Світильники середньовіччя
Among lighting devices ponderable seat is taken by the lamps of dark ages. Among them new types of lighting devices are oily lamps and candlesticks, lampadci with the monogram of Hrista. Metallic temple lamps, and then glass oily lamps, developed afterwards.
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16751 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Світильники середньовіччя / М. Маркович // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 91-98. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16751 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-167512011-02-17T12:03:31Z Світильники середньовіччя Маркович, М. Публікації Among lighting devices ponderable seat is taken by the lamps of dark ages. Among them new types of lighting devices are oily lamps and candlesticks, lampadci with the monogram of Hrista. Metallic temple lamps, and then glass oily lamps, developed afterwards. 2008 Article Світильники середньовіччя / М. Маркович // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 91-98. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0040 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16751 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації Публікації |
| spellingShingle |
Публікації Публікації Маркович, М. Світильники середньовіччя |
| description |
Among lighting devices ponderable seat is taken by the lamps of dark ages. Among them new types of lighting devices are oily lamps and candlesticks, lampadci with the monogram of Hrista. Metallic temple lamps, and then glass oily lamps, developed afterwards. |
| format |
Article |
| author |
Маркович, М. |
| author_facet |
Маркович, М. |
| author_sort |
Маркович, М. |
| title |
Світильники середньовіччя |
| title_short |
Світильники середньовіччя |
| title_full |
Світильники середньовіччя |
| title_fullStr |
Світильники середньовіччя |
| title_full_unstemmed |
Світильники середньовіччя |
| title_sort |
світильники середньовіччя |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Публікації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16751 |
| citation_txt |
Світильники середньовіччя / М. Маркович // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 91-98. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT markovičm svítilʹnikiserednʹovíččâ |
| first_indexed |
2025-07-02T18:03:45Z |
| last_indexed |
2025-07-02T18:03:45Z |
| _version_ |
1836559290367737856 |
| fulltext |
Марія МаРкоВИЧ
кандидат мистецтвознавства,
Інститут мистецтв
Тернопільський національний педагогічний
університет ім. Володимира Гнатюка
СВІТИЛЬНИКИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Серед різноманітних предметів облаштування середньовіч-
ного інтер’єру вагоме місце займають світильники. Виконані з
металу, скла, дерева, кераміки й каменю, оздоблені карбуван-
ням, різьбленням, інкрустацією, розписом, вони надавали нут-
ру будівлі святкового таємничого настрою. тема є актуальною,
бо не можна розглядати інтер’єри різних стильових періодів
у комплексі, не торкаючись питання освітлюваних приладів.
Утім, література про ці предмети загалом незначна [1; 2; 3; 4].
Переважають короткі довідкові матеріали.
У Середньовіччі розвивалися храмові освітлювальні прила-
ди, тоді як світильники побутового вжитку не зазнали істотних
змін. церковні свічники з другої пол. Хі ст. виставлялись перед
або поза престолом. Спершу вони сягали до півметра висотою,
а пізніше зменшились до 30 см, виготовлялись литтям із срібла
і бронзи та прикрашувалися срібними накладками [1, 336].
Монастирські скляні лампади були лійковидної форми і май-
же без прикрас (монастир Всіх Святих в анжері, Франція, Хі
ст.), натомість за величиною розмірів і пишною декоративністю
вирізняються багаторіжкові люстри із гільдесгеймського собо-
ру, Німеччина, Хі століття [3, 279–281]. люстра монастиря Сен
Рем у Реймсі, Франція, за довжиною кола-обруча становить
18 метрів, і там розміщено 96 воскових свічок. конструктивно
за обрисами ця люстра нагадує фортечну стіну із баштами, що
символізує “небесний храм Єрусалим” [4, 37–38].
В Хі ст. у візантійських церквах з’явились панікадила, які
мали такий вигляд: на обручі із золоченої міді підвішували
маленькі каплички із фігурками апостолів, які згодом замінили
лампадками із скла і кришталю.
