Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.)

У статті розглядається історія становлення та розвитку історико-наукових серіальних видань в Одесі, подається їх видова характеристика. Акцентовано увагу на проблемно-тематичних пріоритетах публікацій цих видань, визначені їх функції, виявлені позитивні й негативні риси функціонування історико-нау...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автори:	Левченко, В., Левченко, Г., Петровський, Е.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2015
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Літопис українського краєзнавства
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168540
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.) / В. Левченко, Г. Левченко, Е. Петровський // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 144-155. — Бібліогр.: 88 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168540
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1685402020-05-05T01:26:54Z Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.) Левченко, В. Левченко, Г. Петровський, Е. Літопис українського краєзнавства У статті розглядається історія становлення та розвитку історико-наукових серіальних видань в Одесі, подається їх видова характеристика. Акцентовано увагу на проблемно-тематичних пріоритетах публікацій цих видань, визначені їх функції, виявлені позитивні й негативні риси функціонування історико-наукових серіальних видань в контексті ґенези історичної науки. В статье рассматривается история становления и развития исторических научных сериальных изданий в Одессе, подана их видовая характеристика. Акцентировано внимание на проблемно-тематических приоритетах публикаций этих изданий, определены их функции, выявлены положительные и отрицательные черты функционирования исторических научных сериальных изданий в контексте генезиса исторической науки. The article discusses the history and development of historical serial scientific publications in , filed their specific characteristics. Special attention is paid to the major thematic aspects of publications in these publications, their functions defined, a positive and negative features of the functioning of media in the context of the genesis of history. Presents a problem-thematic priorities of modern historical serial scientific publications. 2015 Article Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.) / В. Левченко, Г. Левченко, Е. Петровський // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 144-155. — Бібліогр.: 88 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168540 930.1(09):(477.74) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства
spellingShingle	Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства Левченко, В. Левченко, Г. Петровський, Е. Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.) Краєзнавство
description	У статті розглядається історія становлення та розвитку історико-наукових серіальних видань в Одесі, подається їх видова характеристика. Акцентовано увагу на проблемно-тематичних пріоритетах публікацій цих видань, визначені їх функції, виявлені позитивні й негативні риси функціонування історико-наукових серіальних видань в контексті ґенези історичної науки.
format	Article
author	Левченко, В. Левченко, Г. Петровський, Е.
author_facet	Левченко, В. Левченко, Г. Петровський, Е.
author_sort	Левченко, В.
title	Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.)
title_short	Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.)
title_full	Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.)
title_fullStr	Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.)
title_full_unstemmed	Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.)
title_sort	ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань одеси (хіх – початок ххі ст.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Літопис українського краєзнавства
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168540
citation_txt	Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.) / В. Левченко, Г. Левченко, Е. Петровський // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 144-155. — Бібліогр.: 88 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT levčenkov landšaftístoričnoínaukikrízʹprizmuístoríínaukovoseríalʹnihvidanʹodesihíhpočatokhhíst AT levčenkog landšaftístoričnoínaukikrízʹprizmuístoríínaukovoseríalʹnihvidanʹodesihíhpočatokhhíst AT petrovsʹkije landšaftístoričnoínaukikrízʹprizmuístoríínaukovoseríalʹnihvidanʹodesihíhpočatokhhíst
first_indexed	2025-07-15T03:18:00Z
last_indexed	2025-07-15T03:18:00Z
_version_	1837681324113002496
fulltext	Помітне пожвавлення історичних студій в Україні за останні понад двадцять років пов’я - зане з новими тенденціями в суспільно-політич- ному, соціально-економічному та культурному житті. Це зумовило потребу формування нових підходів до розгляду багатьох питань та проблем історичної науки, спонукало до утвердження ду- ховних цінностей, повернення та збереження ін- телектуальних надбань, створених попередніми поколіннями. Саме це є основою історичної пам’яті як невід’ємної складової національної ідентичності. Плідна робота істориків створила належне підґрунтя для докорінного переосмис- лення концепції вітчизняної історії, подолання стереотипів і міфологем радянської доби, утвер- дження пошани до історичного минулого. Реалі- зація цієї роботи вимагає наявності розвинутої мережі історико-наукових засобів масової інфор- мації, на сторінках яких науковці мали б можли- вість презентувати свої напрацювання. Актуальність обраної теми зумовлена спря- мованістю на вивчення історичної наукової пе- ріодики в контексті дослідження динаміки роз- витку зазначеного сегменту засобів масової інформації, починаючи від ХІХ до поч. ХХІ ст., необхідністю осмислення видових особливостей історико-наукових серіальних видань, характе- ристики їх форматів, динаміки розвитку та кон- цептуальних особливостей. Застосовуючи спе- ціальні методи та підходи, вчені визначають зазначені видання як безпосередній об’єкт, так і предмет самостійної ділянки знань. З огляду на постійне нарощування кількостей інформації взагалі та наукової історичної інформації зок- рема – збільшення кількості публікацій та ви- дань – розвиток методів оцінювання її джерел стає все більш актуальним. На сьогодні історія історико-наукових сері- альних видань Одеси ХІХ – поч. ХХІ ст. фак- тично не досліджена. Єдиною спробою дослі- дити цю тему була розвідка авторів цієї статті, видана в журналі «Краєзнавство» за 2013 р. [1]. Однак вона мала значно вужчі хронологічні рамки, обмежені 1991–2012 рр. У цьому контек- сті виникла логічна ідея підсумувати здобутки наукових комунікацій в галузі історичної науки в Одесі впродовж усього періоду їх розвитку та презентувати історичний нарис у форматі допов- неної і розширеної статті з проекцією на широ- кий спектр питань зазначеної проблематики [2]. Історичні дослідження та історична наукова комунікація в Одесі мають давні традиції. Перші історико-наукові серіальні видання у місті з’яви- лися в ХІХ ст. й були друкованими органами на- укових товариств та флагмана вищої освіти на півдні Російської імперії – Імператорського Но- воросійського університету (1865–1920). Першопрохідцем у цьому напрямку стало Імпе раторське Одеське товариство історії і ста- рожитностей (ІОТІС, 1839–1922), мета якого по- лягала у всебічному вивченні історії Південної Росії. У різні часи головами товариства були Д. М. Княжевич, О. Г. Строганов, С. М. Воронцов, Х. Х. Рооп, О. М. Дондуков-Корсаков, великий князь Олександр Михайлович, а серед його чле- нів нараховувалось понад 200 осіб. Офіційним УДК 930.1(09):(477.74) Валерій Левченко, Галина Левченко, Едуард Петровський (м. Одеса) Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.)1 У статті розглядається історія становлення та розвитку історико-наукових серіальних видань в Одесі, подається їх видова характеристика. Акцентовано увагу на проблемно-тема- тичних пріоритетах публікацій цих видань, визначені їх функції, виявлені позитивні й негативні риси функціонування історико-наукових серіальних видань в контексті ґенези історичної науки. Ключові слова: Одеса, історія, видання, серіальні, періодика, наука. 144 1 Автори вдячні колегам – О. А. Бачинській, О. А. Довгополовій, Т. М. Івановій, С. В. Ковальському, В. Г. Кушніру, І. В. Нємченко, С. Б. Охотнікову, Н. О. Петровій, за сприяння у зібранні інформації при підго- товці публікації. Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.) 145 друкованим виданням товариства стали «Запис - ки Императорского Одесского общества истории и древностей» (ЗІОТІС), яких протягом 1844– 1919 рр. видали 33 томи [3]. Основу публікацій склали статті та матеріали з історії, історичної географії, статистики, археології, звіти та прото- коли про діяльність ІОТІС, рецензії і бібліогра- фічні нотатки. Домінували статті та матеріали з античної й середньовічної археології, нумізма- тики й епіграфіки, а також публікації джерел, зде- більшого з історії південного регіону ХVІ– ХVІІІ ст. Вміщувалися розвідки й матеріали, присвячені відомим історичним постатям, зокрема ученим, громадським і церковним дія- чам. У додатках до кожного тому друкувалися протоколи засідань товариства, що містили важ- ливі відомості про характер колекцій і окремих знахідок, що надходили до музею товариства [4; 5]. Крім «Записок» члени ІОТІС видали три ви- пуски каталогу античних теракот музею та кера- міки з Феодосії, опис східних монет, старовинних планів і карт, що зберігалися в музеї. Ці каталоги також можна рахувати продовжуваним виданням. Другим історико-науковим серіальним видан- ням в Одесі стали «Записки Императорского Но- вороссийского университета» [6], що виходили з 1867 р. У різні часи редакторами «Записок» були професори О. С. Павлов, С. П. Ярошенко, О. О. Кочубинський, О. П. Доброклонський. Спо - чатку матеріали з історрії друкувалися в «Запис- ках», а з 1909 р. видання почало виходити ок- ремо на кожному факультеті (крім томів 112 і 113, друк яких було розпочато відповідно 1907– 1908 рр., а закінчено — 1909 і 1914 рр.) [7; 8]. Отже, фаховим виданням історико-філологіч- ного факультету університету стали «Записки Императорского Новороссийского университета историко-филологического факультета», незмін- ним редактором яких був професор, історик О. П. Доброклонський [9]. За весь час було ви- дано тринадцять випусків у дев’яти книжках. Ще одним історико-науковим серіальним ви- данням в Одесі було «Летопись Историко-фило- логического общества при Императорском Но- вороссийском университете» (ЛІФТІНУ) [10], яка в своєму роді стала альтернативою «Записок Императорского Одесского общества истории и древностей». Справа в тому, що ІОТІС заснову- валось як загальноісторичне об’єднання, але головним продуктом його діяльності стали археологічні студії, які й вирішували наукову спеціалізацію товариства як переважно археоло- гічного. Тому виникла наочна потреба в іншому товаристві, яке б займалося вивченням широкого кола історичних питань, а не лише археологією, призвело до заснування при університеті Істо- рико-філологічного товариства (1889–1923), яке в свою чергу започаткувало видання ЛІФТІНУ. Перший том вийшов друком 1890 р. Спочатку видання не мало чітко визначеної структури, назви розділів та їх кількість змінювалась. З 1892 р., майже відразу після відкриття візан- тійського відділення, почалося видання окремих томів ЛІФТІНУ, які містили праці з візантієзнав- чої тематики. За перші десять років свого існу- вання товариство видало сім томів «Літопису», чотири з яких були присвячені візантієзнавству, у подальші роки – 18. Через значне подорож- чання паперу і друкарських послуг правління пішло на обмеження видавничої діяльності. 1915 р. виконані для товариства замовлення пе- ревищили можливості каси товариства, 1916 р. видання ЛІФТІНУ було припинене [11; 12]. На початку другого десятиліття ХХ ст. в Одесі з’явилося ще одне видання – «Известия Одесского библиографического общества» [13], яке було друкованим органом Одеського бібліог- рафічного товариства при Імператорському Новоросійському університеті (1911–1916). То- вариство очолював професор, історик І. А. Лин- ниченко. «Известия», як продовжуване видання, почало виходити з першого року існування об’єднання. Журнал виходив впродовж 1911– 1916 рр. (до 1916 р. щомісячно, 1916 р. – 6 разів на рік) [14]. У журналі було опубліковано низку краєзнавчих бібліографій, у тому числі бібліог- рафічні списки з історії Одеси, Бессарабії, по- дано детальні описання деяких місцевих видань. Друкування перших історико-наукових сері- альних видань в Одесі було припинено в буремні роки війн і революційних подій 1917–1920 рр. У цей час перестали виходити майже всі одеські наукові періодичні видання, припинили існу- вання й п’ять історико-наукових серіальних ви- дань, які відповідно до видової класифікації від- носимо до продовжуваних видань. Під час революційних подій 1917–1920 рр. в Одесі в сфері наукових комунікацій відбулася не- ординарна подія. Коли місто знаходилося під вла- дою білогвардійців (серпень 1919 – лютий 1920) було здійснено видання «Трудов подготовитель- ной по национальным делам комиссии» [15], яке стало своєрідним «халіфом на годину». Ця збір ка була спеціалізованим виданням, праці якого до- зволяли діючій владі більш чітко викласти свою позицію в «українському питанні», тобто вона ві- дігравала роль одного з ідеологічних програмних документів «білої» армії. Збірка була видана під редакцією професора І. А. Линниченка, в якій разом з ним свої праці опублікували професори О. Д. Билимович, П. М. Богаєвський, Б. М. Ляпу - нов та публіцисти С. Г. Грушевський, Н. К. Мо- гилянський, А. І. Савенко, А. В. Стороженко. Викладені авторами ідеї, мали на меті переко- нати громадську думку у відсутності підстав для політичної самостійності українського народу. З точки зору наукової цінності збірка справляє неоднозначну думку, але це видання, відповідно до видової класифікації було продовжуваним. Впродовж ХІХ – перших двох десятиріч ХХ ст. в Одесі виходило шість історико-наукових сері- альних (продовжуваних) видань, які стали пер- шими у зазначеному сегменті засобів масової ін- формації, де науковці, краєзнавці, публіцисти здійснювали презентації результатів досліджень у царині історичної науки. Соціально-політична нестабільність, скрутне матеріальне становище, реорганізація вищої школи, насадження ідеологій різних політичних сил та інші негаразди призвели наприкінці 1910-х рр. до припинення друкування історико-наукових продовжуваних видань в Одесі. Відродження в Одесі історико-наукових сері- альних видань пов’язане з друкуванням на поч. 1920-х рр. «Учёных записок Высшей школы Одессы» [16]. Поява цієї збірки була зумовлена налагодженням навчального процесу в вищій школі Одеси, де спадкоємцем Новоросійського університету став Одеський гуманітарно-суспіль- ний інститут [17], та продовженням професор - сько-викладацькою корпорацією цього закладу університетської традиції – поєднання освіти і науки [18; 19]. У двох томах «Записок» були над- руковані наукові праці з історії, археології, історії літератури, педагогіки. Особливістю другого тому стала перша в історії історико-наукових серіаль- них видань Одеси публікація українською мовою (стаття «Фаміліати й заступаючі» М. Є. Слаб - ченка) [20]. З черговою трансформацією вищої школи Одеси у 1923 р. видання «Ученых записок Высшей школы г. Одессы» було припинено. 1920 р., після закриття університету в Одесі, науково-дослідницька робота його вчених була відокремлена від навчальної та переведена до новостворених науково-дослідних установ [21]. У другій пол. 1920-х рр. в Одесі існувала розви- нута мережа історико-наукових серіальних видань, які були друкованими органами різноманітних за формою, структурою, тематикою та методикою досліджень наукових установ. Відповідно до за- твердження Колегії НКО УСРР від 9 лютого 1925 р. наукові установи могли видавати власні наукові видання – бюлетені, збірки, записки та окремі праці своїх членів [22]. Тому майже всі одеські на- укові установи мали власний друкований орган, де публікували результати наукової діяльності своїх представників. Серед них були й історич- ного спрямування видання: Одеська комісія кра- єзнавства при Всеукраїнській академії наук вида- вала «Вісник Одеської комісії краєзнавства при ВУАН» [23]; Одеське наукове товариство при Ук- раїнській Академії наук – «Записки Одеського на- укового при Українській Академії наук товарис- тва» [24]; Українське бібліографічне товариство в Одесі – «Записки Українського бібліографічного товариства в Одесі» [25]; Одеська центральна на- укова бібліотека – «Праці Одеської центральної наукової бібліотеки» [26]. Всі перелічені збірки за видовою класифікацію належать до продовжува- них видань. У другій пол. 1920-х рр., у порівнянні з попередніми роками, видавнича справа істо- рико-наукових серіальних засобів масової інфор- мації отримала нові пріоритети розвитку. Однак у 1930-х рр. у розвитку історико-науко- вих серіальних видань постали серйозні пере- шкоди – посилення адміністративно-командних методів управління, надмірної централізації. По- літична кон’юнктура, ідеологічний тиск, зміни го- ловних редакторів і колективів редакцій не могли не позначитися на проблематиці й науковому рівні видань. Негативний вплив на стан наукових до- сліджень та розвиток наукових комунікацій зумо- вив підміну теоретичних дискусій цитатництвом та виголошенням штампів. Відбувався процес пе- ретворення історико-наукових серіальних видань з органа наукової та громадської думки на ідеоло- гічно-пропагандистський інструмент закріплення більшовицької влади. На початку 1930-х рр. в Одесі припинили існування всі наукові товариства історичного профілю, а багато науковців, звину- вачених в контрреволюційних злочинах, стали жертвами тоталітарного режиму [18; 19; 27; 28]. Всеохоплюючий контроль, який був встанов- лений над усіма сферами життя суспільства особливо гостро відчували історики. Партійний 1/2 ’2015Валерій Левченко, Галина Левченко, Едуард Петровський К Р А Є З Н А В С Т В О 146 Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.) 147 диктат адміністративно-командної системи, пер- манентне конструювання образу ворога, зосеред- ження уваги істориків на вивченні історії партії більшовиків та радянської влади, класовий підхід і штучна деперсоналізація історії – все це при- звело до того, що історична наука набула ідеоло- гічного характеру, що позначилося на якості істо- рико-наукових серіальних видань, їх оформленні, терміні виходу, тематичній спрямованості тощо. Після відновлення 1933 р. Одеського держав- ного університету було започатковано видання праць представників його професорсько-викла- дацького складу та аспірантів у багатосерійному продовжуваному виданні – «Труди Одеського державного університету» [29]. Перший том, у форматі збірки наукових робіт, у серії «Історичні науки» видали 1939 р. У період окупації Одеси німецько-румун- ськими військами, виходило єдине історико-на- укове серіальне видання – «Записки Одеського університету». Уперше «Записки» побачили світ у 1943/44 навч. році. Зміст першого номеру був присвячений королю Румунії – Михаю І. Збірка містила вступне слово ректора університету, професора П. Г. Часовникова, статтю професора Т. Херсені, присвячену системі організації уні- верситету в імперський, радянський та окупа- ційний часи [30]. У повоєнний час відбулося відродження ви- ходу серії «Історичні науки» «Труди Одеського державного університету». 1947–1962 рр. було випущено вісім томів. Специфікою видання стала його різноплановість як у проблематиці дослід- жень науковців, так і в формуванні окремих номерів. Окремі томи стали збірниками праць молодих вчених університету, дисертантів, ар- хеологічний збірник, збірник з історії робітни- чого класу і селянства, збірник з історії південних та західних слов’ян, деяки томи були присвячені ювілеям. Окремі видання містили монографічні дослідження вчених (наприклад, К. П. Добролюб- ського «Термідор. Нариси з історії» [31]). У 1957 р., за часів «хрущовської відлиги», по- бачило світ видання «Материалы по археологии Северного Причерноморья» [32]. Вісім випусків цього видання вийшло впродовж дев’ятнадцяти років, вихід останнього припав на 1976 р. У різні часи збірка праць археологів виходила під редак- цією М. Ф. Болтенка (вип. 1), М. С. Синицина (вип. 2–5), П. Й. Каришковського (вип. 6–8). Своєрідним доповненням для публікації науко- вих студій археологів у радянські часи стали збірки «Краткие сообщения о полевых археоло- гических исследованиях...» і «Записки Одес- ского археологического общества» [33] (відп. ред. обох видань М. С. Синицин). Випуск остан- ньої збірки був спробою продовження традиції видання «Записок Императорского Одесского общества истории и древностей», яких протягом 1844–1919 рр. видали 33 томи [34]. Тому на ви- данні 1960 р. після «№ 1» в дужках було вказано «№ 34». Але загальна криза в історичній науці, що була пов’язана з ідеологічним тиском напри- кінці 1960-х рр., призвела до припинення двох науково-археологічних видань. Опубліковані праці в трьох збірках цього часу охоплювали широке коло проблем від археології палеоліту до вивчення матеріалів пізнього середньовіччя. Видання в період 1950-х – 1970-х рр. декіль- кох археологічних збірок, пов’язано на нашу думку з тим, що археологія вважалась «нейт- ральним» полем наукових інтересів відносно ідеологічної заангажованості інших історичних спеціальностей. У той час велика кількість істо- риків робила вибір на користь досліджень з ар- хеології, історії античності та допоміжних з ними дисциплін. Часи «перебудови» призвели до «нової» хвилі народження історико-наукових серіальних ви- дань в Одесі (про це ми вже писали, тому, наразі, обмежимося стислою інформацією). Впродовж 1989–2012 рр. світ побачили 10 номерів видання наукових читань присвячених пам’яті П. Й. Ка- ришковського – «Древнее Причерноморье» [36]. Вибух масового народження історико-науко- вих серіальних видань в Одесі припадає на часи здобуття Україною незалежності. У цей період піком появи нових спеціалізованих історико- наукових видань були п’ять хронологічних інтервалів: перша половина та кінець 1990-х рр., середина та кінець 2000-х рр., середина 2010-х рр. Відповідно до цього ми й розглянемо історію сучасних історико-наукових засобів масової інформації. Першим історико-науковим серіальним ви- данням в Одесі в 1990-ті рр. стало «Историче- ское краеведение Одесщины» [37]. Випуски були започатковані кафедрою археології та ет- нографії України і кафедрою історії України ОНУ ім. І. І. Мечникова разом з Одеською об- ласною організацією краєзнавців. Всього було видано 7 випусків. Другим, відповідно до хро- нології, стало видання «Древнее Причерно- морье. Краткие сообщения Одесского археоло- гического общества» (відп. ред. С. Б. Охотніков, третій і четвертий випуски спільно з В. Г. Пет- ренко) [38]. Існуючі на початку 1990-х рр. про- довжувані видання не могли задовольнити про- фесійні потреби істориків-науковців, особливо з огляду на сплеск досліджень в царині історич- них наук (археографії, етнографії, історіографії, медієвістики, україністики тощо) та потужним розвитком історичного краєзнавства. Збірка наукових праць «Записки історичного факультету» ОНУ ім. І. І. Мечникова головний редактор В. Н. Станко (1995–2004), В. Г. Кушнір (з 2005) почала виходити з 1995 р. [39]. 1995 р. під егідою кафедри археології та етнографії Укра - їни ОНУ ім. І. І. Мечникова й Управління охорони нерухомих об’єктів культурної спадщини було започатковано науково-популярний часопис – «Старожитності Причорномор’я» (відп. ред. В. Н. Станко) [40]. Через певні обставини ви- дання припинилося. З 1998 р., впродовж двох років виходило трьохтомне серійне видання «Не- вичерпні джерела пам’яті» (від. редактори: І. В. Сапожников – томи 1 і 3, О. А. Бачинська – том 2) [41]. 1998 р. було зроблено спробу реалі- зувати задум тодішніх очільників Одеси й об- ласті у створенні презентаційного періодичного видання, яке б висвітлювало й популяризувало не лише історію та культуру міста й Причорно- морського регіону в цілому, а й демонструвало їх географічну, економічну, інвестиційну привабли- вість [42]. Видання, редактором якого виступив І. В. Студєнніков, отримало назву «Причерно- морский регион» та вийшло єдиним номером. З 1999 р. почав виходити «Вестник Одесского музея нумизматики» (гол. ред. С. Б. Охотніков) – продовжуване видання Одеського музею нуміз- матики. На сьогодні випущено 56 випусків [43]. 2012 р. в Одеському нумізматичному музеї з’явився ще один друкований орган – громад- сько-публіцистичний збірник-альманах «О чем рассказала монета» [44]. 1999 р. на базі кафедри українознавства Одеського національного полі- технічного університету під керівництвом про- фесора Г. І. Гончарука започатковане історико- наукове продовжуване видання «Інтелігенція і влада». Загалом вийшов 31 випуск збірки [45]. 1998 р. почав виходити щорічник історико-кра- єзнавчого спрямування – «Историческая па- мять» [46]. Засновником цього видання стала Одеська обласна організація Українського това- риства охорони пам’ятників історії та культури (голова М. Ю. Раковський) та Одеський будинок вчених. Після смерті редактора М. Ю. Раков- ського, видання припинило своє існування. Істо- ричні праці публікуються в науковому виданні «Праці Державного архіву Одеської області», яке почало виходити в останній рік минулого століття. На сьогодні світ побачили 42 томи [47]. Переважно це тематичні видання, авторські мо- нографії, покажчики чи збірки документів, які підтверджують статус архіву як одного з провід- них осередків наукових історичних студій. 2000 р. кафедра археології та етнології Ук- раїни історичного факультету ОНУ ім. І. І. Меч- никова почала проводити Міжнародний конгрес: «Археологія та етнологія Східної Європи: крок молоді у ХХІ ст.» (модератор О. В. Сминтина). Результатом плідної праці науковців на форумі стало видання серійної збірки «Археологія та ет- нологія Східної Європи: матеріали і дослід- ження» (видано 3 томи) [48]. Видання припинло існування 2002 р. Недовгий час на поч. ХХІ ст. виходило нумізматичне продовжуване видання «Античные и средневековые монеты Северного Причерноморья» [49]. З ініціативи голови Благодійного фонду ім. Івана та Юрія Липів Галини Дольник від 2000 р. проводяться «Липівські читання». Станом на кінець 2014 р. відбулися сьомі «Липівські чи- тання», одним з результатів яких є видання збірок матеріалів конференції [50]. В 2002–2007 рр. в Одесі виходило історико-наукове серійне видан - ня – «Одесса и еврейская цивилизация» [51]. 2003 р. історичним факультетом ОНУ ім. І. І. Меч - никова було започатковано видання «Одеська болгаристика: Науковий щорічник Одеського на- укового товариства болгаристів» [52]. 2004 р. Одеський національний економічний університет став засновником продовжуваного наукового видання «Науковий вісник» (Всеукра- їнська асоціація молодих науковців) [53]. Ста- ном на кінець 2014 р. вийшло 220 випусків. З 2004 р. виходить видання – «Липоване: исто- рия и культура русских старообрядцев» [54]. Збірка є результатом проведення на Одещині однойменної конференції, організатором якої ви- ступала кафедра археології та етнології України історичного факультету ОНУ ім. І. І. Мечникова (модератор О. А. Прігарін). На разі видано 10 випусків. 1/2 ’2015Валерій Левченко, Галина Левченко, Едуард Петровський К Р А Є З Н А В С Т В О 148 Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.) 149 Присвяченим єврейському історичному на- дбанню та сучасній культурі є альманах наукових статей та публіцистики «Морія», започаткований Общинним домом єврейських знань «Морія» [55]. На сторінках альманаху друкуються наукові статті, портретні нариси, політичні есе, рецензії, мемуари, републікації. Видання належить до іс- торичних, містить чималу кількість матеріалів зі сторінок єврейської історії Одеси. 2005 р. в мережі історико-наукових серіальних видань з’явився «Вісник Одеського історико-краєзнав- чого музею» [56], (редактор – директор музею В. В. Солодова). 2006 р. професор В. Н. Станко спільно з болгарськими науковцями організував та провів міжнародну конференцію «Българите в Северното Причерноморие». У 1992 – 2009 рр. за результатами десяти конференцій війшло де- сять томів матеріалів конференцій [57]. З 2006 р. в Одесі почало виходити історико- наукове серійне видання, яке є працею україн- ських і польських істориків – «Поляки на півдні України і в Одесі» [58]. Підґрунтям для народ- ження цієї збірки стала однойменна міжнародна конференція, що проводилась під егідою ОНУ ім. І. І. Мечникова, Ольштинського відділу По- льського історичного товариства та історико-пе- дагогічного факультету Опольського універси- тету. До 2011 р. вийшло 5 випусків видання. 2006 р. «Асоціацією європейської культури» започатковано вихід історико-краєзнавчого на- укового альманаху «Південний Захід. Одесика – Юго – Запад. Одесика» [60], що поставив своїм завданням дослідження актуальних проблем іс- торії Одеси, Одещини, південно-західного ре- гіону України. За редакцією В. А. Савченка світ побачили 19 випусків альманаху (видається двічі на рік, має постійні рубрики). Воно є одним з небагатьох історико-наукових видань, яке на- лежить до підвиду періодичних. З 2006 р., Відділ історії козацтва на півдні України розпочав видання продовжуваного нау- кового часопису «Чорноморська минувшина» (відп. ред. О. А. Бачинська) [59]. Загалом світ побачили дев’ять номерів видання та окремі до- слідження Т. Г. Гончарука, Т. С. Вінцковського, А. І. Мисечка, О. М. Дорошенко та ін. З 2006 р. на історико-філософському факультеті Південно- українського національного педагогічного уні- верситету ім. К. Д. Ушинського щорічно відбува- ється наукова конференція викладачів, студентів та молодих вчених, результати доповідей яких увійшли до серійного видання – «Історіосфера» (відп. ред. Ю. А. Добролюбська) [61]. Висвіт- лення результатів наукових досліджень у галузі історичної науки також відбувається на сторінках однієї з серій «Вісника Одеського національного університету» – «Бібліотекознавство. Бібліографо - знавство. Книгознавство» (наук. ред. В. М. Хмар - ський) [62], яка належить до періодичного видан - ня. Завдання видання, яке побачило світ 2007 р., – висвітлювати результати наукової та науково- практичної діяльності спеціалістів у цих галузях, сприяти розвитку різних напрямків інформацій- ної, бібліотечної та книгознавчої науки та прак- тики, служити центром наукових комунікацій [63]. З 2007 р. в Одесі щорічно виходить продов- жуване видання «Воронцовский сборник» [64] – серійна збірка історико-наукових праць, яка є під- сумком проведення щорічних «Воронцовських читань», присвячених пам’яті М. С. Воронцова. 2007 р. під егідою ОНУ ім. І. І. Мечникова почала виходити збірка наукових праць «Лукомор’я: ар- хеологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор’я» (ред. А. В. Шабашов) [65]. Серед великої кількості історико-наукових се- ріальних видань в Одесі впродовж останніх де- сяти років свою нішу зайняло серійне видання «Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри» [66], яке стало результатом проведення раз на два роки одной- менної міжнародної конференції в Одеському на- ціональному морському університеті (ідея й реа- лізація М. І. Михайлуци) [67]. Вже традиційним стало проведення під час конференцій круглих столів з актуальних проблем історичного мину- лого, що мають теоретико-прикладний характер. Зокрема, 2015 р. на ювілейній – п’ятій (десятий рік проведення) конференції, круглий стіл, мате- ріали якого увійшли до збірки, присвятили темі: «Переможці чи переможені?: український вимір, факти, інтерпретації та уроки (1945–2015 рр.)». Всі конференції були організовані спільно з На- ціональною спілкою краєзнавців України (голова О. П. Реєнт, заступник головного редактора жур- налу «Краєзнавство» О. Г. Бажан). Одноразовим фактом стало видання Одеського обласного товариства «Просвіта» ім. Т. Шев ченка, яке 2007 р. задумало випуск видання «Літаври» [68]. Спромігшись видати лише один номер часо- пису, його спіткала доля багатьох подібних ініціа- тив, заснованих на ентузіазмі, але без фінансової підтримки. 2008 р. стараннями колективу кафедри нової та новітньої історії та гуртка дослідників військової історії «НОВІК» (науковий одеський військово-історичний клуб) історичного факуль- тету ОНУ ім. І. І. Мечникова побачив світ одно- йменний продовжуваний збірник наукових праць з військової історії (відп. ред. А. С. Поспєлов) [69; 70]. Після 2011 р. випуски «НОВІК» припини- лися. 2008 р. кафедра нової та новітньої історії ОНУ ім. І. І. Мечникова започаткувала видання збірника наукових праць «Британская политика и мир», присвятивши перший випуск 60-річному ювілею свого завідувача, професора О. Б. Дьо- міна. Другий, і поки що останній випуск видання, редакційна колегія присвятила 55-річчю профе- сора Луганського університету М. С. Бур’яна [71]. Збірки розглядали становища Великої Британії в системі міжнародних відносин ХVІ–ХХ ст. Через тридцять чотири роки після виходу 1976 р. восьмого випуску збірки «Материалы по археологии Северного Причерноморья» [32], 2008 р. було поновлено друкування цього ви- дання (відп. ред. І. В. Бруяко). 2009 р. було започатковано видання збірки нау- кових праць «Одіссос. Актуальні проблеми істо- рії, археології та етнології» (гол. редкол. В. Г. Куш- нір) [72], яка з’явилась внаслідок проведення на історичному факультеті ОНУ ім. І. І. Мечникова щорічної міжнародної конференції «Одеські Чи- тання» (куратор С. В. Ковальський) для студентів, аспірантів та молодих учених. За період 2009– 2012 рр. в Одесі вийшли два продовжуваних ви- дання – «Curriculum Vitae» [73] та «Эсхатос» [74] (відп. ред. О. А. Довгополова), серед яких останнє виступає спадкоємцем ідеї першого. Засновни- ками та авторами «Curriculum Vitae» були представники філософського факультету ОНУ ім. І. І. Мечникова. «Эсхатос» став результатом ук- раїно-російського проекту між кафедрою історії стародавнього світу та середніх віків, кафедрою нової та новітньої історії ОНУ ім. І. І. Мечникова та кафедрою історії філософії Пермського держав- ного університету. До чотирьох збірок включені дослідження, які були представлені на щорічному семінарі, присвяченому одеському історику П. М. Біциллі. Починаючи з 2010 р., впродовж п’яти останніх років кафедра археології та етноло - гії України (координатори В. Г. Кушнір, Н. О. Пет - рова) історичного факультету ОНУ ім. І. І. Меч- никова проводить міжнародну наукову конфе рен- цію «Одеські етнографічні читання», результатом якої стали п’ять збірок наукових праць [75]. За останні кілька років мережу історико-на- укових серіальних видань в Одесі поповнили різ- ної тематичної спрямованості збірки. Серед них видання кафедри історії стародавнього світу та середніх віків ОНУ ім. І. І. Мечникова – «Libra», яке нараховує вже три випуски [77]; «Записки от- дела нумизматики и торевтики Одесского архео- логического музея» (відп. ред. І. В. Бруяко), що має два випуски [78]; збірка статей за результа- тами факультативу з іудаїки та ізраїлезнавства, проведеного філософським факультетом ОНУ ім. І. І. Мечникова – «Мама городов израиле- вых...» [79]; матеріали міжнародної наукової кон- ференції «ІV Історіографічні читання» – «Історик Євген Миколайович Щепкін (1860–1920): по- стать в контексті доби» (відп. ред. В. М. Хмар- ський) [80], присвяченої 150-й річниці з дня на- родження професора; започаткований кафедрою нової та новітньої історії ОНУ ім. І. І. Мечникова спільно з Центром досліджень з історії освіти, науки та техніки на Півдні України ім. В. І. Лип- ського збірник наукових статей – «Альманах іс- торичних досліджень» (відп. ред. В. О. Кузнєцов) [81]; проект кафедри археології та етнології Ук- раїни ОНУ ім. І. І. Мечникова «ПОСТФАКТУМ: історико-антропологічні студії» (чотири випуски) [82]; проект тієї ж кафедри «Етнічна культура в глобалізованому світі», реалізований внаслідок проведення наукових конференцій [83] та ін. Історики мають можливість публікувати свої напрацювання на шпальтах серіальних видань, що мають вузькоспеціалізований профіль і лише дотичні своїм змістом до історичних дослід- жень. Це, зокрема, стосується нещодавно засно- ваного «Вісника Одеського художнього музею» [84]. Його матеріали розкривають маловідомі сторінки та рідкісні факти з історії музею: фор- мування його колекції, біографій митців, худож- нього життя міста ХІХ–ХХ ст. Іншим виданням є «Проблемы теории и истории архитектуры Украины», матеріали якого торкаються зазначе- них в назві проблем з точки зору регіональних особливостей, схоронності та реставрації пам’я - ток архітектури, містобудування, археології тощо [85]. Серед подібних видань потрібно на- звати збірник наукових статей «Медієвістика» – єдине в Україні спеціалізоване видання, в якому друкуються праці, присвячені середньовічній та бароковій літературі й розглядаються проблеми взаємозв’язків літератури з культурою, релігією та історією [86]. 1/2 ’2015Валерій Левченко, Галина Левченко, Едуард Петровський К Р А Є З Н А В С Т В О 150 Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.) 151 Також відзначимо видання етнічного спряму- вання «Актуальні питання вірменознавства», представленого двома випусками [87]. Дослід- ники з України, Вірменії, РФ на його сторінках досліджують різні аспекти проблеми форму- вання та існування вірменської діаспори, її на- ціональної освіти тощо. Подібного етнічного спрямування є журнал «Болгары в Украине, Рос- сии и в других странах СНГ», який розпочав існування ще 2004 р. [88]. Історичний блок жур- налу представлений значною кількістю матеріа- лів різного тематичного спрямування. Незважаючи на прискіпливе відстеження оде- ських історико-наукових серіальних видань, ав- тори припускають, що деякі з них могли не по- трапити в поле їх зору. Наскільки довго ці продовжувані видання закріпляться на Олімпі місцевих історико-наукових серіальних видань покаже історія, а поки що на сьогодні, темати- кою своїх публікацій вони заповнюють значні лакуни у розвитку історичної науки. Впродовж останніх кількох років, з огляду на важливість вирішення актуальних проблем на- укової комунікації, поширення результатів на- укових досліджень, стандартів наукової періо- дики задля безперешкодного розвитку науки та освіти в Україні та інтеграції української акаде- мічної спільноти до світової, одеські дослідники активно переходять до використання даних на- укометричних баз, що включають в себе певний перелік видань, в яких публікуються результати наукових розробок. Адже в сучасному світі будь- яка діяльність має бути затребувана суспіль- ством, науковою громадськістю та має викорис- товуватись. Міністерство освіти і науки України дедалі жорсткіше визначає критерії відповід- ності конкретних викладачів та університетів у своїх оцінках діяльності вищих навчальних за- кладів. Водночас вимоги щодо публікацій у ви- даннях наукометричних баз також посилюються. Низка науково-періодичних серіальних видань Одеси, на шпальтах яких публікуються істо- ричні дослідження почали роботу по включенню до міжнародних наукометричних баз. До міжна- родних наукометричних баз включені видання: «Чорноморська минувшина», «Інтелігенція і влада», «Записки історичного факультету» та ін. За останню чверть століття інформаційний простір історико-наукових серіальних видань він був представлений великою кількістю (за підрахунками авторів – 49) різних за видовою класифікацією видань: (періодичних – 4, про- довжуваних – 34, серійних – 11). Дані ознаки свідчать про рівень розвитку історичної науки в Одесі, про її перспективи, ступінь зосередже- ності науковців, які досліджують різноманітні аспекти історичної науки. Вони демонструють поліструктурність одеської корпорації істориків, які об’єднані не лише навколо профільного істо- ричного факультету ОНУ ім. І. І. Мечникова, а й гуманітарних структур інших вишів Одеси (економічний, морський, педагогічний, політех- нічний університети, університет внутрішніх справ), що є потужною тенденцією до форму- вання окремих історико-наукових осередків при соціогуманітарних кафедрах або зосереджених навколо окремих постатей одеських істориків (Г. І. Гончарук, М. І. Михайлуца, В. А. Савченко та ін.), що виступають ініціаторами подібних видань. Це зумовлює розмаїття дослідницьких пошуків, певну тематичну пріоритетність до- сліджень, інтенсивність розширення джерельної бази, плюралізм методологічних підходів, різність фахового рівня опублікованих матеріа- лів тощо. Політична ситуація 2014–2015 рр. в Україні, окупація Криму та військове протистояння на сході країни призвели до значних ускладнень на шляху підготовки і видання серіальних науково- періодичних видань. Не всі з них зуміли продов- жити свою роботу, деяким довелося взяти паузу. Зрозуміло, що в ситуації, яка склалася, наука, за- лишаючись важливою галуззю державного життя, все ж не належить до першочергових пріоритетів у фінансуванні. Найбільш помітною тенденцією розвитку видань є їх спеціалізація – за напрямами дослід- жень і тематикою, що відповідає пріоритетам на- укових досліджень одеських істориків. Незва- жаючи на всі зазначені проблеми і недоліки, сучасне інтелектуальне співтовариство Одеси пропонує достатньо широкий спектр історико- наукових серіальних видань. На підставі аналізу фактологічних даних було виявлено, що в Одесі впродовж ХІХ – на поч. ХХІ ст. виходило/виходить 65 (за підрахунками авторів) історико-наукових серіальних видань. Пік їх видавництва припадає на поч. ХХІ ст. – 25 видань (див. діаграму). Із загальної кількості переважну більшість складають продовжувані видання – 50 (≈77%), періодичні – 4 (≈6%), се- рійні – 11 (≈17%). Відповідно до загальноприйнятої історіогра- фічної періодизації історико-наукові серіальні видання можна поділити на три площини у вер- тикальній (хронологічній) градації: імперську, радянську і часів незалежності. У горизонталь- ному вимірі виокремлюємо чотири групи вищих навчальних закладів та науково-дослідних уста- нов, що видавали/видають історико-наукові сері- альні видання. Перша група – періодичні та про- довжувані історичні видання вишів Одеси; друга – періодичні та продовжувані історичні видання НАН України та її філій, структурних підрозді- лів; третя група – періодичні та продовжувані історико-наукові видання науково-дослідних ус- танов, товариств, асоціацій тощо та четверта – продовжувані історичні видання окремих груп істориків, або політичних груп. Ці чотири групи умовно представляють собою горизонтальний вимір мережі історико-наукових серіальних ви- дань Одеси за понад сто сімдесятирічний період (2014 р. виповнилося 170 років з часу виходу першого номера «Записок Императорского Одес- ского общества истории и древностей»). Історія історико-наукових серіальних видань привертає увагу наукової спільноти в багатьох аспектах – бібліотечно-бібліографічному, дже- релознавчому, історичному, науковому тощо. Це зумовлює необхідність ретельного їх виявлення, бібліографування, систематизації, створення на цій базі репертуару публікацій; досконалого ви- вчення на основі комплексного підходу; роз- криття джерельної цінності та визначення зна- чущості для сучасних наукових історичних студій. Дослідженням визначено перелік істо- рико-наукових видань у мережі засобів масової інформації, на статті з яких необхідно скласти анотації (краще реферати) та розмістити їх в анотованій (краще реферативній) базі даних Наукової бібліотеки ОНУ ім. І. І. Мечникова, інших бібліотеках Одеси та України для поши- реного введення до наукового обігу, інтеграції наукового досвіду та здійснення комунікації між ученими. Автори статті акцентують увагу на тому, що основна відповідальність за повноту і якість публікацій, які відображають сучасний стан віт- чизняної історичної науки, лягає на професійну періодику. Це стосується не лише наукової пе- ріодики з історичних наук. Потрібно наголосити на колективному забезпеченні «корпорацією іс- ториків» високого наукового й інформаційного рівня опублікованих матеріалів, зокрема в пи- таннях формування мети, розкриття шляхів її досягнення, обґрунтування висновків, а також використання джерел і надбань історіографії, статистичних даних, наукової термінології з ура- хуванням сучасного підходу до бачення та вирі- шення актуальних історичних проблем. 1/2 ’2015Валерій Левченко, Галина Левченко, Едуард Петровський К Р А Є З Н А В С Т В О 152 1. Левченко В., Левченко Г., Петровський Е. Істо- рико-наукові серіальні видання Одеси кінця ХХ – початку ХХІ століття в контексті розвитку краєзнав- чих студій в Україні // Краєзнавство. – К., 2013. – № 2 (83). – С. 5-14. 2. Словарь издательских терминов / Сост.: Ф. С. Сон кина, А. К. Бадигин, та ін.; под. ред. А. Э. Мильчина. – М., 1983. – С. 88-114. 3. Записки Императорского Одесского общества истории и древностей. – Одесса, 1844–1919. – Т. 1–33. 4. Див.: Хмарський В. М. Археографічна діяль- ність Одеського товариства історії та старожитнос- тей. – Одеса, 2002. – 400 с. 5. Див.: Ясь О. В. Записки Одесского общества ис- тории и древностей [Електронний ресурс] // Енцикло- педія історії України: Т. 3: Е–Й / Редкол.: В. А. Смолій Джерела та література Діаграма Динаміка виходу історико-наукових серіальних видань в Одесі (ХІХ ― початок ХХІ ст.) Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.) 153 (голова) та ін. – К.: «Наукова думка», 2005. – 672 с. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/? 6. Записки Императорского Новороссийского университета. – Одесса, 1867–1909, 1914. – Т. 1–113. 7. Библиография периодических изданий России, 1901–1916: [В 4 т.] Т. 1. – Л., 1958. – С. 614 – 615. 8. Русская периодическая печать 1703–1894 гг. Вып. 1 / Составил и издал Н. М. Лисовский. – СПб., 1901. – С. 55. 9. Записки Императорского Новороссийского университета историко-филологического факультета. – Одесса, 1909–1916. – Вып. 1–13. 10. Летопись Историко-филологического обще- ства при Императорском Новороссийском универси- тете. – Одесса, 1890–1902, 1904–1907, 1909–1910, 1913, 1916. – Т. 1–25. 11. Конюшенко Ю. А. Історико-філологічне това- риство при Новоросійському університеті: основні етапи і напрями діяльності (1889–1923 рр.) // Україн- ський історичний журнал. – 2009. – № 5. – С. 98–103. 12. Одесский Вестник. – 1889. – 24 березня. 13. Известия Одесского библиографического об- щества. – Одесса, 1911–1916. – Т. 1–5. 14. Смичок Л. М. Одеське бібліографічне товарис- тво // Одесі-200. – Ч. ІІ. – Одеса, 1994. – С. 113–114. 15. Труды подготовительной по национальным де - лам комиссии. Малорусский отдел. – Одесса, 1919. – Вып. 1: Сборник статей по малорусскому вопросу. – 119 с. 16. Учёные записки Высшей Школы г. Одессы. Отдел гуманитарно-общественных наук. – Одесса, 1921–1922. – Т. І–ІІ. 17. Див.: Левченко В. В. Одеський гуманітарно- суспільний інститут (1920–1921): до питання спад- коємності традицій університетської освіти // За- писки історичного факультету. – Вип. 19. – Одеса, 2008. – С. 207–216. 18. Див.: Левченко В. В. Вчені-історики Одеси в міжнародній науковій комунікації в 1917–1930-х рр. // Університет: науковий історико-філософський жур- нал. – К., 2012. – № 3 (47). – С. 11–22. 19. Див.: Левченко В. В. Наукова комунікація в Одесі 1917–1944 рр.: ресурс розвитку освіти та науки // Південний захід. Одесика. – Вип. 15. – Одеса, 2013. 20. Слабченко М. Є. Фаміліати й заступаючі // Ученые записки Высшей Школы г. Одессы. – 1922. – Т. 2. Отдел гуман.-обществ. наук. – С. 81–84. 21. Бюлетень офіційних розпоряджень і повідом- лень Наркомосвіти. – 1921. – Ч. 7–8. – С. 1. 22. Бюлетень НКО УСРР. – 1925. – Ч. 4. – С. 76. 23. Вісник Одеської комісії краєзнавства при Всеук- раїнській Академії наук. – Одеса, 1924–1930. – Ч. 1–5. 24. Записки Одеського наукового при Українській Академії наук товариства. – Одеса, 1926–1929. 25. Записки Українського бібліографічного това- риства в Одесі. – Одеса, 1925–1929. 26. Праці Одеської центральної наукової бібліо- теки. – Одеса, 1927–1930. 27. Див.: Петровський Е. П. Кадрова ситуація на історичному факультеті Одеського державного уні- верситету в 1930-х роках // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки. – К., 2004. – Вип. 13. – С. 260–273. 28. Див.: Урсу Д. П., Петровський Е. П. Особли- вості науково-дослідної роботи викладачів, аспіран- тів і студентів історичного факультету Одеського державного університету в 1934–1941 роках // Записки історичного факультету. – Одеса, 2009. – Вип. 20. – С. 300–312. 29. Труди Одеського державного університету імені І. І. Мечникова. Серія історичних наук. – Одеса, 1939. – Т. 1; 1947. – Т. 2; 1949. – Т. 9; 1954. – Т. 144, вип. 4; 1956. – Т. 146, вип. 5; 1958. – Т. 148, вип. 6; 1959. – Т. 149, вип. 7; 1962. – Т. 152, вип. 8; Т. 159, вип. 9. 30. Одесская газета. – 1943. – 29 вересня. 31. Добролюбський К. П. Термідор. Нариси з іс- торії // Труди Одеського державного університету. – 1949. – Т. 9. 32. Материалы по археологии Северного Причер- номорья. – Одесса, 1957, 1959–1960, 1962, 1966, 1970–1971, 1976, 2008–2011. – Т. 1–12. 33. Краткие сообщения о полевых археологиче- ских исследованиях Одесского государственного уни- верситета имени И. И. Мечникова и Одесского госу- дарственного музея в 1960 году. – Одесса, 1961; Краткие сообщения о полевых археологических ис- следованиях Одесского государственного музея в 1961 году. – Одесса, 1963; Краткие сообщения о полевых археологических исследованиях Одесского государст- венного музея в 1962 году. – Одесса, 1964; Краткие со- общения о полевых археологических исследованиях Одесского государственного музея в 1963 году. – Одесса, 1965; Записки Одесского археологического общества. – Одеса, 1960. – Т. 1 (34); 1967. – Т. 2 (35). 34. Записки Императорского Одесского общества истории и древностей. – Одесса, 1844–1919. – Т. 1–33. 35. Див.: Левченко В. В. К биографии Петра Оси- повича Карышковского-Икара: начало научного пути // Південний захід. Одесика. – Вип. 12. – Одеса, 2011. – С. 310. 36. Древнее Причерноморье. – Одесса, 1989. – 67 с.; 1990. – 185 с.; 1991. – 123 с.; 1996. – 115 с.; 1998. – 154 с.; 2003. – 228 с.; 2005. – 203 с.; 2008. – 388 с.; 2011. – 517 с.; 2013. – 654 с. 37. Историческое краеведение Одесщины: Сб. ма- териалов. – Одесса, 1992–1996. – Вып. 1–7. 38. Древнее Причерноморье. Краткие сообщения Одесского археологического общества. – Одесса, 1993–1994, 1999, 2008. – Вип. 1–4. 1/2 ’2015Валерій Левченко, Галина Левченко, Едуард Петровський К Р А Є З Н А В С Т В О 154 39. Записки історичного факультету. – Одеса, 1995–2014. – Вип. 1–24. 40. Старожитності Причорномор’я. – Одеса, 1995, 2000. – Вип. 1–2. 41. Невичерпні джерела пам’яті: зб. наук. ст., ма- теріалів та републікацій. – Одеса, 1998. – Т. 1. Намо- гильні хрести запорозьких козаків / Відп. ред. І. В. Са- пожників; наук. ред. О. А. Бачинська. 1998. – 220 с.; Т. 2: Задунайська січ: до 1000-ліття літописання та книжної справи в Україні / Відп. ред. О. А. Бачинська. – 1998. – 390 с.; Т. 3: Хаджибей-Одеса та українське козацтво (1415–1797 роки): До 210 річниці штурму Хаджибейського замку / Відп. ред. І. В. Сапожников; наук. ред Г. В. Сапожникова. – Одеса, 1999. – 399 с. 42. Причерноморский регион. – Одесса, 1998. – № 1. 43. Вестник Одесского музея Нумизматики. – Одесса, 1999–2012. – Вып. 1–46. 44. О чем рассказала монета. – Одеса, 2012. – Вип. 1–8. 45. Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. – Одеса, 1999–2014. – Вип. 1–31. 46. Историческая память: Историко-краеведче- ский ежегодник. – Одесса, 1999–2005. – № 1–6. 47. Праці Державного архіву Одеської області. – Одеса, 2000–2015. – Т. І–ХLІІ. 48. Археологія та етнологія Східної Європи: ма- теріали i дослідження / Відп. ред. О. В. Сминтина. – Одеса, 2000–2002. – Т. 1–3. 49. Античные и средневековые монеты Северного Причерноморья. – Одеса, 2002–2005. – Т. І–ІV. 50. Творчість Юрія Липи в культурно-історичному контексті ХХ століття. М-ли Всеукр. наук. конф. [І-і Липівські читання, Одеса, 27-28 квітня 2000 р.] – Одеса: Астропринт, 2000. – 151 с.; ІІІ-і Липівські чи- тання. Пам’яті Івана та Юрія Лип: М-ли Всеукр. наук. конф. [Одеса, 5-6 травня 2006 р.] / упоряд. Г. Дольник – Одеса: Друк, 2007. – 140 c.; ІУ-і Липівські читання. Пам’яті Івана та Юрія Лип: М-ли Всеукр. наук. конф. [Одеса, 18-19 квітня 2008 р.] / упоряд. Г. Дольник. – К.: УВС ім. Ю. Липи, 2009. – 236 с.; УІ-і Липівські читання. Пам’яті Івана та Юрія Лип. М-ли Всеукр. наук. конф. / упоряд. Г. Дольник [Львів, 4-5 травня 2012 р.] – К.: УВС ім. Ю. Липи, 2012. – 168 с. 51. Одесса и еврейская цивилизация. – Одесса, 2002–2007. 52. Одеська болгаристика. – Одеса, 2003–2012. – Вип. 1–10. 53. Науковий вісник. Одеський державний еконо- мічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. – Науки: економіка, політологія, історія. – Одеса, 2004–2015. – № 1–220. 54. Липоване: история и культура русских-старо- обрядцев. – Одесса, 2004–2009. – Вып. 1–6; Одесса- Измаил, 2010–2013. – Вып. 7–10. 55. Мория. Альманах. – Одесса, 2004–2012. – Вып. 1–13. 56. Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею. – Одеса, 2005–2011. – № 1–11. 57. Българите в Северното Причерноморие. Из- следования и материали. – Велико Търново, 1992– 1997, 2000, 2004. – Т. 1–8; Одеса–Велико Търново, 2006, 2009–2013. – Т. 9–12. 58. Поляки на півдні України. – Одеса – Ополє – Ольштин, 2006–2011. 59. Чорноморська минувшина. Записки Відділу історії козацтва на півдіні України Науково-дослід- ного інституту козацтва Інституту історії України НАН України: зб. наук. пр. – Одеса, 2006–2014. – Вип. 1–9. 60. Південний захід. Одесика – Юго-Запад Одес- сика. Історико-краєзнавчий науковий альманах. – Одеса, 2006–2015. – Вип. 1–19. 61. Історіосфера. – Одеса, 2006–2014. – Вип. 1–9. 62. Вісник Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Серія: Бібліотекознавство, біб- ліографознавство, книгознавство. – Одеса, 2007. – Т. 12, вип. 4; 2008. – Т. 13, вип. 8; 2009. – Т. 14, вип. 19; 2010. – Т. 15, вип. 21; 2011. – Т. 16, вип. 21; 2012. – Т. 17, вип. 1 (7); 2012. – Т. 17, вип. 2(8); 2013. – Т. 18, вип. 1(9); 2013. – Т. 18, вип. 2 (10). 63. Сминтина В. А. Вступне слово ректора ОНУ ім. І. І. Мечникова // Вісник ОНУ. Серія: Бібліотеко - знавство, бібліографознавство, книгознавство. – 2007. – Т. 12, вип. 4. – С. 8. 64. Воронцовский сборник. – Одесса, 2007–2013. – Вып. 1–6. 65. Лукомор’я: археологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор’я. – Одеса, 2007– 2013. – Вип. 1–6. 66. Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри / Від. ред. М. І. Ми- хайлуца. – Одеса, 2007. – 333 с.; 2009. – 397 с.; 2011. – 400 с.; 2013. – 440 с.; 2015. – 442 с. 67. Див.: Левченко В. В., Михайлуца М. І. Друга міжнаолдна науково-практична конференція «Пів- день України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри» // Краєзнавство. – 2009. – № 1–2. – С. 239–240; Левченко В. В., Михайлуца М. І. ІІІ Міжнародна наукова конференція «Південь Ук- раїни: етноісторичний, мовний, культурний та релі- гійний виміри» // Краєзнавство. – К., – 2011. – № 2. – С. 325–328 та ін. 68. Літаври. – Одеса, 2007. – 70 с. 69. Новик: Сб. науч. трудов по военной истории Научного Одесского военно-исторического клуба. – Одесса, 2008–2011. – Вып. 1–4. 70. Бузейчук В. М. Нове військово-історичне ви- дання в Одесі // Ресурс доступу: http://madvi- odesa.mylivepage.com/wiki/1244/383 Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.) 155 71. Британская политика и мир: контуры истори- ческого взаимодействия. – Одесса, 2008. – Вып. 1; Луганск- Одесса, 2011. – Вып. 2. 72. Одіссос. Актуальні проблеми історії, археоло- гії та етнології / В. Г. Кушнір (гол. редкол.). – Одеса, 2009–2014. – Вип. І–V. 73. Curriculum Vitae. – Одесса, 2009–2010. – Вип. 1–2. 74. Эсхатос: философия истории в предчувствии конца истории. – Одесса, 2011; Эсхатос-ІІ: философия истории в контексте идеи «предела». – Одесса, 2012. 75. Весільна обрядовість у часі і просторі: мате- ріали міжнар. наук.-практ. конф. «Одеські етногра- фічні читання»/ Наук. ред. В. Г. Кушнір. – Одеса, 2010. – 381 с.; Календарна обрядовість у життєдіяль- ності етносу. Зб. наук. праць // Матер. міжн. наук. конф. «Одеські етнографічні читання». – Одеса, 2011. – 383 с.; Традиційна культура діаспори. Зб. наук. праць / Матер. міжн. наук. конф. «Одеські етногра- фічні читання». – Одеса, 2012. – 491 с.; Локальна та регіональна специфіка традиційної культури. Зб. наук. праць / Матеріали між. наук. конф. «Одеські ет- нографічні читання». – Одеса, 2013. – 574 с.; Одеські етнографічні читання. Етнокультура порубіжжя: ло- кально-територіальні особливості: зб. наук. праць/ Колектив авторів. – Одеса, 2014. – 419 с. 76. Етнографія Півдня України. – Одеса, 1996. – Вип. 1. 77. Libra. – Одесса, 2010–2014. – Вип. 1–3. 78. Записки отдела нумизматики и торевтики Одесского археологического музея. — Одесса, 2010, 2014. – Вып. 1–2. 79. «Мама городов Израилевых...» Сб. статей по итогам факультатива по иудаике и израилеведению ОНУ им. И. И. Мечникова / Под ред. О. А. Довгопо- лова, М. Довев, И. В. Голубович, Э. И. Мартынюк, Е. С. Петриковская. – Одесса, 2011. – 146 с. 80. Історик Євген Миколайович Щепкін (1860– 1920): постать в контексті доби: Матер. міжн. наук. конф. «ІV Історіографічні читання», присвя- ченої 150-й річниці з дня народження професора Є. М. Щеп кіна. – Одеса, 2012. 81. Альманах історичних досліджень. – Одеса, 2012. – Вип. 1. 82. ПОСТФАКТУМ: історико-антропологічні сту- дії. – Одеса, 2013. – № 1-4. 83. Етнічна культура в глобалізованому світі. Збірка наук. праць І-ї Між. наук. конф. студентів, ас- пірантів та молодих вчених, присвяченої 20-річчю кафедри археології та етнології України ОНУ ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2013. – 242 с.; Етнічна культура в глобалізованому світі. Збірка наукових праць ІІ-ї Між. наук. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 200-річчю Т. Г. Шевченка. – Одеса, 2014. – 216 с. 84. Вісник Одеського художнього музею. – Одеса, 2014. – Вип. 1, 2. 85. Проблемы теории и истории архитектуры Украины. – Одесса, 1999–2013. – Вып. 1–13. 86. Медієвістика: збірник наукових статей за ред. О. Александрова. – Одеса, 1998–2009. – Вип. 1–5. 87. Актуальні питання вірменознавства: збірка наук. статей. – Одеса, 2013–2014. – Вип. 1–2. 88. Болгары в Украине, России и в других странах СНГ. – Одесса, 2004–2012. – №№ 1–10. Валерий Левченко, Галина Левченко, Эдуард Петровский ИСТОРИЧЕСКИЕ СЕРИАЛЬНЫЕ НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ ОДЕССЫ ХІХ-ХХІ вв.: ДИНАМИКА РАЗВИТИЯ И КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ОСОБЕННОСТИ В статье рассматривается история становления и развития исторических научных сериальных изданий в Одессе, подана их видовая характеристика. Акцентировано внимание на проблемно-тематических приори- тетах публикаций этих изданий, определены их функции, выявлены положительные и отрицательные черты функционирования исторических научных сериальных изданий в контексте генезиса исторической науки. Ключевые слова: Одесса, история, издания, сериальные, периодика, наука. Valeriy Levchenko, Galyna Levchenko, Edward Petrovskiy HISTORICAL SCIENCE EDITION SERIALS ODESSA XIX-XXI: DYNAMICS AND CONCEPTUAL FEATURES The article discusses the history and development of historical serial scientific publications in , filed their specific characteristics. Special attention is paid to the major thematic aspects of publications in these publica- tions, their functions defined, a positive and negative features of the functioning of media in the context of the genesis of history. Presents a problem-thematic priorities of modern historical serial scientific publications . Key words: Odessa, history, publications, serials, periodicals, science.

Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ – початок ХХІ ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси