Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів

Публікуються археозоологічні матеріали з чотирьох скіфських курганів ІV ст. до н. е. (Бердянський курган, Бабина Могила, Водяна Могила та курган 1 курганної групи І біля м. Кам’янки-Дніпровської), які зберігаються в Одеському археологічному музеї НАН України. Наводяться дані про видовий склад, вік т...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автор:	Сєкерська, О.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2019
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Археологія і природничі науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167216
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів / О.П. Сєкерська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 373-380. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-167216
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1672162020-03-22T01:25:48Z Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів Сєкерська, О.П. Археологія і природничі науки Публікуються археозоологічні матеріали з чотирьох скіфських курганів ІV ст. до н. е. (Бердянський курган, Бабина Могила, Водяна Могила та курган 1 курганної групи І біля м. Кам’янки-Дніпровської), які зберігаються в Одеському археологічному музеї НАН України. Наводяться дані про видовий склад, вік та стать тварин, використаних у поховально-поминальній обрядовості скіфів. Охарактеризовані морфологічні особливості коней, встановлені особливості їх господарського використання. Archaeozoological studies of the complexes of the Scythian burial mounds Babina and Vodyana Mohyly, the Berdyansk Kurhan and barrow group 1 near the town of Kamenka-Dneprovska allow to make the following generalizations. As the studied materials show, the horse was widely used in the funeral rites of the Scythians. Parts of the carcasses of horses were placed in the burial as a farewell food, meat horses were used for conducting funeral rites, horses were buried with their owners. Sheep and cattle were also used as food. During the funeral rites parts of the carcasses of wild animals — European deer and wild boar — were used as well. 2019 Article Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів / О.П. Сєкерська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 373-380. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167216 904.5+591.471.3(477)”638” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Археологія і природничі науки Археологія і природничі науки
spellingShingle	Археологія і природничі науки Археологія і природничі науки Сєкерська, О.П. Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів Археологія і давня історія України
description	Публікуються археозоологічні матеріали з чотирьох скіфських курганів ІV ст. до н. е. (Бердянський курган, Бабина Могила, Водяна Могила та курган 1 курганної групи І біля м. Кам’янки-Дніпровської), які зберігаються в Одеському археологічному музеї НАН України. Наводяться дані про видовий склад, вік та стать тварин, використаних у поховально-поминальній обрядовості скіфів. Охарактеризовані морфологічні особливості коней, встановлені особливості їх господарського використання.
format	Article
author	Сєкерська, О.П.
author_facet	Сєкерська, О.П.
author_sort	Сєкерська, О.П.
title	Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів
title_short	Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів
title_full	Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів
title_fullStr	Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів
title_full_unstemmed	Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів
title_sort	археозоологічні комплекси зі скіфських курганів
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Археологія і природничі науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167216
citation_txt	Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів / О.П. Сєкерська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 373-380. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT sêkersʹkaop arheozoologíčníkompleksizískífsʹkihkurganív
first_indexed	2025-07-15T00:04:37Z
last_indexed	2025-07-15T00:04:37Z
_version_	1837669158230163456
fulltext	373ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) УДК 904.5+591.471.3(477)”638” О. П. Сєкерська АрхеоЗоологіЧні коМплекси Зі скіФсЬких кУргАніВ Публікуються археозоологічні матеріали з чо- тирьох скіфських курганів ІV ст. до н. е. (Бердянсь- кий курган, Бабина Могила, Водяна Могила та курган 1 курганної групи І біля м. Кам’янки-Дніп- ровської), які зберігаються в Одеському археоло- гічному музеї НАН України. Наводяться дані про видовий склад, вік та стать тварин, використа- них у поховально-поминальній обрядовості скіфів. Охарактеризовані морфологічні особливості ко- ней, встановлені особливості їх господарського ви- користання. Ключові слова: скіфи, кургани, археозоологічні комплекси, коні. ВстУп Тварини відігравали важливу роль і в само- му обряді поховання, і в поминальній обрядо- вості кочовиків. Дослідження археозоологічних матеріалів з могильників дозволяє реконструю- вати не тільки морфологію та екстер’єр тварин, похованих разом із господарем, але й з’ясувати окремі аспекти світогляду та поховально-поми- нальної обрядовості стародавнього населення. Коні були одним із важливих та постійних елементів поховального обряду скіфів. Їх роль була різною — вони використовувалися для перевезення небіжчика до місця поховання, виступали провідниками душ померлих, у ок- ремих випадках їх ховали разом із