Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд сталого розвитку

Розглянуто концептуальні засади розбудови сучасних територіальних бізнес-екосистем на основі природних активів з використанням засобів та механізмів платформної економіки в умовах 4-ї промислової революції....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
Hauptverfasser:	Бистряков, І.К., Клиновий, Д.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2018
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168601
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд сталого розвитку / І.К. Бистряков, Д.В. Клиновий // Наука та наукознавство. — 2019. — .№ 3 (105). — С. 3-25. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168601
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1686012020-05-07T01:25:40Z Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд сталого розвитку Бистряков, І.К. Клиновий, Д.В. Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Розглянуто концептуальні засади розбудови сучасних територіальних бізнес-екосистем на основі природних активів з використанням засобів та механізмів платформної економіки в умовах 4-ї промислової революції. Рассмотрены концептуальные принципы развития современных территориальных бизнес-экосистем на основе природных активов с использованием средств и механизмов платформенной экономики в условиях 4-й промышленной революции. The conceptual framework for building up modern spatial business ecosystems on the basis of nature assets and by use of means and mechanisms of the platform economy in the context of the fourth industrial revolution is analyzed. 2018 Article Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд сталого розвитку / І.К. Бистряков, Д.В. Клиновий // Наука та наукознавство. — 2019. — .№ 3 (105). — С. 3-25. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168601 332.146.2: 330.15 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
spellingShingle	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Бистряков, І.К. Клиновий, Д.В. Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд сталого розвитку Наука та наукознавство
description	Розглянуто концептуальні засади розбудови сучасних територіальних бізнес-екосистем на основі природних активів з використанням засобів та механізмів платформної економіки в умовах 4-ї промислової революції.
format	Article
author	Бистряков, І.К. Клиновий, Д.В.
author_facet	Бистряков, І.К. Клиновий, Д.В.
author_sort	Бистряков, І.К.
title	Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд сталого розвитку
title_short	Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд сталого розвитку
title_full	Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд сталого розвитку
title_fullStr	Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд сталого розвитку
title_full_unstemmed	Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд сталого розвитку
title_sort	платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд сталого розвитку
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168601
citation_txt	Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд сталого розвитку / І.К. Бистряков, Д.В. Клиновий // Наука та наукознавство. — 2019. — .№ 3 (105). — С. 3-25. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT bistrâkovík platformnaekonomíkaprostorovihbíznesekosistemâkínnovacíjnijtrendstalogorozvitku AT klinovijdv platformnaekonomíkaprostorovihbíznesekosistemâkínnovacíjnijtrendstalogorozvitku
first_indexed	2025-07-15T03:24:25Z
last_indexed	2025-07-15T03:24:25Z
_version_	1837681728636846080
fulltext	ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 3 Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства © БИСТРЯКОВ І.К., КЛИНОВИЙ Д.В., 2019 Розглянуто концептуальні засади розбудови сучасних територіаль- них бізнес-екосистем на основі природних активів з використанням засобів та механізмів платформної економіки в умовах 4-ї промисло- вої революції. Визначено сутність бізнес-екосистемного підходу до ор- ганізації взаємодій влади, бізнесу і населення на базі інформаційно-тех - нологічних платформ мережевої колаборації економічних суб’єктів у сфері використання природних активів. Окреслено коло потенційних учасників просторових бізнес-екосистем. Висвітлено базові ознаки та драйвери платформної економіки. Згідно з проективним підходом за- пропоновано 4-х квадранту просторово-часову модель упорядкування сталого розвитку з нелінійним управлінським циклом «мотивація» — «проектування» — «діяльність» — «результат». У цьому контексті роз глянуто чотири основні стадії формування бізнес-екосистем — господарську, проектну, програмну та платформну. В рамках плат- формного підходу, з позиції організації діяльності територіальних бізнес-екосистем, запропоновано базові публічно-приватні формати управління сталим просторовим розвитком. Ключові слова: бізнес-екосистема, сталий розвиток, просторове управління, плат- формна економіка. УДК 332.146.2: 330.15 І.К. БИСТРЯКОВ, доктор економічних наук, професор, заступник директора з наукової роботи, ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», e-mail: bystryakoveco@ukr.net Д.В. КЛИНОВИЙ, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, доцент, провідний науковий співробітник відділу методології сталого розвитку, ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», e-mail: klinovoy@gmail.com ПЛАТФОРМНА ЕКОНОМІКА ПРОСТОРОВИХ БІЗНЕС-ЕКОСИСТЕМ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ТРЕНД СТАЛОГО РОЗВИТКУ Постановка проблеми. На сьогодні у структурі світового господарства відбуваються активні зрушення, пов’язані насамперед з 4-ю промисловою революцією. Відомо, що 4 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) І.К. Бистряков, Д.В. Клиновий економіка знань ґрунтується на широкому використанні компонентів «но- вої» індустрії: інформаційних систем і ресурсів, штучного інтелекту, висо- корозвинених комунікацій, нанотехнологій тощо. Пріоритетними фак- торами розвитку на рівні підприємств стають застосування компактного обладнання, мінімізація використання територіальних ресурсів, впрова- дження технологій рециклінгу, наявність високопродуктивної логістики та швидкого транспорту. Тобто до підприємницьких структур у новітній ін- дустріальній економічній системі об’єктивно висуваються вимоги щодо суттєвого зниження ресурсо-, енергоспоживання та економії логістичних та інших витрат у цілому, що максимізує вартість, спільно створену всі- ма учасниками бізнес-процесів (shared value). Слід також зазначити, що притаманний сучасним господарським утворенням принцип самоорга- нізації передбачає активізацію процесу самопошуку виробничо-економіч- ною системою найбільш придатної для неї форми просторової організації. Це стосується і домогосподарств, і підприємств, і більш складних структур, таких як технопарк чи корпорація за концепцією внутрішнього підприєм- ництва, а також відносно самостійної складової корпоративної структу- ри вищого рівня, яка має формат малого або середнього підприємства. Отже, згідно з постнекласичним підходом на перший план в неоіндустрі- альній економіці виходять не стільки самі суб’єкти господарювання, скіль- ки простір комунікацій між ними, який забезпечує високоефективне ство- рення, розподіл і обмін товарами і послугами. Важливим стає формування ефективного інтегрального господарського простору території як просто- ру економічних взаємодій між різноманітними суб’єктами економічної діяльності. Зважаючи на вимоги щодо сталого розвитку територіальних природно- господарських систем суттєвого значення набуває пошук сучасних способів економічного самозабезпечення їх функціонування, пов’язаних зі змен- шенням розмірів задіяних у них економічних агентів. На відміну від харак- терного для попереднього століття принципу субсидіарності, в умовах гос- подарювання ХХІ століття зусилля органів публічного управління в Україні мають орієнтуватися на впровадження принципу саморозвитку муніципа- літетів, тобто місцевого самоврядування в укрупнених об’єднаних тери то- ріальних громадах, яке несе соціальну і екологічну відповідальність, корис- тується економічною свободою та має достатні власні виробничі та фінансові ресурси розвитку. З організаційної точки зору зазначений підхід до формування просто- рового середовища самозабезпечення сталого розвитку територій повною мірою вирішується у рамках так званої платформної економіки, яка відкри- ває широкі можливості. По-перше, це стосується забезпечення