Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр.

У статті розглядаються правові умови функціонування режиму порто-франко, що розпочав свою дію в Одесі 1819 р. Розглядаються зміни статусу одеського порто-франко протягом його функціонування у 1819–1859 рр., об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливали на ці зміни. Робиться висновок, щ...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
1. Verfasser:	Гончарук, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2015
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Одеса: правовий та соціокультурний простір портового міста
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168526
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр. / Т. Гончарук // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 38-46. — Бібліогр.: 73 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168526
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1685262020-05-05T01:26:11Z Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр. Гончарук, Т. Одеса: правовий та соціокультурний простір портового міста У статті розглядаються правові умови функціонування режиму порто-франко, що розпочав свою дію в Одесі 1819 р. Розглядаються зміни статусу одеського порто-франко протягом його функціонування у 1819–1859 рр., об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливали на ці зміни. Робиться висновок, що режим порто-франко зазнав за цей час низку значних обмежень, що якісно змінили його сутність. В статье рассматриваются правовые условия режима порто-франко, отрытого в Одессе в 1819 г. Раскрываются изменения статуса одесского порто-франко на протяжении его функционирования в 1819 – 1859 гг., объективные и субъективные факторы, влияющие на эти изменения. Делается вывод, что режим порто-франко за это время претерпел ряд значительных ограничений, качественно изменивших его сущность. The article deals with the legal conditions of a free port regime, Open-Odessa in 1819, reveals the changes in the status of a free port of for its operation in 1819 – 1859. As well as the objective and subjective factors affecting these changes. The conclusion is that the regime of free port in that time has undergone a number of significant limitations, qualitatively change its essence. 2015 Article Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр. / Т. Гончарук // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 38-46. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168526 94 (477.74-21): 339.2 "1819-1859" uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Одеса: правовий та соціокультурний простір портового міста Одеса: правовий та соціокультурний простір портового міста
spellingShingle	Одеса: правовий та соціокультурний простір портового міста Одеса: правовий та соціокультурний простір портового міста Гончарук, Т. Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр. Краєзнавство
description	У статті розглядаються правові умови функціонування режиму порто-франко, що розпочав свою дію в Одесі 1819 р. Розглядаються зміни статусу одеського порто-франко протягом його функціонування у 1819–1859 рр., об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливали на ці зміни. Робиться висновок, що режим порто-франко зазнав за цей час низку значних обмежень, що якісно змінили його сутність.
format	Article
author	Гончарук, Т.
author_facet	Гончарук, Т.
author_sort	Гончарук, Т.
title	Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр.
title_short	Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр.
title_full	Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр.
title_fullStr	Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр.
title_full_unstemmed	Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр.
title_sort	юридичні умови функціонування одеського порто-франко 1819–1859 рр.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Одеса: правовий та соціокультурний простір портового міста
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168526
citation_txt	Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр. / Т. Гончарук // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 38-46. — Бібліогр.: 73 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT gončarukt ûridičníumovifunkcíonuvannâodesʹkogoportofranko18191859rr
first_indexed	2025-07-15T03:17:23Z
last_indexed	2025-07-15T03:17:23Z
_version_	1837681285847318528
fulltext	38 УДК 94 (477.74-21): 339.2 "1819-1859" Тарас Гончарук (м. Одеса) Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр. У статті розглядаються правові умови функціонування режиму порто-франко, що розпочав свою дію в Одесі 1819 р. Розглядаються зміни статусу одеського порто-франко протягом його функціонування у 1819–1859 рр., об’єктивні та суб’єктивні фактори, що впливали на ці зміни. Робиться висновок, що режим порто-франко зазнав за цей час низку значних обмежень, що якісно змінили його сутність. Ключеві слова: порто-франко, Одеса, історія торгівлі, податки, порт. Сучасні політичні спекуляції на тему ство- рення на Одещині вільної економічної зони «порто-франко» посилюють інтерес громадсько- сті до історії, так би мовити, «справжнього одеського порто-франко» (зони безмитної тор- гівлі в межах порту та міста), що функціонувало у 1819 – 1859 рр. в Одесі. Воно було унікальним явищем для митної політики Російської імперії першої половини ХІХ ст. й мало неабиякий вплив на економічний розвиток всієї Наддніп- рянської України (слід нагадати, що