господа- рем як показник високого соціального статусу покійного та, нарешті, коні входили до скла- ду напутньої їжі та тризн. значний відсоток коней, використаних в якості ритуальної на- путньої їжі та значна кількість кісток коней в тризнах — фінальному елементі поховального обряду — свідчить про масовий забій тварин під час поховання знатних осіб. Попри великі обсяги археологічних дослід- жень могильників скіфського часу на терені України протягом другої половини ХХ ст., археозоологічні матеріали далеко не завжди ставали об’єктом досліджень фахівців. в пра- цях в. І. бібікової (бибикова 1973), О. П. жу- равльова (журавлев 1991, 1999) та О. П. Сє- керської (Секерская 1987, с. 65—67, Секерская 1992а, Секерская 1992b, Андрух, Сєкерська 1999) наведено дані про коней, яких розводили скіфи. втім, серед науковців не обійшлося без нарікань щодо локальності проведених дослід- жень та відсутності характеристики самих тва- рин (Спасская, Канторович, Маслов 2018, с. 38). На жаль, поза увагою цих дослідників залиши- лася характеристика коня із ранньоскіфського поховання кургану 2 у м. запоріжжя (Секерс- кая 2011), коней з кургану 6 біля с. Мордвинів- ка (Сєкерська 2017) та виділення двох порід коней, різних за призначенням — або для транспортних потреб, або для їзди верхи (Се- керская 2001). Метою даної роботи є введення до наукового обігу фактичного матеріалу, необхідного для подальших досліджень та порівнянь з одно- часними пам’ятками як на терені півдня сучас- ної України, так і в інших регіонах. МАтеріАл і Методи Проаналізовані археозоологічні комплек- си курганів, досліджених експедиціями ІА АН УРСР (сьогодні — ІА НАН України) у 1970—80-х рр. Результати вивчення кісткових решток коней з курганів бабина та водяна Могили, досліджених Орджонікідзевською ек- спедицією ІА АН УССР у 1986 р., побачили світ ще у 1992 р. (Секерская 1992а, с. 65—67). Але © О. П. СєКЕРСЬКА, 2019 374 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Археологія і природничі науки у монографії, присвяченій курганам Скіфсь- кого Герросу, на жаль, були допущені окремі похибки (Мозолевский, Полин 2005, с. 106, 116), які потребують виправлення. Тому буде доречним ще раз звернутися до характеристи- ки археозоологічного комплексу цих курганів. Крім того, вперше публікуються археозологіч- ні комплекси бердянського кургану, який був досліджений Приазовською експедицією під керівництвом М. М. чередниченка у 1976— 1978 рр. (болтрик 2016, с. 27) та курганної гру- пи І біля м. Кам’янка-Дніпровська (дослідже- на запорізькою експедицією під керівництвом в. в. Отрощенка у 1986 р.). висота коней в холці визначалася за ко- ефіцієнтами в. О. вітта (витт 1952). Для харак- теристики морфологічних особливостей коней, зв’язаних із переважанням певного алюру, ви- користовувалися індекси масивності п’ясткових та плеснових кісток, розраховані за О. О. бра- унером (браунер 1916, с. 108—109) та індекси ширини п’ясткових кісток та перших фаланг за в. І. Громовою (Громова 1949, с. 47—49). Також для виявлення переважного типу пересуван- ня тварин була залучена методика є. Г. Анд- рєєвої (Андреева 1933, с. 292—297). висота в холці овець обчислювалася за коефіцієнтами в. й. Цалкіна (Цалкин 1961, с. 124). визначен- ня віку коней проводилося по зубах за А. Г. Пет- ренко (Петренко 1984, с. 22—23). реЗУлЬтАти тА їх оБгоВореннЯ видовий склад тварин, кількість кісток, мі- німальна кількість особин кожного виду та ок- ремі виміри наведено у табл. 1 і 2. Бабина Могила. Перш за все, слід звер- нути увагу на помилкові дані, наведені в мо- нографії б. М. Мозолевського та С. в. Поліна щодо кількості археозологічного матеріалу, за- фіксованого у складі тризни кургану (Мозолев- ский, Полин 2005, с. 106). вказані дослідника- ми кількісні показники стосуються загальної характеристики археозоологічного комплексу таблиця 1. видовий склад тварин Курган вид Кількість кісток Кількість особин бабина Могила Кінь 482 35 бик свійський 3 3 вівця 171 13 Собака свійський 3 1 благородний (європейський) олень 19 4 Кабан 28 5 водяна Могила Кінь 436 34 бик свійський 16 7 вівця 3 2 благородний (європейський) олень 1 1 бердянський курган, південна могила Кінь 53 1 вівця 137 2 Там само, центральна могила, камера, грабіжницький хід Кінь 19 2 вівця 50 2 Кам’янка-Дніпровська, к. гр. І, к. 1, зов- нішній рів Кінь 38 4 бик свійський 1 1 Там само, к. 1, внутрішній рів Кінь 22 2 Там само, к. 1, внутрішній рів, тризна Кінь 50 3 Собака 1 1 Кабан 8 2 благородний (європейський) олень 2 1 Там само, к. 1, східна бровка Кінь 6 3 Там само, к. 1, п. 1 Кінь 4 1 Там само, к. 3, кінь 1 Кінь 29 1 Там само, к. 3, кінь 2 Кінь 11 1 Там само, к. 3, п. 2 вівця 19 1 Там само, к. 3, п. 3 Кінь 11 1 Там само, к. 5, рів, тризна Кінь 13 1 Кабан 21 2 благородний (європейський) олень 2 1 375ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Сєкерська, О. П. Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів (Секерская 1992а, с. 87). Тому доречним буде навести визначення кісток тварин з рову окре- мо. Отже, в рові кургану бабина Могила було знайдено відповідно: у північно-східному сек- торі — 30 кісток від 3 особин коня, 17 кісток від 2 особин кабана та 16 кісток від 2 особин кабана; у північно-західному секторі — 47 кіс- ток від 5 особин коня, 1 кістка від 1 особини ка- бана; у південно-західному секторі — 73 кістки від 6 особин коня, 1 кістка від 1 особини бла- городного оленя, 3 кістки від 1 особини вівці, 1 кістка від 1 особини бика свійського та 3 кіст- ки від 1 особини собаки; у південно-східному секторі — 50 кісток від 5 особин коней, 6 кісток від 1 особини кабана, 2 кістки від 1 особини благородного оленя. Таким чином, в рові за- галом було знайдено 250 кісток. за винятком 2 молодих (subadultus) та 3 зрілих (maturus) особин коня, усі інші тварини були дорослими (adultus). Під ІІ крепідою буди знайдені 3 кіст- ки від 2 особин коня, у скупченні ІІІ крепіди — 5 кісток, які належали зрілому коню. Решта кісток знаходилась безпосередньо у похованнях. Так само невірне уявлення може скластися і в ході вивчення матеріалів гробни- ці 1. звертаючись знову до тексту монографії б. М. Мозолевського та С. в. Поліна, бачимо, що у гробниці 1, яка знаходилась в центрі кур- гану, у вхідній ямі були знайдені «кістки тва- рин» та у заповненні жертовна їжа — «по од- ній особині коня та вівці» (Мозолевский Полин 2005, с. 114, 116). Між тим, у вхідній ямі цен- трального поховання були знайдені 10 кісток від молодої особини коня, 1 кістка від молодої особини великої рогатої худоби та 2 кістки від дорослої особини барана; у гирлі камери — по дві кістки від дорослого коня та молодої особи- ни вівці. У дромосі, камері та грабіжницько- му ході центрального поховання загалом було визначено 29 кісток від 3 особин коня, 2 кістки від дорослої особини великої рогатої худоби та 2 кістки від дорослої особини вівці. Склад кісток — ліві лопаткова, променева, ліктьова, тазова, фрагменти лівої стегнової та великого- мілкової кісток коней, ліві променеві та ліктьо- ва великої рогатої худоби, фрагменти черепу, хребці та цілі праві лопатка і плечова, ліва та права променеві і великогомілкова кістки овець дозволяють припустити, що у поховання в якості жертовної напутньої їжі були покла- дені частини туш 2 особин великої рогатої ху- доби, 3 особин овець (дорослий баран, молода та доросла особини, чию стать не встановлено). Крім того, у цьому похованні знаходились ре- штки частин туш від 4 особин коней. загалом у кургані зафіксовано 482 кістки від 35 коней, 3 кістки від 3 особин великої рога- тої худоби, 171 кістка від 13 овець, 3 кістки від 1 собаки, 19 кісток від 4 особин європейського (благородного) оленя та 28 кісток від 5 кабанів. Кістки свійських тварин становлять 93,3 % від загального обсягу визначених кісток, а кіль- кість їх особин — 85,2 % від загальної кіль- кості особин тварин. за індексом масивності найбільш діагнос- тичними кістками коней є метаподії та перші фаланги. за відношенням найбільшої довжини до ширини середини діафізу, меншого діамет- ра середини діафізу до більшого та середнього діаметра до найбільшої довжини п’ясткові кіст- ки коні розподілилися таким чином: кінь 1 має більші розбіжності з кіньми бігового типу, а кінь 2 та кінь з рову — з кіньми шагового типу. Індекси довжини п’ясткової кістки до довжини плечової та променевої (Громова 1949, с. 36— 38) свідчать, що кінь 1 має змішані ознаки ска- кових та шагових коней, тоді як кінь 2 знахо- диться ближче до скакових коней. Кінь 1 за індексами масивності епіфізів п’ясткової кістки відноситься до групи середніх, за індексом масивності середини діафізу — до групи широконогих (Громова 1949, с.49) та де- монструє найбільші відмінності від коней біго- вого типу та коня Пржевальського (Андреева 1933, с. 292—298). Отже, основним типом його пересування були, очевидно, неспішні алю- ри — шаг та повільна рись. Кінь 2, навпаки, пересувався переважно швидким алюром. він демонструє схожість с кіньми бігового типу та конем Пржевальського, так само, як і один із коней, знайдених у рові. Коня 2 можна віднес- ти до групи широконогих. Кінь з рову за масив- таблиця 2. виміри та пропорції кісток коней з бердянського кургану Кістка, вимір Humer Radius Mc III Mc III Mt III F1 передня 1. Найбільша довжина, мм 273,5 328,0 222,5 219,0 252,2 89,5 2. Ширина верхнього кінця, мм 90,5 52,2 49,3 49,3 42,1 52,8 3. Ширина середини діафізу, мм 36,0 20,2 31,0 33,8 31,0 35,5 4. Ширина нижнього кінця, мм 74,3 34,1 48,7 49,2 48,1 45,3 2 : 1 — — 22,2 22,5 16,7 59,0 3 : 1 — — 15,4 15,4 12,3 39,7 1 : 3 — — 64,8 64,8 — — 4 : 1 — — 21,9 22,5 19,1 50,6 висота в холці, см 128,6 134,5 138,0 135,8 131,2 — 376 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Археологія і природничі науки ністю п’ясткової кістки відноситься до групи се- редніх. Індекси масивності перших передніх фаланг коней 1—2 потрапляють у межі мінливості групи широконогих коней, індекси масивності першої задньої фаланги демонструють більшу варіабель- ність. Масивність ніг коней залежить від кліма- тичних умов, в яких формувалася та розвивалася порода. Також на масивність впливає забезпе- ченість кормом. враховуючи, що за індексами ширини епіфізів та середини діафізу п’ясткових кісток та перших фаланг кінь № 1 відноситься до групи широконогих, можливо припустити, що масивність ніг він міг успадкувати від своїх пред- ків, приведених з іншого регіону. Водяна Могила. Археозоологічний комп- лекс водяної Могили дещо менший і нарахо- вує 456 кісток мінімально від 44 особин тварин. більшість кісток знайдено у рові. У північній частині рову зафіксовано 100 кісток мінімально від 13 особин коней, 12 кісток від 2 особин ве- ликої рогатої худоби та 1 кістка європейського оленя. У південній частині рову знаходились 103 кістки від 9 особин коня та 2 кістки від1 осо- бини великої рогатої худоби. У західній частині рову були знайдені 29 кісток від 6 особин коней та 2 кістки від 2 особин великої рогатої худо- би. У скупченні 1 знаходились ще 3 кістки від 1 особини коня. Решта кісток походить із похо- вання 2 (коні 1 і 2, відповідно 31 та 