlov». Stratum plus, 3, s. 17-55. Kulemzin, V. M. 2004. O Khantyyskikh shamanakh. Tartu: Estonskiy Literaturnyy Muzey. Kulemzin, V. M., Lukina, N. V. 1992. Znakomtes: khanty. Novosibirsk: Nauka. Lkhagvasuren, I. 2009. Svadebnyye obryady altayskikh uryankhaytsev. Etnograficheskoye obozreniye, 1, s. 164-178. Mannapova, G. D., Mannapov, M. M. 2011. Obryad vyzy- vaniya dozhdya «Yamgyr teleu» po polevym materialam 2010 g. In: Dukhovnaya kultura narodov Rossii. Materialy za- ochnoy Vserossiyskoy nauchnoy konferentsii. priurochennoy 75-letiyu d. f. n. F. A. Nadrshinoy. Ufa: Gilem, s. 416-420. Mantsevich, A. P. 1973. Mastyuginskiye kurgany. Po ma- terialam sobraniya Gosudarstvennogo Ermitazha. Arkheolog- icheskiy sbornik, 15, s. 12-26. Mantsevich, A. P. 1987. Kurgan Solokha. Publikatsiya odnoy kollektsii. Leningrad: Iskusstvo. Marchenko, K. K., Shchehlov, O. M. 1989. Do Herodota VI, 81. Arkheolohiia, 3, s. 117-121. Mykhailova, N. R. 2017. Kult olenia u starodavnikh mysly- vtsiv Yevropy ta Pivnichnoi Azii. Kyiv: Stylos. Mozolevskyi, B. M. 1979. Tovsta Mohyla. Kyiv: Naukova dumka. Murzin, V. Yu. 2015. O pogrebeniyakh skifskikh nomar- khov. In: Dashkovskiy, P. K. (ed.). Elita v istorii drevnikh i srednevekovykh narodov Evrazii. Barnaul: Altayskiy gos- udarstvennyy universitet, s. 61-71. Neflyasheva, N. A. 2002. Tsvetovaya traditsiya v abkhazo- adygskoy kulture. In: Khanakhu, R. A. (ed.). Mir kultury ady- gov. Maykop: Adygeya, s. 458-465. Ostrovskiy, A. B. 2018. Istoki permanentnoy sakralnosti chisel. In: Albedil, M. F., Savinov, D. G. (ed.). Tsiklichnost: dinamika kultury i sokhraneniye traditsii. Sankt-Peterburg: Muzey antropologii i etnografii RAN, s. 53-70. Palaguta, I. V. 2011. Etnoarkheologiya i izucheniye drevnego goncharstva. In: Arkheologiya Kazakhstana v epokhu nezavisimosti: itogi, perspektivy. Materialy mezhd- 277ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Бєлопольська, О. А. Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі unarodnoy nauchnoy konferentsii posvyashchennoy 20-letiyu Nezavisimosti Respubliki Kazakhstan i 20-letiyu Instituta arkheologii im. A. Kh. Margulana Komiteta nauki Minister- stva obrazovaniya i nauki Respubliki Kazakhstan. Almaty, III, s. 185-191. Pelikh, G. I. 1972. Proiskhozhdeniye selkupov. Tomsk: TomGU. Petruk, V. I. 2005. Velykyi sviashchennyi kazan tsaria Ari- anta. Istorychnyi zhurnal, 3, s. 110-116. Romashko, A. V. 2015a. Metricheskiye kharakteris- tiki metallicheskikh kotlov i sotsialnoye polozheniye ikh «derzhateley» v skifskom obshchestve. Vestnik Omskogo uni- versiteta. Seriya: Istoricheskiye nauki, 1, s. 90-95. Romashko, O. V. 2015b. Funktsionalne pryznachennia kazaniv u pobuti y kultovii praktytsi skifskykh plemen. Hu- manitarnyi zhurnal, 1—2, s. 103-114. Romashko, O. V. 2017. Metalevi kazany yak odyn z khro- noindykatoriv pam’iatok skifskoi kultury. Drevnosti, 15, s. 71- 87. Skoryy, S. A., Khokhorovski, Ya. 2005—2009. Aristokrat- icheskiy kurgan Skifskaya Mogila vblizi Motroninskogo goro- dishcha (Ukrainskaya Pravoberezhnaya Lesostep). Stratum plus, 3, s. 234-276. Stepanova, O. B. 2007. Traditsionnoye mirovozzreniye selkupov: predstavleniya o krugovorote zhizni i dushe. Avtoref- erat dissertatsіi k. i. n. Muzey antropologii i etnografii RAN. Terenozhkin, A. I., Ilinskaya, V. A., Chernenko, E. V., Mo- zolevskiy, B. N. 1973. Skifskiye kurgany Nikopolshchiny. In: Ilinskaya, V. A., Terenozhkin, A. I. (ed.). Skifskiye drevnosti. Kiev: Naukova dumka, s. 113-186. Tomilov, N. A. 1999. Etnoarkheologiya: novoye naprav- leniye rossiyskoy nauki. Vestnik Omskogo gosudarstvennogo universiteta, 2, s. 5-9. Fliginskikh, E. E. 2016. Simvolika chisel v suyeveriyakh obryadov perekhoda narodov raznykh semey: russkogo. an- gliyskogo i mariyskogo. Vestnik Bashkirskogo universiteta, 21 (1), s. 211-216. Ascher, R. 1961. Analogy in Archaeological Interpretation. Southwestern Journal of Anthropology, 17 (4), p. 317-325. Binford, L. R. 1962. Archaeology as anthropology. Ameri- can Antiquity, 28 (2), p. 217-225. Clark, G. 1957. Archaeology and society. Reconstructing the