Берестечко в Парижі
Saved in:
| Date: | 2014 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Series: | Краєзнавство |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167250 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Берестечко в Парижі / М. Степаненко // Краєзнавство. — 2014. — № 3-4. — С. 155-158. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-167250 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1672502020-03-22T01:26:12Z Берестечко в Парижі Степаненко, М. Наукова інформація 2014 Article Берестечко в Парижі / М. Степаненко // Краєзнавство. — 2014. — № 3-4. — С. 155-158. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167250 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукова інформація Наукова інформація |
| spellingShingle |
Наукова інформація Наукова інформація Степаненко, М. Берестечко в Парижі Краєзнавство |
| format |
Article |
| author |
Степаненко, М. |
| author_facet |
Степаненко, М. |
| author_sort |
Степаненко, М. |
| title |
Берестечко в Парижі |
| title_short |
Берестечко в Парижі |
| title_full |
Берестечко в Парижі |
| title_fullStr |
Берестечко в Парижі |
| title_full_unstemmed |
Берестечко в Парижі |
| title_sort |
берестечко в парижі |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Наукова інформація |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167250 |
| citation_txt |
Берестечко в Парижі / М. Степаненко // Краєзнавство. — 2014. — № 3-4. — С. 155-158. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT stepanenkom berestečkovpariží |
| first_indexed |
2025-07-15T00:07:25Z |
| last_indexed |
2025-07-15T00:07:25Z |
| _version_ |
1837669336647467008 |
| fulltext |
154
Наукова
інформація
155
Михайло Степаненко (м. Київ)
Берестечко в Парижі
і
У 1700 році в Кельні були опубліковані
«Мемуари месьє Шарля де Баатца сеньйора
Д’Артаньяна, капітан-лейтенанта першої роти
мушкетерів короля», які стали документаль-
ною основою для всесвітньовідомого роману
Олександра Дюма «Три мушкетери».
Серед багатьох зафіксованих в «Мемуа-
рах» подій (до речі, значно відмінних від подій
описаних в романі) є досить цікава новела про
перебування в Парижі однієї з головних дію-
чих осіб українсько-польської війни середини
ХVII ст., а саме Короля Польщі Яна ІІ Кази-
мира (1609-1672).
Почнемо цитатою з мемуарів: «Казимир,
Король Польщі з дому Палатин, зрікся корони
так само, як і королева Швеції. Вони до цього
були примушені, хоча й намагались зробити
собі честь цим зреченням… Перед тим, як
стати королем він був єзуїтом, потім Кардина-
лом, а ці дві іпостасі не такі вже й протилежні
сану Короля, тому що бути єзуїтом або Карди-
налом означає, звичайно, бути переповненим
пихою, а часто й схильністю до різноманітних
інтриг… Казимир, увірувавши, що Дім Конде
йому зобов’язаний за його попередні послуги
цьому Дому, звернувся до месьє Принца з про-
ханням надати йому захисток у Франції.
Принц де Конде … домігся від Короля не
тільки те, що просив його Казимир, але ще й
два значних абатства для нього, зокрема й таке
як Сен-Жермен-де-Пре, що давало не менше
80 тисяч ліврів ренти на рік».
Після зречення від польської корони Кази-
мир у 1668 р. переїхав до Парижу, де і помер
на початку 1672 року. Похований він був в
абатстві Сен-Жермен-де-Пре в самому центрі
французької столиці. Саме це поховання і буде
однією з тем пропонованого дослідження.
іі
Після смерті Казимира в каплиці абатства,
де відбулось його поховання було зведено на-
дгробок у вигляді скульптурної композиції,
яка складалась з пам’ятника королю та мета-
левого барельєфу з зображенням моменту
битви між козаками і поляками під Берестеч-
ком. По обидві сторони барельєфу знаходяться
мармурові стели з текстом панегіричної епіта-
фії, присвяченої життю Казимира.
Наводимо цей текст в перекладі з латини:
Дарунок божественним тіням.
Вічній пам’яті короля Казимира.
Після всіх щаблів слави і здійснених героїч-
них звершень нехай навіки спочине тут шляхет-
ний Йоган-Казимир – король Полонії та Швеції.
Наймолодший з родини Вазатенсів могут-
ньої династії Ягелонів він був високоосвіче-
ним, хоробрим, благочесним. Знав мови бага-
тьох народів, в битвах перемагав, доля була до
нього прихильною. В сімнадцяти боях і сутич-
ках з ворогами отримував перемоги: підкорив
московітів, шведів, бранденбуржців, татар, ко-
заків та інших заколотників.
Всі двадцять років свого правління був ми-
лостивим і поблажливим батьком для підданих
і всі двадцять років був творцем своєї долі.
Він відзначався хоробрістю і щирим благо-
честям, більш завзято служив Небу ніж Землі.
Був покровителем і захисником монастирів і лі-
карень Варшави. Його діти народжувались в за-
конному шлюбі. На жаль, всі вони померли. Сам
ще не був великим, коли помер старший син, без
молодшого його славетний рід скінчився.
Щоб його не вважали королем, який не
шанує Бога Христа, ним в Литві були зруйно-
вані святині кальвіністів, а їх спільників ви-
гнано.
Сенат Полонії повернув до католицької
віри аварійські секти, упорядкував церковні
общини, щоб вони притримувались Законів,
які Король проголосив «правом народів».
За його благочесні дії Папа Олександр сьо-
мий надав Казимиру священе ім’я «Правовір-
ний».
Своїми подвигами він досяг найвищої
слави, але після всіх звершень вирішив у 1668
році відмовитись від престолу.
Сльози прощання текли по обличчю Ко-
роля. Він оплакував долю свого батька, який в
кінці життя був відсторонений від влади.
Таким віщим було почуте пророцтво.
Він залишився в пам’яті живих не так
своїми перемогами в битвах як повагою і лю-
бов’ю до Вітчизни.
Як абат він правив службу з натхненням,
його королівське серце стало для ченців свя-
тинею.
Помер Король від ран на 17 день січневих
календ у 1672 році. В Заповіті сказано, що мо-
гильний притулок йому збудують Мойри».
Автором цієї надзвичайно цікавої латино-
мовної епітафії був чернець абатства Дельфо.
Щодо творців скульптури Короля та баре-
льєфу то ними були відповідно скульптори
Сієр де Марсі та Жан Тібо – фахівці найви-
щого класу. Фінансування робіт забезпечували
найближчі родичі Яна-Казимира Анна Гонзаго
та герцог д’Енгієн.
ііі
А тепер повернемось на двадцять чотири
роки назад у незабутній 1648 рік. Незабутній
для Яна-Казимира, тому що саме цього року
його було обрано королем Польщі. Але цей рік
незабутній також і для України. 1648 року по-
чалось козацьке повстання під проводом Бог-
дана Хмельницького за визволення України
від польсько-шляхетського панування.
Слід зазначити, що попередником Яна ІІ Ка-
зимира на польському престолі був його рідний
брат Владислав IV Ваза (1595-1648), який на-
магався залагоджувати конфлікти між правос-
лавними і католиками, уникати загострення
міжнаціональних протиріч в Речі Посполитій.
В зв’язку з цим, цікавою сторінкою історії є
його взаємини з Богданом Хмельницьким. Саме
за сприяння Владислава у 1644 році відбулися
перемовини Богдана Хмельницького з фран-
цузьким послом при варшавському дворі гра-
фом де-Брежі щодо запрошення запорозьких ко-
заків на французьку службу. У вересні 1644
року він сповістив першого міністра Франції
кардинала Мазаріні, що «у запорожців є нині
дуже здібний полководець Хмельницький, його
тут при дворі поважають, я буду бачитися з
ним». Ще через місяць де-Брежі повідомляє:
«Цими днями був у Варшаві один з старшин ко-
зацької нації, полковник Хмельницький, про
якого я писав Вашій емінеції. Він був у мене, я
мав з ним дві розмови. Це людина освічена, ро-
зумна, сильна в латинській мові. Що стосується
служби козаків у його величності1, то, якщо
війни з турками не буде, Хмельницький готовий
допомогти мені в цій справі».
У квітні 1645 року Богдан Хмельницький
прибув до Франції, де вів перемовини з місце-
вим командуванням щодо запрошення на
французьку службу 2500 запорозьких козаків.
Як окремий підрозділ козаки брали участь в
облозі та штурмі Дюнкерка під керівництвом
3/4’2014Михайло Степаненко К Р А Є З Н А В С Т В О
156
1 Мається на увазі король Франції Людовик XIV.
герцога д’Енгієна (який після смерті батька у
1646 році став носити титул принца Конде).
Тому не дивно, що у 1655 році під час зустрічі
з французьким агентом, який приїхав до Ук-
раїни, Хмельницький з приємністю згадував
дні, які провів у Франції, розпитував про при-
нца Конде, як про «свого старого вождя».
На відміну від Короля Владислава ІV, який
вважався мудрим політиком, Ян-Казимир мав
погану репутацію, «як чоловік безголовий, ні
до чого нездатний, в учинках своїх непрогно-
зований, по теперішньому кажучи – справжній
психопат»2. Але серед багатьох польських маг-
натів була надія, що іменем такого нездатного
короля, можна буде правити далеко легше,
«ніж іменем його серйозного, ділового брата,
що мав репутацію чоловіка дуже ощадного,
рахункового і доброго господаря»3.
іV
Незважаючи на те, що запорозьке козацтво
у 1648 році на виборах Короля Польщі підтри-
мало кандидатуру Яна ІІ Казимира, покладаю-
чись на його обіцянки рахуватись як з
соціальни ми, так і з релігійними прагненнями
українського суспільства, сподівання ці вияви-
лись марними4.
Подальші події показали, що справжньою
метою польської влади в особі Яна ІІ Кази-
мира та його оточення (в першу чергу впливо-
вих магнатів та верхівки католицького духо-
венства) було знищення козацтва, ліквідація
православ’я і подальше нещадне поневолення
українського народу.
Тому наступна польсько-українська війна
була неминучою, а битва під Берестечком
стала однією з найзапекліших і найграндіозні-
ших баталій як цієї війни так і всієї європей-
ської історії ХVІІ століття.
І дійсно, в битві під Берестечком в червні
1651 року зійшлись дві величезні армії (укра-
їнсько-татарське військо налічувало більше
160 тисяч чоловік, польське біля 200 тисяч) і,
незважаючи на поразку і відступ українських
військ (обумовлених втечею татар), подальше
просування поляків на українські землі було
призупинене і боротьба за незалежність про-
довжувалась ще з більшим завзяттям.
V
В ХХ століття на честь полеглих на берес-
тецькому полі козаків було побудовано мемо-
ріальний комплекс «Козацькі могили»5.
Головною частиною цього меморіального
комплексу стала Георгіївська церква, збудована
як храм-мавзолей. Тут у саркофазі та в нішах
стін підземної частини церкви знайшли свій ос-
танній спочинок сотні полеглих в битві козаків.
Розписані на біблейні теми інтер’єри цер-
кви (художник Іван Іжакевич (1864-1962) та
живописці Києво-лаврської художньої майс-
терні) викликають естетичне захоплення. На
жаль, не збереглись картини І.Їжакевича при-
свячені самій битві.
На відміну від меморіалу «Козацькі мо-
гили» меморіал Яна ІІ Казимира в абатстві
Сен-Жермен-де-Пре в Парижі присвячений
лише одній особі – самому монарху. В той же
час, барельєф, на якому реалістично зобра-
жено битву під Берестечком, є не тільки тво-
ром образотворчого мистецтва, але й унікаль-
ним історичним документом ХVІІ століття,
свідоцтвом боротьби українського народу за
свободу і незалежність. Документом, який
майже невідомий як в історичній так і в мис-
тецтвознавчій українській літературі.
Vі
Батальний жанр в творчості французьких
художників і скульпторів ХVІІ століття був на-
дзвичайно популярним. Після приходу до
влади у 1661 році Людовика ХІV і створення
Королівської Академії живопису і скульптури
головною вимогою до професійних митців
Берестечко в Парижі
157
2Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – Т. VІІІ. – К., 1995- С.102.
3 Там само.
4 Симптоматично, що в українських православних Літургіях в 50-х роках ХVІІ століття обов’язково співа-
лась «здравиця» Королю Казимиру: «Утверди, Боже православную християнськую віру, соблюдай, Господи
во здравії Великого Короля Казимира». (На ці «Літургії» звернула мою увагу музикознавець Олена Шевчук).
5 В червні 1991 року на відзначення 340-річчя Берестецької битви на цьому полі вперше зібрались сотні
тисяч українців для вшанування козацьких героїв.
1. Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой Рос-
сии от водворения славян в сей стране до уничто-
жения гетманства. – История Малой России. – К.,
1993. – 625 с.
2. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т.,
12 кн. – Т. VІІІ. – К., 1995. – 856 с.
3. Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – 2-е
вид., випр. і доп. – Львів, 1990. – 408 с.
4. Літургія св. Йоана Златоустого. – Львів, 2008.
5. Літопис Самовидця. Видання підготував
Я.І.Дзира. – К., 1971. – 208 с.
6. Мемуары мессира Д’Артаньяна. – М., 1995.
7. Рославец Е.Н. Живопись Франции ХVІІ–ХVІІІ
веков. – К., 1990.
8. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельниць-
кий. – 2-е вид., доп. и перероб. – К., 1995. – 623 с.
9. Українське козацтво. Мала енциклопедія. – К.,
2002.
11. Polak Zwiedza Paryz, Winczakiewicz Jan, edi-
teur librairie polonaise a Paris, 1992.
10. Saint-Germain des-Prés, Alain Erlande – Bran-
denburg – Anne – Bénédicte Mérel – Brandenburg, edi-
tions Gisserot. 2001.
стає обов’язкове прославляння державницьких
діянь Короля і його військових перемог. Під ке-
рівництвом Директора Королівської Академії
Шарля Лебрена (1619-1690), який водночас був
головним художником і декоратором Версалю,
працювало біля 250 живописців, скульпторів,
граверів і майстрів художніх ремесел. Сам
Ш.Лебрен супроводжував Людовіка ХІV в
його військових походах і відобразив батальні
події з участю короля в своїх картинах і гобе-
ленах. На мій погляд, саме з цієї школи «офі-
ціозного класицизму» Ш.Лебрена і вийшов та-
лановитий французький скульптор ХVІІ
століття Жан Тібо – автор барельєфу «Битва
під Берестечком». Хоча в його творчості про-
стежуються і впливи інших майстрів: від вели-
кого Леонардо до видатного французького
скульптора П’єра Пюже (1622-1694).
Vіі
Тепер про сам твір.
Складна, багатофігурна композиція баре-
льєфу була виконана автором з професійною
ретельністю і відмінним смаком. Ж.Тібо орга-
нічно поєднав масштабність панорами бою з
увагою до найдрібніших художніх деталей
(реалістичних зображень людських тіл, зброї,
коней, одягу, порохового диму, прапорів, му-
зичних інструментів). Драматичний контраст
між пафосом наступаючої польської кавалерії і
непохитним протистоянням цьому наступу ко-
зацької піхоти, втеча татарського війська і тра-
гізм гинучих людей і коней – весь цей комплекс
подій майстерно переданий автором барельєфу
і об’єднаний ним в єдине гармонійне ціле. Фа-
хова досконалість і реалістичне відображення
героїки і трагедії битви ставить цей барельєф в
один ряд з найкращими творами європейського
образотворчого мистецтва ХVІІ століття.
Vііі
P.S. Тепер повернемось до історії самого
абатства. Його заснування пов’язане з іменем
франкського короля Хільдеберта (511–558) –
сина засновника держави франків Короля
Хлодвіга (481-511). У 542 році під час війни з
вестготами в Іспанії Хільдеберт вивіз з Сара-
госи унікальну християнську реліквію – Туніку
святого Вінценція, який був замордований під
час переслідування християн при римському
імператорі Діоклетіані. На честь цього святого
Хільдеберт побудував в Парижі базиліку
св.Вінценція, в якій і був похований 558 року.
Ця базиліка стала основою абатства Сен-Жер-
мен-де-Пре. В різні часи абатство було місцем
поховань не тільки королів, але й видатних
французьких вчених і діячів культури. Тому не
дивно, що поряд з надгробком Яна-Казимира
знаходяться меморіальні плити філософа Рене
Декарта та поета Ніколя Буало. Щодо Яна-Ка-
зимира, то його тлінні останки пізніше було пе-
ревезено до Кракова і перепоховано на Вавелі
в усипальні польських королів. В історії По-
льщі він залишився як один з найневдаліших і
найбездарніших керівників держави. Як зазна-
чає історик Д. Бантиш-Каменський «під його
владою Польща понесла величезні втрати: ко-
заки приєднались до Росії, Бранденбургу від-
дана верховна влада над Прусією, втрачені Ліф-
ляндія, Естляндія та Смоленське, Сіверське,
Чернігівське князівства». А все починалось з
немовби переможної битви під Берестечком.
3/4’2014Михайло Степаненко К Р А Є З Н А В С Т В О
158
Джерела та література
|