34 кістки) та з поховання 3, де були визначені 126 кісток від 3 особин коней та 3 кістки від 2 особин вівці. Коням належать 436 кісток від 34 особин, се- ред яких 13 належать до групи subadultus, 2 — до групи зрілих (maturus), усі інші — дорослі (adultus). У похованні 2 знайдено перепалені та у значній мірі фрагментовані кісткові рештки 2 коней. Стать — жеребці. вік коня 1 — при- близно 14 років, висота в холці — 138,1 см. вік коня 2 становить 4—5 років, висота в холці — 150,8 см. за значеннями індексів масивності епіфізів п’ясткової кістки коня 1 можна віднес- ти до групи середньоногих. Кінь 2 за індексом масивності середини діалізу плеснової кістки відноситься до групи тонконогих. У вхідній ямі поховання 3 зафіксова- но 95 кісток від 2 особин коней. вік та стать встановлені для однієї — кобила приблизно 4—4,5 років. вона мала коротке плече — дов- жина плечової кістки становить усього 252 мм, та висоту в холці близько 118 см. Подібною висотою — 119,1 см — характеризується мала за зростом кобила з Норшун-Тепе (Секерская 2011, с. 240). Індекс довжини плечової кіст- ки до висоти кобили із поховання 3 становить 21, 3. беручи до уваги думку С. К. Даля (Даль 2006, с. 168), вірогідно, що ця кобилка пересу- валася уповільненними алюрами — шагом та повільною риссю. Друга особина коня з цього ж поховання представлена ребрами, лівими лопатковою та плечовою кістками (жертовне м’ясо). визна- чити її стать та точний вік неможливо. Повне зростання верхнього епіфізу плечової кістки свідчить, що тварина була забита після досяг- нення 3,5—4 або більше років. Кістки коня з камери поховання 3 мають зе- лений колір внаслідок просякнення окислами бронзи. Мозкова частина черепу та 5 хребців розрубані вздовж знаряддям типа сокири, на ребрах та тазових кістках є сліди від ріжучого інструменту (ножа?). Скупчення 1 складалося із фрагментів променевої та плеснової кісток та ікла, що належали дорослому (більше 5 років) жеребцю. Кістки свійських тварин становлять 99,8 % від загальної кількості визначених кісток, а кількість їх особин — 97,7 % від загальної кіль- кості особин тварин. Характеризуючи коней водяної Могили, перш за все слід відмітити їх схожість с кіньми шагового типу. Індекси відношення найбільшої довжини п’ястки до середини діафізу знаходять- ся в межах 61,2—64,4. Перші передні та задні фаланги за індексом масивності мають змішані ознаки та належать до груп середніх та широко- ногих. П’ясткові кістки за масивністю верхнього та нижнього епіфізів належать до групи серед- ніх, а за індексом масивності середини діафізу (15,5—16,3) до групи широконогих. велике значення має вивчення копитних фа- ланг, які вважаються показником клімату та характеризують ґрунт, на якому йшло форму- вання породи. Ширина копит залежить від ма- сивності кісток кінцівок коней, яка безпосередньо пов’язана з кліматом та ландшафтом — більш прохолодний і вологий клімат сприяє розвитку більш масивних форм тварин, тоді як вузькі ко- пита свідчать про сухість і тверді ґрунти. були розраховані індекси: 1) ширини фаланги до її довжини; 2) ширини до поперечника та 3) шири- ни до висоти для передньої та задньої копитних фаланг з водяної Могили та передньої фаланги з бабиної Могили. за отриманими даними пер- шого індексу усі три копитні фаланги можна від- нести до групи «вузьких», але за другим індек- сом одна передня фаланга потрапляє до групи копит «середньої ширини», а дві інші — до групи «широких» (Громова 1949, с. 45). Перший індекс фаланги з бабиної Могили (118,7) практично співпадає з індексом (118,6) фаланги коня з по- ховання 2 кургану 2 у м. запоріжжя (Секерская 2011, с. 238). Третій індекс для передньої копит- ної фаланги з бабиної Могили — 181,1 — набли- жується до аналогічного індексу коня 2 з курга- ну 6 червонознаменського могильника, який дорівнює 184,3. С. К. Даль вважає цього коня швидкоалюрним, характерним для рівнинних ландшафтів (Даль 2006, с. 164). Отже, коні 1—2 та кінь з рову бабиної Мо- гили могли пересуватися швидкими алюрами (риссю та галопом), але якщо для коня 2 такий тип пересування був постійним, кінь 1 рідко удавався до нього. взагалі, деяке міксування 377ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Сєкерська, О. П. Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів ознак, відмічене для коня 1, характерне для тварин, які певну частину часу утримуються у табунах і не підлягають постійному тренінгу або може характеризувати дикі форми тварин, які не підпали під дію цілеспрямованого відбо- ру. Таким, наприклад, є кінь Пржевальського (Климов 1990, с. 40). Коні, яких постійно тре- нують з раннього віку, зазвичай, характеризу- ються певним алюром. Коні з водяної Могили, вірогідно, пересувалися переважно уповільне- ними алюрами — шагом та повільною риссю. Бердянський курган. При дослідженні бер- дянського кургану кістки тварин були зафіксо- вані у камері центральної та південній могилах. У грабіжницькому ході камери центральної могили знайдені кістки від 2 особин овець. Про- сочені окислами бронзи 29 кісток належали 1 дорослій особині вівці віком 2—2,5 роки. Її ви- сота в холці, обчислена за довжиною п’ясткової та плеснової кісток, дорівнювала відповідно 71,2—74,4 см. До напівдорослої особини вівці віком біля 1,5 років належить 21 кістка. Крім того, тут же знаходились 16 кісток від 1 особини коня віком приблизно 3,5—4 років. Стать не встановлено. Серед кісток наявні фрагменти ребер, кістки лівої передньої кінців- ки (лопаткова, плечова, ліктьова, променева, п’ясткова, перша фаланга) та ліва