відкритості та прозорості процесу залучення ресурсів у господарський обіг. По-друге — питань пошуку можливостей та фінансових ресурсів на принципах струк- турного управління та проектного фінансування. У цілому можна сказати, ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 5 Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд що платформно-просторова організація господарювання реалізується у ре- зультаті взаємодії інформаційно-технологічних комунікативних платформ з територіальними бізнес-екосистемами [1, 2]. Тобто на відміну від тради- ційної моделі розвитку, яка характеризується домінантним становищем ізольованих та конкуруючих бізнес-структур як лідерів зростання, у зазна- ченій інноваційній моделі розвитку для надання продуктів і послуг різно- манітні за профілем й економічною величиною компанії у взаємодії одна з одною та з органами публічної влади і населенням створюють інформа- цій но-технологічні платформи, які надають можливість різним ринковим гравцям за принципом кластеризації самим виходити на ринок з новими продуктами і послугами та обмінюватися спільно створеними цінностя- ми [3]. Тут доцільно додати окрему теоретичну тезу: якщо індустріальна економіка передбачає послідовну і односпрямовану лінію формування вар- тості, де економія досягається через зниження граничних витрат завдяки ефекту масштабу, то неоіндустріальна платформна економіка виграє за умов становлення бізнес-екосистем, де різні ринкові агенти можуть взаємодіяти разом при створенні спільної вартості [4]. Отже, платформна економіка для України є цікавою тому, що вона дає орієнтири для змін механізму форму- вання вартості в епоху наступної промислової революції на низовому посе- ленському рівні, а це в умовах децентралізації управління національним господарством в Україні набуває ознак суттєвого феномену як макроеко- номічного, так і мікроекономічного рівня. Мета дослідження — окреслити загальний тренд формування та роз- витку просторових бізнес-екосистем на базових засадах платформної економіки. Інноваційні тренди. Більшість дослідників, які оцінюють можливі нас- лідки технологічних зрушень «Індустрії 4.0», відзначають, що в епоху нової індустріалізації швидкість і системність розвитку держави забезпечувати- муться саме через прийняття високотехнологічних виробничих та логістич- них рішень при використанні системних форм організації, включаючи такі економічні моделі господарювання як платформна (бізнес-екосистемна), креативна (орієнтована на інклюзивний потенціал місцевих ресурсів для розвитку крафтових виробництв), шерингова (основана на орендних від- носинах та спільному використанні інфраструктури), циркулярна (побу- дована на використанні відновлюваних ресурсів) та зелена (технологічно безпечна для довкілля). Важливого значення тут набуває включення у гос- подарський процес регіональної ренти нової якості, основаної не на про- стій унікальності територіальних умов, а на максимізації залучення регіо- нальних ресурсів до економічного обігу та вмілому використанні наявних факторів виробництва, включаючи інфраструктуру та інструментарій пуб- лічного управління як фактори сталого розвитку [4—6]. В рамках окрес- леного підходу експертами визначено перелік ключових факторів успіш- ності бізнес-екосистеми: доступні ринки, фінансові ресурси, людський 6 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) І.К. Бистряков, Д.В. Клиновий капітал, системи підтримки, уряд і нормативно-правова база, освіта і нав- чання, університети як драйвери розвитку, культурне середовище тощо [7]. При цьому інфраструктурна опора бізнесу у вигляді платформного еле- мента організації бізнес-екосистеми забезпечуватиме стійкість і сталість сектору місцевих середніх і малих виробництв, їх організаційну, консуль- тативну та фінансову підтримку і, як результат — включення невикорис- таних та недовикористаних ресурсів до господарського обігу. З цих позицій стає очевидним, що бізнес-екосистемний концепт сталого господарюван- ня значним чином прив’язаний до інформаційної та комунікативно-кон- тентної складової, що є характерною ознакою 4-ї промислової революції та, відповідно, нової індустріальної економіки, елементи якої наразі ак- тивно проникають у систему господарювання європейських держав. Для України суттєвим питанням стає імплементація інноваційних, системно- платформних принципів організації сучасних бізнес-екосистем, які ство- рюються за проектно-процесними підходами. У свою чергу, реалізація можливостей, пов’язаних із дотриманням евроінтеграційних вимог, по- в’я зуєть ся з якнайширшим використанням механізмів та інструментів упо рядкування відносин між владою і бізнесом у напрямі активізації пуб- ліч но-приватної співпраці щодо залучення природних ресурсів до госпо- дарського обігу та перетворення їх на повноцінні активи за рахунок їх про- пущення через бізнес-процеси. Саме для цього передбачається формування просторових інформаційно-технологічних мережевих платформ, які почи- нають функціонувати у суспільно-виробничій сфері подібно до природних екосистемних утворень, чим забезпечується ефективна взаємодія між су- б’єктами економічної діяльності, включаючи бізнес, сферу публічного уп- равління та споживачів створюваних товарів і послуг. Поняття бізнес-екосистеми увів у широкий науковий обіг Дж. Мур, який визначив його як системну спільноту, що складається із виробників, споживачів, ринкових посередників (включаючи агентів, канали, продавців комплементарної продукції й послуг), постачальників тощо і пов’язана тіс- ними інформаційно-енергетичними зв’язками у ланцюгу створення і спо- живання вартостей [4, 5]. При цьому, за нашим баченням, на сьогодні з урахуванням процесів комодифікації природно-ресурсних благ як ресурсів з нееластичною про- позицією в умовах зростаючого попиту і, відповідно, перетворенням їх на економічні активи, поняття бізнес-екосистеми можна визначити як те ри- торіальний загально-ресурсний простір горизонтально-вертикальної взає- модії усіх учасників господарського процесу, що включає елементи при- родного капіталу та мережу інституцій, зокрема інформаційну мережу, фінансові установи, постачальників, виробників, дистриб’юторів, клієнтів, конкурентів, урядові заклади, органи місцевого самоврядування тощо, які беруть участь у замовленні, створенні, просуванні, постачанні та споживан- ні конкретного продукту або послуги одночасно через конкуренцію й спів- ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 7 Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд робітництво, створюючи спільну вартість та максимізуючи суспільний до- бробут (рис. 1). У бізнес-екосистемі парадигма взаємодії між бізнесом і оточенням по- лягає в тому, що кожний економічний суб’єкт впливає на неї сам і зазнає впливу з боку інших суб’єктів, створюючи відносини, що постійно зміню- ються, за яких кожний бізнес повинен бути гнучким і адаптованим до ви- живання, як у біологічній екосистемі. Основним фактором еволюції бізнес- екосистем є мінімізація сукупних суспільних витрат на створення й розповсюдження товарів або послуг. Сьогодні найбільш ефективною та ди- намічною моделлю бізнес-екосистеми є платформна економіка, основана на новому принципі господарювання, що здійснюється в результаті взаємо- дії інтегрованих платформ та бізнесу як єдиних екосистем. Сучасна платформна економіка відкриває широкі можливості. По- перше, для публічного, відкритого і прозорого залучення у господарський обіг територіальних ресурсів, включаючи природний капітал. По-друге, для пошуку можливостей та фінансових ресурсів на принципах структурного управління та проектного фінансування. Інформаційно-технологічні мере- жеві платформи надають можливість різним ринковим учасникам бізнес- процесів створювати нові продукти й послуги та обмінюватися спільно створеними вартостями. Платформна економіка виникає за умови станов- Рис. 1. Складові просторової бізнес-екосистеми Джерело: побудовано авторами. Споживачі (формування суспільних замовлень) Господарські ресурси (людські, виробничі, природні та фінансові активи бізнес-екосистеми) Органи місцевого самоврядування (організатори взаємодій) Бізнес-структури (реалізатори господарської діяльності) Інфраструктура (поле логістичних взаємодій) Громадські об’єднання (обговорення, контроль) Технологічно-мережеві платформи (платформна, шерингова, кластерна, інклюзивна, сестейнова, новоіндустріальна економіка) Електронні інформаційні системи (поле комунікаційних взаємодій мережевої колаборації) Державні органи влади (організатори платформ) Бізнес-екосистема 8 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) І.