prehistoric past. Cambridge; Massachusetts: Harvard University Press. David, N. 1992. Integrating Ethnoarhchaeology: a subtle realist perspective. Journal of Anthropological archaeology, 11, p. 330-359. David, N., Cramer, C. 2001. Ethnoarchaeology in action. Cambridge: Cambridge University. Gentner, D., Jeziorski, M. 1990. Historical shifts in the use of analogy in science. Illinois. Center for the Study of Reading Technical Report, 498. Gould, R. A. 1978. Beyond Analogy in Ethnoarchaeology. In: Gould, R. A. (ed.). Explorations in Ethnoarchaeology. New Mexico: University of New Mexico, p. 249-293. Gould, R. A. 1989. Ethnoarchaeology and the Past: our search for the «real thing». Fennoscandia archaelogica, VI, p. 3-22. Hodder, I. 1982. Reading the Past: An introduction to an- thropology for archaeologists. London: Batford Ltd. Hayter, M. H. 1994. Hunter-gatherers and the Ethno- graphic Analogy: Theoretical Perspectives. Totem, 1 (1), p. 39- 49. Renfrew, C., Bahn, P. 1991. Archaeology: Theories, Meth- ods and Practice. London: Thames and Hudson. Watson, P. J. 1980. The Theory and Practice of Ethnoar- chaeology with Special Reference to the Near East. Paléori- ent, 6, p. 55-64. Wylie, A. 1985. The Reaction Against Analogy. Advances in Archaeological Method and Theory, 8, p. 63-111. O. A. Bielopolska SYMBOLIC MEANING OF METAL CAULDRON IN SCYTHIAN BURIAL PRACTICE FROM ETHNOANALOGY PERSPECTIVE As historiography shows, sociocultural aspect is the main perspective commonly analyzed in the interpreta- tion of symbolic meaning of Scythian bronze cauldrons. The deposition of such vessels is typical to burials: av- erage barrows of ordinary members of society as well as unique wealthy graves of Scythians with high social status. The hypothesis of sacral symbolic meaning of a cauldron in social perspective is primarily based on some passages by Herodotus (IV, 61 and IV, 81). These written sources merge with general context of archaeo- logical findings — cauldrons are associated with rich grave goods. Number of scholars made some successful attempts to calculate the size of Scythian cauldrons, correlate it with a reconstructed nomadic food-value and archaeo- logical context (such as high of the mound and grave goods). Therefore, the cauldrons became a definite marker in Scythian society stratification study. But such viewpoint does not explain the urgent need to de- posit Scythian bronze vessels during the burial ritual. The article introduces ethnoanalogy as a method, vital for interpretation of spiritual and ideological nature of artifacts. It is underlined that the approach in choosing analogies in ethnography should be structured and cali- brated in order to escape scholar’s personal influence on results and to broaden the range of possible meanings. Earlier researches failed to find constant features of the cauldron agency in Scythian burial practice and thus to interpret them. The author states that a caul- dron possesses certain characteristic features in every case of Scythian burial practice. Such peculiarities in- clude the disposition (namely the main chamber, dro- mos and household premises), quantity in one grave, quality of a vessel. Strictly correlated with archaeological data, eth- noanalogy reveals that cauldron’s agency in Scythian burial practice is strongly connected with the Other- world (votive offerings, border guard), and this sym- bolic meaning is realized in the concrete context of depositions. Keywords: archaeological interpretation, ethno- analogy, bronze cauldron, burials, Scythian culture, symbolic meaning. Одержано 08.06.2019 БЄлополЬсЬкА ольга Андріївна, магістр іс- торії, Національний музей історії України, вул. во- лодимирська, 2, Київ, 02000, Україна. BIELOPOLSKA Olha, Master of History, National Museum of Ukrainian History, Volodymyrska Str., 2, Kyiv, 02000, Ukraine. ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2812-0955, e-mail: olha.bielopolska@gmail.com.

Символ металевого казана у скіфському поховальному ритуалі крізь призму етноаналогії

Репозитарії

Схожі ресурси