плеснова. ще одна ліва п’ясткова та праві лопаткова та плечо- ва кістки належить дорослій особині коня, чию стать та точний вік встановити неможливо. висота коней в холці коливається в межах 128,6—138 см. Тобто, за цим показником вони належали до груп малорослих (128—136 см) та середніх за зростом (136 —144 см). за індексом ширини середини діафізу п’ясткових кісток вони відносяться до групи «напівтонконогих» (браунер 1916, с. 106). за значеннями індексів масивності епіфізів п’ясткові кістки можна віднести до групи се- редніх за масивністю. Індекси масивності пер- шої передньої фаланги потрапляють в межі мінливості групи «середніх» за цією ознакою коней. До цієї ж групи віднесений кінь Прже- вальського (Громова, 1949, с.49). за відношенням найбільшої довжини до шири- ни середини діафізу п’ясткові кістки коней з цен- тральної могили знаходяться ближче до коней бі- гового типу (Андреева 1933, с. 292—298). відносно великі індекси відношення найбільшої довжини п’ясткових кісток до найбільшої довжини проме- невої кістки (67,8 і 69, 8 %) свідчать про подовжен- ня нижнього відділу кінцівок. відповідно, швид- кість пересування цих коней була доволі високою, а ґрунти, на яких вони формувалися — твердими та сухими. У коня Пржевальського цей індекс коливається в межах 68—73 % (Громова 1949, с. 37—38). Отже, кліматичні умови формування та існування породи коней, до яких належали осо- бини з бердянського кургану, можна охарактери- зувати як відносно теплі та сухі, але не посушливі, а ґрунти, відповідно, як достатньо тверді. У південній могилі також були знайдені кіс- тки двох видів тварин — коня та вівці. біль- шість кісткових решток овець розміщувалися у великому та малому казанах. У великому ка- зані знаходилась рештки дорослої вівці — усьо- го 73 кістки (череп з нижньою щелепою, ребра, хребці та кістки кінцівок). У малому казані були знайдені 29 кісток (хребці, ребра, ліві лопатка, плечова і стегнова та праві великогомілкова, п’яткова кістки та астрагал) від однієї дорос- лої особини вівці, стать якої не встановлена. Крім того, в похованні знаходилися ще 35 кіс- ток, частина з яких (ліва великогомілкова, права променева, кістки зап’ястку, п’ясткові та плеснові) може належати вівці з малого каза- на, а частина (п’ясткова та плеснові) — вівці з великого казана). Наявність цілих п’ясткових (2 праві, 1 ліва) та плеснових (2 праві і 2 ліві) кісток із повністю зрощеними епіфізами, засвід- чують покладення у могилу двох дорослих осо- бин — дистальні епіфізи метаподій овець, за- звичай, повністю зростаються у віці 2—2,5 років в залежності від породи. Стан зубної системи та синостози довгих трубчастих кісток кінцівок дозволяють припустити, що обох тварин заби- ли у віці від 2 до 2,5 років. з огляду на те, що жувальна поверхня усіх зубів верхніх та ниж- ніх щелеп стерта, а епіфізи стегнових та верхні епіфізи великих гомілкових кісток не зрослися, можна зробити припущення про розведення се- редньостиглої або пізньостиглої породи овець. Отже, загалом у південній могилі знаходились рештки мінімально від 2 особин овець. Їх зріст в холці дорівнював за найбільшою довжиною плеснових кісток 80,8 і 78,5 см, за найбільшою довжиною п’ясткових кісток — близько 76 см. Тобто, вівці були достатньо крупними. У добу раннього заліза такі значні розміри зафіксовані тільки для овець із скіфських городищ лісосте- пової зони (Цалкин 1966, с. 30, 88). Кінь з південної могили представлений 53 кіс- тками від однієї особини, в тому числі хребцями, ребрами, п’ястковими та плесновими кістками, фалангами пальців передньої та задньої кінці- вок та зубами верхньої та нижньої щелеп. висо- та коронки зубу Pm1 становить 20,0 мм, висота коронки М3 — 46,5 мм. вік тварини, обчислений за методикою А. Г. Петренко (Петренко 1984, с. 22—23), може становити 9—10 років. Стать — жеребець. висота в холці, визначена за довжи- ною п’ясткової та плеснової кісток, становить відповідно 140,7 та 143,5 см, в середньому — 142,1 см. за індексом ширини середини діафізу п’ясткової кістки жеребець був напівтонконогим (15,1), за індексом ширини середини діафізу пле- снової кістки — тонконогим (11,6). за значення- ми індексів масивності епіфізів обидві метаподії можна віднести до групи середніх за масивністю (Громова 1949, с. 49). Переважним типом його пересування були, очевидно, швидкі алюри. Отже, коней бердянського кургану можна охарактеризувати як напівтонконогих мало- 378 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Археологія і природничі науки рослих та середніх за зростом. вони сформува- лись на достатньо твердих та сухих ґрунтах, а їх тип пересування був переважно швидким. Курганна група І, м. Кам’янка-Дніп- ровська. загалом у насипу та ровах кургану 1 курганної групи І було знайдено 116 кісток мінімально від 13 особин коня. з них молодих (subadultus) — 2, дорослих (adultus) — 10, зрілих (maturus) — 1 особина. У заповненні зовнішньо- го рову знайдено кісткові рештки 4 дорослих ко- ней. Стать та точний вік встановлені для одного з них — молодий жеребець віком 4,5—5 років. У внутрішньому рові знаходились кістки доросло- го жеребця 8—10 років та дорослої кобили віком близько 7 років. До складу тризни у внутріш- ньому рові входили рештки 2 жеребців, один з яких досяг приблизно 4,5—5 років, вік другого жеребця становив понад 10 років. Незадовільна збереженість кісток коней з розкопок курганної групи І біля Кам’янки- Дніпровської дозволяє зробити виміри та об- числити індекси тільки окремих екземплярів. зріст в холці коней з бровки кургану 1, визна- чений по великогомілкових кістках, коливаєть- ся в межах 129,7—135,5 см. Кінь із зовнішнього рову мав висоту 132,7 см, за індексом тонконо- гості (13,8) був тонконогим, а за типом пересу- вання наближується до коней бігового типу. ще один кінь із рову мав висоту 143,2 см, тобто, був середнім за зростом та також належав до групи тонконогих. його індекс тонконогості за О. О. браунером (браунер 1916, с. 105) дорів- нює 14,3. Тип його пересування наближується до коней бігового типу. з кургану 3 походять поховання двох коней. Коню 1 належать 29 кісток. його висота в хол- ці, визначена за кістками передньої та задньої кінцівок, складала біля 137,4 см (середній за зростом). Індекси тонконогості складають 15,5 для п’ясткової кістки (напівтонконогий) та 11,6 для плеснової (тонконогий). за значеннями індексів масивності епіфізів п’ясткову кістку та першу передню фалангу можна віднести до групи середніх за масивністю. за індексами є. Г Андреєвої (Андреева 1933, с. 293—298) він виявляє схожість з кіньми бігового типу. Коню 2 належить 11 кісток. висота його в хол- ці дорівнювала 137,3 см, тобто, він належав до групи середніх за зростом. Індекси тонконогості двох плеснових кісток дорівнюють 11,8 (тонко- ногий) і 12,3 (напівтонконогий). Перша передня фаланга зі індексами масивності епіфізі відно- ситься до групи широконогих, за індексом ма- сивності діафізу — до групи тонконогих. Перша задня фаланга за індексами масивності нале- жить до групи середніх за масивністю. У похованні 2 кургану 3 знаходились 19 кіс- ток вівці (ліві лопаткова, плечова, промене- ва, ліктьова та ребра). У похованні 3 курга- ну 3 знайдені 11 кісток від 1 особини коня (ліві лопаткова, плечова, променева та кістки зап’ястку). Кістки перепалені, вимірюванню не підлягають. Стать не встановлена, вік — 3,5— 4 роки. До складу археозоологічного матеріалу з рову кургану 5 входили 13 кісток від 1 коня, 21 кістка від 2 диких кабанів та 2 кістки від благородного (європейського) оленя. У похованні 3 кургану 2 були знайдені 4 кіс- тки великої рогатої худоби (ліві лопаткова, плечова, променева та астрагал) від дорослої особини. У похованні 2 кургану 5 знайдені 6 кісток (ліві лопаткова, плечова, променева, ребро та фрагмент тазової кістки). вік — дорос- ла, стать не встановлена. Таким чином, археозоологічні матеріали з поховань 2 та 3 кургану 3, поховання 3 курга- ну 2 та поховання 2 кургану 5 належать до ка- тегорії напутньої їжі. У цілому, досліджені матеріали підтверджу- ють велике значення коня у поховально-поми- нальній обрядовості скіфів. Дослідження мі- фології та фольклору різних народів засвідчує ряд спільних рис в образі коня, який виступає насамперед як заупокійна потойбічна тварина (Пропп 1986, с. 171—176). ВисноВки Дослідивши археозоологічні комплекси скіфських курганів бабина та водяна Моги- ли, бердянського кургану та курганної групи І біля м. Камянка-Дніпровська, можна зробити певні узагальнення. Як свідчать досліджені матеріали, кінь широко використовувався у поховально-поминальній обрядовості скіфів. частини туш коней поміщали у поховання в якості напутньої їжі, м’ясо коней вживали при проведенні поминальних обрядів, коней хова- ли разом із господарями. Як напутню їжу ви- користовували також овець та велику рогату худобу. При проведенні поминальних обрядів вживали також частини туш диких тварин — європейського оленя та дикого кабана. Стать та вік тварин, що були відібрані для ритуально-поминальної обрядності, можна встановити в окремих випадках. в основному у ритуально-поминальних обрядах використову- вали коней двох вікових категорій — молодих (4—5 років) та середнього віку (9—10 років). за своїми розмірами переважна частина ко- ней належала до груп малорослих (128—136 см в холці) та середніх за зростом (136—144 см). виключення складають коні з водяної Моги- ли: кобила з поховання 3 (дуже дрібна, зріст 118,96 см); кінь з рову та кінь 2, які мали зріст вище середнього та віднесені до групи рослих. за індексами масивності п’ясткових та плесно- вих кісток досліджені коні відносилися до груп тонконогих (2 екземпляри), напівтонконогих (8 екземплярів) та середньоногих (4 екземпляри), тобто, більшість тварин були напівтонконогими. Кінь 2 та кінь з рову бабиної Могили могли пересуватися швидкими алюрами (риссю та га- 379ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Сєкерська, О. П. Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів лопом) досить часто, тоді як кінь 1 рідко удавався до них. Останній, очевидно, значну частину пер- шої половини життя міг випасатися у табуні, де і сформував тип пересування повільними алюра- ми. Кінь 1 кургану бабина Могила міг успадку- вати масивність ніг він від своїх предків, приве- дених з іншого регіону. Коні з водяної Могили, вірогідно, пересувалися переважно уповільнени- ми алюрами — шагом та повільною риссю. Коні бердянського кургану були напівтонко- ногими, малорослими та середніми за зростом. вони формувались на достатньо твердих та су- хих ґрунтах, а їх тип пересування був переваж- но швидким. Коні з кургану 1 Кам’янки-Дніпровської були тонконогими та напівтонконогими, в ос- новному — середніми за зростом та наближу- вались до коней бігового типу. відмічене в ряді випадків змішення ознак, характерних для коней різних типів та, від- повідно, пристосування тварин до різних типів пересування, може свідчити про їх утримання у табунах упродовж тривалого часу. зазвичай таке змішування ознак характеризує дикі фор- ми тварин, які не підпали під дію цілеспрямо- ваного відбору, але в цьому випадку можна го- ворити про більшу частину поголів’я скіфських коней, які не відбиралися «під сідло» осіб висо- кого соціального статусу. подЯки Автор щиро дякує дослідникам, які надали можливість опрацювати археозоологічні колек- ції із розкопок скіфських курганів, насамперед в. в. Отрощенку, ю. в. болтрику, б. М. Мозо- левському (†), М. М. чередниченку (†) та усім співробітникам Орджонікідзевської, Приа- зовської та запорізької експедицій ІА АН Ук- раїни, завдяки чий сумлінній праці вони були здобуті та збережені. літерАтУрА Андреева, Е. Г. 1933. О строении костей некото- рых диких и домашних животных.