Бісерний декор ансамблю українського народного одягу: стан дослідження проблеми

The tradition of using glass beads to decorate national garments among Ukrainians — superimposed adornments and beading upon the clothes — had been a subject matter for art critics and ethnographers. Literature analysis of this issue enabled us to look at the tradition of beading in Ukrainian natio...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Федорчук, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2008
Теми:	Публікації
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16754
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Бісерний декор ансамблю українського народного одягу: стан дослідження проблеми / О. Федорчук // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 117-128. — Бібліогр.: 92 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-16754
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-167542011-02-17T12:03:34Z Бісерний декор ансамблю українського народного одягу: стан дослідження проблеми Федорчук, О. Публікації The tradition of using glass beads to decorate national garments among Ukrainians — superimposed adornments and beading upon the clothes — had been a subject matter for art critics and ethnographers. Literature analysis of this issue enabled us to look at the tradition of beading in Ukrainian national art from different angles. After centuries of formation and development, Ukrainian tradition encountered a number of changes. Historiographic research shows us that beadwork occupied a large temporal and territorial gap in both Ukrainian and European culture and formed an outstanding phenomenon of Ukrainian art. It has also turned out that artistic and stylistic distinctions of beadwork in Ukrainian national garments are yet to be studied. 2008 Article Бісерний декор ансамблю українського народного одягу: стан дослідження проблеми / О. Федорчук // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 117-128. — Бібліогр.: 92 назв. — укр. XXXX-0040 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16754 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації Публікації
spellingShingle	Публікації Публікації Федорчук, О. Бісерний декор ансамблю українського народного одягу: стан дослідження проблеми
description	The tradition of using glass beads to decorate national garments among Ukrainians — superimposed adornments and beading upon the clothes — had been a subject matter for art critics and ethnographers. Literature analysis of this issue enabled us to look at the tradition of beading in Ukrainian national art from different angles. After centuries of formation and development, Ukrainian tradition encountered a number of changes. Historiographic research shows us that beadwork occupied a large temporal and territorial gap in both Ukrainian and European culture and formed an outstanding phenomenon of Ukrainian art. It has also turned out that artistic and stylistic distinctions of beadwork in Ukrainian national garments are yet to be studied.
format	Article
author	Федорчук, О.
author_facet	Федорчук, О.
author_sort	Федорчук, О.
title	Бісерний декор ансамблю українського народного одягу: стан дослідження проблеми
title_short	Бісерний декор ансамблю українського народного одягу: стан дослідження проблеми
title_full	Бісерний декор ансамблю українського народного одягу: стан дослідження проблеми
title_fullStr	Бісерний декор ансамблю українського народного одягу: стан дослідження проблеми
title_full_unstemmed	Бісерний декор ансамблю українського народного одягу: стан дослідження проблеми
title_sort	бісерний декор ансамблю українського народного одягу: стан дослідження проблеми
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Публікації
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16754
