Водні джерела та фонтани Криму в контексті ісламських традицій
The article is devoted to construction of water resources and fountains in Crimea. The author gives the typology review on the purpose and compositional decision of fountain constructions and classifies them into four basic groups: «cheshme» - sources of water, springs; «Abdest fountains» - for rit...
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16833 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Водні джерела та фонтани Криму в контексті ісламських традицій / Н. Акчуріна-Муфтієва // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 7. — С. 32-36. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16833 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-168332011-02-17T12:04:46Z Водні джерела та фонтани Криму в контексті ісламських традицій Акчуріна-Муфтієва, Н. Образотворче та декоративне мистецтво The article is devoted to construction of water resources and fountains in Crimea. The author gives the typology review on the purpose and compositional decision of fountain constructions and classifies them into four basic groups: «cheshme» - sources of water, springs; «Abdest fountains» - for ritual washing before preying; small fountain yards and pavilions; «Sabil» - sacred, paradisal springs. The author underlines the fact that art of fountain construction in Crimea had a sacred basis being kept on fundamental layers of Islam philosophy, conception of work of art synthesis with surrounding nature, usage of symbolism, allowing «to read» the content of a building as a Koran page. 2007 Article Водні джерела та фонтани Криму в контексті ісламських традицій / Н. Акчуріна-Муфтієва // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 7. — С. 32-36. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. XXXX-0042 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16833 uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Образотворче та декоративне мистецтво Образотворче та декоративне мистецтво |
| spellingShingle |
Образотворче та декоративне мистецтво Образотворче та декоративне мистецтво Акчуріна-Муфтієва, Н. Водні джерела та фонтани Криму в контексті ісламських традицій |
| description |
The article is devoted to construction of water resources and fountains in Crimea. The author gives the typology review on the purpose and compositional decision of fountain constructions and classifies them into four basic groups: «cheshme» - sources of water, springs; «Abdest fountains» - for ritual washing before preying; small fountain yards and pavilions; «Sabil» - sacred, paradisal springs. The author underlines the fact that art of fountain construction in Crimea had a sacred basis being kept on fundamental layers of Islam philosophy, conception of work of art synthesis with surrounding nature, usage of symbolism, allowing «to read» the content of a building as a Koran page. |
| format |
Article |
| author |
Акчуріна-Муфтієва, Н. |
| author_facet |
Акчуріна-Муфтієва, Н. |
| author_sort |
Акчуріна-Муфтієва, Н. |
| title |
Водні джерела та фонтани Криму в контексті ісламських традицій |
| title_short |
Водні джерела та фонтани Криму в контексті ісламських традицій |
| title_full |
Водні джерела та фонтани Криму в контексті ісламських традицій |
| title_fullStr |
Водні джерела та фонтани Криму в контексті ісламських традицій |
| title_full_unstemmed |
Водні джерела та фонтани Криму в контексті ісламських традицій |
| title_sort |
водні джерела та фонтани криму в контексті ісламських традицій |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Образотворче та декоративне мистецтво |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16833 |
| citation_txt |
Водні джерела та фонтани Криму в контексті ісламських традицій / Н. Акчуріна-Муфтієва // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 7. — С. 32-36. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT akčurínamuftíêvan vodnídžerelatafontanikrimuvkontekstííslamsʹkihtradicíj |
| first_indexed |
2025-07-02T18:07:53Z |
| last_indexed |
2025-07-02T18:07:53Z |
| _version_ |
1836559550352719872 |
| fulltext |
32
образотворче та декоративне
Мистецтво
Нурія Акчуріна-Муфтієва
(Сімферополь)
ВОДНІ ДжЕРЕлА ТА фОНТАНИ КРИМУ В КОНТЕКСТІ
ІСлАМСЬКИХ ТРАДИЦІй
Завжди і скрізь в усіх мусульманських країнах, особливо пустельних, вода мала особливе
значення, зокрема вода, що тече, яку вважали чистою. Влаштувати фонтан у степу, край дороги,
дати воду подорожньому було на Сході одним із вищих благодіянь. Фонтани ставили на згадку про
померлих родичів і загиблих воїнів, на благо міста, на згадку про важливі події. Безводний Крим
не був вийнятком. Тільки в Бахчисараї було 120 фонтанів, які живились 32 джерелами, близько
100 фонтанів було у Феодосії, безліч — у Старому Криму, Карасубазарі, в Сімферополі й інших
містах та селах. Деякі з них зводили на кошти ханів та інших заможних громадян. Так у Бахчисараї
на гроші ханів були побудовані фонтани біля міських воріт, на базарах, біля мечетей. Утримували
їх за рахунок зданих ханами в оренду лавок, прибутків із фруктового саду в Сюрені, із заїжджого
двору в Бахчисараї [1].
