Європейськість сучасної української моди

The Ukrainian Mode exists really on a level of the folk and elite artistic tradition. The Ukrainian Mode declares about itself in the world with the individual flashes. It is the part of World Mode. Today and in the future the Ukrainian Mode the essential attention gives to the new technologies. The...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Цимбалюк, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2008
Теми:	Публікації
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16755
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Європейськість сучасної української моди / О. Цимбалюк // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 129-140. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-16755
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-167552011-02-17T12:03:35Z Європейськість сучасної української моди Цимбалюк, О. Публікації The Ukrainian Mode exists really on a level of the folk and elite artistic tradition. The Ukrainian Mode declares about itself in the world with the individual flashes. It is the part of World Mode. Today and in the future the Ukrainian Mode the essential attention gives to the new technologies. The Lviv School of the modern design of clothes active develops the associative tendencies of Ukrainian Mode on the base of the folk traditions. 2008 Article Європейськість сучасної української моди / О. Цимбалюк // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 129-140. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. XXXX-0040 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16755 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації Публікації
spellingShingle	Публікації Публікації Цимбалюк, О. Європейськість сучасної української моди
description	The Ukrainian Mode exists really on a level of the folk and elite artistic tradition. The Ukrainian Mode declares about itself in the world with the individual flashes. It is the part of World Mode. Today and in the future the Ukrainian Mode the essential attention gives to the new technologies. The Lviv School of the modern design of clothes active develops the associative tendencies of Ukrainian Mode on the base of the folk traditions.
format	Article
author	Цимбалюк, О.
author_facet	Цимбалюк, О.
author_sort	Цимбалюк, О.
title	Європейськість сучасної української моди
title_short	Європейськість сучасної української моди
title_full	Європейськість сучасної української моди
title_fullStr	Європейськість сучасної української моди
title_full_unstemmed	Європейськість сучасної української моди
title_sort	європейськість сучасної української моди
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Публікації
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16755
citation_txt	Європейськість сучасної української моди / О. Цимбалюк // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 129-140. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT cimbalûko êvropejsʹkístʹsučasnoíukraínsʹkoímodi
first_indexed	2025-07-02T18:04:45Z
last_indexed	2025-07-02T18:04:45Z
_version_	1836559353446924288
fulltext	олена цИМБалЮк кандидат мистецтвознавства, Українська академія друкарства ЄВРОПЕЙСЬКІСТЬ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОДИ Спираючись на визначення модерності як певної мистецької філософії [1, 12], яка здатна обґрунтувати створення кожного нового стильового напрямку розвитку форм одягу, спробуємо проаналізувати момент стану тандема “мода-традиція” в Ук- раїні на межі наших століть (тисячоліть). Не заглиблюючись у значення терміна “мода” у всьому розмаїтті, закцентуємо увагу на її європейськості за походженням та тлумаченні цієї ж її “європейськості” як категорії визначення рівня вітчизняної моди. аксіоматичним є одне з дефініцій моди як явища куль- тури [2, 267], тому можливим для неї стане перефразування Михайла Рудницького, який слушно наголошує, що “...питання європейськості йде в одному ряду з питанням сучасності...” [1, 178], у пропонованій формі: 1) В якому розумінні українська мода називається євро- пейською? 2) Чи українська мода є співтворцем європейської моди? 3) яким сучасним духовним потребам яких суспільних кіл, субкультур відповідає українська мода? 4) Що може бути джерелом для української моди, щоби реально впливати, змі- нювати психологію сучасних людей? 5) Чи українська мода здатна до входження у Європу “до такої міри, щоби вона почула “наш”, тобто, український голос?” Спроба відповісти на виголошені запитання виглядає на- ступним чином: 1) Україна була дотична до товарообігу із європейськими країнами з різною інтенсивністю у різні історичні періоди. По- силений вплив європейської моди на костюм заможних верств в Україні відчутний уже з ХVііі ст., хоча вбрання знаті склада- лось з великої кількості предметів, що завозились із Західної олеНа цИМБалЮк130 Європи ще у часи України-Русі. Наприкінці ХіХ ст. міщанський костюм городян завдяки моді вже суттєво різнився від свого прототипу початку віку, а аристократичний весь час був майже копією французького. На поч. ХХ ст. вся Україна живилась модними новинками з Відня й Парижа завдяки ремісничим контактам і рекламі в пресі [3, 2–21, 32–35, 39–41, 62, 66, 76 – 77, 109 – 111, 129; 4]. так що костюм міського населення України постійно модер- нізувався. Навіть у період радянський, коли в системі планової економіки створювались Будинки моделей одягу та постала легка промисловість, яка забезпечила масовість виготовлення одягу для населення, цей одяг конструювався на основі т. зв. європейського костюма, хоча й за “кастрованою” партійними ідеологами модою. Будинки мод пропагували ідеї вітчизняних модельєрів, які в руслі світової (європейської) моди також впроваджували народні традиції, але негнучка т. зв. “легка” промисловість не встигала за модою і не все спроможна була втілити у життя [5]. Наприкінці ХХ ст. моноліт легкої промисловості розколовся, виникли нові виробничі системи й проблеми, але поступово склалась мобільніша структура приватних осередків виготов- лення одягу, існування яких напряму залежить від створення саме модного одягу [6]. Моделювання одягу в Україні впродовж ХХ ст. розвивалось у західноєвропейському напрямку пара- лельно із збереженням особливостей місцевих, національних [7; 3, 129]. тому мода в Україні є європейською у прямому ро- зумінні, тільки її “модність” не в усі періоди була модерніст- ською за рівнем та духом 2) аспект співтворчості української моди з європейською не є однозначним, його недостатньо досліджено, він більш прово- кує на перспективу. Відомо, що вже на поч. ХХ ст. українські вишивки, народні вироби користувались великим попитом за кордоном, про що “The Ukrainian Cooperative Agency” (анг- лія) повідомляла директора Державного музею українського мистецтва у києві Миколу Біляшівського [8]. окремі вироби українських майстрів одягу викликали захоплення за кордо- ЄВРоПейСЬкіСтЬ СУЧаСНоЇ УкРаЇНСЬкоЇ МоДИ 131 ном на рівні королівських родин, а світова культура на поч. ХХ ст. отримала потужний імпульс завдяки авангардним пошукам у царині народного мистецтва [8; 3, 128, 136]. Відома львівська дослідниця Неоніла Здоровега підкреслює, що у 1960-ті рр. на показах радянської моди у Європі українські модельєри представляли шкіряні жіночі чоботи як органічне доповнення до колекцій верхнього одягу за народними моти- вами. Натомість, “безіменні” радянські дизайнерські знахідки сприймались на загал як російські, і тому високі шкіряні чоботи повернулись на рідні терени в якості італійської моди за росій- ськими народними мотивами. так само сталось і з українськими традиційними кожухами, які у період моди на фольк-стиль (1970-ті рр.) розповсюдились у світі у вигляді вже італійських дублянок модерного дизайну. 3) Західна урбанізована традиція світосприйняття у ХХ ст. прийшла до крайнього індивідуалізму, вияв якого в одязі спос- терігається у масовому захисті свого “я”. В українській моді слов’янський менталітет у поєднанні із ринковою відсталістю провокує вітчизняних дизайнерів на творення унікального та ексклюзивного вбрання у межах елітарної культури для вишуканого замовника, який поступово формується в нашій державі [9, 64 – 67; 10, 91 – 96]. Українська “мода”, що трималась національного напрямку стихійно, на побутовому рівні, зберігала окремі традиційні форми до середини ХХ ст. у селянському середовищі. З другої пол. ХХ ст. народні мотиви опрацьовуються фахівцями для створення сучасних фольклорно-етнографічних сценічних костюмів, для святково-обрядових функцій як на побутовому рівні, так і для естради, а також — напрямку prêt-a-porter [11, 297 – 309]. 4) Поняття «українська мода» є дуже широким, воно охоплює усі явища творення костюма на теренах країни як у міському, урбанізованому, так і в сільському середовищі. Ми обмежуємо його професійним дизайном одягу за народними мотивами, які звужуємо тут для наведення прикладів до застосування етніч- них українських традиційних мотивів у сучасних формах. олеНа цИМБалЮк132 Художнє моделювання костюма органічно поєднує сучас- ність та традиційність, що й пояснює невичерпність останньої як джерела для творчості. Модне вбрання, ініційоване народ- ним мистецтвом, об’єднує людей однієї спільноти як відкрито, так і на підсвідомому рівні, де аутична сфера збагачує асоціації особистісних відчуттів від лагідних дитячих до патріотично державницьких. Розширюються рамки застосування при- крашування від декоративності до семантичної знаковості. Посилюється емоційно-естетичний імпульс, відтворюються святковість, урочистість як категорії, що супроводжують су- часний дизайн виробів за народними мотивами. 5) як уже зазначалось, прецеденти “входження української моди у Європу, щоби вона почула “наш”, тобто, український голос” окремими виявами, вже були. це відбувалось, у пер- шу чергу, завдяки впровадженню народних традицій у різ- них варіантах їх трансформацій. Черговий спалах відбувся у середині 1990-х рр., коли молодь з України почала посідати призові місця у міжнародних конкурсах з моди [11, 305–309]. Натомість, у ХХі ст. провідне значення надаватиметься тех- нологіям, “чистоті” виготовлення виробів — проблеми дизай- ну постають у новітньому ракурсі. За словами представника гільдії виробників одягу України, СіМ-ехреrt ліани кимерле, у нас є багато підприємств, які виробляють одяг на високому рівні, відмінної якості, але за чужим дизайном. Наступний етап — створення дизайнерських відділів на підприємствах, де молоді фахівці розробляли б і впроваджували вітчизняний дизайн [12, 69]. Взаємовпливи моди як суспільного явища і дизайнерської діяльності постає у якісно іншій площині. Український ди- зайнер лілія Пустовіт зауважує, що prêt-a-porter у світі (й в Україні?) сьогодні межує із мистецтвом, так що виникає нова синтетична мода [12, 69], відповідно, технологічні й естетичні вимоги до одягу prêt-a-porter змінюються і якісно зростають. це не заважає саме цьому напрямку бути найперспективні- шим у світовій моді. Відповідно, саме молоді художники-мо- дельєри шукають нових шляхів вирішення дизайну сучасного ЄВРоПейСЬкіСтЬ СУЧаСНоЇ УкРаЇНСЬкоЇ МоДИ 133 одягу, спираючись на модерність бачення традиційного, що відображається не стільки в копіюванні, як у асоціативних категоріях. асоціативна мода посідає дедалі ширше місце у сучасно- му моделюванні одягу. Сама природа асоціативної моди дає змогу збуджувати аутичну, тобто уявну, особистісну сфе- ру переживань як автора моделей одягу, так і споживачів (глядачів) моди. Хоча навернення народних традицій у вир сучасної моди є процесом перманентним, але неоднаковим за глибиною. Провідне значення полягає в оригінальній ес- тетиці, зручності, комфортності в