Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)

У статті показано важливу роль монастирського господарства в економічному житті Південної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. (на матеріалах монастирів Херсонської єпархії). Вказуються шляхи досягнення добробуту православних монастирів, показники їхнього господарювання на різних етапах розвитку....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Тригуб, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2015
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168544
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) / О. Тригуб // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 178-183. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168544
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1685442020-05-05T01:27:09Z Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) Тригуб, О. Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс У статті показано важливу роль монастирського господарства в економічному житті Південної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. (на матеріалах монастирів Херсонської єпархії). Вказуються шляхи досягнення добробуту православних монастирів, показники їхнього господарювання на різних етапах розвитку. В работе показано важную роль монастырского хозяйства в экономической жизни Южной Украины конца XVIII – начала ХХ в. (на материалах монастырей Херсонской епархии). Указываются пути получения благосостояния православных монастырей, показатели их хозяйствования на различных этапах развития. The work considers the important role of the monastery economy in the economic life of South Ukraine in end of XVIIIth – early XX century (based on the monasteries of ’ eparchy). Identifies ways of getting welfare Orthodox monasteries, their economic performance at different stages of their development. 2015 Article Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) / О. Тригуб // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 178-183. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168544 94 (477.7) "17/19" uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
spellingShingle	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Тригуб, О. Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) Краєзнавство
description	У статті показано важливу роль монастирського господарства в економічному житті Південної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. (на матеріалах монастирів Херсонської єпархії). Вказуються шляхи досягнення добробуту православних монастирів, показники їхнього господарювання на різних етапах розвитку.
format	Article
author	Тригуб, О.
author_facet	Тригуб, О.
author_sort	Тригуб, О.
title	Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)
title_short	Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)
title_full	Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)
title_fullStr	Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)
title_full_unstemmed	Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)
title_sort	монастирі південної україни у господарсько-економічному житті краю (кінець хvііі – початок хх ст.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168544
citation_txt	Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) / О. Тригуб // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 178-183. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT trigubo monastirípívdennoíukraíniugospodarsʹkoekonomíčnomužittíkraûkínecʹhvííípočatokhhst
first_indexed	2025-07-15T03:18:10Z
last_indexed	2025-07-15T03:18:10Z
_version_	1837681334917529600