citation_txt	Бісерний декор ансамблю українського народного одягу: стан дослідження проблеми / О. Федорчук // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 117-128. — Бібліогр.: 92 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT fedorčuko bísernijdekoransamblûukraínsʹkogonarodnogoodâgustandoslídžennâproblemi
first_indexed	2025-07-02T18:04:42Z
last_indexed	2025-07-02T18:04:42Z
_version_	1836559350669246464
fulltext	олена ФеДоРЧУк кандидат мистецтвознавства, Інститут народознавства НАНУ БІСЕРНИЙ ДЕКОР АНСАМБЛЮ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ОДЯГУ: СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ Бісерний декор ансамблю народного одягу — одна з мало- вивчених ділянок українського народного мистецтва. Водночас народні художні вироби з бісеру — це сфера мистецтва, багата на художні ідеї. Значного розвитку ці ідеї дістали завдяки оригі- нальним засобам художньої виразності, властивим бісерним матеріалам (бісеру, січці, склярусу). Знання віками вишліфуваних художніх традицій сприяє розвиткові мистецтва. Затребуваність мистецтвознавчих до- сліджень, їх вагомість у справі успішного розвитку худож- ніх процесів робить актуальною наукову розвідку кожного з мистецьких явищ. Зокрема, знання художнього спадку ук- раїнських народних майстрів бісерних виробів є особливо ко- рисним для сучасних дизайнерів одягу, котрі у своїй творчості все частіше звертаються до бісеру як до акцентного декора- тивного матеріалу. З огляду на зародження нового етапу традиції художніх виробів з бісеру (назвемо його етапом професійного дизай- ну), значний інтерес викликають надбання народних майстрів XIX – пер. пол. XX ст., що жили й творили, головно, на заході України. Високохудожні народні вироби з бісеру XIX – пер. пол. XX ст. засвідчують існування розвиненої традиції, що мала багате на локальні відзнаки самобутнє обличчя. Найбільше у XIX ст. українські народні майстри використо- вувати бісер для виготовлення накладних оздоб, а згодом — на рубежі XIX–XX ст. його стали також широко уживати для вишивання компонентів одягу. У селах Північної Буковини, Покуття та гуцульщини традиція вишивання бісером затрима- лася на довше — до 1970–80-х рр.; в окремих осередках цього олеНа ФеДоРЧУк118 ареалу маємо змогу спостерігати її дотепер (в законсервова- ному вигляді або кітч-варіанті). Використання бісеру для оздоблення української народ- ної ноші — явище мистецтва, відоме багатьом дослідникам. Найбільше опрацьованими є питання ареалу, технології та типології накладних прикрас. Майже не зустрічаються в на- уковій літературі відомості про вишивку бісером компонентів народного вбрання XIX–XX століть. так само не достатньо вивчені важливі для практики сучасних митців особливості орнаментальної структури українських народних бісерних творів: накладних прикрас та вишитих бісером компонентів одягу. Не простудійовані національні, тим паче локальні, від- знаки засобів художньої виразності, якими користувалися у своїй практиці українські майстри. і все ж до опрацьовування великого кола наукових проблем, пов’язаних з бісерним де- кором українського народного одягу уже долучилося чимало мистецтвознавців та етнографів. аналітичне дослідження художнього спадку українських майстрів бісеру розпочалося працею львівського мистецтвоз- навця антона Будзана «Художні вироби з бісеру» [1]. Розгля- даючи й аналізуючи літературні джерела, експонати музейних збірок та експедиційні матеріали 1968–1973 рр., автор назвав та описав п’ять типів українських народних накладних прикрас із бісеру, перелічив райони їхнього побутування, подав окремі автентичні назви таких творів та здійснив короткий огляд ху- дожніх особливостей деяких прикрас. Зокрема, а.Будзан ви- окремив такі типи бісерних оздоб: ґердан, силянка, ажурний шнур, прикраса з точених кульок, вкритих ажурною плетінкою та криза. У цій статті автор у загальних рисах описав дві основні техніки виконання бісерних виробів: плетення (воно ж нани- зування) та ткання. Важливість статті а.