Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки

У статті висвітлюється історія дослідження наукового феномену Одеси – Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Розглядаються концепції і етапи формування історіографії університету, в контексті святкування 150-ї річниці з дня заснування університету....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автори:	Коваль, І., Хмарський, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2015
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	До 150–річчя Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168532
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки / І. Коваль, В. Хмарський // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 89-98. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168532
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1685322020-05-05T01:27:01Z Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки Коваль, І. Хмарський, В. До 150–річчя Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова У статті висвітлюється історія дослідження наукового феномену Одеси – Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Розглядаються концепції і етапи формування історіографії університету, в контексті святкування 150-ї річниці з дня заснування університету. В статье рассматривается история исследования научного феномена Одессы – Одесского национального университета им. И.И. Мечникова. Рассматриваются концепции и этапы формирования историографии университета, в контексте празднования 150-й годовщины со дня основания университета. The article discusses the history of the scientific study of the phenomenon of Odessa – Odessa National University. Mechnikov. We consider the concept and stages of university historiography, in the context of the celebration of the 150-th anniversary of the founding of the University 2015 Article Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки / І. Коваль, В. Хмарський // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 89-98. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168532 378.4(477.74-21):930.2 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 150–річчя Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова До 150–річчя Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова
spellingShingle	До 150–річчя Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова До 150–річчя Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова Коваль, І. Хмарський, В. Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки Краєзнавство
description	У статті висвітлюється історія дослідження наукового феномену Одеси – Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Розглядаються концепції і етапи формування історіографії університету, в контексті святкування 150-ї річниці з дня заснування університету.
format	Article
author	Коваль, І. Хмарський, В.
author_facet	Коваль, І. Хмарський, В.
author_sort	Коваль, І.
title	Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки
title_short	Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки
title_full	Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки
title_fullStr	Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки
title_full_unstemmed	Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки
title_sort	історіографічне осмислення історії одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	До 150–річчя Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168532
citation_txt	Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки / І. Коваль, В. Хмарський // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 89-98. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT kovalʹí ístoríografíčneosmislennâístorííodesʹkogouníversitetuvíhilûditekstipídsumki AT hmarsʹkijv ístoríografíčneosmislennâístorííodesʹkogouníversitetuvíhilûditekstipídsumki
first_indexed	2025-07-15T03:17:39Z
last_indexed	2025-07-15T03:17:39Z
_version_	1837681302839492608
fulltext	До 150 – річчя Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова 88 89 УДК 378.4(477.74-21):930.2 Ігор Коваль, Вадим Хмарський (м. Одеса) Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки У статті висвітлюється історія дослідження наукового феномену Одеси – Одеського націо- нального університету ім. І.І. Мечникова. Розглядаються концепції і етапи формування історіог- рафії університету, в контексті святкування 150-ї річниці з дня заснування університету. Ключові слова: Одеський університет, Новоросійський університет, книга, авторський колек- тив, історія університету. Осмислення історії і, водночас, історія самого осмислення – невід’ємний елемент підготовки чергового тому, присвяченого минулому і сучас- ності Одеського національного університету імені І. І. Мечникова до його 150-річного ювілею (13 травня 2015 р.). Тому вважаємо за потрібне поділитись деякими елементами з теоретичної лабораторії під час праці над черговою історією Університету, що розпочалось у 2010 році. Саме відтоді, коли було написано брошуру з історії на- шого університету з під назвою «Лібрето напе- редодні славетного ювілею» [1], бере витоки усвідомлення, що пішов відлік часу перед сла- ветним рубежем у 150 років нашої Alma-mater. Немає сумніву – ювілеї тиснуть відповідаль- ністю і поготів такий, який фіналізує чергове півстоліття існування. Особлива відповідаль- ність тяжіє над нами ще й тому, дозволимо собі зухвалість, що Університет в Одесі належить до його містоутворюючих та іміджевих феноменів- структур разом з Портом та Оперою. Хоча наше місто, звісно має безліч інших знакових феноме- нів – пам’ятник герцогові Рішельє, Потьомкін- ські сходи, Привоз, катакомби тощо. Як відомо, університет як суспільний фено- мен належить і служить світові з часу середніх віків. Це одне з надбань сивої давнини, від яких людство не відмовилось впродовж наступних століть. Друге тисячоліття від Різдва Христового у сфері культури воістину можна назвати ерою університетів, які за цей час перетворились з по- одиноких світочів думки й знання у потужні осе- редки науки й просвітництва, здатні визначати магістральні шляхи людської цивілізації. Не ви- ключенням є й вітчизняна університетська тра- диція, витоки якої беруть початок у XVII ст. Із заснуванням цих закладів міста, крім уже наяв- них статусів, здобували наймення університет- ських. Відтоді університет ставав невід’ємною складовою образу міста. Разом із тим заклад убирав у себе нагромаджену до його виникнення місцеву інтелектуальну традицію і, що не менш важливо, здобував як ознаку прикметник – по- хідну, хай і неофіційно, від імені міста. Отже – Одеський університет. Втім парадокс полягає у тому, що за півтора століття свого іс- нування наш університет так стисло, і водночас змістовно, офіційно не називався. Адже виник він у 1865 р. як імператорський Новоросійський університет. Після Лютневої революції 1917 р. і жорсткої боротьби різноманітних урядів і армій статус імператорського відпав. У 1920 р. заклад було розформовано, але, як виявилось, на щастя, тимчасово. З 1933 р. він стає Одеським держав- ним університетом. Наприкінці Другої світової війни у його назві з’являється посвята Іллі Іл- лічу Мечникову. В ознаменування століття від заснування Університет було нагороджено орде- ном Трудового Червоного Прапора, що, в дусі часу, зазначалось й у титулатурі вузу. Згодом він утратив згадку про орден, але здобув статус на- ціонального. Тому сьогодні він – Одеський на- ціональний університет імені І.І. Мечникова. Наведений вище перелік лише підтверджує наявність сутнісної дихотомії буття такого сус- пільного явища як Університет в іпостасях по- стійного й мінливого. Константним залишається університетський дух міста – він був наявний навіть тоді, коли Університету ще не існувало. Адже попередником його був заснований у 1817 р. Рішельєвський ліцей, випускники якого офі- ційно уже через двадцять років прирівнювались до випускників університетів. Розмови ж серед місцевої еліти про перетворення ліцею в універ- ситет розпочались у середині позаминулого сто- ліття, а особливо – за часів попечителя Одеської 1/2 ’2015Ігор Коваль, Вадим Хмарський К Р А Є З Н А В С Т В О 90 навчальної округи відомого хірурга М.І.Пиро- гова (1856-1858). Приміщення головного кор- пусу, що на Дворянській вулиці, приймали до себе з 1857 р., від часу побудови, ще ліцейських професорів та студентів. На наш погляд, Універ- ситет існував і тоді, коли його скасовували (1920-1933) – в будівлях, людях, традиціях. Зміна ж назв є свідченням того, що влада, як місцева так і центральна (у С.-Петербурзі, Мос- кві чи Києві) завжди залишалась небайдужою до Університету. Щоразу це мало визначити місце флагмана вищої освіти у суспільстві і віддзерка- лювало ставлення до нього влади. Адже зміню- вались уряди і навіть держави – незмінною за- лишалась ідея Університету. Проте це не означає, що сам Університет не змінювався. На- впаки, його історія – це шлях невтомного по- шуку свого місця в суспільстві, який синусої- дально перемежається епізодами дивовижних злетів та боротьби за виживання. Розмірковуючи над написанням чергової іс- торії Університету виходимо з того, що це не лише механічне дописування історії навчаль- ного закладу за роки, що минули з часу виходу попередньої книги, але й переосмислення всього його історичного шляху. У той же час хотілось би висловити кілька міркувань і щодо проблеми співвідношення історії та передісторії Універси- тету. Готуючись до 150-ліття від заснування імператорського Новоросійського університету могла виникнути спокуса приєднати до його віку історію Рішельєвського ліцею. Адже ще доне- давна очевидні уявлення про місце і роль на- шого університету в історії освіти й науки у місті та краї, потребують, як виявилось, додат- кової акцентуації. Отже, приступаючи до вивчення будь-якого історичного явища – феномену – ми намагає- мось розглянути його у цілості – виникнення, становлення, досягнення класичних рис, період трансформації/занепаду – перехід в іншу фазу існування. На цю проблему ми можемо погля- нути на макро- і мікрорівні, філогенетично й онто генетично, на рівні всього людства чи окре - мої людини. Якщо поглянемо на все людство – існує так званий період передісторії (prehistory), тобто історії, коли не існувало писемних твер- джень про нього. Тому можна вважати первісну історію і першим періодом людської історії (пер- вісною суспільно-політичною формацією чи pri- mitive society) і так би мовити, «мінус першим» (previous community). Але у будь-якому разі ма- тимуть значення ті форми існування живої і не- живої природи, які стали антуражем для розгор- тання історичного процесу. На рівні людини – такою собі передісторією свідомої особистості можна вважати час життя людини до трьох років, коли свідомість ще прокидається і людина себе не пам’ятає. Але можна вважати таким і пренатальний період – коли людська істота ще формується – чим не prehistory? Разом обидва ці відтинки часу можуть сприйматись як передіс- торія у ще ширшому контексті. Проблема ця дуже педальована в історичній науці. Якщо взяти феномени середні між люд- ством та людиною за масштабом – наше місто, то тут ця проблема пронизує історіографію ледве не пару останніх століть – з часу форму- вання історіографії у місті і нині спостерігаємо черговий спалах дискусії. Де зупинитись, відра- ховуючи його життя – у травні 1794 року (указ імператриці Катерини ІІ про Хаджибей); чи у ве- ресні 1789 р., коли цей Хаджибей було взято ро- сійським військом; або розпочати лік 1765 роком, коли запорозькі розвідники побачили фортецю і сам «відроджений» населений пункт; у 1415 р. – зі згадки середньовічної фортеці Ка- чібеїв; ще ранішої генуезької Джинестри чи зу- пинитись на античному населеному пункті реш- тки якого можна побачити на Приморському бульварі міста? Протилежну тенденцію бачимо в інших ви- падках підрахунку віку навчальних закладів в Одесі. Найяскравішим прикладом є підхід авто- рів історії Південноукраїнського національного університету імені К.