Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.)

У статті висвітлено етапи русифікації україномовного навчального закладу Волинської духовної семінарії. Проаналізовано причини переходу на російську мову викладання, охарактеризовано ставлення викладачів та студентів до русифікаторських заходів. Зауважено про переслідування викладачів, які виступал...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Федчук, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2015
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168725
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.) / О. Федчук // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 139-143. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168725
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1687252020-05-09T01:26:03Z Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.) Федчук, О. Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс У статті висвітлено етапи русифікації україномовного навчального закладу Волинської духовної семінарії. Проаналізовано причини переходу на російську мову викладання, охарактеризовано ставлення викладачів та студентів до русифікаторських заходів. Зауважено про переслідування викладачів, які виступали за збереження у семінарії української мови. В статье отражены этапы русификации Волынской духовной семинарии, которая начинала функционировать как украиноязычное учебное заведение, но уже через год после открытия постепенно стала переходить на русский язык преподавания. Проанализированы причины перехода на русский язык преподавания, охарактеризовано отношение преподавателей и студентов к русификаторским мерам. Наведены примеры особенно заботливого отношения администрации семинарии к усвоению ученичес ким колективом русского языка, а также примеры слабого владения им западноукраинских юношей. Обращено внимание на преследовании преподавателей, которые выступали за сохранение в семинарии украинского языка или вообще считались настроенными, по мнению власти, националистично. ThearticledescribesthestagesofRussificationoftheVolyntheologicalSeminary, which began to functionas a Ukrainian- languageschool, but a year after openin ggradually began to proceed to the Russian language of teaching. Analyzed the causes of the transitionto the Russian language of teaching, described the attitude of teachers and students to Russification measures. Cited examples of especiallycar in gattitude of the Seminary administration tomastering the Russian language by the pupilsgroup, and examples of poor languages kills of they out hof Western Ukraine. Attention isdrawnto the persecution of teachers whoad vocatedfor the preservationat the Seminaryof the Ukrainian language or generally, accordingto the authorities, were considered nationalist configured. 2015 Article Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.) / О. Федчук // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 139-143. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168725 268(477.82) «1945/1964» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
spellingShingle	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Федчук, О. Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.) Краєзнавство
description	У статті висвітлено етапи русифікації україномовного навчального закладу Волинської духовної семінарії. Проаналізовано причини переходу на російську мову викладання, охарактеризовано ставлення викладачів та студентів до русифікаторських заходів. Зауважено про переслідування викладачів, які виступали за збереження у семінарії української мови.
format	Article
author	Федчук, О.
author_facet	Федчук, О.
author_sort	Федчук, О.
title	Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.)
title_short	Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.)
title_full	Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.)
title_fullStr	Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.)
title_full_unstemmed	Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.)
title_sort	русифікація волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168725
citation_txt	Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.) / О. Федчук // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 139-143. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT fedčuko rusifíkacíâvolinsʹkoíduhovnoísemínarííurokiradânsʹkoívladi19451964rr
first_indexed	2025-07-15T03:30:05Z
last_indexed	2025-07-15T03:30:05Z
_version_	1837682084290756608