Будзана «Художні вироби з бісеру» засвідчують часті покликання на неї: вона й досі залишається відправним підґрунтям мистецтвознавчих та етнографічних статей, що містять інформацію про народні прикраси з бісеру. У контексті накладних прикрас українського одягу бісер- БіСеРНИй ДекоР УкРаЇНСЬкого оДягУ 119 ні вироби розглядалися львівським етнографом катериною Матейко. Вагомим внеском у розвиток вітчизняного народоз- навства стала її монографія «Український народний одяг», де у статті «Прикраси» чільне місце відведене саме бісерним оздо- бам [2]. опрацьовуючи музейні експонати та польові знахідки, к.Матейко дійшла висновку, що найдавнішою технікою виго- товлення ґерданів було «плетіння-силяння» (нанизування), способи якого є дуже різноманітними [2, 140-141]. авторка також подала стислу інформацію про ажурні круглі бісерні шнурки, відомі на Прикарпатті як «ланцки»; покутські жіночі нашийні прикраси з округлих дерев’яних кульок, вкритих ажурною плетінкою з різнокольорового бісеру; західноподільські, лем- ківські, бойківські, і навіть буковинські коміри-кризи; повсюдно поширені ґердани у формі стрічок; бойківські «ліци» або «шлей- ки» — нагрудні ґердани, з’єднані на грудях у розетку. Від 1980-х рр. прикраси українців стали предметом науко- вого зацікавлення львівської дослідниці ганни Врочинської- Савчук. Серед праць, присвячених безпосередньо бісерним витворам, — стаття «Вироби з бісеру», що увійшла до довід- ника «Народні художні промисли УРСР» [3]. У статті розгляда- ються прикраси з бісеру українських майстрів XIX–XX століть. Ще більшою за обсягом є розвідка бісерних оздоб, здійснена г.Врочинською у монографії «Українські народні жіночі при- краси XIX – початку XX століть» [4, 83-93]. У цій багатій на ілюстрації роботі дослідниця подала типологію українських народних бісерних оздоб (усього п’ять типів), взявши за ос- нову напрацювання а.Будзана й доповнивши їх детальнішим описом кожного з типів. Вона також розглянула терени по- бутування, функції та деякі регіональні художні особливості бісерних оздоб. Рівночасно з працею г.Врочинської-Савчук світ побачила науково-популярна робота авторки цього дослідження «Ук- раїнські народні прикраси з бісеру» [5], в якій висвітлюються питання походження та розвитку української традиції, дослід- жується технологія та пропонується розгорнута типологія (за- галом вісімнадцять типів), а також описуються основні мотиви олеНа ФеДоРЧУк120 орнаментики накладних бісерних оздоб. Поза тим, ця праця лише частково проливає світло на бісерний декор ансамблю українського народного одягу. Бісер — це художній матеріал, який народні майстри ви- користовували як для виготовлення накладних прикрас, так і для декорування одягу. Проте народна ноша українців, ви- готовлена із використанням бісеру, вивчена слабо. Проблема потребує збору та наукового аналізу нових джерел, які б дали змогу розглядати бісер як художній матеріал з оригінальною системою художньої виразності, представленою широким по- лем місцевих відмінностей. До праць, присвячених цільному пласту українських на- родних прикрас з бісеру, слід віднести також авторську на- укову розвідку «Засади художньої виразності в українських традиційних прикрасах із бісеру» [6]. це спроба наукового дослідження засобів художньої виразності накладних оздоб українців. основна увага приділена розгляду технічних та ху- дожніх можливостей, що їх пропонує бісер-матеріал. лише короткими штрихами подано локальні приклади застосування тих чи тих засобів та прийомів художньої виразності. Водночас дана стаття — це перший крок для подальших поглиблених студій локальних особливостей багатої на художні рішення української традиції декорування народної ноші бісером. окрім узагальнюючих досліджень, вітчизняні вчені здійсню- вали локальні розвідки бісерних оздоб українського народного одягу. однією