експлуатації та виразній образності виробу. Провідний дизайнер оксана караванська професійно зай- мається українською модою напрямку prêt-a-porter з початку 1990-х рр., має досвід участі у ряді конкурсів та фестивалів моди, регулярно модернізує народні джерела в сучасній інтер- претації. Дизайнер представила у своїх перших колекціях “тіні забутих предків” та “З бабусиної скрині” (друга пол. 1990-х) образи юнок — модних, сучасних і разом з тим етнічно виз- начених виразною українськістю вбрання — кроєм архаїчних гуцульських накидок, плечових виробів, застосуванням вов- няних тканин із характерним орнаментом, трансформованим у авангардному напрямку, використанням різноманітних ха- рактерних технік оздоблення шкіри та бісерних і металевих прикрас. ці елементи традиційної культури народного одягу вплітаються у модні силуетні форми коротких спідничок, су- конь, блузок, курток, поєднуються із сучасними тканинами, ор- ганізовуються у новий художній простір української моди. оксана караванська також звернулась до вінтажу — вико- ристання автентичних тканин. У першій колекції бесага транс- формувалась у бордову спідничку оригінальної конструкції, завдякі якій створювалась гра клітинки у площинах різного на- прямку. також автор кардинально змінила народний кожушок, перетворивши його в ексклюзивну безрукавку, продовжуючи життя автентичних речей у поєднанні із модним, авангардним одягом, адаптуючи їх до нового середовища [14]. олеНа цИМБалЮк134 Можливо, не всі погодяться із необхідністю перекроювання (різанням, своєрідним знищенням) автентичних речей. Нато- мість, у тих випадках, коли такі вироби не носяться і не збері- гаються у належних умовах, а згнивають, проїдаються молями, використовуються як шмаття у побуті та інше, вінтажування їх є унікальною знахідкою сучасної моди у сенсі як продовження життя цих речей, так і популяризації народного мистецтва серед молоді, яка позитивно сприймає фольк-мікс за останні сорок років. Будучи вже досвідченим дизайнером, постійним учасником “Сезонів моди” у києві, автором багатьох колекцій жіночого вер- хнього, демісезонного та вечірнього одягу напрямку prêt-a-porter, Роксолана Богуцька вперше звернулась саме до гуцульських народних традицій. Сьогодні Роксолана Богуцька, вихованка львівської школи моделювання костюма, теж є представником напрямку сучасної української етнічної моди. Передумовою для створення колекції “Чорногора” стало замовлення популярної української співачки Руслани на тем- ний і білий сценічні ансамблі зі шкіри на основі гуцульського одягу для карпатських зйомок її кліпу “Знаю я!”. Поштовхом до створення колекції стало відвідування “правдивих” карпат біля Чорногори, звідки було привезено усі натурні доповнення (включно із чортополохом) до подіумного показу у києві [15, 8]. колекція “Чорногора” (осінь — зима 2001/02, сорок п’ять одиниць, з них п’ять — для чоловіків) відображає збірний образ культури гуцульщини із застосуванням шкіри та хутра, типо- вих орнаментів та прикрас у оригінальному поєднанні із еле- ментами, невластивими для мистецтва гуцулів [16]. ексклю- зивні ювелірні прикраси зі шкла (нашійні, пояси) розроблені та виготовлені орестом Принадою, який керувався образними, асоціативними настановами Роксолани Богуцької. Художниця текстилю Софія Перепелиця виткала запаски і чільця для колекції „Чорногора” у стилістиці смугастих ритмів бесаг, верет, інших інтер’єрних тканин гуцульських хат, що ак- туалізовано модою. У чоловічій куртці, наприклад, для пілочки ЄВРоПейСЬкіСтЬ СУЧаСНоЇ УкРаЇНСЬкоЇ МоДИ 135 застосовано килимове та перебірне ткання. Ще інші тканини використані як додаток до хутра та шкіри, зокрема — фарбо- вана у яскраві барви мішковина до хустин для голови. основна етико-естетична ідея колекції виражена через пластичні можливості шкірі як основної формоутворюючої сировини. одягова, тонка шкіра високої якості купляється в італії, поблизу Неаполя, де автор підбирає малюнки та колір під замовлення: це імітація народної вибійки випалюванням лазером по шкірі, перфорація шкіри, кольорові розписи, ви- тинанка по шкірі та інше. окрім того, автор вводить вишиття гуцульського орнаменту та зооморфних мотивів шкірою по шкірі (це бачимо в ансамблі з плаща та брюк, наплічій шкіряній хустині з квітами та інше). окремі вишивки виконувались на фабриці ім. лесі Українки. Частина курток, плащів, сорочок, брюк сконструйована за народним гуцульським кроєм. Наступна колекція Роксолани Богуцької (весна/літо 2002) створена на більш високому асоціативному рівні — за образами народних мотивів, навіяних попередньою колекцією “Чор- ногора”. образність її моделей ще більш аутична. тут також застосовано одягову італійську декоровану шкіру у поєднанні із гачкованим фабричним мереживом, ручним бісерним плетін- ням, плісованим шифоном. колекція складається із 42 жіночих та дитячих моделей. Народності моделям надають паси, корсе- ти, невеличкі нагрудні торбинки зі шкіри, оздоблені металевою інкрустацією. конструктивними традиційними акцентами є три великі пояси-череси, один асиметричний, інший з білої шкіри. Молоді, але досвідчені львівські дизайнери Марія і Руслан костельні створили п’ять моделей з молодіжної колекції “Не ангел” (осінь/зима 2001/02 року, ініційованої трьома джере- лами творчості), які на підсвідомому рівні були інспіровані саме народним костюмом. Спідниці, куртки, пальто зі шкіри були декоровані вишивкою шовковим муліне, що, на думку авторів, контрастом фактури та щільності матеріалів створює модерний ефект. окремі куртки сконструйовані на базі кабатів, облямовані цегейкою. Доповнюють шкіряні вироби колекції олеНа цИМБалЮк136 предмети одягу ручного плетива. колекція була представлена на “Сезонах моди” у києві [16]. гротеск у тандемі “мода — традиція”, найвіддаленіший варіант трансформацій, презентує представник іншого нав- чального осередку львівської школи моделювання одягу, ви- пускник Вищих навчальних курсів модельєрів та перукарів андрій Сендецький у колекції “інновація ініціацій”, представ- леної у 2001 р. на фестивалі “леополіс” у львові. У десяти костюмах (з них два чоловічі) театрально-видовищного при- значення, розроблених на основі десяти традиційних комп- лексів різних етнорегіонів України, автор свідомо застосовує еклектику як творчий метод, враховуючи впливи модних тен- денцій видовищних шоу на сценічний костюм. Моделі одягу зроблені з вибіленої натуральної бязі та срібної синтетичної парчі. емоційності колекції надають локально чисті кольорові барви узорів, виконані яскраво, технікою аплікації з фабрич- них тасьми і шнура для виразнішого їх сприйняття здалека. автор зберігає усі основні складові народного строю (сорочки, штани, спідниці, фартушки, пояси, головні убори), але кожний компонент по-своєму модернізує. Виразними є асиметричні плахтофартух та інші деталі вбрання, виконані технікою, що нагадує печворк. Викладачі кафедри художнього моделювання костюма львівської національної академії мистецтв оксана Миронович та Світлана ярич створили осінньо-зимову колекцію жіночого верхнього одягу з одинадцяти одиниць на базі гуцульського ліжникарського промислу. У колекцію включили ручнопле- тені вироби з тої ж самої вовни, що слугувала сировиною для ліжників. Вочевидь, це є черговий яскравий прецедент у художнь- ому моделюванні одягу, коли традиції народного промислу завдяки фахівцям перетворено на високохудожні взірці рівня prêt-a-porter. одяг, створений художницями, є авторський, ексклюзив- ний, ручної роботи від самого початку — підготовки сировини і ткання до образної трансформації ліжників. Він презентує ЄВРоПейСЬкіСтЬ СУЧаСНоЇ УкРаЇНСЬкоЇ МоДИ 137 найвищу категорію елітарної мистецької традиції, яка зберігає натуральне виробництво та технології народних промислів, на базі яких єдиним було б можливо виготовлення такого одягу. таким чином, народні промисли могли би бути залучені до сві- тової моди у перспективі подальшого проектування сучасного одягу в площині модерного мислення на найвищому рівні. Художниці використовують екологічно чисту сировину, від- повідну технологічному процесові створення власне ліжників, застосовують досить лаконічну палітру барв у орнаментації поверхні архаїчно-авангардною графікою, виявляють сучас- не прочитання семантики декору гуцульського традиційного ткацтва [17]. кольорове обмеження обумовлене тим, що вовня- на нитка є натурального, природного кольору. таке обмеження сировиною та тематикою не виключає експеримент: розроб- лялись авторські лекала, застосовувалась пластика тканої поверхні вичісуваної та невичісуваної ниток, випробовувалась естетика технологічних моментів — шви у середину виробу і наверх та інше. автори досягли глибокої образності колекції, яка за природою є асоціативною. колекція була представлена на виставці від спілки українсь- кої молоді діаспори у Франції поряд із ліжниками. Синтез ткац- тва і моделювання одягових форм передано через м’якість силуетних ліній та фактурність і вишуканість кольорової гами, разом це відобразило українську традиційність і найновіші в світі моди уявлення про естетику сучасного жіночого вбрання [18]. оглядаючи дипломні колекції випускників львівської націо- нальної академії мистецтву 2002 р., зауважуємо, що народні традиції не зникають з поля їх творчого зору. Значна частина авторів спирається на українські традиції як на творче джере- ло колекцій, які вони інтерпретують у напрямку асоціативної моди [13, 77–81] (у межах елітарної мистецької традиції). Дипломниця людмила Бович (керівник таїра кечеджі) у дипломній колекції молодіжного одягу створила вісім комплек- тів за мотивами гуцульського народного мистецтва під девізом “Подих карпат” як асоціативний образ рідної землі. колекція олеНа цИМБалЮк138 складається із гостромодних, різнодовжинних та асиметрич- них форм (зокрема, спідниці, обгортки, сукня), завершених різноманітними головними уборами. Витримана колористична гама, притаманна весняній землі, весняним карпатам — зе- ленкаві, вохристі, коричневі кольори. але на загал розтяжки кольору передають настрій стриманий, наповнений внутрішнім спогляданням, інтровертний. основним змістовно-естетичним акцентом є шкіряні доповнення та аксесуари у вигляді поясів- чересів, торбинок, нагрудних прикрас, корсету. техніка перфо- рації шкіри, плетення, оздоблення металевими прикрасами цих речей відповідають основним видам традиційного декорування гуцульських народних виробів. ці компоненти є близькими у сировині та технологічних прийомах до народних. Уляна кертуцька (керівник олександр коровицький) ство- рила дипломну колецію з п’яти молодіжних ансамблів за моти- вами українського народного одягу. це спідниці, сукні, брюки, сорочки, жилети, куртки у поєднанні із хустинами, головними пов’язками. Використано тканини твід, трикотаж, віскозу у сріблясто фіолетовій, вохристій, зеленкавій, бордовій гамах. основна художня ідея полягає в обігруванні кольоровими роз- тяжками у вигляді смуг із тканин, які чергуються в різноманіт- них нахилах площин компонентів одягу або торб і створюють певний настроєвий, емоційний ритм. Сучасна інтерпретація етнічних мотивів представлена у дипломних колекціях на звання бакалавра під девізом “Подих весни”, виконаних Надією та оленою кінаш (керівник оксана Миронович). одна автор представила дев’ять одиниць колекції, друга — вісім. це — чоловічі сорочки, куртки, штани з вель- вету, льону-віскози, замші, вовни, штучної шкіри, а також жіночі сорочки, блузи, спідниці, штани, плащ, хустини з тафти, шифону, штучної шкіри, віскози. Декорована жіноча частина колекції популярними сьогодні оборками, широко представ- лена металева фурнітура, що сприяє створенню фолькового настрою модної колекції. Дипломна колекція комплектів молодіжного одягу альбіни Сафонової (керівник Світлана ярич) під девізом “коли мар- ЄВРоПейСЬкіСтЬ СУЧаСНоЇ УкРаЇНСЬкоЇ МоДИ 139 жина сходить з полонини...” у сірувато-зеленкаво-фіолетових із жовтуватими акцентами кольорах вовни та хутра передає настрій зручності та тепла. колекція дитячих ансамблів за мотивами гуцульського костюма під девізом “Складанка-ви- шиванка” (диплом на звання бакалавра Світлани гусак, керів- ник ірина грицюк) представляє геометризовані різнорозмірні компоненти вбрання з льону, джинсової стрейчової тканини, трикотажу тощо і відображає народність через крій та бага- токомплектність у сучасних формах. колекції згаданих авторів створені в період постмодернізму, для якого є характерним, з одного боку, одночасне існування різностильових напрямків у мистецтві, що особливо виразно проглядається в моді. З другого — це повернення до класич- ної спадщини, якою в царині української моди, безумовно, є народна традиція. Разом з тим, неоднозначність сучасного стану української моди приваблює й широкими позитивними можливостями в дизанерській творчості. Фахові модерні втручання у народну культуру одягу трансформують її і адаптують до умов нового соціокультурного середовища. якому б рівню віддаленості від автентичного першоджерела не відповідало новостворене мод- не вбрання за народними мотивами, воно у світі домінуючих стресів, конфекційної одноманітності, прискорених життєвих ритмів, агресії зберігає позитивну енергетику давньої куль- тури й протистоїть, з одного боку, холодному індивідуалізму, а з другого — сприяє виявленню емоційної індивідуальності. 1. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі.— київ, 1999. 2. Скатерщиков В.К. к спорам о моде / Сб. статей: Мода: за и против. общ. ред. и сост. В.И.толстых.— Москва, 1973.— С. 266-286. 3. Кодлубай І., Нога О. Нариси з історії львівської моди кінця Хііі – початку ХХ століть.— львів, 1999. 4. інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського НаН України.— Ф. ХХХі, спр. 153, додаток 2, 4; Ф. ХХХі, спр.172. 5. краса і мода.— 1971–1987. 6. Єва. – 1993–2002. 7. Тканко З., Коровицький О. Художнє моделювання у львові початку ХХ ст. // Наукові читання пам’яті Святослава гординського.— львів, 1994. – С. 67-70. олеНа цИМБалЮк140 8. інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського НаН України.— Ф. ХХХі, спр. 903. 9. Звиняцковская З. Зачем нужна одежда? // L’OFFICIEL — Україна.— 2002.— № 3.— С. 62-67. 10. Станкевич М. Мистецтвознавчі аспекти теорії традиції // Народознавчі Зошити, 1997.— № 2.— С. 91-99. 11. Білан М.С, Стельмащук Г.Г. Українській стрій.— львів, 2000. 12. Колотушкина З. Два часа, проведенные вместе // L’OFFICIEL —Україна.— Июнь – июль 2002. 13. Тканко З. Проблеми розвитку традицій в сучасному проектуванні вбрання // Вісник лаМ.— 1992.— С. 77 – 78. 14. Ларина І., Спицына А., Звиняцковская З. Уникальные // L’OFFICIEL — Украї- на.— Июнь – июль 2002.— С. 140-149. 15. Вдовиченко Г. “Чорногорський” одяг носитиме не тільки Руслана // Високий замок, 2001, 16 жовтня. 16. Єва.— осінь 2001–2002.— Додаток. 17. Яців Р. Весна сподівань українського цеху моди // образотворче мистец- тво.— 2001.— № 4.— С. 20-21. 18. Голод І.В. Оксана Миронович, Світлана Ярич. костюм. ткацтво.— Буклет до виставки. Olena Tsymbaljuk Candidate of Art Studies Ukrainian Typography Academy The Europeans trend of the modern Ukrainian Mode The Ukrainian Mode exists really on a level of the folk and elite artistic tradition. The Ukrainian Mode declares about itself in the world with the individual flashes. It is the part of World Mode. To- day and in the future the Ukrainian Mode the essential attention gives to the new technologies. The Lviv School of the modern design of clothes active develops the associative tendencies of Ukrainian Mode on the base of the folk traditions.

Європейськість сучасної української моди

Репозитарії

Схожі ресурси