fulltext	139 УДК 268(477.82) «1945/1964» Олександр Федчук (м. Луцьк) Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.) У статті висвітлено етапи русифікації україномовного навчального закладу Волинської духовної семінарії. Проаналізовано причини переходу на російську мову викладання, охаракте- ризовано ставлення викладачів та студентів до русифікаторських заходів. Зауважено про пе- реслідування викладачів, які виступали за збереження у семінарії української мови. Ключові слова: Волинська духовна семінарія, уповноважений Ради у справах РПЦ М. Діденко, Навчальний комітет, протоієрей Микола Тучемський, Євген Богуславський, російська мова, українська мова. Постановка наукової проблеми та її зна- чення. Волинська духовна семінарія (ВДС) була заснована у 1945 р. як навчальний заклад для підготовки священицьких кадрів для західноук- раїнських єпархій Руської Православної Церкви (РПЦ). Вірні цих єпархій спілкувалися пере- важно українською мовою, україномовними були й студенти та майже усі викладачі ВДС. Однак, влада не була зацікавлена у тому, щоб у радянській Україні склалося нове покоління ук- раїномовного духовенства. Навчальний комітет РПЦ теж не сприяв збереженню української мови в навчальному процесі у підпорядкованому йому освітньому закладі у Луцьку. Тому серед пріоритетів навчально-виховного процесу у ВДС була русифікація семінарії, яку можна роз- глядати як одне із характерних явищ церковного життя у тоталітарній державі. Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми. Українська історіографія багата дослідженнями проблем духовного життя країни у повоєнний період, але питання русифікації церковного життя, зокрема у навчальних духовних закладах, досі залишається маловивченим. Окремі аспекти функціонування Волинської духовної семінарії в умовах антирелігійних переслідувань у своїх працях згадують В. Борщевич [3; 4], В. Война- лович [5], В. Милусь [20], А. Моренчук [21], В. Рожко [23], О. Сущук [25]. Мета дослідження: розкрити основні етапи русифікації Волинської духовної семінарії. Для її реалізації слід показати використання україн- ської мови у навчальному процесі семінарії на початку її існування, проаналізувати причини повного переходу на російську мову викладання в останній чверті 1940-их рр., охарактеризувати ставлення викладачів та учнів до русифікатор- ських заходів та ступінь володіння вихованцями російською мовою. Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Єпископ Миколай (Чуфаровський), котрий очолив Волин- сько-Рівненську єпархію навесні 1944 р., зіштов- хнувся із нестачею священицьких кадрів. У роки Другої світової війни десятки священнослужи- телів стали жертвами різних збройних угрупу- вань, дехто відступив разом із німцями. Архієрея також зобов’язали перевисвятити усіх священи- ків та дияконів, котрі були хіротонізовані під час окупації митрополитом Полікарпом (Сікор- ським) та іншими ієрархами Української Авто- кефальної Православної Церкви, яку РПЦ за наполяганням радянської влади відмовилася ви- знавати як благодатну [4, с. 175]. Відчуваючи брак кадрів, єпископ Миколай ви- свячував і тих, хто не здобув відповідної освіти. Це не було характерним для Волині, оскільки старше покоління пастирів Церкви здобуло освіту ще у духовних семінаріях царського часу (пере- важно Волинській духовній семінарії), молодші вчилися у Кременецькій семінарії чи на богос- ловському факультеті Варшавського універси- тету. Навіть під час війни деякий час діяли пастирські курси Української Автономної Пра- вославної Церкви (при Почаївській Лаврі) та Ук- раїнської Автокефальної Православної Церкви (при Луцькому Свято-Троїцькому соборі). Один із викладачів курсів у Луцьку протоієрей Стефан Грушко якось навіть дорікнув єпископу Мико- лаю, що він «засмічує» священство, висвячуючи непідготовлених осіб. На це архієрей, який при- їхав із Росії, відповів, що він пережив час, який тут собі і уявити не можуть, а тому потрібно за- повнити вільні вакансії, щоб усюди були свяще- 3/4 ’2015Олександр Федчук К Р А Є З Н А В С Т В О 140 ники, якщо вони навіть і мають не дуже високий культурний чи освітній рівень. Проте, одразу вла- дика почав вивчати можливість відкриття пастир- ської школи у єпархії [27, с. 3]. Дозвіл на відкриття у Луцьку дворічних бо- гословсько-пастирських курсів Волинсько-Рів- ненська єпархія отримала у березні 1945 р. [24, с. 391], а навчання розпочалося у листопаді цього ж року. «Положення про богословсько-пастирські курси Волинсько-Рівненської єпархії» майже ко- піюють