Д. Ушинського, що вийшла друком у 2007 році. Лічбі років присвячено три фрагменти у вступі до цієї праці. Перший раз це робиться у м’якій формі, зазначаючи про те, що «книга присвячується 190-річчю Південноукра- їнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, продовжувача справи під- готовки вчительських кадрів на Одещині, розпо- чатої в 1817 році Педагогічним інститутом при Рішельєвському ліцеї». Дещо нижче наводиться паліативне твердження про те, що книгу готу- вали «до 190-ї річниці з дня народження нашого попередника – Педагогічного інституту, засно- ваного в Одесі 2 травня 1817 р. Цей Інститут був першим навчальним закладом на Півдні Укра - їни, який почав готувати професійних учителів. А сьогодні, майже через двісті років, їх готує Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки 91 нинішній нащадок Педагогічного інституту – наш університет. Ми пишаємося своїм далеким, але вельми поважним і маститим предком». Твердження суперечливе. Гадаємо, не буде вуль- гаризацією, аналогія через антропологізацію по- дібної думки, і переведення її у людський аспект через твердження: «Мого прадіда звали як і мене Імярек, а він народився у 1900 році. Тобто мені зараз, незалежно від мого власного народження, у 2015 році – 115 років». Основний доказовий виклад міститься у такій сентенції: «Зародженням університету було при- йнято вважати період 1919-1920 рр., коли в Одесі були відкриті Український (вчительський) педагогічний інститут та Інститут народної освіти (ІНО). Як довели дослідження, така дата формальна і не відображає реальної історії становлення педагогічної освіти Одещини. Насправді генеалогічний шлях університету історично більш довгий». Звісно жодного поси- лання до цієї частини не могло бути, але й і у списку літератури, наведеному наприкінці годі знайти праці, які могли б свідчити про «дослід- ження» і дали б можливість аргументувати задавнення віку навчального закладу. У той же час у розділі першому («Витоки і 190-річний поступ») є важливе твердження, з якого він і роз- починається. Після перших трьох речень, які майже ідентичні наведеним щойно вище, йдеться: «Архівні пошуки останніх років до- вели, що педагогічна освіта в Одесі має майже 200-річну традицію. Її витоки лежать в освітній реформі Російської імперії, розпочатої Олексан- дром І у перші десятиліття ХІХ ст.». Тут важливо відзначити, що процес педагогіч- ної освіти та існування відповідних освітніх структур не одне й те саме. Адже процес – по- няття ширше і може передбачати співіснування кількох структур та ще й відносини між ними. Причому мова йде про самостійні структури. На- гадаємо, що згаданий Педагогічний інститут був лише структурним елементом Рішельєвського ліцею, який у свою чергу, не вважався вищим на- вчальним закладом. Автори наводять цитату з лі- цейського статуту, яка начебто натякає на те, що у закладі готують учителів – функція вищого на- вчального закладу [2]. Втім у 36-му параграфі статуту йдеться, що до цього закладу приймають вихованців не молодше 10 років, які мають пройти випробування, що «викладають у почат- ковому училищі». Тобто мова йде про рівень середньої освіти. А те що вчорашні вихованці могли бути викладачами (а точніше, згідно ста- туту, чотири роки наглядачами і лише після того два роки – ад’юнктами при професорах), то треба зважати на добу – перша половина ХІХ століття, час коли існувало розмаїття форм навчання і під- готовки вчительських кадрів – згадаймо хоча б ланкастерські школи, що зароджувались тоді. Автори наводять «генеалогічну» схему, що мала б підтверджувати їхню гіпотезу. Причому висхідним закладом у ній є Шляхетний інститут (1805). Отже автори є навіть непослідовні – можна було б ще у 2005 р. відсвяткувати 200-літ- ній ювілей. Певно тому, якщо ця ідея з’явилась запізно, і банально не встигли, то таке довільне оперування з дефініціями може призвести до того, що у 2015 р. святкуватиметься вже 210 років цьому навчальному закладу. Протилежне явище репрезентує «генеало- гічне древо», яке запропонував у своїй моногра- фії одеський історик В.В.Левченко – дослідник історії згадуваного вище одеського Інституту на- родної освіти, зокрема у Додатку № 1 «ОІНО в мережі вищої школи Одеси (1920-1933)» [3]. Ви- східними елементами запропонованої системи є вісім суб’єктів – Новоросійський університет, Політехнічний інститут, Вищі жіночі курси, Вищі медичні жіночі курси, Вищій міжнародний інститут, Український учительський інститут, Український фребелівський інститут та Єврей- ські фребелівські курси. Всіх їх об’єднує одне – вони репрезентують систему вищої освіти. Генеалогія вузу, про який йшлось вище, за цією схемою бере свої витоки з трьох названих остан- німи у щойно наведеному переліку (УУІ, УФІ та ЄФК), а далі через Одеський ІНО та Інститут со- ціального виховання до Педагогічного інституту. У даному разі автор дійсно опрацював безліч архівних матеріалів (і ми мали можливість в цьому переконатись), але його позиція не відріз- няється від тої, що визнана формальною і такою, що «не відображає реальної історії». Нам зда- ється, що коли автор не є викладачем вузу, який доточив собі років, його погляд виявляється менш суб’єктивним у порівнянні з авторами зга- даної книжки перед якими стояло, по суті, певне інтелектуальне замовлення. Прикметною є історія і з визначенням віку Одеського національного морського універси- тету. У 2010 році у ньому цілком слушно від- святкували своє 80-річчя. Втім автор, який є 1/2 ’2015Ігор Коваль, Вадим Хмарський К Р А Є З Н А В С Т В О 92 його співробітником вважає, що «враховуючи канони спадкоємності вузів – послідовну пере- дачу інфраструктури, ОНМУ має всі підстави для відзначення у 2018 році свого 100 літнього ювілею». Цією підставою для шанованого ав- тора є такий логічний ланцюжок фактів (у зво- ротній ретроспекції): ОНМУ виник як Одеський інститут морського транспорту у 1930 році через реорганізацію Одеського політехнічного інсти- туту; до складу ОІМТ входили гідротехнічний, експлуатаційний та механічні факультети, орга- нізовані на базі факультетів портобудівництва та гідротехнічних споруд ОПІ; ОПІ був створений у вересні 1918 р. у складі механічного, інже- нерно-будівельного та економічного факульте- тів. Таким чином автор, за власним визнанням, «показує спадкоємність ОНМУ з структурними підрозділами Політехнічного інституту, що дає підставу вважати роком заснування університету 1918 рік» [4]. Отже, у цьому випадку бачимо зв’язок між вузами, але знову таки – намагання ототожнити нове ціле зі структурними елементами, тобто частиною попереднього цілого, яке до того ж не зникає, а продовжує існувати паралельно. Адже, наголошуючи на спадкоємності варто пам’ятати, що ОІМТ не замінив ОПІ, а виділився з нього. Дітям, що народжуються, навіть не зважаючи на схожі антропологічні риси, групу крові чи навіть риси вдачі з батьками не додають тих дев’яти мі- сяців до загального віку. Тому, щоб уникати подібних аберацій чи вольностей, гадаємо, що всім історикам своїх навчальних закладів варто дотримуватись пев- них спільних методологічних правил. Пропо- нуємо визнати, що виникнення вищого навчаль- ного закладу відбувається у потрійний спосіб, а саме через: по-перше – підняття одного чи кіль- кох об’єднаних нижчих за кваліфікацією на- вчальних закладів у новий, вищий навчальний заклад (Рішельєвський ліцей – Новоросійський університет); по-друге – об’єднання кількох вишів в один (наприклад, УУІ + УФІ + ЄФК = ОІНО), причому з часу злиття історія поперед- ників закінчується і розпочинається історія нової структури; по-третє – виділення нового вузу з іншого (ОПІ – ОНМУ), причому історія виділеного вузу починається від часу виділення, а синкретичний час має сприйматись як передіс- торія або передумови до створення досліджува- ного вищого навчального закладу. Оскільки Одеський національний універси- тет імені І.І.Мечникова є унікальним вищим на- вчальним закладом у всьому Українському При- чорномор’ї – як за масштабом, так і за історією, а також і за історіографічним засвоєнням цієї іс- торії, то вважаємо за необхідне зупинитись на тому, як у різні часи автори синтетичних творів ставились до передісторії свої славетної Аlma- mater. Якщо розглянемо послідовно узагаль- нюючі твори з історії нашого навчального закладу – від книги О.І.Маркевича (1890) [5] до новітньої колективної монографії (2000) [6] чи згаданої брошури, то лише в одній з них, щойно згаданої першою, написаної на чвертьсторічний ювілей вищого навчального закладу автор демон- струє оригінальність і, водночас, контроверсій- ність свого мислення: «Імператорський Новоро- сійський університет в Одесі, нараховуючий 1 травня 1890 р. двадцятип’ятиріччя своєї діяль- ності, був, як відомо, спадкоємцем (в оригіналі «преемником» – авт.) існуючого в Одесі впро- довж 48 років (1817-1865 р.) Рішельєвського ліцея; таким чином вищому навчальному за- кладу нашого міста справді виповнилось 73 роки». Випустивши такого «інтелектуального джина», О.І. Маркевич у той же час не збирався детально вивчати історію ліцею: «Вважаючи своїм завданням спеціальний виклад історії Но- воросійського університету, ми не маємо підстав заглиблюватись у знайомство з життям його по- передника (в оригіналі «предшественника» – авт.)» [7. 1]. У подальшому ж ні у тексті назва- ної праці, ані на сторінках всіх наступних немає жодної спроби збільшити кількість років Універ- ситету. Таким чином, впродовж тривалого пе- ріоду з кінця позаминулого століття наші універ- ситетські попередники цього не робили й ми не «відкриватимемо Америки» заради марнослав’я. Отже міркування про наступний твір з історії нашого Університету не можливий без історіог- рафічного осмислення його історії та історіогра- фії, принаймні синтетичного формату. Тому розглянемо основні віхи, згадавши основних авторів та маркуючи епохи написання творів са- мими їхніми текстами. Вважаємо за необхідне зазначити, ми свідомі того, що реальні події, що минули, та наші знання про них не тотожні. Тобто історичне знання це не саме минуле, а лише відображення його у нашій уяві. У зв’язку з цим спиратимемось і на постулат про те, що іс- торичний процес минає і ніхто ніколи в абсолюті 93 не може знати, як воно насправді було (як про це мріяв, наприклад, і намагався втілити у ХІХ сто- літті німецький історик Леопольд фон Ранке). Отже, одним із наших концептуальних твер- джень є думка про принципову відмінність факту-події від факту-знання. Тому ми не пре- тендуємо на володіння істинним знанням чи на лаври написання «правдивої» історії. Розмірковуючи про співвідношення історії й історіографії приймаємо, що після минулих подій залишаються знання про них, тобто при- ховані в історичних джерелах відомості, які ви- вчають дослідники і втілюють в історичних пра- цях. Констатуємо, що протягом півтораста років з історії Університету було написано велику кількість історичних праць, але тут торкнемось лише історичних текстів синтетичного, тобто узагальнюючого, характеру. Принагідно торкне- мось проблеми термінології, а точніше – корек- тного її використання. Адже використовуємо термін або «Одеський університет», оскільки його статуси, як уже згадано, змінювались, або просто – «Університет», оскільки всі інші уні- верситети у регіоні інституціювались під цим брендом лише нещодавно і наче з наміром долу- читись до слави закладів, що створили цьому поняттю незаперечне позитивне реноме. Наго- лосимо, що ми вирішили обрати для історіогра- фічного огляду лише три аспекти: віхи – як клю- чові межі для появи книжок, автори – люди, які були промоторами книжок, та тексти, в яких умі- щувались ключові ідеї авторів. Переглядаючи бібліографічний ряд праць з історії Університету продовжуємо наполягати на тому, що саме університетські ювілеї і є тими збудниками творчості та відповідальності «уні- верситетчиків», які брались чергового разу пе- реосмислювати пройдений шлях. Виникнувши у 1865 р. Університет пройшов 15 десятилітніх (п’ять – в імперську добу, один – в дискретну (1920-1933), шість – в радянську, три – у су- часну); шість 25 літніх (два – імперських, три – радянських та один – сучасний) ювілеїв. Останні тричі співпали з десятиліттями, тобто маємо три особливих півстолітніх випадки (1915–1965– 2015). Принагідно згадаємо й буквальне зна- чення слова «ювілей». Слово сформувалось у середні віки. Пізньолатинське jubilaeus походить від дієслова з класичної латини jubilatio, що означає «радісні вигуки». Очевидно, що до останньої воно потрапило з біблійної, давнь о - єврейської, де слово «йовель», означало «бара- нячий ріг», а пізніше – «рік свободи». Так нази- вали встановлений пророком Мойсеєм рік, коли продані і віддані під заставу землі поверталися до колишніх власників, раби отримували сво- боду, прощалися борги боржникам. Цей «рік свободи» наступав кожні п’ятдесят років, після семи семиріч. Число сім у давніх традиціях вва- жалося священним, а помножене на сім – свя- щенним у квадраті, тому рік, наступний за таким поєднанням років мав обов’язково бути якимось особливим. Наведемо короткий перелік наявних праць з історії нашого навчального закладу з вказівкою року їхнього виходу друком. 