Букринська наступальна операція очима очевидців

Подано розгорнуту картину боїв на Букринському плацдармі восени 1943 року, дається їм аналітично-критична оцінка. Дослідження проводиться на основі документальних матеріалів і свідчень очевидців та учасників битви....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Бойко, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2014
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	До 70-річчя вигнання нацистських окупантів з України
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167235
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Букринська наступальна операція очима очевидців / Н. Бойко // Краєзнавство. — 2014. — № 3-4. — С. 117-128. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-167235
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1672352020-03-22T01:25:38Z Букринська наступальна операція очима очевидців Бойко, Н. До 70-річчя вигнання нацистських окупантів з України Подано розгорнуту картину боїв на Букринському плацдармі восени 1943 року, дається їм аналітично-критична оцінка. Дослідження проводиться на основі документальних матеріалів і свідчень очевидців та учасників битви. Дана развернутая картина боев на Букринском плацдарме осенью 1943 года, дается им аналитически- критическая оценка. Исследование проводится на основе документальних материалов, свидетельств очевидцев и участников битвы. The author of the article gives the complete picture of the fighting on the Bukrin beachhead autumn in 1943 and gives it’s analytic-critical estimation Such investigation is advanced for the first time on reason of documentation, evidences of the eye-witnesses and participants of the battle. 2014 Article Букринська наступальна операція очима очевидців / Н. Бойко // Краєзнавство. — 2014. — № 3-4. — С. 117-128. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167235 94 (477.46) «1943» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 70-річчя вигнання нацистських окупантів з України До 70-річчя вигнання нацистських окупантів з України
spellingShingle	До 70-річчя вигнання нацистських окупантів з України До 70-річчя вигнання нацистських окупантів з України Бойко, Н. Букринська наступальна операція очима очевидців Краєзнавство
description	Подано розгорнуту картину боїв на Букринському плацдармі восени 1943 року, дається їм аналітично-критична оцінка. Дослідження проводиться на основі документальних матеріалів і свідчень очевидців та учасників битви.
format	Article
author	Бойко, Н.
author_facet	Бойко, Н.
author_sort	Бойко, Н.
title	Букринська наступальна операція очима очевидців
title_short	Букринська наступальна операція очима очевидців
title_full	Букринська наступальна операція очима очевидців
title_fullStr	Букринська наступальна операція очима очевидців
title_full_unstemmed	Букринська наступальна операція очима очевидців
title_sort	букринська наступальна операція очима очевидців
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	До 70-річчя вигнання нацистських окупантів з України
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167235
citation_txt	Букринська наступальна операція очима очевидців / Н. Бойко // Краєзнавство. — 2014. — № 3-4. — С. 117-128. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT bojkon bukrinsʹkanastupalʹnaoperacíâočimaočevidcív
first_indexed	2025-07-15T00:06:02Z
last_indexed	2025-07-15T00:06:02Z
_version_	1837669248851247104
fulltext	117 УДК 94 (477.46) «1943» Надія Бойко (м. Переяслав-Хмельницький) Букринська наступальна операція очима очевидців Подано розгорнуту картину боїв на Букринському плацдармі восени 1943 року, дається їм аналітично-критична оцінка. Дослідження проводиться на основі документальних матеріалів і свідчень очевидців та учасників битви. Ключові слова: Велика Вітчизняна війна, Букринський плацдарм, Дніпро, Київ. Аналіз стану наукових досліджень, котрі ви- світлюють бої на Букринському плацдармі, свідчить про доволі обмежене висвітлення про- блеми у вітчизняній та зарубіжній історіогра- фії. Історична література однобоко і дуже скупо висвітлює ці події, внаслідок чого створюється завуальована картина. Найповніше бої на Бук- ринському плацдармі описуються у фундамен- тальній праці «Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941- 1945 гг.» (Т. 2), яка була видана в 1975 році. Але навіть тут Букринська битва не виділяється а ні окремим розділом, а ні окремим абзацом, їй відвели лише кілька сторінок у розділі «Форси- рование Днепра советскими войсками». Зовсім мало інформації можна дізнатися і з мемуарів. Свої спогади лишили Г. К. Жуков, С. М. Ште- менко, К. К. Рокоссовський, О. М. Василев- ський, І. С. Конєв, К. С. Москаленко, але вони пройшли через таку цензуру, що для дослідни- ків втратили інтерес. Вiйськова мемуаристика мала цiлком контрольований характер, авто- рами були генерали, iнколи полковники, але не солдати. А саме вони винесли на собi основний тягар вiйни й здобули перемогу. Хоча останні 10-15 років вітчизняні дослід- ники почали приділяти значну увагу роз- криттю багатьох проблем минулої війни, але й досі не можемо сказати, що ми багато про неї знаємо. Більше того, навіть сучасна історіогра- фія часто-густо загалом сором’язливо замовчує Букринську операцію. Видана у Москві в 2001 році праця «Россия и СССР в войнах ХХ века. Потери вооруженных сил. Статистическое ис- следование» (під редакцією генерал-полков- ника Г.Ф. Кривошеєва) взагалі не розглядає пе- ріод з 20-х чисел вересня до початку листопада 1943 року, там є лише відомості щодо втрат по- чинаючи з 1-го листопада – тобто під час на- ступу з Лютізького плацдарму. Виходить, тра- гічної епопеї Букринського плацдарму, де по- лягло понад 250 000 людей, немовби зовсім не було. Видане у 2005 році вітчизняне дослід- ження «Україна в полум’ї війни 1941-1945» (П. П.