такі ж «Положення» про курси у Москві, затверджені Священним Синодом РПЦ у 1944 р. Лише у шостому параграфі волинських єпархі- альних «Положень» було зазначено, що мова ви- кладання на курсах – українська [7, арк. 124]. Російську мову більшість абітурієнтів курсів знали вкрай слабко. Помітив це й уповноважений Ради у справах РПЦ при Волинському облвикон- комі Михайло Діденко, який був присутній на вступних випробовуваннях у жовтні 1945 р. Він писав своєму керівництву, що особи, котрі всту- пають на курси, знань із російської мови та літе- ратури не мають ніяких. Молитви, зазначав уповноважений, більшість вступників знають і читають тільки українською мовою, а слов’ян- ською теж ніхто не знає [17, арк. 3-4]. Глибше знайомство зі слухачами курсів ще більше вразило уповноваженого: «З особистого спостереження я переконався, що більшість із них обізнані з елементами польської історії та літератури, знають деяких історичних осіб і письменників, знають українсько-німецьких на- ціоналістів, говорять порівняно непогано по- льською та українською мовами, а ось російську мову, літературу та українських радянських письменників не читали та не знають» [17, арк. 35-37]. Вже тоді М. Діденко вважав, що на кур- сах варто ввести такі дисципліни, як російська мова і література, а також й українська мова та література. Однак, у перший рік навчання із фі- лологічних дисциплін на курсах читалися тільки лекції із церковнослов’янської мови. Більшість викладачів курсів на чолі із їх рек- тором протоієреєм Миколою Тучемським були місцевими вихідцями і схвалювали викладання українською мовою. Відчуваючи високу націо- нальну самосвідомість західноукраїнського ду- ховенства, уповноважений негативно сприймав тих священиків, яким архієрей доручив викла- дати на курсах. М. Діденко прямо заявляв, що вони «вороже налаштовані до радянської влади» і при цьому додавав, що усі викладачі ще гли- боко не вивчені, тому їхня практична робота у майбутньому усе прояснить [15, арк. 80 зв.]. Вже з 1946/47 навчального року російська мова почала витісняти українську з навчального закладу, який був перетворений на чотирирічну Волинську духовну семінарію. Курс російської мови було введено у навчальну програму (чи- тати запросили викладача курсів підвищення кваліфікації при облвиконкомі Йосипа Михай- ловича Мамчура), а українську мову зовсім не викладали. Більше того, у листопаді 1946 р. ви- кладацький колектив вирішив ввести додаткові два уроки на тиждень російської мови на тре- тьому курсі [7, арк. 238-239]. Новий єпископ Волинський і Рівненський Варлаам (Борисевич) рекомендував один із творів у першому півріччі на першому курсі зробити з російської мови, але викладацький колектив зро- бив ще більше, і третьокласники мусили писати два твори з російської мови у грудні 1946 р. [9, арк. 238]. Загалом у 1946/47 навчальному році на російську мову припадало найбільше творів у ВДС, яких у першому півріччі, наприклад, сту- денти усіх курсів мали написати по п’ять. З усіх п’ятнадцяти робіт чотири (понад чверть) були з російської мови [6, арк. 170]. У другому півріччі писали теж по п’ять творів на курсі, з яких тре- тина – з російської мови [8, арк. 6]. Крім того, адміністрація вирішила, що на першому курсі російською мовою будуть викла- датися катехізис, історія давньої християнської церкви та літургіка; на другому – катехізис, істо- рія Руської церкви та літургіка; на третьому – основне богослов’я, догматичне богослов’я, мо- ральне богослов’я, практичне керівництво для па- стиря, гомілетика та психологія. Таким чином на третьому курсі майже половина предметів (7 із 15) читалася російською мовою, на двох молодших курсах – рівно половина (4 із 8) [10, арк. 13]. Це не означає, що викладання інших предме- тів велося обов’язково українською мовою. На- приклад, на лекціях зі Священного Писання «Біб лію учні читали слов’янською, усне пояснен - ня тексту пропонувалося в одних випадках росій- ською мовою, а в інших – при поясненні важких для розуміння місць – українською; конспекти пропонувалися на російській мові» [12, арк. 13]. З іншого боку, як писав М. Діденко в інформацій- ній записці, ректор М. Тучемський, «не зважаючи на те, що чудово знає російську мову, в семінарії ви - кладає Священне Писання Нового Завіту та грець - ку мову лише українською» [19, арк. 150-151]. Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.) 141 Придивившись за рік до викладачів на- вчального закладу та докладніше вивчивши їх біографії, уповноважений став заявляти, що «викладачі Богуславський, Грушко та Самохва- ленко, не можуть залишатися у семінарії, як через свою минулу діяльність, так і через неро- зуміння своїх завдань у семінарії» [18, арк. 191]. Крім іншого, М. Діденка не влаштувало те, що Грушко та Богуславський викладали тільки українською мовою [19, арк. 150-151]. Справді, колишній посол польського сейму Євген Семе- нович Богуславський залишався великим па- тріотом України і не мав жодного бажання сприяти русифікації ВДС. В архіві семінарії збе- рігається декілька рукописів Є. Богуславського українською мовою (теми письмових робіт, тези виступів на позаурочних закладах тощо). Є. Богуславського було звільнено із семінарії у 1948 р., а ще за півтора року – заарештовано. Під час слідства 8 квітня 1950 р. він помер [2]. Разом із Є. Богуславським було звільнено і викладача церковного співу М. Самохваленка, а у січні 1951 р. на пенсію відправили протоієрея С. Грушка. Учителям світських навчальних за- кладів не рекомендували працювати у семінарії, тому курс російської мови закріпили за єдиним росіянином у викладацькому колективі – прото- ієреєм Василем Осташевським [19, арк. 151]. Збереглася стенограма уроків із російської мови, проведених В. Осташевським 27 грудня 1948 р. на першому та другому курсах ВДС. Вона свідчить, що на першому курсі 40 хвилин учні читали другу дію комедії М. Гоголя «Реві- зор», розділивши поміж собою ролі, а в наступні п’ять хвилин одному із учнів було запропоно- вано розібрати речення «Я не люблю церемо- ний» за частинами мови. Другокурсники теж працювали із твором Гоголя: вони характеризу- вали персонажів «Мертвих душ». Останні 10 хвилин лекції було приділено вивченню грама- тики російської мови [13, арк. 44]. Після від’їзду у 1950 р. протоієрея В. Оста- шевського із Луцька тривалий час викладати російську мову став протоієрей Михайло Вар- жанський, котрий вчився на філологічному фа- культеті Юр’ївського університету ще перед революцією 1917 р. [26]. Переведенню семінарії на російську мову ви- кладання сприяло і друкування підготованих ви- кладачами конспектів із різних предметів, що розпочалося у 1947 р. Усі вони складалися лише російською мовою, що унеможливлювало викла- дання предметів українською мовою [10, арк. 14]. Російською мовою у Свято-Троїцькому соборі сту- денти старших курсів та викладачі були зобов’я - за ні виголошувати проповіді під час Богослужіння. Українська мова залишалася на деякий час у ВДС тільки на вступних іспитах – у формі пись- мової роботи. При цьому в 1947 р. вперше абіту- рієнти були змушені писати одразу два диктанти – з української та російської мов [8, арк. 47], що для багатьох вступників стало найважчим бар’єром на шляху до духовної освіти. У 1947 р. російську мову на «чотири» склало тільки чет- веро осіб, а на «п’ять» – одна. Ситуація із укра- їнським диктантом була трохи кращою – на «чотири» його написало семеро, а четверо навіть на відмінно. Окремі вступники зуміли усі усні екзамени скласти на добре та відмінно, а пись- мові – на задовільно і навіть незадовільно. У 1950 р. Навчальний комітет РПЦ уніфікував правила прийому у всі духовні семінарії [22]. Від абітурієнтів вимагалося знати напам'ять ряд цер- ковних молитов, уміти читати церковнослов’ян- ською мовою, грамотно писати російською мовою. Від цього часу вступний письмовий екзамен з ук- раїнської мови у ВДС уже не проводився. Росій- ською мовою велося й усе діловодство семінарії. Для студентів ВДС, які у побуті спілкувалися українською мовою, російська мова продовжу- вала залишалися одним із найважчих предметів. Їхні знання російської мови залишалися низь- кими. У 1947 р. «двійку» із російської мови мав Валентин Негода із другого курсу, котрий з усіх інших предметів отримав відмінні оцінки і «добре» – тільки зі співу. Загалом, багато студен- тів, як правило, мали «задовільно» лише із двох предметів – російської мови та конституції, а з інших – «чотири» й «п’ять». Не зважаючи на усі старання викладачів ВДС, вивчення російської мови й надалі залишалося од- нією із найбільших проблем навчального процесу. У 1954 р. ректору семінарії приходилося конста- тувати: «Особливою проблемою, як завжди, залишалася російська мова. Семінаристи продов- жували вставляти багато українських слів при розмові російською, а особливо важко вона дава- лася закарпатцям» [14, арк. 19]. У ці роки у на- вчальному закладі стали переважати вихідці зі Львівщини, Прикарпаття та Закарпаття. Російську мову у своїх селах вони майже ніколи не чули. Недостатній, на