Одеса, яку практично повністю було включено до кордонів «вільного порту», була не лише головним торго- вельним центром, але й – з кінця 1820-х рр. – найбільшим містом України). Різні аспекти пов’язані із запровадження ре- жиму порто-франко в Одесі вивчали історики та статистики ХІХ – початку ХХ ст. А. Скальковсь- кий [1], Г. Неболсін [2, 3], К. Медзизховський [4] та ін. [5–8], зазначеній проблематиці у цей період була також присвячена ціла низка газетних пуб- лікацій (подекуди досить ґрунтовних). Одесь ке порто-франко розглядалося й у працях українсь- ких істориків 1920-х – 1930-х рр. М. Слабченка [9], І. Бовера [10], М. Бачинського [11] та ін. [12]. Тоді ж О. Оглоблин присвятив йому своє спеці- альне дослідження й торкався цього предмету у інших своїх працях [13–14]. У другій половині ХХ ст. місце одеського порто-франко в українсь- кому та загальноімперському товарообміні вив- чали І. Гуржій [15–16], О. Дружиніна [17], В. Ва- щенко [18], В. Золотов [19] та ін. Проте щодо одеського порто-франко досі існують не лише цілком відмінні, а подекуди й цілком протилежні, оцінки (що були зумовлені різними критеріями оцінювання, а також відмінностями галузевих та територіальних інтересів, що розглядалися до- слідниками як приоритетні при вивченні еконо- мічного ефекту «вільного порту»), але й залиша- ється чимало недосліджених аспектів. Адже одеське порто-франко було надто складним яви- щем як з економічного, так і з історико-юридич- ного боку. Останній аспект мав особливе значен - ня, оскільки в умовах існування «вільного порту» законодавчо регламентувалися не лише торгівля, але й чимало інших сторін життя городян. Підставою для проголошення в Одесі порто- франко стала відповідна пропозиція генерал-гу- бернатора О.Ф. Ланжерона. Вона, з невеликими доповненнями, практично повторювала відповід - ну пропозицію генерал-губернатора А. Е. Рішельє від 1815 р. [20] й не відрізнялася детальністю й ґрунтовністю аргументів (значно поступаючись, наприклад проектам порто-франко, що їх пропо- нували у першій половині ХІХ ст. для Феодосії та Керчі [21]). Тим не менш, зважаючи на тодішні настрої у керівництві міністерства фінансів Ро- сійської імперії та попередні успіхи одеської тор- гівлі, пропозиція О.Ф. Ланжерона була підтри- мана Державною радою імперії на її засіданні від 5 квітня 1817 р. [22], що спричинило підписання царського маніфесту від 16 квітня 1817 р. [23]. Згідно з цим маніфестом, що складався з 15 параграфів, права порто-франко надавалося Одесі терміном на 30 років, «по завершенні яких, після розгляду користей та вигод з ними пов’яза- них, можуть вони бути продовжені й на подаль- ший час». До Одеси було дозволено привозити морем безмитно усі товари навіть ті, ввіз яких до Російської імперії за митним тарифом був за- боронений. Було заборонено ввозити до Одеси іноземне «хлібне вино, горілку, а також інші міцні напої тарифом для ввезення заборонені» до 1 січня 1821 р. – часу завершення дії чинного в Одесі горілчаного відкупу. Після того імпорт горілки та міцних напоїв до Одеси повинин був 39 стати вільним та безмитним. Місто мало бути оточено митним кордоном з двома митними за- ставами. При вивезенні імпортних товарів через застави вглиб імперії з них стягувалося повне ввізне мито, при ввезенні товарів через застави в межі порто-франко мито не сплачувалося (екс- портне мито мало стягуватися лише при виве- зенні товарів з Одеси морем). Згідно з маніфестом «усі товари, що були вве- зені до Одеси й ввіз яких до Росії заборонено за- гальним тарифом, не можуть бути пропущені за межі порто-франко інакше як транзитом для ви- везення за кордон на підставі тих правил, що для цього предмету пізніше будуть видані» [24]. За- значені правила були затверджені імператором 14 серпня 1818 р. як положення «про транзитний торг з європейського кордону до Одеси» й зв’яза - ли одеське порто-франко транзитними маршру- тами з суходольними митницями на австрійсько - му, прусському та молдавському кордонах [25]. Відкриття одеського порто-франко затягну- лося у зв’язку зі спорудженням митного кор- дону, митних застав, караулень та ін. Будів- ництво здійснювали досвідчені підрядчики: Д. Б. Латті, С. Томазіні, Ф. Косовський, І. Орлов. Лише будівництво застав та караулень на кор- доні порто-франко у 1818–1819 рр. коштувало Одесі 162 900 крб. Для риття рову та інших робіт щодо облаштування кордону широко ви- користовувалася праця військових «піонерних» (інженерних) частин [26–31]. 12 червня 1819 р. О. Ф. Ланжерон доповів до С.-Петербургу про «завершення рову та всіх інших захисних на межі порто-франко в Одесі споруд» (між іншим, генерал-губернатор пові- домляв: «Вздовж усієї межі, що має довжину 32 версти, влаштовано вісімнадцять караулень для помешкання сторожі й на двох проїжджих доро- гах збудовані для митних застав два будинки, а також з морського боку – дві караульні та одна за- става. Таким чином, що раніше було передбачено й потім, що після огляду межі полковником Потьє, який також є членом комітету, заплановано було – все виконано. Про призначення козаків для сторожі, розпорядження від мене зроблено»). Проте, як свідчать архівні документи, рів на кордоні порто-франко на той час ще завершений не був. Імператор, не знаючи про це, запропону- вав О. Ф. Ланжерону «самому призначити день» відкриття порто-франко. Внаслідок чого 4 липня 1819 р. було підписано указ, за яким маніфест від 16 квітня 1817 р. мав вступити в дію з 15 серпня 1819 р. Саме в цей день було розпочато безмит- ний ввіз морем до Одеси іноземних товарів, їхнє вивезення з Одеси вглиб імперії, за відповід- ними розпорядженнями О. Ланжерона та на- чальника одеського митного округу І. Бларам- берга (з 18 серп ня 1819 р.) [32–33]. Останню дату можна вважати початком реального функ- ціонування порто-франко в Одесі. Функціонування одеського порто-франко роз- почалося в один рік із запровадженням в Росій- ський імперії фритредерського митного тарифу. Тариф 1819 р. встановив мита на ввіз іноземних товарів, що були нечувано низькими для тради- ційно протекціоністської митної системи Росій- ської імперії. Таким чином, одеське порто-франко разом з деякими іншими митними заходами 1817–1821 рр. (одеський транзит, ліберальна митна система у Закавказзі, безмитна річкова тор- гівля в кордонах колишньої Речі Посполитої та ін.) мало стати ланкою загальної системи «вільної торгівлі» на просторах імперії. Однак російський уряд не довго залишався прихильником політики фритредерства. Втрати скарбниці та промисловості імперії, політичні зміни, змусили уряд різко повернути до протекціонізму. З 1822 р. в Російській імперії вступив в силу жорсткий протекціоністський тариф, який в економічній літературі отримав назву «заборонного» (він передбачав встанов- лення високих мит, значне розширення списку товарів заборонених до ввезення). За таких умов одеське порто-франко перетворювалося на ви- ключення із загальних принципів функціону- вання митної системи Російської імперії (26 бе- резня 1822 р. була затверджена спеціальна записка міністра фінансів «Про запровадження тарифу цього 1822 р. в Одесі») [34]. Це спону- кало столичних урядовців та російських проми- словців ставити питання про дострокове припи- нення дії одеського порто-франко. На початку 1820-х рр. за обмеження порто- франко виступило й одеське керівництво. Місь - ка скарбниця вважала для себе надто обтяжли- вим утримувати кордон порто-франко, адже щорічні витрати міста лише на утримання мит- них чиновників у 1819–1820-х рр. перевищували 90 тис. крб. [35]. Місто не мало коштів щоб за- платити за риття рову на межі порто-франко під- рядчикам І. Потапову та І. Подсолнухову, які на- весні 1821 р. відмовилися продовжувати роботи Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр. 40 (О. Ланжерон пропонував місту взяти кредит, бо імператор не знав, що рів навколо «вільного порту» не виритий й «якщо государ імператор дізнається що його воля досі не виконана, слід чекати на його гнів та незадоволення») [35]. Саме на прохання місцевої влади Одесі були залишені доходи від горілчаного відкупу. Внас- лідок чого вже 19 жовтня 1820 р. було прийнято положення комітету міністрів Російської імперії (затверджено імператором 21 травня 1821 р.) про заборону ввезення до Одеси іноземних міцних напоїв [36]. Отже, можна констатувати, що мані- фест від 16 квітня 1817 р. в повному обсязі так наколи і не запрацював (принаймні імпортних горілчаних виробів одесити так і не дочекалися). Між іншим, указом від 26 травня 1820 р. до Одеси було заборонено ввезення іноземної солі [37]. Змін режиму порто-франко вимагали й одесь - кі митники, що ремствували на неможливість пе- решкодити поширенню контрабанди й ефективно здійснювати пропуск людей до міста (керівник одеської митниці І. Дітерікс). 1820 р. збори «по- важних громадян» Одеси, в присутності градона- чальника М. Трегубова, І. Бларамберга, міського голови та ін., підготували проект обмеження те- риторії порто-франко й виділення частини мит- них зборів на користь міста. Оскільки в цьому разі бажання центральної фінансової влади, про- мисловців, місцевої влади та митників співпали, уряд пішов на значні зміни правил порто-франко (вже через три роки після його запровадження). Хоча одеське порто-франко не було реоргані- зовано на порто-франківський квартал чи «вільні склади» (як це фактично передбачав указ від 1 червня 1821 р., що так і не набув чинності) [38], указ Сенату від 9 червня 1822 р. запровад- жував цілу низку обмежень щодо нього серед яких найсуттєвішими були: 1) значне зменшення території («перенести кордон Порто-франко до самих кордонів міста так, щоб передмістя Мол- даванка та Пересип залишалися за межею»); 2) посилення митного контролю на кордонах; 3) стягування 1/5 частини мита з імпортних то- варів на користь місцевого бюджету; 4) заборона ввезення до порто-франко іноземних міцних на- поїв, а також солі та «залізних, сталевих й ча- вунних товарів, довіз яких до імперії заборонено тарифом 1822 року»; 5) заборона представникам станів, що не користувалися правами закордон- ної торгівлі, вивозити іноземні товари з Одеси тощо [39]. Зазначені обмеження, що мали в повному об- сязі вступити в силу від 31 березня 1823 р., за словами сучасників «так змінили одеське порто- франко, що, зберігши лише своє колишнє ім’я, воно втратило усі найголовніші вигоди свої, як для держави, так і для приватних вигод купец- тва» [40]. У липні 1823 р. почав діяти новий кордон порто-франко, що включав до зони «вільного порту» лише центр сучасної Одеси (перший кор- дон порто-франко, будівництво якого свого часу коштувало місту значних коштів, після прове- дення поліцією відповідних обшуків та конфіска- цій у населення одеських передмість іноземних товарів, було скасовано 4 серпня 1823 р.) [41]. Подальші зміни режиму порто-франко були пов’язані з діяльністю генерал-губернатора М. С. Воронцова, який виявився набагато більш по- слідовним прихильником «вільної торгівлі», ніж генерал-губернатор