Панченко, О. І. Уткін, В. І. Горелов та ін.) також оминає Букринські події. Дослідники тут більш детально описують визволення Києва із Лютізького плацдарму. Пояснити такий стан справ можна лише одним, навіть через десятиліття, військовим історикам со- ромно визнавати злочинні прорахунки радян- ського командування. СВІДЧАТЬ ОЧЕВИДЦІ ТА УЧАСНИКИ БИТВИ ЗА ДНІПРО Федось Степанович Зуй: «Багато дніпровських бур я перечув на своєму віку, а такої другої, як під час форсу- вання, не було. Та й він, старий, не пережив більше такої за весь період своєї історії» [1]. Віктор Володимирович Білодід: «Більш тяжких боїв, ніж, ці, за Дніпро, я не бачив. Був відхід на Воронеж, був прорив під Воронежем, була Курська дуга… Дніпро! За силою вогню, за настирливістю ворожих атак, за жорстокістю ведення бою – захопити хоч метр, хоч хату…– таких боїв я не зустрічав до кінця війни. Рівень напруги боїв на Дніпрі можна зіста- вити хіба з тим, що було в Сталінграді…» [2]. У розмові з автором статті Микола Васи- льович Волков, учасник Сталінградської і Кур- ської битв, Берлінської операції сказав: «Я та- кого пекла, як на Букрині, не бачив ніде». Розповідає Мансур Гізатулович Абдулін: «Горечь непреходящую и поныне оставила пе- реправа через Днепр. Что там было! На брев- нах, на снопах, обшитых плащ-палатками, на всем, что может держать человека, стали мы ночью переправляться с левого берега на пес- чаный остров посредине Днепра, чтобы потом занять плацдарм на правобережье. Немцы, ко- нечно, ждали, что именно тут мы станем пе- реправляться. И с крутого берега обрушили на нас такое море огня, какого не видел я ни в Сталинграде, ни на Курской дуге» [3]. Із листа Ії Вікторівни Угланової, хірурга- ординатора 3 гвардійської танкової армії: «Про Козинці і Букринський плацдарм забути не- можливо. Навіть серед загальних спогадів про тяготи війни – це був один із найтяжчих і най- страшніших…» [4]. Зі спогадів Миколи Петровича Скалиги: «На Букринському плацдармі розгорілися ве- ликі бої. Кожний клаптик землі, яр,бугор, кущ, кожне дерево, кожна балка, гора – бралися з боєм. Інколи вони переходили з рук у руки по кілька разів. Щоденно на голови воїнів Черво- ної Армії падали тисячі тонн бомб, снарядів, мін. Навколо все гуло, тріщало, палало, ту- жило. Це було справжнє пекло»[5]. Букринський плацдарм… Чому ця битва залишила в людській пам’яті такий глибокий і страшний слід, душевний дискомфорт, мо- ральне невдоволення, пригніченість, гіркоту та біль? Чому очевидці ставлять її в один ряд зі Сталінградом, а то й вважають її ще запек- лішою? Пригадуєте – «…не бачив ні в Сталін- граді, ні на Курській дузі…»? Чому порівню- ють з пеклом? Чому ж тоді цю битву не виділено в історії Великої Вітчизняної війни? Чому про неї так мало написано? На деякі з цих запитань автор спробує дати відповіді. Після аналізу почутого і написаного вини- кає переконання в правомірності того, що Букринську битву слід ставити в один ряд зі Сталінградською і Курською. Але і в Сталін- градській битві, і на Курській дузі було здо- буто яскраві перемоги. А Букринську битву – програно. Тупо і безславно. У Переяславському районі Київської об- ласті (точніше, на правобережжі Дніпра) від- булася одна із найжорстокіших, кривавих, запеклих і бездарних операцій Великої Вітчиз- няної війни. Вона ввійшла в історію під на- звою «Битва на Букринському плацдармі». «9 сентября заместитель Верховного Глав- нокомандующего Маршал Советского Союза Г. К. Жуков и командующий Воронежским фронтом генерал Н. Ф. Ватутин на основании ранее полученных указаний Ставки разрабо- тали план наступательной операции фронта на киевском направлении. Вскоре его утвердил Верховный Главнокомандующий. Воронеж- скому фронту предстояло нанести удар в общем направлении на Киев» [6]. План наступу на Київському напрямку, який розробили Г. К. Жуков та М. Ф. Ватутін, затверджений Й. В. Сталіним. Події ж розгор- таються в такій послідовності. Згадує командуючий Центральним фрон- том К. К. Рокоссовський: «15 сентября после короткого боя войска Черняховского освобо- дили Нежин. Дорога на Киев была открыта. Я побывал у Черняховского после того, как его войска освободили Нежин. Солдаты и офицеры переживали небывалый подъем. Они забыли про усталость и рвались вперед. Все жили одной мечтой – принять участие в осво- бождении столицы Украины. Такое настрое- ние, конечно, было и у Черняховского. Все его действия пронизывало стремление быстрее выйти к Киеву. И он многого достиг. Войска 60-й армии, сметая на своем пути остатки раз- громленных вражеских дивизий, двигались стремительно, они уже были на подступах к украинской столице» [7]. Війська Воронезького фронту наступали не настільки стрімко. Цитата зі спогадів К. К. Рокоссовського: «В это время правофланговые армии соседа слева – Воронежского фронта вели еще бои на рубеже Ромны, Лохвица, от- став от нашего левого крыла на 100-120 кило- метров» [8]. Не дивлячись на те, що Центральний фронт, яким командував К. К. Рокоссовський, наступав досить успішно і був на підступах до Києва, було прийняте рішення про визволення Києва військами Воронезького фронту. Можна смі- ливо стверджувати, що при прийнятті такого рі- шення здоровий глузд був повністю відсутній, а домінували лише амбіції воєначальників. К. К. Рокоссовський був дуже розчарований, не зрозумів, що відбувається, і зателефонував Й. В. Сталіну з надією отримати роз’яснення. 3/4’2014Надія Бойко К Р А Є З Н А В С Т В О 118 Букринська наступальна операція очима очевидців 119 Ось як про все це згадує К. К. Рокоссовський: «Каково же было наше разочарование, когда во второй половине сентября по распоряжению Ставки разграничительная линия между Цент- ральным и Воронежским фронтами была ото- двинута к северу и Киев отошел в полосу со- седа. Нашим главным направлением теперь становилось черниговское. Я счел своим долгом позвонить Сталину. Сказал, что не понимаю причины такого изме- нения разграничительной линии. Ответил он коротко: это сделано по настоянию товарищей Жукова и Хрущева, они находятся там, им виднее. Такой ответ никакой ясности не внес. Но уточнять не было ни времени, ни особой необходимости» [9]. К. К. Рокоссовський зрозумів, що Г. К. Жу - ков використав своє службове становище як заступник Верховного Головнокомандувача, який до війни командував Київським військо- вим округом. Г. К. Жуков і член Військової ради М. С. Хрущов (був до війни першим сек- ретарем ЦК КПУ) наполягли на прийнятті такого рішення в особистих інтересах, а не в інтересах ситуації, що склалася на Централь- ному і Воронезькому фронтах. Вони вважали, що тільки під їхнім командуванням повинен бути визволений Київ. На жаль, мрія К. К. Рокоссовського – ви- зволити Київ – не здійснилася. Прийнято вважати, що історія не знає слова «якби». Це хибно. Завжди потрібно роз- глядати можливість альтернативи. І якби дали К. К. Рокоссовському визволити Київ, втрати не були б такими колосальними і безглуздими. «Перед войсками Воронежского фронта стояла трудная задача. Наступать на Киев, рас- положенный на высоком берегу Днепра, нанося по врагу лобовые удары, было нецелесооб- разно. Поэтому генерал Н. Ф. Ватутин решил, используя внезапность, достигнутую стреми- тельным форсированием Днепра, разгромить врага и освободить столицу Украины нанесе- нием главного удара с Букринского и вспомо- гательного – с Лютежского плацдармов» [10]. Отже, на головному – Київському – напрям - ку просувався Воронезький фронт (20 жовтня 1943 року перейменований на 1-й Український) під командуванням генерала армії М. Ф. Вату- тіна. До складу Воронезького фрон ту на Бук- ринському плацдармі входили: 40 ар мія – командуючий генерал-полковник К. С. Мос ка - лен ко, 3 гвардійська танкова армія під команду- ванням генерал-лейтенанта П. С. Рибалка, 27 армія – командуючий генерал-лейтенант С. Г. Трофименко, 47 армія під командуванням генерал-лейтенанта П. Ф. Жмаченка. У повітря- них боях брала участь 2 повітряна армія під ко- мандуванням генерал-лейтенанта С. А. Красов- ського. Їм протидіяли 10 добірних фашистських дивізій, із них 3 танкові, 2 моторизовані і 5 пі- хотних. 