МаРія МаРкоВИЧ92
Подібні панікадила — хороси — того часу відомі і в Україні.
У києві знайдено литий бронзовий хорос датований Хі–Хііі
століттям. кругла площина хороса зав’язана, бортиками, по
центру донизу звисає півкуля. Чотири свічника на ніжках вине-
сені за бортик. Хорос підвішувався до стелі трьома масивними
ланцюгами.
такий хорос відливався по восковій моделі у кількох де-
сятках глиняних форм. Він мав ажурний геометричний орна-
мент з елементами плетінки і стилізованих птахів. Наділений
характерними рисами візантійського мистецтва відповідав
тогочасному сакральному інтер’єру і посідав у ньому важливе
місце.
Майже без видозмін ці хороси виготовляли аж до XVI століт-
тя. Подібні до київських хоросів, але пізнішого датування,
знайдено в Новгороді і Пскові (Росія). очевидно, із києва тех-
ніка ливарництва традиційних хоросів поширилась на сусідні
регіони, зокрема Росії.
Свічник до першого тисячоліття в Європі мав універсальне
призначення, але вже на початку другого тисячоліття його
функції, а потім і форма, набули різного характеру. В Хіі ст.
поширена група вівтарних свічників, які виготовляли з доро-
гоцінних металів, золоченої бронзи, карбованої міді з емаллю,
а також для прикрашування застосовували коштовне каміння.
Унікальними шедеврами художнього лиття були свічники ро-
боти гільдесгеймських майстрів, прикрашені переплетенням
стрічок, звіриних і людських постатей, вигадливих чудовиськ
тощо. Майже аналогічними були свічники, але менших роз-
мірів, що виходили з відомих на той час вестфальських, ло-
таринзьких, рейнських і нижньосаксонських майстерень [2,
336]. Їхні ажурні й вишукані форми свідчать про вибагливі
смаки замовників. інший тип світильника мав тричастинну
основу, волютоподібні або звірині ніжки з широкою чашкою і
гострим наконечником для закріплення свічки. Популярними
були зооморфні типи, фігура священика, Самсон, що сидить
на леві тощо. На відведених у сторони руках і голові прила-
штовували свічки.
СВітИлЬНИкИ СеРеДНЬоВіЧЧя 93
З кінця Хіі ст. у подібному вигляді свічник почав проникати
в світські інтер’єри. Свічники стали легші, стрункіші, із укла-
деною декорованою формою ніжки, яка складалась із зв’язки
пілястр і колон із декоративно трактованою капітеллю. оздо-
би відповідали тому періоду. Пластичністю форми і деталей
вражає фігурний свічник, що зображає людину верхи на леві,
походить з долини Мааса, Бельгія, Хіі століття.
Водночас у костелах Західної Європи появився монумен-
тальний кількаметровий так званий великодній свічник. Ви-
тесували його, як правило, із каменю, площину оздоблювали
пасхальними сценами і геометричними фігурами. такі свічники
відомі ще з іV ст. і майже без видозмін дійшли до XIV століття.
Величні семисвічники створювалися, ніби наслідуючи знаме-
нитий велетенський семисвічник з Єрусалимського храму. Їх
кращі зразки зберігаються в Мілані, есені та Празі і датуються
Х–Хі століттями [1, 337]. Унікальний семираменний свічник
типу канделябрового виконаний 1327 р. для міського колегіуму
в колбрегу, Польща. традиція його тектоніки сягає античних
часів і пов’язана з магічною символікою числа “сім”.
У період пізнього Середньовіччя були дуже популярними
свічники, які використовували виключно у церковних про-
цесіях. Мали вигляд коліноприклонного чи стоячого ангела із
світильником. У Німеччині XIII-XIV ст. свічники відливали
із латуні або міді. У каталонії появились свічники із кованого
заліза, у яких відстежуються моравські впливи, наприклад у
квітах, виготовлених з металу. У Франції, Бельгії та італії ві-
домі ковані короноподібні світильники із тонким чотирикутним
стержнем, який опирається на триногу, навколо центрального
шпиля розміщувались три зменшених до верху горизонталь-
них обручі з чашками. У XIV–XV ст. у Реймській області під
час пасхальної вечері запалювали ковані свічники трикутної
форми, що містили 13 свічок. Вишукано оздобленими були
також монументальні свічники, які запалювали на саркофагах
померлих знатних осіб. Навіть у будинках бюргерів з’являються
репрезентативні світильники із міді, латуні, бронзи чи кова-
ного заліза. Парадні світильники із срібла замовляли цехи
МаРія МаРкоВИЧ94
і магістрати. Повсякденні свічники із латуні і кованої міді
зводились до двох типів. Перший тип складався із тарілко-
подібної чашки, що лежала на трьох звіриних лапах, і круглої
чи ребристої ніжки, яка закінчувалась довгою шпицею. Дру-
гий — складався із високої круглої основи із великою тарілкою,
стрижнем і патроном. кількість напливів на стрижні свідчила
про його походження. Фламандські свічники мали тільки два
напливи, а німецькі та італійські — чотири [1, 337].
але оскільки свічкові світильники були все ще дорогими, в
широкому побуті: на робочому місці, майстерень, на кухні, в
переписувачів книг тощо використовувались глиняні лампи,
в чашку яких збирався віск. ця посудина за конструкцією на-
гадувала античні лампи.
Більшого значення у період готики набули скляні олійні лам-
пи. Найдавніша походить із Персії, датована Хі століттям [2,
13]. Подібні скляні посудини були відомі ще з античного Риму.
епоха середньовіччя не внесла нічого нового у розвиток форм
та декору олійних ламп, призначених для світського вико-
ристання.
На межі античності й Середньовіччя дуже популярними
були фігурні свічники із бронзи з каріатидами слуг і посильних,
одягнених у тогочасний одяг. У широкому вжитку в цей же час
були настінники із кованого заліза. ці світильники прикра-
шені стрільчастими арками, ажурним готичним орнаментом
тощо, підвішували переважно на карнизі каміна. Надзвичайно
пишний світильник у формі корони із багатьма свічками не го-
дився для щоденного вжитку. тому виник новий тип підвісного
світильника: шість ріжків із латуні чи бронзи розміщувались
навколо середнього пересувного стержня, який підвішували на
ланцюгу до стелі. цей тип особливо характерний для Фландрії,
тому і дістав назву “Фламандської люстри”.
У Німеччині надзвичайно популярними були підвісні сві-
тильники із рогів оленя [5, 34]. Між рогами прилаштовували
фігурки святих і чашечки із шпицями. Чашечки могли бути
розміщені і в руках фігур. іноді рогові та кістяні свічники оздоб-
лювали орнаментом із застосуванням геральдики. такі свічники
СВітИлЬНИкИ СеРеДНЬоВіЧЧя 95
були відомі і на території України.
У пізньому середньовіччі поширюються стаціонарні ковані
ліхтарі для освітлення вулиць і площ у вигляді багатокутних
призм, що підтримувалися на волютоподібній консолі. такі ліх-
тарі зі шпицями для насаджування жирових свічок. ліхтарі для
пішоходів були значно делікатніші, мали декоративні ажурні
стіни призматичної або циліндричної форми, з отворами для
свічок, які обтягували слюдою, шкірою тощо [1, 338].
освітлювальні прилади набувають значного поширення у
період Ренесансу. окреслюється їх поділ за сакральним та
світським інтер’єром. Більше уваги звертається не стільки на
утилітарну зручність, скільки на способи декорування. Велика
кількості замовників на освітлювальні прилади сприяла роз-
витку форм їх вдосконаленню.