fulltext	178 УДК 94 (477.7) "17/19" Олександр Тригуб (м. Миколаїв) Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) У статті показано важливу роль монастирського господарства в економічному житті Південної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. (на матеріалах монастирів Херсонської єпархії). Вказуються шляхи досягнення добробуту православних монастирів, показники їхнього господарювання на різних етапах розвитку. Ключові слова: монастирське господарство, Південь України, Херсонська єпархія. Господарсько-економічна діяльність завжди займала одне з першочергових положень у загальному контексті діяльності православної церкви. На землях, що належали їй, церква вела своє господарство силами ченців, залеж- них людей і кріпаків. Головною господарчою ланкою у системі церковних установ були монастирі. Саме вони зосередили у собі пере- важну більшість земельних володінь і кріпаків. З їхніх керівників призначалися вищі церковні ієрархи: єпископи, архієпископи, митрополити, що стояли на чолі територіальних управлінь (єпархій, митрополій), що називалися «кафед- рами» або «домами», в яких були свої воло- діння. Оскільки господарство у них вели теж ченці, ці архієрейські доми можуть бути прирівняні до монастирів. Іншими господар- чими одиницями були церкви; найбільші з них, собори, за розмірами своїх володінь не посту- палися дрібним, а іноді і значним монастирям, але загальна кількість землі й об’єми вироб- ництва у церков та архієрейських будинків не йшло ні в яке порівняння з монастирськими. Тому в центрі нашої уваги будуть саме монас- тирі. До недавнього часу економічна діяльність монастирів оцінювалася переважно з негатив- ної сторони. Радянські дослідники, визнаючи їх культурно-освітній внесок у період феода- лізму, стверджують, що згодом обителі перетво- рилися в найбільших експлуататорив у самодер- жавній Росії, які лише завдяки зиску, а не грамотному веденню господарської діяльності, заробляли свої багатства. У XVIII-XIX ст. мо- настирі втрачають своє значення як культурні центри, та перетворюються на центри роз- пусти та пияцтва [1]. Спробуємо ж розглянути господарсько-економічну діяльність правос- лавних монастирів та архієрейських будинків на території Херсонської єпархії (до уваги береться територія станом на 1860 р. – О.Т.). Монастирі були різними. У період раннього та розвиненого феодалізму були монастирі кел- ліотські і гуртожитні. У перших не велося за- гального господарства, землевласники, що всту- пали до братії, віддавали у вигляді внеску частину своєї землі (або всю), але зберігали право розпоряджатися нею. Келліотські монас- тирі становили більшість до середини XIV ст., коли починається швидке виникнення гуртожит- них монастирів, що мали загальне господарство та були справжніми феодальними земле - власниками-вотчинниками. Монастирі були чоловічими та жіночими, самостійними та при- писними, тобто підпорядкованими іншому мо- настирю. Найбільш значні самостійні монастирі підпорядковувалися безпосередньо голові цер- кви – патріарху, а згодом – вищому органу керу- вання церквою – Синоду (такі монастирі нази- валися «ставропігіальними», а найбільші – «лаврами»). Невеликі монастирі, що виникли у віддаленні від міст, іменувалися «пустелями». Найдрібнішими монастирями були скити, кіно- вії, пізніше з’явилися жіночі общини; з часом вони одержували статус монастиря. Майже всі вони мали земельні володіння, а більшість до се- куляризації 1764 р. – кріпаків і залежних людей (на Україні секуляризацію було проведено у 1786 році, результаті чого багато монастирів було ліквідовано). 179 * У дужках вказано кількість жіночих монастирів, а поза дужками – чоловічих – О.Т. Ліквідація супроводжувалася поділом решти монастирів на класи у відповідності з введеними штатами. На Україні було ліквідовано 29 (9)* мона - стирів з 85 (20), або 34%, залишилося 56 (11) [2]. У новоутвореній у 1775 р. Слов’янській і Херсонський єпархії, куди увійшов увесь пів- день України, було 3 монастирі: Полтавський Хрестовоздвиженський, Сокільський і Нефоро- щенський (два останні ліквідовані у 1786 р.) Але треба відмітити, що при секуляризації була ві- дібрана не вся земля. Монастирі пристосувалися до нових умов та й уряд йшов їм назустріч, даючи дозвіл на придбання земель. Перетворившись у спільника самодержавства, церква, природно, могла розраховувати на його прихильність. І дійсно, як відзначив С.С. Дмит- рієв, «якщо у XVIII ст. монастирське господар- ство згорталося, то у дореформеній Росії XIX ст. спостерігалася протилежна картина… Монас- тирі успішно обзаводилися новими і новими зе- мельними володіннями. За указом Павла І від 18 грудня 1797 р. на кожен монастир почали від- межовувати по 30 десятин вигідної землі. Олек- сандр І двічі, у 1805 і 1810 рр., давав дозвіл мо- настирям знову отримувати нерухоме майно… При Миколі І за Правилами 1838 р. кожен мо- настир міг одержувати лісових дач від 50 до 150 десятин. За неповними даними звітів обер-про- курорів Синоду за 1836-1861 рр., за цей час тільки 170-180 монастирями отримано було від казни понад 16 тис. десятин лісу і більше 9 тис. десятин орної та лугової землі. Орні землі, ліси, луки, млини приносили монастирям великі при- бутки. Але найбільші доходи монастирі одержу- вали від прочан, їхніх пожертвувань, від кружеч- них зборів, від зборів по так званій «невгасимій псалтирі» і багатьох інших видів зборів на вічне поминання померлих» [3]. Господарський уклад церковних маєтків Херсонської єпархії був таким же, як на всій те- риторії України, локальні відмінності здебіль- шого стосувалися неоднакового співвідношення аграрного і промислового секторів і обумовлю- вались якістю ґрунтів, наявністю сировинних ресурсів, віддаленістю від основних ринків збуту та місцевою ринковою кон’юнктурою. На характер церковних господарств впливали також їх забезпеченість робочою силою та динаміка соціальних негараздів [4]. Основна увага у церковних маєтках приділя- лась сільськогосподарському виробництву. Але, як зазначила Є.І. Дружиніна: «Землеволодіння православного духовенства не грало значної ролі у Південній Україні. У Катеринославській губернії найбільш великими володіннями цер- кви були архієрейські будинки, розташовані біля Катеринослава і Новомосковська у низов’ях р. Самара. Від 1853 р. зберігся документ про відвід для вікаріатства, знову заснованого у Херсоні, «узаконеної пропорції землі і рибних ловель». Аж до відводу відповідних угідь віка- ріатство повинне було одержувати, крім основ- ного грошового утримання (2495 руб.), додат- кову суму в 1150 руб. на рік. Православні церкви одержували по 120 дес. на кожну парафію. Ці землі звичайно обробля- лися силами служителів, що перебували при церкві, для забезпечення продовольством свя- щеника і всього причту» [5]. З цього приводу можна погодитися з Є. Дружиніною, бо єдиним значним землевласником у Херсонській єпархії був Григоріє-Бізюків монастир, який до по- чатку ХХ ст. здобув до 30000 десятин землі [6] (на 1862 р. – 25963 десятини) [7], інші два монастирі: Корсунський (перебував у складі Херсонської єпархії до 1861 року) та Успен- ський мали відповідно 5447 [8] і 158 деся- тин [9]. При церквах єпархії у 1905 році було 40357⅔ десятин вигідної і 1897 десятин неви- гідної землі [10]. До основних культур, що вирощувалися в церковних маєтках, були традиційні зернові та технічні (жито, овес, пшениця, ячмінь, гречка, конопля, льон). Також вирощували кукурудзу, просо – у залежності від ґрунтів. Наприклад Корсунський монастир, у зв’язку з чорноземно- піщаним ґрунтом, в якому переважав рихлий пісок, вирощував в основному жито та гречку, але більше використовував землю під баштан для кавунів, динь, гарбузів, а також маку та со- няшника [11]. На землях Успенського монастиря вирощували озимий та яровий хліб, але більша частина зберігалася під сінокіс [12]. Агротехніка у церковних господарствах зали- шалася протягом останньої чверті ХVIII – на початку ХІХ ст. на допотопному рівні, що не забезпечувало високої врожайності основних культур. У них здебільшого застосовувалась Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) 1/2 ’2015Олександр Тригуб К Р А Є З Н А В С Т В О 180 примітивна трипільна система землеробства (поля ділили «у три руки», тобто на озимий, яровий і паровий клини). В умовах постійної нестачі органічних добрив земля при перелогах швидко виснажувалася, тому її найменш родючі ділянки тимчасово, на 10-15 років і більше, переставали засівати, або здавали в оренду [13]. Григоріє-Бізюків монастир ос- новну частину землі (20718 десятин – так звана «Інгульська дача») здавав в оренду на 10 років із річною оплатою в 19100 руб. [14], Корсун- ський – селянам із оплатою за кожну десятину від 4 до 8 карбованців, у залежності від якості ґрунту [15]. Упродовж останньої чверті ХVIII ст. землю доводилось здебільшого боронувати легкою, не- зграбною дерев’яною бороною, яка не розби- вала груддя і тому потребувала після себе котку- вання. Хліб жали серпом або косили вручну, снопи молотили ціпом на току. Характерною особливістю монастирських господарств Хер- сонської єпархії була відсутність підлеглих селян і тому чернецтво саме виконувало всі по- льові роботи. Пізніше, з другої чверті ХІХ ст., до сільськогосподарських робіт підключилися бо- гомольці, наймані робітники й орендатори, що брали у монастирів землю у найм. Примітивна система рільництва потребувала чималої кількості робочої худоби, тому у цер- ковних господарствах значна увага приділялася скотарству. Основною тягловою силою були воли, які в умовах тодішнього бездоріжжя най- краще справлялися з перевезенням вантажів, були витривалішими за коней і задовольнялися простим доглядом. Тому перше, що зробив ар- хімандрит Григоріє-Бізюкова монастиря після його заснування, був перегін сюди частини табунів і рогатої худоби з Мовчанської Софро- нієвої пустині, яка знаходилася у Глухівському повіті, подвір’ям якої на той час був Григоріїв- ський монастир. У кінці ХVIII ст. монастир вже мав до 2000 голів коней, 1000 рогатої худоби та більше 20000 овець. Все це монастир придбав протягом 15 років, частково завдяки своїй господарській ді- яльності, частково від пожертвувань запорізьких козаків [16]. Як видно із поголів’я овець, знач- ний інтерес проявлявся і до промислового вівчарства. Важливу роль у монастирських господар- ствах Херсонської єпархії відігравало річкове рибальство, яке значною мірою мало товарний характер. Рибні заводи, не виділяючись вели- кими розмірами, давали доволі риби та рибоп- родуктів. Піймана риба заготовлювалася про запас, тобто консервувалася шляхом соління, в’ялення і т.п. Оброблену рибу, а також ікру та балики, розвозили не тільки по всій Україні, але й у віддалені міста (Курськ, Воронеж) і навіть відправляли за кордон [17]. Товарний характер рибного промислу характерний для другої половини ХІХ – початку ХХ ст., але тут у тор- говельні відносини вклинювався скупник. Най- більше це було характерно для Григоріє-Бізю- кова монастиря, який мав пристані та два рибних заводи: один на Дніпрі, яким він безпо- середньо користувався, а другий, на річці Конка у 8 верстах, віддавався в оренду [18]. Були свої рибні ловлі і в інших церковних господарствах: Корсунського монастиря (рибний завод тут був створений у 1857 році, і з того часу монастир розпочав вести торгівлю рибою) [19], Успен- ського монастиря в Одесі [20], архієрейських домах – Одеському (рибний завод знаходився в Очакові при Бузькому та Дніпровському лима- нах) [21], Херсонському (при Дніпровському ли- мані) [22]. Але тільки Корсунський і Григоріїв- ський монастирі торгували рибою, усі інші використовували її для своїх власних потреб. Розвивалося у монастирських господарствах городництво та садівництво. На городах виро- щувалися майже всі овочеві культури. Особливу увагу приділяли садівництву. Практично кожен монастир та архієрейський будинок мав кілька садків, в яких росли яблуні, груші, абрикоси, го- ріхи, сливи, персики та інше [23]. По два фрук- тових сади з виноградниками були в Григоріє- Бізюковому (один на 4 десятинах, другий на 20 десятинах; виноградник мав більше 1000 кущів) [24], Корсунському (близько 100 сажень) та Успенському монастирях (сади з виноградни- ком у 2000 лоз займали площу близько 20 деся- тин) [25], по одному – при Херсонському та Оде- ському архієрейських будинках. Виноградарство йшло на виробництво вина – як білого, так і чер- воного. У Бізюковому монастирі кожного року заготовлювалося близько 40-60 бочок вина [26] (на думку автора – до 10000 л. – О.Т.), в Успен- ському – більше 500 відер білого та червоного вина [27]. Чільне місце у господарській практиці монас- тирів Херсонської єпархії посідали традиційні 181 промисли, які упродовж кінця ХVIII-ХIХ ст. зберігали дрібнотоварну форму. Найбільш по- ширеним промислом залишалося ґуральництво. Висока прибутковість ґуральництва (горілка коштувала на ринку в 2-3 рази дорожче за те зерно, яке йшло на її виготовлення, до того ж попит на неї був завжди) служила стимулом для його розвитку. Відходи ґуральництва (брага) ви- користовувались для відгодівлі худоби. Най- більша винокурня була при Григоріє-Бізюко- вому монастирі, яка проіснувала до 1918 року, даючи значні прибутки до каси Херсонського архієрейського дому [28]. У монастирських ґуральнях широко використовувалася наймана праця [29]. Про це свідчить поселення монас- тирських робітників, яке існувало при Григорі- ївському монастирі та налічувало у 1894 р. 145 осіб, а вже у 1916 р. – 910 осіб [30]. Інтенсивно розвивався у церковних маєтках борошномельний промисел, порівняно дешевий і дуже прибутковий. Будь-який штатний монас- тир мав право отримати з державної скарбниці крім землі, лісів, рибної ловлі, також і млин. При кожному господарстві, як архієрейському домі, так і монастирі, був вітровий млин («вітряк»). Їх будували, як правило, на пагорбах, тому потуж- ність млинів була більш-менш значною, до того ж цьому сприяв південний степовий ландшафт, який характеризується постійними та сильними вітрами. При них завжди знаходився мельник, бо його будинок розташовувався там же. Крім свого зерна, монастирські млини здійснювали помел зерна селян навколишніх сіл, стягуючи при цьому певний відсоток від загальної кіль- кості. У маєтках Корсунського, Успенського монастирів та архієрейських домів Херсона й Одеси було по одному млину, а у Григоріївського – декілька (точної цифри не вказано. – О.Т.). Григоріє-Бізюків монастир мав чи не най- більше господарство у Херсонській єпархії. Крім вище зазначених сільськогосподарських та промислових видів виробництва, при монастирі на початку ХХ ст. існували вапнярня, гончарна майстерня, цегельний завод, і навіть була збудо- вана своя невелика електростанція [31]. Про об’єми виробництва говорить річний бюджет монастиря, який коливався в межах 500-800 тисяч карбованців (станом на 1916 р.) [32]. У кінці ХIХ ст. ця сума дорівнювала приблизно 100-200 тисячам руб. (різниця насамперед пов’язана з інфляційними процесами початку ХХ ст. у Російській імперії – О.Т.). У другій по- ловині ХIХ ст. цей монастир був головним году- вальником єпархіального керівництва та інших підрозділів церкви: «Одеський архієрейський дім без допомоги від Бізюкова не у змозі був за- довольнити актуальні свої потреби… із своїх коштів він виділяв значні суми на утримання Одеського архієрейського дома і братії, що була при ньому, на жалування другому вікарію Хер- сонської єпархії, на потреби єпархіальних духов- них училищ, на Єпархіальну училищну раду та інше» [33]. Для південного регіону був характерний со- ляний промисел, який приносив дуже значні прибутки. Корсунський монастир у 1808 р. от- римав для користування два Кінбурнських соля- них озера. З них монастир отримував, без сплат до скарбниці, по 500 возів солі. що коштувало за тими цінами 5000 руб. (в той час сіль продава- лася прямо з озер по 40 копійок за пуд). У 1811 році озера були відібрані, а замість цього монас- тирю щорічно видавалося 35 тисяч пудів з Пе- рекопських озер (на 14 тисяч руб. щорічно) [34]. З 1858 року замість солі була відведена безкош- товно ділянка для добування і вивозу 35 тисяч пудів солі силами монастиря [35]. Майже всю сіль монастир відправляв на ринок. Чималі надходження мали монастирі від святкових пожертвувань вірних («милостиня»), особливо у дні масових паломництв, а також від торгівлі предметами культу, яку монастирські майстерні організовували під час таких палом- ництв. У Херсонській єпархії найбільшою попу- лярністю користувався хресний хід з Касперів- ською іконою Божої Матері, який збирав значну кількість богомольців кожного року. Тільки до Григоріє-Бізюкова монастиря, під час перебу- вання там ікони, збиралося до 10000 богомоль- ців, які не тільки жертвували гроші, але й вно- сили при цьому свою скромну частку на потреби монастиря [36]. Певним джерелом доходів для чорного духо- венства була плата за виконання церковних та- їнств, які здійснювалися при монастирських церквах, – вінчання, хрещення, миропомазання, причастя, сповідання, похорони, поминальні мо- литви й інші треби. Протягом останньої чверті ХVIII – початку ХХ ст. вона часто збільшува- лася. При Олександрі I вона становила: за хре- щення – 6 коп., за вінчання – 20 коп., за похо- вання – 20 коп. [37]. Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) 1/2 ’2015Олександр Тригуб К Р А Є З Н А В С Т В О 182 Економічне життя монастирів на Півдні Ук- раїни у ХVIII – на початку ХХ ст. загалом йшло у ногу із соціально-економічним розвитком ре- гіону, хоча й відзначалося низкою особливостей, породжених специфічною роллю церкви у сус- пільстві. Монастирські господарства грали значну роль у господарсько-економічному житті Херсонської єпархії та своєю діяльністю вно- сили вагомий внесок у загальний добробут пра- вославної церкви, що давало змогу єпархії утри- мувати значний керівний апарат (у другій поло- вині ХІХ ст. було засновано 2 вікаріатства, одне з яких було заштатним таутримувалося на кошти Бізюкова монастиря), будувати нові заштатні церкви та каплиці, тримати у своїх руках почат- кову освіту регіону, проводити значну місіонер- ську роботу на Півдні України, бо більша час- тина коштів, на які існували місіонерські організації, отримувалася саме від монастир- ської господарчої діяльності. 1. Буркин Н. Монастыри в России, их эксплуата- торская и контрреволюционная роль. – М.: «Безбож- ник», 1931; Зыбковец В.Ф. Национализация мона- стырских имуществ в Советской России (1917-1924). – М.:Наука,1975; Прошин Г. Правда о православных монастырях // Атеистические чтения. Сборник. – М.:Политиздат,1989. – С. 327-337 та інші. 2. Русское Православие: вехи истории. – М.: По- литиздат, 1989. – С. 548. 3. Дмитриев С.С. Православная церковь и госу- дарство в предреформенной России // История СССР. – 1966. – № 4. – С. 47. 4. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х кн. – К.: Либідь, 1994. – Кн.3. – С.159. 5. Дружинина Е.И. Южная Украина в период кри- зиса феодализма, 1825-1860 гг. – М.: Наука, 1981. – С. 45. 6. Историческая записка о женском одесском с де- вичьим училищем монастыре, читалися при собра- нии посетителей обители в день торжественного ея открытия 9-го мая 1844 г. // Прибавления к «Херсон- ским епархиальным ведомостям». – 1877. – № 17. – 1 сентября. – С. 494. 7. Сведения о второклассном Григорьевском Би- зюкове монастыре // Прибавление к «Херсонским епархиальным ведомостям». – 1862. – № 8. – 15 апреля. – С. 514. 8. Тимошенко Л. Возвратят ли церкви монастырь? // Православна Таврія. – 2000. – № 3. 9. Зеленецкий К. Сведения о второклассном Ус- пенском монастыре в окрестностях Одессы // Ново- российский календарь на 1843 г. – Одесса, 1842. – С. 341. 10. Церковно-земельное дело // Херсонские епар- хиальные ведомости (отдел неофициальный). – 1910. – №14. – С.259. 11. Чирков А. Топографическое описание Кор- сунского монастыря, находящегося в Днепровском уезде Таврической губернии, на левом берегу Днепра // Записки Одесского общества истории и древностей (далі – ЗООИИД). – Т. 12. – Одесса, 1881. – С. 469. 12. Зеленецкий К. Вказ. праця. – С. 344. 13. Історія церкви та релігійної думки в Укра - їні… – С. 159. 14. Православные монастыри, скиты и киновии в епархиях Новороссийского края и Бессарабии // Новороссийский календарь на 1873 год. – Одесса, 1872. – С.1 13. 15. Чирков А. Вказ. праця. – С.469. 16. Мурзакевич Н. Сведения о некоторых право- славных монастырях епархии Херсонской и Киши- невской // ЗООИД. – Т. 2 (Отделение 1). – Одесса, 1848. – С. 304. 17. Дружинина Е.И. Вказ. праця. – С. 117. 18. Православные монастыри, скиты и киновии в епархиях Новороссийского края и Бессарабии… – С. 113. 19. Тимошенко Л. Вказ. праця. 20. Зеленецкий К. Вказ. праця. – С. 341. 21. Державний архів Одеської області, ф. 37, оп. 2-а, спр.3, арк. 284-289. 22. Сведения о состоянии Херсонской епархии в 1886 г. // Прибавление к «Херсонским епархиальным ведомостям». – 1888. – № 6. – 15 марта; № 7. – 1 апреля. – С. 152. 23. Ногачевский Н.Ф. Григориевский Бизюков мо- настырь Херсонской епархии. – Одесса: Тип. Е.И. Фесенко, 1894. – С. 46. 24. Там само. – С. 46, 58. 25. Зеленецкий К. Вказ. праця. – С. 341-344. 26. Ногачевский Н.Ф. Вказ. праця. – С. 46. 27. Зеленецкий К. Вказ. праця. – С. 344. 28. Св. Варсонофій (Подима) Свято-Григоріїв (Бізюків) чоловічий монастир // Православний вісник. – 1998. – № 1. – С.71; Пасічник О. Розстріля- Джерела та література Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) 183 ний монастир // Наддніпрянська правда. – 1998. – 19 грудня. 29. Історія церкви та релігійної думки в Укра - їні… – С. 180. 30. Ногачевский Н.Ф. Вказ. праця. – С. 58; Пасіч- ник О. Вказ. праця. 31. Св. Варсонофій (Подима). Вказ. праця. – С. 71; Пасічник О. Вказ. праця. 32. Св. Варсонофій (Подима) Вказ. праця. – С. 71. 33. Сведения о состоянии Херсонской епархии в 1886 г. // Прибавление к «Херсонским епархиальным ведомостям». – 1888. – №7. – С. 152-153. 34. Мурзакевич Н. Вказ. праця. – С.311-312. 35. Тимошенко Л. Вказ. праця. 36. Св. Варсонофій (Подима) Вказ. праця. – С. 72. 37. Дмитриев С.С. Вказ. праця. – С.49. Александр Тригуб Монастыри Южной Украины в хозяйственно-экономической жизни края (конец XVIII – начало ХХ в.) В работе показано важную роль монастырского хозяйства в экономической жизни Южной Украины конца XVIII – начала ХХ в. (на материалах монастырей Херсонской епархии). Указываются пути получения благосостояния православных монастырей, показатели их хозяйствования на различных этапах развития. Ключевые слова: монастырское хозяйство, Юг Украины, Херсонская епархия. Olexander Tryhub Monasteries of in the economical life of the region (end XVIII – XX centuries) The work considers the important role of the monastery economy in the economic life of South Ukraine in end of XVIIIth – early XX century (based on the monasteries of ’ eparchy). Identifies ways of getting welfare Orthodox monasteries, their economic performance at different stages of their development. Key words: monastic economy, South Ukraine, ’s eparchy (diocese).

Монастирі Південної України у господарсько-економічному житті краю (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси