Іван Климко: творча доля митця на тлі його часу

The article throws some light on creative work of an artist who clearly represented aesthetic ideals spread during period of 1950s to 1990s. I.Klymko fruitfully worked in the fields of ceramics, sculpture and painting.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2008
Автор: Волошин, Л.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут народознавства НАН України 2008
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16756
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Іван Климко: творча доля митця на тлі його часу / Л. Волошин // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 141-150. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-16756
record_format dspace
spelling irk-123456789-167562011-02-17T12:03:36Z Іван Климко: творча доля митця на тлі його часу Волошин, Л. Публікації The article throws some light on creative work of an artist who clearly represented aesthetic ideals spread during period of 1950s to 1990s. I.Klymko fruitfully worked in the fields of ceramics, sculpture and painting. 2008 Article Іван Климко: творча доля митця на тлі його часу / Л. Волошин // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 141-150. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0040 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16756 uk Інститут народознавства НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Публікації
Публікації
spellingShingle Публікації
Публікації
Волошин, Л.
Іван Климко: творча доля митця на тлі його часу
description The article throws some light on creative work of an artist who clearly represented aesthetic ideals spread during period of 1950s to 1990s. I.Klymko fruitfully worked in the fields of ceramics, sculpture and painting.
format Article
author Волошин, Л.
author_facet Волошин, Л.
author_sort Волошин, Л.
title Іван Климко: творча доля митця на тлі його часу
title_short Іван Климко: творча доля митця на тлі його часу
title_full Іван Климко: творча доля митця на тлі його часу
title_fullStr Іван Климко: творча доля митця на тлі його часу
title_full_unstemmed Іван Климко: творча доля митця на тлі його часу
title_sort іван климко: творча доля митця на тлі його часу
publisher Інститут народознавства НАН України
publishDate 2008
topic_facet Публікації
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16756
citation_txt Іван Климко: творча доля митця на тлі його часу / Л. Волошин // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 141-150. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT vološinl ívanklimkotvorčadolâmitcânatlíjogočasu
first_indexed 2025-07-02T18:04:48Z
last_indexed 2025-07-02T18:04:48Z
_version_ 1836559356177416192
fulltext люба ВолоШИН завідувач музею Олекси Новаківського, Львівський національний музей ІВАН КЛИМКО: ТВОРЧА ДОЛЯ МИТЦЯ НА ТЛІ ЙОГО ЧАСУ іван климко — (22.07.1930–16.12.2007) — художник, у твор- чості якого значною мірою позначились естетичні ідеали та творчі шукання львівських митців періоду 1950–1990-х років. це митець із своїм особливим «климківським» розумінням ма- теріалу та оригінальним поетичним баченням світу, позначеним яскравими прикметами національної своєрідності. Водночас, як людина і художник, він був складною особистістю із внутріш- німи протиріччями. Максималіст за складом характеру, абсо- лютно нездатний до компромісних рішень, він свідомо вибрав собі «тверду» дорогу у мистецтві. Дорога ця, заповнена вщерть мистецькою працею та майже фанатичною відданістю твор- чій ідеї, була однак позбавлена належного митцеві визнання, зате сповнена колючок і гіркоти незаслужених, не раз відверто тенденційних прискіпувань. Звісно, що тоталітарний режим не полюбляв людей із негнучким хребтом. Між тим, до такої складної індивідуальності, як і.