В італії виникає новий тип вищого вівтарного свічника. Він
мав або тридільну основу із волютоподібними консолами, або
круглу основу і багатопрофільний конусоподібний держак
із архітектонічними та пластичними мотивами прикрас. Для
кращого сприйняття застосовувались найрізноманітніші ма-
теріали: коштовні благородні метали, бронзове лиття, мар-
мур і дерево. Найвправнішими в обробці латуні були майстер
з Венеції і Падуї. Французькі художники школи Фонтенбло
запозичили італійський стиль освітлювальних приладів, але
вже в XVI ст. розвинули власний, що вирізнявся гармонійністю
та елегантністю виробів. Натомість німецькі майстри консер-
вативно зберігали готичний тип невисокого свічника з латуні
або бронзи на дзвоноподібній основі. Дещо оригінальнішим був
канделябр, який складався з “двох симетричних, рівновеликих
широких чаш, з’єднаних стояком з двома напливами і прикра-
шених радіальними виступами” [1, 338].
В XVі ст. в будинках багатих італійських міщан з’являються
свічники нової форми на незвично широкій і вигнутій дугою ча-
шеподібній основі, покритій широкою посудиною [6, 46]. конст-
руктивні частини цих свічників прикрашувалися рельєфними
зображеннями античний героїв, каріатид тощо.
Виникають розкішні скляні свічники, виготовлені майстрами
МаРія МаРкоВИЧ96
з острова Мурано, що неподалік від Венеції.
На деякий час фаянс витіснив благородні метали, насам-
перед у Франції, де діяльність таких художників, як Бернар
Палиси, і благополучні економічні відносини сприяли розквіту
мануфактур в Мустьє, Руані і Невері [1, 338]. В цих майстернях
появились світильники із держаками у формі балясин і сві-
тильники із чотиригранною ніжкою. але незабаром свічники із
фаянсу знову поступились перед строгими формами із срібла
та срібла з позолотою. У таких свічників характерний високий
держак і глибокий свічник із тонко викарбуваними фігурами,
із картушами, медальйонами і масками.
У XVI ст. в Німеччині ще довший час залишались попу-
лярними фігурні свічники (із фігурами ангелів і святих чи
жанровими фігурами). Німецькі майстри успішно імітували
знамениту дельфтську продукцію, виконуючи фаянсові свіч-
ники із широкою чотирикутною основою та чотиригранним
держаком, із живописними квітами та листям. ковані мета-
леві свічники із карнизами, на відміну від фаянсових, мають
спрощення декор.
англійські майстри, імітуючи фламандські і венеційські
свічники, у XVII ст. знайшли свої власні форми у високих і
широких свічниках із міді та олова на циліндричній ніжці із
високим конусоподібним патроном. У падуанських майстернях
також появились імітації античних ламп. У середині XVII ст.
кардан винайшов пристосування для рівномірного втягування
гнотом олії і тим самим сприяв відродженню ламп, які довший
час до того займали другорядне значення [2, 13].
Більшого поширення у період Ренесансу набули рефлек-
тори. Вони відбивали світло і одночасно прикрашали стіну.
Німецькі рефлектори мали один, або два ріжки. Їх можна було
зустріти у храмах, палацових залах і міських будинках купців.
Своє застосування вони також знайшли в голандії та англії.
Найбільш розкішними та різноманітними за формою серед
настінних ламп стали французькі бра, які декорували сценами
на міфологічну та релігійну тематику. В цей час у голландії і
Фландрії з’являються латунні люстри нових складних форм із
СВітИлЬНИкИ СеРеДНЬоВіЧЧя 97
багатопрофільним стержнем, від якого відходили кронштейни
із чашками і патроном для свічки. Під стержнем розміщували
кулю із пластичними формами у вигляді статуетки, гераль-
дичного звіра тощо.
Французька елегантність і почуття завершеної досконалої
форми повернуло кронштейнам S–подібні обриси, а стержню
форму кошика із вазою та модним та той час декоративним
мотивом у вигляді голови жінки. Французьке визначення “люс-
тра” для найменування освітлювальних приладів із підвісними
кришталевими прикрасами так добре прижилось, що внаслідок
цього стало зрозумілим терміном для всіх світильників для
стелі [7, 42-43].
У XVI ст. ліхтарі, що освітлювали коридори, сходи та іноді
зали палаців, обвішувалися штучними гірляндами з листям,
квітами і плодами (італія), майстерно виготовленими з коль-
орових металів. люстри XVIі ст. роботи склодувів із острова
Мурано відзначалися каскадом дрібних декоративних форм.
Фігурні кронштейни у вигляді храмів, гондол, амурів ховалися
серед безлічі звисаючих ниток перлів, квітів і плодів. Сліпучий
полиск освітлювальних приладів підсилювався полірованим
кольоровим склом у поєднанні із штучним кришталем.
В Україні основним замовником освітлювальних приладів
залишається церква. Майстри і надалі послуговуються зраз-
ками давньоруського мистецтва [8, 381]. тому особливих змін
у розвитку форм способу декору і художньої стилістики сві-
тильників не відбулося, — найбільш вишукані форми зали-
шаються у хоросах і канделябрах. Надмірне оздоблення, пе-
реважно гравіювання, мають тільки ті освітлювальні прилади,
які виготовлені із дорогоцінних металів [9, 13]. Вплив захід-
ноєвропейського мистецтва не значний. але він стане досить
помітним у наступний період — бароко, коли вже чітко будуть
сформовані усі види освітлювальних приладів і велика увага
приділятиметься їх утилітарному вдосконаленню, і особливо
художньому оздобленню.
отже, у Середньовіччі розвиваються нові типи освітлюваль-
них приладів (олійні лампи та свічники) під впливом переносних
МаРія МаРкоВИЧ98
і підвісних світильників Близького Сходу. Для періоду раннього
християнства були характерні лампадки, керамічні каганці з
монограмою Христа, світильник у вигляді вітрильника та се-
мисвічник. У романський період розвинулись металеві храмові
світильники, які розміщували перед або за престолом. Вівтарні
свічники виготовляли у вигляді фігур водолія, Самсона тощо. З
кінця Хіі ст. свічники цехової роботи поширюються у світських
інтер’єрах дворян та бюргерства. У готичний період пошири-
лися скляні олійні лампи, фігурні свічники із стрільчастими
арками, фламандські люстри та німецькі підвісні світильники
із рогів оленя. У добу Ренесансу виникає новий тип вівтарного
свічника з дерева, мармуру та благородних металів, поширю-
ються фігурні свічники у вигляді ангелів, святих та жанрових
сцен, набувають застосування ковані свічники із карнизами,
литі канделябри із чашечками, з’єднаними держаком та реф-
лектори. У ХVіі ст. розвиваються пишні латунні люстри в гол-
ландії, Фландрії і Франції.
1. Стара Д. осветительные приборы // Большая иллюстрованая энциклопедия
древностей.— Будапешт, 1983.
2. Holubiеc J. Historia lampy.— Warszawa, 1977.
3. Моран А. История декоративно-прикладного искусства.— Москва, 1982.
4. Семерак Г., Богман К. Художественная ковка и слесарное искусство.— Москва,
1982.
5. Holubiеc J. Polski lampy i sweczniki.— S.34
6. Pallai Sandor Metaloplastyka uzutkowa.— Warszawa, 1976.
7. Innes M. The book of Cundels.— New York, 1991.
8. Жолтовский П.М. Метал // історія українського мистецтва.— т. 2.— київ.
9. Петренко М. Українське золотарство XVI-XVIII ст.— київ, 1970.
Maria Marcovich
Ph.D.In Arts, Institute of arts
Ternopil Hnatiuk National Pedegogical University
Lamps of dark ages
Among lighting devices ponderable seat is taken by the lamps of
dark ages. Among them new types of lighting devices are oily lamps
and candlesticks, lampadci with the monogram of Hrista. Metallic
temple lamps, and then glass oily lamps, developed afterwards.
|