К. Бистряков, Д.В. Клиновий лення бізнес-екосистем, усередині яких різні економічні агенти, включаю- чи бізнес-структури, споживачів та органи публічного управління, можуть взаємодіяти через мережу комунікацій, створюючи разом спільні вартості. Подібна взаємодія характеризується явищем так званої мережевої кола- борації. Відмітимо, що платформна економіка, являючи собою феномен макроекономічного рівня, водночас надає орієнтири для змін механізму формування вартості через запровадження досягнень 4-ї промислової ре- волюції на низовому, мікроекономічному, рівні. Дослідження Дж. Ріфкіна довели, що, з одного боку, створення економічних платформ є наслідком нової промислової революції, з іншого боку — її прямим стимулом і засо- бом реалі зації інноваційних перетворень у технологічних укладах [1]. Еко- лого-економічне спрямування концепту сталого розвитку в цьому контексті вписується у загальні тенденції, що пов’язані з трансформацією роботи ринків у напрямах поширення мережевих взаємодій, завдяки чому роз- ширюється традиційне поняття екосистеми, оскільки, з одного боку, за по- дібними до природних екосистемними законами починає розвиватися й бізнес [8], з іншого боку, бізнес-процеси широко впроваджується і розпо- всюджуються у природокористуванні. Внаслідок цього відбувається перед- бачене Дж. Ріфкіним взаємопроникнення, системний взаєморозвиток та фактичне злиття в єдине ціле природних і бізнес-екосистем, що неможливо без участі у створенні комунікативних платформ публічного сектору уп- равління як носія повноважень із розпорядження загальнонародною влас- ністю, якою, згідно з конституційними положеннями, є природні ресурси. Сучасні бізнес-екосистеми, створені на інформаційно-комунікаційних платформах за паритетною участю влади і бізнесу, являють собою розподі- лені, адаптивні, відкриті соціо-технічні системи платформного типу, які функціонують на засадах самоорганізації, масштабованості та сталості [5]. Роль платформи у цих процесах відіграють віртуально-просторові кому- нікаційні рішення, які забезпечують ефективну комунікацію учасників бізнес-екосистеми. Платформна економіка також забезпечує швидке виведення на ринок нових продуктів і послуг. Базовим макроекономічним показником розвит- ку бізнес-екосистеми при цьому стає чистий економічний добробут (net economic welfare). Цей показник, запропонований У. Нордхаусом і Дж. Тобі- ном, нижче, ніж валовий доход, на величину негативних факторів (наприк- лад, забруднення навколишнього середовища), але вище, ніж оцінка дов- кілля й вартість позаринкової діяльності. Цей показник враховує бізнес- екосистемні контамінаційні (поєднання ресурсів у систему), асиміляційні (досягнення системного гомеостазу) та регенераційні (самовідновлення сис- теми) ефекти. У цілому, механізми «нової» економіки платформно-сис тем- ного типу відкривають широкі можливості для виробничої та фінансової стабілізації та економічного зростання в країні та її регіонах шляхом ущіль- нення господарських і фінансових зв’язків через створення інформаційно- ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 9 Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд технологічних платформ взаємодії між суб’єктами бізнес-процесів, включа- ючи споживачів та структури публічного управління як споживачів та за- мовників суспільних благ [9]. Квадранти управління. Природні ресурси розглядаються в механізмах платформної економіки як складові елементи єдиної природної екосисте- ми, до яких економічні агенти товаровиробників мають доступ як користу- вачі та носії економічних інтересів через відповідну інституціональну та ви- робничу інфраструктуру. Виступаючи в якості активів, природні ресурси включаються у господарський обіг через 4-х стадійний управлінський цикл формування мотивації до діяльності з наступним визначенням її цільових орієнтирів, проектуванням, здійсненням та оцінкою результатів (рис. 2). 4-х стадійна (4-х квадрантна) модель управління сталим розвитком є нелінійною, оскільки її складові («квадранти») як стадії управлінського процесу формуються і функціонують у просторі й часі, а також характери- зуються динамічними змінами та поліваріантністю прояву. Маючи прос- то ро во-часовий характер, ця модель нелінійно описує цикл проективного управління сталим просторовим розвитком через чотири стадії, послідовно упорядковані в часі: На першій стадії (квадрант ціни активів) забезпечується мотивація до майбутньої діяльності із залучення ресурсів, включаючи природний капі- тал, у господарський обіг. Зокрема, з урахуванням різних факторів (спожив- чі характеристики ресурсу, витрати, ринкова кон’юнктура, монополія, кон- куренція, очікувані доходи тощо) формується ціна активу як вартість його використання в господарській діяльності. Основним форматом функціо- нування цього етапу є суб’єкти господарювання. На другій стадії (квадрант природної ренти) відбувається пряме залу- чення природного активу до господарювання через виробничий процес. Так, у результаті основної господарської діяльності виникають доходи від природокористування, основу яких становить природна рента. Основний господарський формат — територіальний кластер, виробничий каскад як сукупність підприємств. На третій стадії (квадрант орієнтирів управління) формується май- бутня структура управлінських орієнтирів як критеріальних ознак майбут- ніх результатів господарської діяльності. Основним стає проектний формат, тобто проект чи програма змін, спрямовані на конкретний окреслений пев- ним часом результат. На четвертій стадії (квадрант доходності активів) відбувається над- ходження, розподіл і перерозподіл через фінансові механізми доходів від реалізації проектів із залучення активів у господарський обіг. Ключовий господарський формат передбачає використання проектного продукту як новоствореної вартості (експлуатація, споживання). В результаті форму- ються нові очікування інвесторів як основа для їх мотивації на першій стадії моделі з наступним замкненням управлінського циклу і початком нового. 10 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) І.К. Бистряков, Д.В. Клиновий Принципову схему платформної економіки представлено на рис. 3 у вигляді цілеспрямовано створеної за проективним підходом просторово- часової чотирьох-квадрантної моделі функціонування бізнес-екосистеми за участю державної влади, бізнесу та громади в рамках формування ін- фор маційно-технологічної платформи реалізації господарської діяльності з використанням природних активів як загальнонародної власності. У такому разі в платформній економіці одними із ключових стають фактори управління ринком та регулювання ринкових відносин у госпо- дарському просторі. Управління при цьому трактується із сучасних пози- Рис. 2. Природно-ресурсні активи у просторі квадрантів управління сталим розви- тком територіальних бізнес-екосистем Джерело: побудовано авторами. Модель суспільно граничних витрат Кластерно-каскадна виробнича модель Модель структурно- проектного управління Природно-ресурсні активи територіальної бізнес-екосистеми Модель сталого просторового розвитку Структура природних ресурсів та фактори навколишнього середовища Модель суспільно необхідних витрат ІV. Квадрант доходності активів (результати) І. Квадрант ціни активів (мотивація) ІІ. Квадрант природної ренти (діяльність) IІІ. Квадрант орієнтирів управління (проектування) Оцінка виробничих факторів Оцінка екосистемних факторів Територіальна структура виробничого комплексу Проекти еколого- орієнтованого розвитку та залучення капіталів О п т и м із а ц ій н а м о д е л ь у п р а в л ін н я н а о с н о в і ф ін а н с о в о ї в ід д а ч і М о д е л ь в а р т іс н и х о ц ін о к ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 11 Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд цій — як створення сектором публічного управління високоякісних умов для бізнес-діяльності. Кожний із 4-х квадрантів моделі упорядкування ста- лого розвитку логічно відповідає складовим нелінійного управлінського циклу «мотивація» — «проектування» — «діяльність» — «результат» більш загальної моделі управління за проективним підходом, коли в умовах не- визначеності та ризиків інвестування високу роль відіграють бізнес-іні ціа- тива приватних партнерів і проектний менеджмент. Сутність просторового управління за проективним підходом у межах загального концепту платформної економіки при цьому зводиться до ство- рення просторових умов, управлінської структурної платформи для реа- лі зації завдання прогнозування й планування майбутньої господарської діяльності з урахуванням накопичених у минулому досвіду та інформації через генерацію проектних ідей як бізнес-задумів, спрямованих на вирі- шення сформульованих проблем територіального розвитку з використан- ням необхідних матеріальних, інформаційних, фінансових, людських та ін- ших ресурсів, а також до подальшого впровадження її в життя за допомогою технологій проектного менеджменту. Ієрархічна варіативність моделей бізнес-екосистем. Сьогодні процес формування та розвитку бізнес-екосистем на базі територіальних природ- но-господарських комплексів являє собою достатньо складну, паралельно- Рис. 3. Просторово-часова модель функціонування бізнес-екосистеми як платформи взаємодії влади і бізнесу та громади Джерело: побудовано авторами. відображення можливих напрямів комунікацій та управлінських дій Виробництво (сфера публічно-приватних взаємодій та інтересів) Концепт-орієнтир (проект-програма ППП, чиста приведена вигода суб’єкта господарювання) «сучасне» «майбутнє» «завжди»«минуле» Платформа публічно-приватної взаємодії Мотивація (біосоціальна компонента, проблемні завдання) Результат (проектний продукт, чистий економічний добробут громади) 12 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) І.К. Бистряков, Д.В. Клиновий послідовну задачу, яка передбачає одночасно і формування територіальних бізнес-екосистем, і забезпечення їх розвитку, і їх трансформацію від про- стих і нижчих форм до більш складних і прогресивних. В основу побудови будь-якої бізнес-екосистеми покладено принципові підходи проективного управління, яке забезпечує досягнення цілей у межах певного проміжку часу, проте на різних рівнях та стадіях розвитку територіального господар- ського утворення взаємодія в рамках чотирьох основних квадрантів моделі бізнес-екосистемного підходу (мотивації, виробництва, концепту та резуль- тату) є різною і в міру розвитку самої бізнес-екосистеми значною мірою ускладнюється. Ускладнення бізнес-екосистеми відбувається й при пере- ході на вищі просторові рівні — від поселенського і муніципального до ре- гіонального і загальнодержавного. Так, бізнес-екосистема простого господарського типу (тип «А») форму- ється за послідовно-кільцевою схемою лінійними зв’язками, які можуть бути описані за форматом класичного циклу Демінга (PDCA, Plan-Do- Check-Act), тобто планування дій, їх виконання, перевірка результатів та реагування на відхилення відповідно до мотивацій, які спонукають до ви- робничої діяльності. Логістична схема виробничої діяльності бізнес-еко- систем при цьому носить притаманний традиційному ринку «виштовхую- чий» характер, за якого планування відбувається товаровиробниками, а продукт «проштовхується» ними на ринок виходячи з їх уявлення про пот- реби споживача (рис. 4). Мотивація споживачів при цьому є опосередкованим фактором впли- ву на суспільне виробництво, а сам споживач виступає скоріше пасивним учасником бізнес-екосистеми. Цей тип є першою стадією формування бізнес-екосистеми, на якій бізнес-процеси різних виробників товарів та послуг є значною мірою відокремленими, зв’язки бізнесу зі споживачами носять односторонній характер, формою територіальної організації вироб- ництва виступає територіальна соціально-економічна система (ТСЕС) прос- тої організації з відокремленими елементарними формами впорядкованої організації бізнес-взаємодій (коворкінг, транспортно-логістичний центр та ін.). Базовою формою проективної бізнес-діяльності є окремий товарний продукт як об’єкт проектування. Водночас конкуренція продуктів як това- рів має хаотичний характер змагання між фірмами за покупця і фактично унеможливлює будь-які інші взаємодії між ними. Механізм співпраці між суб’єктами господарювання визначається фінансовими, логістичними, ко- оперативними та корпоративними зв’язками. На відміну від цього, у бізнес-екосистемах більш складної природи, зокрема проектного типу Б (рис. 5), основою територіальної організації виробництва виступає ТСЕС у формі територіального природно-гос по- дарського комплексу. У ній поряд із відокремленими елементарними, локалізованими фор- мами впорядкованої організації бізнес-взаємодій, такими як коворкінг, ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 13 Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд Рис. 4. Логіко-процесуальна схема функціонування бізнес-екосис- теми простого господарського типу (тип «А») Джерело: побудовано авторами. Виробництво (територіальна СЕС) Концепт (товарний продукт) «сучасне» «майбутнє» «завжди»«минуле» АБізнес-екосистема Мотивація (біосоціальна компонента) Результат (продукція, послуги) Рис. 5. Логіко-процесуальна схема функціонування бізнес-екосис- теми проектного типу (тип «Б») Джерело: побудовано авторами. Виробництво (територіальний господарський комплекс) Концепт (проект як засіб досягнення мети в часі) «сучасне» «майбутнє» «завжди» Б «минуле» Бізнес-екосистема Мотивація (біосоціальна компонента) Результат (продукція, послуги) технопарк тощо, створюються територіальні площинні форми просторо- вих організаційних та управлінських структур, такі, зокрема, як кластери, агентства територіального розвитку, муніципальні проектні офіси та ін. Базовим об’єктом проективної бізнес-діяльності у бізнес-екосистемах типу Б є не окремий товарний продукт, а сам проект як одноразовий уні- кальний засіб досягнення мети в часі шляхом застосування певного ал- горитму дій конкретним суб’єктом бюджетування та виробничої діяльнос- ті — проектною командою, яка може бути й окремим суб’єктом господарю- вання — проектною компанією з правами емісії фінансових активів. При цьому конкуренція між окремими проектами носить цільовий характер, а механізми їх відбору передбачають розгляд в якості конкурентної переваги 14 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) І.К. Бистряков, Д.В. Клиновий чистого приведеного доходу кожного окремого проекту як фактора прий- няття інвестиційного рішення. Це забезпечує максимізацію суспільного виграшу від бізнес-діяльності завдяки відбору тих проектів, які приносять максимум вигод усім учасникам бізнес-процесу — від споживачів проек- тного продукту до кінцевих бенефіціарів проектної компанії. Завдяки унікальності бізнес-проектів створюються умови для «вигра- шу всіх» учасників бізнес-процесів у здійснюваних проектах. Механізм співпраці між суб’єктами господарювання визначається більш тісними фі- нансовими, логістичними, кооперативними та корпоративними зв’язками, аніж у моделі А, оскільки проекти можуть носити комплексний, міжгалу- зевий та міжрегіональний характер. Це пояснюється тим, що практично всі бізнес-структури отримують можливість взяти участь у фінансуванні та виконанні бізнес-проектів як учасники проектної команди через спільну бізнес-діяльність, оскільки за таким підходом об’єктом фінансування є не виробництво окремого товару, а окремий прибутковий проект. У такому разі до участі долучається не одна фірма, а велика кількість інвесторів і вико- навців (контакторів та субконтракторів) проекту, що сприяє максимізації як загальних суспільних, так і приватних вигод учасників проектної діяль- нос ті. Також максимізується участь споживача у процесі проектування діяльності, оскільки його уподобання, бажання і наміри щодо отримання проектних продуктів можуть і мають враховуватися на етапах розгляду і від- бору проектних пропозицій. Тому в проектах такого типу набула поширен- ня практика громадського обговорення проектів бізнес-діяльності, участь зацікавлених структур (об’єднань громадян) у діяльності проектних офісів, агенцій регіонального розвитку тощо. На наступному рівні розвиток бізнес-екосистеми проектно-програм- но го типу В (рис. 6) забезпечується ще більш цілеспрямованими підхода ми до управління, зокрема програмно-цільовим. За таким підходом системна сукупність проектів, що реалізуються, об’єднується у певну програму територіального розвитку, загальну реаліза- цію якої забезпечує сфера публічного управління. Підхід до формування бізнес-екосистем, який побудований на загальному управлінському кон- цепті стратегічного планування, є достатньо відпрацьованим в Україні й може запроваджуватися на будь-якому рівні влади. Проте основними фрак- тальними рівнями застосування програмного підходу є рівні територіальної громади та регіону. При цьому кожна програма являє собою комплекс взає- мопов’язаних (за ресурсами, термінами і виконавцями) проектів, які за- безпечують досягнення масштабної цілі. У бізнес-екосистемному підході програма розглядається як систематизована сукупність, тобто портфель проектів, що реалізуються на принципах публічно-приватного партнерст- ва за участі влади і бізнесу. Також професійно підібраний портфель проек- тів може бути окремим об’єктом фінансування як пул активів, що пропо- нується інвесторам на фінансовому ринку, зокрема інституціональними ін- ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 15 Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд Рис. 6. Логіко-процесуальна схема функціонування бізнес-екосис- теми проектно-програмного типу (тип «В») Джерело: побудовано авторами. Виробництво (територіальні корпорації, кластери, каскади) Концепт (програма, портфель проектів) «сучасне» «майбутнє» «завжди» В «минуле» Бізнес-екосистема Мотивація (біосоціальна компонента) Результат (сукупність продуктів) весторами. Вказане забезпечує досягнення масштабної мети на основі об- раної стратегії. Мультипроектне управління координує всі проекти компанії або іншої організації в процесі їх виконання (вибору, планування, моніто- рингу тощо). Методологія управління програмами передбачає формуван- ня відповідної інфраструктури, включаючи наявність: спостережної ради; централізованого моніторингу проектів; керівника програми, координато- ра, структури, відповідальної за виконання програми («проектного офісу»); груп фахівців з управління проектами, які забезпечують ефективне вико- нання програми тощо. Бізнес-екосистема проектно-програмного типу В від- різняється стратегічним спрямуванням, високим рівнем комплексності та синергійності у вирішенні взаємопов’язаних соціально-економічних про- блем, а також наявністю розгалужених зворотних зв’язків, які напряму по- в’язані з інструментами публічної політики та врядування із відобра жен- ням інтересів провідних соціальних груп, тобто кінцевих споживачів това- рів і послуг. Застосування цього підходу ґрунтується на розвитку сучасних форм просторової організації господарської діяльності при широкому викорис- танні кластерних, каскадних та інших форм об’єднання, а також засобів структурного управління діяльністю (наприклад, територіальних корпо- рацій з управління активами, інституціональних інвесторів — компаній з управління активами зі спеціальними правами запозичення SPV-типу). До- сить специфічних рис набуває при цьому конкурентне змагання між еко- номічними агентами. Адже корпоративне середовище відкриває їм можли- вості для спільного отримання вигод, зокрема отримання інвестицій, через членство у корпорації. Для бізнесу важливого значення набуває не жорстка спеціалізація, а набір ключових компетенцій, які він здатен практично за- стосувати при реалізації різноманітних інвестиційних проектів. При цьому 16 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) І.К. Бистряков, Д.В. Клиновий синергетичний, взаємодоповнюючий їх характер створює широке поле можливостей для співпраці органів державної влади, місцевого самовряду- вання та бізнес-структур на основі різноманітних форм публічно-приват- но го партнерства у форматах контрактної або спільної діяльності. Особливу увагу при цьому необхідно приділяти структурному та про- ектному управлінню використанням природних активів у виробничій діяль- ності системним шляхом. Це передбачає створення спеціалізованих тери- торіальних корпорацій з управління природними ресурсами, включаючи насамперед організовані на принципах публічно-приватного партнерства проектні компанії зі спеціальними правами запозичення, що вимагатиме перш за все чіткого визначення прав юридичних осіб щодо використання природних активів. Вказане вимагає й застосування відповідних орга ні- заційно-адміністративних механізмів прозорого та відповідального забезпе- чення природокористування, здійснюваного такими компаніями, включа- ючи розроблення стандартів ділової поведінки, які б гарантували громадам і громадянам права контролю за відповідальним використанням природних ресурсів згідно з європейськими принципами належного врядування та управління природними ресурсами за участі місцевих громад. Найвищим рівнем формування бізнес-екосистеми наразі є платформ- ний тип Г (рис. 7). На відміну від попередніх рівнів, управління бізнес-еко- системою на цьому рівні багато у чому «автоматизується», тобто застосо- вуються механізми саморозвитку економічних відносин через мережеві системи простору комунікацій. За такою моделлю структурами публічного управління у взаємодії з бізнесом створюється інтегрована електронно- інформаційна платформа, на якій відбувається мережева колаборація трьох основних учасників бізнес-процесів, тобто споживачів готових продуктів, бізнес-компаній як виробників товарів і послуг, які використовують при- родні активи у господарській діяльності, та публічного сектору управління як конституційно уповноваженого розпорядника природних ресурсів. Отже, як сказано вище, згідно з постнекласичною парадигмою не ре- сурсні об’єкти, з приводу яких формуються господарські відносини, і на- віть не самі суб’єкти господарювання, а інформаційний простір комуні- кацій між ними виступає основним фактором саморозвитку економічних відносин, а створення такого простору стає, відповідно, стратегічною зада- чею структур публічного управління. Провідне значення у такій системі мають споживачі, які отримують че- рез платформу можливості для участі в ухвалені рішень щодо залучення природних активів у господарський обіг через реалізацію інвестиційних проектів та ефективне розпорядження власними активами як джерелами доходу, включаючи належні їм права власності на природний капітал (зо- к рема, на землю сільськогосподарського та іншого призначення). Фактор мережевої колаборації уможливлює активне залучення до гос- подарського процесу соціального капіталу через соціальні мережі та інші ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 17 Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд Рис. 7. Логіко-процесуальна схема функціонування бізнес-екосис- теми платформного типу (тип «Г») Джерело: побудовано авторами. Виробництво (господарська платформа ТПГО) Концепт (комплексні синергетичні рішення) «сучасне» «майбутнє» «завжди» Г «минуле» Бізнес-екосистема Мотивація (біосоціальна компонента) Результат (максимізація загальної цінності) інформаційні механізми зворотних зв’язків між громадянами, публічним сек тором та бізнесом. Другим важливим фактором забезпечення само роз- витку є те, що в умовах присутності в інформаційному просторі біз нес- екосистеми достатньо великої кількості інвестиційних пропозицій, з одного боку, та відповідної кількості випадків попиту на інвестиції, з іншого боку, значно підвищується ймовірність знайти «свого» споживача, максимізува- ти доход за проектом шляхом відбору найкращої пропозиції (за законом «великих чисел» вона наближується до свого математичного очікування, тобто в умовах ринкової рівноваги — фактично до одиниці). Мережева колаборація також формується завдяки тому, що бізнес- структури знаходять своє місце в досить складному логістичному ланцюзі поставок через розгорнуту мережу інформаційних зв’язків між присутніми на ринку суб’єктами економічних відносин. Це уможливлює вирішення доволі складної проблеми «останньої милі» у поставках, тобто доведення товарного продукту до кінцевого споживача у точку його місцезнаходжен- ня. При цьому конкуренція між бізнес-структурами заміщується так званим конкурентним співробітництвом (за Дж. Ф. Муром, англ. «coopetition»), за якого кожна бізнес-структура через розвиток індивідуальних ключових компетенцій знаходить своє унікальне місце у бізнес-екосистемі відпо- відного елемента господарського простору. Саме це сприяє максимізації спільно створеної вартості завдяки комплексному ефекту та синергетич- ним рішенням, що забезпечується шляхом здійснення проективної вироб- ничої діяльності та реалізації соціальних проектів. За таких умов територіальна соціально-економічна система являє со- бою простір комунікацій, в якому проекти та програми дій (портфелі про- ектів) формуються за формальною логікою стратегічного планування на основі цілеспрямованої діяльності публічних структур як генераторів рі- 18 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) І.К. Бистряков, Д.В. Клиновий шень. Самі ці структури управління починають відігравати роль рамко- вих майданчиків, на яких, через баланс індивідуальних та суспільних інте- ресів, формуються взаємоузгоджені рішення та забезпечується їх реаліза ція з максимальними результатами (рис. 7). Розбудова бізнес-екосистем платформного типу як публічно-приват- них форм просторового управління сталим розвитком територій в перс- пективі передбачатиме у якості базової організаційно-структурну корпо- ративну природно-економічну форму, створену на принципах структурно- проектного управління та публічно-приватного партнерства за гнучким кластерним підходом із використанням електронних інформаційних сис- тем. Переваги корпоративної форми природокористування та кластерної форми просторової організації господарської діяльності детально викла- дено в роботах [10, 11]. В основному вони стосуються широких можли- вос тей кооперації, консолідованого фінансування, залучення малого та се реднього бізнесу до вирішення завдань сталого просторового розвитку. Територіальні державно-приватні кластер-корпорації та муніципальні кор- поративні структури, як організаційна форма господарювання в природ- но-ресурсній сфері, дозволяють розв’язувати проблеми ефективного вико- ристання окремих природних ресурсів, а також підтримки загальної еколо- гічної рівноваги відповідної території [12]. Виходячи з цього перспективним базовим платформним суб’єктом використання природних ресурсів на те- риторії регіону може стати державно-приватна корпорація, яка створена з дозволу державних органів влади за рішенням та під наглядом і контролем з боку територіальної громади і має відповідне представництво (електронну інформаційну платформу) в Інтернет-просторі. У менш жорсткій формі це може бути агенція або ж офіс з управління природними ресурсами регіону (або корпорація чи агенція зі сталого розвитку регіону) з правами юридич- ної особи як користувача (можливо, частково й розпорядника) природних ресурсів. Така структура стає відповідальною також за проектування стало- го розвитку та стратегічний розвиток публічно-приватного партнерства у використанні природних активів території як базового інституціонального драйвера [13]. Необхідно зазначити, що з метою забезпечення сталого просторового розвитку громад і регіонів кожний тип бізнес-екосистем має використову- вати власний публічно-приватний інструментарій регіонального менедж- менту. Для бізнес-екосистем типів А і Б це може бути більш простий інстру- ментарій публічно-приватного партнерства, наприклад у його контракт- них формах (сервісні контракти та контракти на управління, концесії тощо), та з менш широкими правами ведення централізованої спільної господар- ської діяльності, але за обов’язкової участі бізнес-структур як ініціаторів залучення природних об’єктів у господарський обіг та ефективних користу- вачів природних активів із залученням фахових консультантів та створен- ням рад фахівців і проектних офісів публічно-приватного партнерства. Для ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 19 Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд бізнес-екосистем вищих типів розвитку (В та Г) — форма публічно- приват ного партнерства у вигляді створених спільних підприємств, або проектних компаній (наприклад, SPV-типу), або корпоративного утворен- ня, яке об’єднує низку подібних господарських структур, можливо з відо- кремленою фінансовою складовою у вигляді корпоративного інвестицій- ного фонду сталого розвитку. Що стосується господарської форми, прав і зобов’язань такої корпорації, скоріше за все, необхідно буде прийняти окре- мий законодавчий акт, але вже на сьогодні можливим варіантом є створен- ня її навіть на основі чинного законодавства про природні ресурси, законів про публіч но-приватне партнерство, включаючи законодавство про конце- сії та про угоди про розподіл продукції, а також Господарського кодексу Ук- раїни. З урахуванням принципу корпоративної соціальної відповідальності саме подібні механізми можуть дозволити публічно-приватному корпора- тивному сектору наповнити результативними економічними відносинами сферу використання природних ресурсів і забезпечити одночасно ефектив- не і стале природокористування в межах територіальних бізнес-екосистем, в яких базовим середовищем колаборативних взаємодій мають стати ін фор- мацій но-технологічні комунікативні платформи, у створенні та розвит ку яких публічна влада повинна брати найактивнішу участь як ініціатор пуб- лічно-приватних партнерських відносин і представник інтересів громади. Що стосується перспективного залучення природних ресурсів у гос- подарський обіг через механізм платформної економіки, участь приват но- го сектору в капіталі державного підприємства може передбачати як акціо- нування (корпоратизацію), так і створення спільних підприємств, а також підписання договорів про спільну діяльність за умов прозорості та гласнос- ті цього процесу, який забезпечуватиметься платформними механізмами. При цьому ступінь свободи приватного сектору в прийнятті адміністратив- но-господарських рішень визначатиметься, з одного боку, його часткою в ка піталі компанії, з іншого боку, делегованими повноваженнями через ін тегральні, змішані механізми партнерства із застосуванням, поряд із уго- да ми про спільну діяльність, сервісних договорів та договорів на управ- ління, що ущільнюватиме мережеву колаборацію в територіальних біз нес- екосистемах. Cьогодні в Україні основним форматом забезпечення управління про- сторовим розвитком поки що є таке інституціональне утворення як аген- ція регіонального і місцевого розвитку. Інституціональні формати таких агенцій можуть різноманітними, і сьогодні ще часто вони функціонують як комунальні підприємства, громадські організації або проектні офіси. Так, у 2019 році в Україні подібні інститути функціонували в регіонах і тери- то ріальних громадах, зокрема: Комунальна науково-дослідницька устано- ва «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» (м. Київ); Комунальна установа «Інститут міста» (Львів); Комунальна орга- нізація «Інститут розвитку міста» (Полтава); Комунальна установа «Інсти- 20 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) І.К. Бистряков, Д.В. Клиновий тут міста Дрогобича» Дрогобицької міської ради; Комунальна установа «Агенція розвитку Мелітополя» Мелітопольської міської ради Запорізької області; Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Інститут соціально-економічного розвитку міста»; Комунальне підприємство «Інс- титут розвитку міста Кривого рогу»; Комунальне підприємство «Інсти- тут розвитку міста» Черкаської міської ради; Комунальне підприємство «Агентство місцевого розвитку «Ясень» Ясенської сільської ради Рожня- тівського району Івано-Франківської області; Тернопільська міська гро- мадська організація «Інститут розвитку міста»; Луцька міська громадська організація «Інститут розвитку міста»; Товариство з обмеженою відпові- дальністю «Керівник проекту «Інститут розвитку міста». На майбутнє подіб- ні агенції мають бути створені в усіх регіонах і територіальних громадах, мати власні портали інтерактивної взаємодії суб’єктів бізнес-екосистем. Можливості подібних утворень можна проілюструвати на прикладі проекту створення Агенції розвитку Мелітополя, який став переможцем у конкурсі проектів регіонального розвитку, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного бюджету, отриманих від Європейського Сою- зу. Основними напрямами діяльності за проектом визначено: проведення комплексних досліджень з визначення пріоритетних напрямків розвитку економічної, інфраструктурної та соціальної складової життя міста; прове- дення інформаційної компанії з метою інформування, популяризації та за- лучення потенційних учасників до процесу створення Агенції розвитку Мелітополя; організація та проведення робочих консультацій з представ- никами бізнесу, влади, науки, громадськості; формування команди фахів- ців Агенції розвитку Мелітополя; розроблення, запуск, адміністрування та просування Інтернет-платформи Агенції розвитку Мелітополя; організація та облаштування роботи офісу Агенції розвитку Мелітополя; розроблення та публікація матеріалів (брошур), які представляють ключові інвестиційні та інвестиційно-інноваційні проекти та потенційні господарські об’єкти для співпраці влади і бізнесу на перспективу [14]. У цілому, в рамках бізнес-екосистемного підходу корпоративні струк- тури різного ступеня «жорсткості» можуть створюватися за участю підпри- ємств різних видів і розмірів, на основі практично всіх форматів публічно- приватного партнерства, включаючи сервісні контракти та контракти на управління, концесії тощо. Корпоративна форма господарювання тут є чи не найбільш придатною. Для забезпечення ефективної співпраці публічно- го й приватного секторів на засадах платформної економіки, заходи щодо реформування державного та комунального сектору територіального утво- рення (регіону, територіальної громади) повинні передбачати достатньо широке публічне і прозоре делегування конкретних функцій управління державним сектором на місця. Це передусім стосується природних ресурсів, якими опікується держава як загальнонародною власністю. Важливого зна- чення набуває делегування місцевим органам виконавчої влади прав на ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 21 Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд участь в управлінні та розпорядженні майном корпоративних структур, включаючи природні ресурси, як активами просторового розвитку. У ство- ренні таких структур як держава, так і місцева влада мають виступати пари- тетними учасниками. Отже, в межах територіальних бізнес-екосистем для забезпечення їх розвитку в напрямі формування проектних, проектно-програмних та плат- формних управлінських структур доцільно розвивати систему структур но го та проектного управління використанням природних активів у госпо дар- ській діяльності. Цей процес передбачає активізацією спільної діяльності влади і бізнесу у рамках реалізації окремих проектів спільної діяльності в одиничних спільних з бізнес-структурами підприємствах, а також у терито- ріальних корпораціях з управління природними ресурсами. Враховуючи те, що у національній практиці такий механізм дуже слабко використовується, його запровадження вимагатиме перш за все визначення прав юридичних осіб щодо використання природних активів з позицій національної системи права. Особливу увагу тут необхідно приділити механізмам забезпечення прозорого та відповідального природокористування, здійснюваного зазна- ченими компаніями, з розробленням відповідних стандартів ділової пове- дінки, які б гарантували державі та громадам права контролю за відповідаль- ним використанням природних ресурсів, а також формуванню інтегральних інтерактивних інформаційно-технологічних платформ взаємодії влади, біз- нес-структур та населення на регіональному та муніципальному рівнях. Загалом, запровадження бізнес-екосистемного підходу за вказаним ал- горитмом забезпечуватиме здійснення переходу від управління природ ними ресурсами як «галузями природокористування» до управління діяльністю територіально-господарських утворень комплексного характеру, які вклю- чають усі види природних активів. У такому разі територіальні природно- господарські комплекси з відповідною управлінською складовою (перс- пективний формат — територіальний природно-господарський округ) спря- мовуються на отримання конкретного господарського результату, який без- посередньо сприятиме вирішенню завдань сталого просторового розвитку територій, пов’язаних із ними соціально-економічних та екологічних проб- лем, а також зростанню рівня добробуту громадянина як реального, конс- титуційного власника природних активів. Висновки. Сьогодні виникає нагальна потреба суттєвої активізації й упорядкування господарської діяльності в Україні на засадах платформної економіки, з визначенням системоутворюючої функції муніципального територіального рівня, що передбачає розвиток децентралізованих форм уп равління природно-ресурсними активами європейського типу, насам- перед територіальних кластерно-корпоративних форматів структурного уп равління природними активами. Поряд із цим, виникає потреба транс- формації мета-просторового рівня формування територіальних природно- господарських утворень. Організацію природокористування на цьому рівні 22 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) І.К. Бистряков, Д.В. Клиновий доцільно реалізовувати на базі бізнес-екосистемного підходу з широким використанням електронних платформних пропозицій, які забезпечувати- муть створення комунікативного поля для широкого спектру взаємодій між економічними суб’єктами, включаючи органи публічної влади державного, регіонального й місцевого рівнів, бізнес та громадян країни. Виходячи з цього визначено необхідність приділення особливої уваги пошуку новітніх механізмів управління розвитком економіки, альтернатив- них прямому державному впливу, включаючи, насамперед, розвиток парт- нерських відносин бізнесу і влади, в рамках яких бізнес нарівні з державни- ми та муніципальними суб’єктами відіграє роль ініціатора та засновника різних видів спільної діяльності щодо природних активів, а також співпра- цю між бізнес-структурами в рамках бізнес-екосистемних колаборацій на платформах, організованих за участю органів публічної влади. При цьому публічний сектор делегуватиме відповідальність професійним менеджерам бізнесу шляхом контрактних відносин або створенням спеціальних інсти- тутів, що організаційно відокремлені від держави, а також застосуванням інструментів делегованого управління природокористуванням. Такий підхід пов’язується з децентралізацією влади, причому передба- чається не тільки територіальна, а й галузева децентралізація державного управління, що забезпечує вирішення проблемних питань просторового розвитку через залучення бізнес-структур та громадських організацій до ви- користання різноманітних територіальних ресурсів, серед яких природний капітал є одним із найпривабливіших об’єктів, оскільки пряме його залу- чення до господарського обігу як виробничого активу загальнонародної форми власності наразі неможливе через приватизацію. Отже, згідно з єв- ропейською та світовою практикою необхідним є збереження загальнона- родної власності на природні ресурси з передачею певних їх видів в експлу- атацію на засадах публічно-приватного партнерства бізнес-структурам для залучення інвестиційних ресурсів у цю сферу та покращення загального управління господарською діяльністю. У цілому, інноваційна система відносин між основними користувача- ми і розпорядниками природних активів має розвиватися у напрямі запро- вадження у практику господарювання на муніципальному, регіональному та міжрегіональному просторових рівнях схем структурно-проектного управління природними активами та проектного фінансування за допомо- гою сучасних електронних платформ взаємодії державної влади, органів місцевого самоврядування, бізнесу та громадян. Широке використання всіх можливостей публічно-приватного партнерства для організації ефективної бізнес-діяльності з урахуванням регіональної та галузевої специфіки госпо- дарювання є запорукою виведення природно-господарських відносин на сучасний світової рівень. Робота виконана в рамках бюджетної програми НАН України «Підтрим- ка розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень» (КПКВК 6541230). ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 23 Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Рифкин Дж. Третья промышленная революция: Как горизонтальные взаимодейст- вия меняют энергетику, экономику и мир в целом. Пер. с англ. М.: Альпина нон- фикшн, 2014. 410 с. 2. Куликова Н.В. Создание экосистем бизнеса на основе крупных предприятий. Вест- ник Московской международной высшей школы бизнеса. 2016. № 2(6). С. 156—160. 3. Андросик Ю. Н. Бизнес-экосистемы как форма развития кластеров. Труды БГТУ. 2016. № 7. С. 38—43. 4. Moore J.F. Predators and prey: a new ecology of competition. Harvard Business Review. 1993. № 71. P. 76—86. 5. Moore J.F. Business ecosystems and the view from the firm. The Antitrust Bulletin. 2006. Vol. 51. № 1. P. 31—75. 6. Клейнер Г.Б. Системная экономика как платформа развития современной экономической теории. Вопросы экономики. 2013. № 6. С. 4—28. 7. Солодилова Н.З., Маликов Р.И., Гришин К.Е. Конфигурационный подход к иссле- дованию региональной экосистемы предпринимательства. Экономическая политика. 2018. Т. 13. № 5. С. 134—155. 8. Rothschild M.L. Bionomics: Economy as Ecosystem. New York: Henry Holt & Company, 1995. 423 p. 9. Arestis P., Sawyer M. The “New Economies” and Policies for Financial Stability. International Review of Applied Economics. 2012. Vol. 26. № 2. P. 147—160. 10. Капіталізація природних ресурсів: моногр. / За заг. ред. М.А. Хвесика. Київ, 2014. 288 c. 11. Інституціоналізація природно-ресурсних відносин: моногр. / За заг. ред. М.А. Хвеси- ка. Київ, 2012. 400 с. 12. Клиновий Д.В., Петровська І.О., Мороз В.В. Кластерно-корпоративний механізм дер жавного управління розвитком природно-ресурсних територіально-господарсь- ких комплексів України. Вісник АМСУ. Серія: «Державне управління». 2014. № 1(10). С. 33—42. 13. Хвесик М.А., Бистряков І.К. Форми та засоби реалізації сучасної парадигми сталого розвитку України. Бізнес, економіка, сталий розвиток, лідерство та інновації. 2018. № 1. С. 39—51. 14. Агенція розвитку Мелітополя. URL: http://www.invest-melitopol.gov.ua/index.php/o- me litopole/agentsiya-rozvitku-melitopolya (дата звернення: 16.05.2019). Одержано 20.05.2019 REFERENCES 1. Rifkin Dzh. Tretia promyshlennaya revolyutsiya: Kak gorizontalnyye vzaimodeystviya me- nyayut energetiku. ekonomiku i mir v tselom. Per. s angl. M.: Alpina non-fikshn, 2014. 410 s. [in Russian]. 2. Kulikova N.V. Sozdaniye ekosistem biznesa na osnove krupnykh predpriyatiy. Vestnik Mos- kovskoy mezhdunarodnoy vysshey shkoly biznesa. 2016. No. 2(6). S. 156—160. [in Russian]. 3. Androsik Yu. N. Biznes-ekosistemy kak forma razvitiya klasterov. Trudy BGTU. 2016. No. 7. S. 38—43 [in Russian]. 4. Moore J.F. Predators and prey: a new ecology of competition. Harvard Business Review. 1993. No. 71. P. 76—86. 5. Moore J.F. Business ecosystems and the view from the firm. The Antitrust Bulletin. 2006. Vol. 51. No. 1. P. 31—75. 6. Kleyner G.B. Sistemnaya ekonomika kak platforma razvitiya sovremennoy ekonomicheskoy teorii. Voprosy ekonomiki. 2013. No. 6. S. 4—28 [in Russian]. 24 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) І.К. Бистряков, Д.В. Клиновий 7. Solodilova N.Z.. Malikov R.I.. Grishin K.E. Konfiguratsionnyy podkhod k issledovaniyu regionalnoy ekosistemy predprinimatelstva. Ekonomicheskaya politika. 2018. T. 13. No. 5. S. 134—155 [in Russian]. 8. Rothschild M.L. Bionomics: Economy as Ecosystem. New York: Henry Holt & Company, 1995. 423 p. 9. Arestis P., Sawyer M. The “New Economies” and Policies for Financial Stability. International Review of Applied Economics. 2012. Vol. 26. No. 2. P. 147—160. 10. Kapitalizatsiia pryrodnykh resursiv: monohr. / Za zah. red. M.A. Khvesyka. Kyiv, 2014. 288 s. [in Ukrainian]. 11. Instytutsionalizatsiia pryrodno-resursnykh vidnosyn: monohr. / Za zah. red. M.A. Khvesyka. Kyiv, 2012. 400 s. [in Ukrainian]. 12. Klynovyi D.V., Petrovska I.O., Moroz V.V. Klasterno-korporatyvnyi mekhanizm derzhavno- ho upravlinnia rozvytkom pryrodno-resursnykh terytorialno-hospodarskykh kompleksiv Uk rainy. Visnyk AMSU. Seriia: «Derzhavne upravlinnia». 2014. No. 1(10). S. 33—42 [in Uk- rainian]. 13. Khvesyk M.A., Bystriakov I.K. Formy ta zasoby realizatsii suchasnoi paradyhmy staloho roz- vytku Ukrainy. Biznes, ekonomika, stalyi rozvytok, liderstvo ta innovatsii. 2018. No. 1. S. 39—51. 15. Ahentsiia rozvytku Melitopolia. URL: http://www.invest-melitopol.gov.ua/index.php/o-me i- topole/agentsiya-rozvitku-melitopolya (Last acceessed: 16.05.2019) [in Ukrainian]. Received 20.05.2019 И.К. Быстряков, доктор экономических наук, профессор, заместитель директора по научной работе, ГУ «Институт экономики природопользования и устойчивого развития НАН Украины», e-mail: bystryakoveco@ukr.net Д.В. Клиновой, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник, доцент, ведущий научный сотрудник отдела методологии устойчивого развития, ГУ «Институт экономики природопользования и устойчивого развития НАН Украины», e-mail: klinovoy@gmail.com ПЛАТФОРМЕННАЯ ЭКОНОМИКА ПРОСТРАНСТВЕННЫХ БИЗНЕС-ЭКОСИСТЕМ КАК ИННОВАЦИОННЫЙ ТРЕНД УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ Рассмотрены концептуальные принципы развития современных территориальных биз- нес-экосистем на основе природных активов с использованием средств и механизмов платформенной экономики в условиях 4-й промышленной революции. Определена сущность бизнес-экосистемного подхода к организации взаимодействий власти, бизне- са и населения на базе информационно-технологических платформ сетевого сотрудни- чества экономических субъектов в сфере использования природных активов. Очерчен круг потенциальных участников пространственных бизнес-экосистем. Отражены базо- вые признаки и драйверы платформенной экономики. Согласно проективному подходу предложена 4-х квадрантная пространственно-временная модель упорядочения устой- чивого развития с нелинейным управленческим циклом «мотивация» — «проектирова- ние» — «деятельность» — «результат». В этом контексте рассмотрены четыре основные стадии формирования бизнес-экосистем — хозяйственная, проектная, программная и платформенная. В рамках платформенного подхода, с позиции организации деятель- ности территориальных бизнес-экосистем, предложены базовые публично-частные фор- маты управления устойчивым пространственным развитием. Ключевые слова: бизнес-экосистема, устойчивое развитие, пространственное управле- ние, платформенная экономика. ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 25 Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд I.К. Bystriakov, Dsc (Economics), professor, deputy director on research, Institute of Environmental Economics and Sustainable Development of the National Academy of Sciences of Ukraine, e-mail: bystryakoveco@ukr.net D.V. Klynovyi, PhD (Economics), senior researcher, associate professor, leading researcher of Department for Sustainable Development Methodology, Institute of Environmental Economics and Sustainable Development of the National Academy of Sciences of Ukraine, e-mail: klinovoy@gmail.com THE PLATFORM ECONOMY OF SPATIAL BUSINESS ECOSYSTEMS: AN INNOVATIVE TREND OF THE SUSTAINABLE DEVELOPMENT The conceptual framework for building up modern spatial business ecosystems on the basis of nature assets and by use of means and mechanisms of the platform economy in the context of the fourth industrial revolution is analyzed. The essence of the business ecosystem approach to setting up interactions between the state power, business and population on the basis of information and technological platforms designed for network collaboration of economic actors in using nature assets is defined. The range of potential actors of spatial business ecosystems is outlined. The basis features and drivers of the platform economy are highlighted. A four quadrant spatial-time model for streamlining the sustainable development with the non-linear management cycle “motivation” — “projecting” — “activities” — “result”, based on the projective approach, is proposed. Four main phases in creating business ecosystems — economic management phase, project phase, program phase and platform phase — are analyzed in its context. Basic public- private formats for management of sustainable spatial development, including contractual cooperation of the state power and business and collaborative business activities in creating public-private enterprises are proposed as part of the platform approach in organizing the operation of spatial business ecosystems. The need for the transition from management of nature resources as “branches of nature use” to management of the operation of complex spatial economic entities that include all the categories of nature resources is substantiated. It is demonstrated that the innovative system of relations between main users and managers of nature assets has to develop through adopting management schemes for structural-project management of nature assets and project financing by use of advanced on-line platforms for interactions between the state power, local self-governance bodies, business and broader community at municipal, regional and cross-regional spatial level. The need for special emphasis on elaborating advanced mechanisms for management of economic development, which would be alternative to the direct government influences, is justified, including the development of partner relations between business and state power, with business acting as initiator and founder of various types of collaborative activities involving nature assets on a par with state-owned and municipal entities; the network collaboration of business entities, with the public sector delegating the responsibilities to professional managers in the business sector by way of contractual relations or by creating special institutes with the institutional autonomy from the state; the instruments for delegated management of nature use. . Keywords: business ecosystem, sustainable development, spatial management, platform economy.

Платформна економіка просторових бізнес-екосистем як інноваційний тренд сталого розвитку

Institution

Ähnliche Einträge