Періодизація творчості Йова Кондзелевича

In the article goes speech about creation of Yova Kondzelevicha, the variant of systematization of his works and their distributing is examined on separate periods at times and by the place of creation. Also in the article the attempts of atribucii are given recently works which after the row of sig...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Откович, Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2008
Теми:	Публікації
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16760
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Періодизація творчості Йова Кондзелевича / Т. Откович // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 181-190. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-16760
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-167602011-02-17T12:03:26Z Періодизація творчості Йова Кондзелевича Откович, Т. Публікації In the article goes speech about creation of Yova Kondzelevicha, the variant of systematization of his works and their distributing is examined on separate periods at times and by the place of creation. Also in the article the attempts of atribucii are given recently works which after the row of signs can belong to the Yova Kondzelevicha raceme. 2008 Article Періодизація творчості Йова Кондзелевича / Т. Откович // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 181-190. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. XXXX-0040 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16760 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації Публікації
spellingShingle	Публікації Публікації Откович, Т. Періодизація творчості Йова Кондзелевича
description	In the article goes speech about creation of Yova Kondzelevicha, the variant of systematization of his works and their distributing is examined on separate periods at times and by the place of creation. Also in the article the attempts of atribucii are given recently works which after the row of signs can belong to the Yova Kondzelevicha raceme.
format	Article
author	Откович, Т.
author_facet	Откович, Т.
author_sort	Откович, Т.
title	Періодизація творчості Йова Кондзелевича
title_short	Періодизація творчості Йова Кондзелевича
title_full	Періодизація творчості Йова Кондзелевича
title_fullStr	Періодизація творчості Йова Кондзелевича
title_full_unstemmed	Періодизація творчості Йова Кондзелевича
title_sort	періодизація творчості йова кондзелевича
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Публікації
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16760
citation_txt	Періодизація творчості Йова Кондзелевича / Т. Откович // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 181-190. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT otkovičt períodizacíâtvorčostíjovakondzeleviča
first_indexed	2025-07-02T18:04:58Z
last_indexed	2025-07-02T18:04:58Z
_version_	1836559366566707200
fulltext	тарас откоВИЧ пошукувач, Львівська національна академія мистецтв ПЕРІОДИЗАЦІЯ ТВОРЧОСТІ ЙОВА КОНДЗЕЛЕВИЧА Постать йова кондзелевича — ієромонаха та іконописця Західної України, попри велику кількість публікацій та дослід- жень його життя і творчості, вимагає подальшого поглибленого вивчення. Починаючи з 1880-х рр. — часу виявлення іконостаса зі Скиту Манявського (Богородчанського іконостаса) та вста- новлення його авторства Войцехом Дідушицьким, з’явилися ціла низка публікацій про творчість кондзелевича. Серед них найважливішими були дослідження самого В.Дідушицького [31], а також Михайла Драгана [9, 1-12; 10, 17, 83, 88, 89, 96 - 98,101, 109, 125,193], Володимира Пещанського [21, 12-16], Павла Жолтовського [13, 202-206; 14, 56-58,60,62,66,106], Бо- риса Возницького [6, 197-203; 7, 42-58], Володимира овсійчука [18, 54-56; 19, 272-352; 20, 387-398], олега Сидора [23, 67-73; 24, 29,30; 25; 26, 115-119; 27, 180-181; 28, 31-32; 29, 28-31] та Володимира александровича [1, 6-18; 2, 47,49,53-54; 3, 45-48; 4, 879,886,888,890; 5, 24, 26- 29]. Ряд інших публікацій, що ви- ходили друком впродовж останніх 50-ти років, є, в основному, на нашу думку, лише повторенням раніше