Горшкоподібний посуд: етнокультурні взаємовпливи
The article brings complex comparative analitical study in Ukrainian and foreign types of pottery kitchenware with throwing light upon common and different features in forms and decorations of artefacts as well as with definitions of most characteristic notions that underline originality and nature...
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16752 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Горшкоподібний посуд: етнокультурні взаємовпливи / Р. Мотиль // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 99-106. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16752 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-167522011-02-17T12:03:32Z Горшкоподібний посуд: етнокультурні взаємовпливи Мотиль, Р. Публікації The article brings complex comparative analitical study in Ukrainian and foreign types of pottery kitchenware with throwing light upon common and different features in forms and decorations of artefacts as well as with definitions of most characteristic notions that underline originality and nature of Ukrainian ceramics in the context of All-European culture. 2008 Article Горшкоподібний посуд: етнокультурні взаємовпливи / Р. Мотиль // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 99-106. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. XXXX-0040 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16752 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації Публікації |
| spellingShingle |
Публікації Публікації Мотиль, Р. Горшкоподібний посуд: етнокультурні взаємовпливи |
| description |
The article brings complex comparative analitical study in Ukrainian and foreign types of pottery kitchenware with throwing light upon common and different features in forms and decorations of artefacts as well as with definitions of most characteristic notions that underline originality and nature of Ukrainian ceramics in the context of All-European culture. |
| format |
Article |
| author |
Мотиль, Р. |
| author_facet |
Мотиль, Р. |
| author_sort |
Мотиль, Р. |
| title |
Горшкоподібний посуд: етнокультурні взаємовпливи |
| title_short |
Горшкоподібний посуд: етнокультурні взаємовпливи |
| title_full |
Горшкоподібний посуд: етнокультурні взаємовпливи |
| title_fullStr |
Горшкоподібний посуд: етнокультурні взаємовпливи |
| title_full_unstemmed |
Горшкоподібний посуд: етнокультурні взаємовпливи |
| title_sort |
горшкоподібний посуд: етнокультурні взаємовпливи |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Публікації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16752 |
| citation_txt |
Горшкоподібний посуд: етнокультурні взаємовпливи / Р. Мотиль // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 99-106. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT motilʹr gorškopodíbnijposudetnokulʹturnívzaêmovplivi |
| first_indexed |
2025-07-02T18:03:47Z |
| last_indexed |
2025-07-02T18:03:47Z |
| _version_ |
1836559293148561408 |
| fulltext |
Романа МотИлЬ
кандидат мистецтвознавства,
Інститут народознавства НАН України
ГОРШКОПОДІБНИЙ ПОСУД:
ЕТНОКУЛЬТУРНІ ВЗАЄМОВПЛИВИ
Серед багатьох різновидів гончарного посуду горщик є фор-
мою, що кількісно переважає в усіх керамічних комплексах як
в Україні, так і поза її межами. це посудина закритого типу
(діаметр вінець менший від діаметра «пука»), яку пов’язують
із найдавнішим посудом. Попри свою простоту та різноманіт-
ності використання цей виріб посідає важливе місце у народній
культурі. горщики для побутово-господарчого застосування
зазвичай прості, неполив’яні, ощадно декоровані. Відомі й свят-
кові, оздоблені поліхромними розписами варіанти. горщик є
своєрідним символом усього гончарного мистецтва, не тільки
українського, а й інших народів.
На теренах України горщиками користуються ще з епохи
неоліту [5, 598]. Від того часу вони не виходять з ужитку, і
форма цих виробів не зазнала істотних змін. як відомо, у на-
родному гончарстві форма посудини значною мірою залежить
від її призначення. В Україні горщики використовували для
приготування і зберігання їжі, отже їх форма узгоджується з
облаштуванням відкритого чи закритого типу вогнища, коли
посудина обігрівається полум’ям з усіх боків. тому у всіх ре-
гіонах України горщик має округлу форму, що зовні нагадує
пригоршні: масивний випуклий тулуб, прямі або відігнуті на-
зовні чітко виділені вінця, порівняно невелике дно та отвір
з покришкою. У верхній частині горщика, поєднуючи плічка
та вінця, кріпились вушка, вони допомагали при повертанні і
вийманні посудини з вогню.