з вагомих публікацій про місцеві особливості прикрас із бісеру є стаття антона Будзана «Вироби з бісеру», що увійшла до історико-етнографічної монографії «Бойків- щина» [7]. ця праця цінна повідомленнями про типи бісерних оздоб із окресленням теренів їхнього побутування, а також коротким художнім аналізом унікальної прикраси — кризи, знаної у східних околицях Бойківщини. гуцульські вироби з бісеру досліджувалися працівницею коломийського музею народної творчості гуцульщини та По- куття Мирославою Сахро. Зібраний нею матеріал увійшов до колективної монографії «гуцульщина» [8]. У невеликій, але БіСеРНИй ДекоР УкРаЇНСЬкого оДягУ 121 інформативно наповненій статті «Прикраси з бісеру» перелічу- ються найтиповіші мотиви гуцульських бісерних оздоб та їхні народні назви, заразом розглядаються особливості колориту творів окремих осередків. З цієї роботи почергуємо також ін- формацію про терени поширення бісерних прикрас та вишитих бісером компонентів народного вбрання. Про твори майстрів буковинського краю йдеться у публікації чернівчанки али Павлюк «Прикраси з бісеру у фондах Чер- нівецького музею народної архітектури та побуту» [9]. Попри художній опис орнаментальних мотивів та колориту буковинсь- ких оздоб, що зберігаються у вказаній музейній колекції, стаття також містить цінні етнографічні відомості, зібрані а. Павлюк під час експедицій. Стисла інформація про лемківські бісерні прикраси уміще- на у статті львівської дослідниці Зеновії тканко «Прикраси лемків», яка увійшла до другого тому колективної моногра- фії «лемківщина» [10]. авторка називає всього лиш два типи традиційних бісерних оздоб, характерних для лемківського народного вбрання — ґердан та кризу. На матеріали про декор з бісеру натрапляємо у публікаціях дослідників українського народного одягу. це часто побіжні згадки, скоріше етнографічного, аніж мистецтвознавчого змісту. Поза тим, деякі з них містять важливі раніше не апробовані пові- домлення. Їхня цінність також у викладі авторського погляду на явище оздоблення українського народного одягу бісером. Серед досліджень народного одягу українців вагомим є на- уковий доробок катерини Матейко [11; 12; 13; 14; 15; 16]. так само важливими є праці сучасних дослідників — львів’янки галини Стельмащук [17; 18; 19; 20] та киянки тамари Ніколає- вої [21; 22; 23], з яких отримуємо дані про генезу українського народного вбрання і його прикрас. Звіряючись з дослідженнями г.Стельмащук і т.Ніколаєвої, з’ясовуємо райони побутування традиційних бісерних оздоб та вишитих бісером декорів на- родного одягу. особливостям народного вбрання буковинського краю при- свячені роботи чернівецьких вчених — Мірри костишиної [24; олеНа ФеДоРЧУк122 25; 26; 27], ярослави кожолянко [28] та георгія кожолянко [29]. У наукових розвідках цих авторів відшукуємо інформацію про накладні прикраси та вишиті бісером декори народної ноші: локальні осередки, час побутування тих чи тих традицій, ко- роткі художні описи окремих виробів. Серед праць, що уміщують фрагментарні відомості про бі- серне оздоблення народного одягу українців — монографія американської дослідниці українського походження — лідії Бурачинської «Український народний одяг», у якій зібрана узагальнена інформація про райони побутування традиційних прикрас із бісеру [30]. Важливим для з’ясування художньо-декоративних особли- востей бісерних оздоб народного вбрання є публікації дослідни- ків ткацтва та вишивки — видів мистецтва, тісно пов’язаних з народним одягом. Відомо, що орнаментальні мотиви й колорит бісерних прикрас та декору тканин композиційно споріднені. Серед ґрунтовних розвідок українського народного ткацтва та вишивки — праці Савини Сидорович [31, 32], таїсії гонтар [33], олени Никорак [34; 35], Раїси Захарчук-Чугай [36; 37; 38; 39; 40; 41; 42], тетяни кари-Васильєвої [43; 44; 45; 46], людмили Булга- кової [47]. Зокрема, праця львівського етнографа л.