О. Ф. Ланжерон. На початок правління М. С. Воронцова, незручності другого кордону порто-франко для мешканців Одеси, особливо її передмість, стали надто очевидними. Водночас чергових змін умов функціонування «вільного порту» вимагали місцеві митники. Так, митний чиновник Д. Інглезі пропонував пе- ренести кордон порто-франко, виходячи, пере- важно, із суто фіскальних інтересів (бо цей кордон: 1) «проходить в багатьох місцях між близькими з обох боків будівлями, так що товари легко можуть бути перекинутими за межу»; 2) відрізає від міста всі головні джерела води та млини, внаслідок чого «виникають складнощі щодо обстеження зернового хліба та водовозних діжок, яких щоденно проходить через обидві за- стави до тисячі, і в яких можливо зручно пере- ховувати контрабандні товари»; 3) відокремлює від міста хутори та передмістя «Молдованку та Пересип, які раніше користувалися правами порто-франко» й мешканці цих передмість, «не маючи можливості, доставити необхідні для них речі, змушені вигадувати засоби для таємного провозу їх з Одеси, не лише задля уникнення сплати мита, але й тому, що самі не мають права оголошувати покупки свої на митниці»; 4) зали- шає поза межами порто-франко хутори, з яких постійно привозили «на продаж сіно та інші припаси», що надавало можливість контрабан- дистам «переховувати у возах товари»; 5) по- збавляє мешканців Молдованки та Пересипу за- собів до існування, що їх мали інші мешканці Тарас Гончарук К Р А Є З Н А В С Т В О 1/2 ’2015 41 міста; 6) є незручним як захист країни від епіде- мій). Д. Інглезі запропонував здійснити низку змін, щодо функціонування в Одесі митної служби, встановити додаткові формальності щодо експорту та імпорту [42]. За дорученням М. Воронцова пропозиції Д. Інглезі «були розглянуті та доповнені» керів- ництвом Одеського митного округу, яке в свою чергу склало «записку», спрямовану до С.-Пе- тербургу М. Воронцовим 17 листопада 1824 р. У цій «записке» пропонувалося три можливі рі- шення щодо існуючого кордону порто-франко: «або знищивши його, перенести на попереднє місце (тобто повернутися до межі 1819 р. – Т.Г.), або влаштувати новий кордон між ними обома, або обмежити порто-франко лише карантином та гаванню» [43]. Не погоджуючись з пропозиціями Д. Інглезі обмежити одеську торгівлю, й варіантом, коли порто-франко зводилося лише до «вільної га- вані» М. Воронцов 28 березня 1825 р. склав своє подання на ім’я міністра фінансів імперії. Не- обхідність зміни кордону порто-франко генерал- губернатор аргументував інтересами місцевого населення («положення його є занадто незруч- ним для мешканців міста Одеси і особливо пе- редмість Молдаванки та Пересипу. Міські меш- канці можна сказати зараз замкнені по своїх будинках: вони позбавлені вільного в’їзду до околиць міста, де влаштовано багато закладів та дач; вони потерпають від нестачі води, бо всі фонтани знаходяться поза межею; а обивателі Молдаванки та Пересипу, які складаються зде- більшого з нижнього класу тутешніх громадян, не тільки позбавлені вигод, що надаються місь- ким мешканцям, але й виплачуючи однакові з ними податі та повинності, віддалені від Міста межею Порто-франко і, не маючи з ним віль- ного сполучення не можуть займатися ані про- мисловістю ані роботами, що дають їм можли- вості для харчування»), а також поліпшенням захисту країни від епідемій. Тодішній міністр фінансів Є. Канкрін, зва- жаючи на пропозиції із засипки Д. Інглезі, про- понував створити два кордони порто-франко – перший, зовнішній, по кордону порто-франко 1819 р., а другий, внутрішній, той, що його про- понував зробити М. Воронцов (бо, на думку мі- ністра фінансів, «куди б кордон не був перенесе- ний, які б не були прийняти охоронні засоби, якщо буде існувати один кордон... то вельми важко і майже неможливо буде припинити таєм- ний перевіз та перекидання товарів»). М. Воронцову вдалося уникнути такого рі- шення, залякавши Є. Канкріна тим, що вельми значна територія між старим та пропонованим кордонами порто-франко (навколишні хутори, Слобідка та інші дальні передмістя Одеси) бу- дуть зоною невизначеною з митної точки зору й перетворяться на притулок контрабандистів – «не лише хутори, а й цілі поселення, які будуть служити надійним укриттям для людей, що та- ємно товари провозитимуть». В якості компро- місу було вирішено влаштувати один новий кордон, але з двома ровами, що значно збіль- шило вартість його будівництва. М. Воронцову не вдалося відстояти права на безмитне вве- зення вглиб країни одеських промислових ви- робів [44]. Оскільки між Є. Канкріним та М. Воронцо- вим не було особистої неприязні, міністр фінан- сів йшов на поступки генерал-губернатору у дрібних питаннях. Так, 14 травня 1825 р., на про- хання М. Воронцова, Є. Канкрін дозволив «щоб усіх хто проїжджає з особливими білетами, від градоначальника... пропускали через застави порто-франко безперешкодно й без усілякої зай- вої зупинки під час огляду їхніх екіпажів, з доз- волом при тому возити з собою у невеликій кіль- кості різні харчові припаси й дрібні речі, які можуть бути їм потрібні для споживання» [45]. Задовольняючи прохання різних груп насе- лення (мешканців хуторів, працівників каменоло- мень, власників салотопних заводів та ін.), М. Во- ронцов, листом від 2 червня 1826 р., просив Є. Канкріна влаштувати додаткову третю митну заставу на межі порто-франко «для привезення в місто каміння необхідного для будівництва, в’їзду з навколишніх хуторів», а листом від 27 вересня 1826 р. – четверту таку ж заставу, «через яку можна було б... привозити до міста каміння для будівництва та з боєнь або салганів, що біля неї знаходяться, м’ясо для міста». Оскільки обидві застави мали працювати лише на в’їзд, міністр фінансів не був проти й надав відповідні дозволи 7 червня та 18 жовтня 1826 р. [46]. Влітку 1826 р. М. Воронцов здійснив спробу повернути Одесі всі права надані маніфестом від 16 квітня 1817 р. Для підкріплення своєї пропо- зиції достатньою кількістю аргументів генерал- губернатор використав докладну записку «Про відновлення в місті Одесі порто-франко без Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр. 1/2 ’2015Тарас Гончарук К Р А Є З Н А В С Т В О 42 сплати 5-ї частини мита», складену «паном Шо- стаком» (вочевидь, це був відомий одеський під- приємець А. Шостак) пронизану ідеями «вільної торгівлі». У своєму власному клопотанні «Про відновлення порто-франко в Одесі», що було подано імператорові Миколі І у Царському селі 31 травня 1826 р., Михайло Семенович (так само як і Шостак) твердив, що «порто-франко Одеське було так змінено, що зберегло лише своє колишнє ім’я, втративши усі найголовніші вигоди свої, як для держави, так і для приватних інтересів купецтва» [47]. Показово, що спочатку М. Воронцов, у своєму бажанні зняти усі обмеження з торгівлі, пішов навіть далі Шостака і пропонував скасу- вати в Одесі, нехай навіть і на шкоду міській скарбниці, «винний відкуп» й дозволити вільне привезення морем будь-яких міцних напоїв. Однак в остаточному варіанті клопотання цей пункт було замінено [48]. Отримавши клопотання М. Воронцова, імпе- ратор Микола І доручив «внести ці обставини на розгляд комітету панів міністрів» міністру Є. Кан - кріну. Останній, в свою чергу, склав 23 червня 1827 р. докладну записку з обґрунтуванням шкід- ливості (в першу чергу для державної скарбниці та промисловості імперії) пропозицій М. Ворон- цова й запропонував скасувати одеське порто- франко взагалі. Перебуваючи у С.-Петербурзі, М. Воронцов намагався загітувати для захисту прав одеського порто-франко членів уряду та Дер- жавної ради (зокрема, М. Сперанського та Д. Ло- банова-Ростовського [49–50]). Проте отримати більшість у Державній раді йому не вдалося. Під тиском аргументів Є. Канкріна, положенням кабі- нету міністрів, яке було затверджене імператором 1 лютого 1827 р. було вирішене «одеське порто- франко залишити у теперішньому стані» [51]. У лютому 1826 р. за наказом М. Воронцова місцева влада, не чекаючи поки нові правила порто-франко «будуть оприлюднені через правля- чий сенат» приступила до підготовки будівництва нового митного кордону (для того генерал-губер- натор надіслав градоначальнику «мапу для визна- чення напрямку нового кордону, який буде мати довжину близько 14 верст та кошторис витратам на його спорудження»). Контракт щодо риття рову виконував підрядчик Я. Атвуд; перебудову бу- динку на Пересипу для влаштування «сухопутної митниці на новій межі порто-франко» проводив підрядник Я. Россі; будівництво «будинку для Ти- распольської митної застави на новій межі порто- франко» й «побудову 4-х верхових землянок для офіцерів та об’їждчиків та 8-ми землянок для об’їждчиків на новій межі порто-франко» – під- рядник Д. Б. Латті; «двох ввізних застав на Пере- сипу ...біля салотопних заводів» – підрядник Я. Калашников. Окрім того здійснювалися допо- міжні роботи (спорудження шляхів, водостоків та ін.) підрядчиками І. Потаповим та П. Фраполлі. [52–56]. Більшість підрядів було виконано на по- чатку 1827 р. (хоча деякі роботи затягнулися до серпня) [57, 58]. Значні обсяги копання рову та деякі інші роботи було виконано не підрядчиками, а під керівництвом чиновників (т. зв. «господарсь- ким засобом»). Тому загальні витрати міста на будівництво нового, третього, кордону порто- франко підрахувати важко. 2 липня 1827 р. газета «Одесский вестник» по- відомила: «З 1-го числа цього місяця, нова межа порто-франко відкрита в Одесі, згідно з Указом від 17 березня 1826 року. Застави старої межі зни- щені». Водночас, 8 та 15 червня того ж року га- зета повідомляла: «З причини влаштування через нетривалий час нової межі Порто-франко, на під- ставах Указу Урядового Сенату від 17 березня ми- нулого 1826 року, Начальство цим проголошує жителям, купцям і всім промисловцям, що меш- кають за теперішньою межею, на Пересипу, Мол- дованці та на навколишніх хуторах, які входять до нової межі Порто-франко, щоб вони надали п. начальнику Одеського митного округу, не піз- ніше 20 числа цього місяця, реєстри про всі речі і товари, які вони мають; або завчасно вжили не- обхідних заходів для вивезення їх за пропоновану межу Порто-франко. Ті хто до призначеного строку не з’являться і об’яв не надішлють, втра- тять право вивезти речі що їм належать» [59]. Кордон одеського порто-франко, влаштова- ний 1827 р. продовжив існувати до самого ска- сування цього режиму. Однак умови функці- онування «вільного порту» за цей період зміню- валися неодноразового. Вздовж кордону по- стійно посилювалися заходи безпеки. Так, «контрольна лінія» вздовж межі порто-франко, що її почали облаштовувати 1843 р., не лише ви- магала від міста витрат на будівництво карау- лень, але й викликала невдоволення з боку влас- ників приміських «дач» повз територію яких вона мала проходити («майор Дерібас», «статська радниця Дуровичева» та ін. писали з цього приводу скарги) [60]. Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр. 43 Напередодні завершення дії терміну порто – франко виконуючий обов’язки генерал-губерна- тора П. Федоров, перебуваючи у С.-Петербурзі, подав складену 26 лютого 1846 р. записку «Про Одеське порто-франко». Вона не відрізнялася ані великим обсягом, ані ґрунтовністю. Додатковим аргументом П. Федорова на захист «вільного порту» в Одесі, що вплинув на столичних урядов- ців, було хіба що відкриття порто-франко в Галаці («Недалекий від нас порт Галацький, – стверджу- валося у записці, – десять років тому ледве відо- мий щодо торгівлі, тепер із встановленням у ньому порто-франко, прямує далеко вперед й вже явно конкурує з Одесою. Чого ж чекати у тому випадку, якщо Одеса втратить свої права») [61]. Водночас, про скасування одеського порто- франко клопотало московське купецтво. Це пи- тання було обговорено в Комітеті міністрів 15 травня 1848 р., де запропоновано, так би мо- вити, «компромісний варіант». Височайшим ука- зом від 13 червня 1849 р. (опублікованим 6 липня 1849 р.) порто-франко було продовжено ще на п’ять років (до 15 серпня 1854 р), однак було за- проваджено низку вельми суттєвих обмежень, що вступали в дію з 15 серпня 1849 р. По-перше, за- мість 1/5 частини мита з іноземних товарів, при в’їзді до Одеси морем, мало стягуватися вже 2/5 частини мита. По-друге, з виноградних вин, цукру та чаю мало стягуватися 3/5 мита, а з тютюну та міцних напоїв – повне мито. По-третє, незва- жаючи на значне збільшення митних зборів, до міського доходу Одеси мала йти як і раніше лише 1/5 частина ввізного мита, а решта стягнених з ім- портних товарів грошів – «до митного доходу» ім- перії [62]. Притому у від’їжджаючих за межі порто-франко вглиб країни вимагали спеціальні свідоцтва від одеської митниці про час, коли були ввезені до Одеси іноземні товари (до, чи після 15 серпня 1849 р. та яке мито з них стягнуто). Суходольна одеська митниця продовжувала вимагати зазначені свідоцтва від від’їжджаючих до 1852 р., коли на нагальні прохання купецтва, одеської комерційної ради та начальника мит- ного округу, цю формальність було скасовано [63]. Тариф від 13/25 жовтня 1850 р. «по Євро- пейській торгівлі», підтверджуючи попередні обмеження одеського порто-франко («вищеза- значені правила надані одеському порту тільки до 15 серпня 1854 року»), вказував на необхід- ність відрахування з 1/5 частини мита, що йшли до одеського міського бюджету так званих «ка- рантинних відсотків» (12,5%), які мали переда- ватися до держбюджету [64]. В цілому обмеження одеського порто-франко, здійснені урядом з серпня 1849 р., можна вва- жати такими, що практично ліквідували існу- вання справжньої «вільної торгівлі» в місті. За- мість вигод «вільного порту» мешканцям Одеси фактично залишився лише обтяжливий митний контроль при виїзді за її межі. Не даремно І. Уманський 1851 р. видав в Одесі кишенькове видання «Руководство по таможенным делам одесского порто-франко» [65], щоб зекономити час проїжджаючим «позбавляючи від …зайвої й важкої турботи» шукати та вивчати відповідні законодавчі акти та митні форми [66]. Як зазначалося вище, термін порто-франко мав завершитися 15 серпня 1854 р., однак через Крим- ську війну та втрати одеської торгівлі 9 липня 1854 р. височайшим повелінням одеське порто- франко було продовжено ще на три роки – до 15 серпня 1857 р. [67]. По завершенню цього тер- міну міністр фінансів склав подання про необхід- ність остаточно скасувати одеське порто-франко через те, що необхідність у цьому режимі зникла й він шкодить «загальним вигодам імперії». Іноземні товари, що перебували в місті, на момент скасування порто-франко, при ввезенні вглиб імперії підлягали сплаті повного мита, або мали бути вивезені за кордон. Для контролю за цим пропонувалося зберегти «ще на деякий час існуюче митне оточення міста Одеси» (термін його існування навмисно приховався). Разом з режимом порто-франко бюджет Одеси позбав- лявся й 1/5 частини митних зборів, бо на думку міністра це місто вже не потребувало особливої допомоги з боку уряду («така допомога могла свого часу бути потрібною для належного об- лаштування міста Одеси й тамтешнього порто- франко, але це останнє існує вже більше 37 років протягом яких поступило на користь міста лише митних зборів більше 14,5 мільйонів карбован- ців сріблом й усі головні міські й торговельні за- клади давно вже там влаштовані…»). Подання про скасування порто-франко було під тримане Кабінетом міністрів й затверджене імператором 4 червня 1857 р. Рішення це певний час тримали у секреті. Начальнику одеського митного округу було наказано: «Про закриття порто-франко проголосити місцевому купецтву не раніше як 1 числа липня для запобігання по- силеному привозу туди іноземних й очистки їх 1/2 ’2015Тарас Гончарук К Р А Є З Н А В С Т В О 44 зменшеним митом до 15 серпня». Пізніше воно було опубліковано, в тому числі у багатьох часо- писах [68]. Митний кордон навколо Одеси проіснував до 1859 р. Він був скасований згідно з затвердже- ною імператором пропозицією державної ради «Про зняття митного нагляду з внутрішньої межі колишнього одеського порто-франко та про штат Одеського митного округу» від 31 бе- резня 1859 р. [69]. Останню дату можна вважати датою остаточного скасування режиму порто- франко в Одесі. Історики по-різному оцінювали причини, що безпосередньо вплинули на остаточну ліквіда- цію режиму порто-франко Одесі. А. Скальковсь- кий звинувачував у всьому «московських фабрикантів та їхніх нахлібників» (оскільки ска- сування порто-франко було здійснено саме у від- повідь на чергове прохання московського ку- пецтва) [70]. М. Слабченко розглядав скасування порто-фран ко в Одесі як наслідок послідовної боротьби російської промисловості за ринки збуту в Україні: «Вона добивалася вільгот для себе й тому навіть не оголошувалося окремо припинення порто-франко, воно відпало саме після Севастополя, війна усунула чужинця й на його місце поставила заброньованого тарифами російського експортера» [71]. О. Оглоблин вва- жав, що, навпаки, порто-франко було ліквідо- вано «в зв'язку з новим фритредерського типу тарифом. Після Кримської катастрофи інтереси західноєвропейського капіталу на Південній Україні було вельми упривільовано. Російському «господареві» доводилося дорожитися хоча б на дрібницях, щоб не перепустити їх до рук пере- можного «гостя» [72]. З наслідками Кримської війни пов’язував ска- сування порто-франко й В. Ващенко, водночас вважаючи, що на час завершення своєї дії «віль- ний порт», в цілому, виконав покладені на нього завдання й був вже не потрібний («Отже, царизм здійснив ліквідацію порто-франко в той час, коли російські та українські купці в містах краю чи- сельно зросли, нагромадили значні капітали, вста- новили зв’язки із зовнішнім ринком і могли почати боротьбу з іноземними експортерами то- варів. Скасування режиму порто-франко пов’я за - но було, також, з прагненням царизму після Крим- ської війни потіснити іноземне купецтво, яке займало до цього часу панівне становище у тор- гівлі чорноморсько-азовських портів та було най- тісніше зв’язано з країнами – противниками Росії у війні. Намагання царизму у післявоєнний час посилити роль російських та українських купців продиктоване було прагненням якось зберегти вплив поміщицької Росії в тих країнах, де дер- жави-переможці, намагалися остаточно його ліквідувати») [73]. Таким чином, одеське порто-франко у своїй історії пережило кілька періодів пов’язаних із суттєвими змінами юридичних умов його фун- кціонування. У 1819–1823 рр. воно існувало у практично необмеженому вигляді (якщо не вра- ховувати безмитного ввезення іноземних горілча- них виробів, яке було проголошено маніфестом 1817 р., але так і не набуло чинності). Від 1823 р. права «вільного порту» було обмежено так іс- тотно, що, на думку деяких негоціантів, від нього «залишилася лише сама назва». Зміни 1827 р. були викликані в тому числі й намаганням місце- вої влади та купців повернути втрачені права одеської торгівлі, однак окрім збільшення тери- торії, на жодні суттєві поступки в цьому питання столичний уряд не пішов. Обмеження порто- франко, запроваджені у 1849 р. були фактично за- вершенням існування цього режиму як засобу стимулювання одеської торгівлі (із збереженням пов’язаннях з ним незручностей для місцевого населення). Вищезгадані зміни правових умов були лише головними з тих, що мали місце за період існу- вання одеського «вільного порту». Практично вся історія одеського порто-франко була історію перманентних змін та обмежень, а також істо- рією постійної боротьби між прихильниками та противниками цього режиму. Принаймні кілька разів (у 1821 р., 1823 р, 1827 р., 1831 р. та 1846 р.) одеське порто-франко знаходилося на межі остаточного знищення, або перетворення на «вільну гавань» (в межах порту та каран- тину). За таких умов негоціанти не могли диви- тися на цей режим як на щось стале та надійне. Запроваджені урядом обмеження поступово зво- дили нанівець переваги мешканців «вільного порту» (перефразовуючи відому фразу, можна сказати, що для населення було шкідливим не стільки саме порто-франко, скільки його обме- ження). Зі змінами юридичних умов функціону- вання порто-франко суттєво змінювався й його ефект для господарства Одеси та краю, що треба враховувати, вивчаючи історію економіки Над- дніпрянщини першої половини ХІХ ст. Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр. 45 Джерела та література 1. Скальковский А. Историко-статистический опыт о торговых и промышленных силах Одессы. – Одесса, 1839. – С. 62. 2. Небольсин Г. Статистические записки о внешней торговле России. – СПб., 1835. – Ч. 1. – С. 47, 64–66. 3. Небольсин Г. Статистическое обозрение внеш- ней торговли России. – Т. 1. – С. 385 – 387. 4. Медзыховский К. О свободных гаванях. – СПб., 1910. – С. 373. 5. Смольянинов К. История Одессы. – Одесса, 1853. – С. 175, 187, 188, 238. 6. Бернштейн С. Одесса. Исторический и торгово- экономический очерк Одессы в связи с Новороссий- ским краем.– Одесса, 1881. – С. 42. 7. Вольский М. Очерк истории хлебной торговли Новороссийского края с древнейших времен до 1852 года. – Одесса, – 1854. – С.55. 8. Маркевич А. Торговля и промышленность // Одесса 1794 – 1894. – Одесса, 1895. – С. 182, 196. 9. Слабченко М. Матеріали до економічно-соці- альної історії України ХІХ ст. – Одеса, 1925. – Т. 1. – С. 217. 10. Бровер І. Україна на переломі до промисло- вого капіталізму: Соціально-економічні нариси й ма- теріали. – Одеса, 1931. – С. 26, 63, 78-79. 11. Бачинський М. Головні економічні течії 30– 40-х рр. на Степовій Україні // Записки Одеського наукового при У.А.Н. Товариства (далі – ЗОНТ). Сек- ція соціально-економічна. – 1928. – Ч. 3. – С. 21, 29. 12. Слабченко Т. До історії аграрних криз на Україні в ХІХ ст. // ЗОНТ. Секція соціально-істо- рична. – 1928. – Ч. 2. – С. 63. 13. Оглоблін О. Одеське порто-франко // Наукові записки Київського інституту народного госпо- дарства. – 1928. – Т. 9. – С. 36–50. 14. Оглоблін О. Нариси з історії капіталізму на Україні. – Харків, 1930. – С. 115. 15. Гуржій І. Місце України у зовнішній торгівлі Росії (кінець XVIIІ – перша половина ХІХ ст.) // Український історичний журнал (далі – УІЖ). – 1960. – №5. – С. 53. 16. Гуржій І. Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кінця XVIIІ ст. до 1861 р.). – К., 1962. – С. 167. 17. Дружинина Е.И. Южная Украина 1800– 1825 гг. – М., 1970. – С. 125. 18. Ващенко В.П. Розвиток капіталістичної про- мисловості і торгівлі в містах Півдня України в до- реформений період. Дис. на здоб. уч. ст. к. і. н. 07.00.02. – С. 162–164. 19. Золотов В.А. Внешняя торговля Южной Рос- сии в первой половине ХІХ века. – Ростов, 1963. – С. 136 – 150. 20. Le duc Richelieu a l’Empereur Alexandre, sur // Сборник Русского исторического общества (далі – СРИО). – СПб., 1886. – Т.54. – С. 412–417. 21. Див.: Гончарук Т.Г. Проекти влаштування між- народної транзитної торгівлі через територію Крим- ського півострова в кінці ХVІІІ – першій половині ХІХ ст. // Лукомор’я: археологія, етнологія, історія Північного Причорномор’я. – Вип. 1. – Одеса, 2007. – С. 151–161. 22. Архив Государственного Совета. – Т.4. Царст- вование Императора Александра І. (с 1810 по 19 но- ября). Журналы по делам Департамента Государст- венной Экономии. – Ч.2. – СПб., 1881. – С. 1324. 23. ПСЗРИ. – Собр.1. – Т. 34. – № 26792. – С. 208– 211. 24. ПСЗРИ. – Собр. 1. – Т. 34. – № 26792. – С. 208–211. 25. ПСЗРИ. – Собр. 1. – Т. 35. – № 27479. – С. 449–457. 26. ДАОО, ф. 59, оп. 2, спр. 57, арк. 4, 35. 27. Там само, спр. 60, арк.1, 2, 6. 28. Там само, спр. 62, арк.1, 7. 29. Там само, спр. 63, арк. 7. 30. Там само, спр. 64, арк. 2, 4, 7, 8, 11, 12, 25. 31. Там само, ф. 59, оп.1, спр. 119, арк. 80. 32. ПСЗРИ. – Собр. 1. – Т.36. – №27.866. – С. 257, 258. 33. ДАОО. ф. 87, оп. 1, спр. 29, арк. 1–4, 11, 12. 28-30, 34, 37. 34. ПСЗРИ. – Собр. 1. – Т.38. – № 28980. – С. 125–127. 35. ДАОО. ф. 40, оп. 1, спр. 58.,арк. 7. 36. ПСЗРИ. – Собр. 1. – Т. 37. – № 28595. – С. 679. 37. Там само. – №28285. – С. 238. 38. Там само. – №28633. – С. 714 – 719. 39. Там само. – Собр. 1. – Т. 38. – № 29068. – С. 227 – 230. 40. ДАОО, ф. 1, оп. 190 (1826 р.), спр. 28, арк. 16. 41. Там само, оп. 220 (1823 р.), спр 4, арк. 22–23. 42. Там само, ф. 59, оп. 2, спр. 747, арк. 41–42. 43. Там само, ф. 1, оп.190 (1825 р.), спр. 47, арк. 10. 44. Там само, ф. 1, оп.192, спр.111, арк. 40–45. 45. Там само, ф. 1, оп.190 (1825 р.), спр. 47, арк. 51. 46 46. Там само, арк. 192, 235, 236, 249. 47. Там само, ф.1, оп.190 (1826 р.), спр. 28, арк. 16. 48. Там само, арк.17. 49. Феденьов Р. К., Якубовський О. П. Перші гра- доначальники Одеси: історичний досвід управління містом. – Одеса, 2002. – С. 107 – 108. 50. Державний архів Одеської області (далі – ДАОО), ф.1, оп.190 (1825 р.), спр. 47, арк.182. 51. Медзыховский К. Вказ. праця.– С. 52. 52. ДАОО, ф. 59, оп.2, спр. 96, арк. 1 – 2, 7 – 8, 33, 42, 102. 53. Так само, ф. 1, оп. 190 (1825 р.), спр. 47, арк. 239, 240. 54. Так само, ф. 59, оп. 2, спр. 99, арк. 10, 11, 27, 102. 55. Так само, ф. 1, оп. 190 (1825 р.), спр. 47, арк. 242 – 243, 261 – 262, 265. 56. Так само, ф. 1, оп. 190 (1826 р.), спр. 31, арк. 14–16; 57. Так само, ф. 59, оп. 2, спр.747, арк. 4. 58. Так само, спр. 129, арк. 2, 4, 18. 59. Объявление от начальства // Одесский вест- ник. – 1827. 2 июля, 8 июля, 15 июля. 60. ДАОО, ф. 59, оп. 2, спр. 632, арк. 4. 61. Там само, ф. 1, оп. 167 (1846 р.), спр.17, арк. 1-6, 15-19. 62. ПСЗРИ. – Собр. 2 – Т. 24. – Отд. 1. – № 23310. – С.323. 63. ДАОО, ф. 2, оп.1, спр. 314, арк. 1, 4 – 5. 64. ПСЗРИ. – Собр.2. – Т. 25. – Отд.1. –№24533. – С. 221. 65. Руководство по таможенным делам одесского порто-франко. Составил на основании законов И. В. Уманский. – Одесса, 1851. – 95 с. 66. Фельетон. Библиографическое известие // Одесский вестник. – 1850. – 20 января. 67. ПСЗРИ. – Собр2. – Т. 29. – № 28408. – С. 708. 68. Прекращение прав Одесского порто-франко // Журнал министерства внутренних дел. –1857. – Ч. 26 (Сентябрь). – С.43 (Отделение І). 69. ПСЗРИ. – Собр. 2. – Т. 34. – № 34316. – С. 254. 70. Скальковский А. Торговое значение Одессы // Экономический указатеь. – 1857. – №13. – С.309. 71. Слабченко М. Матеріали до економічно-соці- альної історії України ХІХ ст. – Одеса, 1925. –Т. 1. – С. 217. 72. Оглоблін О. Одеське порто-франко. – С. 115. 73. Ващенко В.П. Вказана праця. – С. 163. Тарас Гончарук юридические условия функционирования Одесского порто-франко 1819 – 1859 гг. В статье рассматриваются правовые условия режима порто-франко, отрытого в Одессе в 1819 г. Раскрываются изменения статуса одесского порто-франко на протяжении его функционирования в 1819 – 1859 гг., объективные и субъективные факторы, влияющие на эти изменения. Делается вывод, что режим порто-франко за это время претерпел ряд значительных ограничений, качественно изменивших его сущность. Ключевые слова: порто-франко, Одесса, история торговли, налоги, порт. Тaras Goncharuk Legislative base of free port 1819 – 1859 The article deals with the legal conditions of a free port regime, Open-Odessa in 1819, reveals the changes in the status of a free port of for its operation in 1819 – 1859. As well as the objective and subjective factors affecting these changes. The conclusion is that the regime of free port in that time has undergone a number of significant lim- itations, qualitatively change its essence. Key words: оpen gate, Odessa, history of trade, taxes, port. Тарас Гончарук К Р А Є З Н А В С Т В О 1/2 ’2015

Юридичні умови функціонування Одеського порто-франко 1819–1859 рр.

Institution

Ähnliche Einträge