Історія села Райлянка за матеріалами "Кишинівських єпархіальних відомостей"

У статті розглянуто історію села Райлянка (нині Саратський район Одеської області) у XIX ст., його географічне розташування. Проаналізовано основні господарські уподобання селян та їх побут....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
1. Verfasser:	Церковна, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2015
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Історія міст і сіл Північного Причорномор'я
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168536
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Історія села Райлянка за матеріалами "Кишинівських єпархіальних відомостей" / В. Церковна // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 111-115. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168536
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1685362020-05-05T01:26:34Z Історія села Райлянка за матеріалами "Кишинівських єпархіальних відомостей" Церковна, В. Історія міст і сіл Північного Причорномор'я У статті розглянуто історію села Райлянка (нині Саратський район Одеської області) у XIX ст., його географічне розташування. Проаналізовано основні господарські уподобання селян та їх побут. В статье рассмотрена история села Райлянка (сейчас Саратский район Одесской области) в XIX ст., его географическое расположение. Проанализированы основные хозяйственные интересы крестьян и их быт. The article is devoted to the history of the village Roylaynka (now Odessa region) in the 19th century. The author reconstructs the geographical position of the village and analyzes main economical interests of the farmers and their way of life. 2015 Article Історія села Райлянка за матеріалами "Кишинівських єпархіальних відомостей" / В. Церковна // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 111-115. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168536 94(477):908(477.74)”18”:50 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія міст і сіл Північного Причорномор'я Історія міст і сіл Північного Причорномор'я
spellingShingle	Історія міст і сіл Північного Причорномор'я Історія міст і сіл Північного Причорномор'я Церковна, В. Історія села Райлянка за матеріалами "Кишинівських єпархіальних відомостей" Краєзнавство
description	У статті розглянуто історію села Райлянка (нині Саратський район Одеської області) у XIX ст., його географічне розташування. Проаналізовано основні господарські уподобання селян та їх побут.
format	Article
author	Церковна, В.
author_facet	Церковна, В.
author_sort	Церковна, В.
title	Історія села Райлянка за матеріалами "Кишинівських єпархіальних відомостей"
title_short	Історія села Райлянка за матеріалами "Кишинівських єпархіальних відомостей"
title_full	Історія села Райлянка за матеріалами "Кишинівських єпархіальних відомостей"
title_fullStr	Історія села Райлянка за матеріалами "Кишинівських єпархіальних відомостей"
title_full_unstemmed	Історія села Райлянка за матеріалами "Кишинівських єпархіальних відомостей"
title_sort	історія села райлянка за матеріалами "кишинівських єпархіальних відомостей"
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Історія міст і сіл Північного Причорномор'я
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168536
citation_txt	Історія села Райлянка за матеріалами "Кишинівських єпархіальних відомостей" / В. Церковна // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 111-115. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT cerkovnav ístoríâselarajlânkazamateríalamikišinívsʹkihêparhíalʹnihvídomostej
first_indexed	2025-07-15T03:17:49Z
last_indexed	2025-07-15T03:17:49Z
_version_	1837681313378729984
