Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-ті роки

У статті досліджено проблему соціального захисту студентства ВНЗ УСРР у 1920-ті роки, встановлено напрямки, форми і засоби діяльності економічних студентських організацій, зроблено аналіз причин їх появи і ліквідації. Доведено, що зусилля держави щодо соціального забезпечення студентства у цей ча...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автори:	Хоруженко, Х., Липинський, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2015
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Теоретично-методологічні засади освітянського краєзнавства
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168731
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-ті роки / Х. Хоруженко, В. Липинський // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 174-179. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168731
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1687312020-05-10T01:25:41Z Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-ті роки Хоруженко, Х. Липинський, В. Теоретично-методологічні засади освітянського краєзнавства У статті досліджено проблему соціального захисту студентства ВНЗ УСРР у 1920-ті роки, встановлено напрямки, форми і засоби діяльності економічних студентських організацій, зроблено аналіз причин їх появи і ліквідації. Доведено, що зусилля держави щодо соціального забезпечення студентства у цей час були недостатні і молодь, в умовах загрози своєму фізичному існуванню, вдалась до заходів самозахисту. В статье изучена проблема социальной защиты студенчества вузов УССР в 1920 – е годы, установлены напрвления, формы и способы деятельности экономических студенческих организаций, cделан анализ причин их появления и ликвидации. Доказано, что усилия государства относительно соціального обеспечения студенчества в это время были недостаточными и молодежь, в условиях угрозы своему физическому существованию, прибегла к методам самозащиты. In the article the problem of social defence of student of institutes of higher UKRAINE is studied in 1920 are e years, naprvleniya is set, forms and methods of activity of economic student organizations, done analiz reasons of their appearance and liquidation. It is well-proven that efforts of the state relatively of the soc³al'nogo providing of student at this time were insufficient and young people, in the conditions of threat the physical existence, pribegla to the methods of self-defence. 2015 Article Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-ті роки / Х. Хоруженко, В. Липинський // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 174-179. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168731 94 (477):061-057. 87«192» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Теоретично-методологічні засади освітянського краєзнавства Теоретично-методологічні засади освітянського краєзнавства
spellingShingle	Теоретично-методологічні засади освітянського краєзнавства Теоретично-методологічні засади освітянського краєзнавства Хоруженко, Х. Липинський, В. Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-ті роки Краєзнавство
description	У статті досліджено проблему соціального захисту студентства ВНЗ УСРР у 1920-ті роки, встановлено напрямки, форми і засоби діяльності економічних студентських організацій, зроблено аналіз причин їх появи і ліквідації. Доведено, що зусилля держави щодо соціального забезпечення студентства у цей час були недостатні і молодь, в умовах загрози своєму фізичному існуванню, вдалась до заходів самозахисту.
format	Article
author	Хоруженко, Х. Липинський, В.
author_facet	Хоруженко, Х. Липинський, В.
author_sort	Хоруженко, Х.