2 танкові есесівські дивізії – «Рейх» і «Вікінг» – були в резерві. Надто серйозні труднощі постали перед на- шими військами. Правий берег Дніпра – висо- кий і крутий, порізаний балками і ярами. Висота його досягала 60-80 м, а біля Григо- рівки – 150 м. Саме на високі кручі правого бе- рега Дніпра мала опертися, за розрахунками гітлерівців, система укріплень «Східного валу», наказ про будівництво яких був виданий 11 серп ня 1943 року. Виступаючи в Берліні, Гітлер заявив: «Скоріше Дніпро потече назад, ніж росіяни перетнуть його – цю могутню водну перешкоду завширшки 700-800 метрів, правий берег якої – це ланцюг безперервних дотів, природна неприступна фортеця». Нашим військам потрібно було форсувати Дніпро з ходу. Гітлерівське командування вва- жало, що жодна армія в світі не зможе з ходу перетнути таку велику водну перешкоду, і роз- раховувало, що радянським військам потрібно буде для підготовки до форсування Дніпра що- найменше кілька місяців [11]. Насправді ж вій- ськам Червоної Армії відводилося на цю під- готовку трохи більше десяти днів. Порівняйте: кілька місяців – за планами гітлерівців і десять днів – за планами нашого командування! «На подготовку нам дали десять дней», – конста- тував командуючий Центральним фронтом К. К. Рокоссовський [12]. Основну підготовку до форсування Дніпра треба було вести в процесі наступу [13]. «Однако преодоление мощной водной пре- грады представляло большие трудности. Пе- редовые части вышли к Днепру без табельных переправочных средств, тылы сильно отстали. Войскам приходилось действовать в условиях лесисто-болотистой местности, начавшиеся дожди сделали дороги малопроходимыми для транспорта. Трудности были огромны, а оста- новить наступающие соединения перед Дне- пром, начать подтягивание и перегруппировки войск, переправочных средств и заняться пла- номерной подготовкой форсирования реки не представлялось целесообразным. Время, кото- рое потребовалось бы на проведение этих ме- роприятий, могло быть использовано коман- дованием вермахта для усиления обороны на Днепре. На это оно и надеялось. Единственно правильным в таких условиях оставалось ре- шение форсировать Днепр с ходу» [14]. Виникає дуже великий сумнів, що це єдино правильне рішення. А от що воно авантюрне сумнівів немає. Успіх форсування мали вирішити рапто- вість і високий моральний дух радянських вої- нів [15]. Раптовість і моральний дух. Не танки та авіація, не боєприпаси й гармати, а мораль- ний дух! Форсувати річку необхідно було від- разу в кількох місцях з метою дезорганізації оборони фашистів [16]. На правому березі було створено 23 плацдарми [17], головний із них – Букринський. «Форсування Дніпра і дальший розвиток наступу намічалося з ходу на південь від Києва в крутому завороті ріки, що був звернений у наш бік. Там були розташовані населені пункти Малий і Великий Букрин, а тому і плацдарм, за- хоплений тут пізніше, називався Букринським. Не завадило б, звичайно, намітити і другий варіант подолання Дніпра в районі Києва на ви- падок невдачі наступу з Букринського плац- дарму. Але ні Генеральний штаб, ні команду- вання фронту своєчасно цього, на жаль, не зробили,» – постфактум констатує помилку на- чальник Оперативного відділу Генштабу Чер- воної Армії генерал армії Сергій Матвійович Штеменко [18]. Отже, розглядався тільки один варіант визволення Києва – Букринський. Хоча була й інша пропозиція, яку проігно- рували. Командуючий Центральним фронтом К. К. Рокоссовський запропонував наступне: «Глубокое продвижение 60-й и 13-й армий на черниговском и киевском направлениях от- крывало перед нами заманчивые перспективы: мы могли нанести удар во фланг вражеской группировке, которая вела бои против войск правого крыла Воронежского фронта и сдер- живала их продвижение. Тем самым мы не дали бы врагу отводить войска за Днепр, спо- собствовали бы продвижению соседа, воз- можно, совместными усилиями нам удалось бы овладеть Киевом. Мое предложение обсуж- далось, но не было принято» [19]. К. К. Рокоссовський дуже шкодував, що до його думки не дослухалися. Він зазначив у спо- гадах: «Быстрое продвижение войск нашего ле- вого крыла на киевском направлении заставило противника поспешно отводить свои дивизии, действовавшие против Воронежского фронта. Это, конечно, помогло соседу. И все-таки жаль, что нам не разрешили нанести удар во фланг и тыл вражеским войскам, используя нависаю- щее положение частей 60-й армии. В этом слу- чае мы смогли бы не только более эффективно помочь соседу, но и не дали бы противнику от- вести войска за Днепр» [20]. «Командуючий Центральним фронтом К. К. Рокоссовський пропонував наступати на Київ із тих плацдармів, які були захоплені його військами ще у вересні 1943 р. в районі с. Нові Петрівці, Лютежа, Вишгорода. Але Ватутін і Жуков переконали Сталіна, що наступ з Букрина доцільніший, що спричинило великі втрати» [21], – зазначає доктор історичних наук Віктор Юхимович Король. Г. К.Жуков у мемуарах «Спогади і роз- думи» обмежився загальними фразами про ви- зволення Києва та бої на Букринському плац- дармі, без конкретики й аналізу, без визнання своєї помилки, навіть ні разу не згадав пріз- вища командуючого Центральним фронтом К. К. Рокоссовського. Показовою в цьому кон- тексті є цитата: «Вначале предполагалось раз- громить киевскую группировку и захватить Киев, нанося главный удар с букринского плацдарма. Затем от этого плана пришлось от- казаться, так как противник стянул сюда круп- ные силы киевской группировки. Оставив это направление для вспомогательных действий, мы перенесли главный удар севернее Киева с лютежского плацдарма, поскольку там не- мецко-фашистские войска ослабили свой се- верный участок» [22]. 