климко, треба було пригляну- тись із особливою чуйністю та повагою, щоб вичленити серед поразок і знахідок в його творчій практиці те золоте зерно, в якому світиться талант і душа народу, підтримати митця на цьому шляху, заохотити… та в понурих суспільних умовах того часу значно легше було просто відсунути «неправильного». Щоправда, задля справедливості слід відзначити, що у тяжкі для себе періоди життя і. климко завжди відчував дружнє пле- че і слово підтримки з боку найближчих колег за фахом — таких першорядних митців кераміки, як М.Савка-качмар, я.Мотика, Р.Петрук, г.ошуркевич. також на художніх радах твори його не раз вміли оцінити і підтримати Д.крвавич, о.одрехівський, л.Біганич… ось це, здається, і все, коли йдеться про суспільні лЮБа ВолоШИН142 “ласки” для нашого митця. У мистецтвознавчій літературі творчість цього художника сьогодні все ще недостатньо вивчена навіть на фактологічному рівні, а тим більше відсутні аналітичні статті, які б насвітлю- вали мистецьку вартість і своєрідність його сорокалітнього творчого доробку у різних ділянках — декоративно-ужиткової кераміки, скульптури, малярства та монументальної кераміч- ної пластики. Хоча за життя художник був активним учас- ником ряду збірних виставок української кераміки у львові, києві, Москві та Польщі [1, 101; 2, 47]. крім того, мав у львові три персональні виставки: в 1978 р. у Музеї етнографії експо- нувалась виставка під назвою «кераміка івана климка», а в 1984 р. малярська творчість його була репрезентована у залах львівського відділення Спілки художників. обидві виставки, як це нерідко практикувалось у ті роки, не були навіть мінімально задокументовані у друкованих каталогах. Щойно із здобуттям Незалежності України творчість худож- ника стала об’єктом більш серйозного зацікавлення. В 1993 р. Національний музей у львові влаштував у трьох великих за- лах свого приміщення на пр. Свободи, 20 велику персональну виставку івана климка. це був, по суті, перший нецензурований (як колись режимом) широкий ретроспективний огляд твор- чості художника, що охопив розмаїті ділянки його праці, впи- суючи доробок майстра пензля у загальну картину мистецьких змагань тогочасного покоління. Виставка супроводжувалась друкованим каталогом [3, 14], куди ввійшло понад 300 творів художника, засвітлюючи в окремих рубриках основні напрямки його творчих зацікавлень: декоративно-ужиткову пластику (в тому числі свічники, мініатюрну кераміку та декоративні тарелі), станкову скульптуру, малярство та монументальну керамічну пластику. Зупинимось на декількох моментах з творчої біографії івана климка. якщо правдивим є твердження, що кожний художник починається від світу свого дитинства, то іван климко веде свій родовід із нетрів нашого галицького села, з цього благословен- ного Богом, многостраждального краю, де на стику мальовничої іВаН клИМко 143 яворівщини і городоччини віками складались могутні пласти самобутньої народної культури, яку не зумів знищити протягом півстоліття навіть більшовицький «визволитель». Народився художник 22 липня 1930 р. в с. Зушиці (тепер Заверешиця) на львівщині, в убогій селянській родині, де було п’ятеро дітей. Батько фірманував, мати із сестрами працю- вали на фільварку. Виростав серед краси та багатства живої природи, скоро розкуштував працю землероба. традиційне середовище галицького села, його колоритні народні звичаї, обряди, своєрідна ментальність, мальовничий народний одяг, пісні, наївні малюнки, промовиста обраність народних дитя- чих іграшок яворівщини — все це закарбувалось у пам’яті, залишило свій виразний відбиток на всій творчості і характері світосприймання івана климка. У підлітковому віці став свідком визвольної партизанської боротьби УПа, а згодом — енкаве- дистських облав та знущань над кращими синами нашого наро- ду. це були перші, вражаючі уроки життя. Їх пізніше впродовж довгих десятиліть прагнув зафіксувати усіма доступними собі способами — в малярстві, у керамічних розписах, у віршах та літературних спогадах. Перша важлива віха в його житті — роки навчання у львівсь- кому училищі прикладного мистецтва ім. і.труша, на відділі ху- дожньої кераміки (1947–1952). тоді в училищі викладали такі відомі нині митці як іван Севера (скульптура), о.Шатківський та г.Смольський (малярство, рисунок), мистецтвознавець я.Нановський (історія мистецтва, стилі), т.Порожняк (керамі- ка). ці педагоги дали йому не тільки тривкі професійні знання, але й прищепили повагу та цікавість до історії, культури своєї землі. «В облудній, репресивній атмосфері сталінського режи- му, — згадував художник, — для нас, молодих, такі люди були своєрідними острівками незафальшованої думки про нашу ду- ховну та культурну традицію». Незабутні враження залишили в його серці уроки скульптури у івана Севери, який вимагав від учнів культури просторової композиції (казав: «Форма у скульптурі має виявляти форму, а не стушовувати її»), наго- лошував також на пантомімічній виразності пластики. і.Севера лЮБа ВолоШИН144 тоді звернув увагу на курсову роботу і.климка. Далі — вищі студії у львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (1957–1963), знову на відділі худож- ньої кераміки. тут продовжував навчатися в івана Севери. У стінах інституту подули на той час нові «хрущовські» лібераль- ні віяння. Почався відхід від обов’язкового колись соціалістич- ного натуралізму, було легалізовано (!), врешті, імпресіонізм як творчий метод. У студентському середовищі спалахнули жадібні пошуки нових формальних розв’язань, орієнтації на здобутки західноєвропейського, особливо французького пост- імпресіоністичного мистецтва. В результаті були виключені з інституту “за формалізм” кілька талановитих студентів, в тому числі такі видатні згодом художники, як Є.лисик та В.Патик. «творче бродіння в стінах інституту, — згадував і.климко, — мало велике значення у нашому формуванні. Дух протидії рабському натуралізмові рухав тоді нами всіма, загострював увагу на проблемах мистецької форми, дисциплінував образне мислення». Перші кроки самостійного творчого шляху іван климко робить у серці мистецької гуцульщини, в косові, куди був скерований львівською Alma Mater на посаду викладача у косівському училищі прикладного мистецтва (1964–1967). гу- цульщина полонила його не тільки красою гірської природи, але й багатством народного творчого духа. Близько контакту- вав тут з відомою майстринею народної кераміки Павлиною цвілик. Шкіцував свої власні мистецькі задуми, готуючись до серйозної творчої праці. В училищі викладав композицію, роботу в матеріалі, рисунок, ліплення, живопис. любив працю з молоддю. В училищі вів літературну студію (сам писав і лю- бив поезію). Вже тоді за участь в організації Шевченківського вечора отримав тавро «націоналіста». Змушений був покинути гуцульщину. Рік працював старшим художником на Берегівському майолі- ковому заводі, що на Закарпатті (1968–1969). тут по-справжнь- ому розпочалася його праця з керамічним матеріалом. Викону- вав зразки для виробництва — переважно сувенірні керамічні іВаН клИМко 145 вироби в традиціях українського народного мистецтва. Свою працю трактував сумлінно, вкладаючи в неї максимум творчої енергії і часу. кожен виріб розробляв в кількох варіантах, вияв- ляючи при тому неабияку творчу фантазію. таким чином набув поважної практики роботи в кераміці. Не встигав реалізувати задуми, якими дослівно роїлися в його творчій уяві. твори того часу — композиційно зібрані, продумані, лаконічні в своїй образній мові, належать до кращих у ранній творчості художника (корчага «Птаха», 1968, «Приборкувачі жарпти- ці», 1968, «Верховина», 1968). тоді ж почав виставлятися на виставках кераміки у львові та києві. З 1969 р. розпочинається львівський період творчості і.климка. Впродовж кількох десятиліть він працював худож- ником-керамістом у творчій групі львівської експерименталь- ної кераміко-скульптурної фабрики. Певний час (1975–1978) паралельно викладав у янівському різьбярському училищі (івано-Франкове), — композицію, рисунок, ліплення. Навик лапідарної мови в кераміці став у пригоді й у праці з деревом. Згодом художник з приємністю згадував свою викладацьку роботу в янові: вмів запалити молодь до творчості та й самому тоді легко працювалось. У львові творчість івана климка розгортається широким руслом, одночасно в кількох напрямках — в декоративно- ужитковій кераміці, монументальній пластиці, скульптурі, станковому малярстві. Розгляньмо, хоча б побіжно, основні аспекти творчого до- робку художника. Чи не найбільшу частку в ньому становить декоративно-ужиткова кераміка, якою в силу своєї посади на львівській керамічній фабриці художник займався сис- тематично десятками літ. це — декоративні пласти, тарелі, свічники, різного роду вази та посуд. Праця над зразками для виробництва, як і колись, в Берегово, була для нього сферою реалізації серйозних творчих задумів. «Навіть у роботі над чисто утилітарними формами, — признавався іван климко, — мене завжди тягнуло до складних, образних фігуративних рішень. тому я віддаю перевагу вільному ліпленню від руки, лЮБа ВолоШИН146 це забезпечує свободу образних втілень. В кожній своїй речі я хотів би передати щось із великого світу наших національних вартостей, з вікового духовного скарбу нашого народу, що його ношу у своєму серці та в своїй свідомості. Водночас кожна річ насуває певні проблеми форми, які я стараюсь вирішити у зв’язку з утилітарним призначенням предмету». і тут ми підходимо до істотної особливості творчого мислення і.климка — як кераміста. це, передусім, прикметна йому цупка логіка образно-композиційної і пластичної розв’язки твору. Він, як правило, бере в основу своїх рішень реальні форми природи і вміє їх дотепно застилізувати, підпорядковуючи утилітарній функції предмета. тут і.климко не раз просто дивує свіжістю та оригінальністю «пластичного ходу». цю рису його творчої уяви влучно зауважив свого часу відомий київський дослідник Б.Бутник-Сіверський. аналізуючи один із ранніх творів і.климка (куманець «Баран», 1968) він відзначає в ньому «своєрідне поєднання куманця з фігурним зображенням ба- рана». і далі додає: «Доводиться тільки дивуватись, що така знахідка, так цікаво і дотепно закомпонований «гібрид», де голова барана злита з бубликом куманця, не знайшла дальшого розвитку, а сама річ вже зійшла з виробництва» [4, 141]. Завважмо, що ця, так прикметна керамічній пластиці і.климка «культура стилізації», має свій виразний родовід у формаль- них шуканнях (і здобутках!) львівської школи 1960-х років. Звідси — лапідарність, відібраність його пластичного вислову, нахил до символіко-алегоричних, монументальних рішень. це надає творам івана климка — навіть незначним за розміра- ми, — внутрішньої ідейної масштабності. Можна сказати, що кераміка його — це цілий космос української національної поетики: тут і творчі переспіви традиційних народних форм і народно-пісенні, ліричні образи і героїчна романтика козацьких та старокняжих часів тощо. Дуже індивідуальне у климка і своєрідне почуття кераміч- ного матеріалу. Форми його масивні, не завжди викінчені в де- талях. Часами не до кінця відпрацьовані з технологічного боку, однак вони завжди несуть на собі печать виразної мистецької іВаН клИМко 147 автентичності, ніби перегукуючись із духом селянських народ- них виробів — мисок, глеків, ложок, дерев’яних скринь, цебрів, коновок, мисників. За цю специфічну «храпуватісь» своєї плас- тики і.климко багато терпів від дипломованих суддів, через неї не раз не завважували свіжості його образних рішень. конструктивне мислення формою виступає у климка в парі з явними малярськими нахилами. Мабуть, звідси його посиле- ний інтерес до праці над декоративними тарелями. Виконав він їх понад сотню, оздоблюючи переважно сюжетним розписом, вміло закомпонованим в округлу форму тарілки. тематика його розписів — це добре знані з дитинства поетичні обра- зи українського села: сценки побуту, звичаїв, обрядів, праці хлібороба («Дай Боже щастя», 1989, «косарі», 1987, «гаївки», 1978, «гей там на горі женці», 1980, «Сівач», 1978). При цьому керамічні розписи і. климка відзначаються завжди особливо живим, безпосереднім рисунком. Художник вміє артистично збагатити, а подекуди зм’якшити різкість контурного рисун- ка розмаїтими живописними ефектами (застосуванням, нап- риклад, солей, сплавлення різних кольорів емалі), що надає розписові приємний відтінок, вільної артистичної імпровізації. тут і.климко не раз дуже вигідно виділяється на тлі поширеної у львові схильності художників його покоління до твердого, сухуватого площинного рисунка. Cюжетні розписи на своїх керамічних тарелях та інших ке- рамічних виробах і.климко любив доповнювати мотивами ук- раїнської народної орнаментики — це, як правило, найпростіші смужки бігунця, доріжки, ріжки, мотиви колосків, барвінку. Вони в нього завжди ідеально закомпоновані на керамічній формі, ненав’язливі, лише підсилюють декоративну виразність речі, її специфічну національну образність. «орнаментальні мотиви для мене, — визнавав сам худож- ник, — це своєрідні закодовані знаки нашої культури, ними я не розцяцьковую, а лише підсилюю, де треба, виразність тої чи іншої форми». Залюбки працював іван климко і в жанрі керамічної скуль- птури. Реалізував в ній творчі ідеї, народжені в процесі праці лЮБа ВолоШИН148 над декоративно-ужитковою пластикою. це були, переважно, фігуративні композиції («козак Мамай», 1973, «Боян», 1973, «Ро- дина», 1975), тематичні горельєфи і.Франку, 1986, і.Федорову, 1986, пластика малих форм («козак голота», 1977), виконані в кам’яній масі, теракоті чи шамоті, нерідко з використанням полив, солей, тонування емалями. В керамічній скульптурі і.климка особливо виразно прочитується його пластичний по- черк: чітке виявлення форми, нахил до її монументального узагальнення та декоративної стилізації. В образному рішенні скульптур і.климка, як і в усій його творчості, превалюють ро- мантичні мотиви козацької давнини («Дума про трьох братів», 1971, «Перебендя», 1970, «Побратими»,1972, «кривоніс Мак- сим», 1971), народно-міфологічні образи («На івана купала», 1986, «Маруся Чурай», 1973) тощо. окрему сторінку у творчості і.климка становить діяльність в ділянці монументально-декоративної керамічної пластики. це декоративні панно для великих громадських інтер’єрів або екстер’єрів, праця над якими вимагає від митця рішення цілого комплексу складних проблем, пов’язаних з роботою на архі- тектурному об’єкті. і.климкові належать ряд монументальних керамічних оформлень у громадських приміщеннях львова, трускавця , очакова, Нікополя. До кращих слід віднести його керамічне панно (3 х 4 м) у павільйоні галантерейного магазину «Промінь» у львові (спільно з П.Марковичем), панно «львів» у касі аерофлоту та горельєфні панно і вази для шкіркомбінату «Світанок» ( горельєфи «гарбарі», «кушнірі», 1983 , шамот). Є у творчості івана климка ще одна, порівняно малознана, проте важлива ділянка — це його малярство. темперамент живописця виявляв вже з дитинства, розмальовуючи цеглою на дерев’яних стінах батьківської стодоли сцени стрілецьких та козацьких баталій. Пізніше, вже в інституті, дуже любив ходити на етюди. Перші його самостійні малярські твори («каменобрід- ська могила», 1968, «козацька погоня», 1969) відносяться ще до кінця 1960-х рр., з характерним для того часу площинно- декоративним, узагальненим тлумаченням образів. Нова хвиля зацікавлення і.климка до живопису та інтенсив- іВаН клИМко 149 ної праці в цій ділянці припадає вже на 1980-ті роки. Протя- гом десятиліття художник створив кілька сотень малярських творів, кращі з яких виставив на своїй другій персональній виставці у львові 1984 року. Серед його полотен переважають пейзажі («Човни», «Снов- ріка», 1983, «Перепельницька церква», 1989), натюрморти («Брат- чики», 1981, «Перед Великоднем», 1986, «Сім квіток для к-Ю», 1987) та ряд символіко-патріотичних композицій. У творах 1980-х рр. малярський почерк і.климка істотно міняється: умовно-площинні рішення витісняються «новою предметністю» — чіткою об’ємно-матеріальною виписаністю форм, просторовістю композиції, яка, однак, ніколи не втрачає у його творах прикмет умовної побудови, певної дисципліни і культури живописно-пластичного вислову. особливе місце в малярстві і.климка займають натюрморти, завжди майстерно закомпоновані , відточені у своїй майже скульптурній пластиці, укладені, переважно, із предметів , характерних для українського національного побуту. У цьому жанрі художник творить свої кращі полотна («Ве- ликодній натюрморт», «Посвята доні», 1992, «осінній», 1985, «Мандоліна», 1989). «Натюрморти, — признавався і.климко, — це мій гімн красі життя, моїй землі, талантові мого народу. У будь-якому витворі народних художніх ремесел і, взагалі в предметах народного побуту я бачу матеріалізовану духовну культуру багатьох поколінь наших предків. Укладаючи їх у розмаїті композиції, наприклад, у «гуцульські», «бойківські», «великодні» натюрморти, я висловлюю моє щире захоплення цим скарбом. Сьогодні модно називати це презирливим сло- вечком «шароварщина», забуваючи, що у минулі часи «все- загальної мовчанки» ці мотиви були не раз єдино доступним художникові засобом протесту проти лавини імперського ні- велювання національної самосвідомості». У малярському доробку і.климка слід відзначити також серію пейзажів з Чернігівщини, виконану ним під час кількох поїздок до будинку творчості в Седневі (1970–1980-ті рр.). тут він, га- личанин, ближче познайомився і заприятелював з київськими лЮБа ВолоШИН150 митцями, ріднішою стала йому прекрасна чернігівська земля, багата давньоруськими княжими храмами, пам’ятками коза- цької давнини, незримими слідами Шевченкової присутності. З любов’ю змалював ці місця у безлічі пейзажів та етюдів («козацька церква. Седнів», 1983 [5, 18], «лизогубівський гай з оборонним валом», 1983). Не менш захоплено малював він і гірські карпатські пейзажі («ямна», «яремче», «Водопад», 1988), а також батьківські місця на львівщині («Батьківське подвір’я», «Ріка Верещиця», 1986, «цунівські гори», 1987), що дихають на його полотнах безпо- середністю авторського живописного сприйняття. Закінчуючи цей короткий огляд творчого шляху івана клим- ка, хочемо відзначити найбільш вартісне, неперехідне у його мистецькому спадку: це вірність його синівського серця, а також вміння творчо аранжувати автентичні “голоси” рідної землі. ці риси світяться у кожному його навіть найскромнішому творі. 1. каталог обласної художньої виставки (упорядники — Б.горинь, л.Молчанова, П.Дацун, Р.Федина).— львів, 1978. 2. каталог виставки произведений художников Западних областей Украини ( автор вступної статті та упорядник г. островський ).— Москва, 1980. 3.керамічна пластика і малярство івана климка. каталог виставки. Національний музей у львові (автор вступної статті л.Волошин. Упорядники: л.Волошин, З.грушовець).— львів, 1993. 4. .Б.С. Бутник-Сіверський. Український радянський сувенір.— київ ,1972. 5. Українське образотворче мистецтво в колекції Михайла Волошина.— київ, 2004. Lubov Voloshyn Lviv National Museum Ivan Klymko: artist’s creative fate against the background of his time The article throws some light on creative work of an artist who clearly represented aesthetic ideals spread during period of 1950s to 1990s. I.Klymko fruitfully worked in the fields of ceramics, sculpture and painting.