Посуд такого ж призначення і схожої форми поширений у
багатьох європейських народів з однаковим напрямком гос-
подарства, опалювальною системою та аналогічною технікою
виготовлення.
РоМаНа МотИлЬ100
Найбільш архаїчною формою для української території є
неолітичний гостроденцевий горщик з майже нерозчленова-
ним профілем і без вушок (очевидно, його закопували в ґрунт
або пісок). така форма характерна для сурсько-дніпровської
[7, 108] та дніпро-донецької [18, 121] культур.
У буго-дністровській кераміці (VI – поч. IV тис. до н. е.) під
впливом форм посуду середземноморсько-балканського по-
ходження [6, 87] у формах горщиків з’являється плоскоден-
цевість. Вона зустрічається й у дніпро-донецькому посуді, але
набагато рідше. Плоскоденцевість — характерна ознака кера-
міки південних землеробсько-скотарських культур, тоді як у
мисливсько-рибальських культурах переважно поширений
гостроденцевий посуд. Плоскоденцевий горшкоподібний посуд
у неоліті зустрічається також у лінійно-стрічковій кераміці
як на землях України, так і на значній території Європи [11,
96]: у Франції, Бельгії, австрії, Угорщині, Німеччині, Чехії,
Словаччині, Польщі, Румунії та Молдові.
У трипільській кераміці горщики мають розвинену форму:
плоскоденцеву, з високими плічками та кульову з вираженою
шийкою або помітно відігнутими вінцями, що відповідають фор-
мам української народної кераміки [17, 50].
У скіфський період (друга пол. VII–III ст. до н. е.) зустріча-
ються горщики округлого профілю, конічно звужені донизу,
з виділеною невисокою шийкою, що пов’язують з гальштат-
ськими впливами [20, 208].
У кераміці греків та римлян гончарні горшкоподібні вироби
не посідали провідного місця. кухонні горщики мали розвине-
ний профіль з опуклим тулубом та чітко виділеними вінцями,
плоскоденцеві або на кільцевому денці. горщики для варіння їжі
встановлювались на спеціальних підставках [17, 50]. Найближчі
з відомих нам древніх паралелей сучасних горшкоподібних ви-
робів зустрічаються в зарубинецькій, гончарній черняхівській
та кельтській кераміці [17, 50]. це стрункі й більш приземкуваті
посудини з опуклими боками та майже циліндричними корот-
кими вінцями. така форма, лише дещо видозмінена, збереглася
після переходу від відкритого до закритого вогнища — печі.
гоРШкоПоДіБНИй ПоСУД 101
У давньоруський період основною формою глиняного посуду
був стрункий видовжений горщик із злегка завуженим горлом
і розхиленими вінцями. орнамент здебільшого ритований з
прямолінійних і хвилястих ліній, іноді штампований, як пе-
режиток із ранньослов’янських часів [13, 13].
У післямонгольський період XII–XIV ст. в Україні горщи-
ки були димленими і оздоблювалися ритованими смужками і
кривульками [13, 43].
З XV ст. вінця горщиків набувають складної конфігурації,
підсилюються, утворюючи пластичне завершення форми.
Для XVI-XVIII ст. характерні горщики із ширшим денцем,
їх висота дорівнює ширині або дещо перевищує її. Схожі по-
судини датовані цим часом відомі на землях Польщі [3, 20] та
Словаччини [23, 12].
У середині XIX – на поч. XX ст. українське житло не знало
відкритого вогнища, характерного для житла південних [4,
18] та західних слов’ян [24, 702], зокрема, для північно-захід-
них районів Польщі [21, 22]. В Україні у цей час побутувала
вариста піч, тобто кухонне вогнище з видовженою камерою, і
прилаштовувати туди горщик, тримаючи його за вінця, стало
незручно. тому шийку почали робити прямою або заокругле-
ною, пристосовуючи її до рогача. Згодом, для того, щоб користу-
ватися одним рогачем для горщиків різних розмірів, їх стали
брати рогачем під тулуб, а самі посудини робили з опуклішими
боками, тоді як конструкція горловини і вінець спростилася.