3/4’2014Надія Бойко К Р А Є З Н А В С Т В О 120 Букринська наступальна операція очима очевидців 121 У боротьбі за перемогу радянські війська діяли з величезним напруженням усіх своїх фізичних і моральних сил. Солдати більшості частин і з’єднань по кілька тижнів не виходили з боїв. Тили наступаючих військ відстали, за- лізниці були зруйновані ворогом, автотранс- порту не вистачало. У багатьох частинах надзвичайно гостро відчувалася нестача боє - припасів, а іноді й продуктів харчування. Смертельно втомлені, фізично ослаблені, змучені хронічним недосипанням, голодні й «вошиві» наші воїни підійшли до Дніпра. Та попри ці колосальні труднощі, всі – і солдати, і офіцери – горіли бажанням швидше пере- тнути Дніпро, вступити на його правий берег. ФОРСУВАННЯ ДНІПРА. ПЕРШІ БОЇ НА БУКРИНСЬКОМУ ПЛАЦДАРМІ 21 вересня 1943 року 178 і 183 танкові бри- гади 40 армії визволили Переяслав. Цього ж дня передові частини 3 гвардійської танкової армії підійшли до Дніпра і розпочали його форсування в ніч з 21 на 22 вересня. Першим на правий берег у районі села Зарубинці виса- дився батальйон під командуванням гвардії капітана Г. Ш. Балаяна. Німців тут не було. За- пеклі бої в районі села Зарубинці розгорну- лися в другій половині дня 22 вересня. Ось як про це згадує Герой Радянського Союзу Павло Антонович Горошек: «И тут загу- дело, загремело… Вражеская авиация эскадри- лья за эскадрильей пикирует на село, пере- праву, наше расположение на высотах; бомбит. Истребители штурмуют нас по головам. Зару- бинцы пылают. Мы залегли, спешно окапыва- емся. Весь батальон – без артиллерии, тылов, без воздушного прикрытия – на плацдарме. Даль нейшая переправа сил невозможна, прек- ратилась. Противник волна за волной налетает и бомбит. Пикирует даже на плывущие по воде предметы солдатского обмундирования, брев - на или доски. Село разрушено. Самолеты врага не дают высунуться из окопов. Отогнать их не- кому. Наша авиация отстала и не может нам по- мочь. Лишь во второй половине дня стали появ- ляться по паре наши истребители, и то, когда противник ушел на дозаправку, сделав свое чер - ное дело. И так весь яркий день. Как мы молили, чтобы солнце закрыли сплошные облака!» [23]. За участь у боях зі створення Букринського плацдарму 32 воїнам із батальйону Г. Ш. Ба- лаяна було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Тридцять два Герої в одному батальйоні! Масове форсування Дніпра розпочалося о 9 годині ранку 23 вересня. У перші дні пере- правлятися через річку довелося на підручних засобах: човнах, плотах, бочках, автомобіль- них камерах, воротах, дверях, плащ-наметах, напханих сіном, соломою, сухим очеретом... Гітлерівці під час відступу знищили за собою всі мости і переправи. А також «все сожгли: дома, сараи, плетни, бочки…» [24]. Спорудили переправи радянські воїни тільки через кілька днів. Отже, раптовість – складову успіху фор- сування – було втрачено. Незрозуміло, чому було вирішено форсувати Дніпро саме в районі Букрина і звідси наступати на Київ? Місцевість висока, крута, дуже погор- бована, отже, незручна для дій танків. З цього приводу начальник Оперативного відділу Генштабу Червоної Армії генерал армії Сергій Матвійович Штеменко зазначає: «Дуже велике значення для полководницьких задумів має місцевість. Тому перша турбота воєна- чальника чи командира – виявити, чи сприяє місцевість виконанню завдання, чи перешкод- жає, що являють собою ці перешкоди і як їх можна подолати. Всі дані про місцевість збере штаб, але по- лководець повинен, якщо так можна вислови- тися, мати відчуття місцевості і талант бачити за безліччю топографічних символів на карті живу природу, а не мертвий папір. Це значить, що, глянувши на карту, він має яскраво уяв- ляти реальні гори, ліси, ріки, болота. Не кож- ному це дано, але багато хто таким талантом обдарований. Цим людям легко вивчати місце- вість по карті, і вони одразу бачать її позитивні та негативні сторони» [25]. Цікаво як стратеги радянського війська оці- нювали поблизу Букрина? Побічну відповідь на це запитання дав ко- мандуючий 40 армією Кирило Семенович Мос- каленко: «Військам 40-ї і 3-ї гвардійської тан- кової армій належало форсувати Дніпро в районі букринського вигину. Обернений у наш бік, він уже з цієї причини був вигідний для нас у тактичному плані: ми могли артилерійським вогнем з лівого берега з трьох боків прострілю- вати майже всю територію вигину і таким чином дещо полегшити первісні дії по захоп- ленню плацдармів на правому березі» [26]. Гіпотетично – так, могли! Але ж артилерії не було на лівому березі – вона відстала [27] . Ще один кричущий факт. Німецьке коман- дування було поінформоване про те, що радян- ські війська прагнуть просуватися на Київ, опираючись на Букринський плацдарм. Про витік секретної інформації Наші, знаючи про витік інформації, все ж уперто наступали саме звідси. Про підслуховування наших переговорів противником та результати вжитих заходів Ки- рило Семенович Москаленко писав: «Повідо- мивши, що за даними штабу фронту, против- ник підслуховував наші переговори, М. Ф. Ватутін поставив вимогу вжити необхідних за- ходів у цьому напрямку, а також провести за- ходи по дезінформації ворога. Як стверджує у своїх спогадах командую- чий 40 армією К.С. Москаленко було вжито всіх необхідних заходів для усунення підслу- ховувань противником телефонних розмов. Що ж до головного – дезінформаційних дій, то вони проводилися у вузьких масштабах і не досягли своєї мети [28]. Щоб полегшити форсування Дніпра, пе- редбачалося висадити на правий берег потуж- ний повітряний десант – дві бригади. Десантування проводилося в ніч на 24 ве- ресня. Одна бригада була десантована по- вністю, друга – частково. При цьому через не- достатню підготовку було допущено цілу серію фатальних помилок: десант розсіявся по дуже великому району, через втрату орієнтування частина десантників потрапила в розташування своїх військ, частина – у воду Дніпра, а інші опинилися поміж ворожими дивізіями. Десан- тники не виконали поставленого завдання. Й. В. Сталіна розлютила невдача з використанням в операції повітряно-десантних військ. У спе- ціальному наказі з цього приводу зазначалося: «Скидання масового десанту в нічний час свід- чить про неграмотність організаторів цієї справи, бо, як свідчить досвід, скидання масо- вого нічного десанту навіть на своїй території пов’язане з великими труднощами» [29]. Подолання Дніпра головними силами Ра- дянської армії ускладнювалося. На світанку 24 вересня ворог зосередив проти ржищівського і букринського плацдармів кілька дивізій, у тому числі одну танкову. «Старанно проаналізувавши обстановку, що склалася, ми, – пише С. М. Штеменко, – у Генеральному штабі зійшлися на тому, що наступ з Букринського плацдарму навряд чи може розраховувати на успіх. Раптовість була втрачена. Ворожий опір зріс. Місцевість тут зовсім незручна для дій танків – дуже яриста і сильно погорбована. На такій місцевості мож - на було добре сховати війська, але маневр їх був утруднений. Тут усі й зрозуміли, що не можна було обмежуватися одним варіантом форсування Дніпра, а слід було мати їх кілька. 25 вересня Г. К. Жуков теж доповів Й. В. Ста ліну про труднощі наступу з Букрин- ського плацдарму, про гостру нестачу боєпри- пасів і висловив думку про необхідність захоп- лення нового плацдарму. Його точка зору цілком збіглася з думкою Генштабу. Верхов- ний Головнокомандуючий не став спростову- вати наших доказів, але й не погодився з ними. Сталін сказав: – Ще не пробували наступати по-справ- жньому, а вже відмовляєтесь. Треба здійсню- вати прорив з наявного плацдарму. Невідомо поки що, чи зможе фронт створити новий» [30]. І якщо генерали свої трагічні прорахунки усвідомили вже на третій день боїв на Букрин- ському плацдармі, переконати Сталіна в по- милковості вибору вони так і не змогли. БОЇ ТРИВАЛИ ПОНАД МІСЯЦЬ Рівень напруження на Букринському плац - дармі передають спогади очевидців. Віктор Володимирович Білодід: «…І на- став ранок. Те, що ми побачили вранці, важко собі уявити!.. Я думаю, що це ранок на 24, може, на 25 вересня, трудно сказати. Перше, що ми поба- чили над Щучинкою, над Ходоровим, – рій літаків. Щучинку, Букринський плацдарм, де немає ніяких будівель, ніяких підвалів, атаку- вала авіація з інтенсивністю від тисячі шести- сот до двох тисяч двохсот літако-вильотів за день протягом дванадцяти днів» [31]. 3/4’2014Надія Бойко К Р А Є З Н А В С Т В О 122 Букринська наступальна операція очима очевидців 123 Валентина Григорівна Бідна з Балико- Щучинки, як свідок, знайшла влучне порів- няння німецького бомбардування: «Бої страш - ні – летять бомби на тебе, куди ж ти дінешся! У льоху так кидає, що б’єшся об стіни, мов язик у дзвоні…» [32]. Іван Йосипович Бідний: «29 вересня з ру- бежа села Козинці наша 27 армія почала фор- сувати Дніпро в районі сіл Григорівки, Зару- бинець, Трахтемирова. Як тільки ми підійшли до Дніпра, подали команду: тягнути до води хто що може, все, що може триматися на воді: колоди, хмиз, діжки, каністри, дошки та інше. І закипів від розривів мін, бомб і снарядів наш сивий Дніпро. Хто форсував його, той прига- дує, що суцільний грім стрясав все довкруж. Німці били з крутого правого берега з чого тільки могли. Високі фонтани здіймалися над річкою, а потім, як підрубані, падали важким холодним дощем на голови сміливців, багато з яких до правого берега Дніпра так і не діста- лися» [33]. Микола Петрович Скалига:«Вся дніпрова гладь вкрита плотами і човнами. На них з лівого берега Дніпра пливуть бійці. По них фашисти ведуть шалений вогонь. Як смерч, піднімаються високо вгору стовпи води, вона кипить… Ги- нуть, тонуть воїни, але ті, хто залишаються жи- вими, поспішають до правого берега. І досяг- нувши його, зразу ж кидаються в бій» [34]. Очевидець цього форсування, письменник- фронтовик Віктор Петрович Астаф’єв до- повнює: «Двадцять п’ять тисяч входить у воду, а виходить на тому березі три тисячі, макси- мум п’ять» [35]. Холодні води Дніпра стали могилою для десятків тисяч радянських воїнів. Скільки ж насправді – ми, очевидно, так ніколи і не діз- наємося. У журналах архіву колишнього Мі- ністерства Оборони СРСР з приводу цього на- впроти прізвищ загиблих – лаконічний напис: «Тело утонуло в реке!!!» Микола Васильович Ряковський прига- дує: «На плоту я один залишився живий. А було півсотні чоловік» [36]. Іван Йосипович Бідний: «Ну а потім пе- рекинули 3 танкову армію туди. Дуже багато танків було – на такий виступ танкову армію вперли туди… Танків було, як ото кіп раніше на полі. І наших, і німецьких набитих було. Там розвернутися танком ніяк неможливо було. Ви щоб глянули на місцевість – у двад- цять разів крутіша за нашу. Страшні кручі. Танки зіштовхувалися лобами, зривалися у провалля» [37]. Зі статті Тетяни Костянтинівни Барабаш: «Більше місяця, ні вдень, ні вночі не затихали кровопролитні бої в Григорівці. Ріділи підроз- діли нашої піхоти. З полків залишалися бата- льйони, з них – слабенькі роти. А з лівого бе- рега переправлялося свіже, необстріляне, ненавчене поповнення. «Свіжі сили», часом у своїх старих піджаках, а іноді без зброї, з ходу вступали в бій. І часто перший бій був і остан- нім… Чи пам’ятаєте ви, мої дорогі побратими- однополчани, оте «Добути зброю в бою»? І до- бували – дуже дорогою ціною» [38]. Як відомо, після звільнення від гітлерівців Чернігівської, Сумської, Харківської, Полтав- ської, частини Київської та Черкаської облас- тей районні військкомати мобілізували 300 тисяч чоловіків. Їх називали «чорносвитни- ками», бо були вони в домашньому і не най- кращому одязі – свитках. Не обмундированих, не навчених військовій справі, з однією гвин- тівкою зразка 1891 року на трьох погнали за- городжувальні загони українських чоловіків у води Дніпра – під німецькі кулі. Отак і воювали. Без форми і без зброї. Без підтримки авіації та артилерії. І не дуже тоді пе- реймалися – загинула сотня чи тисяча чоловік. Не обходилося на Букринському плацдармі і без курйозів. Один із них. На третій день боїв на плацдармі старший лейтенант Чирва провів таку «операцію». У лісі сапери виявили близько двох десятків корів, яких залишили німці, поспішно відхо- дячи за Дніпро. – Що робити будемо? – запитав хтось із бійців старшого лейтенанта. – Як що? – здивувався Чирва. – Там, на плацдармі, хлопцям важко доводиться. По- трібно їх підгодувати м’ясом. – І, посміхаю- чись, наказав: – Заганяй корів у річку і поясни, щоб на той берег пливли. А якщо не зрозумі- ють – супроводжувати будеш. – Є! – весело вигукнув солдат і став зага- няти стадо в річку. У цей час розривом важкого снаряда пере- вернуло пліт, що тільки відплив від берега. Сол- дати, які переправлялися на ньому, попадали у воду. Чирва з хвилину спостерігав за бійцями, які борсалися у воді, і раптом закричав: – Хапайтеся за коров’ячі хвости! За роги! Не хвилюйтеся, вони плавати вміють… І дійсно – через Дніпро поплив незвичай- ний десант: ухопивши корів за хвости і роги, бійці швидко наближалися до правого берега. Сапери, які спостерігали за цією картиною, ка- чалися від сміху. Якийсь гострослов тут же ох- рестив цю переправу «коров’ячим десантом Чирви», і потім в усій 40 армії солдати з по- смішкою довго згадували «десант» інженера. Винахідливість Чирви врятувала тоді життя десяткам бійців, а батальйони, які воювали на плацдармі, були забезпечені калорійними хар- чами [39]. «Часто происходило повреждение связи между наблюдательным пунктом и батареей. И вот уже под вечер на батарею прибежал майор со штаба пехотного полка и начал кри- чать: «Почему прекратили огонь?!». У майора в руке – пистолет. Он был вне себя от ярости: «Люди гибнут! 13-ю атаку отбивают! Давайте огонь!!!». Вскоре связь наладили, и мы начали стрелять», – ділиться спогадами Тимофій Петрович Вялков [40]. «Відчайдушно захищали плацдарм бійці, – згадує жителька с. Григорівки Катерина Дмитрівна Зубенко. – Село іноді переходило з рук у руки на день по 4 рази. Ворог горів ба- жанням будь-якою ціною скинути наші з’єд- нання в Дніпро, вступаючи навіть у рукопашні бої. В одному з таких боїв наш лейтенант з моста, що висів посеред села над урвищем, скинув вісім фашистів» [41]. Німецько-фашистське командування мобілі- зувало всі свої резерви, щоб скинути радянські війська з плацдарму. Всім гітлерівським солда- там і офіцерам було обіцяно нагороди та відпус- тки у випадку ліквідації плацдарму на правому березі. Позаду фашистських військ розташува- лися есесівські частини, які підганяли солдатів в атаку і розстрілювали тих, хто відступав [42]. У тилу радянських військ виставлено за- городжувальні загони. Зі спогадів М. В. Пер- вова: «Вночі німці були вибиті з висоти. Цілий день ми укріплювали цю висоту. Через добу ми передали її загороджувальному за- гону, а полк перейшов до оборони правіше. А через добу цю ж висоту німці знову спалили і зайняли» [43]. Наші бійці з великими труднощами утри- мували Букринський плацдарм. Очевидці зга- дували, що в дні боїв зі струмка не можна було напитися: текла суцільна кров. Червоним був і Дніпро. Ось що згадує Мансур Гізатулович Абду- лін: «Я плыл с просаленным вещмешком, наби- тым мякиной (полова – авт.). Ума не приложу, как уцелел в месиве из воды, соломы, бревен и человеческих тел. Оказывался то поднятым в воздух, то подобно глушеной рыбе – в воде. С огромными потерями наш корпус все же высадился на низком песчаном острове. И он оказался для нас ловушкой. Немцы с крутого берега расстреливали нас, как муравьев. Рас- сеется дым – снова стреляют. Автоматы у нас заклинило, гранаты не действовали, еды нет, укрыться негде и не на чем двигаться дальше. Никогда за все время, проведенное на войне, я не чувствовал себя таким беспомощ- ным. Ослепшие от песка, оглохшие от взрывов, мы зарывались в вязкий и мокрый грунт – одни головы наружу. А после нового шквала огня глянешь – нет и голов» [44]. Кожний день, кожна година, кожна хви- лина боїв на Букринському плацдармі народ- жувала героїв. Але героїзм одних не виправ- довує головотяпства інших. На землі, розкваслій од крові, ковзалися люди. А бій тривав без кінця-краю. «І все-таки були хвилини, коли вже хоті- лося сказати: «Годі! От якби вбило – то слава Богу!» Вже просто не витримували нерви…», – ці слова належать Віктору Володимировичу Білодіду [45]. «А нас, мирних жителів, – згадує Катерина Дмитрівна Зубенко, – дуже турбувало те, що ці люди, молоді і старші, всю ніч не спали і цілий день не їли, і немає їм чого їсти, бо їхні кухні і машини з продуктами – там, за Дніп- ром, за стіною смертоносного вогню. Вирі- шили варити у хаті, в глибокому яру, де без- печніше. Одного бійця залишили виконувати обов’язки кухаря. 3/4’2014Надія Бойко К Р А Є З Н А В С Т В О 124 Букринська наступальна операція очима очевидців 125 – За обідом відправимо з кожного взводу бійця, – кинув капітан і зник за дверима. Ми допомагали кухареві. Закололи порося (чималеньке, звичайно), зварили в котлі суп з м’ясом, спекли в печі 18 великих запашних па- ляниць. Але за весь день так і не взяв їжі жоден взвод. Становище було до краю напруженим. Ворог насідав, не давав навіть підняти го- лови. Бій не припинявся і вночі, а на світанку ворог прорвав-таки фронт і потіснив наших бійців. Так і залишився стояти в котлі суп. На на- меті лежали духмяні осиротілі 18 паляниць. Боляче вразило те, що за всю добу до їжі не доторкнувся навіть той, хто її готував» [46]. Микола Петрович Скалига: «Продукти не надходять. Голодуємо. Нас мучить спрага. Вода під боком, але до неї ні вдень, ні вночі пі- дійти не можна: вся прибережна смуга безпе- рервно обстрілюється противником» [47]. Микола Васильович Первов: «Ми про- довжили готуватися до наступу. Це відчува- лося з усього. Оглушені денними боями, ми оживали до ночі. Старшини привозили їжу, бо- єприпаси; торохтіли ззаду танки; лунали різні команди. Було чути, як німці грали на губних гармошках. Солдати йшли до Дніпра, щоб на- брати води. Повсюди рили землю, ховали за- гиблих. На плацдармі накопичилося дуже ба- гато техніки та людей. І ось 12 жовтня почався штурм позиції суп- ротивника. Він почався потужною артилерій- ською підготовкою. Била артилерія та «ка- тюші» і з плацдарму, і з лівого берега Дніпра. Земля ходила, як під час землетрусу. Суціль- ний гул. На душі повеселішало. Так тривало біля години. Тепер я бачу, як наша артилерія «переорює» передній край фріців. Ми задово- лені: отримуйте, гади, за наші муки і страж- дання! Перша траншея німецької оборони була повністю зрівняна з землею. Живому в ній залишитися неможливо» [48]. Бої тривали понад місяць… Багаторазові спроби наступу в жовтні (12-15 і 21-24) закінчилися безрезультатно. Причин невдачі багато. Це і особливості міс- цевості, і незначні розміри плацдарму (11 кі- лометрів по фронту і 6 кілометрів у глибину), і недостатня кількість переправних засобів, і мала ефективність артвогню з лівого берега, і панування в повітрі ворога… Нарешті пізньої ночі на 25 жовтня Й. В. Ста - лін підписав директиву, в якій зазначалося: «1. Ставка Верховного Головнокоманду- вання вказує, що невдача наступу на Букрин- ському плацдармі сталася тому, що не були своєчасно враховані умови місцевості, які ут- руднювали тут наступальні дії військ, особ- ливо танкової армії… 2. Ставка наказує провести перегрупу- вання військ 1-го Українського фронту з метою посилення правого крила фронту, маючи найближчим завданням розгром київ- ського угруповання противника і оволодіння Києвом» [49]. ПЕРЕГРУПУВАННЯ ВІЙСЬК І ВИЗВОЛЕННЯ КИЄВА З ЛЮТІЗЬКОГО ПЛАЦДАРМУ Тепер головний удар по київському угру- пованню фашистів вирішено було нанести з Лютізького плацдарму. Але, щоб це здійснити, треба в стислі строки і непомітно для гітлерів- ців перегрупувати війська. Перегруповування почалося 25 жовтня під керівництвом заступ- ника командуючого фронтом А. А. Гречка. «Получив директиву Ставки, штаб фронта начал усиленную подготовку операции. 25 ок- тября были отданы распоряжения по пере- группировке войск на правое крыло фронта, уточнены маршруты и места переправ. Пере- группировке подлежали 3-я гвардейская тан- ковая армия, 7-й артиллерийский корпус про- рыва, 23-й стрелковый корпус, а также ряд инженерных, артиллерийских соединений и частей. Одновременно с севера на юг из 13-й армии передислоцировались две стрелковые дивизии, танковая бригада и артиллерийские части. Задача была сложной. Предстояло сна- чала в короткий срок скрытно переправить с Букринського плацдарма сотни танков и само- ходно-артиллерийских установок, орудий, бронетранспортеров и автомобилей, потом со- вершить почти двухсоткилометровый марш вдоль фронта и, наконец, преодолеть Десну и снова переправиться через Днепр на Лютеж- ский плацдарм» [50]. Ось як згадував про цю гігантську рокі- ровку двічі Герой Радянського Союзу маршал бронетанкових військ Павло Семенович Ри- балко: «З метою прихованого відходу 3 гвардій- ської танкової армії з Букринського плац- дарму і перекидання її в район зосередження були вжиті заходи ретельного маскування. На плацдармі були залишені командні пункти армії і декілька радіостанцій. Усі вони про- довжували свою звичну роботу, дезінфор- муючи противника. Замість знятих із зайня- тих позицій танків побудували макети з дерева і землі. На вогневих позиціях були зроблені макети гармат. Рух танків і автома- шин дозволявся тільки в нічний час зі збере- женням світломаскування. Суворе маску- вання проводилося і в районі нового зосередження. Нельотна погода в дні нашого перекидання сприяла збереженню в таємниці підготовки нового наступу. Вжитими захо- дами ми обманули противника, змусивши його авіацію протягом тижня бомбити наші залишені позиції» [51]. Щоб уявити, яким складним було це пере- груповування, достатньо сказати, що в армії тоді налічувалося 400 танків і самохідно-арти- лерійських установок, 3 500 колісних машин з вантажем, 500 тракторів-тягачів і близько 800 гармат. І вся ця грандіозна армада пере- правилася по мосту і на понтонах з правого бе- рега на лівий без єдиного сигналу, з погаше- ними фарами, і потягнулася вздовж лінії фронту, грузнучи в розмитому осінніми до- щами ґрунті і вириваючись із трясовини тільки завдяки високій майстерності механі- ків-водіїв. І так майже 200 кілометрів уздовж Дніпра. Погода стояла дощова. З одного боку, це було на руку нашим військам – авіація німців не могла вести розвідку, а тумани і дощі при- глушували шум тисяч машин, що рухалися. Але з іншого – дощі розм’якшили дорожній грунт, війська пересувалися повільно, груз- нучи в багні. Не можна було розпалити навіть маленького вогнища і висушити обмундиру- вання – на правому березі був ворог. Але наші воїни витримали і це випробування на стій- кість. Наскільки вдалося ввести в оману против- ника, можна судити з того, що коли армія Ри- балка уже зосередилася на Лютізькому плац- дармі, гітлерівське командування відвело з-під Києва в район Кагарлика 7 танкову ди- візію [52]. Шлях до Дніпра танкістам перегороджу- вала Десна – широка, з нерівним руслом і швидкою течією. Щоб подолати її, потрібні були важкі пороми або мости, будівництво яких затягнулося б на декілька днів. Вирішено було переправляти танки по дну річки. Гли- бина броду майже вдвічі перевищувала норму, встановлену для танків Т-34. Ще ніколи і ніде танкові війська не перетинали вбрід таких водних перешкод. Танкісти-гвардійці ретель - но готувалися до цієї небувалої переправи. Усі щілини, люки, жалюзі танка затулялися клоч- чям із солідолом або смолою і промасленими брезентовими килимками. Вихлопні труби по- довжили промасленими брезентовими рука- вами, що забезпечило вихід відпрацьованих газів. Для доступу повітря залишався відкри- тим люк башти, через який командир екіпажу міг вести спостереження і указувати маршрут механіку-водієві, який керував машиною на- осліп. Брід був позначений двома рядами віх. Рух танків по цьому своєрідному підводному коридору здійснювався на першій передачі. Коли танк досягав середини річки, вода під- ходила до самого верху башти, бризки і хвилі часом лилися через люк. Вода пробивалася крізь клоччя, піднімалася до сидіння, потім вище, заливала людей. Проявивши мужність, витримку і стійкість, учасники переправи за 8 годин провели по дну Десни на західний берег річки понад 70 бойових машин. Тільки у трьох танків посеред річки заглохли двигуни, і машини довелося витягувати на буксирі. Потім було форсування Дніпра, і наші вій- ська опинилися на Лютізькому плацдармі. На Букринському плацдармі залишилися деякі частини 40 і 27 армій, приречені на смерть. «У ніч на 26 жовтня почалася прихована пе- редислокація військ із Букринського плац- дарму на Лютізький, північніше Києва. Наш полк у складі дивізії був виведений з плац- дарму, при цьому весь рядовий склад ми пе- 3/4’2014Надія Бойко К Р А Є З Н А В С Т В О 126 Букринська наступальна операція очима очевидців 127 редали частинам, які залишилися на плац- дармі», – згадує М. В. Первов [53]. Вони на- дзвичайно гостро відчували нестачу боєпри- пасів і продуктів харчування. Це вони були обдурені командуванням, яке обіцяло під- тримку вогнем. Це вони просили вогню. Па - м’я таєте фільм «Батальйони просять вогню» за однойменною повістю Юрія Бондарєва? Але 1 листопада пішли в наступ, який гітле- рівці сприйняли як головний і ввели в дію свої резерви: 3 дивізії (2 піхотні і 1 танкова СС «Рейх» ) [54]. 3 листопада радянські війська розпочали наступ з Лютізького плацдарму. Тільки тепер командуючий групою армій «Південь» фель- дмаршал Манштейн здогадався, що головний удар буде здійснено саме з цього плацдарму, а не з Букринського. О 4 годині 6 листопада 1943 року Київ було визволено від німецько- фашистських загарбників. Таким чином Букринський плацдарм зіг- рав важливу роль у створенні сприятливих умов для нового наступу. По-перше, бойові дії радянських військ у цьому районі відвер- нули основні сили київського угруповання противника; по-друге, ворог поніс на Бук- ринському плацдармі великі втрати (до 55 тисяч солдатів і офіцерів), що значно осла- било його сили. Проте втрати на Букрин- ському плацдармі радянських військ більші в кілька разів і обчислюються сотнями тисяч чоловік. 