Національний аспект в історії розвитку бібліографії образотворчого мистецтва: проблеми і перспективи
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16849 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Національний аспект в історії розвитку бібліографії образотворчого мистецтва: проблеми і перспективи / М. Шатрова // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 7. — С. 129-134. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16849 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-168492011-02-17T12:05:08Z Національний аспект в історії розвитку бібліографії образотворчого мистецтва: проблеми і перспективи Шатрова, М. Образотворче та декоративне мистецтво 2007 Article Національний аспект в історії розвитку бібліографії образотворчого мистецтва: проблеми і перспективи / М. Шатрова // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 7. — С. 129-134. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0042 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16849 uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Образотворче та декоративне мистецтво Образотворче та декоративне мистецтво |
| spellingShingle |
Образотворче та декоративне мистецтво Образотворче та декоративне мистецтво Шатрова, М. Національний аспект в історії розвитку бібліографії образотворчого мистецтва: проблеми і перспективи |
| format |
Article |
| author |
Шатрова, М. |
| author_facet |
Шатрова, М. |
| author_sort |
Шатрова, М. |
| title |
Національний аспект в історії розвитку бібліографії образотворчого мистецтва: проблеми і перспективи |
| title_short |
Національний аспект в історії розвитку бібліографії образотворчого мистецтва: проблеми і перспективи |
| title_full |
Національний аспект в історії розвитку бібліографії образотворчого мистецтва: проблеми і перспективи |
| title_fullStr |
Національний аспект в історії розвитку бібліографії образотворчого мистецтва: проблеми і перспективи |
| title_full_unstemmed |
Національний аспект в історії розвитку бібліографії образотворчого мистецтва: проблеми і перспективи |
| title_sort |
національний аспект в історії розвитку бібліографії образотворчого мистецтва: проблеми і перспективи |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Образотворче та декоративне мистецтво |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16849 |
| citation_txt |
Національний аспект в історії розвитку бібліографії образотворчого мистецтва: проблеми і перспективи / М. Шатрова // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 7. — С. 129-134. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT šatrovam nacíonalʹnijaspektvístoríírozvitkubíblíografííobrazotvorčogomistectvaproblemiíperspektivi |
| first_indexed |
2025-07-02T18:08:37Z |
| last_indexed |
2025-07-02T18:08:37Z |
| _version_ |
1836559597036371968 |
| fulltext |
129
54 Ремонт, реставрація та обслідування св. Софії Київської // Наше минуле. — 1918. — Ч. 2. — С. 209.
55 Ф. Шміт неодноразово звертався за допомогою до Д. Щербаківського щодо сприяння у виданні від-
повідних матеріалів. Так, у серпні 1918 р., дізнавшись про вихід у Києві часопису «Наше минуле», він
прохав київського колегу погодити з В. Модзалевським питання публікації його статті про київські
мозаїки (див.: ІА НАНУ, НА. — Ф. 9. — Од. зб. 168/Ш–793). Невдовзі Ф. Шміту стало відомо, що його
розвідку «Об издании св. Софии» планується надрукувати в працях Першого з’їзду діячів українсько-
го пластичного мистецтва. Він одразу передав рукопис і 21 світлину софійських мозаїк, які виготовив
С. Аршеневський, до Києва Д. Щербаківському. Принагідно дослідник прохав організувати переклад
розвідки українською мовою та здійснити його наукову редакцію, «чтобы моя подпись не красовалась, в
конце концов, под плодами чьих-нибудь переводческих недоразумений» (див.: ІА НАНУ, НА. — Ф. 9. —
Од. зб. 168/Ш–794). Д. Щербаківський виконав прохання колеги: статтю Ф. Шміта переклав О. Гуцало.
На жаль, праці з’їзду тоді так і не вдалося видати, але за кілька років дослідник подбав про її видання
в «Збірнику Секції мистецтв» (див.: Шміт Ф. Про видання св. Софії // Збірник Секції мистецтв [Укра-
їнського Наукового Товариства] / За ред. М. Макаренка, Д. Щербаківського, Ф. Ернста. — К., 1921. — Зб.
