Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства (1930-1946)

Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства (1930-1946)

Статтю присвячено постаті О.О. Богомольця, президента Академії наук України в 1930—1946 рр.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2019
Автор: Дупленко, Ю.К.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2019
Назва видання:Наука та наукознавство
Теми:
Історія науки і техніки
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168608
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства (1930-1946) / Ю.К. Дупленко // Наука та наукознавство. — 2019. — .№ 3 (105). — С. 94-105. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-168608
record_format dspace
spelling irk-123456789-1686082020-05-07T01:26:03Z Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства (1930-1946) Дупленко, Ю.К. Історія науки і техніки Статтю присвячено постаті О.О. Богомольця, президента Академії наук України в 1930—1946 рр. Статья посвящена личности А.А. Богомольца, президента Академии наук Украины в 1930—1946 гг. The article is devoted to the personality of O.O. Bogomolets, President of the Academy of Sciences of Ukraine in 1930—1946. 2019 Article Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства (1930-1946) / Ю.К. Дупленко // Наука та наукознавство. — 2019. — .№ 3 (105). — С. 94-105. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168608 061.12.044.2(477) uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія науки і техніки
Історія науки і техніки
spellingShingle Історія науки і техніки
Історія науки і техніки
Дупленко, Ю.К.
Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства (1930-1946)
Наука та наукознавство
description Статтю присвячено постаті О.О. Богомольця, президента Академії наук України в 1930—1946 рр.
format Article
author Дупленко, Ю.К.
author_facet Дупленко, Ю.К.
author_sort Дупленко, Ю.К.
title Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства (1930-1946)
title_short Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства (1930-1946)
title_full Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства (1930-1946)
title_fullStr Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства (1930-1946)
title_full_unstemmed Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства (1930-1946)
title_sort олександр богомолець і діяльність академії наук україни в часи його президентства (1930-1946)
publisher Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate 2019
topic_facet Історія науки і техніки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168608
citation_txt Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства (1930-1946) / Ю.К. Дупленко // Наука та наукознавство. — 2019. — .№ 3 (105). — С. 94-105. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series Наука та наукознавство
work_keys_str_mv AT duplenkoûk oleksandrbogomolecʹídíâlʹnístʹakademíínaukukraínivčasijogoprezidentstva19301946
first_indexed 2025-07-15T03:24:45Z
last_indexed 2025-07-15T03:24:45Z
_version_ 1837681749398650880
fulltext 94 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) Історія науки © ДУПЛЕНКО Ю.К., 2019 УДК 061.12.044.2(477) Ю.К. ДУПЛЕНКО, доктор медичних наук, професор, професор кафедри екології, Національний університет «Києво-Могилянська академія» МОН України, e-mail: duk@ukma.edu.ua ОЛЕКСАНДР БОГОМОЛЕЦЬ І ДІЯЛЬНІСТЬ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ В ЧАСИ ЙОГО ПРЕЗИДЕНТСТВА (1930–1946) Статтю присвячено постаті О.О. Богомольця, президента Академії наук України в 1930—1946 рр. Показано, що після закінчення медично- го факультету Київського університету ключову роль у формуванні світогляду майбутнього вченого відіграв учень І.І. Мечникова, профе- сор В.В. Підвисоцький, який керував кафедрою загальної патології. Як зазначається, саме зв’язок О.О. Богомольця з мечниковською шко- лою викликав у нього інтерес до вивчення проблем імунітету і ре- активності. Описано також вплив іншого новоросійського професора, М.Г. Ушинського, який долучив О.О. Богомольця до ідей видатного па- толога В.В. Пашутіна та до бактеріологічних досліджень. Значну ува гу приділено ролі О.О. Богомольця у перебудові структури Академії наук України: створенню інститутів замість окремих лабораторій, кафедр і кабінетів, забезпеченню їх сучасним обладнанням та залученню до них здібних молодих вчених. Аналізуються наукові праці вченого, при- свячені насамперед вивченню реактивності організму в нормальному і патологічному стані. Підкреслено, що дослідження О.