title	Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-ті роки
title_short	Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-ті роки
title_full	Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-ті роки
title_fullStr	Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-ті роки
title_full_unstemmed	Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-ті роки
title_sort	комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах усрр у 1920-ті роки
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Теоретично-методологічні засади освітянського краєзнавства
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168731
citation_txt	Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-ті роки / Х. Хоруженко, В. Липинський // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 174-179. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT horuženkoh komítetipokraŝennâpobutuučnívístudentívuviŝihnavčalʹnihzakladahusrru1920tíroki AT lipinsʹkijv komítetipokraŝennâpobutuučnívístudentívuviŝihnavčalʹnihzakladahusrru1920tíroki
first_indexed	2025-07-15T03:30:23Z
last_indexed	2025-07-15T03:30:23Z
_version_	1837682104705482752
fulltext	Державна політика щодо соціального захисту студентства як сьогодні так і в минулому перед- бачала цілу низку заходів, які були покликані забезпечити мінімальні матеріальні потреби студентської молоді. Проте як у минулому, так і сьогодні ці заходи навіть у сукупності не забезпе- чують мінімальний прожитковий рівень. Тяжкий матеріальний стан, голод та хвороби примусили українське студентство шукати шляхи вижи- вання. Саме на початку 1920-х рр. студентство починає відтворювати самодіяльні економічні структури, що діяли у дореволюційній вищій школі та вибудовувати нові самодіяльні організа- ції, які мали на меті забезпечити мінімальні по- треби фізичного існування. Впродовж 1920-х рр. в УСРР були створені і активно діяли комітети покращення побуту учнів і студентів (КППУчі), які вирішувала певні завдання, мали власні кошти і спрямовували зусилля на створення необхідних економічних умов для нормального існування української студентської молоді. Проблема соціального захисту студентства вже була предметом дослідження у попередній історіографії. Так, у роботах В. Липинського [1] розглянута діяльність студентських організацій в УСРР у 1920-i рр. щодо матеріального забез- печення студентства, а у працях М. Бистрова [2] вивчені питання щодо забезпечення студентів житлом одягом і таке інше Проте проблеми ви- вчення напрямків діяльності, форм, методів і за- собів роботи КППУЧів відносно матеріального забезпечення українського студентства впро- довж 1920-х рр. ще не знайшла достатнього ви- світлення. Метою цієї статті є встановлення напря- мів, форм і засобів діяльності економічних сту- дентських організацій, аналіз причин їх появи і ліквідації. Вже на початку 1922 р. у ВНЗ УСРР почина- ють самодіяльно виникати комітети покращення побуту учнів і студентів. Зусилля держави щодо соціального забезпечення студентства у цей час були недостатні і молодь в умовах загрози своєму фізичному існуванню вдалась до заходів самозахисту. В травні 1922 р. в найбільшому студентському центрі України було створено Харківський КППУч, який об’єднував і відстою- вав економічні інтереси студентів інститутів, учнів технікумів та курсантів робітничих фа- культетів [3]. Впродовж 1922 р. КППУчі починають з’яв- лятися і в інших містах, набувають широкого розповсюдження. Наркомос і ЦК КП(б)У, які ре- тельно відстежували тенденції розвитку вищої школи, позитивно сприйняли появу нової еконо- мічної організації студентства. У жовтні 1922 р. Головпрофос розробив положення про КППУч, де було зафіксовані умови і напрямки його діяльності. Проте практика життя виявилась більш різноманітною і вийшла за межі встанов- ленні положенням. На весні 1923 р. в ЦК КП(б)У були складені тези щодо нового погляду на діяльність КППУ- чів. У преамбулі до тез відмічалось, що «матері- альна необхідність, голод та холод призвели до стихійного створення КППУчів на місцях по всій Україні». Офіційне положення про КППУчі, затверджене Голофпрофосом 28 жовтня 1922 р., морально застаріло, а практика роботи давно пе- ревищила його рамки. У тезах домінувала думка про те, що змінилась і сутність КППУчів, які поступово перетворились з самодіяльної сту- УДК 94 (477):061-057. 87«192» Христина Хоруженко, Віталій Липинський (м. Красноармійськ) Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-ті роки У статті досліджено проблему соціального захисту студентства ВНЗ УСРР у 1920-ті роки, встановлено напрямки, форми і засоби діяльності економічних студентських організацій, зроблено аналіз причин їх появи і ліквідації. Доведено, що зусилля держави щодо соціального забезпечення студентства у цей час були недостатні і молодь, в умовах загрози своєму фізич- ному існуванню, вдалась до заходів самозахисту Ключові слова: соціальний захист студентства, комітети покращення побуту учнів і сту- дентів, економічний самозахист, вищі навчальні заклади. 174 дентської структури на державно-громадське об’єднання. Тому у тезах було запропоновано створити спеціальний централізований апарат за радянською системою управління [4]. У листопаді 1922 р. Головпрофос розглянув питання про створення Всеукраїнського КППУча, як виборного органу. Завдяки допомозі ЦК КП(б)У і ВУЦВК в розпорядження КППУча було надано будинок по вул. К. Лібкнехта № 33 (колишній інститут шляхетних панночок). На ремонт будівлі РНК УСРР виділив 62 млрд крб, а Наркомос УСРР – 12,5 млрд крб [5]. У січні 1923 р. на засіданні Центрального КППУча було розглянуто питання про удоско- налення структури КППУчів. Відтепер прав- ління КППУчів створювали наступні секції: житлово-побутову, кооперативно-господарську, виробничу, культурно-просвітницьку, земельно- продовольчу та бюро труда. Створені секції значно пожвавили і активізували роботу КППУ- чів. 2 жовтня 1923 р. у Харкові відбувся перший Всеукраїнський з’їзд КППУчів. На ньому були присутні 13 делегатів з різних регіонів УСРР, які представляли інтереси 50 тис. організованого пролетарського студентства. Головним питан- ням, що розглядалось на з’їзді було питання кон- центрації навколо КППУчів студентського виробничого труда та створення широкої мережі цехів та майстерень. Студентський виробничий труд мав бути націлений на максимальне забез- печення потреб студентської молоді. Рішення з’їзду передбачали повне звільнення всіх вироб- ничих студентських формувань від податків, широке сприяння державних органів і суб’єктів господарювання їх діяльності і створення на бір- жах труда студентських секцій [6]. На з’їзді було обрано склад Всеукраїнського КППУча куди увійшли: сім представників КППУчів з різних міст, партійний куратор від ЦК КП(б)У і представник Голопрофоса. Для проведення повсякденної роботи створювалось бюро Всеукраїнського КППУча у складі трьох осіб. Перший Всеукраїнський з’їзд КППУчів розробив стратегію подальшого розвитку сту- дентських економічних організацій, сконцентру- вавши їх діяльність навколо секцій КППУчів. Восени 1924 р. були створені КППУчі на Во- лині і в Луганську, які прийняли вкрай занедбане «студентське господарство». В їдальні, де харчу- вались луганські студенти меню змінювали лише раз на місяць, а у студентських гуртожитках через дірки на даху на ліжка падав сніг [7]. У 1925 р. КППУчі діяли вже у 9 губерніях УСРР. Вони мали статус юридичної особи, рахунки в банках, свої господарські і виробничі підрозділи, рухоме і нерухоме майно. Вони створювали свої банки, кооперативи, майстерні, хлібопекарні, ма- газини, лазні, пральні, типографії, їдальні, лі- карні, дома відпочинку та інші госпрозрахункові підрозділи, що забезпечували студентів роботою та обслуговували їх на пільгових умовах. Бурхлива діяльність КППУчів забезпечува- лась насамперед певними грошовими надход- женнями. З 1923 р. КППУчі перетворюються з самодіяльної студентської організації на дер- жавно-громадське студентське об’єднання, яке мало свої центральні і місцеві апарати і відпо- відні бюджети. З 1924 р. всі КППУчі перейшли на кошторисну систему фінансування, за якою 50% кошторису надавала держава з коштів На- родного комісаріату освіту, а інші 50% забезпе- чували місцеві бюджети. Окрім бюджетних коштів гроші до бюджету КППУчів надходили від єдиного студентського податку, який стягу- вався за класовою ознакою. Загальна сума цього податку складала до 10% бюджету. Великі до- ходи КППУчі отримували від господарської ді- яльності своїх виробничих підрозділів. Певні кошти надходили від різноманітних платних за- ходів, студентської лотереї, аукціонів, пожертв трестів та кооперативів, благодійних внесків приватних осіб, церкви і таке інше [8, с. 39]. У 1923-1924 навчальному році КППУчі от- римали з державного бюджету близько 600 тис. крб. У наступному 1924-1925 навчальному році на 100 тис. крб менше, що було пов’язано зі збільшенням чисельності і розміру стипендій [9]. В подальшому держава зовсім відмовилась від бюджетного фінансування КППУчів, пере- клавши ці проблеми на зміцнілу структуру їх господарських підрозділів. Якщо у 1925-1926 навчальному році КППУчі отримали лише 200 тис. крб державних коштів, то у наступному 1926-1927 навчальному році цю підтримку було фактично припинено. Без державної фінансової підтримки КППУчі починають поступово втра- чати напрацьовані позиції. Так, у 1927-1928 на- вчальному році Дніпропетровський КППУч мав вже заборгованість у розмірі 37 857 крб [10]. Діяльність КППУчів мала багато напрямків, але головним серед них були: організація хар- чування студентів, забезпечення їх житлом, Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-і роки 175 лікування та оздоровлення хворих. На початку 1920-х рр., коли в УСРР розпочався голод, Єв- ропейські суспільні організації починають зби- рати кошти на допомогу голодуючим. У серпні 1921 р. Інтернаціональний комітет допомоги Росії через Європейську організацію допомоги студентам (ЄОДС), зобов’язався надавати про- довольчу і матеріальну допомогу студентам УСРР [11]. Представник ЄОДС в УСРР доктор Нансен у 1922 р. прибув до Харкова, де місія На- нсена встановила коло осіб, що мали право на отримання допомоги. Право на допомогу отри- мали лише студенти інститутів. Учні технікумів, за думкою місії, не мали статусу студентів і в до- помозі їм було відмовлено. Разом із КППУчами місія відкрила у Харкові дві їдальні, де безкош- товно харчувались дві тис. студентів. Ці їдальні утримувались за кошти КППУча, а продоволь- ство сюди надходило виключно через ЄОДС. У 1924 р. витрати ЄОДС на потреби студентів УСРР склали більш ніж 65 тис. крб. З цих коштів 23 тис. крб було надано готівкою, а 30 тис. крб – продовольством. Витрати КППУча склали 13,5 тис. крб. В цей час у трьох їдальнях КППУча щоденно харчувалось 3,5 тис. студентів [12]. Продовольчу допомогу студентам УСРР на початку 1920-х років надавала також американ- ська організація допомоги студентам, «АРА» та католицька місія у Москві, куди звернулось за допомогою у березні 1923 р. бюро КППУча [13]. КППУчі здійснювали керівництво їдальнями через столові комітети. Членів столових коміте- тів вибирали самі студенти. Столові комітети мали право надавати студентам картки, за якими вони безкоштовно харчувались. Інші категорії студентів отримували обіди за пільговими ці- нами. У січні 1923 р. на засіданні бюро КППУча було прийнято рішення, що всі питання пов’я - зані з роботою їдалень, надання безкоштовних обідів та якості харчування мали вирішувати столові комітети [14]. За часів діяльності столо- вих комітетів певний порядок у їдальнях і якість харчування