Державне регулювання експортної діяльності

У статті подано огляд сучасних тенденцій експорту та визначено основні напрями державного регулювання експортної діяльності в Україні та світі. Для визначення пріоритетів державного регулювання експортної діяльності проаналізовано досвід провідних країн-експортерів: Китаю, США, Німеччини, Японії, Фр...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автор:	Лосіцька, Т.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2019
Назва видання:	Наука, технології, інновації
Теми:	Проблеми науково-технічної діяльност
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168644
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Державне регулювання експортної діяльності / Т.І. Лосіцька // Наука, технології, інновації. — 2019. — № 3 (11). — С. 11-21. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168644
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1686442020-05-08T01:25:45Z Державне регулювання експортної діяльності Лосіцька, Т.І. Проблеми науково-технічної діяльност У статті подано огляд сучасних тенденцій експорту та визначено основні напрями державного регулювання експортної діяльності в Україні та світі. Для визначення пріоритетів державного регулювання експортної діяльності проаналізовано досвід провідних країн-експортерів: Китаю, США, Німеччини, Японії, Франції, Великої Британії. Описано сучасний стан експорту в Україну. В статье представлен обзор современных тенденций экспорта и проанализированы основные направления государственного регулирования экспортной деятельности в Украине и мире. Для определения приоритетов государственного регулирования экспортной деятельности проанализирован опыт ведущих стран-экспортеров: Китая, США, Германии, Японии, Франции, Великобритании. Описано современное состояние экспорта в Украину. The article gives an overview of current export trends and analyzes the main directions of state regulation of export activity in Ukraine and in the world. To determine the priorities of state regulation of export activities, the experience of leading exporting countries: China, the USA, Germany, Japan, France, and Great Britain are analyzed. The current state of export in Ukraine is described. 2019 Article Державне регулювання експортної діяльності / Т.І. Лосіцька // Наука, технології, інновації. — 2019. — № 3 (11). — С. 11-21. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2520-6524 DOI: 10.35668/2520-6524-2019-3-02 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168644 339.97:351.82 uk Наука, технології, інновації Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми науково-технічної діяльност Проблеми науково-технічної діяльност
spellingShingle	Проблеми науково-технічної діяльност Проблеми науково-технічної діяльност Лосіцька, Т.І. Державне регулювання експортної діяльності Наука, технології, інновації
description	У статті подано огляд сучасних тенденцій експорту та визначено основні напрями державного регулювання експортної діяльності в Україні та світі. Для визначення пріоритетів державного регулювання експортної діяльності проаналізовано досвід провідних країн-експортерів: Китаю, США, Німеччини, Японії, Франції, Великої Британії. Описано сучасний стан експорту в Україну.
format	Article
author	Лосіцька, Т.І.
author_facet	Лосіцька, Т.І.
author_sort	Лосіцька, Т.І.
title	Державне регулювання експортної діяльності
title_short	Державне регулювання експортної діяльності
title_full	Державне регулювання експортної діяльності
title_fullStr	Державне регулювання експортної діяльності
title_full_unstemmed	Державне регулювання експортної діяльності
title_sort	державне регулювання експортної діяльності
publisher	Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Проблеми науково-технічної діяльност
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168644
citation_txt	Державне регулювання експортної діяльності / Т.І. Лосіцька // Наука, технології, інновації. — 2019. — № 3 (11). — С. 11-21. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
series	Наука, технології, інновації
work_keys_str_mv	AT losícʹkatí deržavneregulûvannâeksportnoídíâlʹností
first_indexed	2025-07-15T03:26:33Z
last_indexed	2025-07-15T03:26:33Z
_version_	1837681862816825344
fulltext	ПРОБЛЕМИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ PROBLEMS OF SCIENTIFIC AND TECHNOLOGICAL ACTIVITIES 11 http://doi.org/10.35668/2520-6524-2019-3-02 УДК 339.97:351.82 Т.І. ЛОСІЦЬКА, канд. екон. наук ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Резюме. У статті подано огляд сучасних тенденцій експорту та визначено основні напрями державного регулювання експортної діяльності в Україні та світі. Для визначення пріоритетів державного регулювання експортної діяльності проаналізовано досвід провідних країн-експортерів: Китаю, США, Німеччини, Японії, Франції, Великої Британії. Описано сучасний стан експорту в Україну. Сьогодні держава у сфері експортної діяльності не надає суб’єктам господарювання достатньої підтримки для переорієнтації ринків збуту. Ви- значено основні прогалини в нормативно-правовій базі в цій галузі, а саме — процес переорієнтації україн- ського ринку на вимоги ЄС і проблеми, що пов’язані з валютними обмеженнями НБУ. Підкреслено важли- вість того, що потрібно подолати недосконалість державного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Запропоновано напрями державного регулювання високотехнологічної експортної діяльності через систему фінансових і нефінансових державних інструментів. Запропоновано звернути увагу на досвід країн, які нещодавно стали учасниками ЄС, але вже мають позитивний досвід експортної діяльності. Серед основних упроваджених ними заходів можна виокремити: скорочення митних ставок згідно з вимогами СОТ; упровадження протекційної політики щодо вразливих галузей економіки; перейняття структурної реоргані- зації підрозділів, що відповідають за експортну діяльність держави. Ключові слова: експорт, експортна діяльність, державне регулювання, управління, зарубіжний досвід, ін- теграція, міжнародна торгівля, стратегія, державна політика. ВСТУП Експортна діяльність сьогодні є важливим компонентом сучасного розвитку загальної еко- номічної системи. Ефективний експорт суб’єктів господарювання стає кроком до збалансованого економічного розвитку. Для окремої країни участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі та стає джерелом, із якого надходить додаткове фінансування в іноземній валюті, що дає можливість підвищити загальний дохід дер- жави. Зважаючи на це, можна констатувати, що державне регулювання експортної діяльності та її підтримка на законодавчому рівні є одним із першорядних завдань кожної країни. Екс- портний потенціал розкривається у можливості країни відтворювати свої конкурентні переваги в межах світових ринків. Так виникає необхід- ність розгляду вітчизняних і міжнародних підходів до ведення експортної діяльності для форму- вання фінансового та нефінансового інстру- ментарію підтримки вітчизняних підприємств- експортерів. АНАЛІЗ ПУБЛІКАЦІЙ Можна виділити авторів, у чиїх фундамен- тальних працях розглядаються проблеми екс- портної діяльності: Дж. Хесель, Аль-Оста Салім Абдуль-Азіз, М. Бейс, М. Андерсон [1–4]. В українській науковій літературі цей напрям плідно розробляють: Т.