Водні джерела в Криму за призначенням можна поділити на чотири основні групи:
1. «Чешме» — водні джерела.
2. Фонтани «Абдест» — призначені для обмивань перед молитвою.
3. Фонтанні двори або затишні павільйони з фонтанами всередині для відпочинку.
4. Фонтани «Сабіль» — «священні», райські джерела.
За об’ємно-композиційним вирішенням фонтани ставилися окремо або були пристінними.
До традиційних і найпоширеніших джерел належать «чешме». Вони були центром суспіль-
ного життя кримських селищ, їх споруджували не тільки в глибині півострова, але навіть і на
Південному узбережжі вздовж дороги на відстані декілька верст один від одного. Жінки обгово-
рювали тут новини, молоді хлопці виглядали собі наречених. «Тут просто притулена до крутого
гірського схилу маленька кам’яна стіна, що частково нагадує камін; крізь неї проведена тонка ме-
талева трубка, і з цієї трубки тече або точиться вода. От і все. Підходь, пий або підставляй відро. На
інших фонтанах є накреслений на камені турецький напис, що зазначає, який саме добродійник
влаштував цю споруду для блага спраглих подорожніх. Але відсутність ефектності аніскільки не
заважає фонтану бути дуже добродійним при безводді — цьому проклятті Криму — особливо в
спекотне літо. Інший фонтан поїть цілу околицю» [2].
Такі джерела оформляли дуже скромно. Як правило, вони складалися з вертикальної стели
висотою 1,5–2 метри зі стрілчастою арочною нішею і щипцевим завершенням. Перед нею спору-
джували невелике водоймище для накопичення води. Часто у верхній частині над нішею закрі-
плювали кам’яну плиту, на якій арабською в’яззю зазначали ім’я творця цього джерела. Передню
стінку кам’яного водоймища іноді прикрашали різьбленням у вигляді розеток із геометричним
або рослинним орнаментом, аналогічним до орнаментів надгробків відповідних епох. Традицій-
ність споруди таких джерел спостерігається до кінця XIX ст.
Вплив мусульманської архітектури підтверджується збереженим старовинним фонтаном,
побудованим вірменами у Феодосії біля підніжжя гори Мітрідат у XV ст. і відремонтованим у
XVI ст. Лицьова сторона фонтана має форму прямокутника з нішею у вигляді стрілчастої арки і
трьома різьбленими розетками над нею. Середня розетка є солярним знаком, а бічні — шестикут-
ною зіркою Давида.
Два фонтани з питною водою з килеподібними арками-нішами, прикрашені кам’яним різьб-
ленням, були встановлені у XVII–XVIII ст. у посольському дворику Бахчисарайського палацу. У
центрі ніші одного з фонтанів вирізьблена пальма. З її основи стікає вода. Земля ожила і розцвіла
33
квітами, забуяла рослинністю, що зображено на передній стінці кам’яного водоймища. Фонтан
ілюструє слова з Корану про те, що Аллах дав воду, оживив землю, виростив фініки (пальму).
Палацові фонтани Бахчисарая близькі до тих, що споруджувалися турецькою знаттю (фон-
тан XVIII ст. Ускундера III на площі Ахмета в Стамбулі [3]). Проте стриманіший декор татарських
фонтанів і менший масштаб виражає сутність джерела як символу того, що дає життя всьому жи-
вому, а не помпезної споруди, яка вихваляє свого творця.