Булгакової «Подільська народна вишивка» містить, поряд із дослідженням топографії, композиційних схем та орнаментальних мотивів традиційної подільської вишивки, також короткі повідомлення й про вишивку бісером та бісерні оздоби тернопільщини. Простежити композиційні особливості українських бісер- них творів допомагає студіювання праць таких дослідників українського народного орнаменту, як ольга косач [48], Ми- кола Біляшівський [49], Володимир Січинський [50], григорій Павлуцький [51], Михайло Селівачов [52; 53; 54]. Для з’ясуванні генези бісерних оздоб одягу цінними є публі- кації українських і російських археологів та істориків, зокре- ма, г.корзухіної [55], М.Безбородова [56; 57], М.качалова [58], Ю.Щапової [59; 60; 61; 62], Н.Школьникової [63], Б.Рибакова [64; 65; 66; 67], М.Відейко [68], г.ковпаненко [69] та інших. Для розуміння та ідентифікації української традиції бі- БіСеРНИй ДекоР УкРаЇНСЬкого оДягУ 123 серного оздоблення народного одягу як самобутнього явища європейської культури необхідним є студіювання праць за- рубіжних дослідників. Зокрема, вагому інформацію про виро- би з бісеру зібрала російська дослідниця В.Дудорева у книзі «Бисер в старинном рукоделии» [70]. У праці подані відомості про тенденції європейської моди XIX–XX ст., пов’язані із ви- користанням бісеру для прикрашання побутових предметів та одягу; уміщено матеріал про виготовлення виробів з бісеру в Російській імперії, до складу якої довший час входила значна частина українських теренів. Важливі відомості про народну культуру трьох сусідніх слов’янських народів — українців, росіян та білорусів — зібра- ла та проаналізувала у своїх публікаціях російська етнограф галина Маслова. так, із дослідження «Народная одежда рус- ских, украинцев и белорусов в XIX – начале XX вв.» можна дізнатись про регіони побутування та деякі місцеві особливості російських, українських та білоруських бісерних оздоб [71]. так само корисними для дослідження бісерного декору українсько- го народного одягу є й інші праці г.Маслової, зокрема ті, у яких розглядаються функції окремих компонентів народного одягу, семантика народної вишивки та містяться короткі примітки стосовно вишивання бісером [72; 73]. цінним для сучасного народознавства є науковий доробок російського етнографа Наталії калашникової. ареал наукових зацікавлень вченої охоплює увесь простір колишньої Російсь- кої імперії, в тому числі «південний захід європейської частини Росії XIX – початку XX століття», а також далі на захід — терени побутування гуцульської, бойківської та лемківської етнокультур. Значний інтерес для науки представляє одне з останніх досліджень Н.калашникової — «Народный костюм (семиотические функции)» [74]. У цій праці народна ноша роз- глядається як «соціокод, який фіксує визначені характеристики конкретної культури та здійснює комунікацію, трансляцію та засвоєння певної, значимої для конкретної культури інформа- ції» [74, 7-8]. і хоча такий погляд на народну ношу для мистец- твознавства XXI ст. не є несподіваним, проте запропонована олеНа ФеДоРЧУк124 Н.калашниковою праця є поки що єдиним ґрунтовним моно- графічним дослідженням у цьому напрямку. інформацію про бісерні вироби подавали у своїх пра- цях білоруські, польські, словацькі, румунські, болгарські, молдавські, російські дослідники: Є.Сахута [75], М.Раманюк [76] та л.Молчанова [77; 78], я.турська [79], г.Шперк [80], Р.Вулканеску [81; 82], М.Велева [83], В.Зеленчук [84], Н.лєбєдєва [85], о.лєбєдєва [86], о.Мойсеєнко [87; 88; 89], В.Фалеєва [90], а.Покорна [91], о.Юрова [92]. З повідомлень зарубіжних авто- рів дізнаємося про типи та композиційні особливості народних бісерних прикрас, здебільшого жіночого одягу. інформація най- частіше подається через фотоілюстрації, що супроводжуються скупим науковим коментарем. традиційні художні вироби з бісеру залишаються мало дослідженою ділянкою в мистецтвоз- навстві білоруської, польської, словацької, чеської, румунської, болгарської, угорської наук. Водночас, вагомим є доробок росій- ських вчених, зокрема, В.