згаданих праць. також у дослідженні творчості йова кондзелевича важливу роль відіграє альбом-каталог „іконостас з церкви Воздвижен- ня Чесного Хреста монастиря Скит Манявський” [15], вида- ний львівським філіалом Національного науково-дослідного реставраційного центру України. У виданні вперше подано ілюстрації усіх ікон іконостаса, їх фрагменти, що дає мож- ливість дослідникам детальніше ознайомитись з цією видатною пам’яткою культури. У цьому альбомі розглянуто історію іко- ностаса, його структуру, іконографію та мистецькі особливості, таРаС откоВИЧ182 а також постать йова кондзелевича. У цій розвідці на основі нових знахідок та досліджень, які з’явилися внаслідок реставрації творів йова кондзелевича і, найперше, іконостаса зі Скиту Манявського (Богородчансь- кий іконостас), а також інших відомостей, проводиться спро- ба систематизувати та атрибутувати різночасові та створені на різних українських теренах твори кондзелевича, і таким чином розділити його творчість на окремі періоди за часом їхнього створення. творчість йова кондзелевича можна поділити на три пе- ріоди. Перший — ранній Волинський період творчості, який припадає на початок та середину 90-х рр. XVII ст., коли йов кондзелевич працював у Білостоцькому монастирі, де створив ряд ікон для монастирської церкви, два вівтарі для Загорівсь- кого монастиря та іконостаси в селі городище й місті локачів. Другий період — 1697/1698 – 1705 рр. — роки праці іконописця у Скиті Манявському, намалював іконостас для Хрестовоз- движенської церкви Скиту Манявського (Богородчанський іконостас) та декілька інших робіт поза межами монастиря. третій період найбільш тривалий та ще недостатньо вивче- ний, це — пізній Волинський, що охоплює відтинок часу від 1705 р., коли був завершений іконостас у Скиті Манявському і до смерті й. кондзелевича в час поміж 1740 і 1748 роками. В цей період він створив іконостас для Загорівського монастиря (Вощатинський іконостас) 1722 р., ікону „Розп’яття” з церкви села Чернчиці 1737 р., вівтар з церкви села Махнівці (роки створення орієнтовно 1715–1730), ікона „Святий Великомуче- ник георгій” (орієнтовно 1730-ті р.) з церкви села окорськ та подвійна ікона „каменування Святого Стефана” і „Христос” 1736 р. із церкви села Пожарки. Першою відомою роботою йова кондзелевича є вівтар для чудотворної ікони „Богородиця-Дороговказиця”, виконаний для церкви Різдва Богородиці у Загорівському монастирі на Волині. У вівтарі на нижній його частині прочитуються два написи. Перший — з іменем та гербом замовника — волинсь- кого шляхтича Феодосія Волинця: „Допомогою Божою прикра- тВоРЧіСтЬ йоВа коНДЗелеВИЧа 183 сив цей святий престіл пресвятої Богородиці за стараннями і коштом в Богу превелебного отця Феодосія Волинця, на той час бувшого ігумена цього святого монастиря Загоровського за спасіння душі своєї і за всіх прийшовши кланятися образу причитому” та датою „а 1696”. Другий — із підписом йова кондзелевича: „Смиренний ієромонах йов кондзелевич М. законник С. М. Білостоцького” [30; 21]. цей вівтар знаходився у церкві Загорова до 1770 року — часу зведення в монастирі нової кам’яної церкви. тоді ж він був переданий у село Вощатин поблизу Володимира-Волинського [24, 30; 19, 327]. Парний до нього вівтар, на нашу думку, також авторства кондзелевича, знаходиться у церкві Св. онуфрія в селі Хорів на Волині. На вівтарі зображено рідкісні в українському іконописі сюжети: «атанасій та кирило олександрійські», «Дванадцятирічний Христос серед книжників у храмі», а завершує вівтар ікона трьох Святителів — івана Золотоустого, Василіяй Велико- го та григорія Богослова [29, 5]. очевидно, що ці вівтарі були розміщені в монастирській церкві обабіч іконостаса, а після побудови нової передані у села Вощатин та Хорів. 1696 р. датуються невеликі фрагменти збереженої частини іконостаса з церкви Св. трійці в селі городищі. це „Христос- Пантократор” — центральна ікона апостольського ряду, од- вірки царських воріт із зображеннями івана Золотоустого, Василія Великого, Святих Миколая і григорія Двоєслова, а також одвірки двох дияконських дверей з Великомучениками Стефаном і лаврентієм та двох ангелів з хрестом та колоною. В процесі реставрації в музеї Волинської ікони в луцьку на одвірку царських воріт було виявлено дату — 1696 [16, 34], що дає підстави віднести городищенський іконостас до ран- нього періоду творчості кондзелевича. Більшість зображень мають аналоги в Скит-Манявському іконостасі. це дає під- стави вказувати на авторство йова кондзелевича та час їх створення. До городищенського іконостасу, на нашу думку, за рядом стилістичних ознак можуть належати ще декілька ікон: „Спокуса Христа” з предели, що була знайдена пізніше, дві намісні ікони вкриті шатами із зображеннями Христа та таРаС откоВИЧ184 Богородиці (знаходяться в церкві села городище), перема- льована ікона із апостолом, а також вівтар з іконами „гієна вогненна” і „Хресна дорога” [17, 28]. авторство цих творів поки що не встановлене, за винятком ікони „Спокуса Христа”, яка є аналогією композиції та манері виконання ікони на пределі іконостаса зі Скиту Манявського. це є підтвердженням авто- рства, якщо не самого кондзелевича, то одного з іконописців його кола, які працювали над створенням городищенського і Манявського іконостасів. 1696 р. датовано ще ряд ікон з монастирської церкви Св. Ми- хаїла в селі Білосток: невелику ікону „Успіння Богородиці” та шість ікон апостольського ряду. окрім того, дещо ранішими (початок 90-х рр. XVII ст.) є ікони „Зішестя Святого Духа” та „Богородиця-Замилування”. Усі ці ікони позначені значним впливом іконопису XVII століття, своїми технічними прийо- мами, характером типажів та трактування складок одягу. До раннього періоду належать ікони пророчого ряду з втра- ченого іконостаса церкви Святого Миколая в місті локачів на Волині. ці ікони з парними зображеннями пророків, які мають спільні риси з пророками Скит-Манявського іконостаса. це може вказувати на виконання одним автором та ймовірно од- наковий час створення ікон. У 1997 р. учасниками експедиції Волинського краєзнавчого музею в церкві Святого Миколая було виявлено дві великі ікони „Богоявлення” і „Покров Бо- городиці”. ікони своєю стилістикою близькі до образів йова кондзелевича і можуть доповнювати локачівський іконостас, з якого походять ікони із зображенням пророків [17, 25]. До раннього періоду творчості кондзелевича можна долу- чити й ікону „Святий Юрій Змієборець”, яка походить з Пок- ровської церкви села Бобли на Волині. ця ікона характерна своїм маньєристичним вирішенням, витонченим живописом та характерними типажами і деталями, які присутні на роботах кондзелевича. це і дає змогу віддати авторство ікони саме йову кондзелевичу й датувати її орієнтовно 1696–1698 роками. також до цього періоду творчості кондзелевича може на- лежати датована 1691 р. подвійна ікона „іван Богослов зі сце- тВоРЧіСтЬ йоВа коНДЗелеВИЧа 185 нами житія та Святий кирило”, виявлена експедицією теж Волинського краєзнавчого музею наприкінці 1990-х рр. в церкві Святого івана Богослова в селі Сьомаки біля Білостока [17, 28]. На сьогоднішній день ця ікона ще, практично, не вивчена і потребує ґрунтовного дослідження, оскільки може виявитися найбільш ранньою датованою роботою йова кондзелевича. Наступний період творчості йова кондзелевича припадає на його працю в Скиті Манявському. У монастирі він з групою помічників створив монументальний іконостас, виконаний у 1698–1705 рр. для монастирської церкви Воздвиження Чесного Хреста, який є вершиною творчості іконописця. іконостас для монастирської церкви — великих розмірів (11 х 13 м.), складається з предел з іконними зображення- ми, намісного ряду з храмовою іконою „Воздвиження Чесного Хреста”, дияконськими дверима із зображеннями архангелів Михаїла та гавриїла і царських воріт, празникового ряду з два- надцятьма святами та іконами „тайна вечеря” і „Моління про чашу”, апостольського ряду з парним зображенням апостолів і величною іконою „Моління” та пророчого ряду; увінчує іконос- тас монументальне Розп’яття з Пристоячими та скульптур- ним зображення Пелікана — символу самопожертви Христа. Фланкують намісний ряд іконостаса дві великі ікони „Успіння Богородиці” та „Вознесіння Христа”, які завершуються неве- ликими іконами восьмикутної форми із сюжетами „корону- ванням Богородиці” та „Старозавітною трійцею”. одночасно з роботою над іконостасом для Скиту Манявсь- кого йов кондзелевич виконав в краї ще декілька іконописних робіт. це намісна ікона „Христос-Учитель” з церкви Покрови села Вільшаниця поблизу тисмениці. На рельєфному клеймі у нижній її частині прослідковується підпис та дата: „іовъ во скитъ РБ аЄ” (1705) [19, 324, 326; 20, 394]. ікона має ряд схо- жих рис з іконою „Христос-Учитель” зі Скиту Манявського. це типаж лику, характер складок одягу та загальний колорит, не залишає сумнівів в авторстві йова кондзелевича. Можливо, йов кондзелевич у 1704 р. працював також над іконостасом для церкви Воскресіння в селі Свистільники таРаС откоВИЧ186 поблизу Рогатина, де на іконах був підпис маляра йова [22, 163]. цей іконостас і церква, у якій він знаходився, згоріли в 1916 році. Про нього залишилися тільки згадки (іконостас експонувався на краєвій виставці у львові в 1894 р., на якій планувалося показати і т. зв. Богородчанський іконостас). Відомо, що у місті Сучавиці в румунській частині Буковини [10, 96] знаходиться ікона Св. Миколая 1505 р. з Манявського Скиту, яка була відновлена 1 серпня 1698 р. [10, 96] «ієромона- хом йовом, малярем». Потрапила туди, очевидно, із монахами, які після закриття Скиту Манявського перебралися в Мол- давію та Румунію. аналізуючи творчість йова кондзелевича можна дійти висновку, що маляр вів активну творчу діяльність, перебуваючи в Скиті Манявському, не обмежуючись роботою тільки для монастиря. До цього періоду можна віднести ще одну роботу йова кон- дзелевича — портрет єрусалимського патріарха якова (мож- ливо, це зображення константинопольського патріарха яко- ва), що походить з церкви Введення Пресвятої Богородиці у селі горожанка поблизу Скиту Манявського. цей майстерно виконаний портрет, який має багато характерних рис та де- талей, притаманних манері йова кондзелевича, датований кін. XVII – поч. XVIII ст., тобто часом праці кондзелевича у Скиті Манявському. Про останній період творчості йова кондзелевича відомо найменше. Він припадає на час повернення майстра на Во- линь після завершення робіт над іконостасом у 1705 році. тут деякий час він був ігуменом луцького Хрестовоздвиженсь- кого монастиря. Створив ряд іконописних робіт, з яких до нас дійшли тільки окремі фрагменти, за винятком іконостаса із Загорівського монастиря. Створення іконостаса для монастирської церкви в Загорові була найбільшою та найважливішою роботою цього періоду творчості йова кондзелевича. іконостас, який датований 1722 р. (дата вказана на підніжжі престолу Христа), було виконано на замовлення волинських шляхтичів Чацького та Загоровсь- кого, про що свідчать їхні герби на пределі із зображенням тВоРЧіСтЬ йоВа коНДЗелеВИЧа 187 Святих антонія та Феодосія [6, 200; 20, 338]. На той час мо- настир був греко-католицьким, тому цілком зрозумілі значні впливи барокової іконографії в цій пам’ятці. яскравими при- кладами таких впливів є намісні ікони Христа та Богородиці, зображення архангела Михаїла на дияконських дверях та ікона „Нерукотворний Спас”. З іконостаса збереглися предели з іконними зображеннями, ікони намісного ряду, дияконські двері із зображенням архангела Михаїла і ангела-Хоронителя та царські ворота з одвірками, а також апостольський ряд з шістьма парними зображеннями апостолів та центральною іконою „Моління”. Завершує іконостас пророчий ряд. ікона „Моління” в цьому іконостасі є особливо цікавою. Повторюю- чи в загальних рисах аналогічну ікону зі Скит-Манявського іконостасу, вона оригінально поєднує в собі православну та католицьку іконографії. На загал цей іконостас якнайкраще демонструє рішучу еволюцію творчості йова кондзелевича в бік західноєвропейського барокового типу іконопису. До цього ж періоду належить і пишний різьблений вівтар, виконаний на замовлення луцького єпископа йосифа Виговсь- кого (перебував на єпископській кафедрі в 1715–1730 рр.). На вівтарі є підпис йова кондзелевича: „цей вівтар прикрасив коштом своїм його милість йосиф Виговський єпископ луцький і острозький за відпущення гріхів своїх прабатьків і батьків, написався рукою недостойного йова кондзелевича монаха мо- настиря Білостоцького”. Можливо вівтар походив з іконостаса церкви Воздвиженського братства в луцьку, який майже пов- ністю був знищений пожежами на початку ХіХ ст. [11, 10-11]. Уціліли лише декілька фрагментів та вівтарів. одним з та- ких міг бути вівтар, який дотепер знаходиться в церкві села Махнівці поблизу Золочева на львівщині. У центральну його частину уміщена мініатюрна ікона „Богородиця-Дороговкази- ця”. Сама ікона виконана орієнтовно в середині XVII ст. і, як вважають дослідники, є сімейною реліквією роду Виговських (належала гетьманові іванові Виговському) [8, 86-87]. До пізнього періоду творчості йова кондзелевич належить ікона „Святий Великомученик георгій” (датована орієнтовно таРаС откоВИЧ188 1730-ми рр.), яка була повністю перемальована в 1816 р. та від- реставрована в Національній академії образотворчого мистец- тва і архітектури [12, 100-103]. Майстерний живопис, характер пейзажу і золоченого тла, а також типаж лику Св. георгія, що нагадує лики ангелів у Манявському іконостасі, дають підстави вважати йова кондзелевича автором і цієї ікони. До останнього періоду творчості йова кондзелевича може- мо віднести намісні ікони „Христос” та „Богородиця”, що в монастирській церкві Св. георгія в Дубно, які знаходяться під шатами [5, 24-27]. Прижиттєвою роботою йова кондзелевича є ікона „Розп’яття”, виконана на полотні,з неіснуючої тепер церкви села Черн- чиці біля луцька. Вона є підписною: „цей образ написався в святій обителі Білостоцькій рукою смиренного їєромоноха йова, коштом раба Божого Стефана герасимовича з жінкою своєю агафією з кучкаровна, офірували до церкви Святого Спаса Черчицької, ради спасіння, року Божого 1737”. До датованих ікон, які могли бути створені йовом конд- зелевичем, належить подвійна ікона „каменування Святого Стефана” та „Христос” 1736 р. зі Свято-Стефанівської церкви села Пожарки на Волині. ця ікона, як і датована 1691 р. подвійна ікона „іван Богослов зі сценами життя” та „Святий кирило”, була виявлена експедицією Волинського краєзнавчого музею наприкінці 1990-х років [17, 28]. ікона має багато характерних рис творчості йова кондзелевича. На сьогоднішній день вона ще не вивчена та потребує ґрунтовнішої атрибуції. Поділивши творчість йова кондзелевича на періоди, мож- на більш поглибленіше та детальніше проаналізувати теоре- тичний та практичний матеріали, які зібрані на сьогоднішній день, що презентують його творчу спадщину. окрім того, можна зробити висновок, що така видатна постать в ікономалюванні України кін. XVII – перша пол. XVIII ст., як йов кондзелевич, є ще недостатньо вивченою, особливо це стосується його най- більшого досягнення — іконостаса зі Скиту Манявського (Бо- городчанського іконостаса). Багато робіт йова кондзелевича ще потребують реставрації, в результаті яких буде можливо тВоРЧіСтЬ йоВа коНДЗелеВИЧа 189 більш точно їх атрибутувати, підтвердити авторство та час їхнього створення. 1. Александрович В. “легенда йова кондзелевича”. Вступ до студій над творчістю майстра на Волині // Волинська ікона: питання історії вивчення, досліджен- ня та реставрації: Доповіді та матеріали IV наукової конференції. — луцьк, 1997. 2. Александрович В. Словник малярів Волині XVI – XVII століть // Волинська ікона. Питання історії вивчення, дослідження та реставрації. Матеріали V міжнародної конференції. — луцьк, 1998. 3. Александрович В. Волинська ікона ст. у збірці Волинського краєзнавчого музею // Пам’ятники сакрального мистецтва Волині на межі тисячоліть. Матеріали Vі міжнародної наукової конференції. — луцьк, 1999. 4. Александрович В. архітектура, образотворче та декоративно ужиткове мистецтво // історія української культури. — київ, 2003. — т.3. 5. Александрович В. „У колі сподвижників: йов кондзелевич у релігійному ма- лярстві Волині кінця XVII - першої половини XVIII століття” // Пам’ятники сакрального мистецтва Волині. Матеріали Vііі міжнародної наукової конфе- ренції. — луцьк, 2001. 6. Возницький Б. іов кондзелевич // історія українського мистецтва (ротапринтне видання). — київ, 1964. — т. 3. 7. Возницький Б. творчість українського художника іова кондзелевича // львівсь- ка картинна галерея: Виставки. Знахідки, Дослідженя. — львів, 1967. 8. Возницький Б. Меценати творчості йова кондзелевича // Національний науково- дослідний реставраційний центр. львівський філіал. Бюлетень. інформаційний випуск. — львів — № 1(7), 2006. 9. Драган М. Скиту Манявського розвиток і занепад // Скит Манявський та Бо- городчанський іконостас. — львів, 1926. 10. Драган М. Українська декоративна різьба XVI – XVIII ст. — к; 1970. 11. Дублянський А. опис іконостасу Братської школи в луцьку з 1814 р. // Шлях. — луцьк,1939. — № 3. 12. Єршова К. Реставрація ікони „Святий Великомученик георгій” біля 1730 року з села з села окорськ локачівського району (збірка волинського краєзнавчого музею) // Пам’ятники сакрального мистецтва Волині на межі тисячоліть. Ма- теріали Vі міжнародної наукової конференції. — луцьк, 1999. 13. Жолтовський П. М. Станковий живопис // історія українського мистецтва. — київ, 1966. — т. 3. 14. Жолтовський П. М. Український живопис XVII – XVIII ст. — київ, 1978. 15. іконостас церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Манявський. альбом - каталог. — львів, 2005. 16. Квасюк А., Романюк О. Реставрація одвірок царських врат йова кондзелевича // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації. Доповіді та матеріали IV наукової конференції. — луцьк, 1997. 17. Ковальчук Євгенія. Музей у дослідженні і збереженні пам’яток сакрального мистецтва.(за матеріалами наукових експедицій волинського краєзнавчого музею 1997, 1999 років) // Пам’ятники сакрального мистецтва Волині на межі тисячоліть. Матеріали Vі міжнародної наукової конференції. — луцьк, 1999. таРаС откоВИЧ190 18. Овсійчук В. Барокове диво // Пам’ятки України, 1990. — № 3. 19. Овсійчук В. Майстри українського барокко: Жовківський художній осере- док. — київ., 1991. 20. Овсійчук В. Українське малярство X – XVIII ст.: Проблеми кольору. — львів, 1996. 21. Пещанський В. Богородчанський іконостас // Скит Манявський та Богород- чанський іконостас. — Жовква, 1926. 22. Провідник по виставці краєвій. — львів, 1894. 23. Сидор О. Ф. Міські краєвиди й інтер’єри у творах йова кондзелевича в кон- тексті архітектури Ренесансу // Українське мистецтво у міжнародних зв’язках. — київ, 1983. 24. Сидор О. Ф. Художня спадщина йова кондзелевича // образотворче мистец- тво. — 1985. № 5. 25. Сидор О. Ф. традиції і новаторство в українському малярстві XVIі — XVIII століть // Свєнціцька В.і., Сидор о.Ф. Спадщина віків Українське малярство XIV – XVIII століть у музейних колекціях львова. — львів, 1990. 26. Сидор О. Ф. Барокко в українському мистецтві // Українське Бароко та євро- пейський контекст. — київ, 1991. 27. Сидор О. Ф. еволюція українського барокового іконостасу // Мистецькі студії, 1991. — № 1. 28. Сидор О. Ф. Єромонах йов кондзелевич — „Воздвиження Чесного Хреста” в Богородчанському іконостасі // Християнські культи в Україні. Збірник Свя- топокровського жіночого монастиря студійського Уставу. — Випуск 2. 29. Сидор О. Ф. Манявсько-Богородчанський іконостас йова кондзелевича: ма- ловідомі аспекти іконографії // Сакральне мистецтво Волині. Матеріали IX міжнародної наукової конференції.— луцьк, 2002. 30. Скоп Л. Вівтар з Вощатина. Маляр-ієромонах йов кондзелевич 1696 р. // Во- линська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації. Доповіді та матеріали іV наукової конференції.— луцьк, 1997. 31. Dzieduszycki W. „Ikonostas Bogorodzanski” (odbitka z Przaeglandu archeologicznego, zesz. 4). — Lwów, 1886. Taras Otkovych P.G. stud., Lviv Natijnal Academu of Arts The problem of division into periods of creation of Yova Kondzelevicha In the article goes speech about creation of Yova Kondzelevicha, the variant of systematization of his works and their distributing is examined on separate periods at times and by the place of creation. Also in the article the attempts of atribucii are given recently works which after the row of signs can belong to the Yova Kondzelevicha raceme.

Періодизація творчості Йова Кондзелевича

Репозитарії

Схожі ресурси