1890 р. – книга «Двадцатипятилетие Импера- торского Новороссийского Университета: исто- рическая записка и академические списки» 1915 р. – стаття «Императорский Новорос- сийский университет. (По поводу 50-летия его существования)» 1940 р. – книга «Одесский университет за 75 лет (1865-1940)» 1965 р. – книга «Одеському університету – сто років» 1968 р. – книга «Історія Одеського універси- тету за 100 років» 1991 р. – книга «Одесский университет, 1865- 1890» 2000 р. – книга «Історія Одеського універси- тету. 1865-2000» 2010 р. – брошура «Одеському національ- ному університету імені І.І.Мечникова – 145». Таким чином можемо переконатись у вирі- шальній ролі ювілеїв як спонукальних чинників університетського історієписання. У підсумку маємо шість праць книжкового формату: одну історію імперського періоду, чотири – радян- ського й одну – сучасного. Отже, немає сумніву, що написання історії Університету завжди но- сило ювілейний характер. У зв’язку з «несподі- ваним» наближенням визначної дати та завжди сутужними умовами для праці особливо підви- щувався суб’єктивний чинник – відповідаль- ність і бажання керівників та авторський рівень виконання. Нижче торкнемось текстів праць наших попередників, але зробимо це не з точки зору змісту чи текстологічного аналізу, а лише за кількома так би мовити зовнішніми парамет- рами – обсяг (в авторських аркушах – один як 40 тисяч друкарських знаків), структура та Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки 94 найхарактерніші фрази – вербальні маркери, що відбивають як добу, так і візію самих авторів щодо призначення видання. Треба зазначити, що вперше про історію Уні- верситету заговорили вже через 10 років після його виникнення. Керівництво доручило профе- сорові Ф.І. Леонтовичу у грудні 1874 р. написати відповідну «стислу записку». Але той у січні ювілейного року відмовився від цього проекту [8]. Місію піонера виконав Олексій Іванович Маркевич (1847-1905) – професор кафедри ро- сійської історії, спеціаліст з історії Московської держави, історіографії, Південної України, який став автором праці, написаної на перше 25-річчя життя навчального закладу. Ентузіаст по натурі, судячи по всьому, з власної ініціативи і без го- норару взявся за написання твору й за сім міся- ців представив цілий фоліант. «Історія від О.І.Маркевича» (1890) (за авто- рським визначенням – «записка» або «немалая по размеру работа») мала ще донедавна рекор- дний обсяг – аж 50 аркушів. Структура – складна: вступ (2%), передісторія (17%), за- гальна історія Університету (1%) – разом 20%; історія 38 кафедр – 145 біографій з відповідним супроводженням (49%); навчально-допоміжні установи та науковий конвой, в т.ч. й академічні списки (30%). Вербальні маркери: загальна оцінка – «Таковы были, если можна так выра- зиться, первые шаги императорского Новорос- сийского университета»; метод – «Системати- ческое изложение истории Новороссиийского университета в истекшем 25-летии мы начнем с обозрения положения существовавших в нем в течение этого времени кафедр, так как учебные и воспитательные занятия преподавателей были без сомнения главным делом всей его жизни; притом же таким путем нам легче всего ознако- миться и с самым составом университетских преподавателей» [9]. Немає сумніву, що ця величезна за обсягом – у дусі позитивістських текстів, по суті, енцикло- педія Університету, зберігає своє значення й до- сьогодні. Звісно – щодо історії періоду Росій- ської імперії. На 50-річчя Університет цілеспрямовано й за- здалегідь (з 1911 р.) заходився над написанням історії. За редакторство і авторство розгорілась навіть боротьба й дійшло до балотування на Раді університету. Коли у травні 1913 р. обидві іпос- тасі виборов історик, декан історико-філологіч- ного факультету професор О.П. Доброклон- ський, виникла дилема – доповнити працю О.І. Маркевича чи написати нову. У Державному архіві Одеської області збереглися матеріали, які свідчать, що О.П. Доброклонський обрав другий шлях. Втім з певних причин він відійшов від справи (в той час активно йшла праця над до- кторською дисертацією) і Рада спішно доручила її іншому історикові – професору І.А. Линни- ченку – з проханням просуватись по першому шляху. Проте і він не впорався із завданняv [10]. В умовах Першої світової війни і цілковитого згортання ювілейних заходів Університет міг за- лишитись і без чергової історії. Ситуацію вряту- вав професор Михайло Георгійович Попруженко (1866-1944), який свого часу програв балоту- вання О.П. Доброклонському. Він опублікував у петербурзькому журналі «Исторический вес- тник» статтю про історію Університету за 50 років. «Історія від М.Г. Попруженка» (1915) (за ви- значенням автора – «стислий нарис») – стаття обсягом один авторський аркуш з наголосом на гуманітарній сфері. Вербальні маркери: «Ново- российский университет за пятьдесят лет своего существования, пережил, конечно, не- мало различних опасностей и волнений, доста- точно дал России работников такого типа, а вместе с тем совершенно определенно устано- вил и задания специальных местных научных потребностей и запросов той части нашей родины, в какой ему нужно было стать центром и очагом высшего просветительства, рассадни- ком образования» [11]. До написання наступної історії Університету минула чверть століття. За зловтішною іронією долі це припало на роки вже Другої світової війни. Відтоді всі тексти стали «поліграфіями», тобто плодом колективних зусиль. Оскільки на- писання першої радянської історії було вельми непростою справою, то очолив її особисто рек- тор М.П. Савчук (1939-1948). Відповідальним редактором став історик професор К.П. Добро- любський. Текст має шість авторів – істориків та бібліотекарів (А.В. Крячун – 1865-1899 рр., О.В. Фадєєв – 1900-1917 рр., І.Л. Портной – сту- дентський рух у 1900-1914 рр., Г.І. Глядковська – 1917-1940 рр., Р.М. Повар і А.І. Мілова – історія бібліотеки). «Історія від Савчука/Добролюбського» (1940) (праця, що мала висвітлити, на їхню думку, Ігор Коваль, Вадим Хмарський К Р А Є З Н А В С Т В О 1/2 ’2015 95 «основні моменти» історії закладу) – обсяг 15 аркушів; структура – діахронний наратив без вступу (на передісторію – 1%, на «новоросій- ський» період, тобто 55 років припадає 80%, на дискретний, 1920-1933 рр. – 13 років – 1%, на радянський університет – сім років – 13%), з ви- діленням двох проблем (дореволюційний сту- дентський рух та бібліотека – 5%) і наявність на- укового апарату. Вербальні маркери першої радянської праці такі: дореволюційний період – «Одесский университет был детищем своего го- рода. Все контрасты и противоречия, оттенки общественно-политической жизни дореволюци- онной Одессы отражались на его деятельности»; сучасність – «Эти достижения не говорят о том, что никаких недочетов в работе университета нет, что ему осталось только почить на лаврах своих успехов. Весь колектив Одесского универ- ситета, его общественные организации, его руководство прекрасно понимают, что впереди борьба за высшее качество всей работы по всем ее отраслям…Трудовой энтузиазм работников университета, его профессоров, преподавателей и студентов, метод социалистического соревно- вания, как основной метод борьбы за движение вперед, забота Советской власти и партии о выс- шей советской школе, – порука тому, что Одес- ский государственный университет, полный бод- рости и готовности работать на пользу своей замечательной родины, – пойдет вперед к новым достижениям и успехам» [12]. Особливою подією у житті Університету стало сторіччя його історії у 1965 р. До нього го- тувались і, звичайно, задумували написати текст. Прикметно, що колишній професор Новоросій- ського університету А.В. Флоровський (1884- 1968) живучи у вигнанні, хоч і у соціалістичній Чехословаччині, цікавився підготовкою й напи- санням історії Університету [13]. Втім одесити його розчарували і ледве встигли в ювілейний рік видати невеличку книжку авторства історика З.В. Першиної, філолога Г.А. Вязовського та рек- тора О.І. Юрженко (без атрибуції по фрагментах). «Історія трьох – Юрженка/Першиної/Вязов- ського» («короткий нарис») – п’ять аркушів; структура діахронна – вступ (1%), три з полови- ною розділи присвячені «дорадянському» періоду (55 років – 60%), решта – радянському (45 років – 40%) (виділено «Університет сьогодні», тобто після ХХІІ з’їзду КПРС – 10%), наявні світлини (8–4% обсягу). Вербальні мар- кери: загальна оцінка – «На протязі всієї своєї іс- торії він був значним центром прогресивної науки і передової демократичної культури двох братніх народів – російського і українського»; дореволюційний період – «Незважаючи на жор- стокі утиски царату, тут утверджувались мате- ріалістичні традиції в науці, розвивалася рево- люційна суспільна думка»; сучасність – «Свій сторічний ювілей Одеський університет зустрі- чає в період натхненної боротьби радянського народу за перетворення в життя грандіозної про- грами розгорнутого будівництва комуністичного суспільства, прийнятої ХХІІ з’їздом КПРС» [14]. Згадана щойно книжка, вперше з університет- ських наративів написана українською мовою, була наче конспективним викладом більшої праці. Так і сталось – через три роки побачило світ фундаментальне (і найякісніше, нашу думку, зі всіх радянських) видання. Це був справжній ко- лективний витвір – 14 членів редакційної колегії на чолі з ректором О.І.Юрженко (1960-1970). Ав- торами «історичної частини» (власне синтези), яка зайняла близько третини книги, були шість іс- ториків – К.Г. Мигаль, В.М. Немченко, П.А. Не- красов, З.В. Першина, М.Ю. Раковський, Є.В. Си- зоненко. Решта тексту була поділена між природничими і точними науками (біологічні – 13 авторів, геолого-географічні – 12, хімічні – 5, фізичні – 5, механіко-математичні – 2), суспіль- ствознавчими (7 авторів) і 20 гуманітарними (філологічні науки – 10, включаючи іноземну лінгвістику та класичну філологію, юридичні – 4, педагогічні – 3, історичні – 2, психологія – 1) науками та науково-дослідними установами (4 автори). Отже, разом авторів з членами редко- легії та відповідальним за світлини й репродукції – понад 80 осіб. Саме координація між такою кількістю осіб та фундаментальністю виконання й стала, певно, причиною затримки видання. «Історія від О.І. Юрженка» (1968) – 35 арку- шів; структура складна – передмова (1%), «істо- рична» частина («новоросійський» період – 19%, радянський – 11%), природничі науки (39%), гу- манітарні (24%), науково-допоміжні установи (6%). Книга ілюстрована понад 80 світлинами (5% обсягу). Вербальні маркери: загальна оцінка – «Історія університету складна і в той же час ве- лична тими перемогами науки, що були здобуті у його стінах…»; минулий та новий періоди – «Одеський університет був одним з вогнищ ре- волюційного руху на Півдні країни… З невели- Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки 1/2 ’2015Ігор Коваль, Вадим Хмарський К Р А Є З Н А В С Т В О 96 кого учбового закладу, в якому могли навчатись насамперед представники панівної верхівки, він перетворився на справді масовий, справді народ- ний університет…»; сучасність – «…Університет став одним з визначних осередків розвитку ук- раїнської культури – національної за формою і соціалістичної за змістом» [15]. Минуло два десятиліття і до 125-літнього ювілею розпочалась підготовка чергового видання. Редакційну колегію очолив ректор І.П. Зелінський (1987-1995). Серед шістьох чле- нів редколегії троє (Л.Х.Калустян, З.В. Першина та М.Ю. Раковський) були з попереднього ви- дання, але лише вони та П.М. Бондаренко зали- шились у складі авторського колективу, який включав тоді 46 авторів. Це, на наш погляд, вка- зує на зміну поколінь. Але разом тим величезний авторський колектив, що складався переважно з неофітів університетського історієписання, про- блеми методологічного порядку (адже це був час пізньої «перебудови» й переддень розпаду СССР) призвели до затягування проекту і вихід його наступного за ювілеєм року. Недоліком була також слабка атрибуція – можна лише здо- гадуватись про авторство щодо того чи іншого фрагменту. На поспіх під час завершення ви- дання вказує і цілковитий розгардіяш в абетко- вому розташуванні авторів. «Історія від І.П. Зелінського» (1990) – понад 9 аркушів; структура діахронна – від редколегії (1%), «дорадянський» період (35%), радянський (70 років) з явною перевагою (64%). Дискретний період (13 років) – 2%, довоєнний (8 років) – 7%, війна (4 роки) – 5%, 40 повоєнних років – 46%, сучасність виділено окремо – з середини 80-х років (4%). Книга споряджена понад сотнею переважно кольорових ілюстрацій, які зайняли майже третину обсягу книги. Вербальні маркери: загальна оцінка – «Книга… рассказывает о воз- никновении и основных етапах развития этого высшего учебного заведения, о становлении его как крупного центра науки, образования и куль- туры на Украине... Авторы стремились на основе выявленных новых документальных материалов заполнить «белые пятна» на исторической карте Одесского университета, хотя более полное ос- вещение истории, оценка его деятельности, не- сомненно, дело будущего»; сучасність – «На страницах книги читатель встретится не только с прошлым, но и с настоящим университета, зримо и осязаемо воплощающим в себе как те преобразования, которые произошли и происхо- дят сейчас, так и в равной мере трудности, нере- шенные проблемы нашего общества, которые во многом предопределили требование его карди- нального обновления» [16]. Всього через дев’ять років, це вперше не на чверть століття чи навіть десятиліття, а раніше – у зв’язку з міленіумом, з’явилось друком чер- гове видання, яке стало по суті, виправленим та оновленим варіантом попереднього. Оскільки за основу було взято текст 1991 року, то було меха- нічно перенесено всіх авторів з попередньої книги (через це аж п’ять авторів позначено тра- урною рамкою) до яких приєдналось ще 18 ав- торів. Цього разу була збільшена редколегія – до 24 осіб. З них постаті істориків З.В. Першиної та М.Ю. Раковського не тільки символізували спадкоємність з попередніми проектами, але й відіграли ключову роль у поліпшенні й покра- щенні всієї книги. Хоча некоректний принцип автури був уже закладений з попереднього ви- дання, але до редколегії було включено лише тих, хто реально відповідав за певну частину і зробив реальний редакційний внесок. Це стало одним з чинників ефективного менеджменту за яким безсумнівно бачимо постать тодішнього ректора В.А. Сминтини (1995-2010) – книга ви- йшла вчасно й очевидно перевершила свою по- передницю перетворивши видання 1991 року просто на історіографічний факт (де лише візу- альні джерела зберігають значення й мають ін- терес світлини), а з поліграфічної точки зору це видання залишається найякіснішим. «Історія від В.А. Сминтини» – понад 26 ар- кушів; вступ (1%), імперський період – 28% (55 років), радянський – 42% (70 років), сучас- ний – 29% (10 років). Якщо з двома попередніми епохами приблизний баланс, то на сучасну добу зроблено явний акцент. Понад 200 ілюстрацій займають майже 25% площі книги. Вербальні маркери: загальна оцінка – «У нашій книзі йде мова про історію Одеського (Новоросійського) університету, і в цій історії постають загальні за- кономірності процесу становлення та розвитку національної освіти й науки, труднощі на цьому шляху»; минуле імперське – «Був першим на Пів- дні України і розкрив вияви людського чинника в науці й освіті вже на світанку свого існування. В його стінах працювала ціла плеяда визначних вчених, для яких головним був дух творчості, ви- будови наукових шкіл, участь у житті суспіль- Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки 97 ства»; минуле радянське – «В повоєнний період на основі традицій, витворених у попередні пе- ріоди, і на ґрунті високого професіоналізму ко- лектив зумів і зберегти вірність принципів спад- коємності в науці, і додержати принципу єдності науки й освіти»; сучасність – «Сучасний етап… розгорнув перед університетом широкі можли- вості для розвитку творчої думки, хоч труднощі соціально-економічного порядку ставлять часом університет у складне становище» [17]. «Історія від двох авторів – Дьомін/Хмарський» (2010) – брошура обсягом близько трьох аркушів. Питома вага на імперський період – 30%, радян- ський – 40%, сучасний – 30% (20 років). Звертає на себе претензійна підназва – «Лібрето напере- додні славетного ювілею». Праця не має вступу і тому вербальні маркери можна віднайти в ано- тації – «У науково-популярному нарисі окрес- лено основні етапи 145-річної історії найстарі- шого вищого навчального закладу на півдні України». Не складно помітити, що ця праця зберегла архітектоніку і зміст своєї значно біль- шої попередниці, але «особливу увагу приділено основним напрямкам і тенденціям у розвитку навчального закладу на початку ХХІ століття, оскільки у цей час він ще не ставав об’єктом ви- вчення істориків» [18]. Врешті можна констатувати, що процес істо- ріографічного опанування історії Одеського уні- верситету розпочався майже від часу його ство- рення і йшов паралельно з життям нашого навчального закладу. Доробок цей настільки ба- гатий, що сам уже потребує свого окремого ос- мислення. Уроки, що їх залишили нам попередні автори, інтелектуальний багаж, що міститься у написаних текстах, враховано задля макси- мально адекватного зображення процесів, що тривали і триватимуть у найпотужнішому центрі освіти й науки в українському Причорномор’ї. Отже, картина буття Університету, уявляється у взаємному переплетенні епохи, що породжу- вала чи трансформувала вищий навчальний за- клад, еволюції Університету як структури у дер- жавній системі і об’єкта та знаряддя політики держави у межах якої протікала історія ідей, що втілювались і реалізовувались у наукових працях та навчальному процесі конкретними людьми. Бачення Одеського національного уні- верситету імені І.І.Мечникова в історичному контексті нам уявляється композицією трьох хронологічно послідовних образів – Новоросій- ський університет епохи Російської імперії (від започаткування до закриття у 1920 р.); вищий навчальний заклад радянського типу (від за- криття й відновлення – до початку 90-х рр. ми- нулого століття); сучасний європейський універ- ситет, що здійснює активну інтеграцію до світової науки і прорив у майбутнє – то ми на- магались дотримуватись співвідношення мате- ріалу між трьома епохами. Кожна з епох різна за тривалістю – імператорська трохи більше пів- століття, радянська – майже три четверті сто- ліття, сучасна – майже чверть століття. Усвідомлюємо, що наші міркування не є аб- солютно істинними. Навпаки розглядаємо цю працю як початок всеохоплюючої роботи по збору матеріалів і зусиль задля того, щоб у по- дальшому підняти культуру писання історії Уні- верситету на новий щабель. Тому можемо запро- понувати кілька власних словесних маркерів, що підбили б підсумок нашої роботи. Університет для нас є осередком науки і знання, який будучи невід’ємною частиною суспільства і держави не- втомно виконує свою функцію служіння як пер- шому, так і другій. Амбівалентне поєднання вільної думки й ідеологічних обмежень не раз призводило до колізій у його житті, але він за- вжди залишався цивілізаційним системоутво- рюючим компонентом суспільства, здобуваючи щоразу відповідний суспільний знак якості – від статусу імператорського до одержання ордену Трудового Червоного Прапору, імені І.І. Мечни- кова та статусу Національного. І у добу святої віри позитивістів у його величність факт, всео- хоплюючу могутність знання та прогресу; і у добу комуністичного експерименту, коли здава- лось, що можна торувати шлях у майбутнє по особливому рецепту за допомогою того ж знання й науки, запліднених «передовою» ідео- логією; і нині, коли реалії постіндустріального суспільства з невмирущою ринковою економі- кою, постмодерним інтелектуальним дискурсом викликали кризу знання, науки й самої вищої освіти у всьому світі та потребують перегляду, переосмислення місця, значення й оперування інформацією в інформаційному суспільстві, Університет був і залишається осередком віри у здоровий глузд найліпших інтелектуалів, надії на гармонійне співіснування раціонального й ір- раціонального у нашій ментальності й суспіль- стві та любові до Людини, яка його засновувала й заради якої він існує. Игорь Коваль, Вадим Хмарский Историографическое осмысление истории Одесского университета: вехи, люди, тексты, итоги В статье рассматривается история исследования научного феномена Одессы – Одесского националь- ного университета им. И.И. Мечникова. Рассматриваются концепции и этапы формирования историогра- фии университета, в контексте празднования 150-й годовщины со дня основания университета. Ключевые слова: Одесский университет, Новороссийский университет, книга, авторский коллектив, история университета. Igor Koval, Vadim Chmarsky Historiographical understanding of the history of the University of Odessa milestones, people, text, results The article discusses the history of the scientific study of the phenomenon of Odessa – Odessa National University. Mechnikov. We consider the concept and stages of university historiography, in the context of the celebration of the 150-th anniversary of the founding of the University. Key words: University of Odessa, Novorossiysk University, the book, the author’s collective, history of the university. 1/2 ’2015Ігор Коваль, Вадим Хмарський К Р А Є З Н А В С Т В О 98 1. Одеському національному університету імені І.І. Мечникова – 145: Лібрето напередодні славетного ювілею: [науково-популярний нарис] / О.Б. Дьомін, В.М. Хмарський. – Одеса: Астропринт, 2010. 2. Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського: Історичний поступ. Сучасність. Майбутнє / Авт.: О.Я. Чебикін, І.А. Бол- дирєв, А.О.Добролюбський та ін. – Одеса, 2007. – С. 6, 11 – 12, 19, 22. 3. Левченко В.В. Історія Одеського інституту на- родної освіти (1920-1930 рр.): позитивний досвід не- вдалого експерименту: монографія. – Одеса: ТЕС, 2010. – С. 282. 4. Левченко В.В. К вопросу становлення и преем- ственности Одесского національного морского университета // Вісник Одеського національного морського університету. – 2011. – №33. – С. 17, 25. 5. Маркевич А. Двадцатипятилетие импертатор- ского Новороссийского Университета: историческая записка и академические списки. – Одесса, 1890. 6. Одеський національний університет ім. І.І. Меч- никова за роки незалежності України 1991-2005 рр. / Голов. ред. В.А.Сминтина. – Одеса: Астропринт, 2005. 7. Маркевич А. Вказ. праця. – С. 1. 8. Протоколы заседаний Совета Императорского Новороссийского университета за 1874 год. Заседе- ния 23 декабря 1874 года. – Одесса, 1874. – С. 58. 9. Там само. – С. 1. 10. Державний архів Одеської області, ф. 45, оп.11, спр.4, арк. 153. 11. Попруженко М.Г. Императорский Новорос- сийский университет. (По поводу 50-летия его существования) // Исторический вестник. – 1915. – Т.CXL. – Май. – С. 605. 12. Одесский университет за 75 лет (1865-1940). – Одесса, 1940. – С. 186. 13. Листи А.В. Флоровського до В.Т. Галяса // Василь Терентійович Галяс (біографічні матеріали до 85-річчя з дня народження). – Одеса, 2006. – С. 39. 14. Юрженко О., Першина З., Вязовський Г. Одеському університету – сто років. – Одеса: Видав- ництво «Маяк», 1965. – С. 3. 15. Історія Одеського університету за 100 років / Відп. ред. О.І. Юрженко. – К., 1968. – С. 3–4. 16. Одесский университет. 1865-1990 / Под ред. И.П.Зелинского. – Одесса, 1991. – С. 5. 17. Історія Одеського університету (1865-2000): Наукове видання / Головний редактор В.А. Смин- тина. – Одеса, 2000. – С. 5. 18. Одеському національному університету імені І.І. Мечникова – 145. – С. 2. Джерела та література

Історіографічне осмислення історії Одеського університету: віхи, люди, тексти, підсумки

Репозитарії

Схожі ресурси