Вироби змінюють свої обриси і залежно від величини. так, у
великих посудинах «пук» менший від їх висоти, а дно майже
рівне верхові. У менших — «пук» більший від висоти, а отвір
від дна. У більших горщиках найширше місце припадає вище
від середини виробу, в менших — посередині. До великих гор-
щиків, як правило, робили два вуха, до менших — одне.
Під впливом різних чинників історичного, соціально-еко-
номічного характеру, місцевих традицій та вимог функціо-
нального призначення в українській кераміці XIX–XX ст.
з’явилась низка специфічних локальних особливостей у фор-
муванні обрисів виробів за рахунок незначних змін характеру
РоМаНа МотИлЬ102
конструювання тулуба, вінець і денця, кріплення вушок тощо.
так, наприклад, у волинських горщиків спостерігаємо більшу
округлість і приземкуватість тулуба порівняно із більш вира-
женими пропорціями виробів з інших регіонів. ця ж особливість
властива і для київського й Житомирського Полісся [1, 216-
217], а також для Південної Білорусі [10, 66].
конічність низу тулуба і дуже коротка шийка вирізняють
з-поміж інших горшкоподібні посудини Наддніпрянщини [8,
131], Подніпров’я [9, 151], Слобожанщини [15, 12] та Росії [12,
32], тоді як подільські горщики мають м’які, плавні й округлі
переходи форм.
яйцеподібний тулуб властивий для горщиків Прикарпаття,
гуцульщини і Польщі водночас, однак в українських виробів
не так сильно завужене денце.
Можна прослідкувати певний зв’язок між конфігурацією
горшкоподібного начиння Буковини та стрімким силуетом мол-
довських [19, 18] і румунських [22, 22] виробів, покаті плічка
яких плавним вигином переходять у стінки посуду. Дещо інші,
в міру опуклі в нижній частині тулуба горщики поширені у
Болгарії — їх найхарактернішою рисою є досить вузька і ви-
сока горловина [2, 153].
Специфічний силует, що має тенденцію до різкого звуження
у нижній частині і дно вужче, ніж отвір, притаманні для чеських
[16, 20], словацьких [23, 53] та угорських [25, 70] горщиків.
отже, як український горщик має дві форми: опуклу (боч-
коподібну) або конічну, завужену донизу (вазоподібну), тоді як
зарубіжні горшкоподібні вироби більш тяжіють до яйцеподіб-
ного або вазоноподібного обрису тулуба. Найбільш близькими
до українських горщиків є польські, білоруські та російські
вироби, а також частково словацькі, чеські та болгарські, що
найкраще зберегли традиції ранньослов’янських культур.
окрім ідентичних формотворчих ознак помітною є спільність
термінології — українською „горщик”, „горнець”, російською
„горшок”, білоруською „гарнец”, польською „garnek”, чеською
„hrnc” тощо.
«Універсальна» назва горщика має багато різних відмін: у
гоРШкоПоДіБНИй ПоСУД 103
залежності від застосування, горщики називали «кашниками»,
кулешінниками», «борщівниками», «золінниками», «підворот-
нями», а, в залежності від форми, — «стовбунами», «плоску-
нами», «чавунцями», «баняками», «казанами» тощо. кожна
назва точно означує функціональне призначення і окреслює
обриси форми, наприклад, «баняками» або «казанами» назива-
ли вироби кулястої опуклої конфігурації з широкою горлови-
ною, низенькими вінцями і двома вухами по боках. особливо
виділяються так звані «оказій ні» горщики великих розмірів,
в яких готували їжу на весілля, хрестини, храмове свято, по-
хорон тощо. Начиння подібної форми, розмірів і призначення
мають місце в керамічних комплексах інших слов’янських
народів — поляків, чехів, словаків.
окрему групу становлять горщики-близнята («двійнята»,
«трійнята», «чвірнята», «зрослєта», «дзвинята»), що є досить
складними творами гончарства. це два або більше невеликих
горщика, з’єднаних між собою у двох місцях: у найширшій час-
тині корпусу — за допомогою планок і під вінцями — ручкою-
кільцем. Зверху близнята накривали фігурною дерев’яною
накривачкою із прорізом для ручки. аналогічні вироби зуст-
річаються у білоруській, польській, румунській кераміці. Час
виникнення і походження даного посуду точно не визначено,
однак здвоєні посудини відомі в Україні ще з часів трипілля,
де вони, очевидно, мали ритуальне призначення. цілком мож-
ливо, що близнят використовували не лише для носіння їжі
в поле, а й як спеціальний посуд для освячування декількох
страв на Великдень.
Спільні та відмінні риси українських і зарубіжних горшко-
подібних посудин прослідковуються і в декорі цих виробів.
оскільки у горщиків було побутово-господарче застосуван-
ня, то посудини такого типу призначення у всіх народів або
зовсім не декорували, або оздоблювали досить скупо — гравіру-
ванням, штампуванням, опискою, лискуванням, рідше — під-
поливним розписом.
горшкоподібні вироби звичайно зберігали на підлозі чи низь-
ких лавах, тож найкращі візерунки розміщували у верхній
РоМаНа МотИлЬ104
частині тулуба, найчастіше під вінцями. Зазначимо, що одна-
кова техніка декорування у гончарстві, як правило, завжди дає
подібні візерунки. так, наприклад, користування кварцевим
камінцем створює подібність декоративних зображень на по-
верхні глиняних виробів із різних місцевостей; техніка розпису
на гончарному крузі так само не забезпечує широкого діапазону
орнаментальних рішень — зазвичай це ритмічно розміщені го-
ризонтальні або хвилясті смуги на плічках чи вінцях посудини
тощо. отже, спільність у формах і у декорі гончарних виробів
різних народів значною мірою зумовлюється використанням
однієї й тієї ж технології виготовлення.
Найдавнішим і найбільш розповсюдженим в українській
кераміці є геометричний візерунок. Різноманітні геометричні
композиції складаються із декількох елементів. це прямі і хви-
лясті смуги, зигзаг, меандр, розтягнута спіраль, риски, цятки,
еліпси, кола, сітка тощо. аналогічні елементи зустрічаємо у
поляків, білорусів, словаків, болгар. так, наприклад, мотив із
зчеплених між собою еліпсів зустрічається в українському,
польському та болгарському гончарстві. Майже повсюдно у
європейському керамічному комплексі (і не тільки) зустрі-
чається мотив сітки, однак, найбільш поширений він у Волин-
ській, Житомирській і Полтавській областях в Україні, а також
у Білорусі (гродненська обл.), Чехії (Богемія та Моравія) та,
особливо, у Словаччині.
Узор лінійно-хвилястого типу, дуже характерний для пе-
ріоду київської Русі та галицько-Волинського князівства, у
певних виявах зберігся на українських горщиках нашого часу.
Юрій лащук вважає, що цю систему орнаментування запози-
чили від українців й інші народи, так, наприклад, угорські гон-
чарі називають їх „orosz díszítés” (руський орнамент) [14, 47].
Рослинні візерунки менше розповсюджені в українському
гончарстві, ніж в угорській кераміці. якщо геометричні ри-
сунки виконуються практично усіма техніками, відомими ук-
раїнським гончарям, то рослинні узори наносять здебільшого
розписом, рідше гравіруванням і лощенням. Рослинні узори
схематичні й абстрактні. Поширені мотиви листків, галузок з
гоРШкоПоДіБНИй ПоСУД 105
листям і квітами, вазонів тощо.
Рідкісними на українських горщиках є орнотоморфні, зоо-
морфні та антропоморфні зображення. такі малюнки на горщи-
коподібному посуді виконували Павлина цвілик (м. косів івано-
Франківської обл.), Василь Шостопалець (м. Сокаль львівської
обл.), олександра Пиріжок (с. адамівка Хмельницької обл.).
Подібні зображення птаха, що сидить на гілці, роботи Василя
Шостопальця зустрічаються на посудинах Стефана коноп-
чинського із с. Болімув лодзинського воєводства (Польща), а
також на словацьких виробах.