fulltext	111 УДК 94(477):908(477.74)”18”:50 Віра Церковна (м. Ізмаїл). Історія села Райлянка за матеріалами «Кишинівських єпархіальних відомостей» В статті розглянуто історію села Райлянка (нині Саратський район Одеської області) у XIX ст., його географічне розташування. Проаналізовано основні господарські уподобання селян та їх побут. Ключові слова: «Кишинівські єпархіальні відомості», село Райлянка, Бессарабія, Хотинсь- кий повіт, Акерманський повіт, переселення, господарство, церква, освіта. На сучасному етапі розвитку України не- від’ємною складовою наукових досліджень є історичне краєзнавство, спрямоване на відрод- ження історичної пам’яті, духовності, форму- вання національного патріотизму, поваги до людини, відповідальності за збереження істо- рико-культурного надбання та долю країни. Важливою складовою краєзнавства є дослід- ження історії поселень, яке дозволяє з’ясувати унікальні, неповторні особливості історичного процесу. Об’єктом нашої статті є історія села Райлянка, яке розташоване в Саратському рай- оні Одеської області. Як правило, регіональні дослідження сіль- ської місцевості знаходяться в полі зору енту- зіастів: вчителів історії, краєзнавців-аматорів. Більшість таких робіт обмежуються лише кон- статацією окремих фактів про заснування посе- лення, походження його назви, майже не звер- таючись до архівних джерел. Звідси неточності, перекручення окремих фактів. Стисла історична довідка села Райлянки міститься у 26-томній «Історії міст і сіл УРСР» [1]. Поодинокі згадки про це село зустрічаються в дослідженнях су- часних українських істориків, зокрема, О. Ба- чинської, яка досліджувала питання заселення й економічного опанування Подунав’я [2]. Одним з важливих джерел вивчення історії рідного краю є періодична преса. Певну цінність має дореволюційна церковна періодична преса, різновидом якої були єпархіальні відомості. В Бессарабській області церковне книгодруку- вання почалося після створення 1813 р. Киши- нівської та Хотинської єпархії за ініціативи Екзарха Молдо-Влахійського Гавриїла (Бену- леску-Бодоні), який був призначений митропо- литом Кишинівським і Хотинським [3]. Завдяки його зусиллям була відкрита єпархіальна дру- карня, де друкувалися книги молдавською мовою, різноманітні звернення до кліру, конси- сторські циркуляри, бланки для метричних книг тощо. Перший номер журналу «Кишинівські єпар- хіальні відомості» вийшов 1867 р. Спочатку ча- сописи виходили двічі на місяць, а після 1905 р. видання стало щотижневим [4]. Журнал поді- лявся на дві частини: офіційну та неофіційну, авторську. У першій частині друкувалися мані- фести і повеління духовного відомства, накази та розпорядження Св. Синоду, відомості про звільнення та нові призначення духовних осіб, уривки з різного роду звітів. Авторська частина містила матеріали богословського характеру. Це були праці церковних кореспондентів, богосло- вів, істориків, бібліографів, хроніки єпархіаль- ного життя, рекомендації щодо проведення ре- лігійних свят, інші духовні поради тощо. Окрема рубрика «Відомостей» була присвячена питанням розвитку та поширення освіти в єпар- хії. Особливий інтерес становлять публікації «польових матеріалів», які почали друкувати «Кишинівські єпархіальні відомості» 1867 р. Лише в 1860-1880 рр. в часопису було надруко- вано 54 етнографічних дослідження, з яких 35 – присвячено молдаванам, 7 – українцям, 7 – болгарам і гагаузам [5]. Однією з таких публікацій, надрукованих у «Кишинівських єпархіальних відомостях» 1879 р., була стаття священика Якова Юсипенко «Райлянка, село Акерманского уезда». Місцевість, де розташоване сучасне село Райлянка, на поч. XIX ст. являла собою степ з незначною кількістю маленьких поселень, роз- ташованих на значній відстані одне від одного. На поч. 30-х рр. XIX ст. у місцях, найбільш зручних для проживання, почали з’являтися 1/2 ’2015Віра Церковна К Р А Є З Н А В С Т В О 112 перші поселення. Одним з таких сіл стала Рай- лянка Акерманського повіту. Засновниками цього села були переселенці з села Карликів (Кирликеу, Керлакеу, Карлікеу, Карликове, Кир- лакау) Хотинського повіту, яке не збереглося до наших днів. За переписом населення Бессарабії (1817 р.) село Карликів належало до Хотинського ци- нуту Нижньо-Дністровської округи (розряд В, посередньої заможності). В документах зафік- совано, що в селі мешкало 2 священика, 1 дячок та 1 пономар. У графі про осіб нижчого стану значилося 116 господарів, 11 вдів, 21 бурлак, 5 прощених, усього 146 чоловічих і 11 жіночих господарств [6]. В загальноросійських стати- стичних