Поблизу Булгаківської мечеті в Коккозах зберігся та діє фонтан, побудований зі щільного вапня-
ку в 1883 році на кошти бея Булгакова. Фонтан є невеликим водоймищем зі стелою заввишки близько
двох метрів, щипцевим завершенням і арочною нішею. На пам’ятній дошці з діориту, яка встановлена
у верхній частині ніші російською мовою й арабською в’яззю написано: «Цей фонтан побудований
радником і кавалером князем Алі Беєм Булгаковим своїм утриманням для загального блага».
У стилі архітектури Бахчисарайського палацу на кошти і за проектом художника І. Айвазов-
ського у Феодосії побудований у 1888 році і знаменитий фонтан Айвазовського. За своїм об’ємним
вирішенням він нагадує турецький фонтан Алі Паши Хекімоглу в Стамбулі [4]. Квадратний у пла-
ні об’єм перекритий шатровим дахом із фігурним карнизом. Дах увінчаний п’ятьма декоратив-
ними напівкуполами (дань православ’ю), на кутах прикрашений фігурними плафонами, знизу
підшитий дерев’яними рейками (аналогічно до карнизів Бахчисарайського палацу), по периметру
оформлений широкою облямівкою з різьбленого дерева. На головному (східному) фасаді, обличко-
ваному мармуром, влаштовані ніші: прямокутна, а над нею — килеподібного контура, яка містить
напис «Фонтан І. К. Айвазовського». Низ арочної ніші прикрашений різьбленими мармуровими
сталактитами, а верх — клинчастим архівольтом та орнаментом. У квадратних вирізах кутів го-
ловного фасаду влаштовані круглі мармурові колонки. На інших фасадах також побудовані ніші з
півциркульним завершенням. Під карнизом у шестигранних заглибленнях вмонтовані мармурові
розетки. На рівні цоколя з чотирьох боків з отворів у нішах стікає вода в прямокутні басейни.
Татарські традиції будівництва фонтанів у XIX ст. використовує архітектор Н. Краснов при
зведенні Юсуповського палацу в Коккозах. Біля головного входу в будівлю він влаштовує оригі-
нальний пристінний фонтан «Блакитне око» у вигляді неглибокої стрілчастої ніші, що обличкова-
на майоліковою плиткою зеленого кольору різних відтінків, стилізованою під татарський килим.
Верхня частина арки прикрашена пишно орнаментованою прямокутною облямівкою блакитних
тонів. У центрі ніші вміщене керамічне зображення стилізованого Блакитного ока, з якого стікає
в басейн цівка кришталево чистої води, підведеної сюди з гірського джерела. Фонтан виконаний
у стилі модерну, а сама ідея Блакитного ока пов’язана з легендарним походженням назви села:
«Коккоз» у перекладі з татарської означає «блакитне око». Біля воріт також побудовано фонтан,
виконаний у вигляді покритої черепицею стели заввишки 3 м із тесаних діоритових блоків із пів-
циркульною нішею, водометом, невеликим резервуаром і трьома сходинками підходу до нього.
Основними рисами орнаментального декору пристінних фонтанів XV–XIX ст. слід вважати:
розміщення різьблених розеток із геометричним і квітковим орнаментом над стрілчастою аркою
ніші, використання різьблених написів і коранічних епітафій, виконаних почерком «сулюс», що
переплітаються з рослинним орнаментом.
До другої групи належать фонтани «Абдест», призначені для обмивань перед молитвою. Як
правило, їх споруджували біля мечетей або святих місць. Вони стояли осторонь і мали круглі во-
доймища часто восьми- або шестигранної форми. Прикладом може служити фонтан, розміщений
зліва від мечеті Хан-Джамі в Бахчисараї. Невеликий (близько 3 м у діаметрі) басейн, перекритий
куполом, розташований у квадратному, вимощеному плитами дворику. Низ його був обличкова-
ний різьбленими плитами з білого мармуру, крізь них проходили металеві трубки, з яких вилива-
лася чиста вода в мармуровий круговий лоток. Фонтани подібної конструкції виникли в Криму
разом зі спорудженням перших мечетей [5] і надалі були неодмінним їх атрибутом.
Іншою формою використання фонтанів є фонтанні двори або павільйони. Вони широко
застосовувалися у палацах, будинках заможних верств населення. Затишні джерела створюють
«навкруги цілющих крапель особливу тінисту атмосферу, що захищає цей маленький оазис від
яскравого сонця, від галасливих криків. Зайшовши прямо з гармидеру міських вулиць до фонтан-
ного дворика.., ви спочатку нічого не можете роздивитися в цій прохолодній напівтемряві. Ви в
жодному випадку не одержите відразу загального враження. Поступово, мить за миттю, ви почи-
наєте роздивлятися одну деталь за іншою. Тут усе побудовано так, щоб впливати на наші почуття
34
не стільки зовнішніми чинниками, скільки музичністю руху крапель, чарівністю самої прохоло-
ди, мальовничістю неясного мороку» [6].
Мода на фонтанні двори прийшла з Константинополя разом із першими кримськими пра-
вителями. У Солхаті були знайдені гончарні водопровідні труби, що ведуть до міських фонтанів.
Перші згадки про подібні фонтани ми зустрічаємо у Евлії Челебі, що відвідав сад Ашлама в палаці
Ашлама-Сараї, який існував у кінці XV ст. у Салачику. Безліч фонтанів були окрасою двориків
і садів Бахчисарайського палацу. До кінця XIX ст. фонтани споруджували в усіх міських парках
Карасубазара, Ак-мечеті, Гезльова та ін.
Поширилося спорудження фонтанів і в інтер’єрі приміщень. Вони влаштовувалися в різних
альтанках, холах, вітальнях тощо. Прикладом можуть служити фонтани XVI–XVIII ст. у літній
альтанці (Альгамбре), в залі Дивана Бахчисарайського палацу. У XIX ст. — два фонтани в Юсупов-
ському палаці, один з яких повторює Бахчисарайський фонтан Сліз, встановлений у двосвітній
вітальні, а інший — у фойє при виході в парк. Усі фонтани виготовляли в основному з мармуру,
оздоблюючи різьбленим орнаментом, що включав рослинні мотиви. На початку XVIII ст. у деяких
випадках дно резервуарів прикрашали зображенням риб і птахів, як наприклад, у фонтані в Ба-
сейному садку або в основі лотка фонтана в Посольському дворику. Центральну частину фонтанів
виконували у вигляді кипариса, розквітлого куща тощо.
До XVIII ст. у татарському мистецтві з’являється новий тип фонтанів — «Сабіль». В архі-
тектурі арабських країн «Сабіль»1 — це суспільне джерело, фонтан питної води. Це пристінна або
окрема споруда, з однією або кількома арочними нішами або чашами, з водою, що повільно стікає
в раковину-басейн. У перекладі з арабського означає колодязь (джерело), призначений для загаль-
ного користування. Походить від дієслова «жертвувати з добродійною метою». Як правило, такі
фонтани прикрашали орнаментальним різьбленням по каменю, обличкуванням мармуром або
керамічною мозаїкою, каліграфічними написами із закликом помолитися за засновника споруди,
з цитатами з Корану, висловами або поетичними двовіршами [7]. Такі фонтани в мусульмансько-
му світі відомі з XIV ст.
Кримські архітектори створюють тихі прохолодні фонтани — «дзюркотливу сагу з каме-
ню» (М. Гінзбург), фонтани-символи, що відображають філософію Корану, вічного буття. Так,
у XVIII ст. у традиціях османської архітектури виникає «Золотий фонтан». У прямокутному пор-
талі споруджена неглибока арочна ніша, вгорі прикрашена різьбленою стилізованою раковиною,
рослинним орнаментом і сталактитовим поясом. Через позолоту орнаменту і рельєфних написів
фонтан отримав назву Манзуб — Золотий.
У 1764 році іранським художником-декоратором у пам’ять красуні Діляри-Бикеч створю-
ється настінний фонтан Сліз. Для втілення невтішного горя в малій архітектурній формі майстер
застосував мову символів. У стилі «Сабіль» були виконані каскадний фонтан біля входу в дюрбе
Діляри-Бикеч і настінний фонтан у Басейному дворику.
У XIX ст. створюються аналогічні фонтани сліз у палаці імператриці Олександри Федорівни в
Ореанді (архітектор О. Штакеншнейдер), в їдальні Юсуповського палацу в Коккозах (арх. Н. Краснов).
Основною об’ємною конструкцією фонтанів «Сабіль» була вертикальна плита зі стрілчас-
тою нішею, в якій східцями розташовані чаші. Вода, переливаючись з однієї чаші в іншу, потра-
пляла в прямокутний або овальний резервуар, розташований перед плитою фонтана. Портал, як
правило, прикрашали різьбленим рослинним орнаментом у вигляді в’юнких паростків або вазо-
нами. Мотив вазона був поширений у XVIII ст. як у каменерізному, так і інших видах декоративно-
ужиткового мистецтва (вишивці, художньому металі). Ймовірно, мода на нього прийшла з Туреч-
чини, де він був розповсюджений, і досі зустрічається не тільки на плитах фонтанів, надгробках, а
також і на бічних площинах мімбарів у мечетях XVIII ст. [8; 9].
У малій архітектурі фонтанів майстри каменерізного мистецтва широко застосовують мову сим-
волів. Це і п’ятипелюсткова квітка лотоса, числа три, дев’ять, чаші, а також равлик на дні басейну тощо.
Типовим прикладом каскадних фонтанів «Сабіль» може служити фонтан у Басейному двори-
ку Бахчисарайського палацу, що складається із вмонтованої в південну стіну різьбленої мармурової
плити з 12 лотками. Фонтан має у своєму складі вертикальну й горизонтальну площини. Рух води
тут символізує народження, бурхливе, але коротке життя, що складається з роздвоєнь і узагальнень,
у контрасті з вічним спокоєм дзеркальної поверхні басейну, в яку по горизонталі веде довгий канал,
орнаментований кипарисами — символами загробного життя. Є тут і равлик — знак вічності та сум-
35
нівів. Виникає асоціація з живою і мертвою водою. Зрештою, з усього цього моделюється світ. Голо-
вним модулем усього твору є струмінь води, що відповідає людині. Крим — півострів, який волею
творця оточений морем з мізерним запасом прісної води. Тому колодязям і фонтанам відповідав і
образ натхненних світил. Виходячи з цього, фонтан «Сабіль» можна вважати моделлю Криму [10].
Епіграфіка фонтанів несе інформацію двох рівнів: фонтана як джерела життя і очищення, са-
кральний характер якого належить до глибин архаїки, аж до нижніх пластів культурної традиції ісламу;
і фонтана-книги, яку розуміють лише утаємничені. Чисто зовнішній, цілісний образ його сприймається
як сторінка Корану з унваном2, увінчана алемом3. Коранічне письмо на фонтанах не тільки підкреслює
цей образ книги, але і саме несе його аналогічно написам на будівлях, на зброї, на предметах побуту.
Написи на фонтанах закінчуються словом «сальсабіль», яке має кілька значень. У мусуль-
манській міфології воно означає назву головного джерела в раю (Коран 76:18). В архітектурі Єгипту,
Сирії, Палестини, Андалусії з XIII–XIV ст. — це система охолодження інтер’єрів водою, заснована
на принципі повільного стікання води по мармуровій плиті, що прикріплена до стіни з нахилом
15–30°. Вода стікає в декоративні канавки, в яких випаровується й охолоджує приміщення. У пере-
носному розумінні «сальсабіль» означає райський напій, нектар.
Об’єднуючи в собі сакральну основу філософії Корану, поетичну епітафію, виконані з мар-
муру і прикрашені різьбленим декором кримські фонтани «Сабіль» виконують роль меморіалу,
що нагадує про швидкоплинність життя, про неминучу розлуку, про райське блаженство за-
гробного існування душ праведників. У цьому вони схожі й духовно споріднені з надгробними
пам’ятниками, у верхній частині яких часто карбували своєрідну чашу, що наповнювалася дощо-
вою водою. Поєднання висаджених біля могил рослин з водою і декоративне оформлення кам’яних
фонтанів зближує їх у символічному значенні.
Різьблений декор фонтанів змінювався від розеток з сельджуцьким і золотоординським
геометричним орнаментом до стилізованого рослинного орнаменту, що набуває в XVIII–XIX ст.
форми пишного бароко. В естетичній виразності споруд можна простежити зміни у використанні
вапняку (XV–XVI ст.), кольорового і білосніжного мармуру (пізніше), розфарбуванні окремих еле-
ментів орнаменту (в XVII–XVIII ст.), обов’язковій присутності (протягом XV–XIX ст.) поетичних
епітафій, коранічних формул у вигляді каліграфічного візерунка. Написи на фонтанах були ску-
пими і строгими, містили інформацію про дату спорудження й ім’я того, хто їх побудував. Проте
зустрічалися й епітафії, які вражали своєю поетичністю, красномовністю, були виявом високої
східної поезії. Зрозуміло, що і міра поетичного пафосу, і багатство орнаментального різьбленого
декору, і навіть розміри споруди залежали у кожному конкретному випадку від соціального стану
і волі замовника, від індивідуальності різьбяра-поета і його майстерності. Тексти, відображені на
фонтанах епохи Кримського ханства, складніші у порівнянні з епітафіями золотоординського пе-
ріоду. Творчість хаттатів — майстрів, які водночас були і різьбярами по каменю, і «писцями», відо-
бражена в декорі віртуозним виконанням каліграфічних написів, зроблених золотоординським і
класичним «сулюсом», а пізніше і «т’аликом», що вплітаються в рослинний орнамент.
Мистецтво зведення фонтанів у Криму має сакральну основу, що спирається на фундамен-
тальні пласти філософії Ісламу, концепцію поєднання твору мистецтва з навколишньою приро-
дою. Перш за все, це виявляється в релігійному сприйнятті водного джерела життя. Всебічне ви-
користання символіки дозволяє утаємниченим «читати» споруду як сторінку Корану. При цьому
не тільки в ранніх, але і в пізніх фонтанах мусульманська символіка дивно переплітається з язич-
ницькою, що відображається в окремих образотворчих мотивах, які свідчать про точки зіткнення
і складні переплетення ісламського мистецтва з християнською, іудейською символікою і з анти-
чною міфологією, переосмисленою та інтерпретованою.
1 «Сабіль» — написання приводиться згідно з термінологічним словником «Традиційне мистецтво Сходу».
2 Унван — назва, найменування; заголовок, (книги, вірша і Т. п.)
3 Алєем — Півмісяць, що увінчує мінарети мечетей, як символ піднесення над світом.
1. Архив СМ АРК. — Ф. 489, оп. 1, д. 650. — С. 2–8.
2. Воропонов О. Среди крымских татар // Забвению не подлежит: (Из истории крымско-татарской государ-
ственности и Крыма). — Казань, 1992. — С. 192.
36
3. Вarişta H. Örcün. İstanbul Çeşmeleri. Kabataş Hekimoğlu Ali Paşa Veydan Çeşmesi — Acar Matbaacılık A. Ş. —
İstanbul, 1993. — Iл. 14, 73.
4. Вarişta H. Örcün. İstanbul Çeşmeleri… — Iл. 1, 2.
5. Крикун Е. Памятники крымскотатарской архитектуры. — Симферополь, 1998. — С. 41.
6. Гинзбург М. Татарское искусство в Крыму // Забвению не подлежит: (Из истории крымско-татарской
государственности и Крыма). — Казань, 1992. — С. 216.
7. Малиновская А. Семантическое поле бахчисарайского фонтана («слез») в контексте исламской тради-
ции // История и археология юго-западного Крыма. — Симферополь, 1993. — С. 175–176.
8. Вarişta H. Örcün. Türk el sanatlari / H. Örcün Вarişta. — Їlaveli 2. bsk. — Ankara, 1998. — Iл. 226, 227.
9. Вarişta H. Örcün. İstanbul Çeşmeleri… — Iл. 14, 73.
10. Шейх-Заде И. Сакральные мотивы в крымском искусстве // Qasevet — 1995. — № 1. — С. 36.
The article is devoted to construction of water resources and fountains in Crimea. The author gives the
typology review on the purpose and compositional decision of fountain constructions and classifies them into four
basic groups:
— «cheshme» — sources of water, springs;
— «Abdest fountains» — for ritual washing before preying;
— small fountain yards and pavilions;
— «Sabil» — sacred, paradisal springs.
The author underlines the fact that art of fountain construction in Crimea had a sacred basis being kept
on fundamental layers of Islam philosophy, conception of work of art synthesis with surrounding nature, usage of
symbolism, allowing «to read» the content of a building as a Koran page.
Софія Боньковська
(Київ)
ГЕРМЕНЕВТИКА ІКОНОГРАфІчНОЇ пРОГРАМИ РАННЬОБАРОКОВИХ СВя-
щЕННИХ єВлОГІЇВ У КОНТЕКСТІ єВХАРИСТІйНОЇ ЕКлЕЗІОлОГІЇ (НА
пРИКлАДІ «МОГИляНСЬКОЇ» єВХАРИСТІйНОЇ чАшІ)
Українське бароко вважають другою, після Княжої доби, «золотою добою» національної
культури у всіх її проявах [1]. Особливого розквіту бароковий стиль набув у церковному, переду-
сім літургійно-обрядовому мистецтві [2]. Однак, через призму псевдонаукових методів так званого
«радянського» мистецтвознавства, заангажованого «вибірково-порівняльним» аналізом творів ре-
лігійного мистецтва, різноманітність художніх, особливо західноєвропейських барокових впливів
на еволюцію богослужбових атрибутів, зокрема священних євлогіїв*, що застосовували у місцевих
храмах, особливо їхнього іконографічного декору, якщо не замовчувалась, то значно применшу-
валася [3]. До особливо складних в аналітичному сенсі належить визначення шляхів формування
художніх особливостей української сакральної ангіопластики періоду раннього бароко, що припа-
дає на XVII ст., вірніше, на його першу половину. Зазначимо, що західноєвропейський бароковий
стиль, як протиставлення до реформаторських ідей Лютера, його сподвижників та послідовників,
виник і розвинувся в надрах естетичних засад Католицької Церкви. Тож першопричиною неви-
знання ранніх барокових впливів на розвиток українського церковного мистецтва стало ідеоло-
гічне несприйняття «католицької» крамоли з боку ідеологів ортодоксального православ’я. Згодом
до цього прилучилось сумнозвісне атеїстичне заперечення Бога і Господнього Провидіння. Через
це дослідники барокового літургійно-обрядового мистецтва були змушені обмежуватися «зреда-
гованим» аналізом художньої форми та оздоблення творів металевої пластики, здебільшого без
врахування безпосереднього призначення в богослужбових обрядах. Це не сприяло об’єктивному
висвітленню образно-символічного трактування священних образів у контексті еволюції Всевиш-
ньої Літургії, розвинутої християнським богослов’ям, що призводило до не завжди точної іденти-
фікації окремих виробів, особливо у сенсі часу їх виготовлення. Це, у свою чергу, зумовлювало
зміщення періоду розвитку західноєвропейського бароко в українському церковно-обрядовому
мистецтві. Тож з метою встановлення часу утвердження барокової літургійно-обрядової ангіоплас-
|