Труды лаборато- рии генетики, 1, с. 263-312. Андрух, С. І., Сєкерська, О. П. 1999. Нові археозо- ологічні матеріали зі скифських поховань. Археоло- гія, 3, с. 112-118. бибикова, в. И. 1973. К интерпретации остеоло- гического материала из скифского кургана Толстая могила. Советская археология, 4, с. 63-68. болтрик, ю. в. 2016. Місце бердянського кургану в системі поховальних пам’яток Скіфії. Археологія і давня історія України, 2 (19), с. 27-32. браунер, А. А. 1916. Материалы к познанию до- машних животных России. Лошадь курганных пог- ребений. Записки Общества сельского хозяйства Южной России, 86, І, с. 49-184. витт, в. О. 1952. Лошади Пазырыкских курганов. Советская aрхеология, 16, с. 163-205. Громова, в. И. 1949. История лошадей (р. Equus) в Старом Свете. Москва; Ленинград: АН СССР. Труды Палеонтологического института, 17, ІІ. Даль, С. К. 2006. Обработка костного материала из раскопок кургана 6 у хутора «Красное знамя». в: Петренко, в. Г. Краснознаменский могильник. Элитные курганы раннескифской эпохи на Север- ном Кавказе. Москва; берлин; бордо: Палеограф, с. 161-174. журавлев, О. П. 1991. Костные остатки млеко- питающих из курганной группы чертомлыка. в: Алексеев, А. ю., Мурзин, в. ю., Ролле, Р. Чертом- лык (скифский курган IV в. до н. э.). Киев: Наукова думка, с. 347-364. журавлев, О. П. 1999. Кости животных из большо- го Рыжановского кургана. Materialy i Sprawozdania Rzeszowskiego Osrodka Archeologicznego, XX, с. 321-327. Климов, в. в. 1990. Лошадь Пржевальского. Мос- ква: Агропромиздат. Мозолевский, б. Н., Полин, С. в. 2005. Курганы скифского Герроса IV в. до н. э. (Водяна, Бабина и Соболева могилы). Киев: Стилос. Петренко, А. Г. 1984. Древнее и средневековое жи- вотноводство Среднего Поволжья и Предуралья. Москва: Наука. Пропп, в.Я. 1986. Исторические корни волшеб- ной сказки. Ленинград: ЛГУ. Секерская, Е. П. 1987. Лошади кургана Огуз. Киммерийцы и скифы — I: Тезисы докладов всесо- юзного семинара, II, с. 65-67. Секерская, Е. П. 1992a. Исследование археозооло- гических материалов из курганов бабина и водяна Могила. Киммерийцы и скифы — II: Тезисы докла- дов Международной конференции, с. 87-88. Секерская, Е. П. 1992b. Анализ остатков лошадей из курганов скифской знати. Древности степного Причерноморья и Крыма, III, с. 187-191. Секерская, Е. П. 2001. Предварительные итоги изучения археозоологических материалов Мотро- нинского городища. в: бессонова, С. С., Скорый, С. А. Мотронинское городище скифской эпохи (по материалам раскопок1988—1996 гг.). Киев; Кра- ков: ИА НАНУ, с. 127-132. Секерская, Е. П. 2011. Лошади ранних кочевни- ков. Материалы по Археологии Северного Причер- номорья, ХІІ, с. 237-243. Сєкерська, О. П. 2017. Археозоологічні матеріали із розкопок курганів біля сіл Гірсівка та Мордвинів- ка. Музейний вісник, 17, с.55-59. Спасская, Н. Н., Канторович, А. Р., Маслов, в. Е. 2018. что мы знаем о скифских лошадях Северного Причерноморья и Предкавказья? Степи Северной Евразии: материалы VIII международного симпо- зиума, с. 938-931. Цалкин, в. й. 1961. Изменчивость метаподий у овец. Бюллетень Московского Общества Испы- тателей Природы. Отдел биологический, 66 (5), с. 115-132. Цалкин, в. й. 1966. Древнее животноводство пле- мен восточной Европы и Средней Азии. Материа- лы и исследования по археологи СССР, 135, с. 3-157. REFEREnCEs Andreyeva, E. G. 1933. O stroyenii kostey nekotorykh dikikh i domashnikh zhivotnykh. Trudy laboratorii genetiki, 1, s. 263-312. Andrukh, S. I., Siekerska, O. P. 1999. Novi arkheozoolo- hichni materialy zi skyfskykh pokhovan. Arkheolohiia, 3, s. 112-118. Bibikova, V. I. 1973. K interpretatsii osteologicheskogo materiala iz skifskogo kurgana Tolstaya mogila. Sovetskaya arkheologiya, 4, s. 63-68. 380 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Археологія і природничі науки Boltryk, Yu. V. 2016. Mistse Berdianskoho kurhanu v sys- temi pokhovalnykh pam’iatok Skifii. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (19), s. 27-32. Brauner, A. A. 1916. Materialy k poznaniyu domashnikh zhivotnykh Rossii. Loshad kurgannykh pogrebeniy. Zapiski Obshchestva selskogo khozyaystva Yuzhnoy Rossii, 86, І, s. 49- 184. Vitt, V. O. 1952. Loshadi Pazyrykskikh kurganov. Sovet- skaya arkheologiya, 16, s. 163-205. Gromova, V. I. 1949. Istoriya loshadey (r. Equus) v Starom Svete. Moskva; Leningrad: AN SSSR. Trudy Paleontolog- icheskogo institute, 17, ІІ. Dal, S. K. 2006. Obrabotka kostnogo materiala iz raskopok kurgana 6 u khutora «Krasnoye Znamya». In: Petrenko, V. G. Krasnoznamenskiy mogilnik. Elitnyye kurgany ranneskifskoy epokhi na Severnom Kavkaze. Moskva; Berlin; Bordo: Pale- ograf, s. 161-174. Zhuravlev, O. P. 1991. Kostnyye ostatki mlekopitayush- chikh iz kurgannoy gruppy Chertomlyka. In: Alekseyev, A. Yu., Murzin, V. Yu., Rolle, R. Chertomlyk (skifskiy kurgan IV v. do n. e.). Kyev: Naukova dumka. s. 347-364. Zhuravlev, O. P. 1999. Kosti zhivotnykh