Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр.

Стаття присвячена дослідженню боротьби мешканців містечка Камінь-Каширський в 1836–1837 рр. Визначено головні причини, передумови, учасників акту непокори, особливості та закономірності цього виступу, діяльність місцевої влади з метою стабілізації ситуації та відновлення порядку, а також наслідки...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
1. Verfasser:	Денисюк, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2015
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Історія міст і сіл Волині: історико-теоретичні проблеми вивчення
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168713
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр. / В. Денисюк // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 60-68. — Бібліогр.: 52 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168713
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1687132020-05-09T01:25:57Z Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр. Денисюк, В. Історія міст і сіл Волині: історико-теоретичні проблеми вивчення Стаття присвячена дослідженню боротьби мешканців містечка Камінь-Каширський в 1836–1837 рр. Визначено головні причини, передумови, учасників акту непокори, особливості та закономірності цього виступу, діяльність місцевої влади з метою стабілізації ситуації та відновлення порядку, а також наслідки конфлікту. Проаналізовано зв'язок цієї боротьби з протестами міщан сусідніх містечок. Статья посвящена исследованию борьбы жителей городка Камень-Каширский в 1836–1837 гг. Определены главные причины, предпосылки, участники акта неповиновения, особенности и закономерности этого выступления, деятельность местной власти с целью стабилизации ситуации и восстановления порядка, а также последствия конфликта. Проанализирована связь этой борьбы с протестами мещан соседних местечек. The work is dedicated to the research of the conflict of Kamin-Kashirsky residents in 1836–1837. The article defines the main reasons, preconditions, riot members, specifics and common facts of the riot, as well as the authority's attempts to stabilize the situation, restore order, and the consequences of the conflict. 2015 Article Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр. / В. Денисюк // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 60-68. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168713 94(477.82-2)"1836/1837":323.269.6 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія міст і сіл Волині: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл Волині: історико-теоретичні проблеми вивчення
spellingShingle	Історія міст і сіл Волині: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл Волині: історико-теоретичні проблеми вивчення Денисюк, В. Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр. Краєзнавство
description	Стаття присвячена дослідженню боротьби мешканців містечка Камінь-Каширський в 1836–1837 рр. Визначено головні причини, передумови, учасників акту непокори, особливості та закономірності цього виступу, діяльність місцевої влади з метою стабілізації ситуації та відновлення порядку, а також наслідки конфлікту. Проаналізовано зв'язок цієї боротьби з протестами міщан сусідніх містечок.
format	Article
author	Денисюк, В.
author_facet	Денисюк, В.
author_sort	Денисюк, В.
title	Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр.
title_short	Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр.
title_full	Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр.
title_fullStr	Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр.
title_full_unstemmed	Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр.
title_sort	історія одного соціального конфлікту. боротьба мешканців каменя-каширського з графом в. красицьким в 1836–1837 рр.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Історія міст і сіл Волині: історико-теоретичні проблеми вивчення
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168713
citation_txt	Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр. / В. Денисюк // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 60-68. — Бібліогр.: 52 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT denisûkv ístoríâodnogosocíalʹnogokonflíktuborotʹbameškancívkamenâkaširsʹkogozgrafomvkrasicʹkimv18361837rr
first_indexed	2025-07-15T03:29:31Z
last_indexed	2025-07-15T03:29:31Z
_version_	1837682048762904576
fulltext	Етнічна самоідентифікація українців на Волині була тісно пов’язаною з конфесійною та соціальною в першій половині ХІХ ст. Це було зумовлено комплексом чинників, зокрема спе- цифічною структурою суспільства Волині. Конфлікти побутового, міжконфесійного та мі- жетнічного співіснування соціоетнічних груп населення були тісно переплетені і взаємообу- мовлені. Дослідження боротьби представників непривілейованих станів зі шляхтою дозволяє повноцінніше уявити та реконструювати еле- менти суспільства Волинської губернії зазна - ченого періоду, зокрема етногенезис, між- конфесійні взаємини, розвиток чиновницької структури, економічне і соціальне становище польського нобілітету і українського селянства та ін. Найбільшим авторитетом з історії Волині ХІХ ст. користуються роботи Д. Бовуа [1]. До ка- тегорії концептуальних робіт, присвячених цій же темі, відноситься також праця Б. Гудя [2]. Вузькоспеціалізованим проблемам історичного розвитку міст та містечок на Волині присвячено серію досліджень О. Карліної [3]. Окремі до- тичні проблеми вивчали О. Крижановська [4], А. Баранович [5], А. Зінченко [6]. Структурним феноменом Волині в складі Російської імперії була відсутність великих міст і переважання невеликих містечок – один з еле- ментів спадку Речі Посполитої. Містами називали тільки ті населені пункти, які були повітовими або губернськими центрами, а всі інші типи міських поселень – містечками. У судовому відношенні їх прирівнювали до сільських поселень [7]. Велика частина цих містечок були приват- ними володіннями. Так, шість із дванадцяти повітових центрів перебували у приватній влас- ності: Дубно, Ізяслав, Овруч, Острог, Рівне, Старокостянтинів. Вони підлягали викупу дер- жавою, проте це так і не було реалізовано [8]. Містечка мали органи місцевого самоуправ- ління. Магістрат обирали міщани і затверджу- вала влада. Управляли усіма повітовими містами та деякими містечками відповідно до норм маг- дебурзького права. Поряд з християнами тут іс- нували іудейські (єврейські) громади [9]. Проте загалом спосіб життя міщан слабо відрізнявся від селянського. Їхнім основним заняттям було землеробство, а залежність від поміщика прак- тично прирівнювала їх статус до селянина- кріпака. Згідно з даними, що були надані 20 квітня 1822 р. волинському губернатору В. Гіжицькому, станом на 1811 р. у губернії нараховувалося 9 837 міщан-християн і 22 344 міщан-євреїв [10]. За ревізією 1851 р., у губернії було 95 262 міщан, з них 12 755 – християн, 82 507 – євреїв [11]. Таким чином, міщани-християни складали малу частину населення Волинської губернії. Тим не менш, їхня роль в захисті своїх прав у боротьбі з поміщиками, які намагалися прирівняти міщан до кріпосних селян, була досить помітною. До- сить часто саме в містечках зароджувалися ви- ступи проти місцевих поміщиків. Такі бунти могли охоплювати кілька сусідніх сіл. Розмірковуючи над підґрунтям виникнення конфліктів між мешканцями окремих містечок та їхніми власниками, варто відмітити, що у УДК 94(477.82-2)"1836/1837":323.269.6 Василь Денисюк (м. Луцьк) Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр. Стаття присвячена дослідженню боротьби мешканців містечка Камінь-Каширський в 1836–1837 рр. Визначено головні причини, передумови, учасників акту непокори, особливості та закономірності цього виступу, діяльність місцевої влади з метою стабілізації ситуації та відновлення порядку, а також наслідки конфлікту. Проаналізовано зв’язок цієї боротьби з про- тестами міщан сусідніх містечок. Ключові слова: соціальний протест, бунт, громада, скарга, міщани, поміщик, російська влада. 60 Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр. 61 період 30–50-х рр. ХІХ ст. багато поміщицьких господарств було в стані занепаду. Поширеними стали позики під заставу нерухомого майна. Ста- ном на середину 50-х років ХІХ ст. близько 25% поміщицьких господарств Волині були застав- лені та перезаставлені. За свідченнями сучасни- ків, пишнота та багатство поміщиків тільки на перший погляд могли ввести людей в оману. Банкрутство стало типовим явищем [12]. Во- линський поміщик Ю. Дунін-Карвіцький згаду- вав, що негативно впливали на економічне становище краю також матеріальні затрати по- міщиків, що перевищували прибутки від їхніх маєтків. Погіршення матеріального становища поміщики намагалися компенсувати завдяки по- силенню соціального визиску селян. Вони заби- рали у селян хутори, млини, земельні ділянки, які перевищували норму, забороняли селянам відлучатися з села на заробітки. У результаті, «народ став швидко біднішати» [13]. Чиновник з особливих доручень при київському генерал- губернаторові майор Позняк рапортував Д. Бібі- кову в 1848 р., що всі поміщики «поховалися по своїх помістях» і без крайньої потреби не виїжд- жають [14]. З особливим становищем містечок пов’язано досить багато конфліктних ситуацій першої по- ловини ХІХ ст. Чимало судових справ, поруше- них у кінці другого – на початку третього десятиліття ХІХ ст., засвідчили спроби міщансь- ких громад отримати затвердження їхнього по- переднього особливого становища. Це було зумовлене тим, що такі містечка заключали «особливу угоду» з новим власником у кінці ХVІІІ ст. Коли ж той продавав містечко іншому поміщику, старі звичаї та традиції, не затверд- жені юридично, не збігалися з новими вимогами власників, що трактували міщан як кріпосних. Зокрема можна виділити такі конфлікти міщан міста Дубно, містечок Чорногородка [15], Каменя-Каширського [16] Ковельського повіту, Троянівки, Лишнівки [17] та Чарторийська [18] Луцького повіту. Станом на 30-ті роки ХІХ ст. Камінь- Каширський був невеликим містечком, що пере- бувало у приватній власності графа В. Красиць- кого. Трохи пізніше, в 1841 р., тут налічувалося 748 «чоловічих душ» [19]. Кілька десятиліть мі- щани судилися з поміщиком про статус містечка. За словами В. Красицького від 6.04.1837 р., збурення мешканців Каменя-Каширського роз- почалися майже 20 років перед тим. Тоді сфаль- сифіковані документи на привілеї були складені міщанам (як і селянам містечка Несухоїже) дяч- ком Нестором Михалевичем. Керівниками бо- ротьби міщан він назвав Л. Панасюка, Я. Соловея, П. Дмитрика, Петра Сасюка, Макара Занчука. Рішеннями повітової і