відомостях поч. XX ст. Карликів не згадується. Деякі краєзнавці вважають, на місці с. Карликів сформувалося сучасне село Роман- ківці. У Хотинському повіті на поч. XIX ст. меш- кала значна частина українського населення – 58,09%. У Бельцькому повіті мешкало лише 12,69% українців, у Сороцькому – 17,13% [7]. Протягом першої половини XIX ст. Хотинський повіт залишався найбільш заселеним: чисель- ність його мешканців на 1 кв. версту становила 29-35 осіб. Цей показник у Бессарабії становив 12-29 осіб на 1 кв. версту, а загальноросійський – 6-8 осіб [8]. Дослідниця Т. Богачик зазначає, що з Хотинського, Бельцького і Сорокського повітів відбувалася міграція населення до південних бессарабських земель або до інших губерній імперії. Головними причинами переселення мешканців села Карликів до буджацьких земель були, як зазначається в матеріалах Кишинівсь- ких єпархіальних відомостей, «пригніченість у своєму поселенні нестачею землі та надмірна суворість поміщика». Землями в Бессарабії володіли поміщики, монастирі та селяни, у Хотинському повіті у володінні поміщиків знаходилося майже 92% земель [9]. Найменшою часткою землі володіли селяни. Наприклад, в Хотинському повіті їх ді- лянки становили від 4,08 га до 4,9 га. Для порів- няння: в Акерманському повіті земельні ділянки селян становили 9,81–15,26 га, у Бендерському – 10,36 га [10]. Вотчина в селі Карликів належала Василю Михайловичу Россету (1781-1834) – впливо- вому бессарабському дворянину. 15 травня 1818 р. його було включено до «Списку бесса- рабських дворян», складеному Дворянським зібранням Бессарабської області, 1821 р. рід Россетів був внесений до дворянської родовід- ної книги Бессарабської області [11]. В. Россету належало 450 фальчів (14322 кв. м) сінокосу, 600 фальчів орної землі, 250 фальчів сільського вигону та 100 фальчів огородження. В селі було 4 власницьких і 10 селянських садів. Поміщик володів 400 фальчів сінокосу, 450 фальчів орної землі, 120 фальчів сільського вигону та 20 фальчів огородження у сусідніх Романківцях, розта шованих на відстані 2 верст від села Кар- ликів [12]. На поч. XIX ст. мешканці північно-бесса- рабських повітів, виконували ряд повинностей, запроваджених ще молдавською та турецькою владою. Найпоширенішими були надання під- від, обслуговування військ, заготівля сіна тощо. Окрім цього, селяни змушені були сплачувати податки на утримання поштарів, надавати допо- могу в будівництві та ремонті провіантських магазинів, конюшень, поштових станцій тощо. Незважаючи на запровадження нового податко- вого законодавства в 1817 р., яке звільнило від сплати податків поміщиків та дещо зменшило оподаткування інших мешканців у порівнянні з турецьким періодом, практично весь тягар по- датків покладався на царан, державних селян і збіднілих резешів [13]. Внаслідок самовільних захоплень сільськогосподарських угідь місце- вими дворянами, селянські наділи зменшува- лися, селяни зубожіли та виявляли непокору. Як свідчать документи, що зберігаються в Національному архіві Республіки Молдова та Державному архіві Чернівецької області, помі- щик Россет відрізнявся жорстокістю у став- ленні до селян. Він самочинно зменшував роз- міри наділів і сінокісних угідь, збільшував повинності, знущався над селянами. Мешканці сіл Карликів, Романківці, Шебутинці і Кормань скаржилися на свавілля поміщика, проте на ці скарги ніхто не звертав належної уваги. Були випадки відмови селян виконувати повинності й сплачувати податки, ігнорувати розпоряд- ження адміністрації. Всі невдоволення приду- шувалися поліцією, арештами, судами, а інколи навіть військовою силою. У 1827 р. поміщик В. Россет у листі до уряду, скаржився, що «ве- лика кількість селян розбіглась на південь Бес- сарабії, а коли служителі намагалися їх повер- нути назад, то біженці їх побили» [14]. В свою Історія села Райлянка за матеріалами «Кишинівських єпархіальних відомостей» 113 чергу, селяни Хотинського повіту неодноразово надсилали клопотання до влади з вимогою їх переселення на інші території через утиски та малоземелля. Враховуючи значну кількість таких звернень, влада змушена була піти на поступки: дозвіл на переселення отримали 119 мешканців с. Карликів Хотинського повіту, які й заснували с. Райлянка в Акерманському повіті [15]. Назва «Райлянка», як зазначається в єпархі- альних відомостях, була запозичена від загаль- ної назви Хотинського повіту, який свого часу був турецькою провінцією – «райєю», її терито- рія безпосередньо підпорядковувалася османсь- кій адміністрації. Звідси мешканців Хотинського повіту називали «райлянами», а перших посе- ленців Райлянки – «райками». Село Райлянка було розташоване між двома невеликими плоскогір’ями зі сходу і заходу поблизу річки Калнов. Від губернського міста Кишинів воно знаходилося на відстані 115 верст, а від повітового Акерману – 45 верст. За відомо- стями зі «Списків населених пунктів Російської імперії» в 1859 р. у Райлянці налічувалося 209 дворів з кількістю мешканців чоловічої статі – 670 осіб, жіночої – 575 [16]. 1878 р. населення села збільшилось до 250 дворів [17]. Автор повідомлення, надрукованого в од- ному з номерів «Кишинівських єпархіальних відомостей», Я. Юсипенко занотував, що забу- дова села відповідала смаку самих будівельни- ків. У селі було чотири вулиці. Поселення роз- тягнулося з півночі на південь майже на 1,5 версти і розділялося на дві частини ритвиною, яка в трьох місцях заповнювалася водою, а під час повені з’єднувалася з річкою Хаджидер. У центрі села на невеличкій площі була розта- шована церква, училище та будинок священика. Будівлі мешканців, у своїй більшості, були неве- личкими, переважно валькові, рідко мали дві по- ловини. Для опалення помешкань замість дров використовували солому, бур’ян, очерет і бри- кети, виготовлені з кізяків. Серед недоліків цієї місцевості Я. Юсипенко вказував на відсутність лісів, нестачу якісної питної води, часті посухи і тумани, швидкі переходи після дощів від про- холодної температури до спеки, що шкодило рослинності та врожаям [18]. Я. Юсипенко зазначив, що всі мешканці с. Райлянка були православного віроспові- дання, розмовляли переважно малоросійською мовою, часто використовували також молдав - ські слова. Таку мову автор назвав «малоросій- сько-молдавською». Проте офіційною для ад- міністрації, діловодства, церкви була російська мова. О. Бачинська, пише що «українці всту- пали в щільні контакти з місцевим і стороннім населенням» і засвоювали молдавську та росій- ську мови [19]. Про українське походження мешканців Райлянки свідчили також прізвища мешканців: Зарійчук, Іванчук, Демченко, Коліс- ніченко, Кушнір, Корінь, Кваснюк. Зустрі чалися в селі родини з російськими прізвищами: Бєрніков, Лиховидов, Клєвцов, Бондарєв, Шестаков [20]. Основним заняттям мешканців Райлянки було землеробство, кожен господар мав по 8 десятин орної землі. Пізніше селяни почали брати в оренду землю в сусідніх землевласни- ків і євреїв. Умови такого утримання були на- ступні: 1 десятина орної землі на рік коштувала 3 руб. 50 коп. За невчасну сплату боргу вста- новлювалася пеня в розмірі 3 руб. за тиждень. Земля віддавалася в оренду на 3 роки, крім цього, орендатор один або два рази на рік по- винен був допомагати землевласнику в польо- вих роботах [21]. Брак засобів для селянського обробітку землі, втрати під час збору врожаю, неврожаї приводили до розорення та зубожіння селян. Незважаючи на те, що в Райлянці, як і в інших селах регіону, існували громадські каси, позики для більшості селян були недоступні. Основ- ними позикодавцями для райлянців були місцеві євреї. У Райлянці наприкінці XIX ст. мешкало 10 єврейських сімей. Бували випадки, коли селяни, не маючи векселів і розписок, платили один і той самий борг декілька разів. Причиною бідності мешканців села Я. Юсипенко називав «ненор- мальність у хліборобстві» та «хитрість євреїв». Якщо ці перешкоди усунути, – зазначав автор, – то завдяки своїй працьовитості та близькості хлібних ринків Одеси та Акерману життя селян могло б значно поліпшитись [22]. За свідченням очевидців райлянці були ві- домі як народ «впертий, неспокійний, зухвалий і завзятий». Тому доволі частими були сутички з сусідами. В сімейних стосунках райлянців, за спостереженням Я. Юсипенко, нерідко бували випадки сварок, бійок. У мешканців сусідніх сіл існував навіть вислів «у нас тепер як у Рай- лянці». 