М. Мельник, І.Л. Федун, Ю.Г. Козак, Н.С. Логвінова, М.В. Елова, Л.М. Пісь- маченко, В.І. Захарченко, В.В. Коваль та інші [11–13; 19; 22]. ВИДІЛЕННЯ НЕВИРІШЕНОЇ ЧАСТИНИ ЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ Сьогодні держава в сфері експортної дія- льності не надає суб’єктам господарювання достатньої підтримки для переорієнтації ринків збуту. Також їх діяльність значно ускладнилася після укладання договору про асоціацію з Єв- ропейським Союзом та вступом до СОТ, у ре- зультаті чого НБУ ввів обмеження на держав- ному валютному ринку. Зокрема, важливу роль відіграє недосконалість державного законодав- ства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Мета роботи — обґрунтувати напрями імп- лементації міжнародного досвіду державного регулювання експортної діяльності. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Регулювання експортної діяльності на дер- жавному рівні є формою просування зовнішньо- економічної діяльності шляхом налагодження торгівельних шляхів із іншими країнами світу. До визначальних цілей зовнішньоторговельної політики України мають відноситися: • зміна структури експорту та обсягу товарів, що експортуються та імпортуються; • зміна ринків експорту, поширення експорту в бік ЄС; НАУКА, ТЕХНОЛОГІЇ, ІННОВАЦІЇ • 2019, № 3 SCIENCE, TECHNOLOGIES, INNOVATIONS • 2019, № 312 • покриття експортерів необхідною ресурс- ною базою; • протекційна політика держави щодо екс- портної продукції. Найбільш поширені сьогодні такі підходи впливу на експортну діяльність: • система обмежених дій, за умови яких дер- жавне регулювання відбувається в одно- сторонньому порядку, не беручи до уваги дії партнерів; • укладання угод із великою кількістю парт- нерів, не приділяючи достатньої уваги кож- ному з них; • укладання довгострокових угод, при укла- данні яких скоординовуються заходи для налагодження тісних взаємовигідних зв’язків між партнерами. Такої торгової політики дотримується біль- шість країн-учасників, що входять у систему угод СОТ (Генеральна угода про тарифи і торгів- лю, Генеральна угода про торгівлю послугами, угоди в сфері торгівлі країн — членів ЄС) [15]. Враховуючи вищенаведені підходи, доречно зазначити, що при формуванні експортної по- літики використовуються як окремі з цих по- стулатів, так і їх комбінації. Розглядаючи існуючі підходи до регулювання експортної діяльності, можна відзначити два основних типи форму- вання зовнішньої політики: лібералізація (прин- ципи вільної торгівлі) та протекціонізм (захист з боку держави). Зауважимо, що під політикою лібералізації можна розуміти впровадження принципів вільної торгівлі, де держава не має істотного керуючого впливу на формування зо- внішніх зв’язків. Основними дієвими силами є попит і пропозиція. Протекціонізм укладає у свою основу політику захисту внутрішніх ринків державою для надання вітчизняним виробникам можливості направити свої сили на покращення якості власних товарів, скоротивши доступ за- рубіжних конкурентів до вітчизняних ринків, ви- користовуючи тарифні та нетарифні інструменти торгівельної політики. Ці два типи торгівельної політики характеризують загальну спрямова- ність розвитку експортної діяльності і визна- чають ступінь залучення держави в зовнішньо- торговельну діяльність. Як вважають фахівці, за умови політики лібералізації та протекціо- нізму основними рушійними силами є ринок — у першому випадку, та відсутність вільної дії ринкових сил — у другому. Враховуючи різний рівень економічного розвитку різних країн світу, можна констатувати що і економічний потенціал та рівень залучення фінансових коштів для під- вищення конкурентоспроможності у всіх країн різний. Беручи до уваги вищезазначене, для України сьогодні не вигідна політика лібераліза- ції насамперед щодо зовнішньої торгівлі. Вільна конкуренція з боку більш розвинутих держав сьогодні може призвести тільки до стагнації в експортній діяльності України та формування структурного дисбалансу. Протягом останніх років експортний ринок України зазнав значних перетворень, був гло- бально переорієнтований у зв’язку з частковою втратою російського ринку збуту та переорієн- тацією вітчизняних експортерів на ринки кра- їн Європейського Союзу. Складним періодом перетворень для українського експорту стало розгортання зони вільної торгівлі, яке відбулося після підписання угоди про асоціацію між Украї- ною та Європейським Союзом. Одним із чинни- ків, що ускладнює експортну діяльність, є ліміти, встановлені НБУ на операції, що проводяться в іноземній валюті та пов’язані з цим законодавчі невідповідності. Сьогодні Українське законодав- ство вирізняється неузгодженістю підзаконних актів, несвоєчасним затвердженням постанов та їх виконанням у сфері експортної діяльності. Згідно зі статистичними даними, Україна в 2017 р. здійснювала експортні операції більш ніж з 220 країнами світу, в грошовому еквіва- ленті це 43,3 млрд дол. США, що на 19% більше порівняно з обсягами 2016 р., та на 13,5% по- рівняно з 2015 р. У структурі товарного експорту в 2017 р. переважали чорні метали — 20% від загального обсягу експорту, зернові культури — 15%, жири та олії тваринного або рослинно- го походження — 10,6%, руди, шлак і зола — 6,3%, електричні машини — 5,9%, насіння і пло- ди олійних рослин — 4,8%. Частка країн ЄС у 2017 р. в експорті збільшилась на 1,7 в.п. проти 2016 р. і становила 32,2% (рис. 1). Статистичні дані, представлені Державною службою статистики України, дають можливість дійти висновку, що для формування зовнішньо- го сектору економіки й зміцнення експортного Білорусь 6% Єгипет 8% Індія 11% Іспанія 7% Італія 13% Китай 11% Німечина 11% Польща 16% США 5% Туречина 12% Країни Рис. 1. Географічна структура зовнішньої торгівлі това- ра ми у 2017 р. ПРОБЛЕМИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ PROBLEMS OF SCIENTIFIC AND TECHNOLOGICAL ACTIVITIES 13 потенціалу Україні потрібна переорієнтація на- родного господарства, а саме — досягнення більш рівномірної та збалансованої експортної віддачі окремих її регіонів. Вирішення такого за- вдання потребує, по-перше, усунення причин, що спричиняють деформацію народногоспо- дарської структури України, по-друге, перегляду економічної політики держави, спрямованої на стимулювання оптимального розподілу обме- жених економічних ресурсів. Як свідчать дані Міністерства статистики України, понад 50% українського експорту товарів і послуг припадає на чотири промислові області: Дніпропетров- ську (20–25%), Донецьку (10–15%), Одеську (10–12%) і Луганську (до 10%). З огляду на те, що ці промислові центри спеціалізуються пе- редусім на виробництві сировини і матеріалів (металургійна, хімічна та нафтохімічна промис- ловість), можна стверджувати, що експортний потенціал України розміщений і експлуатується нерівномірно. Країни, що сьогодні займають провідні позиції у міжнародній торгівлі, досягли таких результатів за допомогою високоефек- тивної зовнішньоекономічної політики держави, зокрема успішного застосування механізмів управління експортною діяльністю. У сфері державного регулювання експортної діяльності в Україні можна виділити такі цілі: • досягнення збалансованого розвитку еко- номіки шляхом протекції внутрішнього рин- ку Україні та освоєння нових ринків зовніш- ньої торгівлі; • заохочення структурних перебудов у еко- номіці; • сприяти залученню національної економіки до процесів міжнародного розподілу праці; • переймати досвід країн із розвинутої сфе- рою експортної діяльності. Для досягнення цих цілей можна викорис- товувати різні інструменти державного регу- лювання. Такими інструментами можуть бути: законодавча база, тарифне та нетарифне регу- лювання, фінансові заходи, податкові та кредит- ні послаблення для суб’єктів зовнішньоторго- вельної діяльності. Для визначення пріоритетів державного регулювання експортної діяльнос- ті необхідно проаналізувати досвід провідних країн- експортерів: Китаю, США, Німеччини, Японії, Франції, Великої Британії. Розглядаючи досвід США, зауважимо, що ця країна тривалий час була економічно закритою, що пов’язано з багатосекторним внутрішнім ринком і значними запасами сировини. Цей період був позначений обмеженням імпорту готової торгівельної продукції із одночасним наданням істотних переваг суб’єктам госпо- дарювання, що здійснювали імпорт енергетич- ної сировини. Водночас проводилася політика збільшення експорту. Пізніше, в 80–90-х рр. ХХ ст., в зовнішньоекономічній політиці Сполучених Штатів відбулися істотні зміни, насамперед, було сформовано рівновекторну систему зо- внішньоекономічних зв’язків [16]. Такі зміни в політиці зовнішньої торгівлі були зумовлені стрімким розвитком світових господарських зв’язків, глобалізаційних та інтеграційних про- цесів зокрема. У той період держава активно використовувала адміністративні та економічні механізми підтримки експортної діяльності для розвитку національної економіки. Було прийня- то багато актів, спрямованих захистити вітчиз- няного виробника та надати йому конкуренті пе- реваги на міжнародних ринках. Збільшувалась кількість товарів, що підлягали митному опо- даткуванню. Промисловість країни працювала здебільшого на експорт. У 1988 р. було прийня- то важливий для розвитку експортної діяльності документ “Комплексний закон про торгівлю та конкурентоспроможність”. У цьому законі ви- значено основні напрями зовнішньоекономічної політики, а саме — розширення торгівельних зв’язків із партнерами по НАФТА. Важливу роль у становленні американської експортної систе- ми відіграли транснаціональні корпорації, які мають підприємства в різних країнах світу, по- єднані корпоративними зв’язками. Частка таких корпорації в експортному обороті країни ста- новить 2/3, 4/5 патентно-ліцензованої торгівлі, що за загальними показниками складає більшу частину експортного капіталу. Аналізуючи екс- портну політику Сполучених Штатів сьогодні, можна виділити два основних напрями: лібе- ралізація і захист власного ринку. Щодо захисту ринків, необхідно відзначити, що він має вибірковий характер і стосується насамперед Іраку, Сирії, КНДР, В’єтнаму, Куби, Лівії. Також у цей час у межах інтеграційних об’єднань НАФТА та АТЕС приймаються угоди про добровільне обмеження експорту автомо- білів, сталі, телевізорів, текстильних виробів тощо, здебільшого з Японії і нових індустріаль- них країн, у США і країни ЄС. Уряд США також контролює експорт чутливого обладнання, про- грамного забезпечення і технологій як засо- бу просування інтересів у сфері національної безпеки і цілей зовнішньої політики. Це є до- датковим свідченням державного регулювання зовнішньоторговельної політики та сприяння розвиту власних ринків. За допомогою систе- ми експортного регулювання уряд США може ефективно досягати: • забезпечення національної безпеки шля- хом обмеження доступу до найчутливіших технологій і зброї США; НАУКА, ТЕХНОЛОГІЇ, ІННОВАЦІЇ • 2019, № 3 SCIENCE, TECHNOLOGIES, INNOVATIONS • 2019, № 314 • сприяти регіональній стабільності; • запобігати розповсюдженню небажаних то- варів; • дотримуватись міжнародних зобов’язань, тобто режимів нерозповсюдження та санк- цій Ради Безпеки ООН і резолюції РБ ООН 1540. Іншим світовим лідером у сфері експор- ту, безумовно, є Китай. Ця країна — лідер за темпами економічного зростання протягом останніх років. Згідно з останніми даними по темпам розвитку, можна відзначити, що Китай з десятого місця серед країн світу в 1990-х рр. піднявся на трете місце в 2005 р. як держава з розвинутою сферою експортної діяльності. Також зазначимо, що Китай постійно розши- рює ринки збуту шляхом налагодження нових зовнішньоторговельних відносин та експансії ринків Європи, Росії та Америки [17]. Сьогодні Китай займає перше місце за об- сягом експорту. Досягнення таких результатів стало результатом відкритої зовнішньоеконо- мічної політики, орієнтованої на розширення ринків збуту та залучення іноземного капіталу в країну, створення спеціальних економічних зон і відкритих економічних регіонів. Більш толерант- ною політика Китаю стала після її приєднання до СОТ. Був знижений рівень тарифних і нетариф- них обмежень та створено сприятливі умови для залучення іноземного капіталу. Сьогодні Китай другий у світі за обсягом щорічно залученого капіталу в економіку держави [17]. Також, розглядаючи досвід країн провідних експортерів, можна виділити досвід Німеччи- ни, яка сьогодні входить у п’ятірку найбільших світових експортерів. У зовнішньоекономічній діяльності держави велика увага приділяєть- ся встановленню та укріпленню економічних відносин з країнами-партнерами, а саме — економічно розвинутими країнами ЄС, США та Японією. Також сферою інтересів Німеччини для розширення експортної діяльності є ринки, що розвиваються, зокрема ринки Азії та Схід- ної Європи. Як зауважують світові експерти, Німеччина є локомотивом європейського роз- витку, тому одним із її пріоритетів стає поси- лення показників розвитку ЄС та налагодження інтеграційних процесів із західноєвропейськими державами. Аналізуючи останні публікації щодо експорту в Німеччині, можна дійти висновку, що його розвитку насамперед сприяє розвинута система фінансування та страхування зовніш- ньоекономічної діяльності. Для стимулювання експортної діяльності держава надає фінансову підтримку для участі у міжнародних заходах, та- ких як міжнародні виставки та ярмарки, завдяки чому ініціюється близько 20% експорту країни. Досягненням високих обсягів експорту Німеч- чина також завдячує реалізації положень закону “Про прискорення економічного зростання”, в якому прийняті положення про підтримку екс- портоорієнтованих підприємств і впровадження інновацій у виробництві [18]. Розглядаючи модель розвитку експорту в економіці Франції, вважаємо доцільним виді- лити, що зовнішня торгівля є одним із провідних напрямів взаємодії та налагодження зовніш- ньоекономічних зв’язків. Беручи до уваги шлях, обраний Францією для розвитку експортної діяль ності, можна констатувати, що все більша увага приділяються не лише окремим сферам реалізації товарів, а й стадіям виробництва. По- ліпшуються умови кредитування і страхування експортно-імпортних операцій [19]. Доречно розглянуту досвід Японії у сфері державного регулювання експортної діяльності як країни з високими показниками експорту. Японія є однією із високотехнологічних країн світу, тому експорт цієї країни в основному скла- дають високотехнологічні товари та послуги. Перевагою розвитку є забезпечення збалан- сованого економічного розвитку та досягнен- ня високих показників безпеки у всіх сферах її діяльності. Також переважають намагання посилити позиції держави в тихоокеанському регіоні. Характерною рисою зовнішньоторго- вельної політики Японії є модифікація доходів від експортної діяльності в нові інвестиції для стрімкого економічного розвитку. Зважаючи на ресурсний дефіцит, держава спонукає до ввезення необхідних ресурсів. Основними на- прямами державного регулювання у Японії є сприяння та прискорення структурних змін в економіці для ефективного розвитку. Держава та підприємство знаходяться в стані партнерів, які намагаються виробити вигідні умови співро- бітництва. Ключовими напрямами державного регулювання експортної діяльності в Японії є істотна фінансова допомога фундаментальним інноваційним дослідженням, що здійснюють- ся у межах державних проектів і замовлень, та принцип тривалого планування перспектив розвитку з урахуванням індикаторів економіч- ного зростання. Це дає змогу підвищувати кон- курентоспроможність японських товарів, що є рушійною силою освоєння нових експортних риків. Так, Японія щорічно витрачає 500 млн доларів, сприяючи 185 центрам розвитку техно- логій [20]. Як зауважують компетентні фахівці, останнім часом відбувається переорієнтація моделі розвитку Японії з експорту товарів до експорту капіталів [21]. Враховуючи вищезазначений досвід країн — провідних експортерів — і користуючись мате- ПРОБЛЕМИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ PROBLEMS OF SCIENTIFIC AND TECHNOLOGICAL ACTIVITIES 15 ріалами, представленими провідними вченими, виділимо найістотніші, на нашу думку, напрями підтримки підприємств, які є суб’єктами екс- портної діяльності в Україні: • підтримка та заохочення експорту не лише сировини, а й підприємств, що пропонують до експорту високотехнологічну продукцію, яка є результатом упровадження новітніх технологій; • залучення державних і міжнародних інвес- торів для наукоємних галузей експортної діяльності, використовуючи широкий спектр фінансових інструментів; • протекційна політика щодо підприємств, які впроваджують новітнє обладнання і техно- логії для освоєння нових ринків збуту; • законодавче супроводження і нормативно- правова підтримка процесу налагодження експортних зв’язків та здійснення безпо- середньо експортних маніпуляцій; • налаштування дієвої процедури страхуван- ня експортної діяльності; • приділити більше уваги наданню правового супроводу та забезпеченню при виникненні суперечних питань, що виникають в екс- портних процесах; • полегшення режиму кредитування вироб- ництв експортерів, можливість надання їм пільг і покращення процесу держаного фі- нансування; • впровадження міжнародної системи стан- дартів і маркувань, підтверджених відпо- відними документами згідно зі світовими вимогами якості; • прийняття і дотримання довгострокової на- ціональної програми із розвитку експортної діяльності. Сьогодні в Україні налічується більш ніж 900 експортерів вітчизняної продукції [10] Зважаючи на зазначену інформацію, можна виділити основні перепони на шляху розвитку експортної діяльності вітчизняних підприємств. Однією зі складностей є розходження вимог до товарів у ЄС і в Україні, тобто складний процес переорієнтації українського ринку до вимог ЄС. Ще однією перепоною є обмеження валют- них операцій. Особливої уваги потребує про- блема негнучкого та неадаптованого згідно з вимогами ЄС законодавства України щодо експорто-імпортних операцій. Констатуємо, що сьогодні в Україні прийнято багато норма- тивно-законодавчих актів та створено органи влади, спрямовані на полегшення діяльності підприємств-експортерів та просування їх то- варів на світові ринки. Так, у 2018 р. було ство- рено Державну установу “Офіс з просування експорту України”. Запланований результат діяльності цього офісу полягає у підвищенні інвестицій і приросту кількості бізнесменів, зацікавлених в експорті вітчизняної продукції. Також певні зрушення з 2019 р. спостеріга- ються зі сторони Національного банку України, який затвердив нову, більш м’яку систему ва- лютного контролю. З лютого 2019 р. уже введе- но більш ніж 20 послаблень, основними щодо експорту є такі: • до 365 днів збільшено строк розрахунків щодо експортно-імпортних операцій; • операції до 150 тис. грн тепер здійснюються без валютного контролю; • якщо підприємство не переказує кошти з України на свої рахунки за кордоном, а лише здійснює розрахункове обслугову- вання, то контроль з таких операцій знято; • скасовуються індивідуальні ліцензії на валютні операції — їх замінить система е-лімітів (два млн євро/рік для юридичних осіб, 50 тис. євро/рік для фізичних осіб); • скасовується подвійний контроль за опе- раціями з експорту продукції — валютний нагляд здійснюватиме лише той банк, який отримав інформацію про відповідну митну декларацію; • уніфіковано переміщення валютних ціннос- тей через кордон. Також ще у 2016 р. було проголошено не- обхідність створення Приватного акціонерно- го товариства “Експортно-кредитне агентство України” як інструменту реалізації цілей Експорт- ної стратегії України. Передумовами створення такого агентства були: відсутність доступного фінансування; ризик неплатежів і фінансових витрат для експортерів; низька конкуренто- спроможність української продукції на зовнішніх ринках; відсутність експортного гарантування та страхування; перехід до експорту з доданою вартістю. За браком державних коштів Агент- ство все ще не здійснює покладені на нього функції. Але, згідно з Постановою КМУ № 89 від 13 лютого 2019 р., у Державному бюджеті Укра- їни закладено видатки із загального фонду на заходи зі створення та організації функціону- вання експортно-кредитного агентства в Україні у розмірі 79290,9 тис. грн. Так буде реалізовано основне завдання Експортної стратегії України щодо стимулювання та просування масштабної експансії експорту вітчизняних товарів і побудови страхових резервів для страхових виплат у разі необхідності. Ці масштабні зрушення у норматив- но-правовому полі України щодо стимулювання експортної діяльності дають змогу вітчизняним експортерам уже зараз виходити на міжнародні ринки з найменшими ризиками для себе. НАУКА, ТЕХНОЛОГІЇ, ІННОВАЦІЇ • 2019, № 3 SCIENCE, TECHNOLOGIES, INNOVATIONS • 2019, № 316 Отже, можна констатувати, що сьогодні ЕКА не виконує своїх повноважень у запланованому законом обсязі та форматі. Також серед основних недоліків вітчизняно- го законодавства можна виділити такі: • нестабільність і внутрішні протиріччя нор- мам; • відсутність узгодженості між законами та підзаконними актами; • відсутність механізму їх реалізації. Системні зміни не завжди є послідовни- ми, тому сьогодні перед державою стоїть за- вдання із регулювання діяльності експортерів щодо дотримання вимог світових ринків збуту для збільшення долі експорту країни у світових масштабах [24–26]. Але є значні перешкоди, пов’язані з технологічним розривом між краї- нами. Насамперед, це відсутність оперативних методів аналізу, прогнозування та планування експортної діяльності в країні. Так, державне регулювання експортної діяльності — це багато- етапний процес вибору, який базується на трьох основних критеріях: адекватності, ефективності та збалансованості. Державне регулювання по- винно відповідати мінливим внутрішнім і зовніш- нім умовам, враховуючи фактори ефективності та, нарешті, привести до ефективного функціо- нування експортної діяльності країни, ресурси якої, зрештою, обмежені. При цьому критерій адекватності має фундаментальне значення. Інші два критерії відіграють меншу роль. Страте- гічні рішення на цьому етапі мають забезпечити експортерів держави широким діапазоном ма- невру і дозволити їм адаптуватися до мінливих і важко передбачуваних умов експлуатації ре- сурсної бази. Також змінюється і форма, у якій виражаються стратегічні критерії відбору. Щодо критерію адекватності відбувається перехід від невизначеності цього варіанту до кількісного ви- раження відповідного ризику. У випадку крите- ріїв ефективності та збалансованості державне управління поступово відходить від загальних передумов ефективного та дієвого регулюван- ня експорту до спрямованого на точні, кількісні показники досягнення цілей і кількісного ви- значення співвідношення державних субвенцій до результатів. При цьому численні вигоди від експортної діяльності стимулюють низку під- приємств вживати заходів для виходу на нові зовнішні ринки. Чи ця спроба успішна, чи ні — визначається не тільки специфікою продукту, а й внутрішніми та зовнішніми факторами. Зо- внішні фактори можуть як стимулювати, так і стри- мувати зовнішню експансію. До них відносять: політичні та економічні умови (переважно макро- економічні показники), культурні детермінанти та фактори, специфічні для сектору чи галузі. До економічних умов належать, серед іншо- го, розмір мита, квоти, курси валют, можливості фінансування інвестицій і рівень конкуренції. Зокрема, увага приділяється обмеженню ви- трат, пов’язаних із цінами на сировину, матеріа- ли, напівфабрикати та послуги, які через велику частку у виробничих витратах можуть визначати прибутковість. Але наявність джерел фінансу- вання може мати стимулюючий характер, осо- бливо, якщо це стосується високотехнологічних підприємств. Інструменти державного стимулю- вання розвитку вітчизняного високотехнологіч- ного експорту наведено в табл. 1. Таблиця 1 Інструменти державного стимулювання розвитку високотехнологічного експорту Інструменти Напрями застосування Бюджетні • збільшення фінансування сфери відтворення інтелектуальної власності; • надання дотацій, субсидій і субвенцій підприємствам-експортерам високотехнологічної продукції; • фінансова участь у соціально-економічних проектах підприємств- експортерів високотехнологічної продукції Податкові • диференціація ставки податків і порядку оподаткування; • пільги з оподаткування; • податкові “канікули”підприємствам-експортерам високотехнологічної продукції Фінансові • впровадження системи субсидування процентних ставок по кредитах і внесках у статутні капітали; • надання пільгових кредитів на розвиток експортного виробництва; • надання державних гарантій по експортних поставках високо техно- ло гічної продукції; • формування системи стійкості валютного курсу ПРОБЛЕМИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ PROBLEMS OF SCIENTIFIC AND TECHNOLOGICAL ACTIVITIES 17 Державне стимулювання високотехнологіч- ного експорту є найбільш важливою частиною політики, спрямованої на зміцнення конкурен- тоспроможності національної економіки. Також підтримка високотехнологічного експорту — це пріоритетний напрям на шляху сталого еконо- мічного розвитку, що дає змогу залучати додат- кові міжнародні ресурси. Це в свою чергу дозво- ляє покривати витрати на імпорт, підтримувати рівновагу торговельного балансу, створювати нові робочі місця. Серед державних інструментів нефінансо- вої підтримки розвитку експортного потенціалу хочеться виділити розвиток інфраструктури не- фінансової підтримки підприємств високотех- нологічного експорту (рис. 2). Упровадження наведених інструментів сти- мулювання експортної діяльності повинно ба- зуватись на більш широкому та комплексному підході держави до становлення конкуренто- спроможного експорту країни. Передусім треба впорядкувати нормативно-правову базу, спря- мовану на: • формування внутрішньої конкуренції між підприємствами і банками; • залучення іноземних інвесторів із виробни- чими інвестиціями, а не готовими товарами; • створення функціонуючої інфраструктури; • контроль над цінами монополій; • стимулювання цінової конкуренції; • організація інститутів зі страхування експорт- них кредитів, які будуть допомагати і стиму- лювати експортерів та сприяти формуванню банківського експортного фінансування. Послідовна реалізація такого підходу пови- нна привести як до зміни структури зовнішньої торгівлі країни, так і до створення комплексної системи її фінансування, що відповідає інтере- сам не стільки західного, скільки вітчизняного капіталу. Це зумовлює необхідність виконання за- вдань, які полягають у наступному: • управління комплексом інформації, пов’я- заної з державною підтримкою експорт- них можливостей українських підприємств і аналізом попиту на вітчизняну продукцію на міжнародних ринках; • надання вітчизняним експортерам повного обсягу відкритої ділової та аналітичної ін- формації у зовнішньоекономічній діяльності; • надання усім зацікавленим закордонним контрагентам інформації про пропозиції українських експортерів безпосередньо на мові користувача. Такі пріоритетні напрями забезпечать функ- ціонування економіки країни на засадах стало- го розвитку та скоріші зрушення державного регулювання експорту в міжнародній площині. ВИСНОВКИ Згідно з метою статті виявлено найважливіші напрями імплементації світового досвіду дер- жавного регулювання експортної діяльності. До- ведено важливість заходів державної підтримки. У ході теоретичного вивчення умов експортної діяльності виявлено необхідність створення но- вих угруповань на державному рівні для полег- шення координації експортерів і держави. Для Закінчення табл. 1 Інструменти Напрями застосування Інституційні • розвиток інфраструктури, спрямованої на надання фінансової підт рим- ки експортерам високотехнологічної продукції; • доопрацювання правових основ формування організаційно-госпо дар- сь ких структур; • створення ефективної системи технічного регулювання; • удосконалення національної системи стандартизації та забезпечення єдності вимірювань Зовнішньоекономічні • формування системи заходів із стимулювання експортерів високо тех- нологічної продукції; • введення імпортних і експортних нетарифних обмежень відповідно до вимог СОТ, спрямованих на розвиток високотехнологічного експорту; • захист внутрішнього ринку від тиску імпорту Інвестиційні та інноваційні • залучення ресурсів державних інститутів розвитку для реалізації інвестиційних проектів; • розвиток ринкових інститутів (фондовий ринок, венчурні фонди, інвес- ти ційні банки); • стимулювання спільних із іноземними партнерами інвестиційних проектів НАУКА, ТЕХНОЛОГІЇ, ІННОВАЦІЇ • 2019, № 3 SCIENCE, TECHNOLOGIES, INNOVATIONS • 2019, № 318 здійснення намірів України до більш щільної вза- ємодії з країнами ЄС та освоєння нових ринків експорту необхідно узгодити та внести поправки в законодавчу базу щодо процедур експорту то- варів і послуг із законодавством провідних країн світу, намагатися відмовитися від застарілих інструментів митно-тарифного регулювання. Також слід зазначити, що для подальшого роз- витку експортної діяльності України необхідно розробити чіткий план стратегічного розвитку в цьому напрямі. Реалізація плану можлива за рахунок упровадження зазначених автором ін- струментів державного стимулювання експор- ту, формування експортного потенціалу, який передбачає систему заходів у таких напрямах: нормативно-правовому; інноваційному та нау- ково-технологічному; фінансово-економічному та організаційному. Насамперед слід звернути увагу на досвід країн, які нещодавно стали учас- никами ЄС, але вже сьогодні мають позитивний досвід розвитку експортної діяльності, який під- тверджений економічними показниками. Серед заходів, упроваджених цими країнами, можна виділити такі: скорочення митних ставок згідно з вимогами СОТ; упровадження протекційної по- літики щодо вразливих галузей економіки; пере- йняття структурної реорганізації підрозділів, які відповідають за експортну діяльність держави. Також доречно додати до діяльності ЕКА порядок розрахунку ризиків та алгоритму їх аналізу шля- хом проведення аудиту для запобігання митним і законодавчим правопорушенням. Від того, на- скільки оперативно й ефективно буде реалізова- но запропоновану систему заходів і практичних дій, залежить швидкість адаптації економіки до нових умов господарювання, формування та розширення її експортного потенціалу. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Hessels J. Entrepreneurship, Export Orientation, and Economic Growth / J. Hessels, A. van Stel // Small Business Economics. — 2011. — № 37 (2). — Р. 255–268. https://doi.org/10.1007/s11187-009- 9233-3 2. Аль-Оста Салім Абдуль-Азіз Трикомпонентна мо- дель експортної діяльності підприємства / Аль- Оста Салім Абдуль-Азіз // Маркетинг і менедж- мент інновацій. — 2015. — № 1. — С. 213–220. 3. Beise M. Lead markets and regulation: a frame work for analysing the international diffusion of environmental Рис. 2. Складові інфраструктури нефінансової підтримки підприємств високотехнологічного експорту інфраструктура нефінансової підтримки підприємств високотехнологічного експорту - консультування з умовами, можливостями і вимогами зарубіжних ринків; - підготовка інформації про підприємства для потенційних партнерів; - проведення маркетингових досліджень міжнародних ринків; - рекомендації з вибору маркетингової стратегії та позиціонування товару; - навчання основам зовнішньоекономічної діяльності; - пошук ділових партнерів для високотехнологічних підприємств за кордоном; - підготовка та розміщення бізнес-пропозицій у міжнародних базах даних; - юридичне і фінансове консультування (укладання угоди, сертифікація, валютний контроль, захисні заходи, тарифне регулювання, вибір форми і методу розрахунку, обмеження платежів, вибір способу фінансування); - виконання перекладу офіційних документів інформаційні та консультаційні послуги організаційні послуги - допомога в підготовці підприємства до участі в бізнес-місіях; - організація двосторонніх переговорів; - консультація з підготовки демонстраційних матеріалів і ведення переговорів ПРОБЛЕМИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ PROBLEMS OF SCIENTIFIC AND TECHNOLOGICAL ACTIVITIES 19 innovations / M. Beise, K. Rennings // Ecological Economics. — 2016. — No.52 (1). — Р. 5–17. https://doi.org/10.1016/j.ecolecon.2004.06.007 4. Andersson M. Technology specialization and the magnitude and quality of exports / M. Andersson, O. Ejermo // Economics of Innovation and New Technology. 2018. — No.17. — Р. 355–375. htt- ps://doi.org/10.1080/10438590701279714 5. United Nations Conference on Trade and Devel- opment, 2017 [Еlectronic resource]. — Access: http://unctadstat.unctad.org 6. United States Department of Agriculture (USDA) [electronic resource]. — Access: http://www.usda. gov/wps/portal/ usda/usdahome 7. Moser С., Nestmann Т., Wedow М. Political Risk and Export Promotion: Evidence from Germany, 2008. https://doi.org/10.2139/ssrn.944779 8. Schöne-Alaluf Е., Bittner V., Von Waldenfels P. Glob- al Social and Environmental Standards for Officially Supported Export Credits, 2016. 9. Сайт ВТО [Електронний ресурс]. — Режим до- ступу: http://www.wto.org/english/tratop_e/dda_e/ aid4trade_e.htm https://doi.org/10.5771/1439- 880x-2011-1-123 10. What is Europe’s Trade Policy, 2009 [electronic re- source]. — Access: http://trade.ec.europa.eu/ doclib/docs/2009/may/tradoc_143154.pdf 11. Козак Ю.Г. Міжнародна торгівля : підручник / Ю.Г. Козак, Н.С. Логвінова, М.І. Барановська. — К. : ЦУЛ, 2011 — 512 с. 12. Елова М.В. Мировая экономика: введение во внешнеэкономическую деятельность: учеб. по- собие для вузов / М.В. Елова, Е.К. Муравьева, С.М. Панферова и др. — М. : Логос, 2000. — 248 с. 13. Пісьмаченко Л.М. Досвід державного регулюван- ня зовнішніх економічних відносин у країнах із розвинутою ринковою економікою [Електронний ресурс] / Л. М. Пісьмаченко. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ Debu/2007-1/ doc/5/02.pdf 14. What’s Germanys secret? [Еlectronic resource]. — Access: www.economist.com/blogs/freeexchange/ 2010/07/recovery_1 15. Онищенко О.А. Державне регулювання економіки та зовнішньо-економічної діяльності у Франції / О.А. Онищенко // Дні науки : зб. тез доповідей. У 4 т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 5–6 жовт. 2006. — Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2006. 16. Біла Є.С. Світовий досвід державного регулюван- ня підприємництва / Є.С. Біла, Н.М. Стасюк // Світові економіка та міжнародні відносини. Про- блеми економіки. — 2014. — № 1. — С. 26–30. 17. Пісьмаченко Л.М. Державне управління зовнішньо- торгівельною діяльністю в Україні:регулювання та контроль : монографія / Л.М. Пісьмаченко. — Донецьк : Юго-Восток, ЛТД, 2008. — 366 с. 18. Комарницький І.М. Організаційно-економічні ме- ханізми розвитку підприємництва: монографія / І. М. Комарницький. — Ужгород : Патент, 2000. — 224 с. 19. Захарченко В.І. Зарубіжний і вітчизняний досвід державного регулювання економіки для сучасної України / В.І. Захарченко, О.Г. Борісов, А.В. Іва - нищева. — Одеса : видавничий центр студія “Ні- гоціант”, 2005 — 128 с. 20. Державна служба статистики України [Електро- нний ресурс] Офіційний сайт. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ 21. Державна підтримка українського експорту [Елек- тронний ресурс] Офіційний сайт. — Режим досту- пу: http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/baza_ukr_export 22. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяль- ність” // Відомості Верховної Ради України. — 2013. — № 2. 23. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/2755-17 24. Коваль В.В. Забезпечення розвитку експорту ви- сокотехнологічних товарів в умовах зміни векто- рів зовнішньої торгівлі / Я.П. Квач, В.В. Коваль, І.А. Циналєвська // Вісник Національного уні- верситету “Львівська політехніка”: СЕРІЯ: Ме- неджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. — 2015. — № 819. — С. 420–426. 25. Коваль В.В. Стан та перспективи розвитку екс- портного потенціалу ринку послуг автомобіль- ного транспорту / В.В. Коваль, В.О. Котлубай, В.А. Замлинський // Економіка та суспільство. — 2017. — № 9. — C. 204–208. 26. Коваль В.В. Стимулювання розвитку експортного потенціалу оборонно-промислового комплексу / В.В. Коваль // Причорноморські економічні сту- дії. — 2018. — Вип. 27, Ч.1. — С. 63–68. REFERENCES 1. Hessels, J. & A. Van, Stel. (2011). Entrepreneurship, Export Orientation, and Economic Growth. Small Business Economics, 37 (2), 255-268. https://doi. org/10.1007/s11187-009-9233-3 2. Al-Osta, Salim Abdul-Aziz. (2015). Trykompo- nentna model eksportnoi diialnosti pidpryiemstva [Three-component model of export activity of the en terprise] Marketynh i menedzhment innovat- sii [Marketing and innovation management]. 1, 213–220. 3. Beise, M. & Rennings, K. (2016). Lead markets and regulation: a framework for analysing the in- ternational diffusion of environmental innovations. Ecological Economics, 52 (1), 5–17. https://doi. org/10.1016/j.ecolecon.2004.06.007 4. Andersson, M. & Ejermo, O. (2018). Technolo gy specialization and the magnitude and quality o f exports. Economics of Innovation and New Techno- logy, 17, 355–375. https://doi.org/10.1080/ 10438590701279714 5. United Nations Conference on Trade and Develop- ment (2017). Retrieved from http://unctadstat. unctad.org 6. United States Department of Agriculture (USDA). Retrieved from http://www.usda.gov/wps/portal/ usda/usdahome 7. Moser, S., Nestmann, T., & Wedow, M. (2008). Po- litical Risk and Export Promotion: Evidence from Germany. https://doi.org/10.2139/ssrn.944779 8. Schöne-Alaluf, E., Bittner, V.,& Von Waldenfels, P. (2016). Global Social and Environmental Standards for Officially Supported Export Credits. https://doi. org/10.5771/1439-880x-2011-1-123 9. World Trade Organization website. Retrieved from http://www.wto.org/english/tratop_e/dda_e/ aid4trade_e.htm 10. What is Europes Trade Policy, 2009. Retrieved from http://trade.ec.europa.eu/doclib/docs/2009/may/ tradoc_143154.pdf 11. Kozak, Yu.H. Lohvinova, N.S., Baranovska, M.I. (2011). Mizhnarodna torhivlia [International trade]. Textbook. Kyiv: TsUL. 12. Yelova, M.V. Ye.K. Muraveva, S.M. at al. (2000). Pan- ferova Mirovaya ekonomika: vvedenie vo vneshnee- konomicheskuyu deyatelnost: ucheb. posobie dlya vuzov [World Economy: An Introduction to Foreign НАУКА, ТЕХНОЛОГІЇ, ІННОВАЦІЇ • 2019, № 3 SCIENCE, TECHNOLOGIES, INNOVATIONS • 2019, № 320 Economic Activity] Textbook. Manual for universi- ties. Moscow: Logos. 13. Pismachenko, L. M. Dosvid derzhavnoho rehuliu- vannia zovnishnikh ekonomichnykh vidnosyn u krai nakh iz rozvynutoiu rynkovoiu ekonomikoiu [Ex- perience of state regulation of foreign economic relations in the countries with developed market economy]. Retrieved from http://www.nbuv.gov. ua/e-journals/ Debu/2007-1/doc/5/02.pdf 14. Whats Germanys secret? Retrieved from: www. economist.com/blogs/freeexchange/2010/07/re- covery_1 15. Onyshchenko, O.A. (2006). Derzhavne rehuliuvannia ekonomiky ta zovnishno-ekonomichnoi diialnosti u Frantsii [State regulation of economy and foreign economic activity in France]. Humanitarnyi univer- sytet “ZIDMU”. Dni nauky [Humanitarian University. Days of Science]. Coll. of abstracts: In 4 vol.: Vol. 4 , 5–6 Okt. 2006. Zaporizhzhia: HU “ZIDMU”. 16. Bila, Ye.S. Stasiuk, N.M. (2014). Svitovyi dosvid der- zhavnoho rehuliuvannia pidpryiemnytstva [World ex- perience of state regulation of entrepreneurship]. Svitovi ekonomika ta mizhnarodni vidnosyny. Prob- lemy ekonomiky [World Economy and International Relations. Economy Problems], 1, 26–30. 17. Pismachenko, L.M. (2008). Derzhavne uprav li n nia zovnishnotorhivelnoiu diialnistiu v Ukraini: rehuliu- vannia ta kontrol [Public Administration of Foreign Trade Activity in Ukraine: Regulation and Control]. Monograph. Donetsk: Yuho-Vostok, LTD. 18. Komarnytskyi, I.M. (2000). Orhanizatsiino-ekonom- ichni mekhanizmy rozvytku pidpryiemnytstva [Or- ganizational and economic mechanisms of entre- preneurship development]. Monograph. Uzhhorod: Patent. 19. Zakharchenko, V.I. Borisov, O.H., Ivanyshcheva, A.V. (2005). Zarubizhnyi i vitchyznianyi dosvid derzhav- noho rehuliuvannia ekonomiky dlia suchasnoi Ukrai- ny [Foreign and domestic experience of state reg- ulation of economy for modern Ukraine] Odesa: vydav nychyi tsentr studiia “Nihotsiant”. 20. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State Statistics Service of Ukraine]. Retrieved from http:// www.ukrstat.gov.ua/ 21. Derzhavna pidtrymka ukrainskoho eksportu [State support for Ukrainian exports]. Retrieved from http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/baza_ukr_ export 22. Zakon Ukrainy “Pro zovnishnoekonomichnu diial- nist”(2013) [Law of Ukraine “On Foreign Economic Activity”]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [Bul- letin of the Verkhovna Rada of Ukraine], 2. 23. Podatkovyi kodeks Ukrainy [Tax Code of Ukraine] The Verkhovna Rada of Ukraine Official Website. Retrieved from http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/2755-17. 24. Koval, V.V., Koval, V.V., Tsynalievska, I.A. (2015). Za bezpechennia rozvytku eksportu vysokotekh- nolohichnykh tovariv v umovakh zminy vektoriv zovnishnoi torhivli [Safeguarding the development of export of high-tech products in the minds of the winter of the vector of traditional trade] Vis- nyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekh- nika”: SERIIA: Menedzhment ta pidpryiemnytstvo v Ukraini: etapy stanovlennia i problemy rozvytku [News of the National University “Lviv Polytechnic”: SERIA: Management and management in Ukraine: this is the formation and problems of development], 819, 420–426. 25. Koval, V.V. Kotlubai, V.O., Zamlynskyi, V.A. (2017). Stan ta perspektyvy rozvytku eksportnoho po- tentsialu rynku posluh avtomobilnoho transportu [Development of export of high-tech goods in the conditions of change of foreign trade vectors] Ekonomika ta suspilstvo [Economy and Society], 9, 204–208. 26. Koval, V.V. (2018). Stymuliuvannia rozvytku eksport- noho potentsialu oboronno-promyslovoho komplek- su [Stimulation of development of export potential of defense-industrial complex] Prychornomorski ekonomichni studii [Black Sea Economic Studies], 27, 1, 63–68. T.I. LOSITSKA, PhD in Economics STATE REGULATION OF EXPORT ACTIVITY Abstract. The article gives an overview of current export trends and analyzes the main directions of state regulation of export activity in Ukraine and in the world. To determine the priorities of state regulation of export activities, the experience of leading exporting countries: China, the USA, Germany, Japan, France, and Great Britain are analyzed. The current state of export in Ukraine is described. Today, the state in the field of export activities does not provide business entities with sufficient support to reorient their markets. The main gaps in the regulatory and legislative framework in this area are identified, namely, the process of reorientation of the Ukrainian market to the requirements of the EU and problems related to currency restrictions of the NBU. The importance of overcoming the imperfection of state legislation in the field of foreign economic activity was emphasized. The directions of state regulation of high-tech export activities through a system of financial and non-financial government instruments are proposed. It is proposed to draw attention to the experience of countries that have recently become EU members, but have positive export experience. Among the main measures introduced by them, one can distinguish: reduction of customs duties in accordance with the requirements of the WTO; introduction of protection policies for vulnerable sectors of the economy; the adoption of the structural reorganization of the units responsible for the export activities of the state. Keywords: export, export activity, state regulation, management, foreign experience, integration, international trade, strategy, state policy. Т.И. ЛОСИЦКАЯ, канд. экон. наук ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ЭКСПОРТНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ Резюме. В статье представлен обзор современных тенденций экспорта и проанализированы основные на- правления государственного регулирования экспортной деятельности в Украине и мире. Для определения приоритетов государственного регулирования экспортной деятельности проанализирован опыт ведущих ПРОБЛЕМИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ PROBLEMS OF SCIENTIFIC AND TECHNOLOGICAL ACTIVITIES 21 стран-экспортеров: Китая, США, Германии, Японии, Франции, Великобритании. Описано современное состояние экспорта в Украину. Сегодня государство в сфере экспортной деятельности не предоставляет субъектам хозяйствования достаточной поддержки для переориентации рынков сбыта. Определены основ- ные пробелы в нормативно-правовой базе в этой области, а именно — процесс переориентации украин- ского рынка на требования ЕС и проблемы, связанные с валютными ограничениями НБУ. Подчеркнута важ- ность преодоления несовершенства государственного законодательства в сфере внешнеэкономической деятельности. Предложены направления государственного регулирования высокотехнологичной экспорт- ной деятельности через систему финансовых и нефинансовых государственных инструментов. Предлага- ется обратить внимание на опыт стран, которые недавно стали членами ЕС, но имеют положительный опыт экспортной деятельности. Среди основных внедренных ими мер можно выделить: сокращение таможенных пошлин в соответствии с требованиями ВТО; внедрение протекционной политики по уязвимым отраслям экономики; перенятие структурной реорганизации подразделений, отвечающих за экспортную деятель- ность государства. Ключевые слова: экспорт, экспортная деятельность, государственное регулирование, управление, зару- бежный опыт, интеграция, международная торговля, стратегия, государственная политика. ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРА Лосіцька Тетяна Іванівна — канд. екон. наук, Київський національний торговельно-економічний університет, вул. Кіото, 19, м. Київ, 02156, Україна; Tl1866@ukr.net; ORCID: 0000-0003-3117-3281 INFORMATION ABOUT THE AUTHOR Lositska T. I. — PhD in Economics, Kyiv National University of Trade and Economics, 19 Kioto Str., Kyiv, 02156, Ukraine; Tl1866@ukr.net; ORCID: 0000-0003-3117-3281 ИНФОРМАЦИЯ ОБ АВТОРЕ Лосицкая Т.И. — канд. экон. наук, Киевский национальный торгово-экономический университет, ул. Киото, 19, г. Киев, 02156, Украина; Tl1866@ukr.net; ORCID: 0000-0003-3117-3281 ДО УВАГИ НАУКОВЦІВ! Комплексне інформаційне обслуговування — це створені в УкрІНТЕІ періодичні інформаційні матеріали з найактуальніших питань наукового, науково-технічного та інноваційного розвитку і трансферу технологій щомісячно в on-line режимі впродовж року. Пропонуємо вам інформаційні пакети: • “Наука, технології, інновації” — 6 видань щомісячно; • “Комплексний інформаційний пакет” — 9 видань щомісячно. Детальніше на сайті УкрІНТЕІ: www.uintei.kiev.ua КОНТАКТИ: тел. (044) 521-00-39, 521-09-48, e-mail: uintei.ua@gmail.com, uintei.info@gmail.com, sale@uintei.kiev.ua

Державне регулювання експортної діяльності

Репозитарії

Схожі ресурси