було забезпечено. Проте в кінці пе- ріоду, що вивчається, коли почали руйнувати КППУчі, ситуація щодо харчування студентів вийшла з під контролю. У 1929 р. у їдальні, що знаходилась у будинку пролетарського студент- ства №1 по вул. Артемівській у Харкові їжу від- пускали тільки холодною, борщ – закислий, порції – мізерні і без жирів, в котлетах замість м’яса була якась гидота, а підлива нагадувала підгорілу дощову воду [15]. В цей же час у сту- дентських їдальнях м. Києва для того, щоб по- обідати треба було вистояти дві години у черзі. Журнал «Студент революції» надрукував фотог- рафію, де вишукувалась довжелезна черга на тротуарі, який веде до студентської їдальні [16]. У Дніпропетровську погану роботу їдальні во- сени 1929 р. почали пов’язувати з діяльністю шкідників, яких намагались викрити [17]. Іншим важливим напрямком в діяльності КППУчів було розселення студентів. За звичай у 1920-і рр. студентів поселяли в будинки про- летарського студентства (БПС). Такі будинки КППУчі отримували від органів місцевої влади, переобладнували і пристосовували їх для розсе- лення студентів. Зазвичай під БПС віддавали ко- лишні гімназії, монастирі, приватні будинки, готелі тощо. Треба віддати належне місцевій владі м. Харкова, яка в умовах жорстокої житло- вої кризи, робила максимальне можливе для на- дання житла студентам. За даними Харківського міського відділу комунального господарства у 1922 р. житлова площа на одного жителя в се- редньому скоротилась у 2,5 рази відносно доре- волюційного часу і складала лише 3 квадратні метра. Навіть у таких складних умовах у 1922 р. КППУчі Харкова отримали 6 будівель для пере- обладнання їх у гуртожитки. Так, по вул. К. Лібкнехта № 33 КППУчі от- римали будинок колишнього інституту шляхет- них панночок, по вул. Сумській № 33 – будівлю готелю «Національ», а згодом і приміщення го- телю «Велика Московська» [103]. Площа отри- маних КППУчами будинків складала 60 тис. квадратних метрів. Тільки у будинку готелю «Національ» згодом розмістили 500 студентів. На ремонт та переобладнання цієї будівлі На- ркомпрос надав 5 млрд крб [18]. У листопаді 1922 на засіданні Харківського КППУча було розглянуто питання щодо БПС по вул. Сумській № 33. У прийнятому рішенні від- мічалось: «перевести БПС на госпрозрахунок, домагатись звільнення його від сплати за кому- нальні послуги¸ створити у БПС власну бібліо- теку, вибрати керівництво БПС». Керівництво БПС здійснювало бюро КППУчів безпосеред- ньо через правління і студентські комітети БПС, які обирали самі студенти. У січні 1923 р. на засіданні центрального КППУча було прийнято рішення відмовитись від створення правлінь, а всю роботу у БПС передали студентським 3/4 ’2015Христина Хоруженко, Віталій Липинський К Р А Є З Н А В С Т В О 176 комітетам [19]. Проте поряд зі студкомом ство- рювалась посада коменданта БПС, який відпо- відав за матеріальну частину і отримував досить високий оклад – 75 крб, який у той час у тричі переважав оклад вчителя. Комендантів у ДПС призначало Бюро КППУчів. У 1923 голова РНК УСРР Петровський і сек- ретар ЦК КП(б)У Чубар звернулись з листом до радянської громадськості з проханням допо- могти КППУчу відремонтувати БПС по вул. Вільної Академії № 41 і надати будівельні мате- ріали [20]. Проте вказані заходи були недостатні для вирішення житлової проблеми. Так, за да- ними Харківського КППУча у 1923 р. тільки 18% студентів мали місце у гуртожитку, 47% – постійно мешкали у Харкові і мали житло, 35% (переважно першокурсники) – ночували невідомо де [21]. Зважаючи на це КППУчі ще 1922 р. по- чинають ініціювати процес побудови нового житла для студентів. У листопаді 1922 р. жит- лова комісія Харківського КППУча звернулась до місцевої влади з проханням розпочати будів- ництво нового гуртожитку на умовах кооперації. КППУч, з одного боку, надавав робочу силу і 10% вартості матеріальних витрат, а місцева влада, з іншого боку, сплачувала решту витрат. Ця ініціатива КППУча отримала підтримку і зго- дом була реалізована. В умовах житлової кризи гуртожитки стали місцем боротьби за місце проживання. У вересні 1923 р. постановою ВУЦВК КППУчі отримали право адміністративного виселення сторонніх осіб з гуртожитків. Тільки у 1925 р. зі студент- ських гуртожитків УСРР було виселено 954 особи, з яких 593 – за те що не встигали у на- вчанні, 241 – за соціальне походження, 120 – з інших причин [22]. В подальшому КППУчі постійно займались виселенням з гуртожитків чиновників, яких через комендантів незаконно розселяла місцева влада. В 1929 р. КППУч м. Харкова провів комплексну перевірку всіх гуртожитків на предмет виявлення осіб, що не- законно займають місця у БПС. У ході перевірки була виселена велика кількість осіб. Це, насам- перед, молодь, яку було виключено з інститутів, студенти, що вже закінчили навчання, або які проживали без направлення студкомів. Крім того сім тисяч квадратних метрів житла у БПС неза- конно займали приватні особи [23]. Велику увагу КППУчі приділяли матеріаль- ному обладнанню гуртожитків. На зароблені від виробничої діяльності кошти йшла закупівля меб - лів, білизни, підручників для бібліотеки. У 1924 р. після ремонту і обладнання БПС м. Харкова КППУч додатково придбав 358 металевих та де- рев’яних ліжок, 219 табуретів, велику партію бі- лизни та одягу. КППУч створював на базі БПС дитячі ясла для студентів, що мали дітей, майс- терні, лазні, пральні перукарні, їдальні, буфети, які обслуговували студентів за пільговими ці- нами. На 1924-1925 навчальний рік Харківський КППУч поставив завдання перевести студентів, що мешкали у БПС на повний пансіон [24]. У січні 1927 р. на II Всеукраїнській конфе- ренції пролетарського студентства було розгля- нуто питання, щодо діяльності КППУчів по забезпеченню студентів житлом. Конференція, у прийнятій резолюції, констатувала, що студент- ство перебуває у надзвичайно важких житлових умовах і для їх вирішення потрібні зусилля не тільки КППУчів, але і Наркомосу, і радянських органів [25]. 1928-1929 навчальний рік пройшов під гаслом організації побуту студентів БПС. У кожному БПС почали створювати студентські комуни, які займались культурно-масовою робо- тою, організацією побуту, боролись з пияцтвом і розпустою , влаштовували лекції та вечори від- починку . Отже, не зважаючи на велику і плідну роботу КППУчів, щодо організації проживання студен- тів і облаштування їх побуту, зусиль цієї дер- жавно-громадської організації для вирішення цього питання було недостатньо. У 1928-1929 навчальному році в кімнатах Ващенківського гуртожитку мешкало по 80-100 осіб, а велика кількість українських студентів зовсім не мала житла і ночувала де прийдеться . Одним з найважливіших напрямків діяль- ності КППУчів була діяльність щодо лікування та оздоровлення студентів. Медичні огляди по- казали, що 92% студентів мають від одного до трьох хронічних захворювань. І це на фоні хро- нічного недоїдання і фізичного перевантаження! З огляду на це у великих студентських центрах КППУчі брали на свій баланс студентські лі- карні та поліклініки, будували санаторії та дома відпочинку. Частину коштів на їх утримання надавав Народний комісаріат охорони здоров’я. У листопаді 1922 р. на засіданні Харківського КППУча було розглянуто питання щодо фінансу- вання студентської лікарні. КППУч прийняв рі- шення про виділення вугілля та дров для опалення Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-і роки 177 1. Липинський В. Становлення і розвиток нової системи освіти в УСРР у 20-і роки / Віталій Володи- мирович Липинський. Донецьк, 2000. – 247 с. 2. Бистров М. А. Керівна роль КП(б)У у галузі вищої освіти в період будівництва соціалізму / Ми- кола Андрійович Бистров. Харків, 1974. – 142 с. 3. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1680, арк. 52. 4. Там само, спр. 1302, арк. 5. 5. Там само, cпр. 1680, арк. 38. 6. I Всеукраинский съезд Кубучей // Студент ре- волюції. – 1923. – №7-8. – С. 120. 7. Из опыта работы // Студент революції. – 1925. – № 5. – С.43. 8. Липинский В. В. Кто защитит студента? / Виталий Владимирович Липинский. – Донецк. – 1991. – 116. с. 9. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 5, спр. 628, арк. 97. лікарні, а також надав 16 000 кг хліба для харчу- вання хворих [26]. Влітку 1922 р. Харківський КППУч відкрив на базі студентської лікарні ту- беркульозний диспансер, а потім його філію – будинок відпочинку для хворих на туберкульоз під Харковом. Головним засобом лікування було посилене харчування. Тут хворі студенти мали можливість поїсти вдосталь хліба. В Одеському домі відпочинку у 100 хворих на туберкульоз студентів від переїдання хліба роздуло животи і лікар був вимушений скоротити вдвічі норму його споживання [27]. КППУчі здійснювали безпосереднє керу- вання діяльністю медичних установ для студен- тів через правління лікарень. Персональний склад правління лікарень назначався на засі- данні КППУчів. Правління лікарень займалось переважно організаційною роботою і господар- ським забезпеченням. Так, центральний КППУч у листопаді і грудні 1922 р., а також у січні 1923 р. обговорював питання щодо складу прав- лінь лікарень, планування їх роботи та поси- лення партійного керівництва їх діяльністю [28]. Щорічно тисячі студентів відпочивали на курортах Криму, Кавказу та Одеси. КППУчі створювали так звані «курортно-вибірні» комі- сії, які розглядали заяви студентів на предмет їх оздоровлення. Так, курортно-вибірна комісія Харківського округу влітку 1925 р. відібрала для санітарно-курортного лікування 500 студентів, а в наступному 1925 р. – 1111 студентів [29]. У 1929 р. КППУчі почали розподіляти сана- торно-курортні путівки по ВНЗ. В цьому році у Дніпропетровську путівки отримали 164 сту- дента Гірничого інституту, 96 – Інституту народ- ної освіти, 80 – Медичного інституту, 30 – Вечірнього робітничого факультету. Крім того, 54 путівки Наркомос надав для студентів, що мали захворювання легенів і серця. В цьому ж році КППУчі відправили на санаторно-курортне лікування 191 студента Київського сільськогос- подарського інституту [30]. У своїй діяльності КППУчі активно відстою- вали соціально-економічні та культурні інтереси студентства. Вони домагались зменшення для студентів платні за комунальні послуги на 50%, безкоштовного проїзду у міському транспорті, безкоштовного обслуговування в лазнях та праль нях. Через КППУчі студенти отримали право на пільгових умовах відвідувати театри і кінотеатри, лекції і концерти. Так, створений у січні 1924 р. Волинський КППУч надав студен- там право за студентськими квитками відвіду- вати театри і кінотеатри, а також зменшив платню за комунальні послуги на 50%. У грудні 1922 р. Центральний КППУч домігся знижки проїзду для студентів у залізничному транспорті на 50%. У 1924 Харківський КППУч домовився з місцевою владою безкоштовно обслуговувати студентів в лазнях і пральнях, зменшити на 50% платню за комунальні послуги і також безкош- товно користуватися міським транспортом [31]. Таких самих пільг домоглись через Кипучі і сту- денти Дніпропетровська [32]. Процес поступового згортання непу в кінці 1920-х рр. підірвав економічну основу діяль- ності КППУчів. До того ж і держава поступово зменшувала, а потім і зовсім припинила їх фінан- сову підтримку. У 1928 р. спочатку збанкруту- вали КППУчі у провінціальних містах, а 1929 р. припиняють свою діяльність КППУчі і у вели- ких студентських центрах. Отже накопичений у роботі КППУчів досвід і значення їх діяльності сьогодні важко переоці- нити. Вони майже самостійно зуміли виконати поставлене перед ними завдання, щодо забезпе- чення необхідного для фізичного існування сту- дентів матеріального рівня. 3/4 ’2015Христина Хоруженко, Віталій Липинський К Р А Є З Н А В С Т В О 178 Джерела та література Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-і роки 179 10. К вопросу о Кубучах // Студент революції. – 1926. – №1. – С. 36-37. 11. Что сделал Кубуч // Студент Жовтня. – 1929. – 25 січня. 12. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1020, арк. 137. 13. Работа Харьковского Кубуча // Студент рево- люції. – 1924. – №6. – С. 79. 14. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1680, арк. 43. 15. Там само, арк. 40. 16. Рожинский М. Жизнь наша студенческая / М Рожинский. //Студент революції. – 1929. – № 1-2. – С. 45. 17. Выгоним вредителей // Студент Жовтня. – 1929. – 20 октября. 18. Моисеев А. Обор деятельности Харьковского Кубуча 2-го созыва / А Моисеев. // Студент револю- ции. – 1924. – №1-2. – С. 109. 19. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1302, арк. 3. 20. Там само – спр. 1680. – арк. 38-40; спр. 1301. – арк. 17. 21. Итоги анонимной переписки студентов г. Хар - кова // Студент революции. – 1923. – № 7-8. – С. 5. 22. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1020, арк. 126. 23. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 20, спр. 628, арк. 40. 24. Общежития только для студентов // Рефлекс. – 1929. – 1 декабря. 25. Работа Харьковского Кубуча // Студент рево- люції. – 1924. – №6. – С. 79-83. 26. Как мы живем // Студент Жовтня. – 1928. – 28 января. 27. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1302, арк. 4. 28. В Одесском доме отдыха // Студент револю- ції. – 1927. – № 6. – С. 60. 29. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1302, арк. 72; спр. 1076, арк. 151; спр. 1680, арк. 41. 30. Итоги курортной комиссии в Харьковском ок- руге // Студент революції. – 1926. – №5-6. – С. 10; Итоги экономической работы вузов Харькова // Сту- дент революції. – 1927. – №1. – С. 31. 31. Ход ремонтной компании // Студент Жовтня. – 1929. – 27 мая; Итоги работы санитарно-курортной комиссии за 1929 г. // Реконструктор. – 1929. – 19 ок- тября. 32. Обзор деятельности Волынского Кубуча // Студент революції. – 1924. - №6. – С. 77; ЦДАГО Ук- раїни, ф. 1, оп. 20, спр. 1302, арк. 8; Студент револю- ції. – 1924. – № 1-2. – С. 113. Кристина Хоруженко, Виталий Липинский Комитеты улучшения быта учеников и студентов в вузах УССР в 1920 – е годы В статье изучена проблема социальной защиты студенчества вузов УССР в 1920 – е годы, уста- новлены напрвления, формы и способы деятельности экономических студенческих организаций, cделан анализ причин их появления и ликвидации. Доказано, что усилия государства относительно соціального обеспечения студенчества в это время были недостаточными и молодежь, в условиях угрозы своему физическому существованию, прибегла к методам самозащиты. Ключевые слова: социальная защита студенчества, Комитеты улучшения быта учеников и сту- дентов, экономическая самозащита, высшие учебные заведения. Hristina Khoruzhenko, Vitaly Lipinskiy Committees of improvement of way of life of students and students in the institutes of higher of UKRAINE in 1920 are e years In the article the problem of social defence of student of institutes of higher UKRAINE is studied in 1920 are e years, naprvleniya is set, forms and methods of activity of economic student organizations, done analiz reasons of their appearance and liquidation. It is well-proven that efforts of the state relatively of the soc³al'nogo providing of student at this time were insufficient and young people, in the conditions of threat the physical ex- istence, pribegla to the methods of self-defence. Key words: social defence of student, Committees of improvement of way of life of students and students, economic self-defence, higher educational establishments.

Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-ті роки

Репозитарії

Схожі ресурси