1/2 ’2015Віра Церковна К Р А Є З Н А В С Т В О 114 Джерела та література Ставлення до влади мешканців Райлянки свя- щеник характеризував як «підозріле, недовір- ливе». Такі настрої пояснювалися ймовірно підкупністю та нечесністю деяких представни- ків місцевої адміністрації, наприклад, сіль- ського старости, писаря. До речі, рівень грамот- ності райлянців залишався дуже низьким. Основною причиною цього було відволікання батьками від школи дітей для домашніх та польо - вих робіт. Наприклад, навіть у зимовий період, зі 100 дітей шкільного віку, що мешкали в Рай- лянці, школу відвідували не більше 40 осіб, та й то, лише по дві-три години на тиждень. Єди- ним засобом підвищити писемність, на думку Я. Юсипенко, могла стати обов’язковість на- вчання [23]. За даними матеріалів Першого Все- російського перепису населення 1879 р., писем- ність серед українців Акерманського повіту становила близько 15%, в той час, як серед ро- сіян – 25%, євреїв – 45% [24]. На сторінках «Кишинівських єпархіальних відомостей» міститься інформація щодо став- лення місцевих жителів до церкви. Райляни ревно відвідували церкву, робили пожертву- вання, «старанно били поклони і ставили свічки перед образами, голосно читали молитви, з кри- ками і голосіннями проводжали покійників, строго дотримувалися постів та у великій кіль- кості купували ікони, але цьому всьому мало відповідав належний настрій душі». В Райлянці щороку, після свята Св. Трійці, проводили хресну ходу по степу, ріллю окроплювали свя- тою водою, читали молитви. Після цього хода направлялася на цвинтар, де здійснювалося поминання померлих, а потім обід. В домі покійника чотири рази на рік читали псалтир, запрошували священика читати Євангеліє перед покійником. Церква в Райлянці була кам’яна, однопре- стольна, названа на честь Св. Великомученика Дмитра Мироточивого. Вона була побудована на кошти парафіян 1844 р. Спочатку в церкві був старий іконостас, який привезли переселенці, 1860 р. його було замінено на новий. Богослу- жіння здійснювалися церковнослов’янською мовою. До 1873 р. службу відправляли два свя- щеника, а потім залишився один настоятель з псаломщиком. За райлянською парафією було закріплено 63 десятини церковної землі, пано- тець отримував 700 руб. щорічного утримання від місцевого сільського правління [25]. Опис села Райлянка Саратського району може бути початковим етапом дослідження та написання, за умови архівного й історіографіч- ного пошуку, більш розлогого історичного на- рису, що має охопити демографічне, соціальне, економічне та політичне життя цього села у різні періоди. 1. История городов и сел УССР : в 26 т. / Главн. редкол. Тронько П.Т. (пред.) [ и др.]. – К.: Главная ре- дакция УСЭ, 1978. – Т.: Одесская обл. – 1978. – 866 с. 2. Бачинська О. Українське населення Придунай- ських земель XVIII – початок XX ст. (заселення й еконо мічне освоєння). – Одеса : Астропринт, 2002. – 328 с. 3. Лиман І.І. Російська православна церква на півдні України останньої чверті XVIII – середини ХІХ століття / Ігор Ігорович Лиман. – Запоріжжя: РА «Тан- дем – У», 2004. – [Електронний ресурс]: Персональ- ний сайт історика Ігоря Лимана – Режим доступу: http://www.i-lyman.name/RPCerkvaPivdUkr.html 4. Кочмар В.С. Епархиальные ведомости как ис- точник изучения православия Юга Украины / Вікто- рія Сергіївна Кочмар // Вісник Одеського національ- ного університету. – 2010. – Т. 15. – Вип.21. – С. 54. 5. Тарас Я. Українці Бессарабії, Молдови в істо- рико-етнографічних дослідженнях / Ярослав Тарас // Народознавчі зошити. – 2014. – №2. – С. 313. 6. Роспись землевладения и сословного строя на- селения Бессарабии по данным переписи 1817 года. Обработал по официальным данным И.Н. Халиппа. Труды Бессарабской Губернской Учёной Архивной Комиссии. –Т. ІІІ. – 1907. – [Електронний ресурс]: Мой город Кишинев – Режим доступу: http:// oldchisinau.com/lib/books.html 7. Кабузан В. М. Народонаселение Бессарабской области и левобережных районов Приднестровья (конец XVIII – первая половина XIX в.) / [под ред. В.С. Зеленчука] / Владимир Максимович Кабузан. – Кишинев: Штиинца, 1974. – С. 54. 8. Записки Бессарабского областного статистиче- ского комитета: в 2 т. –Т.1 / Бессарабский областной статистический комитет; [под ред. А.Егунова]. – Кишинев: Типография Кишиневского областного правления, 1864. – С. 187. 9. Списки населенных мест Российской импе- рии, составленные и изданные Центральным стати- стическим комитетом МВД: [По сведениям 1859 г.]. Історія села Райлянка за матеріалами «Кишинівських єпархіальних відомостей» 115 В 65 вып. – СПб., 1861–1885. – Т.III: Бессарабская губерния [сост. А.Артемьев], 1861. – С. 29. 10. Богачик Т. Північнобессарабські села у доре- форменний період (1812– 1868 рр.) / Тамара Степанів - на Богачик // Питання історії України. Збірник науко- вих праць. – Чернівці: Технодрук, 2011. – Т.14. – С.136. 11. Чорний О. Карликів промовляє з минулого / О.Д.Чорний, О.С.Мандзяк – [Електронний ресурс]: Сокирянщина. Режим доступу: http://www.ukrkovcheg. org.ua 12. Роспись землевладения и сословного строя на- селения Бессарабии по данным переписи 1817 года. Обработал по официальным данным И.Н. Халиппа. Труды Бессарабской Губернской Учёной Архивной Комиссии. –Т. ІІІ. – 1907. – [Електронний ресурс]: Мой город Кишинев – Режим доступу: http:// oldchisinau.com/lib/books.html 13. Оганян Л.Н. Общественное движение в Бес- сарабии в первой четверти ХІХ века / Людмила Николаевна Огаян. – Кишинев: Штиинца, 1974. – Часть І. – С. 54. 14. Чорний О. Карликів промовляє з минулого / О.Д.Чорний, О.С.Мандзяк – [Електронний ресурс]: Сокирянщина. Режим доступу: http://www.ukrkovcheg. org.ua/ 15. Анцупов И. А. Государственная деревня Бес- сарабии в XIX в. (1812 –1870 гг.) / Иван Антонович Анцупов – Кишинев: Картя Молдовеняскэ, 1966. – С. 38. 16. Списки населенных мест Российской импе- рии, составленные и изданные Центральным стати- стическим комитетом МВД: [По сведениям 1859 г.]. В 65 вып. – СПб., 1861–1885. – Т.III: Бессарабская гу- берния [сост. А.Артемьев], 1861. – С. 17. 17. Юсипенко Я. Райлянка, село Аккерманского уезда / Яков Юсипенко // Кишиневские епархиаль- ные ведомости. – 1879. – №13. – С. 500. 18. Там само. – С. 500. 19. Бачинська О.А. Взаємовпливи в культурі та побуті українців та представників інших національ- ностей Придунайських земель (XVIII – XX ст.) / Олена Анатоліївна Бачинська // Південна Україна XVIII–ХІХ ст. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України Запорізького державного університету. – Запоріжжя, 2002. – Вип. 7. – С. 200. 20. Ревизская сказка казенного селения Райлянка Бессарабской области Аккерманского уезда Иванов- ской волости 1850 г. – [Електронний ресурс]: Famil- ySearch – Режим доступу: https://familysearch.org/pal 21. Юсипенко Я. Вказ. праця. – С. 501. 22. Там саме. – С. 504. 23. Там саме. – С. 506. 24. Підраховано за: Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. / Изд. Центр. стат. ком. МВД; [Под ред. Н.А.Тройницкого]. В 89 т. – Т.III : Бессарабская губерния, 1905. – 312 с. 25. Юсипенко Я. Вказ. праця. – С. 513. Вера Церковная История села Райлянка по материалам «Кишиневских епархиальных ведомостей» В статье рассмотрена история села Райлянка (сейчас Саратский район Одесской области) в XIX ст., его географическое расположение. Проанализированы основные хозяйственные интересы крестьян и их быт. Ключевые слова: «Кишиневские епархиальные ведомости», село Райлянка, Бессарабия, Хотинский уезд, Аккерманский уезд, переселение, хазяйство, церковь, образование. Vira Tserkovna The history of the village Roylanka on the materials of «The Kishinev Diocesan Registry» The article is devoted to the history of the village Roylaynka (now Odessa region) in the 19th century. The author reconstructs the geographical position of the village and analyzes main economical interests of the farmers and their way of life. Key words: «The Kishinev Diocesan Registry», Roylyanka Village, Bessarabia, Khotyn District, Akkerman District, migration, economy, church, education.

Історія села Райлянка за матеріалами "Кишинівських єпархіальних відомостей"

Institution

Ähnliche Einträge