Фалєєвої, о.Мойсеєнко та о.Юрової, передовсім монографії «Бисер и стеклярус в России XVIII – на- чала XX века» та «Эпоха бисера в России». Завдяки цим працям, можна простежити аналогії української та російської традицій художніх виробів із бісеру, зокрема розглянути паралелі та відмінності в технології та типології народних бісерних оздоб XIX – першої пол. XX століття. За браком наукових публікацій, значно менше таких аналогій виявляється між українськими та білоруськими, польськими, словацькими, угорськими, ру- мунськими та молдавськими творами. огляд літератури дає змогу поглянути на традицію вико- ристання бісеру під різними кутами зору. історіографічна роз- відка показує, що вироби з бісеру займають великий часовий та територіальний простір в українському зокрема та євро- пейському мистецтві загалом. Упродовж багатовікової історії становлення та розвою традиція виготовлення та використання бісерних виробів в Україні зазнала багатьох видозмін. Водночас виявилося, що універсальні та унікальні особливості бісерного декору ансамблю українського народного одягу допоки зали- шаються недостатньо вивченими. БіСеРНИй ДекоР УкРаЇНСЬкого оДягУ 125 1. Будзан А. Ф. Художні вироби з бісеру // НТЕ.— 1976.— № 1.— С. 80-85. 2. Матейко К.І. Український народний одяг.— Київ, 1977. 3. Савчук Г.В. Вироби з бісеру // Народні художні промисли УРСР.— Київ, 1986.— С. 99-102. 4. Врочинська Г.В. Українські народні жіночі прикраси XIX – початку XX століть.— Київ, 2007. 5. Федорчук О. Українські народні прикраси з бісеру.— Львів, 2007. 6. Федорчук О.С. Засади художньої виразності в українських традиційних прикрасах із бісеру // Мистецтвознавство’03.— Львів, 2004.— С. 151-164. 7. Будзан А. Ф. Вироби з бісеру // Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження.— Київ, 1983.— С. 280–281. 8. Сахро М.П. Прикраси з бісеру // Гуцульщина.— Київ, 1987.— С. 440-442. 9. Павлюк А.Д. Прикраси з бісеру у фондах Чернівецького музею народної архітектури та побуту // Буковина — мій рідний край (матеріали історико-краєзнавчої конференції молодих дослідників…).— Чернівці, 2000.— С. 105-107. 10. Тканко З. Прикраси лемків // Лемківщина.— Львів, 2002.— С. 284-288. 11. Матейко К.І. Одяг // Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистец- тва.— Львів, 1969.— С. 50–59. 12. Матейко Е.И. Этнографические особенности одежды бойков // Карпатский сбор- ник.— Москва, 1972.— С. 66–74. 13. Матейко К.І. Головні убори українських селян до поч. XX ст. // НТЕ.— 1973.— № 3.— С. 47-54. 14. Матейко Е.И. Локальные особенности одежды гуцулов конца XIX – нач. XX вв. // Карпатский сборник.— Москва, 1976.— С. 57-64. 15. Матейко К.І. Одяг // Бойківщина.— Київ, 1983.— С. 142-149. 16. Матейко К.І. Одяг // Гуцульщина.— Київ, 1987.— С. 189-203. 17. Молчанова Л.Н. Стельмащук Г.Г. Одежда // Полесье. Материальная культура.— Київ, 1988.— С. 334-365. 18. Стельмащук Г.Г. Традиційні головні убори українців. — Київ, 1993. 19. Стельмащук Г., Худик Г., Дмитриків Д. Одяг // Лемківщина: У 2-х т.— Львів, 1999.— Т.1.— С. 324-346. 20. Білан М.С., Стельмащук Г.Г. Український стрій.— Львів, 2000. 21. Николаева Т.А. Украинская народная одежда: Среднее Поднепровье.— Київ, 1988. 22. Ніколаєва Т.О. Історія українського костюма.— Київ, 1996. 23. Ніколаєва Т.О. Український костюм. Надія на ренесанс.— Київ, 2005. 24. Костишина Н.В. Художнє оформлення буковинського народного костюма гірської місцевості // НТЕ.— 1975.— № 4.— С. 54-56. 25. Костишина М.В. Особливості традиційного жіночого одягу буковинського Поділля // НТЕ.— 1976.— № 6.— C. 59-67. 26. Костышина М.В. Художественные особенности украинского народного костюма северной Буковины: Автореф. Дис… канд. искусстовед. / Моск. Гос. Ун-т им. М.В.Ломоносова.— Москва, 1981.— 26 с. 27. Костишина М.В. Український народний костюм Північної Буковини.— Чернівці, 1996. 28. Кожолянко Я.І. Буковинський традиційний одяг.— Чернівці, 1994. 29. Кожолянко Г.К. Етнографія Буковини.— Чернівці, 1999.— Т.1. 30. Бурачинська Лідія. Український народний одяг.— Торонто-Філядельфія: Світова Феде- рація Українських Жіночих Організацій, Комісія Народного Мистецтва, 1992. олеНа ФеДоРЧУк126 31. Сидорович С.Й. Орнаменті композиції українських народних тканин XIX – початку XX ст. // Матеріали з етнографії та мистецтвознавства.— Київ, 1963.— С. 39-71. 32. Сидорович С.Й. Художня тканина західних областей УРСР.— Київ, 1979. 33. Гонтар Т.О. Художні особливості народного одягу українців західних областей Ук- раїнської РСР // Матеріали з етнографії та мистецтвознавства.— Київ, 1975.— С. 66-83. 34. Никорак О.І. Сучасні художні тканини Українських Карпат.— Київ, 1988. 35. Никорак О.І. Українська народна тканина XIX–XX ст.: Типологія, локалізація, художні особливості. Частина I. Інтер’єрні тканини (За матеріалами західних областей Украї- ни).— Львів: Інститут народознавства НАН України, 2004. 36. Захарчук-Чугай Р.В. З поїздки на Бойківщину // НТЕ.— 1971.— № 4.— С. 106-108. 37. Чугай Р.В. Вишивка // Бойківщина.— Київ, 1983.— С. 275-280. 38. Захарчук-Чугай Р.В. Вишивка // Народні художні промисли УРСР.— Київ, 1986.— С. 9-20. 39. Чугай Р.В. Вишивка // Гуцульщина.— Київ, 1987.— С. 379-388. 40. Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка. Західні області УРСР.— Київ, 1988. 41. Захарчук-Чугай Р.В. Народна вишивка Західної України XIX–XX ст. (Проблеми тра- диції).— Автореф. дис... докт. мистецтв.— Львів, 1995. 42. Захарчук-Чугай Р. Вишивка // Лемківщина: У 2-х т.— Львів, 2002.— Т. 2.— С. 256- 273. 43. Кара-Васильєва Т.В. Художні особливості вишивки. // Поділля. Історико-етнографічне дослідження. Матеріальна культура. Одяг / Артюх Л.Ф., Балушок В.Г., Болтарович З.Є., та ін.— Київ, 1994.— С. 404-413. 44. Українська вишивка: Альбом / Авт. тексту та упоряд. Т.Кара-Васильєва.— Київ, 1993. 45. Кара-Васильєва Т.В., Заволокіна А.О. Українська народна вишивка.— Київ, 1996. 46. Кара-Васильєва Т. Літургійне шитво України XVII–XVIII cт.: Іконографія, типологія, стилістика.— Львів, 1996.— 231 с. 47. Булгакова-Ситник Л. Подільська народна вишивка: Етнографічний аспект.— Львів, 2005. 48. Косачева О.П. Украинскій народный орнаментъ: Вышивки, ткани, писанки. — Кієвъ, 1876. 49. Біляшівський М. Про український орнамент. Нарис.— Київ, 1909. 50. Січинський В. Українські орнаменти історичні.— Львів, 1926. 51. Павлуцький Г.Г. Історія українського орнаменту.— Київ, 1927. 52. Селівачов М.Р. Домінантні мотиви української народної орнаментики // НТЕ.— 1990.— №2.— С. 68-76. 53 .Селівачов М.Р. Еволюційні процеси в українській народній орнаментиці кінця ХІХ–ХХ ст. // НТЕ.— 1995.— №1.— С. 25-35. 54 .Селівачов М.Р. Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типологія).— Київ, 2005. 55 .Корзухина Г.Ф. Русские клады IX–XIII вв.— Москва-Ленинград, 1954. 56. Безбородов М.А. Очерки по истории русского стеклоделия.— Москва, 1952. 57. Безбородов М.А. Стеклоделие в Древней Руси.— Минск, 1956. 58. Качалов Н.Н. Стекло.— Москва, 1959. 59. Щапова Ю.Л. Древнерусское стекло // Декоративное искусство СССР.— 1965.— №10.— С. 40-42. БіСеРНИй ДекоР УкРаЇНСЬкого оДягУ 127 60. Щапова Ю.Л. Древнерусское стекло // Декоративное искусство СССР.— 1966.— №10.— С. 30-31. 61. Щапова Ю.Л. Стекло Киевской Руси.— Москва, 1972. 62. Щапова Ю.Л. Очерки истории древнего стеклоделия (По материалам долины Нила, Ближнего Востока и Европы).— Москва, 1983. 63. Школьникова Н.А. Стекляные украшения конца І тыс. н.э. на территории Поднепровья // Советская Археология.— 1978.— №1.— С. 97-104. 64. Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси.— Москва, 1948. 65. Рыбаков Б.А. Культура Древней Руси.— Москва, 1956. 66. Рыбаков Б.А. Русское прикладное искусство X–XIII вв. (Альбом).— Ленинград, 1971. 67. Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси.— Москва, 1987. 68. Відейко М.Ю. Найдавніші землероби. Побут та одяг / Культура енеолітичних поселень України // Історія української культури: У 5-ти т.— Київ, 2001.— Т.1.— С. 165-167. 69. Ковпаненко Г.Т. Сарматское погребение I в. н.э. на Южном Буге.— Київ, 1986. 70. Дудорева В. Бисер в старинном рукоделии.— Москва, 1923. 71. Маслова Г.С. Народная одежда русских, украинцев и белорусов в XIX – начале XX вв. Украшения // Восточнославянский этнографический сборник.— Москва, 1956.— Т. 31.— С. 726-736. 72. Маслова Г.С. Орнамент русской народной вышивки как историко-этнографический источник.— Москва, 1978. 73. Маслова Г.С. Народная одежда в восточнославянских традиционных обычаях и обрядах XIX – начала XX в.— Москва, 1984. 74. Калашникова Н.М. Народный костюм (семиотические функции): учебное пособие.— Москва: ЗАО «Сварог и К», 2002. 75. Сахута Я.М. Беларускае народнае мастацтва.— Мінск, 1980. 76. Раманюк Міхась. Беларускае народнае адзенне.— Мінск, 1981. 77. Молчанова Л.А. Материальная культура белорусов.— Минск, 1968. 78. Молчанова Л.А. Очерки материальной культуры белорусов XVI–XVIII вв.— Минск, 1981. 79. Turska Jadwiga. Polski haft ludowy.— Warszawa, 1997. 80. Šperk H.J. L’udové umenie na Slovensku.— Bratislava, 1986. 81. Румынское народное искусство.— Бухарест, 1955. 82. Vulcănescu Romulus. Podoabe şi bijuterii populare // Arta popularâ Româneascâ.— Bucureşti, 1969.— S. 463-471. 83. Велева М. Облекло. Накити и украшения // Пирински край.— София, 1980.— С. 322- 346. 84. Зеленчук В.С. Молдавский национальный костюм.— Кишинёв, 1985. 85. Лебедева Н.И. Народный быт в верховьях Десны и в верховьях Оки (этнологическая экспедиция в Брянской и Калужской губерниях в 1925-ом и 1926-ом годах).— Москва, 1927. 86. Лебедева А.А. Северозападные, западные и южные губернии центра // Крестьянская одеж- да населения европейской России (ХIХ – нач. ХХ вв.).— Москва, 1971.— С. 38-118. 87. Моисеенко Е. Художественные изделия из бисера и стекляруса работы крепостных мастериц в собрании Эрмитажа // Труды Государственного Эрмитажа.— Ленинград, 1959.— Т. III (Русская культура и искусство).— С. 101-110. 88. Моисеенко Е. Две картины ХVIII века из бисера и стекляруса // Сообщения Государс- твенного Эрмитажа.— Москва-Ленинград, 1964.— Вып. 27.— С. 13-16. олеНа ФеДоРЧУк128 89. Моисеенко Е.Ю., Фалеева В.А. Бисер и стеклярус в России XVIII – начала XX века.— Ленинград, 1990. 90. Фалеева В.А. Бисерные украшения русских крестьянок XIX века // Сообщения Госу- дарственного Русского музея.— Вып. XI.— Москва, 1976.— С. 104-110. 91. Покорна А. Бисерное панно с гербом Ф.Ф.Шуберта // Сообщения Государственного Эрмитажа.— Москва-Ленинград, 1964.— Вып. 27.— С. 74-76. 92. Юрова Е. Эпоха бисера в России.— Москва, 2003. Olena Fedorchuk Ph.D of Art The Ethnology Institute National Academy of Sciences of Ukraine Beadwork in Ukrainian national garments: the historiography of the issue. The tradition of using glass beads to decorate national garments among Ukrainians — superimposed adornments and beading upon the clothes — had been a subject matter for art critics and ethnographers. Literature analysis of this issue enabled us to look at the tradition of beading in Ukrainian national art from different angles. After centuries of formation and development, Ukrainian tradition encountered a number of changes. Historiographic research shows us that beadwork occupied a large temporal and territorial gap in both Ukrainian and European culture and formed an outstanding phenomenon of Ukrainian art. It has also turned out that artistic and stylistic distinctions of beadwork in Ukrainian national garments are yet to be studied.

Бісерний декор ансамблю українського народного одягу: стан дослідження проблеми

Репозитарії

Схожі ресурси