1. — С. 103–111).
56 Шмит Ф. Об исследовании и издании памятников древне-русского искусства // Наука на Украине. —
1922. — № 3. — С. 144.
57 Там само. — C. 142.
58 Ернст Ф. Данило Михайлович Щербаківський. (Пам’яти дослідника) // Бібліологічні вісті. — 1928. —
№ 1. — С. 132.
59 Академічні кафедри в той час не були установами, а репрезентували певну галузь науки (детальніше
див.: Історія Національної академії наук України. 1918–1933. Науково-довідковий апарат. — К., 2002. —
С. 14).
60 ІР НБУВ. — Ф. 279. — Од. зб. 867. — Арк. 4.
61 ІА НАНУ, НА. — Ф. 9. — Од. зб. 223.
62 Цитата з виступу О. Новицького «Д. М. Щербаківський і катедра мистецтвознавства» на урочистій ака-
демії пам’яті Д.Щербаківського, організованій 6 грудня 1927 року у ВУАН з нагоди півріччя з дня смерті
вченого (див.: ІР НБУВ. — Ф. 279. — Од. зб. 876. — Арк. 2).
63 ІР НБУВ. — Ф. 279. — Од. зб. 876. — Арк. 1 зв.
64 ІР НБУВ. — Ф. 279. — Од. зб. 876. — Арк. 1 зв.
65 Про це згадував О. Новицький у доповіді «Д. М. Щербаківський і кафедра мистецтвознавства» (див.:
ІР НБУВ. — Ф. 279. — Од. зб. 876. — Арк. 2 зв.), а також Н. Коцюбинська, учениця Д. Щербаківського
(див.: Коцюбинська Н. Данило Михайлович Щербаківський (17/ХІІ — 6/VI 1927) // Нова хата. — 1928. —
Ч. 3. — С. 2).
66 Нестуля С. Становлення Всеукраїнського Археологічного комітету ВУАН (середина 1920-х років). —
Полтава, 1997. — С. 12, 16. 12 січня 1925 р. склад президії затвердило Спільне зібрання ВУАН, а 31 січ-
ня — Укрголовнаука. Д. Щербаківський перебував на цій посаді до кінця життя, позаяк 10 березня 1926
року на пленумі ВУАКу під час перевиборів президії було вирішено залишити її в попередньому складі
(див.: Там само. — С. 32).
67 Цитата з виступу М. Рудинського «Данило Михайлович Щербаківський і ВУАК» на урочистій академії
пам’яті дослідника 6 грудня 1927 року (див.: ІА НАНУ, НА. — Ф. 10. — Од. зб. Р 69).
68 Там само.
69 Новицький О. Діяльність ВУАКу в р. 1926 // Коротке звідомлення ВУАКу за 1926 рік. — К., 1927. — С. 3–4.
70 Коротке звідомлення Всеукраїнського археологічного комітету за археологічні досліди року 1925. — К.,
1925. — 120 с.
71 Модзалевський В. Гути на Чернігівщині / За ред. і з передмовою М. Біляшівського. — К., 1926.
72 Записки Всеукраїнського Археологічного Комітету. — К., 1930. — Т. І.
73 Історія Національної академії наук України. 1924–1928. Документи і матеріали. — К., 1998. — С. 347.