iz Bolshogo Ryzh- anovskogo kurgana. Materialy i Sprawozdania Rzeszowskiego Osrodka Archeologicznego, XX. s. 321-327. Klimov, V. V. 1990. Loshad Przhevalskogo. Moskva: Agro- promizdat. Mozolevskiy, B. N., Polin, S. V. 2005. Kurgany skifskogo Gerrosa IV v. do n. e. (Vodyana, Babina i Soboleva mogily). Kiev: Stilos. Petrenko, A. G. 1984. Drevneye i srednevekovoye zhivot- novodstvo Srednego Povolzhia i Preduralia. Moskva: Nauka. Propp, V. Ya. 1986. Istoricheskiye korni volshebnoy skazki. Leningrad: LGU. Sekerskaya, E. P. 1987. Loshadi kurgana Oguz. Kimmeri- ytsy i skify — I: Tezisy dokladov. Vsesoyuznogo seminara, II, s. 65-67. Sekerskaya, E. P. 1992a. Issledovaniye arkheozoolog- icheskikh materialov iz kurganov Babina i Vodyana Mogila. Kimmeriytsy i skify — II: Tezisy dokladov Mezhdunarodnoy konferentsii, s. 87-88. Sekerskaya, E. P. 1992b. Analiz ostatkov loshadey iz kur- ganov skifskoy znati. Drevnosti stepnogo Prichernomoria i Kryma, III, s. 187-191. Sekerskaya, 2001. Predvaritelnyye itogi izucheniya arkhe- ozoologicheskikh materialov Motroninskogo gorodishcha. In: Bessonova, S. S., Skoryy, S. A. Motroninskoye gorodishche skifskoy epokhi (po materialam raskopok 1988—1996 gg.). Kiev; Krakov: IA NANU, s. 127-132. Sekerskaya, E. P. 2011. Loshadi rannikh kochevnikov. Materialy po Arkheologii Severnogo Prichernomoria, XIІ, s. 237-243. Siekerska, O. P. 2017. Arkheozoolohichni materialy iz ro- zkopok kurhaniv bilia sil Hirsivka ta Mordvynivka. Muzeinyi visnyk, 17, s. 55-59. Spasskaya, N. N., Kantorovich, A. R., Maslov, V. E. 2018. Chto my znayem o skifskikh loshadyakh Severnogo Pricher- nomoria i Predkavkazia? Stepi Severnoy Evrazii: materialy VIII mezhdunarodnogo simpoziuma, s. 938-931. Tsalkin, V. Y. 1961. Izmenchivost metapodiy u ovets. By- ulleten Mosk. Obshchestva Ispytatelej Prirody. Otdel biolog- icheskiy, 66 (5), s. 115-132. Tsalkin, V. Y. 1966. Drevneye zhivotnovodstvo plemen Vostochnoy Evropy i Sredney Azii. Materialy i issledovaniya po arkheologi SSSR, 135, s. 3-157. O. P. Siekerska ARCHAEOZOOLOGICAL COMPLEXES OF SCYTHIAN BARROWS Archaeozoological studies of the complexes of the Scythian burial mounds Babina and Vodyana Mohyly, the Berdyansk Kurhan and barrow group 1 near the town of Kamenka-Dneprovska allow to make the fol- lowing generalizations. As the studied materials show, the horse was widely used in the funeral rites of the Scythians. Parts of the carcasses of horses were placed in the burial as a farewell food, meat horses were used for conducting funeral rites, horses were buried with their owners. Sheep and cattle were also used as food. During the funeral rites parts of the carcasses of wild animals — European deer and wild boar — were used as well. In some cases sex and age of animals that were se- lected for ritual and funeral rites can be established. Commonly the horses of two age categories — young (4—5 years) and middle age (9—10 years), were used in funeral rites. The vast majority of the horses belonged to the groups of stunted (128—136 cm at the withers) and medium growth (136—144 cm) horses according to their sizes. The exception are the horses from the Vodyana Mohyla: the Mare from burial 3 (very small, height 118.96 cm); the horse from the ditch and horse 2, which had above-average growth and belong to the group of tall. According to the indices of massiveness of meta- carpal and metatarsal bones, horses belonged to the groups of thin-legged (2 specimens), half-thin-legged (8 specimens) and medium-legged (4 specimens) hors- es, that is, most animals were half- thin-legged. Horse 2 and horse from the ditch of the Babina Mo- hyla: moved fast gaits (trot and gallop) quite often, whereas horse 1 rarely resorted to it. Horse 1, obvious- ly, a significant part of the first half of life could graze in the herd, where it formed a type of movement slow gait. This horse could inherit the massiveness of the leg from their ancestors, which were brought from another region. Horses from the Vodyana Mohyla: probably has moved mostly at a slow pace — by-step and slow trot. Horses from the Berdyansk Kurhan were half-thin- legged, small and medium height at withers. They were formed on fairly hard and dry soils, and their type of movement was mainly fast. Horses from the tumulus 1 of Kamenka-Dneprovska was a thin-legged and half-thin-legged, mostly — average growth and was approaching the horses running type. A mixture of features, which are characteristics of horses of various types and, respectively, adaptation of animals to different types of movement may be in- dicative of their content in the herds for a long time. As a rule, such mixture of signs characterizes the wild animals that do not fall under targeted selection. How- ever, in this case we can talk about large portion of the population of the Scythian horses, which is not selected «under the saddle» of persons of high social status. Keywords: the Scythians, barrows, archaeozoologi- cal complexes, horses. Одержано 04.07.2019 сЄкерсЬкА олена петрівна, кандидат історич- них наук, доцент, ПНПУ імені К. Д. Ушинського, вул. Старопортофранківська, 26, Одеса, 65020, Ук- раїна. SIEKERSKA Olena, Candidate of Historical Sciences, Docent, K. D. Ushynsky South Ukrainian National Pedagogical University, Staroportofrankivska, 26, Odesa, 65020, Ukraine. ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4540-3308, e-mail: e.sekerskaja@gmail.com.

Археозоологічні комплекси зі скіфських курганів

Репозитарії

Схожі ресурси