1. Кравченко І. Є. Коралові краплі після дощу / І. Є. Кравченко – К.: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1986. – С.70. 2. Там само. – С. 29-30. 3. Песков В. М. Шел солдат / В. М. Песков // Комсомол. правда. – 1990.– 28 апреля. 4. Лист Угланової Ії Вікторівни від 10 червня 1991 р./ Особистий архів автора 5. Спогади Скалиги Миколи Петровича від 3 бе- резня 1983 року./ Особистий архів автора 6. История второй мировой войны 1939-1945 – М.: Военное изд-во Министерства обороны СССР, 1976. – Т. 7 – С. 200. 7. Рокоссовский К. К. Солдатский долг / К. К. Ро - коссовский – М.: Воениздат, 1985. – С. 225–226. 8. Там само. – С. 225. 9. Там само. – С. 226. 10. История второй мировой войны 1939-1945 – М.: Военное изд-во Министерства обороны СССР, 1976. – Т. 7 – С. 254. 11. Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945 гг. – К.: Изд-во полит. лит. Украины,1975. –Т. 2. – С. 321. 12. Рокоссовский К. К. Солдатский долг / К. К. Ро - коссовский – М.: Воениздат, 1985. – С. 221. 13. Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945 гг.. – К.: Изд-во полит. лит. Украины,1975. – Т. 2. – С. 322. 14. История второй мировой войны 1939-1945 – М.: Военное изд-во Министерства обороны СССР, 1976. – Т. 7 – С. 210. 15. Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945 гг.. – К.: Изд-во полит. лит. Украины,1975. – Т. 2. – С. 322. 16. Там само. – С. 322. 17. История второй мировой войны 1939-1945 – М.: Военное изд-во Министерства обороны СССР, 1976. – Т. 7 – С. 218. 18. Штеменко С. М. Генеральний штаб у роки війни. /С. М. Штеменко – К.: Вид-во політ. літ. України, 1987. – С. 229. 19. Рокоссовский К. К. Солдатский долг / К. К. Ро - коссовский – М.: Воениздат, 1985. – С.225. 20. Там само. – С. 228. 21. Король В. Ю. Історія України / В. Ю. Король. – К.: Вид. центр «Академія», 2005. – С. 388. 22. Жуков Г. К. Воспоминания и размышления / Г. К. Жуков – М.: Издательство Агенства печати Новости, 1974. – Т. 2. – С. 202. 23. Спогади Героя Радянського Союзу Горошка Павла Антоновича. 17 листопада 1983 р. / Особис- тий архів автора 24. Мельников С.И. Маршал Рыбалко / С.И. Мель - ников. – К.: Изд-во полит. лит. Украины, 1980. – С. 128. 25. Штеменко С. М. Генеральний штаб у роки війни. /С. М. Штеменко – К.: Вид-во політ. літ. Ук- раїни, 1987. – С. 861–862. 26. Москаленко К. С. На південно-західному на- прямі. 1943-1945. Спогади командарма / К. С. Мос- каленко. – К.: Вид-во політ. літ. України,1984. – Кн. 2. – С. 132. Джерела та література 3/4’2014Надія Бойко К Р А Є З Н А В С Т В О 128 27. Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945 гг.. – К.: Изд-во полит. лит. Украины,1975. – Т. 2. – С. 328. 28. Москаленко К. С. На південно-західному на- прямі. 1943-1945. Спогади командарма / К. С. Мос- каленко. – К.: Вид-во політ. літ. України,1984. – Кн. 2. – С. 152. 29. Штеменко С. М. Генеральний штаб у роки війни. /С. М. Штеменко – К.: Вид-во політ. літ. Ук- раїни, 1987. – С. 230. 30. Там само. – 230. 31. Кравченко І. Є. Коралові краплі після дощу/ І. Є. Кравченко – К.:Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1986. – С.26. 32. Там само. – С. 27. 33. Там само. – С. 27. 34. Спогади Скалиги Миколи Петровича від 3 березня 1983 року./ Особистий архів автора 35. Король В. Ю. Історія України / В. Ю. Король. – К.: Вид. центр «Академія», 2005. – С. 388. 36. Киев чествовал ветеранов. Дай Бог им встре- титься здесь не в последний раз // Киевские ведо- мости. – 1993. – 10 ноября. 37. Кравченко І. Є. Коралові краплі після дощу/ І. Є. Кравченко – К.:Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1986. – С.43. 38. Барабаш Т. К. Ой Дніпро, Дніпро…/ Т.К. Ба- рабаш // Комуністична праця. –1990. – 16 жовт. 39. Кузминов М. Я. О боях-пожарищах, о дру- зьях-товарищах…/ М. Я. Кузминов. – К.: Изд-во полит. лит. Украины, 1983. – С. 122–123. 40. Лист Вялкова Тимофія Петровича від 2 квіт - ня 1983 року. / Особистий архів автора. 41. Спогади Зубенко Катерини Дмитрівни. 15 квітня 1985 року. / Особистий архів автора. 42. Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945 гг.. – К.: Изд-во полит. лит. Украины,1975. – Т. 2. – С. 340. 43. Спогади Первова Миколи Васильовича до 40-річчя форсування Дніпра і битви на Букрин- ському плацдармі. 1983 р. / Особистий архів автора. 44. Песков В. М. Шел солдат / В. М. Песков // Комсомол. правда. – 1990.– 28 апреля. 45. Кравченко І. Є. Коралові краплі після дощу/ І. Є. Кравченко – К.:Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1986. – С. 31. 46. Спогади Зубенко Катерини Дмитрівни. 15 квітня 1985 року. / Особистий архів автора. 47. Спогади Скалиги Миколи Петровича від 3 березня 1983 року./ Особистий архів автора. 48. Спогади Первова Миколи Васильовича до 40-річчя форсування Дніпра і битви на Букрин- ському плацдармі. 1983 р. / Особистий архів автора. 49. Штеменко С. М. Генеральний штаб у роки війни. /С. М. Штеменко – К.: Вид-во політ. літ. Ук- раїни, 1987. – С. 231. 50. История второй мировой войны 1939-1945 – М.: Военное изд-во Министерства обороны СССР, 1976. – Т. 7 – С. 255. 51. Курист Л. И. Атакуют танкисты / Л. И. Ку- рист. – К.: Политиздат Украины, 1981. – С. 80–81. 52. Там само. – 81. 53. Спогади Первова Миколи Васильовича до 40-річчя форсування Дніпра і битви на Букрин- ському плацдармі. 1983 р. / Особистий архів автора. 54. Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945 гг.. – К.: Изд-во полит. лит. Украины,1975. – Т. 2. – С. 352. Надежда Бойко Букринская наступательная операция глазами очевидцев Дана развернутая картина боев на Букринском плацдарме осенью 1943 года, дается им аналити- чески- критическая оценка. Исследование проводится на основе документальних материалов, свиде- тельств очевидцев и участников битвы. Ключевые слова: Великая Отечественная война, Букринский плацдарм, Днепр, Киев. Nadiya Boyko Bukrinskaya Offensive Operation as Seen by Witnesses The author of the article gives the complete picture of the fighting on the Bukrin beachhead autumn in 1943 and gives it’s analytic-critical estimation Such investigation is advanced for the first time on reason of docu- mentation, evidences of the eye-witnesses and participants of the battle. Key words: Great World War, Bucrin bridgehead, Dnieper, Kyiv.

Букринська наступальна операція очима очевидців

Institution

Ähnliche Einträge