Порівнюючи український горшкоподібний посуд різних ре-
гіонів України, а також інших земель, неважко помітити, що
він дещо різниться між собою обрисами форм і оздобленням,
проте найхарактерніші риси загалом однакові: це опукла кон-
фігурація тулуба і переважаючий геометричний декор. Спорід-
неність ознак особливо властива для кераміки суміжних облас-
тей України та сусідніх з нею країн. це пояснюється не лише
спільною історією відповідних територій і їхніми культурними
взаємозв’язками, а й використання схожої технології.
Характерно, що горщик існував на землях України у різ-
них культурах з часів неоліту, а виводити його форму можна,
найвірогідніше, від зарубинецької та черняхівської кераміки
із незначними античними та кельтськими впливами. Порів-
няно з іншими різновидами гончарного посуду горщик дуже
добре зберіг свою первісну форму. це свідчить про традиційну
самобутність українського горщика, який має спільні риси із
керамічним комплексом інших європейських територій.
1. Боренько Н. Виникнення, побутування та загибель гончарних осередків на
київському Поліссі: релікти чи історична пам’ять // Українська керамоло-
гія.— 2002.— кн.2.
2. Вакарелски Х. Болгарское народное искусство.— София, 1969.
3. Ганцкая О.А. Народное искусство Польши.— Москва, 1970.
4. Георгиева-Стойкова. огнището в български бит.— София, 1956.
5. Городцов В.А. Древнерусская доисторическая керамика. труды XI археологи-
ческого съезда.— Москва, 1901.— т.1.
6. Даниленко В.М. Буго-дністровська культура // археологія Української РСР.—
київ, 1971.— т.1.
7. Даниленко В.М. Сурсько дніпровська культура // археологія Української
РоМаНа МотИлЬ106
РСР.— київ, 1971. — т.1.
8. Данченко Л.С. Народна кераміка Наддніпрянщини.— київ, 1969.
9. Данченко Л.С. Народна кераміка Середнього Подніпров’я.— київ, 1969.
10. Елатомцева Е. Художественная керамика Советской Белоруссии.— Минск,
1966.
11. Захарчук Ю.М. Пам’ятки культури лінійно-стрічкової кераміки // археологія
Української РСР.— київ, 1971.— т.1.
12. Зеленин Д.К. об исторической общности культуры русского и украинского на-
родов // Советская этнография.— 1940.— № 3.
13. Лащук Ю.П. Декоративно-прикладне мистецтво на території України в період
первіснообщинного ладу і Древньої Русі. кераміка // Нариси з історії українсь-
кого декоративно-прикладного мистецтва.— львів, 1969.
14. Лащук Ю.П Закарпатська народна кераміка.— Ужгород, 1960.
15. Метка Л. гончарство Слобожанщини в другій половині XIX – першій половині
XX ст.— автореф. дисертації кандид. іст. наук.— київ, 2006.
16. Народна грнчарнjа у Чехословачкоj. — Београд, 1967.
17. Романець Т.А. Стародавні витоки мистецтва української народної керамі-
ки.— київ, 1996.
18. Телєгін Д.Я. Дніпро-донецька культура // археологія Української РСР.— київ,
1971.— т.1.
19. Хынку И.Г. Молдавская народная керамика.— кишинёв, 1969.
20. Чмихов М.О. Населення епохи раннього залізного віку // Чмихов М.о., кравченко
Н.М., Черняков т.і. археологія та стародавня історія України.— київ, 1992.
21. Kwaśnewski K. Paleniska i piece w polskim budownictwe ludowym.— Wrocław,
1963.
22. L’art populaire en Roumanie.— Bucuresti, 1964.
23. Plickova E. Pozdišovske hrnčirstvo.— Bratislava, 1959.
24. Reinfuss R. Tradycia otwartego paleniska w małopolskim budownictwe ludowym.— Lud,
1954.— T.41.
25. Szabadfalvi József. Hungarian Black Pottery.— Budapest, 1987.
Romana Motyl
Ph.D. in the History of Arts
The Ethnology Institute, UNAS
Pot-shaped Ceramic Kitchenware:
Some Ethnocultural Correlations
The article brings complex comparative analitical study
in Ukrainian and foreign types of pottery kitchenware with
throwing light upon common and different features in forms
and decorations of artefacts as well as with definitions of most
characteristic notions that underline originality and nature of
Ukrainian ceramics in the context of All-European culture.
|