Марина Шатрова
(Рівне)
НАЦІОНАлЬНИй АСпЕКТ В ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ БІБлІОГРАфІЇ ОБРАЗОТ-
ВОРчОГО МИСТЕЦТВА: пРОБлЕМИ І пЕРСпЕКТИВИ
Простеживши розвиток образотворчого мистецтва в незалежній Україні, спостерігаємо
посилену увагу до національних чинників, що сформувалися впродовж десятків років. Минуле
держави надзвичайно різнопланове і різнобарвне у мистецькому відношенні, тому не дивно, що
зберігає воно багатющі джерела для наступних поколінь на теренах бібліографії образотворчого
мистецтва. Характеризуючи основні засади національного мистецтва, Богдан-Ігор Антонич ак-
130
центує увагу на нерозривності понять «нація», «мистецтво» і в умовах сучасних глобалізаційних
процесів вітчизняної та світової культури: «Слід пригадати відому, не раз висловлювану, проте ще
не визнану й непоширену правду, а саме, що національний характер не творить в мистецтві народ-
на чи історична тематика чи наслідування мистецького твору. Мистецтво саме по собі є суспіль-
ним надбанням, а нація — це і є суспільство: тому мистецтво є національною вартістю. Митець
є тоді національним, коли визнає свою належність до даної нації та відчуває співзвучність своєї
душі з душею свого народу. Якщо це відчуття справді щире, то воно, напевно, знайде вислів — на-
віть мимохідь — у творах митця» [1, 234].
Історичні обставини становлення державності в Україні спричинили особливості її куль-
турного розвитку, зокрема, образотворчого мистецтва. Фальсифікація історії народу призвела до
вилучення багатьох імен видатних художників із національного культурного середовища. Тому
прогалини в українській бібліографії виникали в різний час і за різних обставин, проте, завжди
основною їх причиною був обмежений доступ до інформації в умовах різних державних режимів.
Феномен українознавства пов’язаний із державотворчими процесами в Україні протягом 1917–
1920-х років і наприкінці ХХ ст. Усвідомлення цінностей національної спільноти — соборності,
єдності, нації, держави — передбачає наукове осмислення явищ і подій, що відбуваються в на-
шій державі. У даній статті здійснено спробу аналізу інформаційного потенціалу образотворчих
видань України через призму національного питання еволюційного розвитку. На основі розро-
бок сучасних бібліографічних концепцій Г. Юхимець, Л. Гутник, Л. Дениско, Н. Белічко та інших
можна відзначити, що бібліографія образотворчих видань в Україні все ще не відповідає науково-
практичним потребам, хоча має давні джерела і значний масив документів.
Зародження бібліографії мистецтва тісно пов’язане з появою вітчизняного репертуару видань
із мистецтва, що починає своє існування з другої половини ХVIII ст., коли вже виходять видання з
описами церков, художніх галерей та окремі видання для керування вивченням мистецтва. Такою
літературою користувалося вузьке коло професіоналів, педагогів, ще менш численна група поціно-
вувачів мистецтва — людей, як правило, заможних, що мали можливість купувати книги.
Припинення виходу в світ журналу «Труды Киевской Духовной Академии» (видання дру-
кувалося в Києві протягом 60 років: 1859–1919) на довгий час віддаляє українське мистецтвознав-
ство від аспекту священних зображень — чи то ікона, чи настінне малярство, мозаїка, мініатюра,
гравюра. Впродовж майже всього XX ст. з прикрістю спостерігаємо, що про ікону пишуть, як про
один із видів станкового малярства, такий собі жанр із міфологічними персонажами і сюжета-
ми, у чомусь схожий до портрета чи до фігурних композицій із моралізаторським символічно-
алегоричним змістом.
Показовою є діяльність Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка у Львові, яке протягом
1892–1917-х років видало 120 томів наукових «Записок», 35 томів «Етнографічного збірника»,
14 томів «Матеріалів до української етнології», 15 томів збірників історико-філософської секції
і стільки ж філологічної, крім того збірники з питань соціально-економічних, юридичних наук,
культури та мистецтва. Чимало зробив І. О. Левицький як голова бібліографічної комісії при на-
уковому товаристві ім. Т. Г. Шевченка. Його праця «Галицько-Руська бібліографія» — одне з най-
кращих досягнень цього періоду, що включає цінні відомості про розвиток української культури,
у тому числі і мистецтва. Коли враховувати, що все це робилося без будь-якої державної підтрим-
ки, виключно за рахунок добровільних пожертв і зусиль, то можна лише дивуватися з енергії
національно-культурного розвитку нашого народу. Науковий рівень тих видань може бути і сьо-
годні прикладом для академічних інструкцій.