думку адміністрації семіна- рії, загальний розвиток студентів, розраховували подолати через залучення семінаристів до чи- 3/4 ’2015Олександр Федчук К Р А Є З Н А В С Т В О 142 тання російської художньої літератури. Викладачі склали перелік творів, які студенти семінарії за час свого навчання повинні були прочитати. При цьому для кожного курсу пропонувалися різні художні твори. Семінаристам, наприклад, було ре- комендовано прочитати такі твори, як «Дубров- ський» О. Пушкіна, «Вечори на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя, «Тихий Дон» М. Шолохова (перший курс), «Капітанська дочка» О. Пуш кіна, «Обломов» І. Гончарова, «Мертві душі» М. Го- голя, «Педагогічна поема» А. Макаренка, «Чапаєв» Д. Фурманова, «Піднята цілина» М. Шолохова, «Безприданниця» О. Островського (другий курс), «Війна і мир» Л. Толстого, «Злочин і кара» Ф. Достоєвського, «Росія молода» Ю. Гер- мана (третій курс), «Анна Кареніна» Л. Толстого, «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського, «Молода гвардія» О. Фадєєва, «Ходіння по муках» О. Тол- стого, «Гранатовий браслет» О. Купріна (четвер- тий курс) та інші відомі твори російської класичної та радянської літератури [1]. Твори українських авторів у цей перелік не увійшли. Аж до закриття ВДС у 1964 році предмет ро- сійської мови залишався чи не єдиним, на ви- вчення якого Навчальний комітет на прохання адміністрації семінарії дозволяв збільшувати кількість затверджених годин. Наприклад, у 1957/58 навчальному році було дозволено викла- дати російську мову додатково на другому курсі, хоча вона мала бути тільки на першому курсі се- мінарії [15, арк. 48]. Треба сказати, що дуже багато російськомов- них книг було у бібліотеці Волинської духовної семінарії, яка щороку поповнювалася сотнями видань, придбаних у радянських магазинах. Щоправда, для навчального закладу купували і українську класичну та сучасну літературу. Ро- сійськомовні видання переважали і серед періо- дики, яку виписували на адресу семінарії. Так, у ВДС постійно надходили російськомовні цен- тральні газети «Правда», «Известия», «Труд» та «Комсомольская правда», а також журнали «Огонек», «Крокодил», «Наука и жизнь», «Здо- ровье», «Работница», «Звезда», «Журнал Мос- ковской Патриархии». В окремі роки для ВДС виписувалося близько двох десятків наймену- вань різноманітних російських періодичних ви- дань. Показово, що серед них знаходимо й часопис «Русский язык в школе». У репертуарі хору ВДС, який брав участь у численних позаурочних заходах, були як російські, так і українські пісні. Майже виключно російсько- мовні фільми показували учням семінарії під час кіносеансів, що влаштовувалися у будівлі ВДС. Уже із 1952 р. викладацький колектив ВДС стали поповнювати випускники Московської та Ленінградської духовних академій. Хоча серед таких спеціалістів переважали вихідці з Волині, деякі з яких раніше навчалися у ВДС, вони за чо- тири роки навчання в академії встигали звикнути до виключно російської мови у викладанні та по- всякденному спілкуванні. Мабуть тому в уповно- важеного Ради у справах РПЦ не виникало приводів для звинувачень молодого покоління ви- кладачів у небажанні викладати російською мовою. Крім того, із другої половини 1950-их рр. викладачами ВДС стали призначатися й етнічні росіяни, такі як Григорій Орєхов та Йосип Блюм. Висновки. Отже, Волинська духовна семіна- рія уже наприкінці 1940-их рр. стала повністю русифікованим навчальним закладом, у якому українську мову можна було почути тільки у приватному спілкуванні учнів між собою та під час окремих концертних виступів учасників хору. Причину такого явища, з одного боку, можна вбачати у негативному ставленні радян- ської влади до будь-яких процесів, які можна було хоча б якось пов'язати із українським націо- налістичним рухом. Однак, русифікації сприяла і політика Московської Патріархії, адже на- вчальні програми для усіх духовних семінарій розроблялися в Навчальному комітеті, який також проводив широке листування із ними. Звісно, що усі контакти із московських церков- ним центром могли відбуватися тільки росій- ською мовою. Вихідцями з Росії були й окремі викладачі ВДС, прислані Навчальним комітетом, а також місцеві архієреї. 1. Архів Волинської духовної семінарії – Списки рекомендованої для вихованців художньої літератури. 2. Архів УСБ України у Волинській обл. – ф. п., спр. 2941. 3. Борщевич В. Волинське духовенство у ХХ ст. : ідентичність, статус, еволюція / В. Борщевич. – Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2010. – 584 с. 4. Борщевич В. Українське церковне відродження на Волині (20-40-ві рр. ХХ ст.) / В. Борщевич. – Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2000. – 253 с. 5. Войналович В. Партійно-державна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940– Джерела та література Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.) 143 1960-х років : політологічний дискурс / В. Войнало- вич. – К. : Світогляд, 2005. – 741 с. 6. Державний архів Волинської області (ДАВО), ф. Р-393, оп. 1, спр. 2. 7. ДАВО, ф. Р-393, оп. 1, спр. 10. 8. ДАВО, ф. Р-393, оп. 2, спр. 2. 9. ДАВО, ф. Р-393, оп. 2, спр. 3. 10. ДАВО, ф. Р-393, оп. 2, спр. 4. 11. ДАВО, ф. Р-393, оп. 2, спр. 13. 12. ДАВО, ф. Р-393, оп. 2, спр. 14. 13. ДАВО, ф. Р-393, оп. 2, спр. 18. 14. ДАВО, ф. Р-393, оп. 2, спр. 45. 15. ДАВО, ф. Р-393, оп. 2, спр. 71. 16. ДАВО, ф. Р-393, оп. 3, спр. 2. 17. ДАВО, ф. Р-393, оп. 3, спр. 3. 18. ДАВО, ф. Р-393, оп. 3, спр. 5. 19. ДАВО, ф. Р-393, оп. 3, спр. 7. 20. Милусь В. Державна влада і православна церква на Волині у другій половині 40-х–50-х роках ХХ сто - ліття / В. Милусь. – Луцьк : Волинянин, 2008. – 228 с. 21. Моренчук А. Церковно-релігійне життя в Україні в 1953–1964 роках (на матеріалах західних областей) / А. Моренчук. – Луцьк, 2009. – 195 с. 22. Правила приема в духовныеакадемии. Пра- вила приема в духовныесеминарии // Журнал Мос- ковскойПатриархии – М., 1950. – №5. – С. 76-79. 23. Рожко В. Є. Волинська Духовна семінарія (1796–2004 рр.): Історичний нарис / В. Є. Рожко. – Луцьк: «Медіа», 2004. – 256 с. 24. Русскаяправославнаяцерковь в годыВели- койОтечественнойвойны 1941 – 1945 гг. : сборник- документов / под ред. В. П. Козлова. – М. : Изд-во Крутицкогоподворья, 2009. – 779 с. 25. Сущук О. Радянські державно-політичні ор- гани та релігія і церква у Волинській області (1944– 1953) // О. Сущук // Наукові записки. Історичні науки. – Острог, Вид-во Національного університету «Ос- трозька академія», 2008. –Вип. 10. – С. 204–212. 26. Федчук О., прот. Архієпископ Віленський і Литовський, який був настоятелем луцької Свято-По- кровської церкви / прот. О. Федчук // Дзвони Волині. – 2015. – № 1. – С. 10–11. 27. Федчук О., прот. Волинська духовна семінарія (1945–1964) / прот. О. Федчук. – Луцьк, 2013. – 246 с. Александр Федчук Русификация Волынской духовной семинарии в годы советской власти (1945–1964 гг.) В статье отражены этапы русификации Волынской духовной семинарии, которая начинала фун- кционировать как украиноязычное учебное заведение, но уже через год после открытия постепенно стала переходить на русский язык преподавания. Проанализированы причины перехода на русский язык преподавания, охарактеризовано отношение преподавателей и студентов к русификаторским мерам. Наведены примеры особенно заботливого отношения администрации семинарии к усвоению ученичес- ким колективом русского языка, а также примеры слабого владения им западноукраинских юношей. Обращено внимание на преследовании преподавателей, которые выступали за сохранение в семинарии украинского языка или вообще считались настроенными, по мнению власти, националистично. Ключевые слова: Волынская духовная семинария, уполномоченный Совета по делам РПЦ М. Ди- денко, Учебный комитет, протоиерей Николай Тучемский, Евгений Богуславский, руський язык, укра- инский язык. Fedchuk Alexander Russification of the Volyn the ological Seminary in the years of Soviet power (1945-1964) ThearticledescribesthestagesofRussificationoftheVolyntheologicalSeminary, which began to functionas a Uk- rainian-languageschool, but a year after openin ggradually began to proceed to the Russian language of teaching. Analyzed the causes of the transitionto the Russian language of teaching, described the attitude of teachers and students to Russification measures. Cited examples of especiallycar in gattitude of the Seminary administration tomastering the Russian language by the pupilsgroup, and examples of poor languages kills of they out hof Western Ukraine. Attention isdrawnto the persecution of teachers whoad vocatedfor the preservationat the Seminaryof the Ukrainian language or generally, accordingto the authorities, were considered nationalist configured. Key words: Volyntheological Seminary, the Commissioner of the Councilfor Russian Orthodox Church Affairs M. Didenko, Educational Committee, Archpriest Nikola i Tutchemskiy, Eugen eBoguslavsky, Russian language, Ukrainian language.

Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси