До питання про існування храму домонгольського часу в Глухові

До питання про існування храму домонгольського часу в Глухові

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автор: Ігнатенко, І.М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2009
Теми:
Історія та культура доби Київської Русі
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16781
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:До питання про існування храму домонгольського часу в Глухові / І.М. Ігнатенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2009. — Вип. 2. — С. 56-57. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-16781
record_format dspace
spelling irk-123456789-167812011-02-17T12:03:51Z До питання про існування храму домонгольського часу в Глухові Ігнатенко, І.М. Історія та культура доби Київської Русі 2009 Article До питання про існування храму домонгольського часу в Глухові / І.М. Ігнатенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2009. — Вип. 2. — С. 56-57. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. XXXX-0043 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16781 uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія та культура доби Київської Русі
Історія та культура доби Київської Русі
spellingShingle Історія та культура доби Київської Русі
Історія та культура доби Київської Русі
Ігнатенко, І.М.
До питання про існування храму домонгольського часу в Глухові
format Article
author Ігнатенко, І.М.
author_facet Ігнатенко, І.М.
author_sort Ігнатенко, І.М.
title До питання про існування храму домонгольського часу в Глухові
title_short До питання про існування храму домонгольського часу в Глухові
title_full До питання про існування храму домонгольського часу в Глухові
title_fullStr До питання про існування храму домонгольського часу в Глухові
title_full_unstemmed До питання про існування храму домонгольського часу в Глухові
title_sort до питання про існування храму домонгольського часу в глухові
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate 2009
topic_facet Історія та культура доби Київської Русі
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16781
citation_txt До питання про існування храму домонгольського часу в Глухові / І.М. Ігнатенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2009. — Вип. 2. — С. 56-57. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT ígnatenkoím dopitannâproísnuvannâhramudomongolʹsʹkogočasuvgluhoví
first_indexed 2025-07-02T18:05:44Z
last_indexed 2025-07-02T18:05:44Z
_version_ 1836559414989946880
fulltext Восьма науково-практична конференція 56 високорозвинутої культури нашого народу [3, 379]. Вона змогла увібрати впливи Візантії та інших сусідніх держав Сходу й Заходу, перетворивши їх на власний здобуток. Це свідчить про ґрунтовні культурно-історичні підвалини, закладені упродовж попередніх тисячоліть. Посилання 1. Уланова С.І. Світоглядно-методологічні основи формування музично-естетичної культури // Художня освіта і проблеми виховання молоді. – К., 1997. – С. 22. 2. Сохор А.Н. Музыкальная культура общества // Вопросы социологии и эстетики музыки: В 3 т. – Т.1. – Л., 1980. – С. 64. 3. Культурологія: Українська та зарубіжна культура / За ред. М.М.Заковича. – К., 2007. 4. Лекції з історії світової та вітчизняної культури / За ред. А.Яртися, В.Мельника. – Львів, 2005. – С. 393-394. 5. Гречанко В., Чорний І., Кушнерук В., Режко В. Історія світової та української культури. – К., 2000. –С. 287-288. 6. Культура українського народу / В.М.Русанівський, Г.Д.Вервес, М.В.Гончаренко та ін. – К., 1994. – С. 38. 7. Толочко П. Київська Русь. – К., 1996. – С. 320-321. Ігнатенко І.М. Охоронна археологічна служба України інституту археології НАН України м.Чернігів ДО ПИТАННЯ ПРО ІСНУВАННЯ ХРАМУ ДОМОНГОЛЬСЬКОГО ЧАСУ В ГЛУХОВІ Тема вивчення зодчества ХІІ-ХІІІ ст. Чернігово- Сіверської землі не отримала ґрунтовного висвітлення у радянській історіографії. На нашу думку, така ситуація утворилась внаслідок досить пізнього виявлення, дослідження і усвідомлення пам’яток цього періоду на Чернігово-Сіверщині як цілісної групи. Вивчення П’ятницької церкви у Чернігові – першої відомої споруди, до того ж збереженої у наземних частинах, розпочалось у 1943 р., а основні праці П.Барановського та М.Холостенка вийшли друком у 1956 р. У 1954 р. почались дослідження Спаської церкви у Новгороді-Сіверському під керівництвом М.В.Холостенка, коли була розкрита його західна стіна з притвором. Реконструйований план храму являв собою чотирьохстовпну церкву з трьома прямокутними притворами. Після більш широкого розкриття підмурків і нижніх частин стін, виявлених розкопками В.Коваленка у 1982-1984 рр., склалася інша картина. У 1959 р. В.Богусевичем та згодом Б.Рибаковим був розкопаний храм у Путивлі, а дослідження церкви у м.Трубчевську (Росія) П.Раппопортом у 1971 р. поставило більше питань, аніж дало відповідей, оскільки рештки будівлі давньоруського часу пошкоджені зведенням церкви ХVI ст. і знаходяться під існуючим храмом ХVIІ ст., що ускладнює дослідження. Недостатньо висвітлені в публікаціях дослідження Б.О.Рибакова церкви на посаді давнього Вщижа. Проблематичним є і датування розкопаних у Чернігові в 1950-х рр. брами поблизу Спаського собору, церкви на Дитинці на південь від Благовіщенського храму, винайденої і дослідженої у 1985-1986 рр. брами нового князівського двору. Не внесли цілковитої ясності в рішення проблеми і знахідки церкви по вул.Сіверянській, плінфовипалювальних комплексів на Млиновищі та біля Болдиних гір, що були досліджені В.Коваленком, Г.Кузнецовим, В.Шекуном, В.Руденком, О.Черненко, Т.Новик у 1980-1990-х рр. Останньою знахідкою стала цегляна будівля на території Спасо-Преображенського монастиря в Новгороді-Сіверському, яка стояла на північ від собору. Пам’ятка була досліджена у 2005 р. О.Черненко, яка інтерпретувала споруду як князівський терем. Досі дослідники розглядали кам’яні споруди Чернігово-Сіверщини кінця ХІІ – першої третини ХІІІ ст. як складову частину загальноруського процесу становлення архітектурного стилю, хоча П.Раппопорт та Ю.Асєєв натякали на можливість існування окремого сіверського варіанту Південно- руської архітектурної школи. Останнім часом петербурзькі історики архітектури зацікавились згаданими пам’ятками у площині пошуку зв’язків Чернігово-Сіверських цегельних будівель кінця ХІІ – першої третини ХІІІ ст. з пам’ятками того ж періоду Північно-Східної Русі, насамперед Володимира на Клязьмі та Ярославля. Пошук відповіді треба шукати, залучаючи до вивчення проблеми якомога більше дослідників і використовуючи всі наявні джерела, і не тільки просторово-планувальні реконструкції будівель, будівельні прийоми, а й дані по будівельним матеріалам. У другій половині ХХ ст. головними критеріями визначення пам’яток рубежу ХІІ-ХІІІ ст. була наявність в ній пучкових пілястр. Згодом намітились спроби датування будівель за особливостями цегли, яка використовувалась при спорудженні цих об’єктів. Однак оскільки у цей період на Чернігово-Сіверських землях працювало декілька артілей плінфоробів, які могли пересуватись окремо від основних груп будівельників, визначення послідовності створення будівель, а тим більш їх абсолютне датування ускладнене. Новим сигналом до перегляду періодизації Чернігово-Сіверського мурованого будівництва ХІІ- ХІІІ ст. стала знахідка будівельних матеріалів часів Київської Русі у Глухові, зроблена глухівським науковцем Ю.Коваленком [1]. Хоча на сьогоднішній день рештки давньоруської цегляної будівлі не виявлені, чисельні знахідки уламків плінф, плиток «Сіверщина в історії України» 57 підлоги, будівельного розчину траплялись під час шурфування та нагляду за земляними роботами у різних частинах міста. Однак цей факт ще не є остаточним доказом існування в Глухові у ХІІ-ХІІІ ст. кам’яного храму – плінфи та плитки підлоги могли привозитись з інших міст. Ними могли вистилатися підлоги дерев’яних храмів або влаштовуватись у них престоли. Подібні висновки були зроблені автором статті після огляду плінф з колекції археологічних знахідок, що походять з території дитинця Гомеля (розкопки О.Макушнікова). У ній представлено більше трьох десятків невеликих фрагментів плінф чернігівського та київського походження. Вони повністю ідентичні плінфам церков цих міст, зведених наприкінці ХІІ ст. Подібні випадки вимагають більш критичного ставлення до інтерпретації деяких артефактів. Авторові вдалося оглянути давні будівельні матеріали з фондів Державного історико- культурного заповідника у м.Глухові. Всього було переглянуто 38 зразків плінф, що походять з розкопок у Глухові (КН 789), розкопок 2002 р. (КН 451-453), з траншеї біля застави по вул.Києво- Московська 2004 р., Соборного майдану 2006 р., будинку Терещенка (КН 826). Всі плінфи мають схожу керамічну масу та технологію виготовлення і певно виготовлені в одній майстерні. Другим фактом, що підтверджує існування в Глухові кам’яного храму, є відмінність даної групи плінф від цегли кам’яних храмів інших міст Київської Русі. Глухівська плінфа зовні має рожевий колір. На зламі помітно, що черепок неоднорідний, зустрічаються грудки або прошарки білої глини, залізисті конкреції, пори неправильної форми. Це вказує на спосіб виготовлення сирцю напівсухим методом з додаванням піску або дробленої сухої глини у рідку глиняну масу перед формуванням цеглини. Наявність знаків на торцях показує, що цеглини формувались у розбірних ящиках- матрицях. Нарешті, зустрінутий типовий для Чернігова спосіб обробки поверхонь сирців: верхня площина загладжена рукою, подекуди є мітки на постелистих боках плінф, зроблені пальцем по вогкій глині. Нижня постель в цеглинах має відбитки ґрунту або піддону, посипаного піском. На цеглинах помітні відбитки пальців майстрів-плінфоробів, інколи простежується деформація, що могла виникнути при сушінні сирців у положенні на торці. По деяких зразках плінф можна встановити її розміри: 26,5 – 25 х 17 х 6 см, ? х 18 х 4 – 5 см, ? х 16,5 х 4 см. Всі ці ознаки характерні саме для чернігівської традиції плінфоробства кінця ХІІ ст., однак ні в одній з відомих науковцям споруд цього часу дані ознаки не трапляються в одній комбінації. Плінфа Києва та Новгорода-Сіверського має ще більше відмінностей від глухівської колекції будівельних матеріалів. Плінфа Путивля також відноситься до продукції чернігівських майстрів, але іншої артілі, і нагадує цеглу П’ятницької церкви. За технікою виготовлення Глухівська плінфа найбільше схожа на один з типів цегли Благовіщенської церкви в Чернігові, освяченої у 1186 р., однак має інші розміри і певні особливості у керамічній масі. Таким чином, можна погодитись із гіпотезою Ю.Коваленка про існування решток храму домонгольського часу в центральній частині міста Глухова там, де стояла Михайлівська церква. Що стосується знахідок перепалених плінф в районі Павлівського озера, то подібне розташування мають плінфовипалювальні заводи. Маємо надію, що майбутні розкопки у Глухові поповнять реєстр пам’яток давньоруського мурованого зодчества. Посилання 1. Коваленко Ю.О. Археологічні дослідження літописного м.Глухова – центру удільного князівства Чернігово-Сіверської землі // Чернігівські старожитності. Науковий збірник. – Чернігів., 2008. – С. 182-193.

Схожі ресурси