О. Богомольця сприяли розвиткові майже всіх галузей патологічної фізіології. Він створив концепцію фізіологічної системи сполучної тканини, розробив і запровадив у практику антиретикулярну цитотоксичну сироватку (АЦС) як ефективний лікувальний засіб при різних захворюваннях, де потрібна стимуляція захисних сил організму і репаративних процесів. Ключові слова: Академія наук України, президент, загальна патологія, інститут, фі- зіологія, антиретикулярна цитотоксична сироватка. Богомолець Олександр Олександрович — видатний уче- ний-медик, академік Академії наук (АН) України (1929), її президент у 1930—1946 рр. Народився 24 травня 1881 р. у Лук’янівській в’язниці в Києві. Мати — заарештована Софія Присецька, член ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 95 Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства партії народників, з дворян («син арештантки»), батько — Олександр Богомолець, земський лікар. Починав учитися в ніжинській гімназії, за- кінчував Першу Київську гімназію. По закін- ченні (із золотою медаллю) в 1900 р. вступив до Київського університету, спочатку на юридич- ний факультет, з якого перейшов до медичного, де глибоко захопився експериментальною ме- дициною під впливом професора В.В. Підвисо- цького, учня І.І. Мечникова, який керував ка- федрою загальної патології. Невдовзі В.В. Підвисоцькому було доруче- но організувати медичний факультет у Новоро- сійському (Одеса) університеті, де його було призначено деканом та обра- но ординарним професором кафедри загальної патології. Разом із ним О.О. Богомолець перебрався до Одеси і з січня 1901 р. став студентом Новоросій- ського університету. Саме робота під керівництвом професора В.В. Підвисоцького стала основою, на якій у студентські роки почав формуватися світогляд майбут- нього вченого. Вже в 1902 р. студент Богомолець публікує першу наукову працю «К вопросу о строении и микрофизиологии бруннеровых желез». У цілому впродовж студентських років він опублікував п’ять праць, які не втратили значення до сьогодні. Завдяки В.В. Підвисоцькому у майбутнього вченого склалася особлива схильність до морфологічних досліджень, яка була розвинута під впливом його безпосереднього наставника, професора-гістолога О.Ф. Маньківсько- го, найближчого учня В.В. Підвисоцького. Саме він спрямував молодого дослідника на експериментальну діяльність. Серед інших наставників був один із найближчих учнів І.І. Мечникова — Л.О. Тарасевич. Опосередкований зв’язок О.О. Богомольця з мечниковською школою розвинув у нього інтерес до вивчення імунітету і реактивності. М.Г. Ушинсь- кий, в свою чергу, долучив О.О. Богомольця до ідей свого вчителя, видатно- го патолога В.В. Пашутіна, і до бактеріології. Через професора В.В. Вороні- на молодий Богомолець опанував загальну патологію запалення [1]. Після закінчення (1906) медичного факультету Новоросійського уні- верситету Олександра Богомольця прийняли на роботу в лабораторію при кафедрі загальної патології університету. У 1906—1911 рр. він працював там асистентом, а згодом — приват-доцентом. У травні 1909 р. у Військово-медичній академії (Санкт-Петербург) від- бувся успішний захист докторської дисертації О.О. Богомольця «К вопросу о микроскопическом строении и физиологическом значении надпочечных желез в здоровом и больном организме». Одним із опонентів на захисті був І.П. Павлов. О.О. Богомолець 96 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) Ю.К. Дупленко На початку 1911 р. О.О. Богомолець був відряджений для стажування до Фран- ції, працював у Інституті Л. Пастера і Сор- бонні. У Франції він отримав повідомлен- ня про обрання його професором кафедри Саратовського університету. У 1912 р. він читає в університеті вступну лекцію, тема якої — внутрішні причини смерті. Впро- довж 1911—1925 рр. О.О. Богомолець — професор кафедри загальної патології Са- ратовського універ ситету. За цей час він готує спочатку короткий курс, а згодом і повноцінний під ручник з нової дисциплі- ни, яка отримала назву «патологічна фізіо- логія». Ця дисципліна відокремилась від загальної патології, яка включала також патологічну ана томію. То був його перший революційний крок в організації науки — у викладанні такої важливої для медичної освіти наукової дисципліни, яку справедливо називали філософією медицини. У 1925—1931 рр. О.О. Богомолець — завідувач кафедри патологічної фізіології 2-го Московського університету (згодом медінституту). Водно час він брав участь в організації й роботі Інституту вищої нервової діяльності, Медико-біологічного інституту та Інституту переливання крові (з 1928 р. після смерті О.О. Богданова — директор інституту). У період з 1931 р. до самої смерті О.О. Богомолець, вже будучи обраним президентом АН України (на той час Всеукраїнська академія наук (ВУАН)), очолював створені ним дві провідні дослідницькі установи в Києві. Однією з них був Інститут експериментальної біології та патології, де дослідниць- кими відділами завідували його безпосередні учні, а другою — Інститут клі- нічної фізіології, який об’єднував медиків — членів Академії, у тому числі таких видатних учених як М.Д. Стражеско, В.П. Філатов, М.Ф. Мельников- Разведьонков, О.В. Леонтович, В.В. Протопопов. У 1953 р. на базі цих двох інститутів було створено Інститут фізіології АН України, якому згодом при- своїли ім’я О.О. Богомольця, хоча існує також думка, що таке злиття з пере- профілюванням принесло українській науці більше шкоди, ніж користі, вихолостивши саму ідею організатора цих інститутів О.О. Богомольця [2]. Як президент Академії наук України О.О. Богомолець багато зробив задля суттєвої перебудови її структури — створення інститутів замість ок ремих лабораторій, кафедр і кабінетів, які існували до того, а також для забезпечення їх обладнанням на сучасному науково-технічному рівні та залучення в інститути Академії здібних молодих вчених. І це є другим ре- в о люційним кроком О.О. Богомольця. Яскравим прикладом його робо ти О.О. Богомолець – студент ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 97 Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства з організації науки була також підтримка Інституту електрозварювання (Є.О. Па- тон) і постійна турбота про рівень роботи Фізико-технічного інституту та Інс титуту фізики (О.І. Лейпунський). Ще однією характерною рисою його організаторської діяльності було скликан- ня щорічних наукових конференцій з най- актуальніших біомедичних проблем і не- відкладних завдань медичної практики — алергії (1936), шоку (1937), медичної біоло- гії (1937), недостатності кровообігу (1938), гіпертоніії (1939), проблеми фізіологічної системи сполучної тканини (1940), кон- цепція якої була по-новому розроблена науковою школою О.О. Богомольця. Се- ред цих актуальних конференцій слід від- значити першу в Україні та в усьому СРСР (1938) і другу в світі (після Сполуче- них Штатів Америки), прис вячену механізмам старіння і подовження життя [3]. Наукові праці вченого передусім стосуються вивчення реактивності ор- ганізму в нормальному і патологічному стані [4]. Його дослідження сприяли розвиткові майже всіх галузей патологічної фізіології, зокрема вивченню порушень обміну речовин, ендокринології, імунології, алергології, механіз- мів старіння і подовження життя. О.О. Богомолець визначив розвиток ба- гатьох наукових напрямів: він першим встановив ліпоїдний характер секре- ції кори надниркових залоз, піддав ревізії концепцію вегетативних центрів обміну і довів взаємодію ендокринних залоз із вегетативною нервовою сис- темою, випередив час, створивши нові уявлення про механізм дії перелитої крові (гемотрансфузії), по-новому представив патогенез гіпертонії [2]. Він критично розвинув ідеї І.І. Мечникова щодо мезенхіми та конституції орга- нізму, цитотоксичного феномену. На цьому шляху О.О. Богомолець ство- рив уже названу концепцію фізіологічної системи сполучної тканини, роз- робив і запровадив у практику антиретикулярну цитотоксичну сироватку (АЦС) як ефективний лікувальний засіб при різних захворюваннях, де потрібна стимуляція захисних сил організму і репаративних процесів. Свій третій революційний крок О.О. Богомолець зробив у роки війни (1941—1945). На долю президента Академії випала важка роль — постави- ти на воєнні рейки академічні інститути після евакуації їх до глибокого ти- лу СРСР. Вже 30 червня 1941 р. на спеціальному засіданні Президії академії було затверджено нову тематику досліджень, яка зобов’язувала керівників наукових установ мобілізувати всі сили на успішне та своєчасне вирішен- ня завдань оборонного значення. Інститути АН СРСР, яким відводилась особ ливо важлива роль у виконанні завдань оборони країни, за рішенням О.О. Богомолець у лабораторії 98 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) Ю.К. Дупленко ЦК ВКП(б) було евакуйовано в райони з потужною промисловістю відпо- відно до їх профілю. Так, Інститут електрозварювання розташувався в Ниж- ньому Тагілі (Урал), Інститут енергетики — у Копейську (Челябінська об- ласть), Інститут чорної металургії — у Свердловську [5]. А 21 липня в Уфі відбулося перше засідання Президії АН України, на якому розглядались організаційні питання. Головним завданням, що стоя- ло на той час перед українськими вченими, було вивчення виробничих сил Башкирії, а також усього Уралу з метою мобілізації природних ресурсів ре- гіону для посилення оборонної потужності воюючої країни [6]. Рішенням Президії Академії від 29 жовтня 1941 р. було створено Науково-технічний комітет сприяння обороні на чолі з президентом Академії О.О. Богомоль- цем. Комітет складався із секцій стратегічної сировини, технічних, фізико- хімічних, медико-біологічних і суспільних наук [7]. Українські вчені розро- били нові методи електрозварювання корпусів танків, що дало можливість докорінно змінити технологію і поставити випуск танків «на потік». Також запровадили сучасніші способи виробництва броньової сталі, нові сорти алюмінію і чавуну. Президент особисто контролював розроблення засобів боротьби проти корозії металів, удосконалення крекінг-заводів, розвідку нових сировинних та паливних ресурсів і навіть виявлення причин пус- тоцвіту пшениці на башкирських землях. Переборюючи великі труднощі, АН України наприкінці 1941 р. в основному налаштувала свою роботу, вста- новивши плідні ділові зв’язки з 323 підприємствами та організаціями обо- ронного комплексу, зокрема з 48 наркоматами та іншими керівними орга- нами республіки, 107 підприємствами, 19 геолого-розвідувальними органі- заціями, 78 науково-дослідницькими та практичними установами [6, 8, 9]. Варто зазначити, що у роки війни академічні установи технічного про- філю проводили велику роботу, їхні розробки знаходили широке застосу- вання у воєнній промисловості. Вчені зосереджували увагу на максималь- ному спрощенні технології виробництва, завдяки чому тільки колектив заводу ім. Комінтерну (Нижній Тагіл) виготовив 35 тис. танків. Метод зва- рювання під флюсом впровадили у виробництво понад 40 підприємств СРСР. Апаратами, виготовленими Інститутом електрозварювання за роки війни, було зварено 6 млн швів танкових корпусів [10]. Значну кількість робіт оборонного значення, таких як дія удару при ви- буху авіабомб, міцність напрямних пасків снарядів, виконувала бригада на чолі з академіком М.О. Лаврентьєвим, а колектив Інституту фізики під його керівництвом створив і освоїв виробництво низки унікальних приладів зв’язку, в тому числі модуляторні випрямлювачі в апаратах зв’язку для армії та акустичні прилади для протиповітряної оборони. Проблемам авіамото- робудування присвятили свої дослідження наукові співробітники Інститу- ту будівельної механіки, які працювали на одному з авіаційних заводів. Пи- тання підвищення стійкості двигунів, міцності літаків успішно вирішувала група вчених на чолі з академіком С.В. Серенсеном: члени-кореспонденти ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 99 Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства Ф.П. Белянкін, Б.Д. Грозін, Н.Д. Моргуліс, І.М. Францевич, канд. техн. наук А.Д. Коваленко та ін. Над подібними проблемами працювали науковці Інс- титуту енергетики — академік Г.Ф. Проскура і професор. І.Т. Швець. Велике значення для вдосконалення бойової техніки мало впровадження в обо- ронне виробництво методу розрахунку діаметра труб для артилерійських гармат і мінометів, запропонованого чл.-кор. П.Т. Ємельяненком [11]. Оскільки регіони добування нікелю і марганцю знаходилися в окупо- ваній Україні, виготовлення якісної броньованої сталі було складною про- блемою аж до налагодження безперебійного постачання кольорових ме- талів за ленд-лізом та початку їх добування у Норильську (літо 1942 р.). У зв’язку з цим спосіб виплавлення броньованих сталей, розроблений академіком М.М. Доброхотовим, мав надзвичайно важливе значення і був уп роваджений на 16 танкових заводах. Запропонована ним технологія роз- киснення і легування броньованої сталі уможливила зниження виробничо- го браку з 42 % до 2 %. Над питанням вдосконалення технології виробни- цтва броньованої сталі також успішно працювали колективи науковців під керівництвом академіків Г.В. Курдюмова та В.М. Свєчнікова. В Інституті хімії та хімічної технології було розроблено новий метод одержання ко- бальту, необхідного в літакобудуванні. Інститут фізичної хімії АН України розробив нову методику знесірчування нафти та перероблення полімерів на замін ник бензину — лігроїн [11]. Одним із найважливіших наукових досягнень установ АН України у 1942 р. у галузі економіки варто вважати комплексне вивчення районів Башкирської АРСР для мобілізації народногосподарських ресурсів респу- бліки на оборонні потреби. Необхідно також згадати, що при Президії Ака- демії в 1942 р. було створено Комісію з мобілізації ресурсів Башкирії та Пів- денного Уралу, очолювану віце-президентом А.О. Сапєгіним. В Уфі було організовано Українське відділення Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. Менделеєва, яке сприяло розвиткові хімічних досліджень, провадило консультативну роботу. Фактично воно було координатором налагоджуван- ня в Башкирії виробництва медикаментів на базі місцевої сировини. У га- лузі харчової промисловості та сільського господарства було розроблено спосіб отримання полівітамінного екстракту шипшини. В Інституті бота ні- ки розроблено методи підвищення стійкості та якості кок-сагизу; обґрунто- вано метод використання добрив у сівозмінах бурякосійних районів; для підвищення врожайності сільськогосподарських культур у БАРСР проведе- но агровиробниче районування. В Інституті зообіології розроблено методи боротьби зі шкідниками цукрового буряку, зернових та грубих кормів [11]. Але президент-медик ніс також відповідальність за якнайшвидше по- вернення до лав бійців, поранених у боях. Тому було мобілізовано всі ре- зерви консервування крові для переливання, а також налагоджено виготов- лення АЦС як специфічного засобу, що зарекомендував себе не лише як ефективний засіб протидії проявам старіння організму, а й як прискорювач 100 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) Ю.К. Дупленко реакцій відновлення при травмах і пораненнях. За роки війни АЦС завою- вала високий авторитет у боротьбі за життя тисяч поранених. На науковій конференції, що відбулася в Уфі у липні 1942 р., було підведено підсумки використання цього препарату і відзначено високу його ефективність. Нар- комздоров’я СРСР зобов’язав використовувати сироватку в госпіталях при лікуванні гнійної інфекції, незагойних ран та остеомієлітів. Все це було ве- ликою заслугою О.О. Богомольця, за що йому в 1944 р. було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці (одночасно з академіком Є.О. Патоном). В Башкирії в лабораторіях Інституту клінічної фізіології АН України виго- товлялося до 20 тис. ампул АЦС кожного місяця, нею забезпечувалося по- над 200 лікувальних закладів. Вже в 1943 р. було налагоджено її масове ви- робництво. Поруч із О.О. Богомольцем в Уфі працювали видатні українські медики. Співробітники АН України викладали в Башкирському медичному інституті, працювали в госпіталях, разом із башкирськими колегами роз- робляли нові лікарські препарати, ефективні методи лікування поранених і хворих, займалися профілактикою інфекцій, продовжували свої дослід- ження, розпочаті в Україні. У Башкирському медінституті викладали М.Д. Стражеско, О.В. Палладін, В.Х. Василенко. Було розроблено ефектив- не лікування дефектів зору, що дало змогу повернути зір тисячам поранених воїнів (В.П. Філатов). В свою чергу, Л.В. Ролл, Н.Д. Моргуліс, Є.С. Бурксер, Л.А. Булаховський, П.Є. Лошкарьов, М.М. Боголюбов, М.Н. Петровський очолили відповідні кафедри в Башкирському державному педагогічному інституті; П.П. Будніков очолив Науково-дослідницький інститут буді- вельних матеріалів, у лабораторіях якого співробітники декількох інститу- тів АН України проводили свої дослідження [12]. В Інституті біохімії було відкрито можливості зупинення кровотеч та прискорення загоєння ран за допомогою водорозчинного вітаміну К3 (ві- касолу). Співробітники інститутів зообіології та біохімії в цей час розроби- ли ліки для профілактики та лікування газової гангрени, запропонували метод отримання сухого дизентерійного бактеріофага, який за ефективніс- тю не поступався рідкому бактеріофагу (з 1942 р. почато виробництво цьо го препарату). В Уфі працювали відомі мікробіологи України В.Г. Дроботько та Л.І. Рубенчик [6]. В.Г. Дроботько очолював групу, яка провадила діяльність в різних уфимських наукових закладах. До неї, крім самого керівника, вхо- дили також Г.М. Френкель, Б.Є. Айзенман і Л.Ю. Медвинська (в Башкир- сьому інституті мікробіології, епідеміології та гігієни), Н.М. Підоплічко та В.І. Білай (на Башкирській дослідній ветеринарній станції), Т.А. Марусенко та Е.І. Бєлоусова (на Башкирській бруцельозній станції). В.Г. Дроботько зай няв запропонований йому пост заступника директора дослідницького інс титуту та був обраний членом Вченої ради Міністерства охорони здоро- в’я Башкирії [13]. В цьому інституті українськими мікробіологами було до- ведено участь стрептококів, стафілококів і анаеробів у рановому сепсисі, що допомогло розробити ефективні засоби терапії. Зокрема, корисним засобом ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 101 Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства боротьби з рановими інфекціями виявився стрептофаг і особливо стафіло- фаг. Також вивчалося застосування для лікування гнійних ран т. зв. одим- лення (фітонцидами рослин). Н.М. Підоплічко та В.І. Білай у пошуках при- чини смертельних захворювань людей «септичною ангіною» (як результат харчування зерном, що перезимувало в полі під снігом) провели широкі мі- кологічні дослідження та віднайшли 10 видів токсичних грибків, які спри- чиняли цю патологію. Остаточно етіологію «септичної ангіни» було вста- новлено ними в Москві, куди пізніше переїхала з Уфи АН України. В.Г. Дро- ботько продовжив дослідження хіміотерапії бруцельозу, розпочаті ще в Києві. В 1942 р. він дійшов висновку про найбільшу ефективність проти бруцельозу похідного сульфаніламіда — пронтозила. Було також створено спрощену надійну методику лабораторної діагностики бруцельозу. Певні успіхи досягнуто у винайденні ефективних хіміотерапевтичних засобів про- ти висипного тифу. Отже, українські мікробіологи в евакуації активно сприяли протиепідемічній боротьбі під час війни. Важливі результати про- ведених у 1942 р. досліджень почали застосовуватись у 1943 р. у галузі ме- дико-санітарного обслуговування армії та населення [11]. В 1943 р. Академія наук України основну увагу в дослідженнях приді- ляла проблемам, пов’язаним із посиленням металургійної бази для вироб- ництва озброєння та боєприпасів, інтенсифікацією технологічних процесів і поліпшенням якості бойових машин (танків, літаків), зміцненням енерге- тичної бази Уралу та Башкирії; розвитком вугільної промисловості та елек- трогосподарства Челябінської області, а також створенням паливної бази в Башкирії. Особливо важливими були проблеми розвитку «Другого Баку», мобілізація мінерально-сировинних ресурсів, виробництво будівельних матеріалів та вирішення водогосподарських проблем. Постійно у полі зору науковців залишалася проблема, успішно вирішена у 1942 р., — підвищен- ня врожайності сільськогосподарських культур. Також було значно пог- либлено дослідження, спрямовані на вдосконалення методів лікування і профілактики захворювань з метою поліпшення обслуговування армії та населення [11]. В червні 1944 р. президент О.О. Богомолець повертався з академічни- ми інститутами до звільненого Києва. Починався новий етап — відновлен- ня порушеного війною мирного життя і перерваних наукових досліджень Академії. Ще 13 лютого 1942 р. в Уфі було сформовано комісію з відбудови зруйнованих ворогом міст і підприємств України під головуванням О.О. Бо- гомольця [14]. 23 червня 1944 р. вже у Києві Президія Академії провела пер- ше засідання, на якому заслухала Президента О.О. Богомольця про закін- чення реевакуації Академії; за її розпорядженням прискореними темпами переглядалися тематичні плани науково-дослідницьких установ. Раніше ство- рена Комісія з відбудови, до роботи якої було залучено 150 вчених, здійсни- ла комплексне розроблення низки проблем, пов’язаних із відновленням народного господарства України, які охоплювали водопостачальну, вугіль- 102 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) Ю.К. Дупленко ну, металургійну й харчову промисло- вість, промисловість будівельних ма те- ріалів, сільське господарство та жит ло во- комунальне господарство [15]. Було виз- на чено проблематику науково-дослід ни- цьких робіт, пов’язаних зі швидкісною від - б удовою Донбасу, соляної промисловості України, виробництвом гіпсу, маг не зій- ного цементу та ін. [16]. 26 вересня 1944 р. широко відзначалося 25-річчя зас нування найвищої наукової установи Ук раїни. За- гальні збори Академії проходили в Дер- жавному оперному театрі ім. Т.Г. Шев чен- ка у Києві [11, с. 76]. Було проведено до- строкові вибори членів Академії. Президія прийняла рішення про утворення но вого відділу — сільськогосподарських наук. Структурні зміни, що відбулися в АН Ук- раїни в останні роки, було затверджено в новому Статуті [17—19]. Але в 1944 р. Президенту залишалося лише два роки життя, і розпочате ним довелося довершувати його учням і співробітникам. В ці роки у нього часто загострювалося його давнє захворювання, яке зрештою призвело до передчасної смерті видатного вченого. О.О. Богомолець виховав велику наукову школу патофізіологів (Р.Є. Ка- вецький, М.М. Сиротинін, Й.М. Нейман, Н.Б. Медведєва, А.Р. Перельман, Є.О. Татаринов, М.М. Горєв, В.П. Комісаренко, П.Д. Марчук, М.Н. Зайко, Олег О. Богомолець та багато інших). Понад 60 % кафедр патофізіології в СРСР очолювалися його учнями першого, другого і навіть третього поко- лінь. Він заснував «Журнал медичного циклу ВУАН», а згодом — «Фізіоло- гічний журнал». Разом із учнями видав тритомний посібник «Основи па- тологічної фізіології» (Державна премія СРСР, 1941), згодом вийшло під його редакцією п’ятитомне «Руководство по патологической физиоло гии» (1935—1947). О.О. Богомольцю, крім вже згаданого почесного звання Героя Соціа- лістичної Праці, було присвоєно звання Заслуженого діяча науки України (1943), він нагороджений двома орденами Леніна, іншими орденами і ме- далями. Був академіком АН СРСР (1932) та АМН СРСР (1944), членом інших академій. Згодом Президією НАН України було засновано премію ім. О.О. Богомольця, яка присуджується щорічно за кращі роботи в галузі теоретичної медицини. Затверджено проведення щорічних читань імені О.О. Богомольця, які відбуваються в день його народження. Його ім’я при- своєно Інституту фізіології та Національному медичному університету. Могила О.О. Богомольця ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 103 Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства Помер О.О. Богомолець 19 липня 1946 р. у Києві. Він похований у пар- ку при Інституті на вул. Виноградній (тепер Богомольця). На могилі вчено- го споруджено пам’ятник. Ще один пам’ятник Богомольцю встановлено в Інституті геронтології АМН України, створення якого стало реалізацією однієї з величніших його задумок щодо подовження життя та досліджен- ня проблеми старіння. Одразу ж після заснування цього інституту (1958) його очолив учень Богомольця — патофізіолог М.М. Горєв, академік АМН СРСР. Другий сучасний інститут, створений для подальшого розвит- ку ідей О.О. Богомольця, — це Інститут ендокринології та обміну речовин АМН України (1956), очолений його учнем В.П.К омісаренком [3]. О.О. Богомолець був високоінтелектуальною людиною: знав і любив музику, живопис, добре орієнтувався в художній літературі світу, володів іноземними мовами, але надавав перевагу французькій. Це — як і його по- ходження («син арештантки») — приваблювало до його постаті письменни- ків і публіцистів, які писали про нього [9; 20]. В одному документальному романі-біографії є такі рядки, які його автор [20, с. 50] вкладає в уста героя- студента: «Ви, Олександре Олександровичу, умієте переконати студентів, що і в медицині необхідна революція <…> У вас щасливе уміння наелект- ризувати їхню думку на подальші шукання. На ваших лекціях перекону- єшся, що в науці ще не все вирішене, а лише здається вирішеним <…> Ви порушуєте спокій там, де все здається традиційно звичним». І справді, Олександр Олександрович Богомолець дійсно був революціонером у всьому. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Васильев К.Г., Нуштаев И.А. Академик А.А. Богомолец в Одессе. Одесса: УНИИ. 80 с. 2. Богомолец О.А. Научная школа Александра Александровича Богомольца. Матема- тическое естествознание: фрагменты истории. Киев: Наук. думка, 1992. С. 247 — 291. 3. Дупленко Ю.К. Старение: Очерки развития проблемы. Л., Наука, 1985. 187 с. 4. Архів Президії НАН України. Ф. 251. Оп. 1. Спр. 179. Арк. 1—6 зв. 5. Богомолец А.А. Основные направления моих работ. Арх. патологии. 1947. Т. 9. Вып. 3. С. 3—14. 6. Ильгамов М.А., Саитова М.А. «Как путники у общего костра…». Академия наук Украинской ССР в Башкирии в годы Великой Отечественной войны. Вестник Рос- сийской Академии наук. 2001. Т. 71. № 6. С. 550—559. 7. Архів Президії НАН України. Ф. 251. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 297. 8. Богомолець О.О. В перше півріччя Великої Вітчизняної війни (вступне слово на від- критті січневої сесії АН УРСР, 12 січня 1942 р.). Вісті АН УРСР. 1942. 1. С. 9—15. 9. Піцик Н.Є. Людина великої мрії. Київ: Молодь, 1962. 304 с. 10. ЦДАГО України. Ф.1. Оп. 14. Спр. 436. Арк. 16., Спр. 871. Арк. 5. 11. Національна Академія наук України. 1918—2008: до 90-річчя від дня заснування / Го- лов. ред. Б.Є. Патон. Київ: Вид. КММ, 2008. 624 с. 12. Архив РАН. Ф. 1585. Оп. 2. Спр. 134. Арк. 2—2 зв. 13. Айзенман Б.Е. Институт микробиологии в годы войны. Микробиол. журн., 1993. Т. 55. № 5. С. 4—8. 14. Архів Президії НАН України. Ф. 251. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 5. 15. ЦДАГО України. Ф.1. Оп. 23. Спр. 91. Арк. 44—68. 104 ISSN 1560-4926. Science and Science of Science. 2019. № 3 (105) Ю.К. Дупленко 16. НБУВ. ІА. Ф. 27. Оп. 2. Спр. 60. Арк. 177—177 зв. 17. Архів Президії НАН України. Ф. 251. Оп. 1. Спр. 154. Арк. 5. 18. Архів Президії НАН України. Ф. 251. Оп. 1. Спр. 179. Арк. 1—6 зв. 19. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 70. Спр. 239. Арк. 148. 20. Дрозд В.Г. Ритми життя. К.: Молодь, 1977. 256 с. Одержано 24.09.2018 REFERENCES 1. Vasilev K.G., Nushtaev I.A. Akademik A.A. Bogomolets v Odesse. Odessa: UNII. 80 s. [in Russian]. 2. Bogomolets O.A. Nauchnaya shkola Aleksandra Aleksandrovicha Bogomoltsa. Mate- maticheskoye estestvoznanie: fragmenty istorii. Kyiv: Nauk. dumka, 1992. S. 247—291 [in Russian]. 3. Duplenko Iu.K. Starenie: Ocherki razvitiya problemy. L., Nauka, 1985. 187 s. [in Russian]. 4. Arkhiv Prezydii NAN Ukrainy. F. 251. Op. 1. Spr. 179. Ark. 1—6 zv [in Ukrainian]. 5. Bogomolets A.A. Osnovnye napravleniya moikh rabot. Arkh. patologii. 1947. T. 9. Vyp. 3. S. 3—14 [in Russian]. 6. Ilgamov M.A., Saitova M.A. «Kak putniki u obshchego kostra…». Akademiya nauk Uk- rainskoy SSR v Bashkirii v gody Velikoy Otechestvennoy voyny. Vestnik Rossiyskoy Akademii nauk. 2001. T. 71. No. 6. S. 550—559 [in Russian]. 7. Arkhiv Prezydii NAN Ukrajiny. F. 251. Op. 1. Spr. 88. Ark. 297 [in Ukrainian]. 8. Bohomolets O.O. V pershe pivrichcha Velykoi Vitchyznianoi viiny (vstupne slovo na vidk- ryt ti sichnevoi sesii AN URSR, 12 sichnia 1942 r.). Visti AN URSR. 1942. 1. S. 9—15 [in Ukrainian]. 9. Picyk N.Je. Liudyna velykoi mrii. Kyiv: Molod, 1962. 304 s. [in Ukrainian]. 10. TsDAHO Ukrainy. F.1. Op. 14. Spr. 436. Ark. 16., Spr. 871. Ark. 5 [in Ukrainian]. 11. Natsionalna Akademia nauk Ukrainy. 1918—2008: do 90-richcha vid dnia zasnuvannia / Gholov. red. B.Je. Paton. Kyiv: Vyd. KMM, 2008. 624 s. [in Ukrainian]. 12. Arkhiv RAN. F. 1585. Op. 2. Spr. 134. Ark. 2—2 zv. [in Russian]. 13. Aizenman B.E. Institut mikrobiologii v gody voyny. Mikrobiol. zhurn. 1993. T. 55. No. 5. S. 4—8 [in Russian]. 14. Arkhiv Prezydii NAN Ukrajiny. F. 251. Op. 1. Spr. 88. Ark. 5. [in Ukrainian]. 15. TsDAHO Ukrainy. F.1. Op. 23. Spr. 91. Ark. 44—68 [in Ukrainian]. 16. NBUV. IA. F. 27. Op. 2. Spr. 60. Ark. 177—177 zv. [in Ukrainian]. 17. Arkhiv Prezydii NAN Ukrajiny. F. 251. Op. 1. Spr. 154. Ark. 5 [in Ukrainian]. 18. Arkhiv Prezydii NAN Ukrajiny. F. 251. Op. 1. Spr. 179. Ark. 1—6 zv. [in Ukrainian]. 19. TsDAHO Ukrainy. F. 1. Op. 70. Spr. 239. Ark. 148 [in Ukrainian]. 20. Drozd V.Gh. Rytmy zhyttia. Kyiv: Molod, 1977. 256 s. [in Ukrainian]. Received 24.09.2018 Ю.К. Дупленко, доктор медицинских наук, профессор, профессор кафедры экологии, Национальный университет «Киево-Могилянская академия» МОН Украины, e-mail: duk@ukma.edu.ua АЛЕКСАНДР БОГОМОЛЕЦ И ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ АКАДЕМИИ НАУК УКРАИНЫ ВО ВРЕМЯ ЕГО ПРЕЗИДЕНТСТВА (1930—1946) Статья посвящена личности А.А. Богомольца, президента Академии наук Украины в 1930—1946 гг. Показано, что после окончания медицинского факультета Киевского уни- ISSN 1560-4926. Наука та наукознавство. 2019. № 3 (105) 105 Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства верситета ключевую роль в формировании мировоззрения будущего ученого сыграл ученик И.И. Мечникова, профессор В.В. Подвысоцкий, который руководил кафедрой общей патологии. Как отмечается, именно связь А.А. Богомольца с мечниковской шко- лой вызвала у него интерес к изучению проблем иммунитета и реактивности. Описано также влияние другого новороссийского профессора, М.Г. Ушинского, который приоб- щил А.А. Богомольца к идеям выдающегося патолога В.В. Пашутина и к бактериологи- ческим исследованиям. Значительное внимание уделено роли А.А. Богомольца в пере- стройке структуры Академии наук Украины: созданию институтов вместо отдельных лабораторий, кафедр и кабинетов, обеспечению их современным оборудованием и при- влечению в них способных молодых исследователей. Анализируются научные работы ученого, посвященные главным образом изучению реактивности организма в нормаль- ном и патологическом состоянии. Подчеркнуто, что исследования А.А. Богомольца ока- зали влияние на развитие почти всех областей патологической физиологии. Он создал концепцию физиологической системы соединительной ткани, разработал и ввел в прак- тику антиретикулярную цитотоксическую сыворотку (АЦС) как эффективное лечебное средство при разных заболеваниях, где нужна стимуляция защитных сил организма и репаративних процессов. Ключевые слова: Академия наук Украины, президент, общая патология, институт, физи- ология, антиретикулярная цитотоксическая сыворотка. Yu.K. Duplenko,Dsc (Medicine), professor, professor of Ecology Department, National University “Kyiv-Mohyla Academy”, e-mail: duk@ukma.edu.ua OLEKSANDR BOGOMOLETS AND THE ACTIVITIES OF THE ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE IN TIMES OF HIS PRESIDENCY (1930—1946) The article is devoted to the personality of O.O. Bogomolets, President of the Academy of Sciences of Ukraine in 1930—1946. It is shown that after the finishing of the medical faculty of Kiev University, a key role in shaping the worldview of the future scientist was played by the I.I. Mechnikov’s student, professor V.V. Podvysotsky, who headed the Department of General Pathology. As noted, it is communication with Mechnikov’s scientific school prompted Bo- gomolets to study the problems of immunity and reactivity. Article also emphasized influence of another Novorossiysk professor, M.G. Ushinsky, who introduced O.O. Bogomolets to the ideas of the outstanding pathologist V.V. Pashutin and to bacteriological studies. Considerable attention is paid to the role of O.O. Bogomolets in upgrading the structure of the Ukrainian Academy of Sciences: the creation of institutions instead of individual laboratories, departments and offices that existed before, providing them with equipment at the modern scientific and technical level and attracting young researchers to the institutes of the Academy. The scientific works of the scientist are analyzed, which mainly concern the study of the reactivity of the organism in the normal and pathological state. It is emphasized that the research of O.O. Bogomolets influenced the development of almost all areas of pathological physiology. He created the concept of the physiological system of connective tissue, developed and introduced into practice antireticular cytotoxic serum (ACS) as an effective remedy for various diseases, where the stimulation of protective forces of the organism and reparative processes is needed. Keywords: Academy of Sciences of Ukraine, president, general pathology, institute, physiology, anti- reticular cytotoxic serum.

Схожі ресурси