губернської влади та Сенату в 1827 р. міщанам наказали ві- дробляти барщину та інші повинності [20]. Очевидно, у зв’язку з поновленням боротьби мешканців містечка за свої права, в січні 1836 р. засідатель Ковельського нижнього земського суду Сємашко прибув з повітовим стряпчим в містечко для того, щоб повідомити мешканців про рішення Сенату щодо узаконення їх статусу вотчинних міщан. Воно було зачитане в присут- ності жителів містечка, але вони відмовилися підписувати документ, який засвідчував би те, що вони ознайомилися з рішенням Сенату. Лідери громади (двоє з них вже брали участь в непокорі поміщику 20 років до того: П. Сасюк і М. Занчук, а також Потап Занчук) закликали міщан не полишати боротьби, аргументуючи це тим, що найближчим часом почнеться новий етап судової тяжби, який може звести нанівець рішення Сенату [21]. Нові збори громади містечка не дали ніяких нових результатів. Більше того, коли представ- ники влади спробували заарештувати лідерів міщан (згаданих П. Сасюка, М. і П. Занчука, а також Степана Климука і Уласа Омелянчука), члени громади чинили спротив. У відповідь, сюди були стягнені війська, зокрема Муром- ський піхотний полк, завдяки чому і було прове- дено арешт «підбурювачів» [22]. Виступ міщан був зумовлений кількома при- чинами: їхньою незгодою щодо присвоєння статусу вотчинних міщан, пов’язаною з цим понаднормовою панщиною, відправленням у рекрути значних селянських господарів, переда- чею функцій збирача податків стороннім, які зловживали наданою їм владою та здійснювали махінації [23]. Слідство визнало причетність до бунту 42 осіб, хоча, за іншими даними, у заворушеннях взяли участь близько 80 чоловіків та 80 жінок [24]. За свідченнями очевидців, керівна роль від- водилася П. Сасюку, П. Занчуку, Давиду Войту- сику, Захару Мисику. Зокрема, П. Сасюк кілька разів звертався до міщан після церковних про- повідей та на ринку, підбурював їх не відробляти повинності, аргументуючи це тим, що вони не кріпаки. Також лідери громади закликали міщан бойкотувати обов’язки, коли ті прямували у помістя Красицьких [25]. Варто відмітити, що П. Сасюк та М. Занчук були єдині, хто повністю відмовився відробляти повинності. Це тривало роками. Ще в 1829 р. повітовий стряпчий Щер- бак писав особисто до них, нагадуючи, що вони повинні це робити як і усі інші [26]. Крім того, вони, очевидно, організували при- їзд до Каменя-Каширського досвідченого в таких питаннях любомльського міщанина Якова Сушкевича. Під час подібного виступу мешкан- ців Любомля, які теж домагалися повернення їм статусу вільних міщан на початку ХІХ ст., він був бургомістром. Я. Сушкевич на чолі окремої делегації навіть їздив у Варшаву до цесаревича Костянтина для захисту прав містечка. Це була освічена людина, вона добре знала історію мі- стечка. Управитель Любомльського маєтку на- зивав його та ще трьох людей (всі чотири були бургомістрами) «бунтівниками», які підбурю- вали всіх інших міщан до виступу. Їхня боротьба завершилася успішно (указ Сенату від 30 жовтня 1808 р.). Міщани Любомля продовжували оби- рати бургомістрів та брали участь у виборах ма- гістрату м. Володимир [27]. Коли Я. Сушкевич прибув в Камінь-Каширський (очевидно, десь в 1836 р.), П. Занчук та Д. Войтусик переховували його та збирали кошти з міщан на продовження боротьби [28]. Було також доведено причетність до бороть - би мешканців містечка іконописця Васютинсь- кого. За свідченнями місцевого пароха, коли він працював над розписом церкви в сусідньому селі Полиці, до нього приїжджали П. Сасюк, П. Занчук та Я. Сушкевич. За допомогою Васютинського Я. Сушкевич написав «прохання» (у трьох екземплярах, адре- сованих імператору, Ковельському повітовому земському суду та повітовому стряпчому). Його структура та оформлення свідчать про високий рівень освіченості автора. У «проханні» обґрун- товувалося право міщан на волю. Автор виводив це право з історичних передумов (зокрема, було детально описано надання містечку магдебурзь- кого права в 1442 р. та подальшу еволюцію його правового стану) та теоретичних аксіом (на зра- зок «міста та містечка приймають заснування своє тільки по Найвищому дозволу коронованих осіб із запрошенням вільних людей з різних місць і відведенням для них потрібної кількості землі»). Підсумовуючи написане, автор просив імператора позбавити міщан Каменя-Каширсь- кого від утисків графа Красицького та перевести їх в статус державних селян, як це було зроблено з мешканцями сусідніх Ратна, Вижви, Міхновки Ковельського повіту. Документ був підписаний П. Сасюком, Н. Занчуком, З. Мисиком та д. Вой- тусиком [29]. Варто відмітити, що це письмове «про- хання» непокоїло представників влади най- більше. Пошуку усіх його копій та визначенню його автора було надано найвищий пріоритет в роботі суду по цій справі [30]. Очевидно, напи- сання такого документу, як і спроба міщан боротися за свої права легальним шляхом (за допомогою скарг в повітовий суд та імпера- тору), є закономірним наслідком впливу зма- гань любомльських міщан за кілька десятиліть до того і свідомим вибором мешканців Каменя- Каширського. Для прикладу, подібний бунт міщан Троянівки та Лишнівки Луцького повіту в 1842–1844 рр. мав характер збройного ви- ступу громади без будь-яких легальних спроб домогтися поставленої цілі [31]. У виступі міщан містечка Камінь-Каширсь- кий Я. Сушкевич відіграв неоднозначну роль. Спочатку він допоміг міщанам підготувати ви- ступ, а також скласти «прохання» [32]. Крім того, він написав листа своєму «покровителю» І. Биковському, в Санкт-Петербург, у якому про- сив надати допомогу міщанам [33]. Проте пізніше попередив В. Красицького про підго- товку бунту. Коли ж владу адміністрації було відновлено за допомогою військ, а слідство почав вести спеціально створений Військовий суд, Я. Сушкевич відмовився від своїх по- передніх свідчень про непричетність до ви- ступу селян [34]. У середині березня 1837 р. відносини між представниками маєткової адміністрації та мі- щанами загострилися. Одночасно 16.03.1837 р. репрезентанти громади (у довіреності, складеній ще 13.02.1837 р., міщани надавали право пред- ставляти їхні інтереси П. Сасюку, П. Занчуку, З. Мисику та Д. Войтусику) та управитель Камінь- Каширського ключа уповноважений В. Красиць- кого С. Володзько приїхали до повітового центру, де окремо склали два «прохання» владі. Мешканці містечка просили владу захистити їх від утисків та образ поміщика, заборонити йому 3/4 ’2015Василь Денисюк К Р А Є З Н А В С Т В О 62 Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр. 63 втручатися в справи збирання податків та «рекрутських грошей». Натомість С. Володзько констатував, що незважаючи на рішення Сенату від 5.12.1835 р. про визнання вотчинними мі- щанами В. Красицького жителів Каменя- Каширського, вони і надалі намагаються змі- нити своє становище. Він згадав про написання ними «прохання» імператору, автором якого був Я. Сушкевич [35]. Черговий акт непокори, який переріс у від- критий бунт відбувся 19–20.03.1837 р. Приво- дом до цього стало рішення В. Красицького переселити двох лідерів громади П. Сасюка та П. Занчука, попередньо заарештованих (їх ут- римували не в Камінь-Каширському), в інше своє помістя в сусідній Гродненській губернії, що і було заплановано на 19.03.1837 р. Проте міщани великою юрбою (приблизно 80 чолові- ків та 80 жінок) відбили в слуг поміщика майно арештантів, яке без їхньої присутності скла- дали на вози, та попрямували спочатку до двору В. Красицького, де викрикували: «Або ми загинемо, або ви кінець-вкінець!». Після того бунтівники попрямували до головного управителя С. Володзька, а потім – до економа Мислинського. За словами Мислинського, мі- щани зайняли помістя, вимагали в нього якісь документи [36]. За рапортом згаданого С. Во- лодзька від 22.03.1837 р., після того вони попрямували в с. Нуйно, де, як прогнозувалося, повинні були вести чотирьох арештованих лідерів громади. Там вони відбили їх у місцевих селян, які, очевидно, використовувалися помі- щиками для конвоювання в Ковель. Повернув- шись в Камінь-Каширський, частина бунтів- ників попрямувала в корчму, інші – розійшлися по домівках [37]. Очевидно, з боротьбою міщан проти графа Красицького була пов’язана якась боротьба між «групами впливу» у губернії. Я. Сушкевич оз- броїв представників міщанської громади, які планували їхати в Санкт-Петербург, листом до жителя столиці І. Биковського, де просив його як «патрона» допомоги цим міщанам. Можна припустити, що він займав досить важливе місце в чиновницькій ієрархії, оскільки Я. Суш- кевич писав у цьому листі: «…весь Ковельський повіт разом із стряпчим танцюють під дудку Красицького, [а]… все місто Володимир добро- зичливе до Вашого Благородія» [38]. Крім того, навіть граф В. Красицький визнав в 1837 р., що тільки завдяки впливу якихось «покровителів» представників міщан було помилувано у 1826 р. після першого етапу затяжної боротьби помі- щика з міщанами [39]. Цікаво, що услід за бунтом міщан на В. Кра- сицького посипалися позови сумнівної адекват- ності. Так, в липні 1838 р. священик православ- ної церкви в сусідньому з Камінь-Каширським селі Ольбля Руська Ф. Харкевич поскаржився, що в 1777 р. (тобто за 61 рік до того) котрийсь з Красицьких відібрав 6 корців церковної і «хатної» землі та сінокосу «на 12 косарів» в урочищі Тихор [40]. 7.09.1842 р. колишній орендатор однієї з частин с. Воєгоща Л. Брож - ський подав скаргу на графа В. Красицького, в якій вимагав видати його реманент з цього по- містя [41]. 9.09.1842 р. поміщик Гродненської губернії А. Несьоловський вимагав у судовому позові від В. Красицького сатисфакції за по- зику, яку нібито отримав батько відповідача від батька позивача ще в 1807 р. При цьому, як виявилося, вона була закріплена неправильно завіреною письмовою угодою на клаптику па- перу [42]. Усі ці претензії не мали ніяких пра- вових підстав для рішення суду на користь позивачів, проте спричиняли проблеми для В. Красицького. Бунт міщан Камінь-Каширського зумовив значний спад прибутків В. Красицького, через що він змушений був взяти кредит. Проте коли поміщик хотів отримати кредит від державних установ, розпочиналася перевірка його матері- ального становища, зокрема помістя. Зазвичай тоді загальновідомими ставали борги, що забез- печувалися конкретними маєтками. Це спричи- няло позови від фізичних осіб про повернення їм боргів. Тому закономірною була не тільки від- мова дати кредит, але й втрата довіри сусідніх поміщиків. Прикладом є ситуація, у якій опи- нився граф В. Красицький. У 1841 р. він спро- бував отримати кредит від Опікунської ради або якоїсь іншої кредитної установи. Проте виявилося, що помістя, які повинні були забез- печувати його кредит, вже мали борги, що пере- вищували вартість маєтків. Це спричинило відмову влади у наданні позики [43]. Через дея- кий час до суду були подані позови від інших по- міщиків про повернення заборгованих коштів, що призвело до заборони В. Красицькому за- ключати кредитні угоди, які забезпечували б його помістя [44]. 1. Бовуа Д. Російська влада та польська шляхта в Україні 1793–1830 рр. / Даніель Бовуа; пер. з фр. З. Борисюк; наук. та мов. ред., вст. сл. Н. Яковенко. – Львів: Кальварія, 2007. – 296 с. 2. Гудь Б. Українсько-польські конфлікти новіт- ньої доби: етносоціальний аспект / Богдан Гудь. – Х.: Акта, 2011. – 472 с. 3. Карліна О. Конфлікт між традиціями міського самоврядування і системою місцевого самоуправ- ління на Волині наприкінці XVІІІ – перших десяти- літтях ХІХ ст. / Оксана Карліна // Соціум. Альманах соціальної історії. – Вип. 7. – С. 280–289; Карліна О. Організація міського управління в «заштатних» міс- течках Правобережної України в першій половині Досить швидко відомими загалу стали вели- чезні борги інших представників Красицьких, які мали спільні або власні помістя в сусідніх з Каме- нем-Каширським селах. Наприклад, 7.03.1839 р. зі столиці прийшло відношення Опікунської ради Ковельському повітовому суду, з якого простежувалося, що Леон (двоюрідний брат Владислава) Красицький заборгував дворянці Лавринович 4500 руб. і спадкоємцю Боніфація Бистрого 600 руб. Загалом же, Опікунська рада надала кредит Л. Красицькому на суму 193 650 руб. та «понаднормових» – 64 550 руб. [45]. В 1842 р. через ту саму причину було накладено заборону на помістя Рафаеля (брата Владислава) Красицького в селі Гута Кам’яна (нині Гута- Камінська) поблизу Каменя-Каширського [46]. У зв’язку з матеріальними проблемами 1844 р. В. та Р. Красицькі змушені були продати значну частину своїх володінь, зокрема Замалиновсь- кий ключ в Кобринському повіті [47]. Владу маєткової адміністрації було віднов- лено тільки із залученням солдатів Муромського піхотного полку. Указом Волинського губернсь- кого правління Ковельському повітовому суду від 29.05.1840 р. було покарано 22 підсудних: усіх було заслано в арештантські роти, а двох з них ще й покарано різками [48]. У виступі міщан Каменя-Каширського були свої лідери: З. Мисик, Д. Войтусик, П. Сасюк, М. і П. Занчуки, С. Климук, У. Омелянчук та В. Гордійчук. З них тільки останній був освіче- ним (він зміг підписатися під своїми свідчен- нями). Загалом, кількість безпосередніх учасни- ків коливалася від 42 до 86 чоловіків [49]. Крім того, у виступі взяла участь приблизно така ж кількість їхніх жінок. П. Сасюк та М. Занчук разом з кількома своїми односельцями більше 20 років стояли на чолі боротьби камінька- ширських міщан проти графа Красицького. У результаті, вони були засуджені до арештант- ських рот. Очевидно, важкими були наслідки для сімей усіх чоловіків, що були засуджені до заслання, як це було у подібному бунті міщан Троянівки та Лишнівки Луцького повіту в 1842– 1844 рр. [50]. Вводячи досліджений сюжет в історичний контекст реалій Волинської губернії першої по- ловини ХІХ ст., варто зауважити, що випадки відкритої непокори серед актів протесту селян були особливо небезпечними для влади та помі- щиків [51]. Прагнення свободи у селян та міщан було дуже сильним. Переконання здобути волю підкріплювалися переказами про козаччину та гайдамаччину. Невід’ємною частиною світог- ляду та психології українського селянина була живучість історичної пам’яті. Подібні виступи живили пам’ять про боротьбу та доповнювали її новими переказами та уявленнями. Польські по- міщики сприймали виступи селян як зраду, що було тісно пов’язано з патерналістиною систе- мою уявлень [52]. Висновки. Бунт міщан Каменя-Каширського був зумовлений прагненням мешканців містечка покращити свій соціальний статус та намаган- ням графа Красицького зберегти Камінь-Ка- ширський у вотчинному володінні. Боротьба міщан тривала близько двох десятиліть, на її чолі стояло кілька людей, які намагалися досяг- нути поставлену мету переважно законними ме- тодами, судячись з поміщиком та апелюючи до вищих інстанцій. Змагання жителів населеного пункту досягли апогею в 1836–1837 рр., коли вони вилилися в акції відкритої непокори. Авто- ритет поміщика та представників повітової влади був відновлений з допомогою регулярних військ, головних ініціаторів та учасників бунту – покарано шпіцрутенами і засланням в арештант- ські роти, а усіх інших міщан – закріплено в статусі вотчинних селян. Проте матеріальне становище графа В. Красицького та його роди- чів, які володіли значними володіннями в ре- гіоні, в результаті цього конфлікту похитнулося, через що вони змушені були продати частину своїх помість. 3/4 ’2015Василь Денисюк К Р А Є З Н А В С Т В О 64 Джерела та література Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр. 65 ХІХ ст. (за матеріалами Олики Волин. обл.) / О. Кар- ліна // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Укра- їнки. – Луцьк, 2007. – № 1: Іст. науки. – С. 170–175; Карліна О. Соціокультурний портрет волинського містечка першої половини ХІХ ст. (за матеріалами Олицької ратуші) / Оксана Карліна // Наук. зап. Т. 19. Кн. 1 / Ін.-т археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. – С. 492–504; Карліна О. Типологія міських населених пунктів Волинської губернії наприкінці ХVІІІ – середини ХІХ ст. / Оксана Карліна // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Історія сіл і міст Західного Полісся. Ма- невиччина: матеріали ХІІІ Волин. наук. іст.-краєзн. конф. / Манев. краєзн. музей, Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки, Волин. обл. т-во краєзнавців ; упо- ряд. Г. Бондаренко [та ін.]. – Луцьк, 2004. – С. 34–39; Карліна О. Функціонування канцелярій магістратів Волинської губернії в першій половині ХІХ ст.: дже- релознавчий аспект / Оксана Карліна // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2009. – № 13: Іст. науки. – С. 362–367; Карліна О. Чисель- ність міст і міського населення Волинської губернії наприкінці ХVІІІ – середині ХІХ ст. / Оксана Карліна // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2001. – № 10: Іст. науки. – С. 89–96. 4. Крижановська О. Поміщицькі селяни Правобе- режної України у 30–50 х роках ХІХ ст. (умови життя, суспільно-політичний світогляд, соціальний темперамент) / Оксана Крижановська; НАН України; Ін-т історії України. – К.: Ін.-т історії України, 2008. – 186 с. 5. Баранович А. Магнатское хозяйство на юге Во- лыни в ХVIII в. / Алексей Баранович. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1955. – 183 с. 6. Зінченко А. Церковне землеволодіння в політиці царизму на Правобережній Україні наприкінці XVIII – першій половині ХІХ століття / А. Зінченко. – К.: ОП «Білоцерківська друкарня», 1994. – 179 с. 7. Карліна О. Конфлікт між традиціями міського самоврядування і системою місцевого самоуправ- ління на Волині наприкінці XVІІІ – перших десяти- літтях ХІХ ст. / Оксана Карліна // Соціум. Альманах соціальної історії. – Вип. 7. – С. 280; Карліна О. Со- ціокультурний портрет волинського містечка першої половини ХІХ ст. (за матеріалами Олицької ратуші) / Оксана Карліна // Наук. зап. Т. 19. Кн. 1 / Ін.-т ар- хеографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. – С. 494. 8. Баранович А. Магнатское хозяйство на юге Во- лыни в ХVIII в. / Алексей Баранович. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1955. – С. 90; Карліна О. Типологія міських населених пунктів Волинської губернії на- прикінці ХVІІІ – середини ХІХ ст. / Оксана Карліна // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Історія сіл і міст Західного Полісся. Маневиччина: матеріали ХІІІ Волин. наук. іст.-краєзн. конф. / Манев. краєзн. музей, Волин. держ. ун т ім. Лесі Українки, Волин. обл. т-во краєзнавців; упоряд. Г. Бондаренко [та ін.]. – Луцьк, 2004. – С. 34. 9. Карліна О. Організація міського управління в «заштатних» містечках Правобережної України в першій половині ХІХ ст. (за матеріалами Олики Волин. обл.) / О. Карліна // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2007. – № 1: Іст. науки. – С. 171. 10. Держархів Житомирської обл., ф. 70. Канце- лярія Волинського губернатора. м. Житомир Волинської губернії. 1793–1918 рр., оп. 1, спр. 8. Відомості, надані губернатору Волинської казенної палати, про податки, що підлягають оплаті, внесені в казну і залишені в недоїмці по губернії з 1810 р. по 1821 р., арк. 1–15 зв. 11. Кеппен П. Девятая ревизия. Исследования о числе жителей в России в 1851 году / Пётр Кеппен. – СПб.: Типография Императорской Академии наук, 1857. – С. 33. 12. Крижановська О. Поміщицькі селяни Право- бережної України у 30–50 х роках ХІХ ст. (умови життя, суспільно-політичний світогляд, соціальний темперамент) / Оксана Крижановська; НАН України; Ін-т історії України. – К.: Ін.-т історії України, 2008. – С. 60. 13. Dunin-Karwicki J. Wspomnienia Wołyniaka / Józef Dunin-Karwicki. – Lwów: Nakładem księgarni Gubrynowicza & Schmidta, 1897. – S. 42–43, 66. 14. ЦДІАК України, ф. 442 Канцелярія Київсь- кого, Подільського і Волинського генерал-губерна- тора. 1796–1916 рр., оп. 798, спр. 267. Справа про командирування чиновника з особливих доручень в Київську, Подільську і Волинську губернії для спо- стережень за наглядом краю, 1848 р., арк. 3–7. 15. Держархів Житомирської обл., ф. 70 Канцеля- рія Волинського губернатора. м. Житомир Волинсь- кої губернії. 1793–1918 рр., оп. 1, спр. 8. Відомості, надані губернатору Волинської казенної палати, про податки, що підлягають оплаті, внесені в казну і залишені в недоїмці по губернії з 1810 р. по 1821 р., арк. 1 зв.–2. 16. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь-Каширська в непокорі графу Владиславу Красицькому, в нападі на його будинок і здійсненні супротиву земській по- ліції, 1837–1840 рр., арк. 1–4; Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковельський повітовий земський суд та Ковельський повітовий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 420. Справа по розслідуванню непокори вотчинних міщан Камінь-Каширська своєму графу Красицькому Владиславу, 1837–1838 рр., арк. 21–42 зв. 17. Денисюк В. Масові заворушення в містечках Троянівка та Лишнівка в 1842–1845 рр. як вид соці- ального протесту / Василь Денисюк // Літопис Во- лині. Всеукраїнський науковий часопис. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2010. − Чис. 7. – С. 57–62. 18. Селянський рух на Україні. Середина XVIII – перша чверть ХІХ ст.: зб. док. і матеріалів / упоряд.: Г. Болотова [та ін.]. – К.: Наук. думка, 1978. – С. 312; Селянський рух на Україні. 1826–1849 рр.: зб. док. і матеріалів / упоряд.: В. Баран [та ін.]; редкол.: М. Лещенко (відп. ред.) [та ін.]. – К.: Наук. думка, 1985. – С. 61–62. 19. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 630. Справа про видачу поміщику графу Красицькому Владиславу свідоцтва про фінансову благонадійність маєтку Камінь-Каширська, 1841–1843 рр., арк. 2–2 зв. 20. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 420. Справа по розслідуванню непокори вотчинних міщан Камінь- Каширська своєму графу Красицькому Владиславу, 1837–1838 рр., арк. 39. 21. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь-Каширська в непокорі графу Владиславу Красицькому, в нападі на його будинок і здійсненні супротиву земській поліції, 1837–1840 рр., арк. 2–3. 22. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь-Каширська в непокорі графу Владиславу Красицькому, в нападі на його будинок і здійсненні супротиву земській по- ліції, 1837–1840 рр., арк. 4. 23. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь-Ка- ширська в непокорі графу Владиславу Красицькому, в нападі на його будинок і здійсненні супротиву зем- ській поліції, 1837–1840 рр., арк. 1; Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковельський повітовий зем- ський суд та Ковельський повітовий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 420. Справа по розслідуванню непо- кори вотчинних міщан Камінь-Каширська своєму графу Красицькому Владиславу, 1837–1838 рр., арк. 49–50. 24. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь- Каширська в непокорі графу Владиславу Красиць- кому, в нападі на його будинок і здійсненні супро- тиву земській поліції, 1837–1840 рр., арк. 8; Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковельський повітовий земський суд та Ковельський повітовий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 420. Справа по роз- слідуванню непокори вотчинних міщан Камінь-Ка- ширська своєму графу Красицькому Владиславу, 1837–1838 рр., арк. 40–42. 25. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь-Каширська в непокорі графу Владиславу Красицькому, в нападі на його будинок і здійсненні супротиву земській по- ліції, 1837–1840 рр., арк. 23–25. 26. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 420. Справа по розслідуванню непокори вотчинних міщан Камінь- Каширська своєму графу Красицькому Владиславу, 1837–1838 рр., арк. 175. 27. Карліна О. Конфлікт між традиціями міського самоврядування і системою місцевого самоуправ- ління на Волині наприкінці XVІІІ – перших десяти- літтях ХІХ ст. / Оксана Карліна // Соціум. Альманах соціальної історії. – Вип. 7. – С. 283–285. 28. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь-Каширська в непокорі графу Владиславу Красицькому, в нападі на його будинок і здійсненні супротиву земській по- ліції, 1837–1840 рр., арк. 24–25. 29. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь-Каширська в непокорі графу Владиславу Красицькому, в нападі на його будинок і здійсненні супротиву земській по- ліції, 1837–1840 рр., арк. 180–188. 30. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь-Каширська в непокорі графу Владиславу Красицькому, в нападі на його будинок і здійсненні супротиву земській по- ліції, 1837–1840 рр., арк. 4. 31. Денисюк В. Масові заворушення в містечках Троянівка та Лишнівка в 1842–1845 рр. як вид соці- 3/4 ’2015Василь Денисюк К Р А Є З Н А В С Т В О 66 Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр. 67 ального протесту / Василь Денисюк // Літопис Во- лині. Всеукраїнський науковий часопис. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2010. − Чис. 7. – С. 57–62. 32. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь-Каширська в непокорі графу Владиславу Красицькому, в нападі на його будинок і здійсненні супротиву земській по- ліції, 1837–1840 рр., арк. 162–163. 33. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 420. Справа по розслідуванню непокори вотчинних міщан Камінь- Каширська своєму графу Красицькому Владиславу, 1837–1838 рр., арк. 50 зв., 186–188. 34. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь-Каширська в непокорі графу Владиславу Красицькому, в нападі на його будинок і здійсненні супротиву земській по- ліції, 1837–1840 рр., арк. 2, 177; Держархів Во- линської обл., ф. 363. Ковельський повітовий земський суд та Ковельський повітовий суд. 1797– 1872 рр., оп. 1, спр. 420. Справа по розслідуванню непокори вотчинних міщан Камінь-Каширська сво - єму графу Красицькому Владиславу, 1837–1838 рр., арк. 4–5. 35. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 420. Справа по розслідуванню непокори вотчинних міщан Камінь- Каширська своєму графу Красицькому Владиславу, 1837–1838 рр., арк. 20–25. 36. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь-Каширська в непокорі графу Владиславу Красицькому, в нападі на його будинок і здійсненні супротиву земській поліції, 1837–1840 рр., арк. 159–160; Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковельський повітовий земський суд та Ковельський повітовий суд. 1797– 1872 рр., оп. 1, спр. 420. Справа по розслідуванню непокори вотчинних міщан Камінь-Каширська сво - єму графу Красицькому Владиславу, 1837–1838 рр., арк. 41–41зв. 37. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 420. Справа по розслідуванню непокори вотчинних міщан Камінь- Каширська своєму графу Красицькому Владиславу, 1837–1838 рр., арк. 26–26 зв. 38. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь-Каширська в непокорі графу Владиславу Красицькому, в нападі на його будинок і здійсненні супротиву земській по- ліції, 1837–1840 рр., арк. 186–188. 39. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 420. Справа по розслідуванню непокори вотчинних міщан Камінь- Каширська своєму графу Красицькому Владиславу, 1837–1838 рр., арк. 39 зв. 40. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 443. Справа по звинуваченню графа Красицького Владислава в за- хопленні землі, що належить церкві с. Руська Оль- бля, 1838–1851 рр., арк. 1–1 зв. 41. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 755. Справа по позову поміщика Бжеського Людвіга до Красицького Владислава про виплату грошей, 1842–1852 рр., арк. 1–2, 29, 34. 42. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 760. Справа по позову поміщика Несьоловського Антона до спад- коємців графа Франца і Владислава Красицького в сумі 724 руб., 1842–1845 рр., арк. 1–2. 43. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 630. Справа про видачу поміщику графу Красицькому Владиславу свідоцтва про фінансову благонадійність маєтку Камінь-Каширська, 1841–1843 рр., арк. 1–1 зв., 11–16, 32–33 зв. 44. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський по- вітовий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 690. Справа про накладення заборони на поміщиків Красицьких, 1842–1843 рр., арк. 1–1 зв., 5–5 зв.; Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковельський повітовий зем- ський суд та Ковельський повітовий суд. 1797– 1872 рр., оп. 1, спр. 755. Справа по позову поміщика Бжеського Людвіга до Красицького Владислава про виплату грошей, 1842–1852 рр., арк. 24. 45. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 490. Справа про виділення опікунською радою позики поміщику Кра- сицькому Леону, 1839–1840 рр., арк. 1. 46. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 689. Справа про накладення заборони на село Гуту Кам’яну графа Красицького, 1842–1847 рр., арк. 5. 47. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 1008. Справа про накладення заборони на помістя графа Красицького Владислава Камінь-Каширську волость і село Воє- гоще, 1847 р., арк. 1–2. 48. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь-Каширська в непокорі графу Владиславу Красицькому, в нападі на його будинок і здійсненні супротиву земській по- ліції, 1837–1840 рр., арк. 4, 222–233. 49. Держархів Волинської обл., ф. 363. Ковель- ський повітовий земський суд та Ковельський пові- товий суд. 1797–1872 рр., оп. 1, спр. 414. Справа по звинуваченню вотчинних міщан Камінь-Каширська в непокорі графу Владиславу Красицькому, в нападі на його будинок і здійсненні супротиву земській по- ліції, 1837–1840 рр., арк. 2–4, 8, 23; Держархів Во- линської обл., ф. 363. Ковельський повітовий земський суд та Ковельський повітовий суд. 1797– 1872 рр., оп. 1, спр. 420. Справа по розслідуванню непокори вотчинних міщан Камінь-Каширська сво - єму графу Красицькому Владиславу, 1837–1838 рр., арк. 21–22. 50. Денисюк В. Масові заворушення в містечках Троянівка та Лишнівка в 1842–1845 рр. як вид соці- ального протесту / Василь Денисюк // Літопис Во- лині. Всеукраїнський науковий часопис. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2010. − Чис. 7. – С. 60–61. 51. Гудь Б. Українсько-польські конфлікти но- вітньої доби: етносоціальний аспект / Богдан Гудь. – Х. : Акта, 2011. – С. 134; Зінченко А. Церковне зем- леволодіння в політиці царизму на Правобережній Україні наприкінці XVIII – першій половині ХІХ сто- ліття / А. Л. Зінченко. – К. : ОП «Білоцерківська дру- карня», 1994. – С. 146. 52. Украинская деревня второй четверти нынеш- него столетия (по воспоминаниям из детства) (про- должение) // Киев. старина. – 1882. – Окт. – Т. 3. – С. 115–117; Dunin-Karwicki J. Wspomnienia Wołyniaka / Józef Dunin-Karwicki. – Lwów : Nakładem księgarni Gubrynowicza & Schmidta, 1897. – S. 9. 3/4 ’2015Василь Денисюк К Р А Є З Н А В С Т В О 68 Василий Денисюк История одного социального конфликта. Борьба жителей Каменя-Каширского с графом В. Красицким в 1836 –1837 гг. Статья посвящена исследованию борьбы жителей городка Камень-Каширский в 1836–1837 гг. Определены главные причины, предпосылки, участники акта неповиновения, особенности и закономер- ности этого выступления, деятельность местной власти с целью стабилизации ситуации и восста- новления порядка, а также последствия конфликта. Проанализирована связь этой борьбы с протестами мещан соседних местечек. Ключевые слова: социальный протест, бунт, община, жалоба, мещане, помещик, российские вла- сти. Vasily Denysiuk The conflict of Kamin-Kashirsky residents with count V. Krasytsky in 1836–1837 The work is dedicated to the research of the conflict of Kamin-Kashirsky residents in 1836–1837. The article defines the main reasons, preconditions, riot members, specifics and common facts of the riot, as well as the authority's attempts to stabilize the situation, restore order, and the consequences of the conflict. Key words: social protest, riot, сommunity, complaint, townees, landlord, russian authorities.

Історія одного соціального конфлікту. Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в 1836–1837 рр.

Institution

Ähnliche Einträge