Всупереч різноманітним заборонам, українським бібліографам ХІХ — поч. ХХ ст. вдалося
започаткувати розвиток науково-допоміжної бібліографії з мистецтва та розв’язати важливі пи-
тання подальшого розвитку науки та практики в даній галузі. Великого значення в історії розви-
тку національної бібліографії набув покажчик М. Комарова «Т. Шевченко в литературе и искус-
стве», який став підсумком довгорічної праці автора над бібліографуванням творів Т. Шевченка та
літератури про нього. Робота М. Комарова над бібліографуванням драматичних творів відображе-
на в його праці «Українська драматургія», що вийшла в Одесі у 1906 році, доповнення до неї було
надруковане у 1912 році.
У рекомендаційній бібліографічній діяльності активну участь брала місцева інтелігенція,
бібліотечні комісії, товариства грамотності, земства, окремі приватні особи. Значний внесок у
131
цьо му напрямі зробили Х. Д. Алчевська та Б. Д. Грінченко. Робота Х. Д. Алчевської «Что читать
народу» була першою ґрунтовною спробою вивчення читацьких запитів у Росії та Україні. Б. Грін-
ченко виступав як палкий пропагандист книжок серед народу рідною мовою, а видання книжок
для народу пов’язував із питанням самоосвіти.
У період кін. ХІХ — поч. ХХ ст. мало розроблялися персональні бібліографічні покажчики,
ще менше — тематичні, можна нарахувати одиниці покажчиків змісту періодичних видань. Тому
поза увагою залишилися діячі мистецтва іконографії. Немає бібліографічних матеріалів про ді-
яльність приватної рисувальної школи М. І. Мурашка, яка існувала чверть століття і стала базою
для створення Київського художнього училища.
У 90-х роках ХХ ст. працівники відділу естампів і репродукцій НБУВ здійснили першу
спробу підготувати бібліографічний опис частини аркушевих образотворчих матеріалів під на-
звою «Бібліографія образотворчого мистецтва україномовних видань до 1917 року». Характери-
зуючи перший випуск, основу якого складає розділ «Художня листівка», Л. М. Гутник наводить
дані «… з 50 тис. художніх листівок до 1917 року виявлено 334 україномовних, які репрезентують 14
видавництв, що функціонували в Україні та за її межами на початку ХХ ст.» [5, 129].
Українська художня листівка до 1917 року і за кількістю, і за тематичним розмаїттям, і за
якістю відбору ілюстрованих нею історичних, культурних, мистецьких, етнографічних пам’яток
свідчить про надзвичайно високий рівень і активність українських видавництв та видавців. Біль-
шість україномовних художніх листівок є спільною продукцією видавничого товариства «Дру-
кар» (Київ) та видавництва «Галицька накладня» (Коломия). До реєстру фонду НБУВ увійшло 169
листівок, виданих у 1890–1905-х роках, які репрезентують 13 серій, присвячених різним видам і
жанрам образотворчого мистецтва. За Г. М. Юхимець, «…видавниче товариство «Друкар» у Києві
разом із «Галицькою накладнею» в Коломиї видрукувало більше десяти серій тонованих листівок,
на яких видно українську старовину і штихи (гравюри), портрети, кераміку, твори народного ма-
лярства, металеві вироби, ікони, різьбу. Кожна серія має в середньому 15 листівок» [5, 131]. Деталь-
ний мистецтвознавчий аналіз кожної серії художніх листівок дає підставу стверджувати, що про-
дукція видавництв «Друкар» та «Галицька накладня» донині відіграє велику роль у популяризації
історії української художньої культури та її надбань.
Окрасою колекції є дві серії репродукцій широковідомих акварелей Амвросія Ждахи на
теми українських народних пісень, видані у 1911–1912 роках київським видавництвом «Час». Ці
листівки мають величезну наукову й художню цінність.
Видавництво «Час» на базі світопечатні С. Шульженка в Києві випустило в світ ще одну під-
бірку художніх листівок «Українське старовинне вишивання та мережки». Як і в серіях акварелей
А. Ждахи, кожна листівка мала на звороті текст, зміст якого був спрямований на заклик про по-
жертви на будівництво пам’ятника Т. Шевченка в Києві.
За науковими дослідженнями Л. Гутник, у фонді сектору естампів та репродукцій НБУВ
є також 54 листівки, видані накладнею Я. Оренштайна. Вони дають уявлення про надзвичайно
плідну працю й помітну роботу авторів, які прагнули максимально повно проілюструвати історію
української художньої культури. Ця серія має рубрики: «Малярські твори Т. Шевченка», «Запо-
різька Січ», «Гуцульські типи» та ін. Я. Оренштайном було видано біля 290 найменувань листівок
на українську тематику.
Україніка, українське образотворче мистецтво, природа й архітектура краю — в центрі уваги
видавців того часу. Це видавниче товариство «Криниця», засноване 1912 року, видавництво «Ру-
салка» Григорія Гануляна у Львові, відоме київське видавництво «День», що працювало у 1908–
1915 роках, київські видавництва «Глобус» та «Квітка», видавництво Василя Різніченка в Батурині,
«Союзний базар» у Львові. Листівки з репродукціями творів образотворчого мистецтва на україн-
ську тематику охоче друкували також Акціонерне товариство Гранберг у Стокгольмі, видавництво
художників О. В. Маковського та О. І. Лажечникова у С.-Петербурзі.
Колекція україномовних листівок, що знаходиться у фондах НБУВ, яскраво засвідчує свою
історичну і культурну цінність та розкриває віхи в історії розвитку української бібліографії обра-
зотворчих видань.
Ступінь актуальності деяких фрагментів репертуару видань з мистецтва постійно змі-
нюється. Інформація, яка вміщується у виданнях з інших галузей знань, наприклад, сільсько-
го господарства, техніки, з плином часу застаріває, і література через обставини обмежується
132
культурно-історичним та книгознавчим значенням; процес старіння видань із мистецтва, зокре-
ма, образотворчого, більш складний і неоднозначний, більша частина цього репертуару активно
використовується в сучасній практиці, перш за все в мистецтвознавстві.
Останнім часом посилилась увага до джерелознавчих аспектів наукового опису видань об-
разотворчого мистецтва. Гостріше окреслилася проблема інформаційного забезпечення науков-
ців. Інтерес викликають аркушеві матеріали: гравюра, лубок, листівка, фотографія, плакати, ре-
продукція, екслібрис та ін., що в більшості випадків, на відміну від книжково-альбомних видань,
не мають жодних вихідних даних, у кращому разі можна виявити підпис-монограму художника
або назву. Тому науковий опис аркушевих матеріалів здійснюється за принципом музейної робо-
ти. Перше фундаментальне дослідження у такому напрямі було проведено І. І. Золотоверховою, і
відбилося в її книзі «Український радянський кіноплакат 20–30-х років» (1983). Складність даної
праці в тім, що плакати 20–30-х років ХХ ст. здебільшого були анонімними, а деякі з них мали
лише монограми, криптограми або нерозбірливі підписи. «У процесі складання каталогу І. Зо-
лотоверховою було атрибутовано 92 кіноплакати, розшифровано 17 монограм, криптограм та під-
писів. Каталог побудовано за хронологічним принципом. Згрупований за роками матеріал у межах
року розташовано за алфавітом назв фільмів, що мають наскрізну нумерацію» [3, 95].
Відомо, що в процесі розвитку культури людство має потребу повертатися до духовних цін-
ностей, створених попередніми поколіннями. Забуті чи заборонені імена художників, цілих на-
родів, шкіл і напрямів мистецтва знову стають актуальними і важливими, а їхнє відображення в
літературі переглядається та аналізується.
У численних публікаціях зустрічаємо випадки, коли про одних діячів мистецтва згадано і
написано багато, а про інших — подана інформація не завжди глибока та об’єктивна. Деякі явища
мистецтва сучасниками іноді не сприймаються, не розглядаються, як варті уваги, а іноді й про-
сто забуваються. Лише час «просіює», «відбирає» краще та вічне. У цьому випадку репертуар ви-
дань образотворчого мистецтва відіграє деякою мірою роль бази даних, що засвідчує сприйняття,
осмислення та відображення мистецтва у свідомості сучасників.
При формуванні репертуару образотворчих видань особливо важливо враховувати націо-
нальні художні цінності. У даному випадку українознавство розглядається як філософська думка,
релігійна творчість, суспільно-політична проблема, творіння мистецтва.
Україномовні видання образотворчого мистецтва є невід’ємною складовою частиною фон-
ду документів, об’єднаних загальною назвою «Україніка». Облік цих видань покладено за основу
при складанні повного бібліографічного репертуару образотворчих видань, і це є одним із завдань
національної бібліографії. З проблемою формування репертуару тісно пов’язані питання типології
видань, через те що вони впливають на якість продукції. Типи і види видань та література в даній
системі можуть перетинатись і не мати чітких меж. Це пояснюється особливостями об’єкта дослі-
дження, які визначають специфіку і можливості підготовки видань.
Наприклад, деякі науково-популярні роботи передбачають дослідження, пов’язані з по-
шуком і аналізом великої кількості документів про діяльність художника, з осмисленням його
творчості в сучасних умовах глобалізаційних процесів. У результаті виходить науково-популярна
книга з довідковим апаратом наукового видання, яка може замінити наукову монографію. Таким
чином, типологічний аналіз видань з образотворчого мистецтва показує різноманітність реперту-
ару з точки зору характеру і використання окремих видань, що і свідчить про потенційні можли-
вості образотворчих видань.
Закони сприйняття мистецтва, його вплив на особистість визначаються багатьма фактора-
ми. Існує інтерес як до окремих видів мистецтва, так і до мистецтва загалом. Рівень підготов-
ки користувача та його сприйняття творів образотворчого мистецтва має широкий діапазон: від
глибокого усвідомленого захоплення даним видом мистецтва до повного заперечення будь-яких
жанрів, шкіл, напрямів, творчої манери художника того ж виду мистецтва. Суб’єктивний характер
впливу мистецтва на особистість, різний рівень естетичного відношення до дійсності визначає по-
єднання в одній людині таких протилежних якостей, як досконале багатоаспектне знання одного
напряму мистецтва і повне незнання іншого, небажання зрозуміти діячів цього напряму, активне
несприйняття його творчості. Така подвійність інтересів становить завдання створення літера-
тури комплексного характеру, що дозволятиме формувати відношення до мистецтва як складної
багаторівневої системи.
133
Вітчизняний репертуар образотворчих видань у загальнотипологічному плані досліджений
недостатньо. Це пояснюється об’єктивними причинами: недостатньо розроблена типологія кни-
ги, слабке вивчення окремих періодів розвитку мистецтва, багатьох напрямів сучасного мисте-
цтва. Тому проблеми бібліографії образотворчих видань нерозривно пов’язані із загальними про-
блемами національної бібліографії на сучасному етапі — це накопичення, збереження та введення
в науковий, культурний обіг інформаційної спадщини, розроблення теоретичних та методичних
засад мистецької україніки на основі узагальненого досвіду світової бібліографії.
Контингент споживачів, які використовують джерела інформації з питань образотворчого
мистецтва, — це художники, мистецтвознавці, режисери кіно, театру, історики, етнографи, пра-
цівники музеїв, культурологи, працівники архівів, студенти та ін. Майже 80 % запитів користу-
вачів бібліотек з питань образотворчого мистецтва — тематичні, що потребують складного біблі-
ографічного пошуку. При опрацюванні великого масиву документів для виконання тематичного
запиту можуть виникати проблеми:
— наукова атрибуція та бібліографічний опис аркушевих образотворчих видань, які потребу-
ють помітного наукового опрацювання у найкоротший час з метою дослідження фонду, до-
несення інформації до користувачів та мобільного введення їх у науковий обіг;
— достовірність чи недостовірність інформації стосовно дати народження художника, ініціа-
лів, місця навчання тощо;
— професійна підготовка співробітників, що не лише опрацьовують спеціалізовані фонди об-
разотворчих видань, а й використовують їх при здійсненні тематичного бібліографічного
пошуку для задоволення інформаційних потреб читачів у галузі мистецтва.
Розглядаючи й аналізуючи будь-який вид образотворчих видань, можна із впевненістю ска-
зати, що кожен із них — це своєрідний архівний документ, джерело інформації візуального харак-
теру, яке містить значний документально-інформаційний потенціал, що допомагає при вирішен-
ні наукових, мистецтвознавчих питань.
Для максимального збереження інформаційних джерел необхідно поступово переводити в
електронні версії насамперед раритетні матеріали, а також великоформатні та аркушеві видання,
що є не дуже зручними у користуванні та швидко псуються, створювати тематичні бази даних,
максимально використовуючи різноманітні джерела інформації, іконографічні картотеки, опера-
тивно вводити зібрану інформацію в науковий обіг.
Інакше кажучи, завданням бібліотеки є не тільки накопичення та зберігання величезного маси-
ву інформаційних ресурсів, а й розробка нових форм і методів доведення інформації до споживачів.
Із викладеного вище зрозуміло, що на всіх етапах розвитку бібліографії образотворчих ви-
дань України простежується копітка праця науковців, дослідників, співробітників бібліотек над
виданнями образотворчого характеру. Саме завдяки енергійній праці професіоналів або просто
любителів мистецтва не зникли з обігу раритетні видання, які зберегли наукову та художню цін-
ність для нащадків. Завдячуючи потужній праці цих людей, а, загалом, і свідомого народу, що за-
вжди відстоював і буде відстоювати свій національно-культурний потенціал, можна сподіватися
на розвиток бібліографії образотворчого мистецтва в майбутньому.
На сучасному етапі електронно-технічні мережі провідних бібліотек України набирають
обертів, що в подальшому доцільно застосовувати і в практичній діяльності регіональних науко-
вих бібліотек. Це допоможе вирішити проблему єдиної електронної мережі в галузі бібліографії
образотворчих видань України. Ті надбання, які вже здобуті в цій галузі, використовуватимуться
споживачами інформації і надалі, бо твори образотворчого мистецтва не старіють, а з роками тіль-
ки набувають художньої та мистецької цінності.
Можна передбачити, що майбутній розвиток української національної культури визначати-
меться насамперед поглибленням історичного та культурного самопізнання. За умов демократиза-
ції суспільного та духовного життя, утвердження свободи творчості буде забезпечена конкуренція
різних напрямів, тенденцій, шкіл. Одним із найважливіших завдань є найширше прилучення до
інформаційного та художнього досвіду, адаптація до світових глобалізаційних процесів, співучасть
у міжнародному культурному обміні; «входження в культурний час світової історії, поєднання ім-
пульсів світового культурного життя з усвідомленням і використанням резервів національних і
культурних традицій і надбань, можливостей національної духовності і ментальності — за умов під-
134
вищення якості духовного життя і орієнтації на створення оригінальних художніх цінностей, що
мають значення для всього людства: оскільки саме це останнє і є ознакою зрілості етносу» [6, 106].
Отже, можна сподіватися, що розквіт українського національного мистецтва і бібліографії
видань образотворчого мистецтва, обов’язково відбудеться. Звичайно, важко зараз передбачити їх
конкретні форми, напрями художніх пошуків та характер здобутків, але вже зараз спостерігається
розкріпачення творчої уяви, збагачення творчого арсеналу, розширення діапазону художніх мис-
тецьких напрямів, що знаходить своє відображення у виданнях образотворчого мистецтва.
Все це, разом узяте, має підняти рівень нашої національної культури в умовах сучасних гло-
балізаційних процесів, забезпечити її новий історичний злет.
1. Антонич Б.-І. Національне мистецтво. Спроба ідеалістичної системи мистецтва // Наука і культура.
Україна. Щорічник. — К., 1990. — Вип. 24. — С. 234.
2. Антонович Є. Декоративно-прикладне мистецтво / Антонович Є., Захарчук-Чугай Р., Станкевич М. — Л.,
1992.
3. Бєлічко Н. Мистецтвознавча атрибуція як невід’ємна частина наукової каталогізації видань образотвор-
чого мистецтва // Бібліотечно-бібліографічні класифікації та інформаційно-пошукові системи: міжна-
родна наук. конф. 10–12 жовтня. 1995 р. — К., 1995. — С. 94–95.
4. Васильєв О. Інформаційні продукти та бази даних Книжкової палати України // Вісник Книжкової па-
лати. — К., 1997. — № 10. — С. 10–14.
5. Гутник Л. Образотворчі видання фонду сектора естампів та репродукцій НБУВ // Наукові праці НБУВ:
Бібліотека. Наука. Культура. Інформація. — К., 1998. — Вип. 1. — С. 129–133.
6. Дзюба І. Культурна спадщина і культурне майбуття // Наука і культура. Україна. Щорічник. — К., 1990. —
Вип. 24. — С. 105.
7. Дзюба І. Між культурою і політикою. — К., 1998. — С. 23.
8. Кириченко Л. Добір матеріалу до державних бібліографічних покажчиків України «Літописів» // Вісник
Книжкової палати. — 2003. — № 8. — С. 11–12.
9. Книга: Энциклопедия / Ред. кол. И. Е. Баренбаум, А. А. Беловицкая, А. А. Говоров и др. — М., 1999. —
С. 236.
10. Книговедение. Энциклопедический словарь / Ред. кол. Н. М. Сикорской (гл. ред.) и др. — М., 1982. —
С. 205.
11. Світайло С. Роль мистецтва у формуванні світогляду // Вісник книжкової палати. — 2005. — № 5. —
С. 40–41.
Марина Юр
(Київ)
КОНСТРУКЦІя МОТИВУ «КВІТКИ» В УКРАЇНСЬКИХ СЕляНСЬКИХ РОЗпИ-
САХ ТА БЕЗпРЕДМЕТНОМУ жИВОпИСІ 1910–1920-х РОКІВ
Квіти є одним з органічних складових українського селянського житлового простору, їх ви-
користовували в обрядах і звичаях: «старанно засушеними чорнобривцями, васильками, гвозди-
ками обкладали образи» [1, 113]; дівчата вплітати квіти у вінок, чільне місце в якому належало бар-
вінку — символу кохання; під подушечку немовляти клали чебрець, м’яту, материнку тощо; біля
хати та воріт висаджували мальви як оберіг; піч і стіни хати [2], дерев’яні меблі та посуд [3] розпи-
сували квітами; квіти вишивали на рушниках і сорочках [4], ткали на килимах. Квіти — найбільш
інтерпретований об’єкт у декорі селянського житлового простору, їх можна вважати культурним
кодом української нації, оскільки такий художній образ складає основу більшості типів орнамен-
тів народного мистецтва.
«Орнамент в большей мере, чем любой вид изобразительного творчества, живет условными,
а не натуральными формами, которые давно утратив семантический смысл, представляют деко-
ративную сущность» [5, 219]. Орнаментальна система українського селянського мистецтва була
одним із джерел розвитку багатьох напрямів авангарду 1910–1920 років [6]. У сюжетній лінії кар-
тин М. Синякової, В. Єрмилова, Б. Косарева, В. Пальмова, М. Андрієнка-Нечитайла, М. Буто-
вича, А. Петрицького, Г. Нарбута органічно вплетені цитати оригіналу — натурні чи стилізовані
зображення квітки селянського мистецтва. У полотнах В. Бурлюка «Квіти» (1912) і О. Богомазова
«Натюрморт» (1914) стилістична єдність з орнаментом виявляється на рівні ритмічної організації
пластичних форм у просторі, натомість у безпредметних композиціях О. Екстер, К. Малевича,
|